Історія України II світовій війні

1.

Українське питання у зовнішньополітичній доктрині Німеччини

.

2.

Передумови проголошення та діяльность Карпатської України. Августин Волошин

3.

Віденський арбітраж 1938 р.: сутність та наслідки

4.

Передумови, підписання та оцінка в історіографії радянсько-німецького договору про ненападу

5.

Початок ІІ св. та «українське питання». Договір про дружбу та кордони

.

6.

Перебіг, наслідки та оцінки в історіографії акції 17.09.1939.

7.

Особливості економічних перетворень на західноукораїнських землях у 1939-1941

.

8.

Культурно-духовні аспекти «радянізації» 1939-1941 у Зхідній Україні.

9.

Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до УРСР

.

10.

Формування радянських репресивних органів влади на західноукраїнських землях

.

11.

Поліська Січ. Тарас Бульба-Боровець.

12.

Передумови створення УПА та її воєнні операції у 1943

.

13.

Третій Надзвичайний Великий збір ОУН-б та зміна її ідеологічних настанов

.

14.

Дискусійні питання в історіографії щодо проблеми «Україна в роки Другої світової війни»

.

15.

Дослідження сучасних українських істориків щодо проблеми «Україна в роки Другої світової війни»

.

16.

Особливості українсько-єврейських відносин у роки Другої світової війни

.

17.

Ставлення українського населення до голокосту. А.Шептицький

18.

Польське націоналістичне підпілля на західноукраїнських землях: мета, завдання, періоди діяльності та їх характеристика

.

19.

УПМЗК: причини, наслідки, проблеми в історіографії

.

20.

Повоєнно-адміністративно територіальні зміни на українських землях

.

21.

Українсько-польське територіальне розмежування у 1944-1946 рр

.

23.

Операція «Буря», політичні та військові завдання

.

24.

Особливості радянського партизанського руху на українських територіях

.

25.

Карпатський рейд Сидора Ковпака

26.Альфред Розенберґ - німецький державний і політичний діяч російського походження, один з найбільш впливових членів та ідеолог Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії. Він очолив спеціальну службу, створену при націонал-соціалістичній партії – Бюро зовнішньої політики.

2 квітня 1941 р. Розенберґ подав фюрерові «Пам’ятну записку №1». У ній аналізувався стан та містилися рекомендації щодо майбутньої політики в окремих частинах території Радянського Союзу після окупації її німецькими військами. На відміну від Гітлера, Розенберґ, хоч він був офіційним ідеологом нацистської партії і завжди стояв за знищення більшовизму шляхом війни, дотримувався у зовнішній політиці не екстремістських, а швидше традиційних імперіалістичних поглядів. Замість фюрерових візій нового колосального німецького життєвого простору на Сході він бачив там у майбутньому радше новий баланс сил, шукав такого варіанту їх розкладу, який був би найбільш вигідний для Німеччини, забезпечував її панування без кардинальних етнічних змін, залишаючи населення на місці. План Розенберґа передбачав збереження етнічного характеру східних територій, за винятком Прибалтики. Головним для нього було послабити та ізолювати Росію. Звідси - Розенберґів задум утворити навколо Великоросії ланцюг національних держав, залежних від Німеччини та ворожих до Росії. Однією з них бачилася Україна. Вона була найбільша, тому й вимагала до себе найбільшої уваги. Але ці погляди розходилися з планами Гітлера й тому наслідків не мали. Фюрер відкинув пропозиції Розенберґа.

 25 квітня 1941 р. Розенберґ закінчив роботу над «Пам’ятною запискою №2». Викладений у ній план уже цілком відповідав вказівкам Гітлера. Він передбачав створення на окупованій радянській території колоніальних сатрапій у вигляді німецьких райхскомісаріатів Остланд (країни Балтії і Білорусь, розширені на схід.) 1941-1944/45. Україна, (Україна мінус Східна Галичина, румунське Придністров'я і Крим, і поширене на схід до Волги), 1941-1944. Московія. Кавказ (південь Росії і Кавказ). Туркестан (центральноазійські республіки), ніколи не встановлено.Україна за цим планом мала простягтися аж до Волги, охоплюючи територію автономної республіки німців Поволжя.

17 липня 1941 Гітлер призначив Розенберґа міністром окупованих територій Східної Європи. Політичною метою окупації вважав максимальне послаблення Росії, зокрема шляхом від'єднання частини її територій і передачі їх до нових адміністративних утворень - Білорутенії, Райхскомісаріату України і Донського регіону. Виступав за створення навколо Росії санітарного кордону з буферних держав: України, Білорусі, Центральної Азії, - які залежали б від Райху та одночасно користувалися певним самоврядуванням. Висловлював думки, що у майбутньому Україна (так би мовити створення «Великої України») мала б стати незалежною державою, союзником Німеччини. Висунута командою Розенберга концепція «свідомого європеїзму» особливо акцентувала на проблемах Східної Європи. Принципова ідея цієї концепції полягала в тому, щоб роздробити народи регіону за національними ознаками, нацькувати їх один на одного, а потім легко підкорити всю територію Східної Європи. Ось чому Розенберг із самого початку пропагував ідею утворення формально самостійних, але фактично залежних від нацистського рейху держав в Україні та Кавказі, що могли бути створені для протидії ослабленій російській державі з центром у Москві. Було розроблено систему адміністративного самоврядування окупованою Україною на базі т. зв. історичного досвіду відношень колоній з метрополіями. Першочерговим завданням вважав одержання з України продовольства й сировини, необхідних для ведення воєнних дій у Росії. З економічних мотивів виступав за прихильне ставлення окупаційної адміністрації до українців. Для налагодження ефективних поставок з України Розенберґ радив розпустити колгоспи і наділити селян землею. Вважав недоцільним існування українських політичних партій і наділення їх політичною владою. На думку Розенберґа, українці могли допускатися до участі в самоуврядуванні лише на нижчому і середньому рівнях. У галузі культурної політики виступав за проведення заходів, які б зміцнили національну самосвідомість українців і дозволили б змобілізувати їх для боротьби проти Росії (зокрема, висунув ідею відкриття у Києві українського університету та наполягав на перенесенні столиці райхскомісаріату України з Рівного до Києва). Українська політика Розенберґа носила інструментальний характер і переслідувала мету ослабити на тривалий період Росію та забезпечити життєві інтереси Райху на Сході Європи. Політична лінія Розенберґа щодо українців не знайшла підтримки серед нацистського керівництва. Реалізація планів Розенберґа стала цілковито неможливою через жорстоку й брутальну політику щодо українського населення, яку проводив райхскомісар України Кох. На цьому тлі між Розенберґом і Кохом виник гострий конфлікт. У травні 1943 Гітлер повністю підтримав лінію Коха і гостро критикував діяльність Розенберґа та керованого ним міністерства.

Еріх Кох - вищий партійний функціонер НСДАП. Вважав Україну не національним, а територіальним поняттям, а українців «недолюдьми». Під його керівництвом нещадно експлуатувалися природні багатства України, пограбовано і вивезено до Німеччини величезну кількість пам'яток культури. Провідник нацистської колоніальної політики на Сході: геноцид, спалення укр. поселень, депортування остарбайтерів. У промові, виголошеній у Києві в березні 1943, продовжував закликати до того, щоб німці пам’ятали, що «найнижчий німецький робітник расово і біологічно в тисячу разів є більш цінним, ніж місцеве населення». Був категоричним противником ідеї обмеженої укр. державності, а місцеве населення на завойованих гітлерівцями територіях він взагалі розглядав як неповноцінних істот «нижчої раси»: «Якщо я знайду українця гідного сісти за один стіл зі мною. – я звелю його негайно розстріляти».

Отже, на початку війни проти СРСР у німецьких планах щодо України відбулося не просто зміщення акцентів з політичних на економічні, а фактично трансформувалася сама модель майбутнього розвитку українських земель. Якщо в довоєнний період планувалося утворення бодай маріонеткової держави «Великої України», то вже на початку агресії проти Радянського Союзу українські землі розглядалися як бездержавний сировинний придаток, джерело продовольства і робочої сили, з перспективою (після знищення значної частини населення) онімечення та колонізації («Зелене папка Генріха» («Директиви щодо керівництва економікою в ново окупованих східних областях») та «Коричнева папка» (розпорядження щодо цивільного урядування окупованими сх. областями, провести деіндустріалізацію великих пром. центрів. Передбачалося залишити тільки видобувну промисловість). Саме тому в планах фашистів у довоєнний період ці землі — козир у дипломатичній грі; у воєнний — матеріальна база і зручний плацдарм для ведення бойових дій; у повоєнний — одне з кращих місць для розгортання німецької колонізації.

27.

Розподіл українських земель у роки нацистської окупації

.

28.

Культурно-освітня політика нацистів на окупованій українській території

.

29.

Соціально-економічна політика нацистів на окупованій українській території

30.

Акт відновлення української держави 30 червня1941 року. Я. Стецько.

 

31.

Проблема колабораціонізму на українських територіях

.

32.

Українські легіони у збройних силах Німеччини  у 1941 році: мотиви, утворення діяльність.

33.

Допоміжні добровольчі формування у збройних силах Німеччини.

34.

Українські регулярні військові формування у збройних силах Німеччини. Дивізія «СС-Галичина»

.

35.

Церковно-релігійне життя на українських  землях у період нацистської окупації.

37.

Українська головна визвольна рада

.

38. Фольксдойче (від нім. Volksdeutsche — етнічні німці) — загальна назва німецьких національних меншин у Європі напередодні та в роки Другої світової війни 1939—1945.иУ 1936 у Німеччині з метою встановлення централізованого нагляду за субсидуванням установ й організацій Фольксдойче у зарубіжних країнах створено Центральне бюро Фольксдойче.

На підставі радянсько-німецьких угод 18. 9. 1939 і 5. 9. 1940, німецький уряд одержав право на переселення Фольксдойче до Райху з новоприєднаних зах. укр. територій до УРСР. Прибл. 256000 німців виїхало з України. Разом з ними виїхало деяке ч. українців (за прибл. даними бл. 10 тис.), що їм вдалося довести своє мішане походження чи під ін. претекстом їх прийняли за Фольксдойче німецькі переселенні комісії.

Виїхавши з УРСР, ці українці були приміщені в тимчасових таборах у Німеччині, дехто прийняв німецьке громадянство (т. зв. Райхсдойче), але більшість подавала себе за українців і включилася в укр. життя в Ген. Губернії. Деякі поляки також подавалися за Фольксдойче і пізніше були використані в німецькій адміністрації на укр. землях, при чому виявляли антиукр. наставлення. Справжні німецькі Фольксдойче згодом брали участь у нім. окупаційній адміністрації на території України.

Під час німецько-радянської війни 1941-45 на окупованій німецькою армією території України налічувалося близько 200 000 Фольксдойче (у тому числі понад 29 000 в Галичині), які жили у 486 населених пунктах. З них, за дан. нацистських «спеціалістів» з расових питань, лише 45.000 відповідали необхідним етнічним нормам. Протягом нацистської окупації України Фольксдойче мали ті ж привілеї, якими користувалися німецькі нацменшини в ін. захоплених гітлерівцями землях, -перевагу в зачисленні до вищих та середніх ланок адміністративного апарату тощо. Фольксдойче широко залучались до роботи в цивільній адміністрації в Україні, у поліційних органах, військах СС, до охорони об'єктів військового значення, а також до колонізації українських земель у формі т. зв. німецьких поселень.

Привілейоване становище німецьких національних меншин спонукало деяких мешканців України (у Галичині та Волині здебільшого поляків) видати себе за Фольксдойче. З відступом німецьких військ з території України частина Фольксдойче відійшла на Захід. Фольксдойче, які залишилися в Україні, були, як правило, звинувачені радянськими каральними органами у співробітництві з окупантами, засуджені на тривалі строки ув'язнення та депортовані у північні області Радянського Союзу.

39. Утворення рейхскомісаріату «Україна» та особливості нацистської політики на його території. Райхскомісаріа́т Украї́на — адміністративне утворення, що охоплювало частину сучасних українських та білоруських (а у планах і величезну частину російських) земель у 1941–1944 роках. Контролювалося і підпорядковувалося нацистській Німеччині, проте не входило до її складу. Фактично Райхскомісаріат був колонією Третього Рейху.

Райхскомісаріат Україна був одним з 5 райхскомісаріатів, що мали бути створені на європейській частині території СРСР за планом Альфреда Розенберґа, якому 20 квітня 1941 Гітлер доручив підготувати план політичної перебудови СРСР після його окупації німецькими військами. На заході райхскомісаріат межував з Генеральною губернією і «Великою Румунією», на північному заході — з округою Білосток і райхскомісаріатом Остланд. Інші межі мали бути встановлені у разі остаточної перемоги Німеччини у війні з Радянським Союзом: на сході — з райхскомісаріатом Туркестан, на півдні — з райхскомісаріатом Кавказ, а на північному сході — з райхскомісаріатом Московія. Райхскомісаріат Україна мав становити незалежний від Росії край з українським (бодай тимчасовим) урядом, але з забезпеченням німецького контролю у політичній, військовій та економічній сферах. 17 липня 1941 Гітлер призначив Розенберґа міністром окупованих територій Східної Європи, однак не вважав за відповідне створити український уряд. Для того, щоби послабити прагнення до незалежности, він виділив з планованого райхскомісаріату Галичину (яку було приєднано до т. зв. Генеральної Губернії), Північну Буковину і так зв. Трансністрію (їх передано до Румунії), а столицею став не Київ, а місто Рівне. Підкарпатську Русь окупувала Угорщина за згоди Гітлера ще у березні 1939 р.

Райхскомісаріат Україна було проголошено 1 вересня 1941 р. Він охоплював Волинь, Полісся, Правобережжя і частину Полтавщини; при дальшому просуванні німецьких військ 2 вересня 1942 було приєднано решту Полтавщини й Запорізької области (решта Лівобережжя залишалася під військовою владою).

Міністр окупованих земель на Сході А.Розенберґ пропонував включити до Райхскомісаріату частину російської етнічної території як компенсацію за Галичину, яка увійшла під назвою дистрикт «Галичина» до польської Генеральної Губернії, і щоб ослабити можливі політичні амбіції українців.

Окупаційний режим у райхскомісаріаті передбачав використання певних елементів, які мали надати йому національного забарвлення — визнання української мови як офіційної нарівні з німецькою, запровадження карбованця, утворення української допоміжної поліції тощо. Деякі українські націоналістичні діячі сприйняли утворення райхскомісаріату як крок до утворення української держави під протекторатом Німеччини. Насправді концепція Райхскомісаріату трактувала Україну виключно як географічне, а не як політичне чи національне утворення. Для підкреслення цього факту Еріх Кох вибрав столицею райхскомісаріату не Київ, а провінційне місто Рівне. У післявоєнний час планувалося приєднати райхскомісаріат до території Третього Райху.

40.

Наслідки повоєнних змін кордонів для УРСР

.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

DoZhZhZhZhZhrosoft_Word_4(1).doc

DoZhZhZhZhZhrosoft_Word_4(1).doc
Размер: 618 Кб

.

Пожаловаться на материал

Описание к данному материалу отсутствует

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

К данному материалу относятся разделы:

Українське питання у зовнішньополітичній доктрині Німеччини

Передумови проголошення та діяльность Карпатської України. Августин Волошин

Віденський арбітраж 1938 р.: сутність та наслідки

Передумови, підписання та оцінка в історіографії радянсько-німецького договору про ненападу

Початок ІІ св. та «українське питання». Договір про дружбу та кордони

Перебіг, наслідки та оцінки в історіографії акції 17.09.1939.

Особливості економічних перетворень на західноукораїнських землях у 1939-1941

Культурно-духовні аспекти «радянізації» 1939-1941 у Зхідній Україні.

Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до УРСР

Формування радянських репресивних органів влади на західноукраїнських землях

Поліська Січ. Тарас Бульба-Боровець.

Передумови створення УПА та її воєнні операції у 1943

Третій Надзвичайний Великий збір ОУН-б та зміна її ідеологічних настанов

Дискусійні питання в історіографії щодо проблеми «Україна в роки Другої світової війни»

Дослідження сучасних українських істориків щодо проблеми «Україна в роки Другої світової війни»

Особливості українсько-єврейських відносин у роки Другої світової війни

Ставлення українського населення до голокосту. А.Шептицький

Польське націоналістичне підпілля на західноукраїнських землях: мета, завдання, періоди діяльності та їх характеристика

УПМЗК: причини, наслідки, проблеми в історіографії

Повоєнно-адміністративно територіальні зміни на українських землях

Українсько-польське територіальне розмежування у 1944-1946 рр

Операція «Буря», політичні та військові завдання

Особливості радянського партизанського руху на українських територіях

Карпатський рейд Сидора Ковпака

Розподіл українських земель у роки нацистської окупації

Культурно-освітня політика нацистів на окупованій українській території

Соціально-економічна політика нацистів на окупованій українській території

Акт відновлення української держави 30 червня1941 року. Я. Стецько.

Проблема колабораціонізму на українських територіях

Українські легіони у збройних силах Німеччини  у 1941 році: мотиви, утворення діяльність.

Допоміжні добровольчі формування у збройних силах Німеччини.

Українські регулярні військові формування у збройних силах Німеччини. Дивізія «СС-Галичина»

Церковно-релігійне життя на українських  землях у період нацистської окупації.

Українська головна визвольна рада

Наслідки повоєнних змін кордонів для УРСР

Похожие материалы:

Шпора неотложка внутренние

 Перечень экзаменационных практических навыков (раздел «Акушерство и гинекология»)

Задачи с решением

Понятие и признаки убийства

Факультет подготовки специалистов для судебной системы (Юридический факультет) Курсовая работа по дисциплине Уголовное право

Принципы обучения морфологии и синтаксиса

Изучение грамматики. Общеметодические принципы изучения разделов науки о языке. Задачи изучения морфологии. Принцип межуровневых и внутриуровневых связей. Структурно-семантический принцип. Задачи изучения синтаксиса

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok