Специфіка науково-дослідницької діяльності

Лекція №1

з методології та методики педагогічних досліджень для магістрів, спеціалістів Інституту фізичного виховання та спорту

Тема: Специфіка науково-дослідницької діяльності

План

Завдання і зміст курсу.

Поняття про науку.

Основні поняття науки.

Науково-дослідницька діяльність студентів.

Організація творчої діяльності.

Психологія наукової творчості.

1. Завдання і зміст курсу

Україна разом з іншими країнами Європи приєдналась до Болонського процесу. У перспективі це дасть змогу кожній творчій людині знайти достойне місце в житті. Зараз відбувається перебудова системи середньої та вищої освіти. Йде пошук нових шляхів, можливостей, форм, методів і засобів в освіті. Зокрема, зростають вимоги до професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів. Це, в свою чергу, потребує більш активного залучення до науково-дослідницької роботи (НДР) викладачів та студентів. Успішне оволодіння навичками дослідження й творчої роботи допоможе бакалаврам, спеціалістам та магістрам порівняно легко включитися в професійну діяльність, перевести наукові знання в площину практичного використання. У зв’язку з цим до навчальних планів більшості вищих навчальних закладів України включено спеціальні навчальні дисципліни з основ науково-дослідницької діяльності, введено елементи наукової творчості у фундаментальні, професійно орієнтовані та спеціальні дисципліни. Для студентів, аспірантів, здобувачів наукових ступенів професорсько-викладацький склад вищих навчальних закладів читає лекції з організації та методики науково-дослідницької діяльності, культури наукових досліджень, методики соціологічних досліджень тощо.

Науково-дослідницька діяльність (НДД) – це багатоступенева система, яка забезпечує відповідний рівень наукової свідомості й оптимальну результативність НДР.

Важливою умовою результативності НДД є її безперервність. Будь-яке нове знання в науковій творчості є особливо значущим щодо попереднього. Студентам, науковцям-початківцям послідовно надаються знання про порядок виконання дослідження, правила оформлення його результатів, нормативно-довідкові матеріали з вимогами до наукових праць, які подаються до друку.

Під час навчання студенти отримують певні знання з науково-дослідницької діяльності та набувають певних навичок у виконанні такої роботи. Це, перш за все, правила написання, оформлення й захисту курсової роботи; зміст та завдання педагогічних спостережень; техніка хронометрування на уроках фізичної культури під час педагогічної практики; оформлення результатів спостережень та хронометрування; методи та способи вивчення учнівського контингенту; збір, обробка та узагальнення отриманої інформації та інше.

В даному курсі ми звернемося до питань вибору напряму й теми наукового дослідження, відшукання, накопичення й обробки наукової інформації, визначення об’єкта й предмета дослідження, формулювання завдань тощо; узагальнимо знання про види педагогічних досліджень, а також розглянемо більш загальні питання, які стосуватимуться специфіки науково-дослідницької діяльності, загальної методології наукової творчості (й питань підготовки публікацій, рефератів, доповідей).

2. Поняття про науку

Науково-дослідницька діяльність – це інтелектуальна праця, спрямована на придбання знань, умінь і навичок. Кожен фахівець повинен мати уявлення про методику й організацію науково-дослідницької діяльності, про науку та основні її поняття.

Здобуття нових знань

Наука – це сфера людської діяльності, спрямована на вироблення нових знань про природу, суспільство і мислення. Поняття «наука» включає в себе як діяльність, спрямовану на здобуття нового знання, так і результат цієї діяльності – суму здобутих наукових знань.

Наука

Сума здобутих знань

+

Існує комплексний науковий напрям, що складається з багатьох дисциплін - наукознавство, завданням якого є дослідження закономірностей функціонування та розвитку науки, структури й динаміки наукової діяльності та наукового знання, взаємодії науки з іншими соціальними інститутами і сферами матеріального і духовного життя суспільства.

Людська думка рухається від незнання до знання, усвідомлюючи об’єктивну дійсність. Цей процес називається пізнанням.

Наукове пізнання – це дослідження, яке має свої особливі цілі й задачі, методи отримання й перевірки нових знань.

Практика дає науці фактичний матеріал, який потребує теоретичного осмислення. Вона є основою і рушійною силою пізнання.

Знання зводяться до відповідей на декілька запитань: Що? Скільки? Чому? Яке? Як? – на ці запитання має дати відповідь наука. Як зробити? – дасть відповідь методика. Що зробити? – сфера практики.

Отже, знання – це перевірений практикою результат пізнання об’єктивної реальності, з усіма її закономірними зв’язками, усвідомлений людиною.

Що? Скільки? Чому? Яке? Як? Наука

ЗНАННЯ Як зробити? Методика

Що зробити? Практика

Існує таке поняття як істинні знання – це система принципів, закономірностей, законів, основних понять, наукових фактів, теоретичних положень і висновків.

Основні поняття науки

Наукова ідея – це інтуїтивне пояснення явища (процесу), коли висновок робиться на базі наявних знань, але без урахування всієї сукупності зв’язків і без достатньої аргументації. Наукові ідеї бувають конструктивні й деструктивні, тобто такі, що мають чи не мають значущості для науки і практики.

Гіпотеза – наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ (процесів) або причин, які зумовлюють даний наслідок. Гіпотези (як і ідеї) мають імовірнісний характер.

Закон – внутрішній суттєвий зв’язок явищ, що зумовлює їх закономірний розвиток. Закон, винайдений через здогадку, підлягає логічному доведенню, для чого використовується судження.

Судження – думка, в якій стверджується або заперечується що-небудь. Судження можна отримати через безпосереднє спостереження будь-якого факту або опосередковано – за допомогою умовиводу.

Умовивід – розумова операція, за допомогою якої з певної кількості заданих суджень виводиться інше судження, пов’язане певним чином з вихідним.

Теорія – вчення, система ідей, поглядів, положень, тверджень, спрямованих на тлумачення того чи іншого явища. Це – ідеалізоване відображення дійсності, сукупність узагальнюючих положень, форма синтетичного знання.

До нової теорії висуваються такі вимоги:

адекватність описуваному об’єкту;

можливість замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

повнота опису певного явища;

можливість пояснення взаємозв’язків між різними компонентами в межах даної теорії;

внутрішня несуперечливість теорії та її відповідність дослідним даним.

Теорія являє собою систему наукових концепцій, принципів, положень, фактів.

Концепція – система поглядів на те чи інше явище, процеси; спосіб розуміння, тлумачення якихось явищ, подій; основна ідея будь-якої теорії. Цей термін уживають також для визначення головного задуму, провідної думки в науковій праці.

Принцип (від лат. principium основа, початок) – це основне, вихідне положення будь-якої теорії, вчення; керівна ідея, основне правило діяльності, що виникло в результаті об’єктивно осмисленого досвіду.

Поняття – це одна із форм мислення, за допомогою якої пізнають сутність явищ, процесів, узагальнюють їхні істотні ознаки і взаємозв’язки. Поняття, як правило, завершує процес наукового дослідження, закріплює результати, отримані в дослідженні.

Науковий факт – подія чи явище, яке є основою для висновку або підтвердження. На основі наукових фактів визначаються закономірності явищ, будуються теорії і виводяться закони.

Науковий результат – нове знання, здобуте в процесі наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації.

До основних результатів наукових досліджень належать:

наукові реферати;

наукові доповіді (повідомлення) на конференціях, нарадах, семінарах, симпозіумах;

курсові (дипломні, магістерські) роботи;

звіти про науково-дослідну роботу;

наукові переклади;

дисертації;

автореферати дисертацій;

наукові статті;

авторські свідоцтва, патенти;

алгоритми і програми;

підручники, навчальні посібники, бібліографічні покажчики та ін.

Суб’єктами наукової діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації, громадські організації у сфері наукової та науково-технічної діяльності.

Науково-дослідницькою діяльністю займається значне коло людей. Тих, хто робить це постійно, називають дослідниками, науковцями, вченими.

Дослідник – це людина, яка здійснює наукове дослідження.

Науковець – це той, хто має відношення до науки, виробляє нові знання, є спеціалістом у певній галузі науки.

Вчений – фізична особа, яка провадить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження з метою здобуття наукових та (або) науково-технічних результатів.

Науковий працівник – вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію, підтверджену результатами атестації.

Наукове дослідження – цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають як система понять, законів і теорій. Розрізняють дві форми наукових досліджень: фундаментальні та прикладні.

Фундаментальні наукові дослідження – наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв’язку природи, суспільства, людини.

Прикладні наукові дослідження – наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття і використання знань для практичних цілей.

Науково-дослідницька діяльність студентів (НДДС)

НДДС вищих навчальних закладів України є одним із основних чинників підготовки висококваліфікованих кадрів відповідного профілю.

Поняття «науково-дослідницька діяльність студентів» включає в себе два взаємопов’язаних елементи:

навчання студентів елементів дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості;

наукові дослідження, що здійснюють студенти під керівництвом професорів та викладачів.

НДДС забезпечує вирішення таких основних завдань:

формування наукового світогляду, оволодіння методологією і методами наукового дослідження;

надання допомоги студентам у прискореному оволодінні спеціальністю, досягненні високого професіоналізму;

розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей студентів у вирішенні практичних завдань;

прищеплення студентам навичок самостійної науково-дослідницької діяльності;

розвиток ініціативи, здатності застосовувати теоретичні знання у своїй практичній роботі, залучення найздібніших студентів до розв’язання наукових проблем, що мають суттєве значення для науки й практики;

необхідність постійного оновлення й удосконалення своїх знань;

розширення теоретичного кругозору і наукової ерудиції майбутнього фахівця;

створення та розвиток наукових шкіл, творчих колективів, виховання у стінах вищого навчального закладу резерву вчених, дослідників, викладачів.

НДДС – це системне утворення, яке має свою структуру, зміст і форми. Зокрема, у виші структура НДДС наступна:

проректор з наукової роботи

ради НДДС інститутів

рада студентського науково-творчого товариства (СНТТ) факультету (інституту),

СНТТ кафедри (кафедр).

Наукове керівництво студентських науково-творчих товариств (СНТТ) здійснюється науковим керівником, який обирається Вченою радою вишу. Голова (з числа студентів) і члени ради СНТТ призначаються і затверджуються наказом ректора по університету.

Діяльність Ради СНТТ вишу полягає у:

створенні факультетських рад СНТТ й керуванні ними;

інформуванні громадськості університету про роботу СНТТ;

щорічній організації підсумкових студентських наукових конференцій;

організації виставок і презентацій кращих наукових праць студентів;

забезпеченні участі студентів у регіональних та всеукраїнських конкурсах, оглядах, конференціях, олімпіадах;

сприянні широкому впровадженню результатів студентських робіт у практику, публікуванню статей, тез доповідей у наукових збірках;

моральному та матеріальному заохоченні студентів, які ефективно здійснюють НДД.

НДДС вишу здійснюється за трьома основними напрямами:

НДР у межах навчального процесу, що входить до календарно-тематичних планів, навчальних програм як обов’язкова для всіх студентів;

НДР, що здійснюється поза навчальним процесом у межах СНТТ;

науково-організаційні заходи: конференції, конкурси та ін.

НДР студентів у межах навчального процесу є обов’язковою для кожного студента й охоплює майже всі форми навчальної роботи: написання рефератів з конкретної теми в процесі вивчення різних дисциплін; виконання лабораторних, практичних, семінарських та самостійних завдань, контрольних робіт, що містять елементи проблемного пошуку; виконання нетипових завдань дослідницького характеру в період виробничої практики; підготовка й захист курсових та магістерських (дипломних) робіт, пов’язаних з проблематикою наукових досліджень спеціальних кафедр.

НДР студентів поза навчальним процесом є одним з найважливіших засобів формування висококваліфікованих фахівців. Це може бути участь студентів у роботі наукових гуртків, проблемних груп, лабораторій та ін.; участь у виконанні держбюджетних або госпрозрахункових наукових робіт, проведенні досліджень у межах творчої співпраці кафедр, факультетів, комп’ютерного центру із закладами культури, освіти тощо; рекламна, лекторська діяльність; написання статей, тез доповідей, інших публікацій.

Організація творчої діяльності

Кожен дослідник повинен знати, що творчий процес базується на дуже копіткій та добре організованій праці. Біографії видатних учених свідчать про те, що всі вони були великими трудівниками, їхні досягнення – результат значної праці, величезного терпіння, надзвичайної завзятості й наполегливості.

Ефективність наукової творчості великою мірою залежить від раціональної організації праці. Існують загальні принципи наукової праці. Найважливішими з них є:

- творчий підхід;

- мислення;

- самоорганізація;

- робота над собою;

- динамічність;

- критичність і самокритичність;

- економічність;

- колективність;

- діловитість; - енергійність;

- плановість;

- практичність.

Творчий підхід означає, що на всіх етапах дослідження науковець повинен прагнути до пояснення фактів, предметів, явищ, намагатися сказати щось нове в науці. Давнє китайське прислів’я стверджує, що розумним можна стати трьома шляхами: шляхом власного досвіду – найгіркіший шлях; шляхом наслідування – найлегше; шляхом мислення – найблагородніше.

Мислення, обмірковування – один із основних елементів наукової праці. Найкращі результати будуть у тих, хто привчив себе думати постійно, концентрувати увагу на предметі дослідження.

Якщо людина має творчі задатки і здібності і хоче їх розвинути, то вона повинна бути наполегливою, витриманою і терплячою, нерідко мужньою, а також виявляти творчу ініціативу.

Творчість також передбачає плановість в роботі, тому що при складності, трудомісткості, тривалості й дорожнечі сучасних наукових досліджень планування допомагає запобігти невиправданим витратам часу і засобів для вирішення наукових завдань у визначений термін.

Хоча наукова робота, як правило, є одноосібним дослідженням, проте дослідник – член певного колективу, до якого він може звертатися за порадою. В колективі ж відбувається обговорення теми дослідження, постановки завдань, отриманих результатів, можливостей їх використання та ін.

Досягти системності в роботі і сприяти самоорганізації праці можна, виконуючи певні правила:

не працювати без плану;

при виконанні великої роботи слід звільнитися від другорядних справ;

перш ніж братися за роботу, зважити і розподілити свої сили і час;

постійно думати про предмет дослідження;

не можна робити дві справи одночасно;

творчу роботу виконувати перед механічною, складну – перед простою;

доводити розпочату роботу до кінця і не розпорошувати сили;

заздалегідь готувати все необхідне для виконання роботи, щоб не відволікатися;

постійно контролювати свою роботу, вчасно вносити корективи, обмежувати глибину розробки;

намагатися бачити кінцеву мету.

Науковець повинен бути самокритичним, скромним і вміти тактовно відстоювати свої переконання. Крім того, він повинен мати певні особистісні й творчі якості. Безумовно, важко знайти людину, яка б могла в повному обсязі мати всі перелічені нижче якості, проте потрібно їх у себе виховувати.

Основні якості, що відповідають статусу науковця

1.Професійні якості

Наявність знань, що відповідають вимогам, зумовленим специфікою обраної діяльності. Обов’язкові елементи: високий рівень базової освіти, уміння користуватися ПК, знання рідної та іноземної мови.

2.Допитливість

Високий рівень внутрішнього прагнення до пізнання істини, увага до непізнаного й незрозумілого, високий інтерес до нових знань, зокрема наукової літератури як джерела знань.

3.Спостережливість

Здатність до цілеспрямованого сприйняття об’єктивних властивостей досліджуваних явищ, предметів, процесів тощо.

4. Ініціативність

Здатність до самостійних рішень, внутрішнє спонукання до нових форм діяльності (не чекаючи вказівок наукового керівника).

5. Почуття нового

Увага до нового, нетерпимість до догматизму, винахідництво, активна підтримка нового, творчий характер діяльності.

6. Зацікавленість у справі

Наявність внутрішніх причин (мотивів, ідей), що спонукають науковця до дослідження; ставлення до праці, як до важливого, привабливого.

7. Пунктуальність, ретельність

Своєчасне і якісне виконання плану роботи, доручень наукового керівника.

8.Відповідальність і надійність

Здатність брати на себе обов’язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, за свої або чиїсь дії, вчинки, слова.

9. Організаторські здібності

Здатність до упорядкування, узгодження, вдосконалення як своєї діяльності, так і діяльності інших людей з метою досягнення поставленої мети. Вміння організувати свою роботу, власну бібліотеку, архів, базу даних, картотеку та ін.

10.Комунікабельність

Уміння налагоджувати зв’язки з різними за віком, характером та посадою людьми.

11.Доброзичливість

Людяність, повага до інших людей, прагнення за всіх обставин нести їм добро.

12.Честолюбство

Прагнення стати відомим, мати популярність, можливість просування по службі.

13.Зовнішній вигляд

Гармонійне поєднання привабливості та елегантного стилю в одязі.

Психологія наукової діяльності

Розумова й фізична праця – два взаємопов’язані аспекти людської діяльності. Розумова діяльність – найскладніший, важкий вид діяльності. Вона потребує активізації уваги, процесів мислення та інших психологічних функцій, супроводжується вираженою нервово-психологічною та емоційною напругою, підвищеною чуттєвістю.

Розумова діяльність виявляється в певному нейрофізичному стані людини: посилюється кровопостачання й підвищується біоелектрична активність мозку, енергетичний обмін нервових клітин, збільшується нервово-психологічна напруга на інформацію, яку сприймає людина в процесі наукової діяльності, велике емоційне навантаження.

Нервово-психологічне навантаження викликає посилення серцево-судинної діяльності й дихання, прискорення втрати енергії. Тому праця викладача, вченого прирівнюється до фізичної праці. Розумова праця втомлює людину через 3-4 години, фізична – через 8 годин. Особливість розумової праці полягає в тому, що втома накопичується поступово, а перевтомлення настає раптово. Тому рекомендується чергувати розумову й фізичну працю.

Запитання для самоконтролю

З якою метою студенти вишу мають вивчати курс, пов’язаний з питаннями науково-дослідницької роботи?

З якими елементами НДД ознайомлені студенти-бакалаври (після 4-річного навчання у ВНЗ)?

Що собою представляє науково-дослідницька діяльність?

Розкрити зміст понять: «наука», «наукове пізнання», «практика».

Охарактеризувати поняття «знання».

Дати коротку характеристику таким основним поняття науки, як: наукова ідея, гіпотеза, закон, судження, умовивід, теорія, концепція, принцип, поняття, науковий факт, науковий результат і т.д.

Які два компоненти містить у собі науково-дослідницька діяльність студентів?

На виконання яких основних завдань спрямована НДДС в рамках вищого навчального закладу?

Яку структуру має НДДС у виші?

Як розшифрувати абревіатури: НДР, СНТТ?

Яким є зміст діяльності Ради СНТТ університету?

Назвати основні принципи, які сприяють організації ефективної наукової діяльності, коротко розкривши їх зміст.

Як досягти системності в науково-дослідницькій роботі?

Які якості і риси характеру вважаються дуже корисними для науковця?

Пояснити, в чому відмінність розумової та фізичної роботи.

Чи можна виховати в собі витривалість до розумової праці?

Лекція №2

з методології та методики педагогічних досліджень для магістрів, спеціалістів Інституту фізичного виховання та спорту

Тема: Загальна методологія наукової творчості

План

1. Методологія дослідження та її структура.

2. Фундаментальна методологія.

3. Загальнонаукова методологія.

4. Конкретнонаукова методологія.

5. Методи і техніка дослідження.

6. Використовування методів наукового дослідження.

1. Методологія дослідження та її структура

Для дослідників-початківців дуже важливо мати уявлення про методологію та методи наукової творчості.

Не можна ігнорувати факти тільки тому, що їх важко пояснити або знайти їм практичне використання. Зміст нового в науці не завжди бачить сам дослідник. Нові наукові факти й відкриття можуть тривалий час лишатися в резерві науки і не використовуватися на практиці. В науковому дослідженні важливо все - як основні питання теми, так і побічні факти, які на перший погляд здаються малозначущими, проте можуть приховувати в собі початок важливих відкриттів. Важливо не лише встановити новий факт, а й дати йому пояснення з позицій сучасної науки, розкрити його загальнопізнавальне, теоретичне і практичне значення. Іншими словами, будь-яку наукову проблему треба вивчати з усіх боків, керуючись методологією.

Методологія - це вчення про принципи, форми і способи науково-дослідницької роботи, вчення про правила мислення при створенні теорії науки. Поняття методології тлумачиться по-різному - багато зарубіжних наукових шкіл не розмежовують методологію і методи дослідження. У вітчизняній науковій традиції методологію розглядають як учення про науковий метод пізнання або як систему наукових принципів, на основі яких базується дослідження і здійснюється вибір пізнавальних засобів, методів, прийомів дослідження. Найчастіше, методологію тлумачать як теорію методів дослідження.

Методику розуміють як сукупність прийомів дослідження, включаючи техніку й різноманітні операції з фактичним матеріалом.

Методологія виконує такі функції:

визначає способи здобуття наукових знань;

передбачає особливий шлях на досягнення певної науково-дослідницької мети;

забезпечує отримання всебічної інформації щодо процесу чи явища, яке вивчається;

забезпечує уточнення, систематизацію термінів і понять у науці;

створює систему наукової інформації, яка базується на об’єктивних фактах.

Методологія має чотирирівневу структуру.

Розрізняють: фундаментальну (або філософську) методологію,

загальнонаукову методологію,

конкретнонаукову методологію, а також

методи і техніку дослідження.

2. Фундаментальна методологія

Фундаментальна (філософська) методологія є вищим рівнем методології науки. Вона виконує дві функції:

виявляє смисл наукової діяльності та її взаємозв’язки з іншими сферами діяльності, тобто розглядає науку стосовно практики, суспільства, культури;

вирішує завдання вдосконалення, оптимізації наукової діяльності. При цьому використовується діалектичний метод пізнання реальної дійсності, який є універсальним для всіх наук.

3. Загальнонаукова методологія

Загальнонаукова методологія використовується в переважній більшості наук. До загальнонаукових принципів дослідження належать:

історичний,

термінологічний,

функціональний,

системний,

когнітивний (пізнавальний),

моделювання та ін.

Історичний метод дає змогу дослідити виникнення, формування і розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків, закономірностей та суперечностей. Будь-яке теоретичне дослідження потребує описання, аналізу та уточнення термінів і понять, що їх позначають.

Термінологічний принцип передбачає вивчення історії термінів і позначуваних ними понять, розробку або уточнення змісту й обсягу понять, встановлення взаємозв’язку й субординації понять.

До загальнонаукової методології слід віднести системний підхід. Сутність системного підходу в методології полягає в комплексному дослідженні великих і складних об’єктів (систем), як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин. Адже кожну конкретну науку (або діяльність, об’єкт) можна розглядати як певну систему, яка має множину взаємопов’язаних елементів, компонентів, підсистем, визначені функції, цілі, склад, структуру.

Пізнавальний (когнітивний) принцип є методологічною основою для багатьох наук. Він потрібний у вивченні динаміки науки, її співвідношення із суспільством, в обґрунтуванні провідного значення знання в поведінці людини. В центрі досліджуваних проблем стоїть людина як член суспільства, представник етносу, психологічний суб’єкт, мовна особа і т. ін.

СИСТЕМА

ПІДСИСТЕМА

ЕЛЕМЕНТИ

ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Схематичне зображення системи

Для вивчення внутрішніх і зовнішніх зв’язків об’єкта дослідження суттєве значення має моделювання. Метод моделювання є ефективним при вивченні тих процесів і явищ, які не піддаються безпосередньому вивченню. Це робиться за допомогою моделі. Під моделлю розуміють уявну або матеріальну систему, яка, відображаючи або відтворюючи об’єкт дослідження, може замінити його так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об’єкт.

Метод моделювання має таку структуру:

а) формулювання завдання;

б) створення або вибір моделі;

в) дослідження моделі;

г) переведення знань з моделі на оригінал.

Активно використовуються в наукових дослідженнях кількісно-якісні методи, які в наш час поширені в різних галузях науки. До них належать наукометрія, бібліометрія, інформетрія.

Наукометрія – система вивчення наукового, конструктивного знання за допомогою кількісних методів. Тобто в наукометрії вимірюють тільки ті об’єктивні кількісні закономірності, які справді визначають досягнутий наукою рівень її розвитку.

Бібліометрія – метод кількісного дослідження друкованих документів. З її допомогою можна простежити динаміку окремих об’єктів науки: публікації авторів, їх розподіл за країнами, рубриками наукових журналів, рівень цитування та інше.

Інформетрія вивчає математичні, статистичні методи і моделі та їхнє використання для кількісного аналізу структури наукової інформації, її особливостей, закономірностей, включаючи виявлення самих цих закономірностей. Основна мета інформетрії – здобуття наукового знання з інформації.

Такими є основні загальнонаукові принципи пізнавальної діяльності людини.

4. Конкретнонаукова методологія

Конкретнонаукова (або частковонаукова) методологія – це сукупність ідей або специфічних методів певної науки, які є базою для розв’язання конкретної дослідницької проблеми; це наукові концепції, на які спирається даний дослідник.

Конкретнонаукова методологія передбачає здійснення дослідження за такими напрямами:

вивчення наукових праць відомих учених, які застосовували загальнонаукову методологію для вивчення конкретної галузі науки;

аналіз наукових праць провідних учених, які одночасно із загальними проблемами своєї галузі досліджували питання даної галузі;

узагальнення ідей науковців, які безпосередньо вивчали дану проблему;

проведення досліджень специфічних підходів для вирішення цієї проблеми професіоналами-практикантами, які не лише розробили, а й реалізували на практиці свої ідеї;

аналіз концепцій у даній сфері наукової і практичної діяльності українських учених і практиків;

вивчення наукових праць зарубіжних учених і практиків.

5. Методи і техніка дослідження

Метод (грец.) – спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Це також сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності. Метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень. В більш загальному розумінні метод – це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження. Метод відповідає на запитання: як пізнавати?

Методика – сукупність методів, прийомів проведення будь-якої роботи. Методика дослідження – це система правил використання методів, прийомів та операцій.

Вибір конкретних методів дослідження диктується характером фактичного матеріалу, умовами і метою конкретного дослідження. Класифікація методів розроблена слабо. Досить поширеним є поділ типів методів за метою і способом реалізації.

За метою методи поділяють на

- первинні ( вивчення джерел, збір інформації, спостереження, опитування і т.ін.);

- вторинні (обробка, кількісний та якісний аналіз даних, їх систематизація, шкалювання та ін.);

- верифікаційні (перевірка отриманих результатів шляхом кількісного та якісного аналізу даних на основі співвідношення постійних і змінних чинників).

За способом реалізації розрізняють:

логіко-аналітичні,

візуальні,

експериментально-ігрові методи.

До логіко-аналітичних методів належать методи дедукції та індукції. Вони доповнюють один одного і можуть використовуватися з метою верифікації – перевірки істинності гіпотез і висновків.

Візуальні, або графічні, методи – графи, схеми, діаграми, картограми та ін. дають змогу отримати синтезоване уявлення про досліджуваний об’єкт і водночас наочно показати його складові, їхню питому вагу, причинно-наслідкові зв’язки, інтенсивність розподілу об’єктів у заданому об’ємі. Ці методи тісно пов’язані з комп’ютерними технологіями.

Експериментально-ігрові методи безпосередньо стосуються реальних об’єктів, які функціонують у конкретній ситуації і призначаються для прогнозування результатів. З ними пов’язаний цілий розділ математики – «теорія ігор»; з їх допомогою вивчаються ситуації в політичних, економічних, воєнних питаннях; вони використовуються у психології, соціології, в методиці нетрадиційного навчання. У прикладних аспектах гуманітарних наук використовуються математичні методи. Математичний апарат теорії ймовірностей дає можливість вивчати масові явища в соціології, лінгвістиці. Математичні методи відіграють важливу роль при обробці статистичних даних, моделюванні.

Інколи методи поділяють на групи відповідно до їх функціональних можливостей: етапні (які використовуються на певних етапах дослідження) і універсальні (використовуються на всіх етапах). До етапних відносять спостереження, експеримент, до універсальних – абстрагування, узагальнення, дедукцію та індукцію та ін.

6. Використання методів наукового дослідження

Методи наукового пізнання поділяють на загальні й спеціальні.

Загальні методи використовують в дослідницькому процесі в різних науках, а спеціальні – розробляються, вдосконалюються і застосовуються в конкретних спеціальних науках і навіть на окремих етапах і не бувають довільними.

Загальні методи наукового пізнання поділяють на три групи:

методи емпіричного дослідження;

методи, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях дослідження;

методи або методологія, що використовуються на теоретичному рівні дослідження.

До методів емпіричного дослідження відносяться:

спостереження,

порівняння,

вимірювання,

експеримент,

опитування (анкетування, інтерв’ювання, тестування, метод експертних оцінок), кореляційний аналіз ( вивчення співвідношення між незалежними змінними), факторний аналіз (багатомірні зв’язки змінних величин за кількома ознаками),

метод імплікаційних шкал – наочна форма вимірювання та оцінювання отриманих даних, які градуються за кількістю чи інтенсивністю ознак. Шкали класифікуються за типами або рівнем виміру;

контент-аналіз – находження і виділення в тексті певних смислових понять, одиниць аналізу, що становлять інтерес для дослідника, а також визначення частоти їх застосування в документі. Такий підрахунок дає змогу виявити закономірності, які мають місце в документі і які традиційними методами вивчити не можна.

До методів, що застосовуються на емпіричному й теоретичному рівнях досліджень відносяться:

абстрагування, аналіз і синтез ( різновиди – прямий, або емпіричний, і зворотний, або елементарно-теоретичний, а також структурно-генетичний);

індукція та дедукція – взаємо протилежні методи пізнання. Є кілька варіантів наслідкового зв’язку між методами наукової індукції:

метод єдиної подібності;

метод єдиної розбіжності;

об’єднаний метод подібності і розбіжності;

метод супутніх змін;

метод решт.

До методів теоретичних досліджень відносяться:

історичний,

термінологічний,

функціональний,

системний,

когнітивний,

моделювання,

сходження від абстрактного до конкретного ( це – загальна форма руху наукового пізнання),

метод ідеалізації ( конструювання подумки об’єктів, яких в дійсності немає, або які практично нездійсненні);

формалізація ( вивчення об’єктів шляхом відображення їхньої структури за допомогою знаків, штучних мов, наприклад мовою математики);

аксіоматичний метод – побудова наукової теорії, деякі твердження якої приймаються без доведень, а решта – виводяться з них відповідно до певних логічних правил.

Запитання для самоконтролю

Що є теорією методів дослідження?

Які функції виконує методологія?

Які методи відносяться до логіко-аналітичних?

Чим займаються наступні науки: бібліографія, інформатика, наукометрія, інформетрія, математична статистика, бібліометрія?

Який з чотирьох рівнів методології науки виявляє смисл наукової діяльності та її взаємозв’язки з практикою, суспільством, культурою тощо?

Який із загальнонаукових принципів дослідження передбачає вивчення історії понять і термінів та розробку й уточнення змісту понять?

Який метод пізнання реальної дійсності є універсальним для всіх наук?

До якого класу методів відноситься вивчення джерел, збір інформації, спостереження, опитування тощо?

До якого класу методів відноситься обробка інформації, кількісний та якісний її аналіз, систематизація даних, шкалювання та ін.

До якого класу методів відноситься перевірка отриманих результатів шляхом кількісного та якісного аналізу даних?

Як називається розділ математики, який використовується для вивчення реальних об’єктів і ситуацій та прогнозування результатів у політичній, економічній, воєнній та інших сферах діяльності?

Як називаються методи наукового пізнання, які використовуються в дослідницьких процесах різних наук?

Як називаються методи, що застосовуються в конкретних науках?

Тестова контрольна робота з курсу «Методологія та методи педагогічних досліджень»

для студентів 5 курсу та магістрів

ВАРІАНТ 2

Як розшифровуються абревіатури: НДДС та СНТТ?

Які з форм науково-дослідницької роботи студентів реалізуються в межах навчального процесу?

А) написання рефератів;

Б) виконання самостійних завдань;

В) написання статей;

Г) підготовка й захист магістерських робіт;

Д) участь в роботі наукових гуртків;

Е) виконання держбюджетних наукових робіт.

Як називається комплексний науковий напрям, що містить ряд дисциплін і має своїм завданням дослідження закономірностей функціонування та розвитку науки, структури і динаміки наукової діяльності та наукового знання?

А) наукою;

Б) практикою;

В) теорією;

Г) методологією;

Д) інша відповідь (яка саме?)

Що не сприяє системності та самоорганізації при виконанні творчої роботи?

А) працювати за планом;

Б) планувати не обов’язково;

В) одночасне виконання кількох справ;

Г) виконувати складну роботу перед простою;

Д) виконувати механічну роботу перед творчою.

Як називається фізична особа, яка провадить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження з метою здобуття наукових та (або) науково-технічних результатів?

А) науковець;

Б) учений;

В) дослідник.

Закінчити нижче подані речення, що стосуються основних понять науки, вибравши правильне із запропонованих слів:

інтуїтивне пояснення явища або процесу, це -…

наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ або процесів, називається …

вчення, система ідей, положень, тверджень, за допомогою яких можна тлумачити певні явища, утворює …

внутрішній зв’язок явищ, який зумовлює закономірність їхнього розвитку, це -…

сукупність методів, прийомів проведення будь-якої роботи називається …

Варіанти відповідей: А) теорія; Б) науковий факт; В) науковий результат; Г) гіпотеза;

Д) методика; Е) наукова ідея; Є) судження; Ж) умовивід; З) закон.

Закінчити речення: «НДДС передбачає: навчання студентів елементів дослідницької діяльності, організації й методики наукової творчості та здійснення студентами під керівництвом професорів та викладачів _________________________ (чого?)

Які причини викликають під час роботи викладача, вченого посилення діяльності серцево-судинної, дихальної систем і втрату енергії?

а) тривале знаходження в положенні сидячи або стоячи;

б) розумове навантаження;

в) нервово-психічне навантаження.

Як скоро наступає втома в результаті фізичної праці?

А) через 6 год; Б) через 3-4 год; В) через 7-8 год.

Як називається напрям методології, який розглядає науку стосовно практики, суспільства, культури та вирішує завдання вдосконалення, оптимізації наукової діяльності?

А) загальнонаукова методологія;

Б) конкретнонаукова методологія;

В) фундаментальна методологія.

На які конкретні запитання дає відповіді наука?

Який принцип загальнонаукової методології є найбільш ефективним при вивченні тих процесів і явищ, які не піддаються безпосередньому вивченню?

А) когнітивний;

Б) функціональний;

В) моделювання;

Г) системний.

Який загальнонауковий принцип дає змогу дослідити виникнення, формування і розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності?

Що з наведеного нижче відноситься до методів, які застосовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях?

Варіанти відповідей: А) вимірювання; Б) абстрагування, аналіз і синтез; В) сходження від абстрактного до конкретного; Г) індукція та дедукція; Д) порівняння; Е) опитування;

Є) метод єдиної подібності.

Як називаються методи дослідження, за допомогою яких здійснюється збір інформації, вивчення джерел, спостереження, опитування тощо?

До якого типу методів дослідження відносяться графи, схеми, діаграми, картограми тощо?

А) експериментально-ігрових;

Б) логіко-аналітичних;

В) візуальних.

Яка ланка є проміжною в структурі НДДС вишу між радою НДДС інституту і СНТТ певної кафедри?

Закінчити подані нижче речення потрібним словом:

Система, що вивчає еволюцію науки, вимірюючи наукову інформацію за допомогою кількісних методів, наприклад, кількість наукових статей за певний період, цитування тощо, називається …

Здобуває наукове знання з інформації …

Кількісно досліджує друковані документи, вивчає динаміку окремих об’єктів науки, а саме: публікації авторів, їх розподіл за країнами, рубриками наукових журналів, рівень цитування тощо метод, який називається …

Варіанти відповідей: А) бібліографія; Б) інформатика; В) наукометрія; Г) інформетрія;

Д) математична статистика; Е) бібліометрія.

Який з чотирьох рівнів методології науки виявляє смисл наукової діяльності та її взаємозв’язки з практикою, суспільством, культурою тощо?

А) загальнонаукова методологія;

Б) конкретнонаукова методологія;

В) філософська методологія;

Г) методи і техніка досліджень.

Що включає в себе поняття «наука»?

А) вироблення нових знань;

Б) здобуття нових знань;

В) суму здобутих знань;

Г) суму ще невідомих знань?

Як називаються методи наукового пізнання, що використовуються в конкретних спеціальних науках?

Назвати 7 основних якостей, що відповідають статусу науковця.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

универ.docx

универ.docx
Размер: 61.5 Кб

.

Пожаловаться на материал

Лекція. Завдання і зміст курсу. Поняття про науку. Основні поняття науки. Науково-дослідницька діяльність студентів. Організація творчої діяльності. Психологія наукової творчості.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Радионуклидное исследование щитовидной железы, печени и почек

Сцинтиграфия щитовидной железы. Принцип проведения исследования. Как подготовиться к процедуре. Показания к проведению сцинтиграфии. Результаты сцинтиграфии. Радионуклидное исследование печени. Статическая визуализация печени. Методика исследования. Интерпретация полученных данных. Динамическая визуализация печени. Радионуклидное исследование почек. Методика исследования. Статическая визуализация почек.

Лекарственные средства, влияющие на адренергические синапсы

Строение адренергического синапса. Лекарственные средства, стимулирующие адренергическую передачу.

Отдельные тезисы для освещения вопросов  для ГЭК по дисциплине «Историография»

Термин «историография» состоит из двух греческих слов: «история», т.е. разведывание, исследование прошлого и «графо» — пишу. Понятие «историография» не однозначно.

Права и обязанности налогоплательщиков и других субъектов НП

Права и обязанности налогоплательщиков. Права и обязанности налоговых агентов. Правовой статус сборщиков налогов и сборов. Права и обязанности налоговых органов. НП - налогоплательщики.

Геополитика в России

В то время как геополитическая мысль России имеет древнюю традицию, а в российской истории сменил друг друга ряд правительственных геополитических доктрин

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok