Навчально-методичний комплекс дисципліни «японська культура»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ»

Кафедра культурології

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Віце-президент з навчальної роботи

                    А.Ф. Бурбан

            (підпис)                (ініціали, прізвище)

«_____» _____________20___ р.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДИСЦИПЛІНИ

«ЯПОНСЬКА КУЛЬТУРА»

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Галузь знань: 0203 – гуманітарні науки

Напрям підготовки: 0201 – культурологія

Статус курсу: вибірковий

Київ  2011

Назва курсу: Навчально-методичний комплекс дисципліни «Японська культура». – Київ: НаУКМА, 2011 .  -   24 с.

Укладач:  канд. філос. н. Капранов Сергій Віталійович.

Ухвалено  на  засіданні кафедри культурології

протокол  №_________      від “___”_______20__ р.

Завідувач кафедри      __________________  професор, д.ф.н. Собуцький М.А.                                                                                (підпис)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ»

Кафедра культурології

Навчальна  програма  дисципліни

«ЯПОНСЬКА КУЛЬТУРА»

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Галузь знань: 0203 – гуманітарні науки

Напрям підготовки: 0201 – культурологія

Статус курсу: вибірковий

Київ  2011

І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програма з курсу «Японська культура» відповідає навчальному плану підготовки студентів з напряму 0201 – культурологія (галузь знань: 0203 – гуманітарні науки), що здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра на факультеті гуманітарних наук  НаУКМА.

Курс «Японська культура» є необхідною складовою навчальних дисциплін циклу професійної та практичної підготовки бакалаврів з напряму 0201– культурологія.

Він дає можливість ознайомитися з різними аспектами традиційної японської культури, основними етапами її формування та розвитку, міфологією, світоглядними засадами, принципами традиційних видів мистецтва  тощо.

Курс «Японська культура» розрахований на студентів третього курсу, факультет гуманітарних наук, напрям підготовки 0201– культурологія

ІІ. Зміст курсу

Тема І. Загальні відомості про Японію і японців.

Географічне розташування та природні умови Японії, їхній вплив на культуру. Рельєф. Клімат. Пори року. Територія Японії, її історичні зміни. Адміністративний поділ. Основні культурно-географічні регіони. Східна та Західна, “Внутрішня” і “Зовнішня” Японія. Сето Найкай – колиска японської цивілізації. Японська мова, її місце серед мов світу. Етногенез японців: головні гіпотези. Етнічні меншини: айни, окінавці. Японістика як культурологічна дисципліна.

Тема ІІ. Періодизація історії японської культури.

Традиційна періодизація історії японської культури. Стандартна японська, західноєвропейська, радянська періодизації історії японської культури. Періодизації М. Конрада, В. Котанського, В. Рубеля. Доісторичні та протоісторичні культури на території Японії. Характеристика періодів Нара, Хейан, Камакура, Муромаці, Едо тощо. Реставрація (революція) Мейдзі – кінець традиційної японської цивілізації.

Тема ІІІ. Міфи давнього Мідзухо – Ямато.

Міф і його значення для традиційної культури. Джерела для вивчення японської міфології. “Кодзікі” та “Ніхон сьокі”. Камі – головні дійові особи японської міфології. Японська космогонія та теогонія. Ідзанаґі та Ідзанамі. Їхній шлюб, створення (народження) островів та ін. Смерть Ідзанамі. Подорож Ідзанаґі у царство мертвих. Обмивання (очищення). Аматерасу та Сусаноо.  Аматерасу в печері. Вигнання Сусаноо, його подвиги. Нініґі.

Тема IV. Сакральний вимір японської культури: сінто і буддизм.

Сінто – автохтонна релігія Японії. Особливості сінто. Сінтоський світогляд. Поняття камі. Уявлення про світобудову. Сінтоське святилище (дзіндзя), його структура. Ритуали сінто. Свято – мацурі. Історичні форми сінто. Буддизм у Японії. Коли і як у Японії з’явився буддизм. Головні буддійські школи в Японії. Сінґон. Тендай. Амідаїзм. Дзен. Ніціренізм. Сінто-буддійський синкретизм.

Тема V. Традиційне суспільство і політична культура

Імператор (тенно). Значення титулів оокімі, тенно, мікадо, сумера-мікото. Імператор як живе божество (арахітоґамі). Три імператорські клейноди. Імператорська династія Японії. Дзімму-тенно. Імператорське ім’я, посмертне ім’я, ненґо. Символічна роль імператора та імператриці як заступників рисоробства і шовкоткацтва. Мацуріґото як спосіб правління. Дуальна система влади. Канцлери, сьоґуни. Періоди прямого правління. Рух за пряме імператорське правління (“роялістський”): Уда-тенно і Суґавара Міцідзане; Реставрація Кемму та її герої, період Намбокуцьо; Реставрація Мейдзі. Поняття кокутай. Конституція принца Сьотоку. Система ріцурьо. Сьоґунат Токуґава: система сі-но-ко-сьо.

Тема VІ. Воїнські традиції. Стан самураїв.

Архетипічні воїни: Сусаноо-но Мікото, Дзімму, Ямато Такеру. Самураї. Виникнення самурайського стану. Кодекс бусідо: Ямаґа Соко; Ямамото Цунетомо і “Хаґакуре”; Нітобе Інадзо; Місіма Юкіо. Меч – душа самурая: меч у міфології та історії.  Сеппуку (харакірі), його походження і символіка. “Серед квітів – сакура, серед людей – самурай”. Сакура як символ воїна. Стратегія. Міямото Мусасі та “Книга п’яти кілець”. Зброя та обладунок самураїв. Бойові мистецтва. Боротьба сумо, її походження. Ябусаме. Кендо, кюдо, карате, дзюдо, айкідо. Сучасні бойові мистецтва і традиційне будзюцу. Ніндзя і ніндзюцу. Хоґан біїкі (співчуття до того, хто програв). “Герої-невдахи”: Мінамото Йосіцуне, Кусунокі Масасіґе.

Тема VІІ. Писемність, каліграфія, література.

Бун і бу. Японська писемність, її структура. Ієрогліфи (кандзі). Складова абетка – кана. Катакана та хіраґана. “Іроха”. Санскритські знаки (бондзі, сіттан). Проблема “знаків доби Богів”. Графоцентризм і фоноцентризм як два полюси японської культури. Каліграфія. Головні каліграфічні стилі. Універсальність понять “сін, ґьо, со”. Каліграфія як мистецтво. Каліграфія і традиційна книга. Література. Поняття “бунґаку”. Жанри традиційної японської літератури. Дві мови японської літератури: японська класична і камбун. Поезія: танка (вака), ренґа, хайку. Походження поезії: Сусанно-но Мікото, Ямато Такеру. Какекотоба, макура-котоба та ін. Проза: моноґатарі (ута-моноґатарі), дзуйхіцу, ніккі. Література, каліграфія та живопис. Емакі. Хайґа. Бьобу-ута.

Тема VІІІ. Образотворче мистецтво й  архітектура.

Умовність поділу на “чисте” і “ужиткове” мистецтво в Японії. Живопис і ремісництво як “шлях” (до). Японський живопис. Буддистська ікона. Мандала. Ямато-е. Сумі-е – живопис тушшю. Сессю. Ширми (бьобу) і монументальний живопис. Школа Кано. Бундзінґа. Гравюра укійо-е. Сяраку, Утамаро, Хіросіґе, Хокусай та ін. Укійо-е та західна культура: гра взаємовпливів. Ніхонґа – традиційний живопис сьогодні. Скульптура. Храмова скульптура. Творчість Енку. Ужиткове мистецтво. Лак. Кераміка. Стилі кераміки. Нецке. Архітектура. Стилі сінтоських храмів. Сінден-дзукурі. Сьоїн-дзукурі. Сьодзі, фусума. Замкова архітектура. Народна архітектура.

Тема ІХ. Музика і театр.

Шаманські витоки японської музики й театру. Каґура. Континентальні впливи на розвиток сценічних мистецтв. Ранні сценічні мистецтва: денґаку, ґіґаку, буґаку, саруґаку. Театр но, його поява, особливості, розвиток. Естетичні принципи театру но: мономане і юґен. Класифікація п’єс но. Фарс кьоґен. Театр кабукі, його походження, головні етапи розвитку. Ляльковий театр дзьорурі (бунраку). Жанри драматургії кабукі та дзьорурі. Комічні монологи та діалоги: ракуґо, мандзай. Традиційна японська музика. Придворна музика ґаґаку. Традиційні музичні інструменти: біва, кото, фуе, сякухаці, сямісен. Ударні інструменти.

Тема Х. Ікебана і чайна церемонія.

Ікебана. Її походження. Головні школи ікебани. Школа Ікенобо, її історія. Голові форми копозицій ікебани. Структура композиції ікебани. Символіка квітів і рослин. Бонсай та бонсекі. Чайна церемонія. Походження чаю. Історія чаю в Японії. Сен-но Рікю. Вабі та сабі. Головні школи чайної церемонії. Чайна хатка, особливості її побудови. Чайний сад. Чашки та інше знаряддя для чайної церемонії. Символіка чайної церемонії.

Тема ХІ. Етикет і побутова культура. Культура харчування.

Поняття рей (етикет, ритуал). Японська родина. Форми шлюбу. Одяг. Кімоно. Лазня (о-фуро). Онсен. Ставлення до смерті. Самогубство. Подвійні самогубства. Похорон.

Культура харчування. Рис. Рис і японська культура. Вирощування рису. Вироби з рису. Саке. Інші алкогольні напої (сьоцю, аваморі). Соя, боби. Тофу. Місо. Соєвий соус. Натто. Риба. Інші “дари моря”. Водорость. Сасімі, сусі. Темпура. Риба фуґу. Цукемоно. Такуан. Умебосі. Види локшини: соба, удон, рамен. Стилі японської кухні.

Тема ХІІ. Етнопсихологія. Етика та естетика.

“Японська душа”: погляди ззовні та зсередини. Кокуґаку та самосвідомість японської нації. Ніхондзінрон – теорія японської самобутності. Риси японського національного характеру. Загальноетнічні риси, риси групової поведінки та побутові риси. Амае та психологія японця. Структура суспільства. Контекстуалізм. Традиційна етика: он, ґірі, ніндзьо. Головні поняття японської естетики: моно-но аваре, юґен, вабі, сабі.

Тема ХІІІ. Самобутність і запозичення в японській культурі.

Автохтонне коріння японської культури. Китайські та корейські впливи. Індійський вплив: буддизм. Зустріч з європейською культурою. Механізми засвоєння і трансформації зовнішніх впливів у японській культурі.

Тема ХІV. Класична японська культура (на матеріалі “Ґендзі моноґатарі”).

Поняття класичної японської культури. Доба Хейан, її місце в історії японської культури. “Ґендзі моноґатарі” – енциклопедія класичної японської культури. Релігія, вірування, магія. Час і простір. Чоловік і жінка. Кохання, шлюб, родина. Мистецтво і література. Суспільство і політичний устрій.

ІІІ. Література

Основна:

Антологія японської класичної поезії. Танка. Ренґа (VIII – XV ст.). – К., 2004.

Антологія японської поезії. Хайку (XVII-XX ст.). – К., 2002.

Арутюнов С. А. Современный быт японцев. – М., 1968.

Буддизм в Японии. – М., 1993.

Воробьев М. В. Древняя Япония. Историко-археологический очерк. – М., 1958.

Воронова Б. Г. Японская гравюра. – М., 1963.

Григорьева Т. П. Японская художественная традиция. – М., 1979.

Данн Ч. Повседневная жизнь в Старой Японии. – М., 1997.

Дзэами Мотокиё. Предание о цветке стиля. – М., 1980.

Ёкёку – классическая японская драма. – М., 1979.

Ермакова Л. М. Речи богов и песни людей. – М., 1995.

Завадская Е. В. Японское искусство книги (VII – XIX века). – М., 1986.

Записки о дзэнском чае // Логос. – 1991. – №1.

Игнатович А. Н. Философские, исторические и эстетические аспекты синкретизма (на примере “чайного действа”). – М., 1996.

Искендеров А. А. Тоётоми Хидэёси. – М., 1984.

Искендеров А. А. Феодальный город в Японии. – М., 1961.

История культуры Японии. Обзор / Ю. Тадзава, С. Мацубара и др. – Токио, 1992.

Ито Н. и др. История японского искусства. – М., 1965.

Иэнага Сабуро. История японской культуры. – Л., 1972.

Капранов С. В. "Ісе моноґатарі" як пам’ятка японської релігійно-філософської культури доби Хейан. – К., 2004.

Кирквуд К. П. Ренессанс в Японии. – М., 1988.

Книга японских обыкновений / Сост. А. Н. Мещеряков. – М., 1999.

Кодекс Бусидо. Хагакурэ. – М., 2005.

Кодзики – Записи о деяниях древности: Свитки 2-й и 3-й. –  СПб., 1994

Кодзики – Записи о деяниях древности: Свиток 1-й. Мифы. –  СПб., 1994.

Конрад Н. И. Избранные труды. История. – М., 1974.

Конрад Н. И. Японская литература в образцах и очерках. – М., 1991.

Мещеряков А. Н. Японский император и русский царь: элементная база. – М., 2004.

Мещеряков А. Н., Грачев М. В. История древней Японии. – СПб., 2003.

Мир по-японски. Эстетические и этические ценности в японской культуре. – СПб., 2000.

Молодякова Э. В., Маркарьян С. Б. Секреты японской кухни. – М., 2001.

Мурасаки Сикибу. Повесть о Гэндзи: в 2 т. / Пер. Т. А. Соколовой-Делюсиной. – СПб., 2001.

Накорчевский А. А. Синто. – СПб., 2003.

Накорчевский А. А. Японский буддизм: история людей и идей. – СПб., 2004.

Николаева Н. С. Художественная культура Японии XVI столетия. – М., 1986.

Николаенко Н. П. Икэбана – японское искусство аранжировки цветов. – М., 1996.

Нихон сёки – Анналы Японии: В 2 т. – СПб., 1997.

Пронников В. Икэбана или Вселенная, запечатленная в цветке. – М., 1985.

Пронников В. Я., Ладанов И. Д. Японцы (этнопсихологические очерки). - М., 1985.

Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. - К., 1997.

Сакаия Таити. Что такое Япония? – М., 1992.

Сато Хироаки. Самураи: История и легенды. – СПб., 1999.

Светлов Г. (Г. Е. Комаровский). Колыбель японской цивилизации. – М., 1994.

Синто – путь японских богов: В 2 т. – СПб., 2002.

Стенли-Бейкер Дж. Искусство Японии. – М., 2002.

Сэнсом Дж. Б. Япония: краткая история культуры. –  СПб., 1999.

Танге Кендзо. Архитектура Японии. Традиции и современность. – М., 1975.

Танидзаки Дзюнъитиро. Похвала тени // Песнь свободы: Восточный альманах. Вып. 12. – М., 1984.

Театр и драматургия Японии. – М., 1965.

Ямамото Цунэтомо. Хагакурэ. Мисима Юкио. Хагакурэ нюмон. Самурайская этика в современной Японии. – СПб., 1996.

Япония: Справочник. – М., 1992.

Японский театр. – СПб., 2000.

Nitobe Inazo. Bushido: The Soul of Japan. – Rutland & Tokyo, 1995.

The Tale of Genji. A Novel in Six Parts by Lady Murasaki. Transl. by A. Waley. – Tokyo, 1993.

Додаткова:

Альшевский А. С. Книга о сакэ. – М., 2002.

Анарина Н. Г. Японский театр Но. – М., 1984.

Боронина И. А. Поэтика классического японского стиха (VIII – XIII вв.). – М., 1978.

Вещь в японской культуре. – М., 2003.

Войтишек Э. Карты «Ироха». – Новосибирск, 1999.

Воробьев М. В. Японский кодекс «Тайхо Ёрорё» (VIII в.) и право раннего средневековья. – М., 1990.

Горегляд В. Н. Японская литература VIII – XVI вв.: Начало и развитие традиций. – СПб., 1997.

Гундзи М. Японский театр Кабуки. – М., 1969.

Долин А. А., Попов Г. В. Кэмпо – традиция воинских искусств. – М., 1990.

Икэгути Экан. Подвижник огня. – М., 1996.

Иофан Н. А. Культура древней Японии. – М., 1974. – С. 203-244.

Исида Эйитиро. Мать Момотаро. – СПб., 1998.

Каневская Н. А. Искусство Японии. – М., 1990.

Конрад Н. И. Избранные труды. История. – М., 1974.

Латышев И. А. Семейная жизнь японцев. – М., 1985.

ЛаФлёр У. Карма слов, буддизм и литература в средневековой Японии. – М., 2000.

Маевский Е. В. Графическая стилистика японского языка. – М., 2000.

Мещеряков А. Н. Герои, творцы и хранители японской старины. – М., 1988.

Мещеряков А. Н. Книга японских символов. – М., 2004.

Молодякова Э. В., Маркарьян С. Б. Мацури: Традиционные праздники Японии. – М., 2004.

Молодякова Э. Куклы в жизни японцев // Знакомьтесь – Япония. – 1994. – №5.

Моррис А. Благородство поражения: Трагический герой в японской истории. – М., 2001.

Николаева Н. С. Декоративное искусство Японии. – М., 1972.

Николаева Н. С. Японские сады. – М., 1975.

Попов К. А. Законодательные акты средневековой Японии. – М., 1984.

Свод законов «Тайхорё»: В 2 т. – М., 1985.

Сила-Новицкая Т. Г. Культ императора в Японии: мифы, история, доктрины, политика. – М., 1990.

Соколов-Ремизов С. Н. Литература, каллиграфия, живопись. – М., 1985.

Сондерс Э. Д. Японская мифология // Мифология древнего мира. – М., 1977.

Спеваковский А. Б. Самураи – военное сословие Японии. – М., 1981.

Стрелкова А. “Нампороку” – “Біблія” чайної церемонії // Східний світ. – 2001. – №1.

Тернбулл С. Самураи: Военная история. – СПб., 1992.

Хамаґуті Есюн. Що таке японська модель: переваги та вади в добу глобалізації – К., 2003.

Benedict R. The Chrysanthemum and the Sword. – Tokyo, 1954.

Doi Takeo. The Anatomy of  Dependence. – Tokyo, 1981.

Doi Takeo. The Anatomy of Self. – Tokyo, 1986.

Japan Yesterday and Today. – Toronto-N.Y.-London, 1971.

Japan: Profile of a Nation. – Tokyo-N.Y.-London, 1994.

Kitagawa J. On Understanding Japanese Religion. – Princeton, 1987.

Kitgawa J. Religion in Japanese History. – N.Y., 1990.

Okakura Kakuzo. The Book of Tea. – Tokyo, 1985.

Sen Soshitsu. Chado: The Japanese Way of Tea. – New York-Tokyo-Kyoto, 1979.

The Japan Book. – Tokyo-N.Y.-London, 2002.

The Japan of Today. – Tokyo, 1996.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ»

Кафедра культурології і археології

Робоча  програма  дисципліни

«ЯПОНСЬКА КУЛЬТУРА»

Шифр галузі, найменування галузі знань, код напряму, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівеньОрганізаційно-методична характеристика навчальної дисципліниАкадемічна характеристикаСтруктураГалузь знань: 0203 – гуманітарні науки.Напрям підготовки:0201 – культурологія.Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр Рік навчання: 3Семестр: 6 д (літо)Кількість годин на тиждень: Статус курсу: вибірковийКількість ECTS  кредитів: 2:Кількість годин:Загальна: 72Лекції: 24Семінарські заняття: 4Практичні заняття: 0Самостійна робота: 46Індивідуальна робота: 0Вид підсумкового контролю: залік

Робоча  програма складена  

Укладач:  к. філос. н. Капранов С.В.

I. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

II. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

№Назва темиКількість годинвсьоголекційСемінар-ських занятьСамостійна та індиві-дуальна робота 1Тема 1. Загальні відомості про Японію і японців5232Тема 2. Періодизація історії японської культури5233Тема 3. Міфи давнього Мідзухо – Ямато.5234Тема 4. Сакральний вимір японської культури: сінто і буддизм5235Тема 5. Традиційне суспільство і політична культура5236Тема 6. Воїнські традиції. Стан самураїв 5237Тема 7. Писемність, каліграфія, література5238Тема 8. Образотворче мистецтво й  архітектура 5239Тема 9. Музика і театр52310Тема 10. Ікебана і чайна церемонія52311Тема 11. Етикет і побутова культура. Культура харчування 52312Тема 12. Етнопсихологія. Етика та естетика52313Тема 13.  Самобутність і запозичення в японській культурі72514Тема 14.  Класична японська культура (на матеріалі «Ґендзи моногатарі»)725Всього 7224446

III. ПЛАН  ЛЕКЦІЙНИХ  ЗАНЯТЬ

МЕТА ТА МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙ

Проведення лекційних занять націлено на донесення теоретичних та наукових знань по дисципліні, на сприяння розвитку у студентів розумової діяльності і розширення світогляду.

Заняття 1. Загальні відомості про Японію і японців.

  1.  Географічне розташування та природні умови Японії.
  2.  Територія Японії, її історичні зміни.
  3.  Основні культурно-географічні регіони.
  4.  Японська мова, її місце серед мов світу.
  5.  Етногенез японців: головні гіпотези. 
  6.  Японістика як культурологічна дисципліна.

Література:

  1.  Япония: Справочник. – М., 1992.
  2.  Japan Yesterday and Today. – Toronto-N.Y.-London, 1971.
  3.  Japan: Profile of a Nation. – Tokyo-N.Y.-London, 1994.
  4.  The Japan Book. – Tokyo-N.Y.-London, 2002.
  5.  The Japan of Today. – Tokyo, 1996.

Заняття 2. Періодизація історії японської культури.

  1.  Традиційна періодизація історії японської культури.
  2.  Стандартна японська, західноєвропейська, радянська періодизації історії японської культури.
  3.  Доісторичні та протоісторичні культури на території Японії.
  4.   Характеристика періодів Нара, Хейан, Камакура, Муромаці, Едо тощо.
  5.  Реставрація-революція Мейдзі – кінець традиційної японської цивілізації.

Література:

  1.  Воробьев М. В. Древняя Япония. Историко-археологический очерк. – М., 1958.
  2.  Кирквуд К. П. Ренессанс в Японии. – М., 1988.
  3.  Мещеряков А. Н., Грачев М. В. История древней Японии. – СПб., 2003.
  4.  Николаева Н. С. Художественная культура Японии XVI столетия. – М., 1986.
  5.  Конрад Н. И. Избранные труды. История. – М., 1974.
  6.  Светлов Г. (Г. Е. Комаровский). Колыбель японской цивилизации. – М., 1994.
  7.  Капранов С. В. "Ісе моноґатарі" як пам’ятка японської релігійно-філософської культури доби Хейан. – К., 2004.
  8.  Искендеров А. А. Тоётоми Хидэёси. – М., 1984.

Заняття 3. Міфи давнього Мідзухо – Ямато.

  1.  Міф і його значення для традиційної культури.
  2.  Джерела для вивчення японської міфології. “Кодзікі” та “Ніхон сьокі”.
  3.  Японська космогонія та теогонія.
  4.  Ідзанаґі та Ідзанамі.
  5.  Аматерасу та Сусаноо.
  6.  Міф про Нініґі.

Література:

  1.  Кодзики – Записи о деяниях древности: Свиток 1-й. Мифы. –  СПб., 1994.
  2.  Кодзики – Записи о деяниях древности: Свитки 2-й и 3-й. –  СПб., 1994
  3.  Нихон сёки – Анналы Японии: В 2 т. – СПб., 1997.
  4.  Ермакова Л. М. Речи богов и песни людей. – М., 1995.
  5.  Исида Эйитиро. Мать Момотаро. – СПб., 1998.
  6.  Сондерс Э. Д. Японская мифология // Мифология древнего мира. – М., 1977.

Заняття 4. Сакральний вимір японської культури: сінто і буддизм.

  1.  Особливості сінто. Сінтоський світогляд. Поняття камі.
  2.  Сінтоське святилище (дзіндзя), його структура.
  3.  Ритуали сінто. Свято – мацурі.
  4.  Історичні форми сінто.
  5.  Буддизм у Японії. Головні буддійські школи в Японії: Сінґон. Тендай. Амідаїзм. Дзен. Ніціренізм.
  6.  Сінто-буддистський синкретизм.

Література:

  1.  Накорчевский А. А. Синто. – СПб., 2003.
  2.  Накорчевский А. А. Японский буддизм: история людей и идей. – СПб., 2004.
  3.  Буддизм в Японии. – М., 1993.
  4.  Синто – путь японских богов: В 2 т. – СПб., 2002.
  5.  Икэгути Экан. Подвижник огня. – М., 1996.
  6.  Молодякова Э. В., Маркарьян С. Б. Мацури: Традиционные праздники Японии. – М., 2004.
  7.  Kitagawa J. On Understanding Japanese Religion. – Princeton, 1987.
  8.  Kitgawa J. Religion in Japanese History. – N.Y., 1990.

Заняття 5. Традиційне суспільство і політична культура

  1.  Імператор (тенно).
  2.  Дуальна система влади. Канцлери, сьоґуни.
  3.  Конституція принца Сьотоку. Система ріцурьо.
  4.  Сьоґунат Токуґава: система сі-но-ко-сьо.
  5.  Реставрація Мейдзі. Поняття кокутай. 

Література:

  1.  Воробьев М. В. Японский кодекс «Тайхо Ёрорё» (VIII в.) и право раннего средневековья. – М., 1990.
  2.  Искендеров А. А. Феодальный город в Японии. – М., 1961.
  3.  Мещеряков А. Н. Японский император и русский царь: элементная база. – М., 2004.
  4.  Попов К. А. Законодательные акты средневековой Японии. – М., 1984.
  5.  Свод законов «Тайхорё»: В 2 т. – М., 1985.
  6.  Сила-Новицкая Т. Г. Культ императора в Японии: мифы, история, доктрины, политика. – М., 1990.

Заняття 6. Воїнські традиції. Стан самураїв.

  1.  Архетипні воїни: Сусаноо-но Мікото, Дзімму, Ямато Такеру.
  2.  Виникнення самурайського стану.
  3.  Кодекс бусідо.
  4.  Стратегія. Міямото Мусасі та “Книга п’яти кілець”.
  5.  Зброя та обладунок самураїв.
  6.  Бойові мистецтва. Сучасні бойові мистецтва і традиційне будзюцу.

Література:

  1.  Долин А. А., Попов Г. В. Кэмпо – традиция воинских искусств. – М., 1990.
  2.  Кодекс Бусидо. Хагакурэ. – М., 2005.
  3.  Моррис А. Благородство поражения: Трагический герой в японской истории. – М., 2001.
  4.  Сато Хироаки. Самураи: История и легенды. – СПб., 1999.
  5.  Спеваковский А. Б. Самураи – военное сословие Японии. – М., 1981.
  6.  Тернбулл С. Самураи: Военная история. – СПб., 1992.
  7.  Ямамото Цунэтомо. Хагакурэ. Мисима Юкио. Хагакурэ нюмон. Самурайская этика в современной Японии. – СПб., 1996.
  8.  Nitobe Inazo. Bushido: The Soul of Japan. – Rutland & Tokyo, 1995.

Заняття 7. Писемність, каліграфія, література.

  1.  Японська писемність, її структура.
    1.  Каліграфія. Головні каліграфічні стилі.
    2.  Література. Жанри традиційної японської літератури.  
    3.  Поезія та її місце у традиційній культурі.
    4.  Література, каліграфія та живопис.

Література:

  1.  Антологія японської класичної поезії. Танка. Ренґа (VIII – XV ст.). – К., 2004.
  2.  Антологія японської поезії. Хайку (XVII-XX ст.). – К., 2002.
  3.  Боронина И. А. Поэтика классического японского стиха (VIII – XIII вв.). – М., 1978.
  4.  Горегляд В. Н. Японская литература VIII – XVI вв.: Начало и развитие традиций. – СПб., 1997.
  5.  Завадская Е. В. Японское искусство книги (VII – XIX века). – М., 1986.
  6.  Конрад Н. И. Японская литература в образцах и очерках. – М., 1991.
  7.  ЛаФлёр У. Карма слов, буддизм и литература в средневековой Японии. – М., 2000.
  8.  Маевский Е. В. Графическая стилистика японского языка. – М., 2000.
  9.  Соколов-Ремизов С. Н. Литература, каллиграфия, живопись. – М., 1985.

Заняття 8. Образотворче мистецтво й  архітектура.

  1.  Мистецтво і ремісництво як “шлях” (до).
  2.  Японський живопис.
  3.  Гравюра укійо-е. Укійо-е та західна культура.
  4.  Скульптура. Ужиткове мистецтво.
  5.  Традиційна японська архітектура.

Література:

  1.  Воронова Б. Г. Японская гравюра. – М., 1963.
  2.  Ито Н. и др. История японского искусства. – М., 1965.
  3.  Каневская Н. А. Искусство Японии. – М., 1990.
  4.  Николаева Н. С. Декоративное искусство Японии. – М., 1972.
  5.  Николаева Н. С. Японские сады. – М., 1975.
  6.  Стенли-Бейкер Дж. Искусство Японии. – М., 2002.
  7.  Танге Кендзо. Архитектура Японии. Традиции и современность. – М., 1975.

Заняття 9. Музика і театр.

  1.  Шаманські витоки японської музики й театру.
  2.  Ранні сценічні мистецтва: денґаку, ґіґаку, буґаку, саруґаку.
  3.  Традиційні театри: но, кьоґен, кабукі, дзьорурі.
  4.  Комічні монологи та діалоги: ракуґо, мандзай.
  5.  Традиційна японська музика.

Література:

  1.  Анарина Н. Г. Японский театр Но. – М., 1984.
  2.  Гундзи М. Японский театр Кабуки. – М., 1969.
  3.  Дзэами Мотокиё. Предание о цветке стиля. – М., 1980.
  4.  Ёкёку – классическая японская драма. – М., 1979.
  5.  Иофан Н. А. Культура древней Японии. – М., 1974. – С. 203-244.
  6.  Театр и драматургия Японии. – М., 1965.
  7.  Японский театр. – СПб., 2000.

Заняття 10. Ікебана і чайна церемонія.

  1.  Ікебана. Головні школи ікебани.
  2.  Символіка квітів і рослин.
  3.  Бонсай та бонсекі.
  4.  Походження чайної церемонії. Основні школи.
  5.  Філософія та символіка чайної церемонії.

Література:

  1.  Записки о дзэнском чае // Логос. – 1991. – №1.
  2.  Игнатович А. Н. Философские, исторические и эстетические аспекты синкретизма (на примере “чайного действа”). – М., 1996.
  3.  Николаенко Н. П. Икэбана – японское искусство аранжировки цветов. – М., 1996.
  4.  Пронников В. Икэбана или Вселенная, запечатленная в цветке. – М., 1985.
  5.  Стрелкова А. “Нампороку” – “Біблія” чайної церемонії // Східний світ. – 2001. – №1.
  6.  Okakura Kakuzo. The Book of Tea. – Tokyo, 1985.
  7.  Sen Soshitsu. Chado: The Japanese Way of Tea. – New York-Tokyo-Kyoto, 1979.

Заняття 11. Етикет і побутова культура. Культура харчування.

  1.  Поняття рей (етикет, ритуал).
  2.  Японська родина.
  3.  Традиційний одяг.
  4.  Традиційна японська кухня.
  5.  Ставлення до смерті.

Література:

  1.  Альшевский А. С. Книга о сакэ. – М., 2002.
  2.  Арутюнов С. А. Современный быт японцев. – М., 1968.
  3.  Вещь в японской культуре. – М., 2003.
  4.  Данн Ч. Повседневная жизнь в Старой Японии. – М., 1997.
  5.  Книга японских обыкновений / Сост. А. Н. Мещеряков. – М., 1999.
  6.  Латышев И. А. Семейная жизнь японцев. – М., 1985.
  7.  Молодякова Э. Куклы в жизни японцев // Знакомьтесь – Япония. – 1994. – №5.
  8.  Войтишек Э. Карты «Ироха». – Новосибирск, 1999.
  9.  Молодякова Э. В., Маркарьян С. Б. Секреты японской кухни. – М., 2001.

Заняття 12. Етнопсихологія. Етика та естетика.

  1.  Етнопсихологія японців: західні та японські теорії.
  2.  Риси японського національного характеру.
  3.  Структура суспільства. Контекстуалізм.
  4.  Традиційна етика: он, ґірі, ніндзьо.
  5.  Головні поняття японської естетики.

Література:

  1.  Мир по-японски. Эстетические и этические ценности в японской культуре. – СПб., 2000.
  2.  Пронников В. Я., Ладанов И. Д. Японцы (этнопсихологические очерки). - М., 1985.
  3.  Сакаия Таити. Что такое Япония? – М., 1992.
  4.  Танидзаки Дзюнъитиро. Похвала тени // Песнь свободы: Восточный альманах. Вып. 12. – М., 1984.
  5.  Хамаґуті Есюн. Що таке японська модель: переваги та вади в добу глобалізації – К., 2003.
  6.  Benedict R. The Chrysanthemum and the Sword. – Tokyo, 1954.
  7.  Doi Takeo. The Anatomy of Dependence. – Tokyo, 1981.
  8.  Doi Takeo. The Anatomy of Self. – Tokyo, 1986.

ІV. ПЛАН ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ, ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ

МЕТА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ТА ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ

Семінарські практичні та лабораторні заняття є сполучною ланкою між лекційними заняттями та самостійною роботою і мають на меті поглиблене засвоєння теоретичних понять і термінів з дисципліни та набуття практичних навиків.

В процесі семінарських, практичних та лабораторних занять з’ясовується ступінь засвоєння понятійно-термінологічного апарату та основних положень предмету, вміння розкривати конкретну тему, аналізувати і узагальнювати ключові питання курсу, розв’язувати конкретні ситуації.

Одним з важливих завдань проведення занять є отримання студентами навиків публічних виступів і дискусій, а також аналітичного та обґрунтованого підходу до розв’язання складних питань і відпрацювання можливих рішень у майбутній професійній діяльності.

Семінарське заняття 1.   Тема. Самобутність і запозичення в японській культурі.

Контрольні питання:

Автохтонне коріння японської культури

Китайські та корейські впливи

Індійський вплив: буддизм

Зустріч з європейською культурою

Механізми засвоєння і трансформації зовнішніх впливів у японській культурі

Література:

Основна:

  1.  Григорьева Т. П. Японская художественная традиция. – М., 1979.
  2.  История культуры Японии. Обзор / Ю. Тадзава, С. Мацубара и др. – Токио, 1992.
  3.  Иэнага Сабуро. История японской культуры. – Л., 1972.
  4.  Мещеряков А. Н. Герои, творцы и хранители японской старины. – М., 1988.
  5.  Пронников В. Я., Ладанов И. Д. Японцы (этнопсихологические очерки). - М., 1985.
  6.  Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. - К., 1997.
  7.  Сэнсом Дж. Б. Япония: краткая история культуры. –  СПб., 1999.

Додаткова:

  1.  Вещь в японской культуре. – М., 2003.
  2.  Ермакова Л. М. Речи богов и песни людей. – М., 1995.
  3.  Данн Ч. Повседневная жизнь в Старой Японии. – М., 1997.
  4.  Капранов С. В. "Ісе моноґатарі" як пам’ятка японської релігійно-філософської культури доби Хейан. – К., 2004.
  5.  Конрад Н. И. Японская литература в образцах и очерках. – М., 1991.
  6.  Япония: Справочник. – М., 1992.
Семінарське заняття 2.   Тема. Класична японська культура (на матеріалі “Ґендзі моноґатарі”)

Контрольні питання:

1. Релігія, вірування, магія 2. Час і простір 3. Чоловік і жінка. Кохання, шлюб, родина 4. Мистецтво і література 5. Суспільство і політичний устрій

Література:

Основна:

  1.  Мурасаки Сикибу. Повесть о Гэндзи: в 2 т. / Пер. Т. А. Соколовой-Делюсиной. – СПб., 2001.
  2.  The Tale of Genji. A Novel in Six Parts by Lady Murasaki. Transl. by A. Waley. – Tokyo, 1993.

Додаткова:

  1.  Вещь в японской культуре. – М., 2003.
  2.  Григорьева Т. П. Японская художественная традиция. – М., 1979.
  3.  Ермакова Л. М. Речи богов и песни людей. – М., 1995.
  4.  Данн Ч. Повседневная жизнь в Старой Японии. – М., 1997.
  5.  Иэнага Сабуро. История японской культуры. – Л., 1972.
  6.  Капранов С. В. "Ісе моноґатарі" як пам’ятка японської релігійно-філософської культури доби Хейан. – К., 2004.
  7.  Конрад Н. И. Японская литература в образцах и очерках. – М., 1991.
  8.  Пронников В. Я., Ладанов И. Д. Японцы (этнопсихологические очерки). - М., 1985.
  9.  Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. - К., 1997.
  10.  Сэнсом Дж. Б. Япония: краткая история культуры. –  СПб., 1999.

ЗМІСТ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

№темиЗавданняЛітератураФормаконтролюТрадиційний поділ Японії на провінції, їх природні та культурні особливостіЯпония: Справочник. – М., 1992.Japan: Profile of a Nation. – Tokyo-N.Y.-London, 1994.The Japan Book. – Tokyo-N.Y.-London, 2002.Усне опитуванняКультура Дзьомон та її особливостіКультура Яйой та її особливості Усне опитуванняПорівняння космогонічних міфів у “Кодзікі” та “Ніхон сьокі”Кодзики – Записи о деяниях древности: Свиток 1-й. Мифы. –  СПб., 1994.Нихон сёки – Анналы Японии: В 2 т. – СПб., 1997.Усне опитуванняТрадиційні свята Японії: сінто та буддизмМолодякова Э. В., Маркарьян С. Б. Мацури: Традиционные праздники Японии. – М., 2004.Усне опитуванняМісце імператора (тенно) у традиційній японській культурі та соціуміМещеряков А. Н. Японский император и русский царь: элементная база. – М., 2004.Сила-Новицкая Т. Г. Культ императора в Японии: мифы, история, доктрины, политика. – М., 1990.Усне опитування“Книга п’яти кілець” Міямото Мусасі як пам’ятка японської стратегічної думкиМиямото Мусаси. Книга пяти колец. – СПб., 2004. Усне опитуванняСинкретизм літератури, каліграфії та живопису в японській традиціїСоколов-Ремизов С. Н. Литература, каллиграфия, живопись. – М., 1985.Усне опитуванняВплив дзен-буддизму на японське мистецтвоСтенли-Бейкер Дж. Искусство Японии. – М., 2002.Усне опитуванняЕстетичні погляди Дзеамі Мотокійо та їхній вплив на розвиток театрального мистецтва Японії Дзэами Мотокиё. Предание о цветке стиля. – М., 1980.Релігійно-філософські засади чайної церемоніїИгнатович А. Н. Философские, исторические и эстетические аспекты синкретизма (на примере “чайного действа”). – М., 1996.Стрелкова А. “Нампороку” – “Біблія” чайної церемонії // Східний світ. – 2001. – №1.Усне опитуванняСтавлення до речі у повсякденній культурі традиційної ЯпоніїВещь в японской культуре. – М., 2003.Усне опитуванняТінь (каґе) як категорія традиційної японської культури Танидзаки Дзюнъитиро. Похвала тени // Песнь свободы: Восточный альманах. Вып. 12. – М., 1984.Усне опитуванняМотоорі Норінаґа та його погляди на японську самобутністьСинто – путь японских богов: В 2 т. – СПб., 2002.Усне опитуванняКласична японська культура на сторінках “Ісе моноґатарі” Исэ моногатари. Пер., статья и прим. Н. И. Конрада. – М., 1979.Капранов С. В. "Ісе моноґатарі" як пам’ятка японської релігійно-філософської культури доби Хейан. – К., 2004.

ОБСЯГ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

№ Назва темиКількість годинТема 1. Загальні відомості про Японію і японців3Тема 2. Періодизація історії японської культури3Тема 3. Міфи давнього Мідзухо – Ямато.3Тема 4. Сакральний вимір японської культури: сінто і буддизм3Тема 5. Традиційне суспільство і політична культура3Тема 6. Воїнські традиції. Стан самураїв 3Тема 7. Писемність, каліграфія, література3Тема 8. Образотворче мистецтво й  архітектура 3Тема 9. Музика і театр3Тема 10. Ікебана і чайна церемонія3Тема 11. Етикет і побутова культура. Культура харчування 3Тема 12. Етнопсихологія. Етика та естетика3Тема 13.  Самобутність і запозичення в японській культурі5Тема 14.  Класична японська культура (на матеріалі «Ґендзи моногатарі»)5ВСЬОГО46

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 

Аналіз однієї  з глав роману (за вибором студента або викладача) Мурасакі Сікібу “Ґендзі моноґатарі” як джерела з класичної японської культури. У роботі студент повинен виявити у тексті відомості про ті чи інші риси, аспекти культури (вірування, ритуали, політичну культуру, мистецтво, побут тощо), її специфічні явища і прокоментувати їх, спираючись на знання, отримані в ході вивчення курсу. Положення роботи повинні бути конкретні й добре аргументовані.

ТЕМАТИКА ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ

  1.  Чайна церемонія як чинник формування особистості.
  2.  Знак і символ у японській культурі.
  3.  Тіло та тілесність у японському мистецтві.
  4.  Епоха Хейан як культурно-історичний феномен.
  5.  Уявне в культурі доби Токуґава.

VI. ФОРМИ ТА МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

МЕТА І ФОРМИ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ

Мета поточного контролю – оцінити ступінь засвоєння теоретичного і практичного матеріалу та рівень знань студентів з відповідних розділів дисципліни.

Згідно до методики рейтингової оцінки поточний рейтинг студента розраховується як сума балів за всіма видами практичних завдань (плюс показники відвідування лекційних та практичних занять) нарощується протягом семестру.

Студенти, поточні знання яких оцінені на “незадовільно” (0-29 балів), вважаються не атестованими і до екзамену з дисципліни не допускаються. Студенти, які за роботу в семестрі та на екзамені набрали 30-59 балів мають право на перескладання.

МЕТА І ФОРМИ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Підсумковий контроль знань здійснюється наприкінці семестру шляхом складання екзамену (заліку).

До екзамену допускаються студенти, які мають необхідний рівень поточних знань.

Екзамен проводиться в письмовій або змішаній формі, по завданнях які складені на основі програми курсу та мають однаковий рівень складності.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

  1.  Як називаються головні чотири острови Японського архіпелагу?
  2.  Які головні етнічні компоненти виділяють у формуванні японського етносу?
  3.  Що таке ніхондзінрон?
  4.  Що таке кокуґаку? Які його головні представники?
  5.  Що таке амае? Хто запровадив це поняття?
  6.  Поясніть терміни татемае, хонне, он, ґірі, ніндзьо, ікі.
  7.  Коли і яким чином виникає японознавство на Заході?
  8.  Де і коли зародилася японська цивілізація?
  9.  Назвіть і покажіть на мапі регіони Японії.
  10.  На які періоди традиційно поділяється історія Японії? За яким принципом?
  11.  Які існують варіанти періодизації історії японської культури?
  12.  У яких книгах містяться головні відомості про міфи давньої Японії?
  13.  Що означають назви “Мідзухо” і “Ямато”?
  14.  Як поділені функції між сінто і буддизмом у японській культурі? Коли склався цей поділ?
  15.  Які школи японського буддизму Ви знаєте?
  16.  Що означає поняття кокутай?
  17.  Хто такий сьоґун? Які династії сьоґунів Ви знаєте?
  18.  Що означає система сі-но-ко-сьо? Коли вона виникла?
  19.  З яких підсистем складається японська писемність?
  20.  Які стилі каліграфії існують у Японії? Охарактеризуйте їх.
  21.  Які жанри класичної японської літератури Ви знаєте?
  22.  Поясніть поняття міябі, моно-но аваре, вабі, сабі, юґен.
  23.  Чим відрізняються танка і хайку?
  24.  Назвіть головні відмінності між театрами но і кабукі.
  25.  Що означає слово ікебана? Які школи ікебани Ви знаєте?
  26.  Назвіть основні елементи чайної церемонії.
  27.  Які традиційні японські ігри Ви знаєте?

VIІ. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ СТУДЕНТІВ, умови визначення навчального рейтингу

Рівень поточних знань студентів оцінюється відповідно до методики рейтингової оцінки. Сутність методики полягає у визначенні поточного рейтингу студента, що розраховується як сума балів за всіма видами практичних завдань та результатами самостійної роботи і нарощується протягом семестру.

Види робітКількістьМаксимум балів за 1 заняттяРазомРобота в триместрі1. Семінари210202. Письмова робота110103. Поточні тести8540Разом70Залік (тест і співбесіда)3030Разом100

КРИТЕРІЇ СКЛАДАННЯ ЗАЛІКУ

За результатами складання заліку якість підсумкових знань студента оцінюється за рейтинговою системою та трансформується в національну шкалу та шкалу ЕСТS

Порядок перерахунку рейтингових показників нормованої 100-бальної університетської шкали оцінювання в національну 4-бальну шкалу та шкалу ЕСТS.

За шкалоюуніверситетуЗа національною шкалоюЗа шкалоюECTSЕкзаменЗалік91 – 1005 (відмінно)ЗарахованоA(відмінно)81 – 904 (добре)B(дуже добре)71 – 80C(добре)66 – 703 (задовільно)D(задовільно)60 – 65E(достатньо)30 – 592 (незадовільно)Не зарахованоFX(незадовільно – з можливістю повторного складання)1 – 29F(незадовільно – з обов’язковим повторним курсом)

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

НМКД Японія.doc

НМКД Японія.doc
Размер: 209.5 Кб

.

Пожаловаться на материал

Програма з курсу «Японська культура» відповідає навчальному плану підготовки студентів з напряму культурологія (галузь знань: – гуманітарні науки), що здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра на факультеті гуманітарних наук

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Клинико-анатомический  анализ

Медицинский диагноз (принципы построения и оформления). Алгоритм действий врача в случаях смерти больного.Основы клинико-анатомического анализа. О проведении аутопсий.  Алгоритм работы с биопсиями

Задание ЕГЭ. Речь. Выразительность русской речи

Словарь. Тропы. Развёрнутая метафора. Фигуры речи. Эпифора. Вопросно-ответная форма изложения. Инверсия. Сравнительный оборот.

Основы обязательного страхования автогражданской  ответственности

Курсовая работа. Генезис развития обязательного страхования автогражданской  ответственности. Сущность обязательного страхования. Анализ тенденций развития обязательного страхования

Теории макроэкономического равновесия

Основные макроэкономические школы. Понятие макроэкономического равновесия, его виды. Основные макроэкономические теории экономического равновесия

Тест по дисциплине «История управленческой мысли»

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok