Загальне мовознавство. Частина 2

Навчальна дисципліна «Загальне мовознавство»

30.

Методи наукового аналізу мовного матеріалу

.

29.

Мова як конкретно-історична категорія.синхронія і діахронія. Справжнє розуміння мови неможливе без осягнення різноманітних змін, які мають місце в ній.

 Темпи мовних змін Не все в мові змінюється з однаковою швидкістю. Мовлення змінюється швидше від мови, лексика від граматики, синтаксис від морфології. Та й не вся лексика змінюється в однаковому темпі. Словниковий фонд, особливо його ядро, змінюється дуже повільно порівняно з периферійною лексикою. Як довів автор методу глотохронології М. Сводепі, наинеобхідніші і найважливіші слова основного словникового фонду, що позначають речі, явища і поняття, які обов'язкові для будь-якої культури і в будь-який історичний відтинок часу, обновлюються за 1000 років на 20 відсотків [Сводеш 19606: 23—52; Сводеш 1960а: 53—87].Темпи змін залежать від багатьох причин. Фонетичні зміни, які є дуже повільними, відбуваються швидше за сприятливих умов. Так, наприклад, у XII ст. зникають у давньоруській мові зредуковані голосні [ъ] і [ь] за умови, коли вони знаходилися у слабкій позиції (в кінці слова, перед складом із голосним повного творення та перед складом із [ъ], [ь] у сильній позиції). Звуки, які знаходилися у сильній позиції (під наголосом, перед складом із слабкими [ъ], [ь]), перейшли в голосні повного творення [о], [е] (сънъ — сон, съна — сна, дънь — день, дънкх — дня). Процес занепаду зредукованих не проходив одночасно на всій території поширення давньоруської мови. Він ніби пересувався з півдня на північ. Доведено, що в XIII ст. на новгородських землях ці зредуковані голосні ще зберігалися.

28.

Соціолінгвістика та інтерлінгвістика .Проблеми прикладної лінгвістики

.

Інтерлінгвістика

Із соціолінгвістикою тісно пов'язана інтерлінгвістика.

Інтерлінгвістика — особлива лінгвістична дисципліна, яка вивчає міжнародні мови як засіб комунікації в багатомовному світі.

Термін інтерлінгвістика ввів у 1911 р. Ж. Мейс-манс. До того часу інтерлінгвістика існувала як теорія лінгвопроектування, започаткована працями Р. Декарта і розвинена Г.-В. Лейбніцом. У XVII—XIX ст. стали опрацьовувати філософські мови для заміни природних мов, які начебто є недосконалими. Згодом були спроби спростити й удосконалити природну мову. Переважна більшість проектів створення штучної мови була позбавлена матеріальної подібності з природними (такі мови називають апріорними). Лише з другої половини XIX ст. спеціалісти в галузі лінгвопроектування починають орієнтуватися на створення штучних мов на зразок природних (апостеріорних) мов як допоміжного засобу спілкування поряд з національними мовами.

Першою відомою штучною мовою був волапюк (термін штучно утворений від world «світ» і speak «розмовляти»), створений у 1879 р. в Німеччині И. Шлейєром. Через 8 років польський лікар Л. Заменгоф створив тучну мову есперанто (від лат. spero «сподіватися»), що стала найпоширенішою з усіх міжнародних штучних мов завдяки ЇЇ простоті порівняно з природними мовами. У ній використано лише 11 закінчень, що вказують на частину мови, число, знахідний відмінок, час дієслова, умовний і наказовий спосіб, 40 суфіксів і прийменників. Слова всі побудовані з латинських, грецьких, германських і слов'янських коренів. У граматиці є тільки 16 правил.

На есперанто існує оригінальна література, є чимало перекладів творів класиків світової літератури, в тому числі й Т. Шевченка.

Після есперанто з'явилися інші штучні мови, серед яких найвідомішими стали ідо (1907), окциденталь (1922) та інтерлінгва (1951).

Пошук штучних мов для міжнародного спілкування не є випадковим. Згідно з останніми даними, у світі нині більше 4 мільярдів людей користуються 6 тисячами мов, що є серйозною перешкодою для прогресу, оскільки різномовна інформація, яка накопичується в геометричній прогресії, стає важко доступною. Саме тому комунікація в сучасному світі і перспективи мовної політики є надзвичайно актуальними проблемами не тільки інтерлінгвістики, а й інших суміжних суспільних наук.

Існує дві думки щодо подолання труднощів спілкування в багатомовному світі. Одні вчені стверджують, що це станеться внаслідок створення універсальних портативних електронних перекладачів, інші — внаслідок прийняття міжнародної мови. Перший шлях є важким і проблематичним. Другий передбачає декілька варіантів: 1) створення єдиної всесвітньої штучної мови; 2) використання однієї чи декількох природних мов; 3) комбіноване використання природних і штучних мов (див. про це: [Свадост 1968]).

Доречно згадати поширювану в СРСР псевдонаукову теорію злиття націй та мов і витворення єдиної мови світу шляхом їх (мов) схрещування. Як свідчить історія мовних контактів, при глибокому взаємопроникненні двох мов не виникає третя, а одна мова перемагає, вбираючи лише окремі елементи іншої; переможена мова зникає. Зникнення будь-якої мови є величезною втратою для всієї світової культури, бо втрачається один з досвідів пізнання, один з аспектів світобачення, одна з мовних картин світу. Мова для кожного народу є найдорожчим скарбом, його національним духом, його історією. Тому так переконливо і гуманно звучать слова дагестанського письменника Расула Гамзатова: «Для мене мови народів — як зорі на небі. Я не хотів би, щоб усі зорі злились в одну величезну, яка б займала півнеба, зірку. Для цього є сонце. Але хай сяють і зорі. Хай у кожної людини буде своя зірка».

На сучасному етапі інтерлінгвістика значно розширила коло проблем. До кола її зацікавлень, крім створення допоміжних міжнародних мов, належать опрацювання принципів і методів створення штучних мов, дослідження закономірностей їх функціонування і розвитку, вивчення процесів взаємодії національних мов, розв'язання проблеми мовних інтернаціо-налізмів та міжнародної стандартизації наукової і технічної номенклатури. Останнім часом предметом інтерлінгвістики стало опрацювання лінкосу — мови для можливих контактів з інопланетянами, яка спеціалізується на передачі математичних знань і основ механіки.

27.

Мова і культура.Мова як засіб національного самозбереження.

Мова - носій культури. Культура кожного народу зафіксована в його мові. Для глибинного пізнання народу необхідне знання його мови. Пропагуючи свою мову в світі, ми пропагуємо власну культуру, її надбання. Мова є знаряддям і водночас першоелементом культури. Усі напрями культури дають підстави стверджувати, що мова - становий хребет культури, її храм.

26.

Суспільна природа мови.Функції мови .Суспільний характер мовної норми .Літературна мова як основна норма мови. Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу

.

25.

Лексико-семантична система мови .Парадигматичні та синтагматичні відношення в лексичній системі

.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

мусіловська2.docx

мусіловська2.docx
Размер: 92.3 Кб

.

Пожаловаться на материал

Мова - носій культури. Культура кожного народу зафіксована в його мові.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Отоларингология (ЛОР). Ответы на тесты

Диагностика уровня развития игровой деятельности детей дошкольного возраста

Курсовая работа. Игра как вид деятельности. Развитие и становление игровой деятельности. Диагностика уровня развития игровой деятельности в дошкольном возрасте.

Типологические характеристики культуры первобытности

 Каменный век Ранний (нижний) палеолит  Поздний (верхний) палеолит Мезолит Неолит Бронзовый век Ранний железный век Религия первобытного общества

Средства, действующие на функции органов дыхания, пищеварения и систему крови

Ситуационные задачи к контрольной работе.

Психологические особенности пациентов с туберкулезом легких

Дипломная работа. Предметом исследования являются психологические особенности пациентов с туберкулезом легких.

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok