Польова практика з біогеографії

Міністерство освіти і науки України

Полтавський державний педагогічний університет

імені В.Г.Короленка

Кафедра географії та краєзнавства

Методичні рекомендації для студентів 2-го курсу

стаціонарної та заочної форм навчання

Укладач ─

кандидат географічних наук, доцент

Булава Леонід Миколайович

Полтава

2008 

Загальні  положення

1.1. Мета і завдання польової практики. Польова практика з біогеографії передбачена навчальним планом спеціальності «Географія», затвердженим ректором Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка, керівником методичної комісії МОіН, начальником управління вищої освіти МОіН. Її проходять студенти 2-го курсу в 4-му семестрі (після складання семестрового екзамену з теоретичного курсу «Біогеографія»).

Робоча навчальна програма складена на основі навчальних програм: «Полевые практики по географическим дисциплинам». Программы педагогических институтов. Сборник 22. – М.: Просвещение, 1988. – С.17-20; «Біогеографія. Програми педагогічних інститутів». – К.: ІСДО, 1993. – 12 с., а також на основі вивчення досвіду організації та проведення цієї практики в Київському національному педагогічному університеті імені М.Драгоманова, Таврійському національному університеті імені В.І.Вернадського, Львівському національному університеті імені Івана Франка.

При розробці програми враховувалися вимоги державного стандарту спеціальності «Географія» (за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр»).

Метою польової практики з біогеографії  є закріплення біогеографічних знань і формування вмінь досліджувати біогеоценози в польових умовах, визначати рослини і тварини різних біогеоценозів.

Завданнями польової практики з біогеографії  є:

  •  оволодіння вміннями визначати видовий склад рослинних угруповань (за визначниками рослин), та склад тваринного населення різних біогеоценозів;
  •  поглиблення теоретичних знань про біогеоценози (їх структуру, функціонування і розвиток);
  •  формування навиків вивчення угруповань рослинності (складу, структури, продуктивності, динаміки тощо), вміння аналізувати їх особливості у залежності від умов навколишнього середовища й господарської діяльності;
  •  якомога більш широке ознайомлення з різноманіттям поширення біогеоценозів по території України (у залежності від зональних, азональних і антропогенних чинників);
  •  формування вмінь створювати комплекс наочних посібників до вузівського курсу біогеографії та шкільних курсів географії (гербаріїв, фотографій, електронних презентацій тощо);
  •  уміння оформляти результати польових досліджень у вигляді звіту.

Основними результатами практики є вміння аналізувати географічні закономірності поширення біогеоценозів (зональних, азональних, інтразональних), та виявляти складні взаємозв’язки в них. Ці вміння необхідні для глибокого розуміння наслідків антропогенного впливу на біогеоценози. Тому в програмі значна увага приділяється вивченню біогеографічних аспектів охорони природи.

Програма польової практики включає один розділ (обсягом 1,5 кредитів).

Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів мають деякі відмінності з теоретичними курсами географії (оскільки в польових умовах викладач не має змоги вести журнал обліку навчання й робить помітки у власному записникові).

При проведенні польової практики біогеографії застосовуються специфічні форми організації індивідуальної роботи студентів (вони обмежені рівнем знань студентів, які не вивчали у вузі базових дисциплін «ботаніка» і «зоологія»). Тому практика значною мірою ведеться під керівництвом викладача. Індивідуальна робота полягає у веденні індивідуального щоденника практики, описові за зразком окремих ділянок біогеоценозів, участі в оформленні бригадного звіту.

Польову практику доцільно проводити як маршрутну, в межах території Полтавщини та України, оскільки природні умови околиць Полтави не дозволяють ознайомити студентів з основними типами біогеоценозів. Якщо університет не має коштів на направлення студентів на виїзну практику, то вона проводиться коштом кожного студента (за його письмової згоди). Час надання відрядження викладачеві включає час проведення практики плюс час у дорозі (як правило, заключний день польової практики проводиться в аудиторії університету, де студенти готують індивідуальні й групові звіти, з якими вони виступають на підсумковій конференції).

Студенти, які не мають можливості своїм коштом взяти участь у маршрутній практиці, проходять її за індивідуальним планом (про що керівником практики подається відповідний рапорт і видається наказ по університету). Викладач забезпечує таких студентів методичними рекомендаціями й індивідуальними завданнями (в обсязі, передбаченому робочою навчальною програмою). Як правило, такий студент проходить польову практику за місцем свого проживання (індивідуальний щоденник і звіт про практику він подає не пізніше, ніж на наступний день після завершення маршрутної польової практики своєї групи).

1.2. Опис предмета навчальної польової практики з біогеографії:

Загальна кількість годин   –     54 (1 тиждень).

Загальна кількість кредитів – 1,5.

Цикл практичної підготовки.

Проводиться в 4-му семестрі (2 курс).

Види навчальної діяльності студентів і час, відведений на їх здійснення:

Всього занять під безпосереднім керівництвом викладача – 30 годин.

► настановний інструктаж з техніки безпеки – 1 година;

► лекції-інструктажі з організації практики, підбору й застосування навчального обладнання, методики польових досліджень – 4 години;

► Практичні заняття в польових умовах – 24 години;

► Підсумкова конференція – 1 година;

► Самостійна робота студентів – 12 годин;

► Індивідуальна робота студентів – 12 годин;

► Включає 1 змістовний модуль:

«Польові біогеографічні дослідження»

► Вид підсумкового контролю знань –  диференційований залік.

1.3. Перелік видів навчальної діяльності студентів:

  •  настановний інструктаж проводить інженер з техніки безпеки університету разом з викладачем: вони інструктують студентів про необхідність дотримання правил техніки безпеки в дорозі до місця практики, під час навчальних екскурсій та виконання практичних робіт у польових умовах. Студенти роблять записи в журнал про те, що вони пройшли інструктаж і зобов’язані дотримуватися правил техніки безпеки, ставлять особистий підпис;
  •  лекції-інструктажі з організації практики, підбору й застосування навчального обладнання, методики польових досліджень проводяться в перший день польової практики (4 години), та в першу годину перед кожною польовою практичною роботою. Студенти конспектують матеріал, знайомляться з інструкціями, бланками описів біогеоценозів.
  •   практичні заняття в польових умовах проводяться після годинної лекції - інструктажу й включають навчальні екскурсії (викладач дає основний зміст програмного навчального матеріалу, переважно в діалоговій формі; студент занотовує в індивідуальний щоденник той матеріал, на якому акцентує головну увагу лектор); практичних робіт (як правило, по бригадах), у ході яких студенти самостійно в бланках заповнюють характеристику рослинних угруповань, визначають рослини (за визначниками, консультуючись з викладачем), описують геоботанічні профілі, збирають гербарні зразки (або фотографують рослини і тварини, якщо даний вид є рідкісним). Викладач оцінює поточні результати практичних занять шляхом усного опитування, перевірки записів в індивідуальних щоденниках, з урахуванням активності й старанності кожного студента.
  •  самостійна робота виконується студентами після проведення польових практичних занять. Можливості проведення самостійної роботи в польових умовах дещо обмежені. Тому ця форма роботи зводиться до упорядкування своїх записів, ознайомлення з методичними рекомендаціями та інструкціями, догляду за гербарними зразками, оформлення елементів звітної бригадної документації. Методичне забезпечення самостійної роботи студентів: методичні рекомендації, зразки бланків описів біогеоценозів, питання для самоконтролю, тести, орієнтовний перелік рослин, визначники рослин тощо.

-  індивідуальна робота студентів організовується ще на підготовчому етапі до практики. Кожен студент отримує індивідуальне завдання з метою попередньо детально підготуватися до вивчення одного з біогеоценозів на певній території за рекомендованою викладачем літературою; ознайомитися з методикою їх дослідження (див. додаток 5). Перелік індивідуальних завдань уточнюється щорічно, у залежності від вибраного маршруту практики. Індивідуальна робота також полягає у веденні індивідуального щоденника практики, описові за зразком окремих ділянок біогеоценозів. Індивідуальна робота студентів є формою організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для як найповнішої реалізації творчих можливостей студентів через iндивiдуально-спрямований розвиток їх здібностей, науково-дослідну роботу i творчу діяльність. З використанням результатів польових практик окремими студентами можуть виконуватися польові дослідження, як частина курсових робіт. Виконані індивідуальні роботи входять до групового звіту про практику, як його частина.

1.4. Перелік форм контролю за навчальною діяльністю студентів:

Поточний контроль: усне опитування під час польових практичних занять, перевірка записів в індивідуальних щоденниках (дивись додаток 3).

Модульний контроль: перевірка індивідуальних щоденників, індивідуальних завдань, групового (бригадного) звіту, усне опитування, тестування.

Підсумковий контроль для студентів, які набрали більше 60% від максимальної кількості балів – це остаточна оцінка, яка складається з усіх балів, отриманих під час поточного й модульного видів контролю.

Для студентів, які набрали менше 60% максимальної кількості балів за цими видами контролю передбачається виконання додаткових індивідуальних завдань.

1.5. Шкала оцінювання. Підсумкова форма контролю – диференційований залік.

Переведення балів до оцінок національної шкали відбувається таким чином:

Національна шкала100-бальна шкалаШкала ECTS5 - відмінно100 – 90 балівА - відмінно - відмінне виконання роботи знезначною кількістю помилок.4 - добре89 – 75 балівВ - дуже добре – вище середнього рівня з кількома помилками (82-89)С - добре - загалом правильна робота з кількомагрубими помилками (75-81)3 - задовільно74 – 60 балівD - задовільно – посередньо, зі значною кількістю недоліків (68-74)Е - достатньо - виконання задовольняє мінімальнікритерії оцінки (60-67)2 - незадовільно59 балів і меншеFX - незадовільно – для одержання кредитупотрібне певне доопрацювання.F - незадовільно - необхідна подальша індивідуальна робота.

1.6. Критерії оцінювання знань, умінь та навичок студентів:

Протягом проходження практики студент накопичує бали в ході поточного й підсумкового (модульного) оцінювання. але найбільше балів він отримує за виконання частини бригадного чи групового звіту.

√ За відвідування кожного заняття – 1 бал.

√ За виконання практичних завдань – до 15 балів за кожне.

√ За виконання самостійних завдань (частини бригадного звіту)

  – до 15 балів за всю практику.

√ модульне контрольне тестування – до 20 балів.

√ Індивідуальна робота (реферати, презентації, усні виступи на конференції тощо) – до 15 балів.

Програмний матеріал практики включає один змістовий модуль, у якому передбачене виконання студентами всіх видів навчальної діяльності.

1.7. Рекомендації до виконання різних видів навчальної діяльності

Практичні заняття в польових умовах проводяться, як правило, по бригадах. У ході занять студенти самостійно в бланках заповнюють характеристику рослинних угруповань, визначають рослини (за визначниками, консультуючись з викладачем), описують геоботанічні профілі, збирають гербарні зразки (або фотографують рослини і тварини, якщо даний вид є рідкісним). Викладач оцінює поточні результати практичних занять шляхом усного опитування, перевірки записів в індивідуальних щоденниках, з урахуванням активності й старанності кожного студента.

Підготовка до польової практичної роботи включає:

- ознайомлення з методичними рекомендаціями та бланками опису біогеоценозу;

  •  вислуховування пояснення викладача під час навчальної екскурсії (чи опису ним модельного біогеоценозу на місцевості);

Рекомендації до виконання практичних робіт:

  •  виконання самостійного опису бригадою біогеоценозу (на іншій окремій ділянці за зразком; визначення рослин і тварин (при консультації з викладачем, за допомогою визначників), оформлення бланків, зарисовка профілів, фотографування рослин і тварин тощо.
  •  Результати практичних робіт перевіряються викладачем (в усній формі, чи при перевірці індивідуальних щоденників).

  •  Самостійна робота студентів під час польової практики з біогеографії виконується студентами після проведення польових практичних занять. Ця форма роботи зводиться до упорядкування своїх записів, ознайомлення з методичними рекомендаціями та інструкціями, догляду за гербарними зразками, оформлення елементів звітної бригадної документації. Методичне забезпечення самостійної роботи студентів: методичні рекомендації, зразки бланків описів біогеоценозів, питання для самоконтролю, тести, орієнтовний перелік рослин, визначники рослин тощо.

Рекомендації до самостійної роботи студентів:

  •  при упорядкуванні матеріалів польового етапу досліджень слід користуватися методичними рекомендаціями.

Упродовж вивчення даного курсу передбачене виконання одного попереднього індивідуального завдання (головним чином, реферату – див. додаток 5), а також ведення польового щоденника – основного документа практики, який на чисто не переписується і ведеться в польових умовах в зошиті чи блокноті з цупкою обкладинкою, що транспортується у водонепроникному пакеті.

 Попереднє індивідуальне завдання, як правило, видається за 1,5 – 2 місяці до початку польової практики (в залежності від обраного маршруту).

Рекомендації до індивідуальної роботи студентів:

При написанні реферату пам’ятати, що він являє собою коротке викладення в письмовій формі певного наукового матеріалу і є результатом самостійного вивчення студентом науково-методичних робіт. Студент повинен продемонструвати вміння виділяти головне, бачити проблеми, яким присвячена робота, шляхи та способи їх вирішення.

Реферат повинен мати чітку структуру: вступ, в якому обґрунтовується важливість даного дослідження; основну частину, яка розкриває зміст роботи, її основні напрямки; висновок, в якому студент коротко представляє підсумки.

Перевірка та оцінювання знань та навчальної діяльності студентів.

Для перевірки і оцінки знань студентів, отриманих під час польової практики можуть бути використані такі види контролю:

► усне опитування за результатами проведених польових  практичних робіт (характерні рослини, зв’язки між ними й тваринами, їх пристосування до умов середовища, особливості розміщення тощо);

► перевірка індивідуальних щоденників і групових (бригадних) звітів. 

► контрольне тестування на предмет перевірки засвоєння теоретичних і методичних знань, уміння застосовувати отримані теоретичні знання.

1.8. Попередній графік проведення польової практики

Група Г-24, 25  - з 25 по 29 травня 2015 року

Місце проведення польової практики – м. Полтава, Полтавська область

маршрут Полтава – ділянки зі збереженими природними біогеоценозами на території Полтавщини на найнятому автобусі (2 – 4 день).

1-й день, 25.05: Інструктаж з техніки безпеки, ознайомлення з метою, завданнями, обладнанням і загальною методикою  проведення практики. Навчальна екскурсія  до кленово-липово-дубового лісу з метою опису лісового біогеоценозу (Дендропарк – «Шведський ліс»).

2-й день: Дослідження степових біогеоценозів (навчальна екскурсія на степові схили долини річки Коломак, Чутівський район).

3-й день: Дослідження лісових біогеоценозів біля корінних схилів долини та на заплаві річки Ворскли (заплавні   ліси, луки, низинні болота).

4-й день:  Дослідження хвойних і мішаних лісів, лучних степів (с.Вакуленці)

5-й день: Дослідження степових, лучних, болотних, прибережно-воднх біогеоценозів (долина р.Тагамлик, Машівський район, дизель). Підготовка групового та індивідуальних звітів; у кінці робочого дня  модульне тестування та підсумкова конференція за результатами практики.

перевірка виконання попередніх індивідуальних завдань.Диференційований залік.

ЗАГАЛЬНИЙ РОЗПОДІЛ ЧАСУ Й КІЛЬКОСТІ БАЛІВ НА ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МОДУЛЯ

«Польові біогеографічні дослідження»

1.9. РОЗПОДІЛ ЧАСУ НА ОПРАЦЮВАННЯ  НАВЧАЛЬНОГО  МОДУЛЯ:

День практики. Тематика і зміст робітКількість годин за видами занятьРазом годин(кредитів)У тому числіІнструктажі,Вступна лекціяПрактичніроботиСамостійнароботаІндивідуальнаробота1. Інструктаж з техніки безпеки, ознайомлення з метою, завданнями, обладнанням і загальною методикою  проведення практики; перевірка виконання попередніх індивідуальних завдань. Оглядова екскурсія в музей116-142. Дослідження лісових біогеоценозів11-8213. Дослідження степових біогеоценозів11-8214. Дослідження лучних та болотних біогеоценозів10-7215. Модульне тестування, підготовка групового та індивідуальних звітів, підсумкова конференція за результатами практики111-55Всього ЗА МОДУЛЬ54 (1,5)7231212

1.10. РОЗПОДІЛ БАЛІВ ЗА  ОПРАЦЮВАННЯ  НАВЧАЛЬНОГО  МОДУЛЯ:

День практики. Тематика і зміст робітКількість  годин  за  видами  занятьРазом БАЛІВУ  тому  числіТестуванняВідвідування занятьПрактичніроботиСамостійнароботаІндивідуальнаробота1. Інструктаж з техніки безпеки, ознайомлення з метою, завданнями, обладнанням і загальною методикою  проведення практики; перевірка виконання попередніх індивідуальних завдань10-1-272. Дослідження лісових біогеоценозів20-115313. Дослідження степових біогеоценозів20-115314. Дослідження лучних та болотних біогеоценозів20-115315. Модульне тестування, підготовка звітів, підсумкова конференція за результатами практики30201-45Всього ЗА МОДУЛЬ100205451515

2. Зміст навчального модуля

«Польові біогеографічні дослідження»

Тема 1.  ВСТУП. МЕТА, ЗАВДАННЯ І МЕТОДИКА БІОГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Вступний інструктаж, екскурсія до відділу природи краєзнавчого музею

№Тематика і зміст Годи-ниЛітература: А) основна;  Б) додатковаОбладнання, ресурси1Інструктаж з техніки безпеки. Ознайомлення з метою, завданнями, обладнанням і загальною методикою  проведення практики6А) Полевая практика по географии растений и животных//Полевые практики по географическим дисциплинам. Под ред. В.А.Исаченкова. – М., 1980. – С. 154-189.Булава Л.Н., Мащенко О.М. Инструкция по составлению комплексного ландшафтного профиля и описанию бланков фаций. – Кривой Рог, 1991.Б) Булава Л.М. Біогеографія з основами екології. Навчальний посібник.  - Полтава: ПДПУ, 2005. Костриця М.Ю. Практикум з географічного краєзнавства. – К., 1979, - С. 86-96. Второв П.П, Дроздов Н.Н. Биогеография. – М., 2001 – 304 с. (К., 1982.). Биогеография/Абдурахманов Г.М. и др.  – М., 2003. – 480 с.   Кукурудза С.І. Біогеографія.  – Львів: Вид. центр ЛНУ, 2006. – 504 с.Карти – фізична України та Полтавщини, рослинності світу. Програма, методичні рекомендації. Визначники рослин і тварин. Відеофільм про біоценозиПолтавщини

Навчальна екскурсія до відділу природи краєзнавчого музею (1 година). Ознайомлення з географією природної рослинності й тваринного світу області. Перегляд відеофільму.

Самостійна робота (1 година). Ознайомлення зі змістом інструкцій, бланків, методичних рекомендацій.

Індивідуальна робота (4 години). Підготовка індивідуальних завдань про один із біогеоценозів. Уточнення змісту подальшої індивідуальної роботи.

Форми контролю:

1) Перевірка засвоєння матеріалів вступних лекцій, інструктажів (до 2-х балів).

2) Перевірка стану виконання попередніх  індивідуальних завдань та засвоєння матеріалу під час екскурсії. Оцінка – до 7 балів.

Основні  поняття  біогеоценології (екології  угруповань  організмів)

Біогеоценоз - мезоекосистема,  яка є  результатом  пристосування  біологічної  системи (біоценозу) до  більш-менш  однорідних  умов  невеликої  ділянки абіотичного  середовища (екотопу),  зв‘язаних  між  собою  потоками  речовини  й  енергії  у  єдине  ціле.  Отже, біогеоценоз = біоценоз + екотоп. Біогеоценоз є основною ланкою диференціації біосфери.

Біоценоз - це сукупність популяцій різних видів рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, які розташовані в межах екотопу. Отже: біоценоз = фітоценоз + мікоценоз + мікробоценоз. Найважливішою  ланкою біоценозу  є  фітоценоз; він визначає  межі  біоценозу.

Екотоп  (синонім:  місцезростання) -  більш-менш  однорідні  умови  неживої  природи:  кліматопу (освітлення,  температури  й  вологості  повітря), гігротопу  (умов  зволоження), едафотопу (властивостей  ґрунту,  забезпеченості  елементами  мінерального  живлення).

Структура  біогеоценозу:

  •  видова (кількість  видів  організмів на 1м2 або  100м2);  особливість видової структури визначають види-домінанти (складають до 4/5 частини фітомаси) й види-едифікатори (ті, що визначають середовище існування інших  організмів);
  •   життєві форми рослин (дерева, кущі, кущики, напівкущі,  напівкущики, багаторічні наземні трави, однорічні наземні трави, земноводні трави, плаваючі й підводні трави, позаярусна рослинність: ліани, епіфіти, мохи);
  •   життєві  форми  тварин  (плаваючі:  водні  й  напівводяні;  риючі:  абсолютні  й  відносні;  наземні  і  ті  що,  не  роблять  нір,  роблять  нори,  тварини  скель;  деревні  лазячі  форми;  повітряні  форми);
  •   просторова  структура (розташування  складових  частин  біогеоценозу):  вертикальна  й  горизонтальна.

Вертикальна структура проявляється  у  ярусності  надземної  й  підземної частин  біогеоценозів  (наприклад, у біогеоценозах  лісів  виділяють  деревний ярус із кількома під’ярусами; ярус підліску - кущів і молодих дерев, трав’янистий ярус; мохово-лишайниковий  ярус).

Горизонтальна  структура  біогеоценозу  полягає  у  його  поділі  на парцели (мікробіогеоценози, або  “плями”). Як  межі  біогеоценозу  визначають межі  фітоценозу,  так  і  межі  парцели  визначають синузії  (екологічно,  просторово, або в часі відособлені частини фітоценозу, що складаються із рослин однієї або кількох близьких життєвих форм, пов’язаних  загальними вимогами до умов  навколишнього середовища: синузії дуба; синузії осоки тощо).

Функціональні  блоки  біогеоценозу:

а) продуценти – автотрофні (фото- чи  хемосинтезуючі) організми, здатні виробляти складні органічні  речовини  з  простих  неорганічних;

б) консументи - гетеротрофні організми, що споживають уже готові органічні речовини (тварини, деякі  мікроорганізми, частково – рослини з числа паразитичних і комахоїдних). Виділяють консументи I, II, III порядків.

в) редуценти – гетеротрофні організми-деструктори, які розкладають мертву органічну речовину й перетворюють її в неорганічні речовини, що споживаються продуцентами. До редуцентів належать бактерії, більшість видів грибів, а також тварини-сапрофаги, некрофаги, детритофаги (споживачі подрібненої органічної маси).

  Поняття, пов’язані з функціонуванням  біогеоценозів:

Харчові ланцюги (трофічні зв’язки) - ряд популяцій видів, у якому кожна попередня  ланка слугує їжею для  наступної ланки. Типи ланцюгів: пасовищні (зелені рослини → консументи), детритні (детрит → мікроорганізми-детритофаги → хижаки). Якщо вид живиться багатьма видами ресурсів, то говорять про харчову  мережу.

 

Екологічні піраміди -  графічні моделі, які відображають  число особин (піраміда чисел), кількість їх біомаси  (піраміда  біомас) або вміщеної в них енергії (піраміда енергії) на кожному трофічному рівні. Вона показує зниження  (на порядок)  усіх показників з підвищенням трофічного рівня. Іноді виділяють також трофічні піраміди – співвідношення  різних  трофічних рівнів (продуценти → консументи I ... III порядків → редуценти).

Консорції  -   поєднання  популяцій  різних  видів  організмів,  пов’язаних  у  своїй  життєдіяльності  з  певною  рослиною або її частиною (листя → комахи → комахоїдні  птахи → хижі  птахи).  Консорції  мають  характер  хижацтва,  симбіозу,  протокооперації  тощо.

Гільдії  -  групи  видів,  які  використовують  один  і  той  же  клас  ресурсів  середовища,  в  однаковий  спосіб (наприклад,  гільдія   птахів,  що  живляться  членистоногими,  які  поширені  у  кронах  дубового  лісу).

Екологічні  ніші  -  комплексна  характеристика  елементарних  умов,  до  яких  пристосовуються  організми.  Так,  виділяють  екологічну  нішу  освітлення;  температури  існування;  температури  розмноження;  нішу  харчування  тощо.  Організми  по  багатьох  параметрах  навколишнього середовища  займають  різні  екологічні  ніші,  що  дозволяє  їм використовувати  різні  ресурси  для  успішного  існування.  Деякі  екологічні  ніші  організмів  можуть  перекриватися, деякі  -  ніколи.

Динаміка біогеоценозів - зміни угруповань рослинності у межах одного екотопу, які відбуваються з різною періодичністю (сезонні, річні, вікові тощо). Сезонна динаміка проявляється у  зміні аспектів (зовнішнього вигляду рослинності). Динаміка упродовж ряду років проявляється у флуктуаціях рослинності (у залежності  від  неперіодичних змін  кліматичних  умов).

Послідовні незворотні зміни біогеоценозів у межах одного й того ж екотопу унаслідок впливу внутрішніх або  зовнішніх чинників називаються сукцесіями. Послідовні серії біогеоценозів у межах одного екотопу, які вони проходять, називають  сукцесійним рядом. При досягненні стійкої рівноваги між екотопом і біоценозом говорять  про екологічний  клімакс (зрілість)  біогеоценозу.

Рослинність - сукупність фітоценозів Землі чи її окремих  регіонів. Сукупність морфологічно схожих угруповань рослинності, які належать до однієї життєвої форми,  об’єднують в тип рослинності. Різні автори виділяють від 17 до 22 типів рослинності (гілеї, жорстколисті ліси; савани; ліси помірного поясу; хвойні ліси, тундра тощо).

Закономірності поширення біогеоценозів:

а) широтна зональність зумовлена пристосуванням рослинності до зміни у співвідношенні тепла й вологи;

б) висотна поясність зумовлена зміною клімату з підняттям  по схилах гір, та  різною експозицією схилів;

в) секторність, зумовлена зміною континентальності клімату в межах однієї природної зони;

г) інтразональність – поширення рослинності у межах зони в залежності не від атмосферного зволоження,  а  від  достатнього  ґрунтового  зволоження (болота,  заплавні луки тощо), або від поширення певних гірських порід (рослинність пісків, карбонатних відкладів, кам’янистих ділянок).

д)  екстразональна  рослинність  поширена  на  невеликих  ділянках  у  межах  “чужої”   природної  зони,  на  яких  існують  для  неї  сприятливі  умови (ділянки  мішаних  лісів  на  надзаплавних  терасах  лісостепової  й  степової  зон   тощо). 

Тема 2. ДОСЛІДЖЕННЯ  ЛІСОВОГО БІОГЕОЦЕНОЗУ

Вступна лекція

№Тематика і зміст лекціїГоди-ниЛітература: А) основна;  Б) додатковаОбладнання, ресурси2Методика дослідження лісової рослинності (широколистяних, мішаних, соснових лісів)1А) Булава Л.М. Біогеографія з основами екології. Полтава, 2005. – С. 14-20. Б) Клеопов Ю.Д. Анализ флоры широколиственных лесов европейской части СССР. – К., 1990.  Генсирук С.А. Леса Украины. – К., 1985.;  Гордеева Т.Н., Стрелкова О.С. Практический курс географии растений. – М., 1968. Бланки опису лісової  рослинності; роздаткові матеріали, визначники рослин.

Практичне польове заняття 

№Тематика і зміст робітГодиниЛітература: Обладнання, ресурси1Загальний опис лісового біогеоценозу (по ярусах). Геоботанічний опис у межах 100 м2.Визначення рослин і тварин.8Методичні рекомендаціїБланки опису лісової рослинності, визначники рослин, фотоапарати, гербарні сітки

Самостійна робота (2 години). Збір гербарію, фотографування біоти лісу.

Індивідуальна робота (1 година). Опис невеликої ділянки лісу.

Форми контролю: 1) Перевірка виконання практичних завдань (до 15 балів)

2) Перевірка самостійної роботи (2 бали). 3) Перевірка індивідуальної роботи (2 бали)

Опорні поняття

Ліси – це найскладніші природні рослинні угруповання з переважанням деревних рослин, що утворюють верхній ярус (один або кілька під’ярусів). Крім деревного, виділяють яруси: підліску (чагарників і молодих деревець), чагарничково-трав’янистий, зрідка на півночі Полтавщини  − мохово-лишайниковий.

На Полтавщині переважають широколистяні листопадні ліси (із дерев з широким листям – дуба звичайного, липи серцелистої, клена гостролистого, ясеня високого, граба звичайного). Вони сформувалися поблизу крутих переважно правих схилів річкових долин. На першій надзаплавній терасі Ворскли, Псла, Сули зростають здебільшого штучні хвойні ліси (світлохвойні – із сосни, у яких сонячне проміння вільно проникає до земної поверхні, що сформувалися на дерново-борових ґрунтах),  а також мішані ліси (із сосни, та домішки листяних дерев – дуба, берези), що сформувалися на дерново-підзолистих ґрунтах.

Типовий опис темно-сірих лісових ґрунтів, на яких зростають широколистяні ліси в околицях Полтави

ІндексГлибина (см)Опис горизонтівАо0-1Лісова підстилка слабо виражена, складається із залишків трав’янистої і деревної рослинностіА11-37Темно-сірий, грудочкувато-зернистий, ущільнений, важкосуглинистий, густо пронизаний коренями рослин і переритий дощовими червами, із білесуватою присипкою SiO2, перехід до наступного горизонту ясний (чітко виражений)А1А238-68Темно-сіро-бурий, грудочкувато-горіхуватий, до низу – горіхуватий, щільний, легко-суглинистий, із коренями рослин, рідкими червоточинами, присипкою SiO2, перехід яснийВа69-80Бурий, із білесими нальотами кремнезему, крупно-горіхуватий, щільний, перехід поступовийВ81-90Бурий, призматичний, грані покриті червоно-бурим лакуванням, щільний, перехід поступовийВС90-104Червонувато-бурий, призматично-грудочкуватий, ущільнений, перехід яснийСв105-120Палево-бурий, грудочкуватий, слабо ущільнений, перехід різкийСк121-150Буро-палевий лесоподібний суглинок, карбонати у вигляді псевдоміцелію, рідше – прожилків

Глибина залягання карбонатів ≈130 см (суцільна). Реакція ґрунту слабо кисла. Профіль незмитий.

Назва різновидності ґрунту: “Темно-сірий лісовий важкосуглинистий незмитий на лесовидних суглинках”.

Дерново-підзолисті ґрунти поширені на борових (перших надзаплавних) терасах річок лісостепу. Гумусово-акумулятивний горизонт А1 слабопотужний. Нижче розташований елювіальний (підзолистий горизонт А2 світло-сірого кольору, а ще  нижче – ілювіальний червоно-бурий горизонт В. Під впливом кислот, що утворились при розпаді органіки, мінерали-алюмосилікати руйнуються. Сполуки кремнію залишаються в верхньому горизонті А2 , а заліза та алюмінію вимиваються в горизонт В. Колір цих сполук і зумовлює забарвлення горизонтів. За ступінню прояву підзолистого процесу виділяють дерново-слабопідзолисті (на глинисто-піщаних породах) ґрунти з нечітким профілем, та середньопідзолисті (на супісках) з більш чітким профілем:

А0=2...5см; А1=5...20см;  А2=20...30см; А2 В=30...50см; В > 50см.

БЛАНК ОПИСУ  ГЕОБОТАНІЧНОЇ ДІЛЯНКИ  (ФІТОЦЕНОЗУ ЛІСУ)

Тип лісорослинних умов________________________________________ Формула деревостану__________________________

Тип лісу (за Д.В. Воробйовим):_____________________________________________________________________________

Деревостан: світлова повнота _____________________бали

№п/пНазви деревних порідЯрусВисота в мДіаметр в смКлас бонітету12345

Особливості росту деревостану_______________________________________________________________________________

Підлісок. Підріст: зімкнутість __________________________ бали

№ п/пНазви деревних порідРясністьВисота в мЖиттєвість Розподіл123456

Чагарники, : зімкнутість ________________ бали

12345

Чагарнички: проективне покриття _________________ %

123

Трав’яний покрив: проективне покриття ____________%

№ п/пНазви видів рослинРясність РозподілЖиттєз-датністьФенофазаЯрус і його висота в см12345678910

Середня висота травостою ___________ см

Мохово-лишайниковий покрив: проективне покриття _________ %

№п/пНазви рослинРясністьРозподілПроективне покриття 12

Загальна задернованість _________ _______  Товщина дернини _________ см

Антропогенне втручання: ___________________________________________________________________________________________

Назва фітоценозу:_________________________________________________________________________________________________  ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________

МЕТОДИКА ЗАПОВНЕННЯ БЛАНКУ ОПИСУ БІОГЕОЦЕНОЗУ  ЛІСУ  

Тип лісорослинних умов  (А0, В1 і т.д.) характеризує залежність формування рослинності лісу від основних особливостей екотопу: гігротопу (забезпеченості ґрунтовою вологою) і трофотопу (забезпеченості мінеральними речовинами):

            ТрофотопГігротопА – бори(бідні місцезростання)В – субори(відносно бідні)С – сугрудки(відносно багаті)D – грудові(багаті місцезростання)0 – дуже сухіА0В0С0Д01 – сухіА1В1С1Д12 – свіжі А2В2С2Д23 – вологі А3В3С3Д34 – сирі А4В4С4Д45 – мокрі А5В5С5Д5

Т  р о  ф  о  т  о  п  и   (місцезростання за багатством ґрунту):

Борові місцезростання (А) формуються на пісках, щебені, скелях, торфі, − бідних на елементи мінерального живлення субстратах. Характерний вид деревних рослин цих місцезростань – сосна. Під борами переважно сформувалися дернові борові ґрунти.

Суборові місцезростання (В) формуються на відносно бідних субстратах (супісках, піщано-глинистих відкладах). Для деревного ярусу характерні два під’яруси – вищий, в якому домінує сосна, і нижчий – з домінуванням широколистяних дерев (дуба і його супутників). Під суборами (мішаними лісами), як правило, сформувалися дерново-підзолисті ґрунти.

Сугрудкові місцезростання (С) відносно багаті на елементи мінерального живлення (їх прикладом можуть бути легкі суглинки). У лісах на цих трофотопах зростають широколистяні ліси з домішкою сосни, або без неї (наприклад, на змитих ґрунтах різних схилів ).

Грудові місцезростання (D) – найбагатші елементами мінерального живлення. На них зростають широколистяні ліси з багатим підліском і трав’янистим покривом.

Г  і  г  р  о  т  о  п  и  (визначаються за зволоженням ґрунту й характером рослинності):

Дуже сухі гігротопи (0) характерні для ґрунтів легкого механічного складу. Вони пилять, удень нагріваються, на них зростає сухе розріджене ксерофітне різнотрав’я.

Сухі гігротопи (1) характерні для ґрунтів, які при дотику не холодять руку; на них зростає ксерофітне різнотрав’я й злаки.

Свіжі гігротопи (2) – ґрунт не пилить, трохи охолоджує руку; рослини – мезоксерофіти.

Вологі гігротопи (3) –  ґрунтів нормального зволоження (при дотикові до ґрунтового профілю на руку налипають окремі структурні агрегати; ґрунт ущільнюється в грудочки; рослини – мезофіти.

Сирі гігротопи (4) – місця надлишкового зволоження, коли при здавлюванні грудочки ґрунту виділяються крапельки води. Рослини – мезогігрофіти.

Мокрі гігротопи (5) ті, з яких при копанні ґрунтового профілю зі стінок просочується вода. На них зростають рослини-гігрофіти.

Формула деревостану записується в балах: за 10 балів приймається загальна кількість дерев на досліджуваній площадці (S = 400 м2). Наприклад, на площадці виявлено 42 екземпляри дуба (64%), 18 дерев граба (27%), 5 дерев ясеня (7,5%), 1 черешня (1,5%). Таким чином, на ділянці зростають 66 дерев (100%, які приймаємо за 10 балів; тоді  1 бал ≈ 10%). Якщо частка виду дерев менше 1 бала (5-9,5%), то у формулі ставиться значок  (<), а якщо менше 5% то (+).

Отже, формулу деревостану в даному випадку записують як: 6Д3Г<1Яс+1Ч.

 Тип лісу – словесна назва  лісу за переважанням екологічної групи дерев домінуючого (І-го) ярусу та характеру екотопу.

Перший варіант назви типу лісу з формулою деревостану 6Д3Г<1Яс+1Ч: ліс грабово-дубовий свіжого груду (D2); другий варіант назви типу лісу ─ діброва грабова свіжа (D2). Інші приклади: ліс сосновий сухий (бір сухий); ліс дубово-сосновий свіжий (субір свіжий).

Світлова повнота деревостану (ступінь зімкнутості крон) визначається в десятих долях бала шляхом проведення окомірної оцінки. Якщо в лісі неба не видно із-за крон, то його світлова повнота становить 1 бал; якщо крони закривають 1/3 неба, то світлова повнота – 0,3.

Опис деревостану. У таблиці послідовно записують назви видів дерев (від більш поширених – до найменш поширених) та їх характеристики. Спочатку на геоботанічній площадці площею 400 м2 (20 x 20м; 10 x 40м; 16 x 25м) описуються дерева І-го, потім ІІ-го й  ІІІ-го ярусів.

Висота деревостану визначається по типовому (середньому) дереву даного виду. Для цього рекомендується відміряти відстань від кореневої шийки дерева на тому ж рівні (10, 15, 20, 25 м), та за допомогою екліметра визначити кут від місця виміру до вершини дерева, визначити за формулою або таблицями його висоту + додати зріст вимірювача.

Діаметр теж визначається по модельному дереву за допомогою сантиметрової стрічки, на висоті 1,30 м від кореневої шийки.

Вік дерева визначається за можливістю – по спилові або за даних лісотаксації, які є у лісових господарствах.

Клас бонітету визначається в залежності від віку (в роках) і висоти модельного дерева (за таблицею).

Особливості росту деревостану – це коротка характеристика його крони, висоти дерева, сучкуватості, форми й стану стовбура, наявності захворювань чи їх слідів.

Тема 3. ДОСЛІДЖЕННЯ СТЕПОВОГО БІОГЕОЦЕНОЗУ

Вступна лекція

№Тематика і зміст лекціїГоди-ниЛітература: А) основна;  Б) додатковаОбладнання, ресурси3Особливості степової рослинності й тваринного світу таметодика їх дослідження 1А) Булава Л.М. Біогеографія з основами екології. Полтава, 2005. – С. 21-26. Б) Природа Украинской ССР. Растительный мир. - К., 1985. Гордеева Т.Н., Стрелкова О.С. Практический курс географии растений. – М., 1968. Шеляг-Сосонко Ю.Р. География растительного покрова Украины. - К., 1982. Чибилев А. А. Лик степи. Эколого-географические очерки о степной зоне. - М., 1990 Панова Л. С., Протопопова В. В. Степові рослини. - К., 1983Бланки опису степової рослинності; роздаткові матеріали, визначники рослин.

Практичне польове заняття 

№Тематика і зміст робітГодиниЛітература: Обладнання, ресурси2Загальний опис біогеоценозу типчаково-ковилових степів. Геоботанічний опис у межах 1 м2.Визначення  степових рослин і тварин.8Методичні рекомен-даціїБланки опису трав’янистої рослинності, визначники рослин, фотоапарати, гербарні сітки

Самостійна робота (2 години). Збір гербарію, фотографування біоти степу.

Індивідуальна робота (1 година). Опис окремої невеликої ділянки степу.

Форми контролю: 1) Перевірка виконання практичних завдань (до 15 балів)

2) Перевірка самостійної роботи (2 бали).

3) Перевірка індивідуальної роботи (2 бали).

Тема 4. ДОСЛІДЖЕННЯ ЛУЧНИХ І БОЛОТНИХ БІОГЕОЦЕНОЗІВ

Вступна лекція

№Тематика і зміст лекціїГоди-ниЛітература: А) основна;  Б) додатковаОбладнання, ресурси4Особливості рослинності луків і боліт таметодика їх дослідження 1А) Булава Л.М. Біогеографія з основами екології. - Полтава, 2005. – С. 42 - 46. Б) Природа Украинской ССР. Растительный мир. - К., 1985. Гордеева Т.Н., Стрелкова О.С. Практический курс географии растений. – М., 1968. - С.288-317. Шеляг-Сосонко Ю.Р. География растительного покрова Украины. - К., 1982. Елина Г.А. Многоликие болота. - Л.: Наука, 1987. Пантюх А.Ф. Живой мир болот. - К.: Урожай, 1986.Бланки опису трав’янистоїрослинності; роздаткові матеріали, визначники рослин.

Практичне польове заняття 

№Тематика і зміст робітГодиниЛітература: Обладнання, ресурси3Загальні описи біогеоценозів низинного болота та різних видів лук Геоботанічний опис у межах 1 м2.Визначення  лучно-болотних рослин і тварин.7Методичні рекомен-даціїБланки опису трав’янистої рослинності, визначники рослин, фотоапарати, гербарні сітки

Самостійна робота (2 години). Збір гербарію, фотографування біоти луків та боліт.

Індивідуальна робота (1 година). Опис окремої невеликої ділянки луків або боліт.

Форми контролю: 1) Перевірка виконання практичних завдань (до 15 балів).

2) Перевірка самостійної роботи (2 бали).

3) Перевірка індивідуальної роботи (2 бали).

Додаток 1

ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПОЛЬОВОЇ ПРАКТИКИ:

  1.  Методичні рекомендації до польової практики з біогеографії/Укладач Л.М.Булава. – Полтава, ПДПУ, 2008.
  2.  Бланки опису лісових і трав’янистих біогеоценозів.
  3.  Определитель высших растений Украины/Доброчаева Д.Н. и другие. – К., 1987. – 548 с.
  4.  Гербарна сітка, газетний папір, цупкий папір для виготовлення гербарію.
  5.  Сітка Раменського.
  6.  Блокноти з жорсткою обкладинкою, авторучка, прості й кольорові олівці.
  7.  Цифровий фотоапарат або відеокамера (один на бригаду).

Додаток 2

СТРУКТУРА ГРУПОВОГО ЗВІТУ ПРО ПОЛЬОВУ ПРАКТИКУ З БІОГЕОГРАФІЇ

1. Титульна сторінка (назва закладу і кафедри. Назва польової практики, керівник практики, дати й місце проведення практики).

2. Список виконавців, розподіл індивідуальних завдань між виконавцями.

3. Коротка характеристика маршруту практики, змісту й обсягу проведених робіт.

4. Характеристика лісової рослинності (за матеріалами індивідуальних робіт), та конкретного  лісового біогеоценозу (за  результатами обробки матеріалів польових досліджень).

5. Характеристика степової рослинності (за матеріалами індивідуальних робіт), та конкретного  степового біогеоценозу (за  результатами обробки матеріалів польових досліджень).

6. Характеристика лучної і болотної рослинності (за матеріалами індивідуальних робіт), та конкретного  лучного або болотного біогеоценозу (за  результатами обробки матеріалів польових досліджень).

7. Додатки, які включаються у звіт (геоботанічні описи на бланках, геоботанічні профілі, списки рослин окремих біогеоценозів).

8. Додатки в окремих частинах (гербарії в комплектах з фотографіями, з підписами під ними;

   презентації).

  1.  Індивідуальний польовий щоденник практики (після перевірки повертається студентові).

Додаток 3

СТРУКТУРА ЩОДЕНИКА ПОЛЬОВОЇ ПРАКТИКИ З БІОГЕОГРАФІЇ

1) Титульна сторінка (назва закладу і кафедри, прізвище студента. Назва польової практики, керівник практики, дати й місце проведення практики).

2) Дата, час початку і завершення роботи, стан погодних умов. Тема роботи.

3) Занотовки вступної лекції викладача.

4)  Викладення матеріалів навчальної екскурсії, самостійних польових досліджень.

5) Додатки – бланки опису біогеоценозів, замальовки, списки рослин.

6) Тези виступу на підсумковій конференції (з індивідуальним завданням, розширеним за час практики).

Індивідуальний звіт для студента, який проходить практику за місцем проживання:

Структура, в основному, відповідає структурі групового звіту (крім пункту 2), та індивідуального щоденника (крім пункту 3). Характеристика певних біогеоценозів виходить із місцевих умов, і обов’язково включає характеристику культурних і рудеральних біогеоценозів.

Додаток 4

СПИСОК  РЕКОМЕНДОВАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

А. Основна  література

  1.  Булава Л.Н., Мащенко О.М. Инструкция по составлению комплексного ландшафтного профиля и описанию бланков фаций. – Кривой Рог, 1991. – 30 с.
  2.  Полевая практика по географии растений и животных//Полевые практики по географическим дисциплинам. Под ред. В.А.Исаченкова. – М., 1980. – С. 154-189.
  3.  Полевая практика по географии растений//Алпатьев А.М. и другие. Полевая практика по физической географии. – М. 1985. – 432 с.

Б) Додаткова література

  1.  Биогеография/Абдурахманов Г.М. и др.  – М., 2003. – 480 с.
  2.  Булава Л.М. Біогеографія з основами екології. Навч. посібник.  - Полтава: ПДПУ, 2005.
  3.  Второв П., Дроздов Н. Н. Биогеография. – М., 2001 – 304 с. (К., 1982.).
  4.  Гришко-Богменко Б.К. Географія рослин з основами ботаніки. – К., 1999.
  5.  Костриця М.Ю. Практикум з географічного краєзнавства. – К., 1979, - С. 86-96.

 

Додаток 5

ОРІЄНТОВНИЙ  ПЕРЕЛІК  ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ДО ПОЛЬОВОЇ ПРАКТИКИ

(у розрахунку на одного студента групи чисельністю 20 осіб)

Електронний звіт-презентація (10 слайдів),   детально – про один із типових чи рідкісних видів рослин, які можуть траплятися в природі під час екскурсії (екологія, ареал, охорона, пристосування до умов середовища тощо):

  1.  Бересклет європейський (бруслина європейська)
  2.  Вільха чорна
  3.  Дуб звичайний
  4.  Залізняк козацький
  5.  Карагана степова
  6.  Клен гостролистий
  7.  Клен польовий
  8.  Клен татарський
  9.  Ковила найкрасивіша
  10.  Косарики черепитчасті
  11.  Липа серцелиста
  12.  Ліщина
  13.  Пирій повзучий
  14.  Сосна звичайна
  15.  Тонконіг лучний
  16.  Шавлія поникла
  17.  Шипшина собача
  18.  Ясен високий
  19.  Типчак (костриця валіська)
  20.  Тополя чорна (осокор)

ОРІЄНТОВНІ ПИТАННЯ ДО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ З  ПОЛЬОВОЇ ПРАКТИКИ з БІОГЕОГРАФІЇ

  1.  Методика дослідження лісового біогеоценозу.
  2.  Методика дослідження степового біогеоценозу.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

Biogeogr_metodichka_pol-pr-2015-1.doc

Biogeogr_metodichka_pol-pr-2015-1.doc
Размер: 271.5 Кб

.

Пожаловаться на материал

Метою польової практики з біогеографії  є закріплення біогеографічних знань і формування вмінь досліджувати біогеоценози в польових умовах, визначати рослини і тварини різних біогеоценозів.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Маршрут обработки детали «зубчатое колесо»

Контрольная работа по дисциплине: Технология машиностроения

Числові методи. Інтерполяція

викласти основні положення інтерполяції;показати різницю між апроксимацією і інтерполяцією;навести функції інтерполяції в програмному комплексі MathCAD

Логика. Ответы

Педагогическая технология

Педагогическая технология как научная дисциплина. Структурное содержание педагогической технологии. Процесс овладения педагогической технологией. Научное обеспечение воспитания как социально-психологического и социально-педагогического процесса. Педагогическую деятельность.

Технология литейного производства

Цель лекции: иметь представление об основах литейного производства, приобрести навыки в  изготовлении форм, стержней, поковок. Тема: Классификация способов изготовления литейных форм. Формовочные смеси классифицируются по ряду признаков. Специальные виды получения отливок. Литейные сплавы и их свойства. Особенности изготовления стальных отливок.

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok