Дослідження професійно важливих якостей майбутніх працівників ДСНС

ЗМІСТ

[1] РОЗДІЛ 1

[2] ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВІ ЯКОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ДСНС

[2.1] Поняття професійно важливих якостей в психології.

[2.2] . Особливості професійної діяльності працівників ДСНС.

[2.3] Професійно важливі якості працівників ДСНС.

[3] ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

[4] РОЗДІЛ 2                                                                                     ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПРАЦІВНИКІВ ДСНС

[4.1] 2.1. Структура і методи дослідження.

[4.2] 2.2. Дослідження особливостей емоційної стабільності.

[4.3] 2.3. Дослідження особливостей тривожності.

[4.4] 2.4. Дослідження особливостей схильності до ризику.

[4.5] 2.4. Дослідження вольових якостей.

[4.6] Основні вимоги до охорони праці.

[5] ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

[6] СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку суспільства, науки, появи нових високих технологій підвищується ризик виникнення масштабних катастроф, аварій, лих. У зв'язку з цим особливе значення має пошук ресурсних можливостей фахівців, що беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, а саме – працівників ДСНС.

У всьому світі дана професія вважається однією з найнебезпечніших. Адже це і робота в екстремальних ситуаціях, і ризик для життя, і величезна відповідальність за інших людей. В екстремальних ситуаціях працівнику ДСНС необхідно оцінити ситуацію, прийняти правильне рішення і при цьому мати адекватну поведінку. Ефективність професійної діяльності працівників ДСНС залежить як від генетично обумовлених властивостей особистості, так і від професійно важливих якостей, знань, умінь і навичок, набутих у процесі діяльності.

Вивчення особливостей діяльності та психофізіологічних особливостей працівників ДСНС зустрічається в роботах Г.О. Донецько, М.В. Леві, І.Г. Чурсіна, В.І. Медведєва, І.М. Єфанова, М.І. Мар'їна, С.І. Ловчана та ін..

Актуальність проблеми в тому, що професійна діяльність працівників ДСНС, що забезпечують ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, протікає в особливих умовах і характеризується впливом значної кількості стресогенних факторів, вплив яких при недостатньому розвитку професійно важливих якостей призводить до зниження ефективності виконання діяльності, професійного вигорання і психосоматичних порушень.

У зв'язку з цим виникає потреба в діагностиці професійно важливих якостей курсантів-рятувальників з метою виявлення тих сторін особистості, які потребують розвитку або корекції для ефективного виконання обов’язків у майбутньому.

Об’єкт дослідження – професійно важливі якості.

Предмет – професійно важливі емоційно-вольові якості курсантів-рятувальників.

Мета – вивчити особливості професійно важливих якостей курсантів-рятувальників.

Гіпотеза – емоційно-вольові якості курсантів-рятувальників краще розвинені, ніж у студентів у зв’язку з різними умовами навчання.

Завдання:

1. Провести теоретичний аналіз літератури з питань професійно важливих емоційно-вольових якостей працівників ДСНС.

2. Дослідити особливості емоційної стабільності у курсантів-рятувальників та студентів.

3. Дослідити особливості тривожності в досліджуваних групах.

4. Визначити особливості схильності до ризику в групі курсантів та в групі студентів.

5. Проаналізувати особливості емоційно-вольових якостей у курсантів-рятувальників ДСНСУ та студентів.

Методи та методики:

У процесі теоретичного аналізу психологічної літератури та науково- експериментальної роботи нами використовувались такі методи дослідження:

- Теоретичні методи дослідження: аналіз наукової літератури;

узагальнення одержаної інформації.

- Емпіричні методи дослідження: діагностичний метод, системний аналіз та інтерпретація отриманих даних.

- Методи математичної статистики.

          При проведенні дослідження були використанні наступні методики:

         1. Методика визначення емоційної стабільності (Опитувальник Г. Айзенка).

2. Методика виявлення рівня тривожності Дж. Тейлор.

3. Методика дослідження схильності до ризику О.Г. Шмельова.

4. Опитувальник вольових якостей людини (ВКЛ) М.В. Чумакова.

База дослідження.

Дослідження проводилось на базі Національного університету цивільного захисту України та Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. В дослідженні брали участь курсанти факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України, віком 20-22, та студенти геолого-географічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, віком 20-22. Загальна вибірка досліджуваних складала 100 осіб.

Структура роботи.

Вступ

Розділ 1. Професійно важливі якості працівника ДСНС 

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Дослідження професійно важливих якостей майбутніх працівників ДСНС

Висновки до другого розділу

Висновок

РОЗДІЛ 1  ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВІ ЯКОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ДСНС

  1.  Поняття професійно важливих якостей в психології.

Під професійно важливими якостями (ПВЯ) та здібностями ми розуміємо інтегральні психологічні та психофізіологічні утворення, які в процесі конкретної професійної діяльності формуються в спеціальні (професійні) здібності за механізмом функціонування шестиетапної, багаторівневої, матричної, двокільцевої системи організації, побудови та управління руховою діяльністю [23].

Під здібностями розуміють індивідуально-психологічні особливості особистості, що є умовою для успішного здійснення будь-якої продуктивної діяльності.

Під спеціальними здібностями розуміють психологічні особливості індивіда, які забезпечують успішне виконання ним певної діяльності [23].

Потенціал особистості – система всіх соціально-корисних здібностей (реалізованих та резервних), що проявляються в діяльності.

Компетентність – сукупність знань, обізнаності, авторитету в певній галузі. Види професійної компетентності: спеціальна; соціальна; особистісно-індивідуальна [5].

Психологічну компетентність розуміють як систему знань про людину як індивіда, суб'єкта, особистість, індивідуальність, включену в міжособистісну взаємодію, що забезпечує його ефективність.

Питання підготовки висококваліфікованих фахівців було і залишається нагальним для української освіти, що має спрямовувати свої зусилля на формування професіоналів, які б відповідали наявним та перспективним вимогам суспільного та економічного розвитку країни. Одним із шляхів розв’язання цього питання є формування системи психологічних основ підготовки, яка стане простором для розвитку особистості психологічно готового, професійно придатного, успішного спеціаліста певної галузі.

Професійна придатність відбиває реальний рівень розвитку професійно важливих якостей для конкретної діяльності, які формуються й проявляються на етапах життєвого і професійного шляху.

Формування особистості професіонала здійснюється впродовж усього його професійного життя: починається із виникнення мотиву освоїти певний вид діяльності; продовжується підготовкою у вищому навчальному закладі (далі – ВНЗ), професійною діяльністю за фахом й досягненням високого рівня професійної майстерності та зрілості. У цьому ж процесі професійного розвитку – професіогенезі, який є досить складним і тривалим, зароджуються та вдосконалюються професійно важливі якості [27].

Під поняттям професіогенез розуміють процес формування соціальних якостей особистості, які забезпечують задоволення потреб суспільного розвитку на основі висококваліфікованої праці й загальнолюдських цінностей [13].

Що стосується визначення поняття «професійно важливі якості» (далі – ПВЯ), то на сьогодні існує значна кількість його різноманітних трактувань.

Здійснений аналіз літературних джерел дозволив виділити три наукових підходи до визначення професійно важливих якостей.

Перший підхід: ПВЯ – характеристики людини, що базуються на природній біологічній основі й визначають успішність і рівень пристосованості її до діяльності.

Науковці, які дотримувались указаного підходу, до ПВЯ відносили психофізіологічні, психологічні характеристики особистості, її здібності та здатності.

Другий підхід: ПВЯ – індивідуально-психологічні особливості фахівця. Прихильниками цього підходу є: І. Алексєєва, О. Батаршев, Є. Майорова та ін. [36; 27].

ПВЯ – це індивідуальні властивості суб’єкта діяльності, необхідні й достатні для реалізації цієї діяльності на нормативно заданому рівні.

Отже, автори другого підходу до ПВЯ відносять індивідуально-психологічні особливості й властивості фахівця.

Третій підхід: ПВЯ – уміння, здібності й властивості особистості, що формуються у процесі навчання. Тож, визначаючи перелік ПВЯ, науковці виокремлюють, крім властивостей, здібностей, здатностей, ще й уміння (В. Вареник, О. Волков, Ю. Ірхін, О. Сегеда, В. Чирков та ін.). Це пояснюється тим, що у науковій, методичній літературі часто зустрічаються взаємовизначення понять: «уміння», «здатності», «здібності», «якості». Наприклад: уміння – це ті професійно важливі якості суб’єкта діяльності, через які реалізується процес регуляції трудової діяльності [5; 23].

У психологічній практиці досить часто у поняття професійні здібності включають не тільки характеристики здібностей, а й особливості специфічних для конкретної професії професійно важливих якостей. Здібності ж розглядають як властивості, що розвиваються.

Разом з тим, у «Комплексі нормативних документів для розроблення складових системи галузевих стандартів вищої освіти», виданому МОН України, ці поняття також взаємопов’язанні: «уміння – здатність людини виконувати певні дії на основі відповідних знань та навичок» [27].

Здатність визначається як властивість індивіда здійснювати, виконувати що-небудь, поводити себе певним чином; у тому числі психічний та фізичний стан індивіда, в якому він спроможний виконувати певний вид продуктивної діяльності [19, с. 17]. Через властивості особи визначаються і якості особистості випускника вищого навчального закладу, а саме: це «…цілісна сукупність характеристик особистості, що визначає зміст соціально значущих і професійно важливих властивостей особи…» [19, с. 18].

Тож під ПВЯ фахівця будемо розуміти його психофізіологічні, психологічні характеристики та здатності, що формуються, розвиваються у процесі професійної підготовки й діяльності та є основою їх успішності.

Оскільки на сьогодні існує значна різноманітність професій, кожна з яких вимагає від людини своєрідних якостей, то необхідним є диференційований підхід як до визначення комплексу ПВЯ, так і до їх розвитку у процесі професійної підготовки.

Справа у тому, що якості особистості є інтегральним продуктом тих діяльностей, якими вона займалася, а її нинішня активність – головний фактор змін, що відбуваються [25]. Тобто професійна діяльність є простором для розвитку й вдосконалення наявних якостей та утворення нових.

У процесі ж професійної підготовки тільки формується система необхідних якостей відповідно до вимог майбутньої діяльності. Складові психологічної структури особистості (темперамент, характер, здібності, індивідуальні особливості пізнавальних і емоційно-вольових процесів; життєвий і професійний досвід; спрямованість) також зазнають змін, «підлаштовуються» під майбутню професійну діяльність [4].

Таким чином, випускник ВНЗ повинен мати первинний комплекс ПВЯ, який змінюється, удосконалюється під впливом умов професійної діяльності й набуває більш високого рівня розвитку. Але постає питання: який же обсяг та перелік якостей є оптимальним для випускника ВНЗ? Щоб відповісти на це запитання, розглянемо групи якостей та окремі якості, котрі найчастіше виділяють науковці [37].

Перш за все зазначимо, що кожна професія вимагає від фахівця своєрідної системи професійно важливих якостей. Так, Є. Климов зазначав [17, с. 83], що професійно цінні якості не рядоположні, а утворюють дещо ціле, систему. У цій системі важливо не згубити п’ять основних складових:

- громадянські якості – ідейні, моральний образ людини як члена колективу, суспільства; ставлення до праці, професії, інтереси і схильності до певної діяльності (добросовісність, інтерес до роботи);

- дієздатність – фізична й розумова дієздатність, самодисципліна, розвинений самоконтроль, ініціативність, активність, фізична витривалість, сила та ін.;

- одиничні, конкретні, спеціальні здібності – це такі особистісні якості, що важливі для певної роботи, професії чи для відносно вузького їх кола;

- навички, звички, знання, досвід.

Крім того, він писав, що людина не може бути повністю професійно придатною до праці, до того, як вона матиме професійну підготовку й буде здійснювати відповідну трудову діяльність. Разом з тим, деякі необхідні складові професійної придатності мають бути сформовані завчасно (такі, наприклад, як: громадянські якості, ставлення до праці й загальна дієздатність) [17].

В. Рибалка визначив психофізіологічні якості як такі, що є важливими для професійного розвитку. Вказавши, що ефективність діяльності значною мірою залежить від інтелектуальних якостей особистості, тобто від її уваги (обсяг, розподіл, концентрація, переключення тощо), пам'яті (логічної й образної, моторної та емоційної тощо), мислення (вербального, візуального, діалектичного, системного, дискурсивного, логічного, інтуїтивного, оперативного), уяви (відтворюючої і творчої, фантазії). До того ж, він зробив висновок, що за діяльнісним виміром структури особистості спілкування як підструктура знаходиться на її вершині, а здатність до спілкування у житті кожної людини постає чи не найважливішою соціальною і професійною якістю [41].

Крім того, професійний розвиток охоплює, перш за все, такі особистісні структури, котрі становлять психологічну основу засвоєння й оволодіння різними видами діяльності та є суттєвими для професійного успіху. Професійний і особистісний розвиток можуть взаємно підпорядковувати й посилювати один одного. Відповідно, у процесі професійної підготовки та діяльності змінюється система професійно важливих якостей.

Отже, випускник ВНЗ повинен мати первинний набір базових якостей, до яких слід віднести такі їх групи: психофізіологічні, моральні, інтелектуальні, мотиваційні та комунікативні якості. Наповнення кожної з зазначених груп буде здійснюватись залежно від специфіки професії та вимог діяльності до особистості фахівця. А їх розвиток залежатиме від його психофізіологічних, психологічних характеристик та умов праці.

  1.  . Особливості професійної діяльності працівників ДСНС.

Робота працівника ДСНС безпосередньо пов’язана з ризиком. Професійні завдання полягають у виконанні спеціальних стратегічних, тактичних та оперативних завдань. Професія працівника ДСНС вимагає від спеціаліста інтелектуальних, фізичних та нервово-психічних затрат. Професіональна діяльність перед усім передбачає реалізацію відомих заздалегідь процедур, виконання поставленого завдання, аналіз, порівняння та інтерпретацію даних, пропозицію нових рішень.

Працівники ДСНС виконують рятувальні роботи, пов'язані з пожежогасінням, з повенями, з природними катастрофами та іншими непередбаченими нещасними випадками, а також займаються ліквідацією наслідків нещасних випадків (наприклад, дорожньо-транспортна пригода або нафтове забруднення). Рятувальна робота небезпечна і вимагає співробітництва на основі довіри – неправильне рішення або поведінка може поставити під загрозу здоров'я, життя або майно самого рятувальника, або ж здоров'я, життя або майно інших людей [51].

У сучасних умовах праця даних спеціалістів стала набагато складнішою, більш напруженою і небезпечнішою, тому що повсюдно пов'язана із застосуванням різних технічних засобів, озброєння і спеціальної техніки. Робота пожежних частин пов'язана зі значним фізичним і нервово-психічним напруженням, викликаним високим ступенем особистого ризику, відповідальністю за людей і збереження матеріальних цінностей, з необхідністю прийняття рішення в умовах дефіциту часу. Крім того, діяльність працівників ДСНС протікає у вкрай несприятливих умовах, що характеризуються підвищеною температурою, наявністю токсичних речовин у навколишньому середовищі, що вимагає застосування засобів індивідуального захисту. А періодичні цілодобові чергування є порушенням нормального режиму сну і неспання, що сприяє розвитку патологічних процесів. Ці обставини сприяють не тільки розвитку втоми, негативних функціональних станів, але і можуть бути причиною захворювань і травматизму [28].

Працівник ДСНС повинен уміти користуватися рятувальним обладнанням, знати техніку безпеки, вміти працювати на висоті. Необхідно володіти відмінним здоров'ям, високою витривалістю, фізичною силою (не випадково для бажаючих вступити на таку службу проводиться жорсткий медичний відбір).

Представник даної професії повинен знати правила надання першої медичної допомоги, володіти міцною психікою, високою стресостійкістю – адже події розвиваються непередбачувано, та й не всіх людей вдається врятувати, іноді вони гинуть на очах, і це необхідно пережити [29].

Діяльність супроводжується несприятливим впливом фізичних, хімічних, психологічних та інших патогенних факторів, що викликають виражений фізіологічний і психоемоційний стрес. Екстремальні умови характеризуються сильним травмуючим впливом подій, пригод та обставин на психіку співробітника. Цей вплив може бути потужним і однократним у випадку загрози життю і здоров'ю, вибухах, обваленнях будівель тощо, або багаторазовим, що вимагає адаптації до постійно діючих джерел стресу. Він характеризується різним ступенем раптовості, масштабності, може служити джерелом як об'єктивно, так і суб'єктивно обумовленого стресу.

Фізичні фактори умов діяльності (температура, вогонь, складні кліматичні умови, небезпека ураження електричним струмом) являють собою пряму загрозу життю рятувальника. Фактор шуму діє як психологічний стресор. Тривалий вплив шуму на рятувальника небезпечний для його здоров’я, знижує його надійність та працездатність. Вплив шуму на рятувальників може супроводжуватися невпевненістю, невірою в захисні властивості індивідуальних засобів захисту. Дії в індивідуальних засобах захисту є завжди важчими та швидше викликають стомлюваність; вони вимагають спеціальних навичок і особливої звички [11].

Обмежений простір (при виконанні робіт у тунелях, підземних галереях, каналах кабельних комунікацій) викликає труднощі не лише фізичного, а й психічного порядку, та призводить до значного зниження працездатності.

Ураження радіоактивністю можливе при ліквідації наслідків аварій на атомних електростанціях, інших об’єктах атомної промисловості.

Висота – досить характерний фактор для сучасних громадських і промислових об’єктів. Рятувальники повинні бути призвичаєними до висоти, не боятися її, швидко і впевнено виконувати на висоті всі професійні дії.

Загроза ураження електричним струмом – фактор, що постійно супроводжує діяльність особового складу підрозділів оперативно-рятувальної служби. Рятувальникам потрібно вміти передбачати його вражаючу дію та виконувати роботу так, щоб уникнути ураження [11].

Специфічним стресогенним чинником для професійної діяльності рятувальників є режим тривожного очікування при несенні добового бойового чергування. У деяких пожежних хвилювання, викликане очікуванням надзвичайної ситуації, супроводжується реакцією, яка може перевершувати реакцію, що виникає в період бойових дій. Під час своєї робочої зміни працівник ДСНС знаходиться в стані постійної готовності, щоб у разі виникнення кризової ситуації поспішити на місце події для її рішення .

Коли надходить сигнал тривоги, чергові бійці повинні за 20 секунд надіти спеціальний одяг, після чого негайно сісти в машину і виїхати. Від того, як швидко прибуде машина на місце події, часто залежить життя багатьох людей. Після прибуття необхідно визначити, наприклад, що і де горити, які дії слід вживати.

Необхідно за півтори-дві хвилини розгорнути пожежні рукава і підключити їх до місцевого джерела води, якщо такий є, або до цистерни. Гасіння вогню може тривати від декількох хвилин до декількох діб. Якщо прибулих сил для боротьби з вогнем не вистачає, викликається підмога. Після ліквідації загоряння начальник варти повинен доповісти до частини по рації про результати операції, скласти акт [10].

До суб'єктивних причин стресу належать: недостатня досвідченість, психологічна непідготовленість, низька емоційна стійкість [28].

Ця робота пов'язана з великими фізичними навантаженнями, які викликані високим темпом роботи при евакуації постраждалих, розбиранні конструкцій та обладнання, прокладанні рукавних ліній, роботі з пожежно-технічним обладнанням, евакуації матеріальних цінностей і т.д. У цих умовах працівники ДСНС виконують завдання у спеціальному спорядженні, лише стандартне пожежне обмундирування важить близько 30 кг, а з ним потрібно спускатися на спеціальній жердині до машини, швидко пересуватися, маневрувати під час пожежі, пішки підніматися на верхні поверхи. Іноді доводиться працювати в незвичних позах (лежачи, повзучи і т.п.), в умовах обмеженого простору, в непридатному для дихання середовищі при вазі протигаза до 15 кг. Сильна щільність диму може обмежувати видимість навколо.

Напружена фізична робота в умовах високої температури і вологості може викликати порушення водно-сольового балансу, терморегуляції організму, головні болі, небажання рухатися, загальмованість реакцій.

Зниження концентрації кисню і наявність продуктів горіння (отруйні гази, що виділяються при горінні) надає отруйну дію на організм працівників [28].

А.В. Осипов наводить такі дані: співробітникам ДСНС доводиться діяти в екстремальних умовах: експериментальні дослідження показали, що після чергувань з гасінням пожеж працездатність особового складу знижується до 76%. При цьому показники оцінки втоми після добових чергувань з гасінням пожеж коливаються від 54 до 68 відн. од., що відповідає п'ятій та шостій категорій важкості праці. Динаміка працездатності і ступінь стомлення особового складу пожежної охорони з урахуванням особливостей оперативно-службової діяльності свідчать про те, що праця пожежного за критеріями тяжкості відноситься до категорій важкої і дуже важкої праці [31].

Таким чином, аналіз літератури показав, що професія працівника ДСНС має специфічні особливості, основними з яких є: високий рівень небезпеки, високий рівень травмування, високий рівень стрессогенності, ризикованість, високий рівень відповідальності, невизначеність ситуації, дії в умовах обмеженого простору і дефіциту часу.

Все це і зумовлює розвиток високих вимог до професійно важливих якостей працівників ДСНС.

  1.  Професійно важливі якості працівників ДСНС.

Психологічні відмінності між людьми можуть бути настільки значні, що деякі співробітники, незважаючи на достатнє здоров'я і активне прагнення оволодіти певною діяльністю, фактично не можуть досягти необхідного мінімуму професійної майстерності. Досвід показує, що працівники ДСНС, що не володіють достатніми здібностями до роботи в даній службі, не тільки значно довше інших опановують цей вид діяльності, а й працюють гірше інших, найчастіше припускаються помилок, мають меншу надійність в роботі [29].

При всьому різноманітті професійно важливих якостей можна назвати ряд з них, які виступають як професійно важливі практично для будь-якого виду трудової діяльності. До таких якостей відносяться: відповідальність, самоконтроль, професійна самооцінка і декілька специфічних – емоційна стійкість, тривожність, ставлення до ризику і т.д. [40].

Психограмма рятувальників виглядає таким чином:

  1.  Психологічні фактори:
  •  увага;
  •  пам'ять;
  •  мислення;
  •  воля: емоційно-вольова стійкість, тривожність, схильність до ризику;
  •  самовідношення: самооцінка, локус контроль;
  •  мотивація.

2) Медико-фізіологічні фактори:

  •  стан серцево-судинної системи;
  •  стан дихальної системи;
  •  стан м’язової системи;
  •  стан аналізаторів;
  •  загальний стан здоров’я;

3) ергомічні фактори:

  •  стан центральної нервової системи;
  •  монотонностійкість;
  •  імпульсивність (рефлексивність);

4) соціально-психологічні фактори:

  •  когнітивний стиль;
  •  комунікабельність;
  •  емпатія;

5) інженерно-психологічні фактори:

  •  стан опорно-рухової системи: координація рухів, швидкість рухової реакції, точність реакції, тремор;
  •  рівень самоконтролю [11].

У діяльності рятувальника однаково важливе місце відводиться місце відводиться для слухового та зорового аналізаторів, які є головними. Також високі вимоги висуваються до стану вестибулярного аналізатора.

Увага характеризується великим напруженням протягом усього часу проведення рятувальних операцій і дозволяє рятувальникам здійснювати контроль за дотриманням порядку своєї діяльності, за роботою технічних засобів, за змінами обстановки. Найбільш важливими характеристиками уваги є:

  •  обсяг уваги – здатність утримувати в центрі уваги кілька об’єктів спостереження;
  •  стійкість уваги – здатність зосередити увагу на конкретному об’єкті, не відволікаючись на сторонні подразники;
  •  здатність до переключення уваги – здатність (за необхідності) швидко переключаючи увагу з одного об’єкта на інший [11].

Досягнення сучасної науки щодо дослідження взаємодії людини з технічними засобами при виконанні різних видів професійної діяльності свідчать про те, що найбільш інформативним для прогнозування ефективності такої взаємодії є стан центральної нервової системи (ЦНС) людини.

Стан ЦНС людини оцінюється трьома показниками: силою, лабільністю і рухливістю ЦНС.

Сила ЦНС – це властивість, що характеризує здатність клітин кори головного мозку витримувати або дуже сильне, або довгостроково діюче (хоча і несильне) збудження. Вона проявляється у стійкості організму до втоми та перевтомлювання, у більшому самовладанні в екстремальних умовах і більшій стійкості до впливу одноманітних подразників [11; 21].

Лабільність ЦНС – це властивості, що характеризують швидкість виникнення і припинення нервових процесів. Лабільність має значення в діяльності, коли потрібно швидко приймати рішення, часто переключаючи увагу з одного об’єкту на інший тощо [11].

Рухливість ЦНС – це властивість, що характеризує здатність ЦНС швидко реагувати на зміни в навколишньому середовищі.

Для успішного виконання завдань важливу роль відіграє співпраця та взаємопорозуміння між працівниками ДСНС. Тут головними якостями виступають: когнітивний стиль, комунікабельність та емпатія.

Когнітивний стиль визначає такі особливості рятувальників, як їх здатність відсторонитися від зовнішніх умов, уміння виділяти в тій або іншій ситуації найбільш істотні, а не найбільш помітні риси, орієнтуватися при ухваленні рішення на об’єктивну ситуацію, а не наявні знання й досвід, якщо вони суперечать один одному, прагнення постійно контактувати (взаємодіяти) з іншими людьми [39].

Комунікабельність характеризує такі особливості поведінки і діяльності рятувальників, як спілкування з людьми та інтерес до них.

Емпатія – це здатність розуміти психічний стан іншої людини і співпереживати їй. Якщо ця якість не розвинена в рятувальника, то в нього виникає стан байдужості до страждань інших людей, що негативно позначиться на виконанні рятувальних робіт в екстремальних умовах [18].

Особливий інтерес представляють такі особливості особистості, які здатні регулювати рівень функціонального стану при несенні служби. Найбільш часто такою якістю виступає емоційна стійкість, що дозволяє працівнику ДСНС зберігати необхідну фізичну і психічну працездатність в надзвичайних умовах [21].

Емоційна стабільність – це багатосистемна якість, яка забезпечує продуктивність діяльності й адекватність поведінки працівника при вирішенні завдань в екстремальних та стресових умовах. Працівники ДСНС з високим рівнем емоційної стабільності не схильні до імпульсивності, метушливості. Емоційна стабільність як професійна якість дозволяє тверезо дивитися на різні ситуації, без напливу емоцій, покладаючись на логічний розум, діяти послідовно [12; 16].

Емоційна стійкість дозволяє більш ефективно справлятися зі стресом, впевнено і холоднокровно застосовувати засвоєні навички, приймати адекватні рішення в обстановці дефіциту часу. Стійкі до стресу особи характеризуються як активні, неімпульсівні, наполегливі в подоланні труднощів. Протилежно цього емоційно нестійкі особи егоцентричні, песимістичні, дратівливі, сприймають навколишнє середовище як ворожу і мають схильність акцентуватися на подразники, пов'язаних з небезпекою. Емоційна стійкість може бути обумовлена мотивацією і рівнем домагань на досягнення високих результатів, а також знаком емоційного переживання, його тривалістю, глибиною [49].

Важливу роль у професійній діяльності відіграє самооцінка, її неадекватність зменшує надійність роботи в нестандартних умовах, Під раптово виниклої складній обстановці. Самооцінка багато в чому визначає формування інших професійно важливих якостей. Так, схильність до ризику часто породжується неадекватно завищеною самооцінкою [38].

Високотривожні особи більш чутливі до емоційного стресу, насилу виходять з цього стану, у них часто відзначаються емоційні порушення невротичного характеру. Тривожність безпосередньо пов'язана з ризиком захворювання неврозом. Психологічна стійкість більшою мірою виражена в осіб, мало схильних тривозі. Ці особи більш раціональні і з меншим емоційним напруженням здатні долати стресову ситуацію. Вони характеризуються більш високою рухливістю психічних процесів, що вказує на більш широкі можливості адаптації. Для осіб, тривожних, навпаки, типові ригідність особистісних якостей і психічних функцій, утруднення соціальних контактів, що перешкоджає реалізації раціональної й адекватної програми психічної адаптації [34].

Особливості нейродинаміки і деякі властивості темпераменту також виявляються значущими в багатьох видах професійної діяльності. Встановлено, що особи з сильною нервовою системою з боку порушення мають велику схильність до напруженої діяльності, ніж особи зі слабкою нервовою системою, для яких характерна більш висока тривожність і більш низька самооцінка. Залежність ефективності діяльності від властивостей нервової системи очевидна. Стан стресу, що виникає у працівників рятувальної служби в екстремальних умовах, різко погіршує дії осіб із слабкою нервовою системою і не робить впливу на людей з сильною нервовою системою. Працівники зі слабкою нервовою системою досягають більш високих результатів у профілактичній роботі [7].

Професійно важливими для працівників ДСНС якостями є також інтроверсія і екстраверсія. Екстраверти найбільшою мірою переживають монотонність, схильні до втоми у порівнянні з інтровертами під час роботи, коли обмежені зовнішні контакти і в роботі настає одноманітність [3].

Необхідні психічні властивості людини розвиваються в процесі її професійної діяльності або компенсуються іншими властивостями за допомогою спеціальних прийомів і способів дії. Лише в екстремальних і надзвичайних випадках, до числа яких відносяться пожежі, вимоги до окремих психічних властивостей різко підвищуються, в той же час багато механізмів компенсації не спрацьовують. І якщо професійна діяльність така, що екстремальні ситуації виникають в ній досить часто, з'являється необхідність у відсіві людей, які відповідають по психологічним властивостям вимогам діяльності, або в перерозподілі їх по робочих місцях з урахуванням індивідуальних психологічних передумов [31].

Зазначені якості проявляються в залежності від специфіки виконуваних завдань і пов'язані з успішністю професійної діяльності [38].

Ризик виражає прогностичну оцінку ймовірності несприятливого результату ситуації, що розвивається (ще не закінчилася). Ризик – це не описова (атрибутивна) характеристика ситуації, а оцінна категорія, нерозривно пов'язана з дією людини , її оцінкою – «оцінкою себе» [44, с. 23].

Відповідно до цього визначення ситуація ризику виникає тільки тоді, коли з'являється суб'єкт, який діє в цій ситуації. При цьому важливо відзначити, що ситуація ризику може виявитися небезпечною, якщо суб'єкт вимушений діяти в ній, але небезпечна ситуація не обов'язково є ризикованою. Для різних суб'єктів, що діють в одних і тих же умовах, ситуація може виявитися різною – ризикованою для одного і неризикованою для іншого.

Отже, поняття ризик нерозривно пов'язано з уявленням про дію суб'єкта і може бути визначено як характеристика цієї дії. Але характеристика дії як ризикованої не атрибутивна, а оціночна. Ризик є оцінкою можливості здійснення дії, можливості досягнення результату, відповідного до мети.

Таким чином , ризик – це «прогностична, яка випереджає дію, оцінка, що формується на стадії організації або планування дії» [44, с. 23].

Крім прогностичної оцінки, необхідною умовою ситуації ризику є невизначеність. І, якщо розглядати ризик в психологічному аспекті, то головні джерела невизначеності знаходяться в самому діючому суб'єкті. Саме він «зважує» умови, в яких дію буде здійснено, фактори, що впливають на дію та її майбутній результат.

І в кінцевому рахунку, на думку низки дослідників, всі джерела невизначеності суб'єктивні і визначаються можливостями і обмеженнями людини враховувати різні фактори, що впливають на дію та її майбутній результат. Джерела невизначеності можуть бути як зовнішні, так і внутрішні. Ще один фактор – суб'єктивна оцінка витрат на досягнення бажаного результату. Чим більше витрат вимагає дію, тим вище критерій прийняття рішення про його необхідність. Особлива група факторів, що впливають на вибір критерію, пов'язана з індивідуально-особистісними особливостями суб'єкта. Насамперед, це схильність до ризику. Так, П. Вайнцвайг аналізує «готовність до ризику» як позитивну характерологічну складову «хоробрості». Г. Айзенк готовність до ризику як схильність до пошуку сильних відчуттів відрізняє від імпульсивності, більш тісно пов'язаної з темпераментом. Ю. Козелецький відносить схильність до ризику до особистісних рис, оскільки її виявлення обумовлене як факторами середовища, так і іншими, особистісними – рівень тривоги, агресивності та ін. [8].

М.А. Котик в поняття «готовність до ризику» окрім стійких якостей індивіда включає і ситуативні чинники трудової задачі, по відношенню до яких складається така готовність [20].

Під терміном «схильність» мається на увазі виборча спрямованість індивіда на певну діяльність, що спонукає нею займатися. Схильність до ризику в даній роботі позначає спрямованість особистості, емоційну перевагу до видів дій і ситуацій, пов'язаних з ризиком. Схильність до ризику означає вибір варіантів альтернатив, сполучених з більшою ймовірністю загрози втрати.

Відмічено, що фахівцям з високим рівнем схильності до ризику властиво демонструвати відкритість, товариськість, активність у встановлені як міжособистісних, так і соціальних контактів.

Фахівці з середнім рівнем схильності до ризику є досить імпульсивними, іноді недостатньо емоційно стійкими, проте достатньо опірні стресовим впливам та негативним подразникам. Поряд з цим такі рятувальники відрізняються раціональністю, практичністю, упевненістю в собі, адекватністю. Їх поведінка врівноважена, націлена на конкретну практичну діяльність але емоційні сплески та імпульсивність можуть змінювати її траєкторію.

Рятувальники з низьким рівнем схильності до ризику достовірно частіше демонструють щиру відкритість новим міжособистісним контактам, спрямовані на взаємодію. Поряд з цим вони є розсудливими та критичними при обранні партнерів по взаємодії. Цих рятувальників відрізняє м’якість, поступливість, іноді прагнення до незалежності, суперництва [9].

Слід зазначити, що працівники ДСНС піддаються підвищеному ризику [3]. Вони свідомо йдуть на небезпеку, і успіх тут часто залежить від рівня розвитку моральних і вольових якостей людини, свідомості відповідальності, обов'язку, самовладання, мужності і майстерності. Знання, вміння, досвід іноді не тільки підкріплюють вольова якість сміливості, але навіть, якщо можна так висловитися, беруть частину її функції на себе. Однак у хвилини реальної небезпеки часто виникає нервове збудження, властиве переживання небезпеки. Воно мобілізує працівників ДСНС на активні дії і допомагає вийти з цієї ситуації [49].

Вольові якості – це  відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, які визначають рівень свідомої саморегуляції особистістю своєї поведінки, її влади над собою [47, c. 352].

Свідома саморегуляція поведінки для працівників ДСНС має дуже велике значення, оскільки, як говорилося раніше, їм доводиться працювати в умовах підвищеної небезпеки. Не зважаючи на складність ситуації, загрози та небезпеки, працівник ДСНС повинен зберігати спокій та швидко приймати й виконувати рішення.

Індивідуальні особливості волі властиві окремим людям. До позитивних якостей зараховують такі якості, як наполегливість, цілеспрямованість, витримка тощо. Якості, що характеризують слабкість волі особистості, можна визначити такими поняттями, як безпринципність, безініціативність, нестриманість, боязкість, упертість тощо [6].

Перелік позитивних і негативних вольових якостей дуже великий, тому розглянемо основні з них. В.К. Каолін називає такі базальні (первинні) вольові якості особистості, як: а) енергійність; б) терплячість; в) витримка; г) сміливість [24, c. 387].

Функціональні вияви цих якостей є односпрямованими регуляторними діями свідомості, що набирають форми вольового зусилля.

Під енергійністю розуміють здатність вольовим зусиллям швидко піднімати активність до необхідного рівня.

Терплячість визначають як уміння підгримувати шляхом допоміжного вольового зусилля інтенсивність роботи на заданому рівні за умов виникнення внутрішніх перешкод (наприклад, якщо є втома, поганий настрій, за незначних хворобливих проявів) [14].

Витримка – це здатність вольовим зусиллям швидко гальмувати (послаблювати, сповільнювати) дії, почуття та думки, що заважають здійсненню прийнятого рішення [26].

Сміливість – це здатність у разі виникнення небезпеки (для життя, здоров'я чи престижу) зберегти стійкість організації психічних функцій і не знизити якість діяльності. Тобто, сміливість пов'язана з умінням протистояти страху і йти на виправданий ризик задля визначеної мети [14].

Інші якості мають системний характер, пов'язаний з широким спектром функціональних виявів різних сфер (вольової, емоційної, інтелектуальної). Такі вольові якості є вторинними, системними. Наприклад, хоробрість охоплює такі складові як сміливість, витримку, енергійність; рішучість – витримку та сміливість.

Системними є такі якості як наполегливість, дисциплінованість, самостійність, цілеспрямованість, ініціативність, організованість. При цьому важливо знати, що базальні (первинні) вольові якості становлять підґрунтя системних (вторинних) якостей, їх ядро. Низький рівень будь-яких базальних якостей дуже ускладнює утворення більш складних, системних вольових якостей [45].

Цілеспрямованість полягає в умінні особистості керуватися у своїх діях і вчинках поставленими цілями, зумовленими твердими переконаннями. Цілеспрямована особистість завжди спирається на загальну, часто віддалену мету і підпорядковує їй свою конкретну мету.

Наполегливість – це вміння домагатися мети, переборюючи труднощі й перешкоди. Наполеглива особистість правильно оцінює обставини, знаходить у них те, що допомагає досягненню мети. Така особистість здатна до тривалого і неослабного напруження енергії, неухильного руху до поставленої мети [46].

Протилежними до наполегливості виявами є впертість і негативізм, які свідчать про недоліки волі. Вперта людина обстоює свої хибні позиції, попри розумні доводи.

Принциповість – це вміння особистості керуватись у своїх вчинках і поведінці стійкими принципами й переконаннями. Принциповість виявляється в стійкій дисциплінованості поведінки, у правдивості, об'єктивному ставленні до вчинків товаришів, чуйних вчинках. Протилежні до цих якості має людина безпринципна [42].

До вольових якостей, які найбільше характеризують силу волі особистості, належать самостійність та ініціативність.

Самостійність – це вміння діяти згідно зі своїми задумами, не підпадаючи під вплив інших, критично оцінювати їх думки. Самостійність особистості виявляється в здатності з власної ініціативи організовувати діяльність, ставити мету, а в разі потреби – вносити в поведінку зміни. Самостійна особистість не чекає підказок, вказівок від інших людей, активно обстоює власні погляди, може бути організатором, повести за собою до реалізації мети [46].

Ініціативність – це вміння знаходити нові, нешаблонні рішення й засоби їх здійснення. Протилежними якостями є безініціативність та залежність. Безініціативна людина легко піддається впливу інших людей, їхніх дій, вчинків, власні рішення ставить під сумнів, не впевнена в їх правильності та необхідності. Особливо виразно ці якості виявляються у формі навіювання [45].

Рішучість – це вміння приймати обдумані рішення у складній обстановці, не вагаючись. Нерішучість є виявом слабкості волі. Нерішуча людина схильна або відкидати остаточне прийняття рішення, або без кінця його переглядати [14].

Волю особистості характеризує також її організованість, яка полягає в умінні людини керуватися у своїй поведінці чітко визначеним планом. Ця властивість вимагає вміння не тільки неухильно втілювати в життя свій план, а й виявляти необхідну гнучкість у разі зміни обставин дійсності.

Сукупність позитивних (базальних і системних) вольових якостей утворює силу волі особистості. Люди бувають із:

  •  дуже сильною волею (їх називають залізними, вольовими);
  •  сильною волею;
  •  помірною волею;
  •  слабкою волею;
  •  безвольні.

Встановлено, що людям із сильною волею властивий високий рівень мотивації досягнення. Мотивація досягнення – це наполегливість у досягненні своєї мети, прагнення до поліпшення результатів, незадоволеність досягнутим, намагання досягти свого за будь-яку ціну [48, c. 65].

Негативні якості характеризують вольову слабкість людини. Крайній ступінь слабовілля людини перебуває за межами норм. До вагомих розладів складної вольової дії призводять абулія та апраксія.

Абулія пов'язана з нездатністю прийняти необхідне рішення, діяти. Причина полягає у порушенні динамічного співвідношення між корою великих півкуль і підкіркою [22].

Апраксія – складне порушення цілеспрямованості дій, яке викликається локальними розладами лобних ділянок мозку. Вона виявляється в порушенні довільної регуляції рухів, дій і поведінки в цілому [22, c. 176].

Таким чином вольові якості відіграють важливу роль в життєдіяльності людини. Вольові якості формують силу волі люди. Людина із сильною волею досягає більших результатів у житті.

До професійно важливих вольових якостей працівника ДСНС входять відповідальність, ініціативність, рішучість, самостійність, витривалість, наполегливість, енергійність, уважність, цілеспрямованість.

На думку А.В. Осипова професійно важливі якості працівників ДСНС обумовлені його індивідуальністю і формуються в процесі професійної діяльності.

Специфіку типу індивідуальності у структурі професійної особистості створюють: темп, соціальна ергічність, соціальний темп. Таким чином, дані властивості темпераменту виступають в якості професійно важливих якостей на індивідуальному рівні [42].

Як суб'єкти діяльності, розвивають особистісні якості, що виражаються у схильності до ризику та стресостійкості. При цьому в міру професійного становлення відбувається зменшення схильності до ризику. У той же час підвищується стресостійкість працівників як розвиток адаптації до професії, до умов професійної діяльності.

Схильність до ризику і стресостійкість знаходяться у взаємозв'язку з ергічністю і пластичністю, що характеризує рівень потреби співробітника в освоєнні предметного світу, спрагу професійної діяльності, прагнення і ступінь залученості до розумової та фізичної праці під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і легкість перемикання з одного предмета на інший в екстремальних умовах. При цьому наголошується швидкість переходу з одних способів мислення на інші в процесі взаємодії з наочним середовищем.

Професійна діяльність сприяє розвитку такого типу особистості, у якого переважають суто чоловічі, маскулінні якості, пов'язані з розвитком активності, мотивації досягнення, вибором ситуацій, в яких можна реалізувати фізичну і соціальну активність. Для них характерна активність позиції, високий рівень життєлюбства, впевненість в собі, позитивна самооцінка, висока мотивація досягнення, висока пошукова мотивація, впевненість і швидкість у прийнятті рішень. Професійна діяльність сприяє формуванню типу особистості, в якому маскулінні риси пов'язані з пошуком ситуацій, спрямованих на реалізацію життєвої активності людини [31].

Таким чином, для роботи працівникам ДСНС необхідний цілий комплекс професійно важливих якостей, як індивідуально-динамічних (швидкість реакції, емоційна стабільність і т.д.), так і особистісних: сміливість, готовність до ризику, рішучість і т.д. Водночас професійна діяльність працівників ДСНС призводить до розвитку їх професійно важливих якостей: розвитку особистісних (стресостійкість; мужність; соціальна інтроверсія). 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Професійно важливі якості фахівця формуються та розвиваються як у процесі професійної підготовки у ВНЗ, так і у діяльності; випускник ВНЗ не може одразу оволодіти всім комплексом ПВЯ, а повинен мати необхідні базові якості; розвинений комплекс ПВЯ є основою визначення його рівня професійної придатності.

На основі аналізу сучасних досліджень ПВЯ виділено три підходи до їх трактування та запропоновано визначення: професійно важливі якості фахівця – це його психофізіологічні, психологічні характеристики та здатності, що формуються, розвиваються у процесі професійної підготовки й діяльності та є основою їх успішності. До основних груп професійно важливих якостей випускників ВНЗ доцільно відносити: психофізіологічні, моральні, інтелектуальні, мотиваційні та комунікативні якості; вказані групи якостей повинні наповнюватись залежно від специфіки професії та почати формуватися у процесі навчання у ВНЗ, а вдосконалюватися – у безпосередній професійній діяльності.

Праця рятувальників відноситься до тих видів діяльності, відмінною особливістю яких є постійне зіткнення з небезпекою. Надзвичайні обставини, що є невід'ємною частиною професійного досвіду працівників ДСНС, створюють екстремальні умови їх діяльності у зв'язку із загрозою для життя, фізичного і психічного здоров'я співробітників, а також із загрозою життю, здоров'ю, благополуччю оточуючих, з масовими людськими жертвами і значними матеріальних втратами.

Професія пожежного характеризується наступними особливостями: травмуючими ситуаціями, стресовими впливами і постійною готовністю до ризику.

У зв'язку з особливостями трудової діяльності пожежний рятувальник повинен володіти певними професійно важливими якостями: сміливість, здатність брати на себе відповідальність у складних ситуаціях, упевненість у собі, здатність приймати правильне рішення при нестачі необхідної інформації, при відсутності часу на її осмислення, здатність до тривалого збереження високої активності; вміння розподіляти і перемикати увагу при виконанні кількох дій, функцій, завдань, хороша пам'ять, врівноваженість, самовладання при конфліктах, схильність до ризику і т.д.

До професійно важливих вольових якостей працівника ДСНС входять відповідальність, ініціативність, рішучість, самостійність, витривалість, наполегливість, енергійність, уважність, цілеспрямованість. Вони є першочерговими для висококваліфікованого рятувальника. Саме завдяки цим якостям працівник ДСНС перебуває у повній готовності до надзвичайних ситуацій та вправно виконує завдання.

Відсутність або недостатній розвиток цих якостей знижує ефективність професійної діяльності.

РОЗДІЛ 2                                                                                     ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПРАЦІВНИКІВ ДСНС

2.1. Структура і методи дослідження.

До проблеми волі зверталася велика кількість вчених, таких як С.Л. Рубінштейн, У. Джеймс, В.А. Іванников, В.І. Селиванов та багато інших. Актуальність цієї проблеми не втрачає свою силу і сьогодні.

Емоціями (афектами, душевними хвилюваннями) називають такі стани, як страх, гнів, туга, радість, любов, надія, смуток, відраза, гордість і т.п. Емоції виявляються у визначених психічних переживаннях, кожному відомих по своєму досвіду, і в тілесних явищах. Як і відчуття , емоції мають позитивний і негативний почуттєвий тон, пов'язані з почуттям задоволення або незадоволення [42, 45].

Воля – потреба у подоланні перешкод; свідома мобілізація особистістю своїх психічних і фізичних можливостей для подолання труднощів і перешкод, для здійснення цілеспрямованих дій і вчинків.

Емоції і воля є психологічними характеристиками особистості і є її невід'ємною частиною.

Вольові якості – конкретні прояви волі особистості, зумовлені перешкодами, які необхідно подолати.

Вони відображають вольову регуляцію, пов'язану з напруженими вольовими зусиллями в конкретних умовах. Прояви волі виражають якість і рівень вольових зусиль.

У кожної людини вольові якості проявляються як єдина цілісна система, що має свою структуру. У різних видах діяльності вона змінюється. Тому сукупність вольових якостей є рухливою, динамічною системою, ланки якої можуть по-різному співвідноситися. Сукупність вольових якостей визначається стійкими, об'єктивними умовами діяльності. Ідеться насамперед про провідні вольові якості, від яких залежить подолання перешкод, типових для певного виду діяльності, а також про вольові якості, що їх підтримують [18].

Таким чином, можна стверджувати, що в професійній діяльності виробляються професійно важливі емоційно-вольові якості. Ряд важливих якостей, які формувалися впродовж життя, посилюються та стають більш вираженими.

Таку сформованість професійно важливих емоційно-вольових якостей у курсантів-рятувальників можна порівнявши їх з відповідними у студентів, які під час навчання перебувають у різних умовах. Курсанти мають практичні навчання, під час яких стикаються з умовами наближеними до реальних ситуацій небезпеки, у яких будуть працювати в майбутньому [1].

Метою нашого дослідження є вивчення особливостей професійно важливих якостей курсантів-рятувальників.

Для досягнення поставленої мети в дослідницькій частині роботи ми визначили такі завдання:

  1.  Дослідити особливості емоційно-вольових якостей у курсантів у порівнянні зі студентами.
  2.  Дослідити особливості емоційної стабільності у курсантів у порівнянні зі студентами.
  3.  Дослідити особливості тривожності у курсантів у порівнянні зі студентами.
  4.  Дослідити особливості схильності до ризику у курсантів у порівнянні зі студентами.
  5.  Дослідити особливості вольових якостей у курсантів-рятувальників у порівнянні зі студентами.

У дослідженні брали участь дві вибірки випробуваних, які складалися зі 50 респондентів кожна. Це курсанти факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України, віком 20-22, та студенти геолого-географічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, віком 20-22.

Процедура дослідження включала в себе:

  •  підбір інформативних експериментально-психологічних методик, які б в достатній мірі могли б відповідати завдання дослідження;
  •  проведення дослідження за вибраними методиками;
  •  обробку даних отриманих в ході дослідження.

У дослідженні використовувались такі методики:

  1.  Методика визначення емоційної стабільності (Опитувальник Айзенка).

Опитувальник призначений для визначення темпераменту з урахуванням екстраверсії, інтроверсії та емоційної стабільності. Складається з 57 запитань, серед яких дев'ять питань, що становлять «шкалу брехні».

У цьому дослідженні була використана тільки шкала емоційної стабільності: 2,4,7,9, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38, 40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57 – так. Відповіді, що збігаються з ключем, оцінюються в 1 бал.

Далі рахується сума всіх набраних балів:

  1.  0-12 – емоційно стабільні;
  2.  12 та більше – емоційно нестабільні.

Дана шкала характеризує емоційну стійкість або нестійкість (емоційна стабільність або нестабільність). Емоційна стійкість – риса, яка виражає збереження організованої поведінки, ситуативної цілеспрямованості у звичайних і стресових ситуаціях. Характеризується зрілістю, відмінною адаптацією, відсутністю великої напруженості, занепокоєння, а також схильністю до лідерства, комунікабельності. Нестабільність виражається в надзвичайному нервуванні, нестійкості, поганій адаптації, схильності до швидкої зміни настроїв (лабільності), почутті вини і занепокоєнні, заклопотаності, депресивних реакціях, неуважності уваги, нестійкості в стресових ситуаціях.

Емоційна стабільність є важливою якістю для працівників ДСНС, оскільки можливість зберігати стабільний стан в умовах надзвичайної ситуації необхідна для виконання рятувальних робіт.

  1.  Методика виявлення рівня тривожності Дж. Тейлор.

Шкала «прояву тривожності» (Manifest Anxiety Scale, MAS) – особистісний опитувальник. Призначений для вимірювання проявів тривожності. Опублікований Дж. Тейлор в 1953 р. Твердження шкали відбиралися з набору тверджень Міннесотського багатоаспектного особистісного опитувальника (MMPI). Вибір пунктів для шкали «прояви тривожності» здійснювався на основі аналізу їх здатності розрізняти осіб з «хронічними реакціями тривоги».

Обробка результатів дослідження здійснюється аналогічно процедурі MMPI . Індекс тривожності вимірюється в шкалі Т-балів. Шкала «прояву тривожності» нерідко використовується в якості однієї з додаткових шкал MMPI. При цьому результат вимірювання тривожності не тільки доповнює дані по основним клінічним шкалами MMPI, але і в деяких випадках може бути залучений до інтерпретації профілю в цілому. Як показують дані досліджень (Дж. Рейх та ін., 1986; Дж. Хенсер, В. Майер, 1986), стан тривоги пов'язано зі зміною когнітивної оцінки навколишнього і самого себе. При високих покажчиках рівня тривожності необхідно дотримуватися дуже обережним в інтерпретації даних самооцінки.

Опитувальник складається з 50 питань. Слугує для оцінки загального рівня тривожності.

Досліджуваним пропонується ряд тверджень. Потрібно розглянути кожне і оцінити з своєї точки зору, за допомогою двох варіантів відповідей: «так», «ні» або «не знаю». Обраний варіант відповіді позначаємо відповідно знаком  «+», «-» або «?».

Обробка результатів відбувається шляхом підрахунку кількості кожного з варіантів відповідей за такою схемою:

По 1 балу за відповіді «ні» на запитання: 1-12.

По 1 балу за відповіді «так» на запитання: 13-50.        

При невизначеній відповіді рахується 0,5 бала.

Показники ранжуються наступним чином:

  1.  від 0 до 6 балів – низька тривожність. Характерно яскраво виражене спокій. Вони не завжди схильні сприймати загрозу своєму престижу, самооцінці в самому широкому діапазоні ситуацій, навіть коли вона реально існує. Виникнення стану тривоги у них може спостерігатися лише в особливо важливих і особистісно значущих ситуаціях. В особистісному плані такі люди спокійні, вважають, що особисто у них немає приводів і причин хвилюватися за своє життя, репутацію, поведінку і діяльність. Імовірність виникнення конфліктів, зривів, афективних спалахів вкрай мала;
  2.  від 6 до 20 балів – середня тривожність. Спокій виражений не яскраво, але такі люди не перебувають у постійній готовності до конфлікту. Вони хвилюються за своє життя, репутацію, поведінку та діяльність, але у складних ситуаціях;
  3.  більше 20 – висока тривожність. Такі люди запальні, дратівливі і перебувають у постійній готовності до конфлікту і готовності до захисту, навіть якщо в цьому об'єктивно немає потреби. Для них, як правило, характерна неадекватна реакція на зауваження, поради та прохання. Особливо велика можливість нервових зривів,афективних реакцій в ситуаціях, де мова йде про їх компетенції в тих чи інших питаннях, їх престиж, самооцінці, їх відношенні. Зайве підкреслення результатів їх діяльності або способів поведінки як у кращу, так і в гірший бік, категоричний по відношенню до них тон або тон, що виражає сумнів, – все це неминуче веде до зривів, конфліктів, до створення різного роду психологічних бар'єрів, що перешкоджають ефективній взаємодії з такими людьми.
  4.  Методика дослідження схильності до ризику О.Г. Шмельова.

Опитувач складається з 50 тверджень. Призначений для оцінки схильності до ризику.

Досліджуваним пропонується ряд тверджень. Потрібно розглянути кожне і оцінити з своєї точки зору, за допомогою двох варіантів відповідей: «так» або «ні». Обраний варіант відповіді позначаємо відповідно знаком  «+» або «-».

Обробка результатів відбувається шляхом підрахунку кількості кожного з варіантів відповідей за такою схемою:

По 1 балу за відповіді «ні» на запитання: 6, 7, 8, 13, 15, 19, 21, 22, 28, 30, 32, 42, 43, 45, 47, 49.

По 1 балу за відповіді «так» на запитання: 2, 3, 4, 9, 11, 12, 14, 17, 18, 23, 25, 26, 27, 31, 33, 34, 37, 38, 39, 40, 41, 44, 48, 50.        

Показники ранжуються наступним чином:

  1.  менше 11 балів – низький рівень ризику;
  2.  від 11 до 29 балів – середній рівень ризику;
  3.  більше 30 – високий рівень ризику.
  4.  Опитувальник вольових якостей людини (ВКЛ) М.В. Чумакова.

У літературі по психології волі виділяються різні переліки вольових якостей особистості. Вони досить різні по складу вольових якостей  та кількості вольових якостей. Причина цього полягає в тому, що склад вольових якостей як правило визначається умоглядно без експериментального пророблення.

Велике різноманіття списків вольових якостей особистості, що наводяться різними авторами, змушує шукати шляхи їх емпіричного обґрунтування. Одним з них є виділення вольових якостей на основі семантичної схожості. Саме ця ознака була ключовою при формуванні опитувальника.

Шкали опитувальника сформовані емпіричним шляхом за допомогою факторного аналізу прикметників, виділених методом семантичної схожості, в описі шкал наводяться приклади пунктів опитувальника та прикметники, що складають фактор (в дужках спочатку наведені прикметники, які знаходяться на позитивному полюсі шкали, а справа від тире на негативному полюсі).

  1.  Відповідальність (відповідальний, обов’язковий – безвідповідальний, ненадійний, легковажний).
  2.  Ініціативність (головний, діловий, сильний, ініціативний, діяльний, впливовий, далекоглядний – пасивний, безініціативний, лінивий, бездіяльний).
  3.  Рішучість (упевнений, рішучий – нерішучий, невпевнений, мінливий).
  4.  Самостійність (самостійний, незалежний – залежний, несамостійний, керований).
  5.  Витримка (витриманий, терплячий, розсудливий, самокерований – невитриманий, нестримний).
  6.  Наполегливість (твердий, бойовий, стійкий, наполегливий – ненаполегливий, нестійкий, слабкий).
  7.  Енергійність (активний, життєдіяльний, енергійний, оптимістичний – безсилий, депресивний).
  8.  Уважність (уважний, зібраний, непохитний – неуважний).
  9.  Цілеспрямованість (цілеспрямований, завзятий – нецілеспрямований).

Опитувальник складається з 78 тверджень. Спрямований оцінку рівня таких вольових якостей як відповідальність, ініціативність, рішучість, самостійність, витримка, наполегливість, енергійність, уважність та цілеспрямованість.

Для підрахунку результатів питання розділяють на прямі та зворотні. В прямих питаннях відповіді «так» оцінюються в 1 бал, а «ні» - 0 балів; у зворотніх навпаки.

Підрахунок ведеться таким чином (в дужках наводяться спочатку прямі питання, а через крапку з комою зворотні):

  1.  Відповідальність (11, 14, 27, 53, 72, 74; 61, 69).
    1.  Ініціативність (1, 15, 28, 41, 48, 60; 8, 20, 33, 62).
    2.  Рішучість (29, 63; 2, 9, 21, 34, 49, 54).
    3.  Самостійність (3, 30, 75; 10, 22, 35, 42, 70).
    4.  Витримка (55, 64, 71, 73, 76; 4, 36, 43, 68, 77).
    5.  Наполегливість (23, 31, 50; 16, 37, 44, 56).
    6.  Енергійність (12, 17, 32, 38, 57, 65; 5, 24, 45, 51).
    7.  Уважність (6, 25, 39, 66; 13, 18, 46, 58).
    8.  Цілеспрямованість (19, 26, 47, 52, 59, 67, 78; 7, 40).

Кожна шкала оцінюється окремо. Чим більше набрано балів, тим більше розвинена якість.

5. Для математичної і статистичної обробки результатів нами використовувалися t-критерій Стьюдента та φ-критерій кутового перетворення Фішера.

2.2. Дослідження особливостей емоційної стабільності.

Емоційна стабільність характеризується стійкістю щодо зовнішніх впливів, нейротизм – високою реактивністю на зовнішні впливи. Емоційність характеризує особливості виникнення, перебігу і припинення різноманітних почуттів, афектів, настроїв. Основними характеристиками емоційності є вразливість, імпульсивність, емоційна лабільність, напруження, домінуючий емоційний статус (тривожність, страх, фрустрація, радість, гнів і т.п.). Емоційно стабільні люди не схильні до хвилювань, викликають довіру, стійкі до зовнішніх впливів, лідери. Нейротики – чутливі, тривожні, сильно переживають невдачі [35]. 

Для визначення особливостей емоційної стабільності у курсантів у порівнянні зі студентами була проведена методика «Опитувальник Айзенка».

У дослідженні брали участь дві групи випробуваних, які складалися зі 50 респондентів кожна. Це курсанти факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України, віком 20-22, та студенти геолого-географічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, віком 20-22.

Показники емоційної стабільності в досліджуваних вибірках представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Показники емоційної стабільності в досліджуваних групах ( %)

Стан емоційної стабільностіКурсантиСтудентиМатематичний критерій%%φРЕмоційно стабільні76%38%3,95р≤0.01Емоційно нестабільні24%62%3,945р≤0.01

З приведеної таблиці видно, що серед курсантів переважають емоційно стабільні – 38 осіб, що становить 76%, а до емоційно нестабільних входять 12 осіб (24%). Щодо студентів, то серед них переважають емоційно нестабільні – 31 особа (62%), емоційно стабільні студенти складають 19 осіб (38%).

Після обробки даних методами математичної статистики, а саме  завдяки критерію кутового перетворення Фішера ми можемо зробити висновки про те, що стан емоційної стабільності достатньо відрізняється у курсантів та студентів (р≤0.01).

Для наочності отримані дані ми зобразили на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Стан емоційної стабільності в курсантів та студентів (%).

З отриманих результатів видно, що серед курсантів переважають емоційно стабільні, а серед студентів – емоційно нестабільні особистості.

Загально відомим є той факт, що емоції протягом життя змінюються, навіть ті ж самі ситуації можуть викликати згодом зовсім інші емоції. Формування та переробка емоцій здійснюється в результаті включення людини в нову практику, яка змінює її основні настанови, загальну спрямованість особистості. Суттєве значення при цьому має не сама діяльність, а усвідомлення нових цілей та задач. Важливе значення для виховання емоцій має підвищення загального рівня розвитку та його широта.

При відборі курсантів на навчання враховуються особистісні характеристики, що впливають на ефективне виконання рятувальних робіт. Таким чином, уже на початку такий відбір зумовлює той факт, що більшість курсантів є емоційно стабільними.

У процесі навчання курсанти проходять практичні заняття, тренувальні збори в умовах наближених до надзвичайних ситуацій з метою перевірки їх професійних якостей та навичок. У таких умовах задля успішного виконання завдань курсантам доводиться показувати свою майстерність. Постійний повтор дій під час таких занять сприяє, на нашу думку, розвитку емоційної стабільності в надзвичайних ситуаціях.

2.3. Дослідження особливостей тривожності.

Тривожність – готовність до страху, індивідуальна чутливість до різних стресорів і подразників. Це відчуття неконкретної, невизначеної загрози, нечітке відчуття безпеки, вияв психічного неблагополуччя особистості. Тривожність знижує адаптаційний потенціал дитини, стримує інтелектуальний та емоційний розвиток, перешкоджає ефективній діяльності. Виявляється тривожність у нерішучості, загостреному почутті відповідальності, внутрішній потребі відповідати очікуванням інших, боязкості, невпевненості в собі і своїх рішеннях, емоційний неспокій [18].

У роботах Б.Ф. Березіна підкреслено, що професійна діяльність, постійно пов’язана з ситуаціями загрози, супроводжується підвищеною тривожністю. Ситуації, що для людини є загрозливими або особистісне значущими, викликають стан тривоги [43]. На думку психологів, тривога переживається людиною як неприємний стан різної інтенсивності. Дуже високий рівень тривожності, так саме як і дуже низький, називається дезадаптивною реакцією, яка проявляється у діяльності.

Зі сказаного випливає, що подолання емоційної напруги, тривоги є важливою проблемою, і особливого значення вона набуває стосовно діяльності, яка проходить в умовах підвищеної небезпеки, відповідальності, раптовості. Вирішувати її необхідно вже з перших часів навчання курсантів-рятувальників у вищому навчальному закладі.

Для визначення особливостей тривожності у курсантів у порівнянні зі студентами була проведена Методика виявлення рівня тривожності Дж. Тейлор.

Показники рівня тривожності в досліджуваних вибірках представлені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Показники рівня тривожності в досліджуваних групах ( %)

Рівень тривожностіКурсантиСтудентиМатематичний критерій%%φРНизький 16100,895-Середній44321,24-Високий40581,81р≤0.05

З приведеної таблиці видно, що серед курсантів переважає середній рівень тривожності – 22 особи, що становить 44%, найнижчий показник у даній групі становить низький рівень тривожності – 8 осіб (16%). Високий рівень визначається у 20 чоловік (20%). Щодо студентів, то у них переважає високий рівень тривожності – 29 осіб (58%), найнижчий показник в даній вибірці становить низький рівень тривожності – 5 респондентів (10%), з середнім рівнем – 16 осіб (32%).

Після обробки даних методами математичної статистики, а саме  завдяки критерію кутового перетворення Фішера ми можемо зробити такі висновки: отримані дані вказують на те, що достовірних розбіжностей серед курсантів та студентів з показниками низького та середнього рівнів тривожності не виявлено, про те у досліджуваних групах показники високого рівня тривожності мають незначні розбіжності у показниках (р≤0.05).

Люди з високим рівнем тривожності перебувають у постійній готовності до конфлікту і готовності до захисту, навіть якщо в цьому об'єктивно немає потреби. Особистість із високим рівнем тривожності схильна приймати навколишній світ як містять у собі погрозу й небезпеку в значно більшому ступені, чим особистість із низьким рівнем тривожності. Високий рівень тривожності створює погрозу психічному здоров'ю особистості, сприяє розвитку предневротических станів.

Високий рівень тривожності перешкоджає ефективному виконанню завдань як курсантам, так і студентам.

Для наочності отримані дані ми зобразили на рисунку 2.2.

Рис. 2.2. Показники рівнів тривожності в курсантів та студентів (%).

З отриманих даних видно, що високий рівень тривожності переважає у студентів порівняно до курсантів.

Можна зробити припущення, що у ході навчання курсанти навчилися долати тривожність завдяки оволодінню прийомами, що дозволяють впоратись із зайвим хвилюванням, тривогою.

Тривожність впливає на ефективність в спілкуванні, на стосунки між колегами, що сприяє виникненню конфліктів. Вона також має негативний вплив на зниження самооцінки, рішучості, впевненості в собі. Як стверджувалося раніше, комунікабельність, рішучість та впевненість в собі мають велике значення у роботі рятувальника.

У ході проведеного дослідження вдалося встановити, що 40% курсантів мають високий рівень тривожності. Такий рівень тривожності є недопустимим для працівника ДСНС. Тому варто шукати прогалини у підготовці курсантів до їх професійної діяльності та шляхи подолання цієї проблеми.

2.4. Дослідження особливостей схильності до ризику.

Схильність до ризику – це доволі стійка характеристика індивіда та пов’язана з такими характеристиками особистості як імпульсивність, незалежність, прагнення до успіху, схильність до домінування. На ризикову поведінку впливає також культура та соціальні умови [15].

Ризик є невід’ємною особливістю багатьох видів професій. Діяльність фахівців екстремального профілю, зокрема працівників ДСНС, пов'язана із впливом на них негативних факторів і здійснюється в умовах виникнення різних надзвичайних ситуацій, що визначають високу складність, небезпеку і відповідальність виконання професійних завдань.

Проведений факторний аналіз О.В. Дишкант дозволив встановити, що найголовнішими особистісними властивостями, які обумовлюють високий рівень схильності особистості до ризику є якості, які відносяться до когнітивного компоненту, вольового компоненту, що представлений силою «Я» та компонентом, до якого зібрані ознаки емоційної стабільності або нестабільності особистості, що мають властивість ситуативного прояву. Також було зроблено припущення, що прийняття рішення рятувальником в умовах ризику складається з трьох кроків: 1) оцінка фахівцем ситуації; 2) оцінка рятувальником своїх можливостей; 3) прийняття рішення діяти (іноді не до кінця усвідомлене) [9].

Для визначення особливостей схильності до ризику у курсантів у порівнянні зі студентами була проведена Методика дослідження схильності до ризику О.Г. Шмельова.

Показники рівня схильності до ризику в досліджуваних вибірках представлені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Показники рівня схильності до ризику в досліджуваних групах ( %)

Рівень схильності до ризикуКурсантиСтудентиМатематичний критерій%%φРНизький 8120,665-Середній72800,94-Високий2081,765р≤0.05

З приведеної таблиці видно, що серед курсантів переважає середній рівень схильності до ризику – 36 осіб, що становить 72%, найнижчий показник у даній групі становить низький рівень схильності до ризику – 4 особи (8%). Високий рівень визначається у 10 чоловік (20%). Щодо студентів, то у них переважає середній рівень схильності до ризику – 40 осіб (80%), найнижчий показник в даній вибірці становить високий рівень схильності до ризику – 4 респонденти (8%), з низьким рівнем – 6 осіб (12%).

Після обробки даних методами математичної статистики, а саме  завдяки критерію кутового перетворення Фішера ми можемо зробити такі висновки: отримані дані вказують на те, що достовірних розбіжностей серед курсантів та студентів з показниками низького та середнього рівнів схильності до ризику не виявлено, про те у досліджуваних групах показники високого рівня схильності до ризику мають незначні розбіжності у показниках (р≤0.05).

Для наочності отримані дані ми зобразили на рисунку 2.3.

Рис. 2.3. Показники рівнів схильності до ризику в курсантів та студентів (%).

З отриманих даних видно, що у більшості курсантів та студентів переважає середній рівень схильності до ризику. Але у 20% курсантів схильність до ризику перебуває на високому рівні. Можна зробити висновок, що така ситуація склалася через те, що у ході навчань курсантів вчать не боятися небезпеки та виконувати роботу в надзвичайних ситуаціях та екстремальних умовах. Таким чином, у курсантів під час навчань формується схильність до ризику.

Саме середній рівень є оптимальним для ефективного виконання обов’язків працівниками ДСНС. Високий рівень схильності до ризику може сприяти неадекватній самооцінці та оцінці ситуації, що в свою чергу може призвести до негативних наслідків під час виконання завдань.

2.4. Дослідження вольових якостей. 

Вольова поведінка характеризується рядом особливостей. Однією з головних вважається свідомість вольових дій, які більше характерні для поведінки людини й  спрямовані на досягнення поставленої мети.

Вольові якості – це особливості вольової регуляції, які виявляються в конкретних специфічних умовах, обумовлених характером труднощів, що долаються [50].

Відповідальність – зовнішній або внутрішній контроль над діяльністю, що відображає соціальне, морально-правове ставлення до суспільства, що виражається у виконанні прийнятих моральних і правових норм і правил, свого обов'язку. Ця вольова якість є дуже важливою для працівника ДСНС, оскільки під час роботи він несе відповідальність не тільки за своє життя, а за життя людей, тому повен відповідально ставитись до виконання своїх обов’язків [46].

Ініціативність – здатність уживати спроби до реалізації ідей, що виникли у людини.

Самостійність – здатність свідомо приймати рішення й уміння не піддаватися впливу різних факторів, що перешкоджають досягненню поставленої мети, здатність критично оцінювати поради й пропозиції інших людей, діяти на основі своїх поглядів і переконань і при цьому вносити у свої дії корективи, сформовані на основі отриманих порад [50].

Ініціативність та самостійність відіграють важливу роль у надзвичайних ситуаціях, коли потрібно знайти оптимальне рішення для вирішення ситуації.

Цілеспрямованість – свідома й активна спрямованість особистості на досягнення певного результату діяльності.

Наполегливість – це систематичний прояв сили волі при прагненні людини досягти віддалену за часом ціль, незважаючи на виникаючі перешкоди й труднощі. У дослідженні особливостей прояву наполегливості західні психологи виділяють кілька напрямків, і відповідно до одному з них вона вивчається як властивість характеру, що стабільно визначає поведінку людини. Ситуативні фактори в даному підході ігноруються, тому що вважається, що вони перекриваються рисами особистості [45]. Наполегливість відіграє важливу роль при підготовці, тренуваннях, учбових заняттях, де відточується майстерність та навички рятувальника.

Витримка. У повсякденній свідомості ця якість сприймається як холоднокровність, відсутність гарячності в поводженні при виникненні конфлікту. Витримка – це стійкий прояв здатності придушувати імпульсивні, мало обдумані емоційні реакції, не піддаватися спокусі, тобто придушувати сильні потяги, бажання. По суті, тут проявляється гальмівна функція волі. Витримка відіграє важливу роль під час комунікації працівників ДСНС між собою та людьми, що потребують порятунку [18].

Рішучість – це така вольова якість, що характеризується мінімальним часом ухвалення рішення в значимій для людини ситуації [18], що є дуже важливим у надзвичайній ситуації для рятувальника

Для визначення вольових якостей у курсантів у порівнянні зі студентами був використаний Опитувач вольових якостей людини (ВКЛ) М.В. Чумакова.

Показники вольових якостей в досліджуваних вибірках представлені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Показники рівня схильності до ризику в досліджуваних групах(бали)

Вольові якостіСередній показник у курсантівСередній показник у студентівtPВідповідальність5,74,92,42р≤0.05Ініціативність5,16,272,53р≤0.05Рішучість5,144,751,03-Самостійність5,354,620,97-Витримка6,734,985р≤0.001Наполегливість4,573,523,18р≤0.01Енергійність6,556,160,975-Уважність4,883,662,26р≤0.01Цілеспрямованість6,126,330,25-

Як видно з даної таблиці рівень розвитку вольових якостей відрізняється у курсантів та студентів.

За такою вольовою якістю як відповідальність курсанти набрали 5,7 бала, а студенти – 4,9 бала на тлі максимально можливого показника – 8 балів. Максимальний показник у 8 балів спостерігається у 7 чоловік серед курсантів та 6 чоловік серед студентів.

Ініціативність переважає за розвитком у студентів та становить 6,27 бала у порівнянні з курсантами – 5,1 бала на тлі максимально можливого показника 10 балів. Максимальний показник у 10 балів спостерігається у 2 чоловік серед курсантів та 4 чоловік серед студентів.

За такою вольовою якістю як рішучість курсанти набрали 5,14 бала, а студенти – 4,75 бала на тлі максимально можливого показника – 8 балів. Максимальний показник у 8 балів спостерігається у 4 чоловіки серед курсантів та 5 чоловік серед студентів.

За шкалою «Самостійність» курсанти набрали 5,35 бала, а студенти – 4,62 бала на тлі максимально можливого показника – 8 балів. Максимальний показник у 8 балів спостерігається у 4 чоловік серед курсантів та 5 чоловік серед студентів.

За такою вольовою якістю як витримка курсанти набрали 6,73 бала, а студенти – 4,98 бала на тлі максимально можливого показника – 10 балів. Максимальний показник у 10 балів спостерігається у 2 чоловік серед курсантів та 9 балів – 4 чоловік серед студентів.

За шкалою «Наполегливість» курсанти набрали 4,57 бала, а студенти – 3,52 бала на тлі максимально можливого показника – 7 балів. Максимальний показник у 7 балів спостерігається у 4 чоловік серед курсантів та 5 чоловік серед студентів.

За шкалою «Енергійність» курсанти набрали 6,55 бала, а студенти – 6,16 бала на тлі максимально можливого показника – 10 балів. Максимальний показник у 10 балів спостерігається у 2 чоловік серед курсантів та у 9 балів –  11 чоловік серед студентів.

За такою вольовою якістю як уважність курсанти набрали 4,88 бала, а студенти – 3,66 бала на тлі максимально можливого показника – 8 балів. Максимальний показник у 8 балів спостерігається у 1 чоловік серед курсантів та 6 балів – 4 чоловік серед студентів.

Цілеспрямованість переважає за розвитком у студентів та становить 6,33 бала у порівнянні з курсантами – 6,12 бала на тлі максимально можливого показника – 9 балів. Максимальний показник у 8 балів спостерігається у 10 чоловік серед курсантів та у 9 балів – 4 чоловік серед студентів.

Після обробки даних методами математичної статистики, а саме  завдяки критерію Стьюдента ми можемо зробити такі висновки: отримані дані вказують на те, що у досліджуваних групах розвиток більшості вольових якостей, а саме відповідальність та ініціативність мають незначні розбіжності у показниках (р≤0.05), наполегливість та уважність – достатні розбіжності (р≤0.01), витримка – значні розбіжності (р≤0.001).

Для наочності отримані дані ми зобразили на рисунку 2.3.

Рис. 2.4. Показники вольових якостей у курсантів та студентів.

Як видно з отриманих даних більшість вольових якостей таких як відповідальність, рішучість, самостійність, витримка, наполегливість, енергійність, уважність краще розвинена у курсантів, ніж у студентів. Всі ці якості ймовірніше вдосконалюються в ході навчання під час тренувальних занять.

Ініціативність натомість більш сформована у студентів, ніж у курсантів. Можна припустити, що курсанти у більшості випадків мають виконувати накази та діяти чітко до встановлених правил та процедур, які були вироблені протягом років у ході рятувальних робіт. Студенти частіше приймають власні рішення та проявляють ініціативу. Хоча ініціативність буде також потрібною для працівників ДСНС у разі неординарних ситуацій.

Вольові якості впливають на інші професійно важливі якості. У ході дослідження було виявлено, що вони розвинені у курсантів на належному рівні.

  1.  Основні вимоги до охорони праці.

Охорона праці в широкому сенсі слова – це система збереження життя і здоров'я працівників у процесі трудової діяльності, яка включає правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні та інші заходи.

Легальне визначення поняття охорони праці дається в ст. 1 Закону України від 14 жовтня 1992 «Про охорону праці». Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. У поняття охорони праці входять і всі ті заходи, які спеціально призначені для створення особливих полегшених умов праці для жінок і неповнолітніх, а також працівників зі зниженою працездатністю. Як правовий інститут, охорона праці включає в себе норми, що встановлюють права та обов'язки працівників і роботодавців з питань безпеки та гігієни праці, а також спеціальні норми про компенсації для осіб, які працюють у важких, шкідливих або небезпечних умовах; норми про охорону праці жінок, неповнолітніх працівників, осіб із зниженою працездатністю; норми, що регулюють організацію роботи з охорони праці; правила розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві.Крім Закону України «Про охорону праці» правове регулювання охорони праці знайшло відображення в нормах глави XI «Охорона праці» (ст. 153-173), глави XII «Праця жінок» (ст. 174-186), глави XIII «Праця молоді» (ст. 187-200) КЗпП [30].

Охорона праці має соціальне, економічне і правове значення. Соціальне значення охорони праці полягає в тому, що охорона праці сприяє зміцненню (збереження) здоров'я працівників від шкідливих і небезпечних виробничих факторів. Економічне значення охорони праці реалізується у зростанні продуктивності праці, підйомі економіки, збільшенні виробництва. Правове значення охорони праці полягає у правовому регулюванні роботи за здібностями з урахуванням тяжкості умов праці, фізіологічних особливостей жіночого організму, організму підлітків і працездатності інвалідів. Крім того, питання охорони праці є об'єктом організаційно – управлінських відносин трудового колективу (відповідного профспілкового органу) з роботодавцем , а також соціально-партнерських відносин на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівнях [2].

До охорони праці входять такі складові частини:

  •  правові та організаційні основи;
  •  фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія;
  •  виробнича безпека;
  •  пожежна безпека на виробництві.

Об’єктом охорони праці є здоров’я і працездатність людини, а предметом – засоби і заходи, спрямовані на їхнє збереження.

Правові заходи охоплюють законодавчі акти загального та спеціального призначення.

До загальних законодавчих актів з питань охорони праці належать:

  •  Конституція України;
  •  Кодекс законів про працю;
  •  Закон України «Про охорону праці»;
  •  Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [32].

Дія загальних законодавчих актів поширюється на всі об’єкти господарювання незалежно від форм власності та видів їхньої діяльності.

Спеціальні законодавчі акти з питань охорони праці охоплюють:

  •  Державні стандарти безпеки праці;
  •  Міжгалузеві та галузеві нормативні акти з питань охорони праці (Будівельні норми і правила, Санітарні норми, Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, Правила пожежної безпеки та ін.);
  •  Нормативні акти, що діють в межах об’єкта господарювання (Положення про систему управління охороною праці на об’єкті господарювання, Положення про службу охорони праці на об’єкті господарювання, Положення про комісію з питань охорони праці на об’єкті господарювання, Положення про роботу уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, Положення про навчання і перевірку знань з охорони праці, Положення про порядок атестації робочих місць щодо їхньої відповідності нормативним актам з питань охорони праці та ін.).

Сфера дії спеціальних законодавчих актів поширюється на окремі галузі виробництва, окремі види господарсько-економічної діяльності та окремі об’єкти господарювання [33].

Держнаглядохоронпраці Державні нормативно-правові акти про охорону праці (ДНАОП) – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання. Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими [32].

Роботодавці на основі ДНАОП розробляють і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства, установи, організації. Відповідно до Рекомендацій Держнаглядохоронпраці щодо застосування «Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві», затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці № 132 від 12.12.1993 p., до основних нормативних актів підприємства належать:

  •  Положення про систему управління охороною праці на підприємстві;
  •  Положення про службу охорони праці підприємства;
  •  Положення про комісію з питань охорони праці підприємства;
  •  Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці;
  •  Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;
  •  Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму;
  •  Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності до нормативних актів про охорону праці;
  •  Положення про організацію попереднього та періодичних медичних оглядів працівників;
  •  Положення про санітарну лабораторію підприємства;
  •  Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;
  •  Інструкції про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві;
  •  Загально-об'єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки;
  •  Перелік робіт з підвищеною небезпекою;
  •  Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань З охорони праці;
  •  Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування;
  •  Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах;
  •  Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту [33].

Соціально-економічні заходи передбачають використання економічних методів управління охороною праці і охоплюють: обов’язкове соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; пільги і компенсації за роботу в шкідливих і небезпечних умовах праці.

Організаційно-технічні заходи спрямовані на забезпечення такого рівня організації праці та таких інженерно-технічних рішень з безпеки праці, які б унеможливили вплив на працівників шкідливих та небезпечних виробничих чинників під час трудової діяльності.

Санітарно-гігієнічні заходи передбачають проведення наукових досліджень щодо впливу виробничих чинників на здоров’я людини та встановлення граничнодопустимих рівнів цих чинників на робочих місцях, а також проведення лабораторних досліджень з метою встановлення відповідності умов праці на робочих місцях вимогам нормативних актів з питань охорони праці.

Лікувально-профілактичні заходи передбачають обов’язкове проходження попереднього та періодичних медичних оглядів для певних категорій працівників з метою збереження їхнього здоров’я чи здоров’я людей, які контактують з ними, а також особливі вимоги до охорони праці жінок, неповнолітніх осіб та інвалідів.

Державну політику в галузі охорони праці проводять, використовуючи такі головні принципи:

  •  пріоритет життя і здоров’я працівників над результатами виробничої діяльності об’єкта господарювання;
  •  повну відповідальність власника (роботодавця) за створення безпечних та нешкідливих умов праці;
  •  соціальний захист працівників, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві;
  •  встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх об’єктів господарювання незалежно від форм власності та видів їхньої діяльності;
  •  використання економічних методів управління охороною праці;
  •  проведення навчання, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
  •  комплексне розв’язання завдань охорони праці та координації діяльності державних органів влади, об’єктів господарювання та об’єднань громадян у вирішенні питань охорони праці;
  •  міжнародне співробітництво в галузі охорони праці.

Працівники зобов'язані знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, співробітничати з роботодавцем у справі організації безпечних і нешкідливих умов виробництва, а також мати право припинити роботу, якщо вона небезпечна для їхнього життя чи здоров'я або для навколишніх людей і природного середовища [30].

Фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія – комплекс організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів, спрямованих на запобігання або зменшення дії на працюючих шкідливих виробничих факторів. Виробнича безпека – безпека від нещасних випадків та аварій на виробничих об‘єктах і від їх наслідків [33].

Пожежна безпека на виробництві – комплекс заходів та засобів, спрямованих на запобігання запалювань, пожеж та вибухів у виробничому середовищі, а також на зменшення негативної дії небезпечних та шкідливих факторів, які утворюються в разі їх виникнення.

Таким чином поняття охорони праці охоплює цінності, уявлення і принципи, які лежать в основі управління охороною праці, та сукупність практичних дій і поведінкових реакцій, що втілюють їх у реальність. Підвищення рівня освіченості населення з питань охорони праці залишається пріоритетним завданням державної політики нашої країни у цій галузі [32].

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

Професійно важливі емоційно-вольові якості є першочерговими для ефективного виконання робіт працівників ДСНС. Від них залежать інші професійно важливі якості.

Професійно важливі емоційно-важливі якості починають формуватися під час навчання у спеціалізованих навчальних закладах, але вдосконалюються уже у ході безпосереднього виконання обов’язків під час рятувальних робіт.

Емоційна стабільність необхідна у професійній діяльності працівника ДСНС. У дослідженні виявлено, що переважна більшість курсантів є емоційно стабільними. Вони тверезо дивляться на різні ситуації, беземоційно, покладаючись на логічний розум, оцінюють їх, що полегшує процес прийняття рішень та виконання рятувальних робіт.

У більшості курсантів виявлено середній рівень тривожності, що так само допомагає їм в їх професійній діяльності, як у ситуаціях очікування виклику, так і в проведенні рятувальних робіт. Але для найбільш успішного виконання робіт у рятувальника має бути низький рівень тривожності.

У більшості курсантів та студентів переважає середній рівень схильності до ризику, що є найкращим рівнем для виконання професійних обов’язків рятувальника.

Більшість вольових якостей таких як відповідальність, рішучість, самостійність, витримка, наполегливість, енергійність, уважність краще розвинена у курсантів, ніж у студентів, а ініціативність – у студентів.

Серед курсантів було виявлено більш розвинені у переважній більшості вольові якості, менша тривожність ніж серед студентів, що пояснюється проведенням практичних занять, під час яких дані якості вдосконалюються.

ВИСНОВОК

Теоретичний аналіз проблеми професійно важливих емоційно-вольових якостей у курсантів-рятувальників дозволяє зробити нам такі висновки.

1. У дипломній роботі ми опрацювали психологічну літературу з питань професійно важливих емоційно-вольових якостей працівників ДСНС.

Професійно важливі якості – це сукупність таких якостей фахівця, які служать успішному виконанню професійної діяльності, ефективному розв’язанню професійних задач, особистісно-професійному зростанню та вдосконаленню. Емоційно-важливі якості слугують першоосновою для формування інших професійно важливих якостей. До таких якостей відносяться емоційна стабільність, низький рівень тривожності, схильність до ризику та вольові якості – відповідальність, ініціативність, рішучість, самостійність, витримка, наполегливість, енергійність, уважність та цілеспрямованість. Саме ці якості сприяють успішному професійних виконанню обов’язків працівників ДСНС.

2. Дослідили особливості емоційної стабільності у курсантів-рятувальників та студентів.

Емоційно стабільні особистості переважають серед курсантів, а серед студентів – емоційно нестабільні. Емоційна стабільність дозволяє зберігати холоднокровність та спокій у ситуаціях, що загрожують життю рятувальника та потерпілих.

При відборі курсантів на навчання враховуються особистісні характеристики, що впливають на ефективне виконання професійних обов’язків. У процесі навчання курсанти проходять практичні заняття, тренувальні збори в умовах наближених до надзвичайних ситуацій, у яких загартовується емоційна стабільність в умовах небезпеки. Ці фактори пояснюють отримані результати у ході дослідження.

3. Дослідили особливості тривожності в досліджуваних групах.

Рівень тривожності відіграє велику роль не лише при виконанні професійних обов’язків, а й у повсякденному житті.

Особистість із високим рівнем тривожності буде неадекватно ставитися до себе, у нього буде занижена самооцінка, отже, відносини з навколишніми будуть складатися непросто, у нього не буде прагнення до лідерства й бажання реалізовувати свої здатності в професійній діяльності

Особистості з високим рівнем тривожності переважають серед студентів. Це зумовлено тим, що курсанти частіше стикаються з небезпекою.

Посилене почуття тривожності буде призводити до конфліктів, переживання, що може призвести до невдалого виконання обов’язків, коли працівник буде не в змозі виконувати все як слід.

4. Визначили особливості схильності до ризику в групі курсантів та в групі студентів.

Схильність до ризику – це готовність особистості до дії, яка необов’язково буде успішною в даній ситуації.

Найбільш сприятливим для працівників ДСНС є середній рівень схильності до ризику. Такі рятувальники відрізняються раціональністю, практичністю, упевненістю в собі, адекватністю.

Дослідження показало, що у курсантів та студентів переважає середній рівень схильності до ризику, що є позитивним фактом.

Але за показниками у курсантів також переважає високий рівень схильності до ризику у порівнянні зі студентами.

Високий рівень схильності до ризику може сприяти неадекватній самооцінці та оцінці ситуації, що в свою чергу може призвести до негативних наслідків під час виконання завдань.

5. Проаналізували особливості емоційно-вольових якостей у курсантів-рятувальників ДСНС та студентів.

Воля є здатністю людини переборювати перешкоди, досягати поставленої мети. Конкретно вона виступає в таких якостей, як відповідальність, цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, енергійність, уважність, витримка, самостійність, ініціативність. Дані вольові якості сприяють досягненню як суспільно корисних, так і професійних цілей.

Більшість емоційно-вольових якостей краще розвинена у курсантів, серед них можна назвати відповідальність, рішучість, самостійність, витримка, наполегливість, енергійність, уважність. Ініціативність та цілеспрямованість краще розвинені у студентів, що зумовлено перебуванням курсантів та студентів у різних середовищах. Найбільші розбіжності спостерігаються в таких якостях як відповідальність, ініціативність, наполегливість, уважність, витримка.

Залежно від умов, в яких людина виконує професійні завдання, розвиваються відповідні емоційно-вольові якості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
  1.  Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека / Л.М. Аболин. – Казань : Изд-во КазГУ, 1992. – 158 с.
  2.  Апостолюк А.С. Безпека праці: ергономічні та естетичні основи / С.О. Апостолюк, В.С. Джигерей, А.С. Апостолюк. – К. : Знання, 2006. – 215 с.
  3.  Арапов Е.Д. Программа тактической подготовки начальствующего состава пожарной охраны / Е.Д. Арапов. – М.: ВНИИПО, 1972. – 110 с.
  4.  Батаршев А.В. Диагностика профессионально важных качеств / А.В. Батаршев, И.А. Алексеева, Е.Б. Майорова. – СПб. : Питер, 2007. – 192 с.
  5.  Бодров В.А. Психология профессиональной деятельности: теоретические и прикладные проблемы [Текст] / В.А. Бодров. – М.:  Ин-т психологии РАН, 2006. – 623 с.
  6.  Василюк Ф.Е. Психология переживания, анализ преодоления критической ситуации / Ф.Е. Василюк. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1998. – 285 с.
  7.  Дежкина Ю.А. Развитие профессионально важных качеств сотрудников государственной противопожарной службы МЧС России в процессе профессионализации: автореф. дисс. на соиск. ученой степени кандидата псих. наук. по спец. 19.00.03 – психология труда, инженерная психология, эргономика / Ю.А. Дежкина. – СПб. : РГПУ, 2008. – 26 с.
  8.  Дишкант О.В. Поняття схильності до ризику, її взаємозв’язок з особистими якостями пожежних-рятувальників / О.В. Дишкант // Психологія діяльності в особливих умовах. Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції 28 квітня 2006 р. – Х. : АЦЗУ. – 2006. С. 35 – 37.
  9.  Дишкант О.В. Психологічні особливості формування професійних якостей офіцерів-вихователів у процесі фахової підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.09 – психологія праці в особливих умовах / О.В. Дишкант. – Х. : Національний університет цивільного захисту України, 2004. – 22 с. 
  10.  Дутов В.И. О воздействии на людей опасных факторов пожара / В.И. Дутов, В.Н. Тимошенко // Безопасность людей на пожарах: сб. науч. тр. – М. : ВНИИПО, 1980. – С. 54-58
  11.  Екстримальна психологія: Підручник / За заг. ред. проф. О.В. Тімченка. – К. : ТОВ «Август Трейд», 2007. – 502 с.
  12.  Еникеев М.И. Общая психология / М.И. Еникеев. – М. : Приор, 2002. –400 с.
  13.  Зимняя И.А. Педагогическая психология : учебник для вузов / И.А. Зимняя. – М. : Логос, 2001. – 354 с.
  14.  Иванников В.А. Структура волевых качеств по данным самооценки/ В.А. Иванников, Е.В. Эйдман // Психологический журнал, 1990. – Т.11. – №3.- С. 39 – 49.
  15.  Ильин Е.П. Психология риска: пособие / Е.П. Ильин. – Спб. : Издательский дом «Питер», 2012. – 286 с.
  16.  Карлов А.В. Общая психология / А.В. Карлов. – М. : Гардарики, 2004. – 213 с.
  17.  Климов Е.А. Психология профессионала / Е.А. Климов. – М. : Издательство «Институт практической психологии», Воронеж : НПО «МОДЭК», 1996. – 400 с.
  18.  Козляковський П.А. Загальна психологія / П.А. Козляковський. – Миколаїв : МДГУ, 2005. – 467 с.
  19.  Комплекс нормативних документів для розроблення складових системи галузевих стандартів вищої освіти / [за заг. ред. В.Д. Шинкарука]. – К. : МОН України, 2008. – 68 с.
  20.  Корнилова Т.В. Риск в мышлении как условие риска в действии / Т.В. Корнилова // Управление риском. – 1997. – № 3. – С. 21–28.
  21.  Короленко И.П. Психология человека в экстремальных условиях / И.П. Короленко. – Л. : Наука, 1998. – 271 с.
  22.  Ліфарєва Н.В. Психологія особистості: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Н.В. Ліфарєва; Дніпропетр. ун-т економіки та права. – К. : [Центр навч. літ-ри], 2003. – 237 с.
  23.  Ложкін Г.В. Психологические основы профессионализации личности в особых условиях деятельности / Г.В. Ложкін // Актуальні проблеми становлення особистості професіонала в ризиконебезпечних професіях : матеріали міжрегіон. наук. семінару, (Київ, 25 березня 2010 р.) / Мін-во оборони України, Національний університет оборони України. – К. : НУОУ, 2010. – С. 189-192.
  24.  Маклаков А.Г. Общая психология: учеб. пособие вузов и слушателей курсов психол. дисциплин / А.Г. Маклаков. – М. : Питер, 2008. – 582 с.
  25.  Максименко С.Д. Механізми трансформації структурних компонентів діяльності у професійному розвитку особистості в сучасних умовах / С.Д. Максименко // Актуальні проблеми становлення особистості професіонала в ризиконебезпечних професіях : матеріали міжрегіон. наук. Семінару (Київ, 25 березня 2010 р.) / Мін-во оборони України, Національний університет оборони України. – К. : НУОУ, 2010. – С. 12-14.
  26.  Максименко С.Д. Общая психология / С.Д. Максименко. – М. : «Рефл-бук», 2000. – 528 с.
  27.  Мартинюк І.А. Розвиток професійно важливих якостей у майбутніх психологів для роботи в початковій школі: Дис. … кандидата психол. наук: 19.00.07 / І.А. Мартинюк. – К., 2004. – 205 с.
  28.  Марьин М.И. Исследование влияния условий труда на функциональное состояние пожарных / М.И. Марьин, Е.С. Соболев // Психологический журнал. – 1990. – Т.11, № 1. – С. 102-108.
  29.  Марьин М.И. Оценка и оптимизация психологического климата, стиля руководства в органах управления и подразделениях Государственной противопожарной службы: Методическое пособие / М.И. Марьин, С.И. Ловчан, И.В. Иванихина и др. / Под ред. Мешалкина Е.А.. – 2-е изд. – М. : ВНИИПО, 1998. – 101 с.
  30.  Ольгинский А.Г. Охрана труда. (Основы охраны труда. Охрана труда в отрасли): Учеб. пособие для высш. учеб. заведений [Электронный ресурс] / А.Г. Ольгинский, П.А. Тагаев; Нар. укр. акад. – Х., 2002. – 139 с.
  31.  Осипов А.В. Профессионально важные качества сотрудников пожарно-спасательных формирований на разных этапах профессионального становлення : автореф. дисс. на соиск. ученой степени кандидата психологических наук по спец. 19.00.03 – психология труда, инженерная психология, эргономика / А.В. Осипов. – Ростов-на-Дону, 2009. – 28 с.
  32.  Охорона праці: Навч. посіб. / за ред. проф. З.М. Яремка. – Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 69 с.
  33.  Охрана труда в Украине: [Сб. нормат.-правовых док.] // Право и практика. – 2004. – № 16. –  С. 1-157.
  34.  Панин Л.Е. Тревожность, адаптация и донозологическая диспансеризация / Л.Е. Панин, Г.А. Усенко. – Новосибирск: Сибирское отделение РАМН, 2004. – 316 с.
  35.  Писаренко В.М. Роль психики в обеспечении эмоциональной устойчивости человека / В.М. Писаренко // Психологический журнал. – 1986. – Т. 7, № 5. – С. 62-72
  36.  Практикум по дифференциальной психодиагностике профессиональной пригодности: учеб. пособие / [под общ. ред. В.А. Бодрова]. – М. : ПЕР СЭ, 2003. – 768 с.
  37.  Прикладная юридическая психология : учеб. пособ. для вузов / [под ред. A.M. Столяренко]. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 639 с.
  38.  Профессиографическое описание основных видов деятельности сотрудников ГПС МВД России: пособие / ред. М.И. Марьин, И.Н. Ефанова, М.Н. Поляков и др.. – M. : ВНИИПО, 1998. – 132 с.
  39.  Прохоров А.О. Психология неравновесных состояний / А.О. Прохоров. – М. : Изд-во «Институт психологии РАН», 1998. – 286 с.
  40.  Психологический отбор кандидатов на службу в ГПС МЧС России. – М.: ВНИИПО, 2003. – 148 с.
  41.  Рибалка В.В. Психологія праці особистості: навч.-метод. посіб. / В.В. Рибалка. – К. : КМПУ ім. Б.Д. Грінченка, 2005. – 60 с.
  42.  Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. –  Издательский дом «Питер», 1999. – 720 с.
  43.  Середа О.О. Психологічні особливості формування професійних якостей офіцерів-вихователів у процесі фахової підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.09 – психологія праці в особливих умовах / О.О. Середа. – Х. : Харківський військовий університет, 2004. – 22 с. 
  44.  Солнцева Г.Н. Психологическое содержание понятия риск / Г.Н. Солнцева // Вестник МГУ. Серия 14. – 1999. – № 2. – С. 14-23.
  45.  Узнадзе Д.Н. Общая психология / Д.Н. Узнадзе. – М. : Смысл, 2004. –  412 с.
  46.  Филатов Ф.Р. Общая психология / Ф.Р. Филатов. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2003. – 446 с.
  47.  Хрестоматия по общей психологии: (В 2 кн.) / Высш. шк. психологии. – Рига, 2002. – Кн. 2: Психология познавательных процессов. Психология личности / [Сост. И.Д. Плотка]. – 419 с.
  48.  Чумаков М.В. Психологическое содержание обыденных представлений об эмоцеонально-волевой сфере личности / М.В. Чумаков // Психол. наука и образование. – 2006. – №1. – С. 63-68
  49.  Шленков А.В. Психологическое обеспечение профессиональной подготовки сотрудников Государственной противопожарной службы МЧС России: автореф. дисс. на соиск. ученой степени доктора психологических наук по спец. 05.26.03. – пожарная и промышленная безопасность / А.В. Шленков. – СПб., 2009. – 46 с.
  50.  Шляпников В.Н. Понятие воли в рамках модели практической занятости человека / В.Н. Шляпников // Вопросы психологии, 2006. –  №6. – С. 147-154.
  51.  Шувалов М.Г. Основы пожарного дела : Учеб. для рядового и мл. нач. состава противопо-жар. службы / М.Г. Шувалов. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Стройиздат, 1998. – 472 с.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Дипломний проект. Вивчення особливостей діяльності та психофізіологічних особливостей працівників ДСНС. Поняття професійно важливих якостей в психології.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok