Процес формування та розвитку групи

Лекція № 4

Процес формування та розвитку групи

Складові тренінгу

Процес розвитку групи

Об'єктивні закономірності розвитку групи

Структура групи, ролі, лідерство

Ключові питання коментарю процесу навчання

Як використовувати проблемні ситуації на користь групі

Важливо не лише те, що ви сказали, а й те, - як ви це сказали!

Спілкування учасників у ході тренінгу охоплює дві складові: зміст і процес. Зміст тренінгу - це тематика (ідеї, питання, закономірності явищ), що вивчається в ході роботи (наприклад, вплив тютюнокуріння, алкоголю, наркотиків на організм людини тощо). Процес тренінгу - це те, як взаємодіють учасники тренінгу під час навчання, яку атмосферу створюють, які ролі грають, як впливають один на одного.

Метод тренінгу - це те, у який спосіб організоване навчання (міні-лекція, дискусія, робота у складі малих груп тощо), як відбувається процес засвоєння змісту тренінгу.

Для вичерпного розуміння взаємозв'язку цих трьох ключових понять тренінгу (метод, зміст, процес), досягнення професійного уміння оптимально використовувати їх та керувати ними, тренер повинен добре орієнтуватися щодо почуттів людини, яка потрапляє в групу інших людей, процесів групової динаміки, структури групи, проблемних ситуацій, що виникатимуть у групі.

Для кожної людини ситуація потрапляння в будь-яку групу є, певною мірою, хвилюючою, тому що людина в групі прагне одночасно реалізувати два взаємно протилежні комплекси міркувань, психологічних установок: з одного боку, вона природно прагне до об'єднання з собі подібними, аз іншого - так само природно, до виокремлення себе серед інших.

Людина схильна до об'єднання та взаємодії з іншими

для того, щоб досягти власних цілей: конкретних, які дають відчутні результати стосовно питань, котрі поєднали групу; загальних - безпеки, захисту, поваги та любові з боку оточення

Людина схильна до відсторонення від інших

для того, щоб не ототожнюватися з ними, не відчувати тиск, зберегти власну індивідуальність, неповторність, свободу та незалежність

У зв'язку з такою єдністю та боротьбою протилежностей кожний учасник групи схвильований (як правило підсвідомо) тим, як об'єднати різні прагнення: бути разом, але уникнути небезпеки поглинення іншими; зберегти власний внутрішній комфорт, але у стані об'єднання з іншими, притому реалізувати це без шкоди для себе. Необхідність вирішувати подібні питання спричиняє учасникам групи певну психічну напругу (усвідомлювану чи неусвідомлювану), і її наслідки можуть бути як негативними, так і позитивними.

З одного боку, якщо напруга зростатиме надмірно, це може призвести до негативних наслідків, наприклад, член групи може не прийняти запропонований стиль і правила групової роботи; чинити опір створенню доброзичливої атмосфери тощо. Тоді група ризикує зруйнуватися ще на початку формування. Можливо також, що для мінімізації нервового напруження хтось візьме на себе роль «миротворця», а це не сприятиме відвертому обговоренню гострих питань, і група може обрати неконструктивний шлях розвитку. Адже, з іншого боку, напруга, що виникає в групі, несе й позитивний потенціал як рушійна сила розвитку групи. Суперечність прагнень до уособлення та об'єднання одночасно, відповідне зростання конфліктного потенціалу та згуртованості групи водночас активізуватимуть групову енергію, спонукуючи до вибору певного шляху розвитку, притаманного саме цій групі. У психології процес пошуку і знаходження цього шляху дістав назву процесу розвитку групи або групової динаміки. Одне з важливих умінь тренера - уважно простежувати процес групової динаміки, регулювати його. Допомагає цьому компетентне встановлення тренером часових та поведінкових меж групової роботи.

Тренер має враховувати напругу, яку відчуває кожний член групи, та вміти спрямовувати цей феномен на конструктивний розвиток усієї групи і на користь кожного учасника тренінгу.

2. Як відбувається процес розвитку групи

Групова динаміка — це розвиток або рух групи, обумовлений взаємодією і взаєминами членів групи між собою (Кратохвіл, 1978).

У групову динаміку входять: цілі і завдання групи, згуртованість групи, норми групи, позиція ведучого, структура групи і структура лідерства, групові ролі, фази розвитку групи, етапи роботи. Найбільш важливий і вимагаючий уваги процес в тренінговій групі — згуртованість групи, під якою, як правило, розуміється взаємне тяжіння членів групи один до одного. Це універсальне групове явище спостерігається у всіх тренінгових групах. К. Левін визначає її як результат дії позитивних сил взаємного тяжіння і негативних сил взаємного відштовхування.

Успішна робота групи можлива лише за умови знаходження балансу між напругою та згуртованістю учасників (табл. 2). Надмірний рівень напруги породжує конфлікти, а надмірна згуртованість заважає здатності групи до конструктивного розвитку в напрямі досягнення мети тренінгу.

Члени надмірно згуртованої групи виявляються задоволеними тренінговим спілкуванням, але група в цьому разі «вмирає» - не може знаходити ефективні способи вирішення тренінгових завдань, організувати для цього зіткнення учасників різних точок зору і досвіду.

Тренеру потрібно спрямувати динаміку групи на конструктивну роботу, тобто якнайшвидше досягнути разом з учасниками третьої стадії групової динаміки. Але групу не можна одразу штучно ввести в третю стадію розвитку, перескочивши дві попередні. Розвиток завжди передбачає наявність процесу, кожна наступна стадія якого зумовлена попередньою. Отже, тренер повинен дати цьому процесу відбутися, слідкуючи за тим, щоб мінімізувати всі перешкоди наш шляху досягнення групової зрілості.

Таблиця 2

Характеристики напруги і згуртованості тренінгової групи

Напруга

Учасники групи приносять в групу різні погляди, уподобання, ставлення до себе та інших, різне бачення навчального процесу та ролі ведучого. Необхідність тимчасового пристосування до умов і правил групової роботі обмежує свободу учасників, інколи навіть дратує. Так виникає напруга. Часом вона може призвести до антагонізму, прихованого чи навіть явного конфлікту в групі, якщо хтось з членів комусь дуже не сподобався. Проте напруга активізує учасників, стимулює їх до дій, проявів власної точки зору, дає групі енергію та силу.

Майстерність тренера полягає в умінні утримати напругу в оптимальних межах, не ліквідувати її, а спрямувати на конструктивне вирішення завдань тренінгу. Тому тренер постійно стежить за розвитком напруги в групі, своєчасним втручанням регулює її у бік збільшення/зменшення.

Згуртованість

На відміну від напруги згуртованість є стабілізуючим чинником. Вона спричиняє учасникам тренінгу відчуття підтримки, безпеки, бажання ділитися та допомагати. Рівень групової згуртованості є показником готовності групи до спільного виконання завдань тренінгу.

Групова згуртованість виникає при відкритих обговореннях і спільних діях, коли кожний учасник відчуває свою приналежність до групи, розуміє і приймає те що відбувається, сприймає дії ведучого щодо керування тренінгом та прийняття рішень як справедливі, чесні. Сприяє формуванню згуртованості довіра між учасниками групи та щирість ведучого. Тоді створюється ситуація на кшталт спілкування з добрими друзями, учасники почувають себе вільно, виявляють активність і здатність до коригування власної поведінки.

Щоб група відчула згуртованість, потрібна взаємодія всіх учасників тренінгу. Її основою є взаємодовіра, але для виникнення такої атмосфери тренеру потрібно докласти значних зусиль і в умінні це робити також проявляється майстерність тренера.

Тренер має пам`ятати, що:

■стадії групової динаміки найбільш чітко і яскраво проявляються у тривалих тренінгах (два, три і більше днів);

групова динаміка активізує кожного під час тренінгової роботи настільки, наскільки він с включеним у цей процес. Активність учасника в групі є еквівалентом ефективності його навчання;

ефективність розвитку процесів групової динаміки у навчальних тренінгах значною мірою залежить від рівня довіри та згуртованості учасників групи;

■успішно вирішити всі поставлені завдання навчального тренінгу група може в тому разі, якщо досягне стадії функціонування (третьої стадії, для якої характерна стабільна працездатність групи)

Отже, знання тренером щодо сутності групової динаміки допомагає управляти процесом розвитку групи, спрямовувати її на досягнення бажаних результатів.

3. Існують певні об'єктивні закономірності розвитку групи, які можуть бути описані чотирма стадіями що їх переживає група за час свого існування

Ідеальна модель динаміки групи

Частини тренінгу

Стадії динаміки групи

Особливості динаміки групи

Вступна

1.Формування, нормування Учасники орієнтуються в ситуації тренінгу визначають норми взаємодії

Учасники спрямовують зусилля на з`ясування нової ситуації, відповідне визначення власної ролі. Вони як правило дещо напружені, збуджені

Основна

2.ШтурмуванняІснує напруга, зіткнення інтересів, можливий конфлікт, який потрібно попередити

3 боку деяких учасників відбуваються спроби домінування «захоплення влади». Тренер (за допомогою великого арсеналу вправ для переведення групи на конструктивний стиль роботи) активно контролює перебіг подій, спрямовує енергію на постановку проблеми та пошук шляхів и вирішення попереджує можливі деструктивні тенденції адже їх розвиток може демобілізувати групу і змінити напрям розвитку

3. Функціонування

Існує згода, співробітництво, компроміс, емоційна згуртованість учасників

Найбільш продуктивна стадія конструктивної роботи згуртованої групи. У цей час вирішуються всі основні завдання завдяки тому, що учасники навчилися дотримуватися правил тренінгу, ефективно розв`язувати проблеми, що виникають

Завершальна

4 Відмирання

Існує інтеграція особистісних та групових проблем, у результаті чого група може зруйнуватися, якщо робота своєчасно не завершена

Робота завершена, виникає багато емоцій, вражень, позитивних побажань. Проте тренінг не може замінити життя, тому тренеру важливо закріпити всі групові процеси і сприяти прощанню так, щоб усі учасники відчули власні результати тренінгу, його достатність і відповідність очікуванням, що є найважливішим на цій стадії розвитку групи

Існує багато описів етапів роботи тренінгової групи. Річ у тому, що строго розділити груповий процес на певні етапи неможливо. Оскільки різні автори використовують різні підстави для опису етапів, то, природно, що виходять різні варіанти етапів. Крім того, в групі паралельно протікають декілька процесів, і один автор як назву етапу позначає один процес, інший автор виділяє інший процес. Тому описів може бути декілька, і вони не суперечать один одному.

Можна розглянути такий підхід, де етапи йдуть один за одним і прив'язані до процесу тренінгу умовно. Наприклад, перша стадія — стадія народження групи, або стадія формування групи, або стадія знайомства. Друга стадія може називатися стадією навчання, або стадією отримання навиків, або робочою стадією і так далі. Третя стадія — стадія завершення роботи групи, закінчення групи, зустрічається навіть назва «Стадія вмирання групи».

4. Структура групи, ролі, лідерство

Структура групи на початку тренінгу визначається формально: є тренер, є учасники. Далі, в процесі розвитку взаємодії, встановлення між людьми певних взаємин, з'ясовуються й інші ролі учасників тренінгу, їх характеристики. Учасники приходять на тренінг із своїми ролями, які зазвичай виконують у реальному житті (начальник, підлеглий, батько, мати, дитина, «миротворець», «забіяка» тощо). Під час роботи тренінгу, в міру розвитку динаміки групи і появи потреби в якійсь ролі, учасники можуть на деякий час привласнювати інші ролі, які можуть будуть для них незвичними та новими.

Прийняття та зміна ролей учасників особливо активно відбуваються при виникненні в групі напруги та конфліктів. Зміна ролей зменшує напругу, але сама по собі не ліквідує її, не спрямовує на конструктив. Позитивно використати напругу та ліквідувати причину конфлікту може лише взаємодія учасників з точки зору тих ролей, які вони взяли на себе в тренінгу. Прийняті учасниками ролі допомагають групі розвиватися, але відповідно до обставин. Чим гнучкіше учасники будуть приймати/позбавлятися ролей, тим ефективніше розвиватиметься група в напрямі досягнення мети тренінгу.

В групі, яка функціонує, виконавці ролей постійно змінюються і тренеру слід враховувати, що повністю уникнути утворення ролей або сприяти лише прийняттю позитивних ролей учасниками - неможливо. Отже, тренер ретельно слідкує за появою нових ролей під час роботи групи, попереджає можливе зіткнення ролей, обраних учасниками. Він знає, що між роллю, яку обрав учасник на тренінгу, та його реальною життєвою сутністю існує суттєва різниця. Якщо учасник повністю ототожнює себе з прийнятою роллю, тренер може роз'яснити недоцільність такого ставлення: зокрема, якщо прийнята роль не до вподоби учаснику, її можна легко позбавитися. Особливо це важливо, якщо прийнята учасником роль заважає конструктивному розвитку групи. І, навпаки, якщо нова роль подобається учаснику, можна запровадити розширення репертуару ролей у реальному житті.

Групова динаміка навчальних тренінгів будується на довірі та груповій згуртованості

Зміна структури групи, поява нових ролей - це сигнал тренеру для посилення роботи щодо формування довіри та згуртованості

Отже, тренеру потрібно постійно стежити за розподілом ролей у групі, структурувати групу так, щоб сили довіри та згуртованості були сильнішими, ніж сили конфлікту та напруження на всіх стадіях розвитку групи.

Люди, які зібралися в групу, як правило, не орієнтовані на аналіз процесу з точки зору створення сприятливої атмосфери для роботи. В житті вони традиційно звикли вважати, що найважливіше, - це власне робота, а не та атмосфера; у якій вона відбувається. Образно кажучи, люди звикли до того, що «робота» важливіша, ніж «любов» до інших, тобто першочергова увага приділяється результатам діяльності, а не тому, наскільки приємною, сприятливою для досягнення цих результатів є атмосфера, у якій діяльність відбувається. Тому учасники тренінгу зазвичай не налаштовані обговорювати свої думки, поведінку, особливості мови, невербальні засоби спілкування (жести, пози тощо), вважаючи їх зайвими балачками, непродуктивними витратами часу на неважливі речі. Здебільшого люди не звикли думати про те, що саме їх манера спілкування, ставлення до оточення створює реальність життя не меншою мірою, ніж матеріальні предмети середовища.

Іуис. 2. Увага до процесу

Якщо двоє людей разом підіймають якусь вагу, то учасники тренінгу зазвичай вважають, що головне - підняти цю вагу, а не те, з яким настроєм люди це роблять — веселим чи злим (рис. 2). Хоча саме настрій, атмосфера діяльності значною мірою зумовлюють задоволення від роботи, рівень якості життя. Тренер має роз'яснити цей психологічний феномен учасникам, і для цього він повинен уміти коментувати процес.

5. Ключові питання коментарю процесу навчання

Коментарій процесу в ході тренінгу с важливим обов'язком ведучого, що потребує спеціальної підготовки. Зокрема, тренеру допомагають налаштувати групу на уважне ставлення до процесу навчання такі дії:

тренер не пропонує, тим більше не диктує учасникам готові, обов'язкові рішення. Він створює сприятливу атмосферу, щоб учасники могли самі знайти рішення, поважаючи їхній досвід, і пояснюючи, що власний досвід реалізації життєвих поглядів завжди більш цінний, ніж засвоєні, але нереалізовані в практиці знання;

тренер докладає зусиль, щоб учасники оцінили його орієнтацію на процес. Він коментує дотримання норм, конструктивних/неконструктивних стилів взаємодії, наявність/відсутність уваги учасників, рівень емоційного піднесення в групі, прояви надмірної інтелектуалізації, групового тиску, роль напруги та способи вирішення конфліктів, реакції учасників на початок та завершення навчання, прихід, запізнення чи відсутність на заняттях тощо. Такий коментар сприятиме спрямуванню енергії групових процесів на ефективну роботу та активізацію засвоєння змісту навчання;

тренер здійснює коментарі в доброзичливій формі, що допомагає учасникам їх сприймати, адже коментар, який не буде сприйнятий учасником, не принесе йому ніякої користі, а люди завжди краще сприймають теплу, підтримуючу манеру висловлювань;

тренер бере до уваги та запам'ятовує конструктивні і доречні репліки/коментарі членів групи, у подальшому використовує їх у відповідних ситуаціях для підтримки учасника, активізації роботи групи;

тренер своєчасно використовує у процесі навчання засоби створення приємної атмосфери - різноманітні вправи, рухавки, зміни видів діяльності, спілкування тощо.

Коментувати процес відповідно до змісту навчання тренеру допомагає обговорення ключових питань за певною схемою.

За змістом навчання

У процесі навчання

Зроблено

Наскільки при цьому відкрито, щиро спілкувалися, налагодили зворотний зв'язок чи ні? Наскільки при цьому продуктивно використали час: змарнували, поспіхом, чітко дотрималися встановленого регламенту?

Сказано

Наскільки при цьому були включені в розмову активні, пасивні та нові члени групи?

Вирішено

Ким: спільно групою, підгрупами, лідером групи, підгрупи, лідерства взагалі не було тощо?

Обговорено

Як при цьому були враховані різні погляди: відкрито визнані, проігноровані, підтримані?

Помічено

Що при цьому особисті думки і почуття членів групи були проігноровані або враховані і слугували орієнтиром для роботи?

Планується

Чи вистачить для цього енергії групи, чи багато енергії уже витрачено, який є потенціал для групової роботи?

6. Як використовувати проблемні ситуації на користь групі

У групі досить часто виникають ситуації, які можуть шкодити досягненню мети тренінгу, якщо не будуть оперативно розв'язані і спрямовані на користь учасникам. До таких ситуацій відносяться, зокрема, прояви з боку окремих членів групи опору, агресії, спроби привертання до себе надмірної уваги, маніпулювання групою тощо. Тренеру корисно знати найпростіші прийоми поведінки у подібних випадках.

Опір, агресія. Ведучому слід показати, що на тренінгу є припустимим демонстрація незадоволення, заперечення небажаного впливу. Далі, якщо людина опирається виконанню вправи, слід наголосити, що її виконання принесе найбільшу користь тому, хто цю вправу виконує. Так само толерантно слід ставитися до проявів агресивності: доцільно показати, що почуття учасника, які зумовили агресію, зрозумілі іншим та можуть бути прийняті. Але важливо їх позбавитись, передусім, в інтересах самого учасника, для чого слід приділити деякий час з`ясуванню мотивів та організації раціональної реакції на агресію. Цьому сприятиме проведення спеціальних вправ за вибором тренера.

Притягнення до себе уваги через безкінечні питання, спроби маніпулювання тощо потребує від тренера адекватних дій. Зокрема, слід уникати невербального стимулювання (усмішки, кивка головою, зустрічі поглядами) автора маніпуляції, доцільно також перебити його, привернувши увагу усіх учасників до того обсягу завдань, які потрібно вирішити на тренінгу. Загалом для гострих ситуацій виявляються ефективними кілька нескладних способів реагування:

■ підтримувати бажану та ігнорувати небажану поведінку;

установлювати ліміт часу для висловлювань;

■ використовувати доречні вправи та ігри на тему, щодо якої виникли небажані реакції (наприклад, розділити групу на пари для обговорення цієї теми, обравши своїм партнером «порушника» порядку для спільного обговорення його проблеми).

Тренер повинен пам'ятати: все, що виникає і відбувається у групі, є продуктом цієї групи, і не може бути для неї неприродним. Навпаки, усе, що група продукує, являє собою реальну основу подальшого розвитку, і саме так потрібно ставитися до процесів і результатів групової динаміки. Відповідно тренеру слід обирати й методи роботи в групі, і лише за цих умов спільна робота буде успішною.

Отже:

■кожна людина в групі відчуває психологічну напругу. Тренер повинен вміти спрямовувати силу цієї напруги як на конструктивний розвиток усієї групи, так і на користь кожного її учасника;

процес розвитку групи включає всі зміни, які відбуваються з індивідом та групою від початку її роботи до завершення. Стадії ідеального розвитку групи можна визначити як формування, нормування, штурмування, функціонування та відмирання. Тренер повинен допомогти налагодити довіру між учасникам і провести групу до конструктивної стадії її розвитку - функціонування, і завершити роботу на основі позитивності та доброзичливості;

■ основою успішного тренінгу є створення відчуття довіри та згуртованості між учасниками;

успіх тренінгу також залежить від майстерності тренера коментувати процес роботи групи, раціонального керування змінами ролей учасників тренінгу;

розробляючи план тренінгу, однаково важливо звертати увагу на матеріал, який викладатиметься, тобто зміст тренінгу; на методи, за допомогою яких викладатиметься цей зміст, і які забезпечуватимуть максимальну увагу учасників, тобто на процес навчання. Чим більш компетентним є тренер, тим ширший спектр методів він застосовує.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Складові тренінгу Процес розвитку групи Об\'єктивні закономірності розвитку групи Структура групи, ролі, лідерство Ключові питання коментарю процесу навчання

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Особое качество группы, связанной общей деятельностью

основные признаки коллектива. Перечень техник семейного консультирования. Стадии и уровни развития в психологической теории коллектива и критерии. Слой групповой структуры. Встреча клиента в психологической консультации. Телефонные звонки. Домашние визиты

Теплова енергія, яка використовується у житлово-комунальному господарстві

Ефективне використання теплової енергії, зрештою, не є надто складною справою. Наведений список можливих заходів ви можете доповнити і власними ідеями.

Принципы обучения морфологии и синтаксиса

Изучение грамматики. Общеметодические принципы изучения разделов науки о языке. Задачи изучения морфологии. Принцип межуровневых и внутриуровневых связей. Структурно-семантический принцип. Задачи изучения синтаксиса

Азотистые основания нуклеиновых кислот, нуклеозиды, нуклеотиды, нуклеиновые кислоты: структура, функции и свойства

Пиримидиновые (урацил, тимин, цитозин) и пуриновые (аденин, гуанин) основания: структура, лактим-лактамная таутомерия. Нуклеозиды

Элементы паркура

Паркур. Базовые элементы (BASIC MOVEMENTS) “50-50” Прыжки (JUMPS) Акураси (англ. Accuracy)

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok