Підприємство як суб’єкт підприємницької діяльності

Підприємство як суб’єкт підприємницької діяльності

Підприємництво – діяльність, спрямована на отримання прибутку шляхом обміну, яка здійснюється від свого імені та на власний ризик. +

Підприємець – людина, яка бере на себе ризики при реалізації підприємницької ідеї.+

Підприємство – це юридична особа, створена для здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної чи іншої господарської діяльності.+

Унітарне підприємство – підприємство, яке утворене одним засновником.+

Корпоративне підприємство – підприємство, яке утворене двома і більше засновниками.+

Господарське товариство – юридична особа, статутний капітал якої поділений на частки між учасниками.+

Акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.+

Акція – цінний папір, який посвідчує корпоративні права його власника (акціонера) в акціонерному товаристві, зокрема, право на отримання частини прибутку (дивідендів), право на участь в управлінні та право на отримання частини майна товариства у разі його ліквідації.+

Товариство з обмеженою відповідальністю – господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких зазначений у статуті, учасники якого несуть обмежену відповідальність за його боргами на рівні своїх внесків до статутного капіталу товариства.+

Товариство з додатковою відповідальністю – господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких зазначений у статуті, учасники якого, крім внесків до статутного капіталу, несуть додаткову відповідальність за його боргами, в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника, граничний розмір якої зазначений в установчих документах.+

Повне товариство – господарське товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.

Командитне товариство – господарське товариство, в якому разом із учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи декілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі у діяльності товариства.

Управління підприємством

Управління – це сукупність взаємозв'язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування та досягнення цілей організації. +

Основні функцій управління: планування, організації, мотивації та контролю.+

Методи управління – способи впливу управляючої системи на управлінські об‘єкти (керівника на підлеглого). +

Економічні методи управління – методи управління, які опираються на наявність матеріальних інтересів участі людини в організації. +

Соціально-психологічні методи управління – методи управління, які реалізують соціальні мотиви поведінки людини, створюючи можливості задоволення потреб вищого рівня. +

Організаційні методи управління – це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, які базуються на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва.

Організаційна структура управління – це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.

Види організаційних структур управління: лінійна, функціональна та лінійно-функціональна організаційні структури.

Лінійна організаційна структура управління – це така структура, коли кожен підлеглий підпорядкований лише одному керівникові. +

Функціональна організаційна структура управління – це така структура, коли працівники можуть отримувати вказівки від кількох керівників, відповідальних за виконання окремих управлінських функцій. +

Лінійно-функціональна організаційна структура управління передбачає наявність лінійних та функціональних управлінських зв’язків, де вказівки функціональних керівників, на відміну від лінійних, мають рекомендаційний характер.

Структура підприємства – це його внутрішня побудова, яка характеризується складом підрозділів і системою зв'язків, підпорядкованості та взаємодії між ними.

Виробнича структура – сукупність виробничих підрозділів підприємства, із зазначенням їх складу, співвідношення та зв'язків між ними.

Виробничий підрозділ – структурна одиниця підприємства, яка виконує конкретну функцію виробництва та відповідає за неї.

Загальна структура – сукупність виробничих, невиробничих та управлінських підрозділів підприємства.+

Необоротні активи підприємства

Активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Оборотні активи – активи, призначені для реалізації чи споживання протягом одного операційного циклу або одного календарного року. +

Необоротні активи – активи, призначені для реалізації чи споживання протягом більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).+

Структура необоротних активів підприємства: матеріальні активи, нематеріальні активи та інші необоротні активи.

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду, для здійснення адміністративних чи соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Структура основних засобів: 1) земельні ділянки; 2) капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом; 3) будинки, споруди та передавальні пристрої; 4) машини та обладнання; 5) транспортні засоби; 6) інструменти, прилади та інвентар (меблі); 7) тварини; 8) багаторічні насадження; 9) інші основні засоби.

Нематеріальні активи – активи, в яких відсутня фізична субстанція, або фізична субстанція є вторинною стосовно нематеріальної складової.

Фізичне зношення – втрата основними засобами своїх первісних техніко-експлуатаційних характеристик, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості.

Моральне зношення – це процес знецінення основних засобів під впливом науково-технічного прогресу до настання моменту їх повного фізичного спрацювання.

Амортизація – це процес поступового врахування суми зносу основних засобів у витратах підприємства впродовж терміну їх корисного використання з метою її повного відшкодування.

Методи амортизації: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий.

Суть прямолінійного методу амортизації полягає в тому, що вартість об’єкта основних засобів, яка амортизується, враховується у витратах рівними частками впродовж терміну його корисного використання.

Суть методу зменшення залишкової вартості полягає в тому, що річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та річної норми амортизації.

Суть методу прискореного зменшення залишкової вартості полягає в тому, що річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

Суть кумулятивного методу полягає в тому, що річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

Суть виробничого методу полягає в тому, що місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Оборотні активи та оборотні кошти підприємства

Оборотні активи – активи, які є або грошовими коштами, або можуть бути перетвореними в них впродовж одного року або одного операційного циклу.

Структура оборотних активів: запаси, дебіторська заборгованість та грошові кошти.

Структура запасів: виробничі запаси, поточні біологічні активи, незавершене виробництво, готова продукція, товар.

Дебітори – юридичні та фізичні особи, які заборгували підприємству певні суми грошових коштів.

Дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів на певну дату.

Грошові кошти – кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для здійснення поточних операцій.

Норматив оборотних коштів – мінімальна, але достатня для забезпечення безпе6ребійної роботи підприємства потреба в оборотних коштах.

Методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний (дослідно-статистичний), метод прямого рахунку та коефіцієнтний.

Аналітичний (дослідно-статистичний) метод передбачає аналіз наявних необоротних активів із наступним коригуванням їх окремих елементів.

Метод прямого рахунку — це розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів.

Види запасів на підприємстві: транспортний, підготовчий (технологічний), поточний, резервний (страховий).

Транспортний запас створюється на період від моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

Поточний запас створюється на період між двома черговими поставками. Величина поточного запасу приймається у половинному розмірі від домовленого із постачальниками періоду поставок.

Підготовчий (технологічний) запас створюється на період, необхідний для приймання, складування та підготовки матеріальних ресурсів до виробничого використання.

Резервний (страховий запас) формується на випадок можливих перебоїв у постачанні.

Коефіцієнтний метод полягає в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів за допомогою коефіцієнтів, які встановлюються відповідно до змін в цьому періоді умов діяльності підприємства, що впливають на величину цих коштів.

Коефіцієнт оборотності – результат ділення чистого доходу від реалізації продукції за певний період на середній залишок оборотних активів за той самий період.

Коефіцієнт завантаження – показник, що є оберненим стосовно коефіцієнта оборотності.

Тривалість одного обороту (швидкість обороту) оборотних активів – співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді (для кварталу — 90 днів, року — 360 днів) і коефіцієнта оборотності за той самий період.

Доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Доходи - збільшення активів внаслідок виробництва і продажу товарів чи послуг в рамках основної діяльності підприємства.

Витрати – зменшення активів та/чи збільшення зобов’язань, пов’язане із веденням основної діяльності підприємства.

Витрати – це прямі і непрямі, фактичні і можливі виплати або упущена вигода, необхідні для того, щоб залучити і утримати ресурси в межах певного напряму діяльності.

Фінансові результати діяльності підприємства визначаються як:

Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Зовнішні (явні) витрати – грошові платежі постачальникам факторів виробництва.

Внутрішні (неявні, імпліцитні, упущена вигода) витрати – упущена вигода, на яку йде фірма, обравши даний варіант використання виробничих ресурсів.

Постійні витрати – це витрати, які залишаються незмінними незалежно від обсягів виробничої діяльності.

Змінні витрати – це витрати, які змінюються залежно від обсягів виробництва.

Точка беззбитковості – це обсяг продажу, при якому доходи почнуть перекривати понесені постійні і змінні витрати.

Прямі витрати – витрати пов’язані виключно з певним конкретним продуктом, або виникають в межах конкретного структурного підрозділу і їх можна віднести на цей центр витрат.

Непрямі витрати – витрати, які відносяться на більш ніж один продукт чи підрозділ.

Витрати операційної діяльності підприємства себе включають: 1) собівартість реалізованої продукції; 2) адміністративні витрати; 3) витрати на збут; 4) інші операційні витрати.

Собівартість реалізованої продукції включає: 1) виробничу собівартість продукції; 2) нерозподілені постійні загальновиробничі витрати; 3) наднормативні виробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції включає усі прямі та змінні витрати, які можна віднести до витрат на продукцію:

Елементами витрати операційної діяльності: 1) матеріальні затрати; 2) витрати на оплату праці; 3) відрахування на соціальні заходи; 4) амортизація; 5) інші операційні витрати.

Управління витратами — це процес прогнозування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження.

Планування діяльності підприємства

Планування – процес визначення цілей підприємства та обґрунтування найоптимальніших способів їх досягнення.+

План – це кількісний вираз цілей та обґрунтування шляхів їх досягнення.

Метод планування – спосіб визначення планових показників.

Бізнес-план підприємства — це письмовий документ, в якому викладено суть, напрямки і способи реалізації підприємницької ідеї, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.

Основи управління персоналом підприємства

Кадровий потенціал підприємства – здатність персоналу підприємства забезпечувати досягнення цілей довгострокового розвитку підприємства.

Управління персоналом підприємства включає в себе три основні функціональні блоки: 1) формування персоналу; 2) використання персоналу; 3) розвиток персоналу.

Організація праці – упорядкування процесу праці в просторі і часі.

Основи організації оплати праці

Організація оплати праці – порядок, який встановлює взаємозв'язок між мірою праці і мірою її оплати.

Структура заробітної плати: 1) основна заробітна плата; 2) додаткова заробітна плата; 3) інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Елементи тарифної системи: тарифні сітки; тарифні ставки; схеми посадових окладів; тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна сітка – шкала, яка визначає співвідношення в оплаті різних груп працівників в залежності від їх кваліфікації. Вона містить певну кількість розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.

Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника, тобто у робітника вищої кваліфікації – вищий розряд тарифної сітки.

Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного наступного розряду кваліфікації робітників вища від оплати праці робітника 1-го розряду.

Тарифна ставка – норма, яка визначає розмір оплати праці робітника за одиницю часу (годину, день, місяць).

Сутність відрядної форми заробітної плати полягає в тому, що її розмір залежить від кількості виробленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якості і визначається на основі попередньо установлених розцінок за одиницю продукції (роботи).

Розмір розцінки залежить від норм затрат праці на виконання одиниці продукції (роботи) і враховує складність та умови праці.

Суть почасової форми оплати праці полягає в тому, що її розмір залежить від кількості відпрацьованого часу.

Підприємство як виробнича система

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий обсяг випуску продукції або переробки сировини у встановленій номенклатурі та асортименті при повному використанні виробничих площ і устаткування.

Виробничий процес – сукупність взаємопов’язаних трудових, технологічних, не технологічних та природних процесів, внаслідок яких вхідні предмети праці перетворюються на готову продукцію.

Технологічний процес – це частина виробничого процесу яка складається з дій, спрямованих на зміну та (чи) визначення стану предмету праці. Технологічний процес складається з технологічних операцій.

Технологічна операція – закінчена частина технологічного процесу, яку виконують на одному робочому місці.

Основні виробничі процеси – виробничі процеси, які перетворюють сировину і матеріали на готову продукцію, на випуску якої спеціалізується дане підприємство.

Допоміжні виробничі процеси – виробничі процеси, які забезпечують безперебійне проходження основних виробничих процесів.

Обслуговуючі виробничі процеси – виробничі процеси, які забезпечують обслуговування основного і допоміжних процесів.

Матеріально-технічне забезпечення на підприємстві

Матеріально-технічне постачання – це процес повного і своєчасного забезпечення підприємства засобами та предметами праці (матеріальними ресурсами).

Матеріальні ресурси – сукупність елементів виробництва (переважно предметів праці), які підприємство використовує для виробничого та невиробничого споживання (сировина, матеріали, напівфабрикати і комплектуючі).

Виробнича програма – визначений обсяг виробництва продукції у плановому періоді, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю плану продажів.

Матеріальні запаси – це сировина, матеріали, напівфабрикати та готова продукція, призначені для виробничого споживання або продажу.

Поточний запас – створюється для безперебійного забезпечення виробництва матеріальними ресурсами на період між двома черговими поставками. Величина поточного запасу береться у половинному розмірі від домовленого із постачальниками періоду поставок.

Транспортний запас – створюється на період від моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

Підготовчий (технологічний) запас – створюється на період, необхідний для приймання, складування та підготовки матеріальних ресурсів до виробничого використання.

Резервний (страховий запас) – формується на випадок можливих перебоїв у постачанні (інших непередбачених обставин).

Сезонні запаси — це запаси матеріальних ресурсів і готової продукції, створювані і підтримувані за очевидних сезонних коливань попиту або характеру виробництва, транспортування.

Маркетинг та збут на підприємстві

Маркетинг – максимізація прибутку через обмін на основі цілеспрямованого вивчення потреб та попиту потенційних покупців для їх найповнішого задоволення.

Потенціал ринку – це теоретично можливий обсяг продажу товару на певному ринку.

Обсяг ринку – це фактичний обсяг продажу товару на певному ринку.

Сегмент ринку – сукупність покупців, які мають близькі мотиви для купівлі певного товару та приблизно однаково реагують на маркетингові дії підприємства (варіант продукції, рекламу, ціну тощо).

Сегмент ринку – група покупців з однаковими потребами.

Сегментування ринку – процес розподілу споживачів на групи на основі відмінностей у потребах, характеристиках і/чи поведінці.

Позиціонування товару – виділення тих особливостей товару, які б чітко відрізняли його від інших подібних чи товарів-замінників, і відводили йому бажане місце на ринку та у свідомості цільової групи покупців.

Дилер – підприємство, яке закуповує продукцію оптом і торгує нею вроздріб або малими партіями.

Дистриб’ютор – оптові та роздрібні посередники, які ведуть операції від імені виробника і за свій рахунок.

Ціни та ціноутворення

Ціна — це економічна категорія, що означає суму грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити товар.

Функції ціни: інформаційна, розподільча та регулююча.

Оптова (відпускна) ціна підприємства – це ціна, за якою підприємство-виробник реалізує вироблену продукцію.

Оптові ціни гуртової торгівлі – ціна підприємства оптової торгівлі.

Роздрібна ціна – ціна підприємства роздрібної торгівлі чи громадського харчування.

Основи фінансів підприємства

Фінанси – частина науки про економіку підприємства, яка вивчає процеси всередині підприємства та відносини із зовнішнім середовищем через призму руху грошей.

Мета роботи фінансистів – забезпечити поточну прибутковість діяльності підприємства та максимізувати його вартість у майбутньому.

Платоспроможність – здатність платити за своїми зобов’язаннями.

Ліквідність – короткострокова платоспроможність, тобто здатність платити за своїми поточними зобов’язаннями.

Фінансові ресурси підприємства – це грошові доходи і нагромадження, які формуються у процесі господарської діяльності за рахунок власних, позикових і залучених джерел і використовуються для фінансування діяльності підприємства.

Власні фінансові ресурси: статутний капітал, амортизаційні відрахування, нерозподілений прибуток.

Залучені фінансові ресурси – отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.

Статутний капітал – це внесок засновників на момент заснування підприємства.

Прибуток – це різниця між доходами та витратами, понесеними на їх отримання.

Нерозподілений прибуток – частина прибутку, яка залишена для розширення діяльності підприємства.

Капіталізований прибуток – частка прибутку, спрямована на поповнення статутного капіталу.

Амортизаційні відрахування – це не грошова форма витрат підприємства, яка відображає враховану у витратах суму зносу основних засобів.

Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги – сума заборгованості постачальникам і підрядчикам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги.

Високоліквідні активи - грошові кошти і поточні фінансові інвестиції.

Швидколіквідні активи - дебіторська заборгованість, яка буде погашена за умовами договорів

Повільноліквідні активи - запаси (сировина й матеріали, незавершене виробництво тощо) та інші оборотні активи (зокрема, дебіторська заборгованість, строк сплати якої минув).

Важколіквідні активи - активи, які передбачено використовувати більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік).

Найбільш термінові зобов’язання – поточні зобов’язання за розрахункам.

Короткострокові зобов’язання – кредити та позикові кошти, термін погашення яких коротший одного року.

Довгострокові зобов’язання – кредити та позикові кошти, термін погашення яких довший одного року.

Постійні зобов’язання – зобов’язання перед власниками.

Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства – сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Коефіцієнт загальної ліквідності – відношення оборотних активів до суми довгострокових та поточних зобов'язань.

Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) – відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства.

Коефіцієнт швидкої (термінової) ліквідності – відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства.

Коефіцієнт абсолютної (миттєвої) ліквідності – відношення суми грошових коштів та їх еквівалентів до суми поточної заборгованості на дату проведення аналізу.

Чистий оборотний (робочий) капітал – різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) – відношення власного капіталу підприємства до суми пасивів балансу підприємства.

Коефіцієнт фінансування (концентрації залученого капіталу) – частка залучених коштів у загальному капіталі підприємства.

Коефіцієнт фінансової стійкості – відношення власного капіталу до суми довгострокових та поточних зобов’язань.

Коефіцієнт заборгованості (фінансового важеля) – відношення суми довгострокових та поточних зобов’язань до власного капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами – відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу – відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів (сукупного капіталу) – відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості – відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості – відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості.

Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей – відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності запасів – відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості запасів.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) – відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу – відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства.

Коефіцієнт рентабельності активів – відношення чистого прибутку до середньорічної вартості активів (пасивів) підприємства.

Коефіцієнт рентабельності сукупного капіталу – відношення операційного прибутку до середньорічної вартості пасивів (активів) підприємства.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу – відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу.

Коефіцієнт рентабельності діяльності – відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг).

Коефіцієнт рентабельності реалізації – відношення операційного прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг).

Фінансове планування на підприємстві

Фінансове планування – це прогнозування та обґрунтування процесів створення, розподілу і використання фінансових ресурсів підприємства.

Довгострокове планування пов'язане із придбанням чи заміною необоротних активів і, зазвичай, пов'язане із залученням довгострокових джерел фінансування.

Короткострокове фінансове планування зорієнтоване на забезпечення фінансування поточної діяльності підприємства і ефективне використання тимчасово вільних грошових коштів.

Принципи фінансового планування: принцип відповідності, принцип постійної потреби в оборотному (робочому) капіталі, принцип надлишку грошових коштів

Принцип відповідності – полягає в тому, що придбання необоротних активів потрібно планувати за рахунок власного капіталу та довгострокових джерел.

Принцип постійної потреби в оборотному (робочому) капіталі – сума оборотних активів підприємства повинна перевищувати суму його поточних зобов’язань.

Принцип надлишку грошових коштів – передбачає постійну наявність певного запасу грошових коштів для забезпечення потрібних виплат на випадок, якщо який-небудь з платників прострочить свій платіж.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю

Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства

Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих необоротних активів і фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів

Чистий рух коштів – різниця між сумами грошових надходжень та грошових видатків, пов’язаних з тим чи іншим видом діяльності.

Операційний грошовий потік (прямий метод) = грошові доходи – грошові витрати

Операційний грошовий потік (не прямий метод) = операційний прибуток + амортизація – приріст дебіторської заборгованості – приріст запасів + приріст кредиторської заборгованості

Бюджет – розпис грошових доходів та витрат підприємства (підрозділу) за певний період (рік, квартал, місяць).

Оперативне фінансове планування та управління

Тривалість грошового циклу – це час за який вкладені гроші в закупку сировини та матеріалів після продажу виробленої продукції повернуться назад на підприємство.

Тривалість грошового циклу = тривалість обороту запасів + тривалість обороту дебіторської заборгованості – тривалість обороту кредиторської заборгованості = тривалість операційного циклу – тривалість обороту кредиторської заборгованості

Надлишок грошей / додаткова потреба в грошах = середньорічна потреба в грошах – середньорічний залишок грошей = тривалість грошового циклу × річний чистий дохід від реалізації продукції / 365 – середньорічний залишок грошей

Капітал підприємства

Капітал – сума коштів, необхідна для започаткування та здійснення діяльності підприємства (або його окремого напряму).

Власний капітал = початковий (вкладений) капітал + доданий (набутий) капітал.

Позичений капітал – залучені на поворотній основі кошти чи інші майнові цінності.

Фінансовий важіль (леверидж) – відношення суми позиченого капіталу до суми власного капіталу.

Вартість капіталу – відношення плати за використання капіталу до його обсягу.

Вартість власного капіталу – прибутковість альтернативного варіанту його вкладення або встановлений норматив рентабельності власного капіталу.

Вартість звичайних акцій = норматив рентабельності власного капіталу/чиста ціна випуску акцій

Вартість привілейованих акцій = дивіденди по привілейованих акціях/чиста ціна випуску акцій

Вартість нерозподілених прибутків – норматив рентабельності власного капіталу.

Чиста ціна випуску акцій = ринкова ціна акцій – витрати на емісію та розповсюдження (у відсотках до номінальної вартості).

Вартість позиченого капіталу = процентна ставка за кредитом (позикою).

Вартість позиченого капіталу після сплати податку на прибуток = процентна ставка за кредитом (позикою) – економія на податках

Податковий коректор = 1 – ставка податку на прибуток/100

Управління капіталом – здійснення впливу на його обсяг, структуру та джерела формування з метою підвищення ефективності його використання.+

Критерії оптимізації капіталу: максимізація рентабельності власного капіталу, мінімізація вартості капіталу та мінімізація рівня фінансових ризиків. +

Банківський кредит – це вид економічних відносин, в процесі яких банки надають позичальникам грошові кошти на умовах їх повернення, строковості, платності та цільової спрямованості під забезпечення, передбачене чинним законодавством та погоджене сторонами.

Кредитна лінія – згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені обсяги, за певний відрізок часу без проведення додаткових переговорів.

Овердрафт – короткостроковий кредит, що надається банком надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку у цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми (ліміту овердрафту).

Інвестиційна та інноваційна діяльність на підприємстві

Інвестиція вкладення капіталу в основні засоби, нематеріальні активи, корпоративні права та/або цінні папери.

Капітальна інвестиція придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Фінансова інвестиція придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

Корпоративні права – право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства.+

Дериватив стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах.

Прямі фінансові інвестиції господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою.

Портфельні фінансові інвестиції господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку.

Реінвестиції господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

Сума інвестицій – сума витрат, пов’язаних із реалізацією проекту.

Термін окупності інвестиції – період часу, необхідний для того, щоб чистий грошовий потік від інвестиції перекрив понесені витрати.

Чиста теперішня (дисконтована) вартість – сума дисконтованої вартості грошових потоків за період реалізації проекту.

Внутрішня норма прибутку (рентабельності) – така дисконтна ставка, за якої чиста теперішня вартість дорівнює нулю.

Індекс прибутковості – сума грошового потоку (в дійсній або теперішній вартості) за весь період експлуатації інвестиційного проекту поділена на суму інвестицій.

Інновація – це кінцевий результат інноваційної діяльності, який отримав своє втілення у вигляді нового чи удосконаленого продукту, технологічного процесу, підходові до надання послуг.

Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

Slovnik.docx

Slovnik.docx
Размер: 55.2 Кб

.

Пожаловаться на материал

Словник термінів в підприємницької діяльності

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Одаренность

Психология обучаемости, одаренности, способностей, интеллекта детей школьного и дошкольного возраста. Развитие ребенка. Виды одаренности. Ответы на экзамен.

Проект калькулятор в Java. Реферат

Теория Государства и Права (ТГП). Ответы

События зависимые и независимость. Условная вероятность. Теорема умножения вероятностей

Различают события зависимые и независимые. Основные формулы теории вероятностей. Формула полной вероятности

Договор аренды квартиры. Форма. Образец

Предметом - объектом настоящего Договора аренды является квартира. Арендатор обязан.

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok