Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (XVІ— перша половина XVII ст.)

Территория рекламы

ЛЕКЦІЯ 6. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (XVІ— перша половина XVII ст.)

  1.  Еволюція господарських форм в країнах Західної Європи на етапі розпаду натурального господарства.
  2.  Роль Великих географічних відкриттів у становленні ринкового господарства суспільств Європейської цивілізації.
  3.  Суть первісного накопичення капіталу.
  4.  Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях.  

  1.  Еволюція господарських форм в країнах Західної Європи на етапі розпаду натурального господарства

Темпи економічного розвитку європейських країн ще більше зростають на останньому етапі існування середньовічного суспільства в XV–першій половині XVII ст. Виникають й активно розвиваються капіталістичні відносини. Надзвичайно велику роль у цьому процесі відіграють Великі географічні відкриття, зокрема відкриття європейцями нових земель та континентів, активне освоєння ними інших частин світу, установлення економічних зв'язків між окремими регіонами земної кулі.

Об'єктивна необхідність пошуку нових торговельних шляхів (передусім до Індії) була зумовлена відповідною економічною та політичною ситуацією, що склалася на той час в Європі. У XV ст. відбувається поступове подолання феодальної замкнутості європейських держав, утворення та зміцнення абсолютистських режимів. Особливо важливими ці чинники стали для країн Піренейського півострова – Іспанії та Португалії. 

  1.  Роль Великих географічних відкриттів у становленні ринкового господарства суспільств Європейської цивілізації

2.1. Передумови Великих географічних відкриттів

Економічні: 

- бурхливий розвиток  промисловості,  зростання  товарності сільського господарства, що приводило до потреби в нових ринках збуту;

ускладнення грошового обігу та посилення ролі торговельних бірж вимагало більшої кількості дорогоцінних металів як засобів обігу (європейські джерела срібла були значною мірою виснажені). «Жага золота» штовхала європейців на пошук нових шляхів на Схід, через океани;

криза середземноморської торгівлі, завоювання Туреччиною Південно - середземноморського та Азовсько-Чорноморського басейнів і феодальна роздробленість Золотої Орди сприяли блокуванню традиційних торговельних шляхів та перетворили арабів,які захопили Аравійський півострів, у монополістів посередників у цьому напрямі торгівлі. А це робило торгівлю європейців зі Сходом нееквівалентною і сприяло відтоку, а не притоку дорогоцінних металів.

Політичні:

• розвиток абсолютизму в Західній Європі, який створив передумови для організації великих морських експедицій, головною метою яких було захоплення колоній, оскільки істотно збільшилися грошові потреби абсолютистських монархій і дворянства на утримання значно зрослих державних структур та розкішне життя двору. Одночасно більшість феодалів через подрібнення родових земельних маєтків істотно збідніла;

•   в XV ст. завершується «реконкіста» - довготривала війна проти маврів за звільнення від їх влади Піренейського півострова (Іспанія португалія). У результаті такої довготривалої боротьби значна частина населення регіону, яка вміла тільки воювати, залишилася без діла. Економіка цих країн, виснажена війною, була надто слабкою для того, щоб феодали, позбавлені звичних воєнних занять, перетворилися у великих сільських господарів, як, наприклад, в Англії. Саме тому іспанська та португальська корони спрямовували їх небезпечну енергію за межі країни, на завоювання земель за океаном, що зумовило пріоритет саме цих країн у відкритті та освоєнні нових земель.

Науково-технічн:

- досягнення в науці та техніці європейців, які забезпечили саму можливість тривалих подорожей. Це насамперед відродження античних уявлень про те, що Земля — куля, уточнення карт, удосконалення навігаційних приладів (компас, секстант, астролябія), а також будівництво суден нового класу — каравел з трьома щоглами та ярусним розташуванням вітрил, що дозволяло йти потрібним курсом за будь-якого напрямку вітру, а, отже, здатних подолати великі відстані в складних умовах океану. Каравели стали одним із символів цієї епохи.

2.2. Наслідки Великих географічних відкриттів

Великі географічні відкриття мали великі наслідки не тільки для країн Європи, а й для всього людства. Одним з найбільш значущих економічних результатів Великих відкриттів стала так звана «революція цін» у Західній Європі, яка відіграла вельми значну роль у розкладі феодалізму та формуванні капіталістичного господарства.

Великі географічні відкриття мали надзвичайно важливе значення не лише для європейської, а й для світової економіки. Відбувається становлення світового ринку. Унаслідок відкриття нових земель площа відомої європейцям поверхні Землі до кінця XVI ст. збільшилася в шість разів.

Значення Великих географічних відкриттів  для світової економіки:

  1.  Розширилася територіальна сфера обігу. Виникли економічні зв'язки між найвіддаленішими землями і народами різної матеріальної культури.
  2.  Розширився торговельний асортимент за рахунок нових товарів (тютюн, какао, кава, картопля, томати тощо); різко збільшився обіг відомих,  але рідкісних  раніше рису,  цукру,  прянощів.
  3.  Боротьба  за  оволодіння  новими  ринками  приводить  до створення в ряді країн монопольних торговельних  об'єднань, найпотужнішими з яких стали голландська та англійська Ост-Індські компанії, які у середині XVI ст. діяли в усіх колоніальних країнах. Величезні масштаби колоніальної експансії реалізували завдання первісного нагромадження капіталу.

4. Центр торгівлі переміщується із Середземного моря (Італійські міста) в Атлантичний (головна роль у світовій торгівлі припадає на Голландію, Англію і Францію), Індійський, а пізніше - Тихий океани.Завдяки цьому зовнішня торгівля в XVI—XVIII ст. сягає рівня світової. Німецькі торгівельні міста втрачають лідерство у Європі.

5. Змінюється техніка торгівлі, яка зростає настільки, що поширюється торгівля за зразками. Огляд усього товарного асортименту став фізично неможливим. Зростання товарної маси диктувало зміни в механізмі торгівлі. У XVI ст. виникають спеціальні місця для огляду зразків і укладання угод — торговельні біржі. Це, в свою чергу, викликає потребу в кредитах для кредитування торгівлі та сприяє заснуванню  великих банків.  З  часом  роль центру світової торгівлі й кредиту поступово отримують Амстердам та Лондон. Починаючи з 1585 року Амстердамська біржа здійснює регулярну публікацію цін на товари.

6. Відбувається становлення світового ринку. Завдяки сміливим експедиціям мореплавців багатьох країн світу торговельні шляхи зв'язали між собою Європу, Африку, Америку та Австралію і почав складатися світовий ринок. Його виникнення стало ще одним потужним поштовхом до зародження і розвитку капіталістичних відносин у Західній Європі.

Великі географічні відкриття створили основу для виникнення міжнародного поділу праці та світового господарства. Кордони європейського світу суттєво розширилися й охопили майже всю планету за винятком Австралії. В 1493 р. Папа Римський скріпив своєю печаткою перший договір про поділ світу між Іспанією та Португалією.

Великі географічні відкриття мали великі наслідки не тільки для країн Європи, а й для всього людства. Одним з найбільш значущих економічних результатів Великих відкриттів стала так звана «революція цін» у Західній Європі, яка відіграла вельми значну роль у розкладі феодалізму та формуванні капіталістичного господарства.

  1.  Суть первісного накопичення капіталу

3.1. Умови для переходу від  натурального, дрібнотоварного господарства до ринкового товарного виробництва

Процес первісного нагромадження капіталу забезпечив усі необхідні умови для переходу від переважно натурального, дрібнотоварного господарства до ринкового товарного виробництва:

звільнення основної маси робітників від особистої, феодальної залежності і станових, цехових обмежень; відокремлення робітників від засобів виробництва, з метою створення для них необхідності пошуку роботи за грошову плату;

концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у руках тих, хто спроможний організувати й управляти великомасштабним товарним виробництвом (у підприємців);

наявність ринків постійного збуту продукції.

Примусове позбавлення дрібних товаровиробників засобів виробництва і їх перетворення у бідних продавців своєї робочої сили було важливим кроком до створення умов для капіталістичного виробництва.

Другим важливим кроком на шляху організації капіталістичного виробництва був процес нагромадження великих грошових запасів у руках цехових майстрів, фермерів, але головним чином — у купців і лихварів.

3.2. Основні джерела нагромадження капіталів:

зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами — перцем, прянощами, пахощами, тютюном

система протекціонізму, державні позики, податки;

пряме пограбування колоніальних володінь і залежних земель, колоніальні війни, торгівля рабами, піратство;

організація в колоніях (в Америці) рабовласницького, плантаторського господарства; жорстокі методи поневолення та пограбування корінного населення Африки, Азії, Північної і Південної Америки;

нещадна експлуатація позбавлених засобів виробництва і засобів існування пауперів (бідняків) у майстернях і робочих будинках, де робота виконувалася з перервами лише на сон і харчування.

Отже, процес первісного нагромадження капіталу це історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва, процес примусового позбавлення їх приватної власності й перетворення в бідних продавців своєї робочої сили, що передував власне капіталістичному нагромадженню. Його головною відмітною ознакою були розвиток товарно-грошових відносин, становлення ринкової економіки. Виходячи з того, що капітал — це цінність, що зростає, його нагромадження починалося там, де цінність працювала на своє збільшення.

  1.  Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях

Еволюція ринкового господарства в країнах Європи

Еволюція ринкового господарства в країнах Європи та українських землях пов'язана з мануфактурним виробництвом як більш прогресивною й адекватною досягнутому рівню розвитку продуктивних сил формою організації виробництва

Із середовища заможних майстрів, купців і дрібних фінансистів формується прошарок мануфактурників — власників великих майстерень, не зайнятих фізичною працею, які є капіталістами. А дрібні ремісники поступово втрачають незалежність і право власності спочатку на вироби, а потім і на саме господарство та знаряддя виробництва. Паломництво, або «розсіяна» мануфактура, одержало особливо бурхливий розвиток там, де були слабкі цехові обмеження. А цехові майстри, збільшуючи масштаби свого виробництва і ступінь поділу праці, створювали централізовані мануфактури. Особливо ефективні мануфактури були в галузях із дорогими, складними засобами виробництва і стійкого масового збуту: видобувній, збройній, суднобудівній, друкарській, ткацькій.

Мануфактурне виробництво в Україні 

Мануфактурне виробництво в Україні мало свої особливості. Основними видами мануфактур, що існували в українських землях, були кріпосна та капіталістична мануфактури.

А)  До кріпосної мануфактури належать:

вотчинна мануфактура (підприємство, базоване на примусовій праці, що виникає з XVII ст. у великих маєтках-вотчин  Російської імперії; в основному займається переробкою сировини, що виробляється в маєтку); в Україні до вотчинної мануфактури відносять суконну та цукрову мануфактури;

посесійна мануфактура (виникає у XVIII ст., в період правління Петра І; передбачає умовне володіння, використовує примусову працю приписних робітників); найбільшого поширеннянабула в галузях важкої індустрії.

Б) До капіталістичної мануфактури належали:

— купецька мануфактура (виникає в України в XVII ст., базується на вільнонайманій праці, як правило, належить представникам III стану — купцям);

- селянська мануфактура (підприємство, засноване заможним селянством); виростає, як правило, із селянських кустарних промислів, використовує вільнонайману працю.

Розвиток ремесла, його подальша спеціалізація, поява мануфактур посилювали територіальний поділ праці, що в свою чергу стимулювало розширення внутрішнього ринку. Збільшилася кількість торгів та ярмарків. Міцніли й економічні зв'язки України із зовнішнім світом: з Західною Європою, Росією, Сходом. Проте умови для торгівлі були дуже важкими. Економічна політика польського уряду захищала передусім інтереси шляхти і завдавала великої шкоди розвиткові української вітчизняної промисловості, затримувала загальний економічний розвиток

Цехи́ (нім. Zunft, також нім. Zech) — закриті корпоративні спілки, що складалися з членів, приналежних до одного або кількох зближених ремісничих фахів, поширені в містах Західної Європи починаючи з XI—XII століття.

Типового характеру цехи як станові об'єднання ремісників набули за середньовіччя. Особливого розвитку вони зазнали в німецьких країнах, звідки через Польщу поширилися і в Україні, головним чином у містах, що користувалися маґдебурзьким правом. Ремісничі цехи спричинилися до розвитку міського самоуправління й творили у ньому, поряд з патриціями, купцями та іншими станами численний прошарок населення. Діючи спершу лише як професійно-суспільні організації ремісників, цехи згодом оформилися як речник ремісничого стану. Вони поставали з метою захисту інтересів ремісників-виробників, для здобуття й утримання певних виняткових прав, встановлення внутрішньої дисципліни серед членів, контролю над виробничими відносинами, цінами, збутом товарів тощо. Цехи монополізували певні ремесла для закритих груп осіб — своїх членів («братів»}, усували конкуренцію, дбали за професійну етику і всіляко боронили привілеї своїх членів. Вступ до цехів був затруднений і обмежений. Подібними до ремісничих цехів, іноді з тією ж назвою, були фахові організації учителів, лікарів, аптекарів, адвокатів, нотарів; згодом вони почали називатися ґільдіями, а назва цех залишилася для ремісничих об'єднань.

ЛЕКЦІЯ 7. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (XVІ—перша половина XVII ст.). (Продовження)

  1.  Меркантилізм.
  2.  Особливості меркантилістської політики західноєвропейських держав в період зародження ринкового господарства.

2.1 Віллям Стаффорд

2.2 Томас Мен 

2.3. Самуїл Фортрей 

2.4  Джеймс Стюарт 

2.5.  Французький меркантилізм. 

2.6. Меркантилізм в Італії. 

  1.  Господарського розвитку українських земель у ХVІ-ХVІІ століттях.      

3.1. Загальна характеристика.

3.2.Фільварок.

3.3. «Волочна реформа».

  1.  ІІІ-ій  Литовський статут.
    1.  Цехове ремесло

 3.6. Україна під владою Москви.

  1.  Меркантилізм

На третьому періоді європейського феодалізму, починаючи з кінця XV ст., відбуваються значні зміни в усіх сферах життя. Відбувається становлення та розвиток нової форми. Поступово створюються умови для переходу від феодального до індустріального суспільства, що було пов'язано з розвитком товарно-грошових відносин, особливо в містах; початком руйнування натурального феодального господарства; зростанням обсягів торгівлі; наближенням спеціалізації ремесла до рівня мануфактурного поділу праці; посиленням майнової та соціальної диференціації; формуванням великих капіталів і розвитком розширеного відтворення. Набуває поширення ідеологія меркантилізму. Керівним принципом Меркантилізму був аристотелівський поділ господарства на економіку і хрематистику із засудженням останньої. У центрі уваги  опиняється саме хрематистика — «породження» грошей грошима. Меркантилісти шукають зв’язку між господарськими явищами, але шукають його на поверхні явищ, у сфері обігу. Економічні погляди меркантилістів не можна розглядати як єдину, цілісну, наукову теорію. Те, що пізніше отримало загальну назву меркантилізму, є сукупністю особистих поглядів різних людей, а також сукупністю практичних господарських заходів.

Ідеологію меркантилізму розкривають такі головні положення.

  1.  Багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах; тобто нагромадження грошей.
  2.  Виробництво створює потрібні передумови для утворення багатства, а тому потребує постійного заохочення й розвитку.
  3.  Безпосереднім джерелом багатства є сфера обігу.
  4.  Сфера обігу є водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі.
  5.  Джерелом багатства е лише зовнішня торгівля.
  6.   Потрібно менше купувати в іноземців і більше їм продавати .

Теорія меркантилізму пройшли два етапи у своєму розвитку. Це ранній меркантилізм (монетарний) і розвинутий меркантилізм (мануфактурний). Ранній меркантилізм (монетарний)  ґрунтувався на теорії грошового балансу. Ця теорія мала два завдання: по-перше, залучити в країну якомога більше грошей з-за кордону; по-друге — зберегти гроші в самій цій країні. (політика зменшення імпорту).

Представниками цього напряму були Вільям Стаффорд в Англії та Гаспар Скаруффі в Італії.

Монетарний меркантилізм був досить примітивною формою пізнішого меркантилізму. Властиві  заходи — заборона вивезення грошей, обмеження імпорту, збільшення видобутку золота та срібла там, де це було можливим, встановлення високого імпортного мита не дали очікуваних результатів

У другій половині ХVІ ст. система монетарного меркантилізму змінюється системою меркантилізму мануфактурного, що досягла свого розквіту у ХУІІ ст. Основними представниками його були Томас Мен у Англії, Антуан Монкретьєн у Франції, Антоніо Серра в Італії. Для цієї системи характерною е теорія торгового балансу. Пізні меркантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошового обігу у сферу товарного обігу. Вони ставили своїм завданням скасування заборони вивезення грошей, обмежень імпорту іноземних товарів; форсування експорту національної продукції передовсім промислової; завоювання ринків, у тім числі колоніальних, і забезпечення активного торгового сальдо, тобто перевищення вартості вивезених з країни товарів над вартістю товарів, увезених у країну. 3 цією метою заохочувався розвиток промисловості, що виробляла товари на експорт. 

На перший план висувалася політика протекціонізму, що розглядалася як найліпший засіб для забезпечення інтенсивнішого розвитку експорту. Держава запроваджувала систему митних заходів.

Ранні меркантилісти вважали, що будь-яка купівля зменшує їхню кількість, а будь-який продаж — збільшує. Пізні ж меркантилісти розуміли, що гроші «породжують» гроші і для цього вони мають бути в постійному русі.

  1.  Особливості меркантилістської політики західноєвропейських держав в період зародження ринкового господарства.  

Англійський меркантилізм.

2.1 Віллям Стаффорд(1554-1612). Його твір «Стислий виклад деяких скарг наших співвітчизників». Містив у собі  розуміння зв’язку між вартістю грошей і вартістю товарів. Зменшення цінності грошей спричиняє підвищення цін на товари. Псування монети, на думку Стаффорда, має подвійні наслідки: 1) дорожнечу; 2) відплив з країни повноцінної монети. Гроші є тільки засобом обігу. Сировинні продукти не мають вивозитися за кордон необробленими, оскільки це спричиняє завезення їх в обробленому вигляді, що є  невигідним. Необхідність державного опікування вітчизняною торгівлею. Він пропонує заборонити ввезення предметів розкоші 

2.2 Томас Мен (1571‒1641). У своїх творах  він заперечує монетаризм і обґрунтовує теорію торгового балансу.

А)гроші приносять багатство тільки перебуваючи в обороті. Утримання грошей лише шкодить Єдиним розумним засобом збільшення кількості грошей у країні є сприятливий торговий баланс.

 Б) увезення та вивезення грошей, за Меном, прямо залежить від стану зовнішньої торгівлі. Якщо вивезення перевищує ввезення,  гроші надходять у країну.

В) вимагає  зменшення мита на товари, що вивозяться, є прихильником розвитку вітчизняної промисловості і вимагає заміни експорту сировини експортом готових виробів.

2.3. Самуїл Фортрей (1622 - 1681), Він пропонує встановлення на іноземні товари високого мита. Приділяє особливу увагу підвищенню продуктивності сільського господарства. Але вважає промисловість джерелом багатства.

   2.4  Джеймс Стюарт він не погоджується, що багатство створюється внаслідок продажу  товарів за ціною, що перевищує їхню вартість. Він розрізняє «позитивний прибуток», що залежить від продуктивності праці, і «відносний прибуток», що є результатом обміну в процесі міжнародної торгівлі.

3.  Французький меркантилізм. 

Політику меркантилізму проводив Генріх ІУ, а потім  Людовік ХІУ, завдяки заходам  міністра фінансів Жана Батіста

Антуан Монкретьєн де Ваттевіль, Вважав торгівлю важливішою за промисловість. Для могутності держави необхідне золото, а найнадійнішим способом його придбання е зовнішня торгівля. Монкретьєн засуджує політику забезпечення свободи торгівлі купцям з інших країн. У торгівлі виграш одного е втратою для іншого. Але в процесі внутрішньої торгівлі , країна в цілому нічого не втрачає.

Монкретьєн розрізняє поняття «гроші» і «багатство Першочергового значення він надає «природному багатству» (хліб, сіль, вино та ін.). Монкретьєн виступає проти зайвих розкошів, уважаючи їх однією з причин, що призводить до відпливу золота з країни.

Монкретьєн  вважає, що держава має турбуватися про народ(селян).

4. Меркантилізм в Італії. 

4.1. Гаспар Скаруффі. запропонував встановити єдину загальноєвропейську грошову систему, визнати золото та срібло валютними металами .

2Антоніо Серра дотримується теорії «торгового балансу». Він засуджує заборону вивезення грошей і регламентацію їхнього обігу, втручання держави в економічне життя. Наявність грошей у державі, що не має копалень, за Серрою, залежить від розвитку ремесла,  торгівлі, відповідної політики уряду.

3Антоніо Дженовєзі вважає, що неможливо допускати такого вивезення товарів, котрий послабив би вітчизняну промисловість і такого ввезення, котре завдало б шкоди вітчизняним ремеслам Багатство - це не гроші самі по собі, а правильно організована з їхньою допомогою зовнішня торгівля.  Їх має бути стільки, скільки необхідно для обслуговування торгівлі.

Ідеї меркантилізму у тій чи тій формі позначалися на формуванні й розвитку економічної політики Іспанії, Німеччини, Австрії та інших країн як Західної, так і Східної Європи.

  1.  Господарський розвиток українських земель у ХVІ-ХVІІ століттях.

3.1. Загальна характеристика.

У період з XVI по першу половину XVIII ст. український народ існував без своєї держави, не маючи можливості розвивати власне господарство і вільно порядкувати своїми природними багатствами. Українська Козацька держава, створена в ході Визвольної війни середини XVII століття, поступово втратила свою незалежність. Тож, господарський розвиток українських земель визначався економічними системами Речі Посполитої та Московської держави, до яких вони належали.

Протягом XVI - першої половини XVIII ст. ст. утвердилася панщинно-кріпосницька система,

У 1569 р. між Великим князівством Литовським і Польським королівством  було укладено Люблінську унію про створення єдиної держави -  Речі Посполитої, в результаті чого більша Частина українських земель відійшла під владу Польщі. Почало стрімко зростати велике феодальне землеволодіння.

Одним   з   наслідків   Великих   географічних   відкриттів   для України було виникнення фільварків.

3.2.Фільварок - це товарне багатогалузеве господарство, базоване на примусовій праці кріпаків. Розвиток фільваркового господарства став причиною проведення аграрної реформи короля польського та великого князя литовського Сигізмунда II Августа.

За рахунок цього очікувалося підвищити продуктивність фільваркових та селянських господарств з метою збільшення товарного виробництва збіжжя, яке було головною сільськогосподарською експортною культурою.

3.3. «Волочна реформа».

«Волочна реформа» в 1557 р.  передбачала фіксацію розміру земельного наділу на селянський двір, який був здатен сплачувати державі податки і нести різні повинності. Розмір повної волоки становив 20 десятин, але практикувалось введення також половини і чверті волоки. Надлишки землі забирались і відводились під фільварки. Оскільки цю реформу здійснювала шляхетська держава, то шляхта отримала і кращі землі. Результати волочної реформи: ліквідація селянської общини як колективного власника землі, перехід на індивідуальне волочне землекористування, обмеження земельних площ, які залишалися в селянських господарствах, створення великих шляхетських маєтків (фільварків), обезземелення значної частини колишніх общинників, які змушені тепер були працювати в фільварках. Якщо спочатку волочна реформа була проведена тільки на державних землях, то незабаром подібна практика була поширена на всі.

  1.  ІІІ-ій  Литовський статут.

Зростання фільваркової системи та поширення панщини зміцнило землеволодіння магнатів і шляхти. Селяни почали втрачати право переходу, опиняючись в особистій, поземельній, судово-адміністративній залежності від хазяїна чи пана. Протягом XVI ст. (1505 та 1520 рр.) польські сейми видали низку законів, що суворо забороняли селянам без дозволу феодала покидати свій наділ, нарешті, третій Литовський статут 1588 р, остаточно закріпачив селян. їм заборонялося самостійно виступати в суді і свідчити як проти, так і за своїх панів. Шляхтич отримав право не лише продати чи купити селянина, а й засудити його на смерть. Під ярмом Польщі українського селянина було позбавлено всіх прав.

Під впливом зростання товарно-грошових відносин в ринок поступово втягувалися і селянські господарства, в результаті чого зростає прошарок заможного селянства, яке займалося торговельним землеробством, промислами, використовувало найману працю,  проте розвиток капіталістичних відносин стримувався пануванням феодальних.

  1.  Цехове ремесло

Цехове ремесло, як і в Західній Європі, було жорстко регламентоване. Внаслідок цього в містах існувала велика кількість позацехових майстрів, так званих партачів. Розвиток ремесла, його подальша спеціалізація, поява мануфактур посилювали територіальний поділ праці, що в свою чергу стимулювало розширення внутрішнього ринку. Збільшилася кількість торгів та ярмарків. Міцніли й економічні зв'язки України із зовнішнім світом: з Західною Європою, Росією, Сходом. Проте умови для торгівлі були дуже важкими. Економічна політика польського уряду захищала передусім інтереси шляхти і завдавала великої шкоди розвиткові української вітчизняної промисловості, затримувала загальний економічний розвиток

3.6. Україна під владою Москви.

Українські землі що опинилися у складі Московської держави зазнали набагато більших утисків, особливо за правління Петра І. Петро І спрямовував свою політику щодо України на перетворення її у ринок збуту та сировинний придаток Росії. Великої шкоди петровська політика завдала українській торгівлі — як зовнішній, так і внутрішній. Високими митами та заборонами були перекриті можливості для українського купецтва у вже налагодженій міжнародній торгівлі.

У період правління Катерини II (1762-1796 рр.) відбувається ліквідація й більшості соціальних здобутків Визвольної війни. У 1764 році скасовано Гетьманщину, у  1775 р. спеціальним «Маніфестом» знищено Запорізьку Січ,  у 1783 році впроваджується кріпацтво.

Щодо економічного розвитку галузей, то найпоширенішою галуззю було ґуральництво (Галузь господарства, що займалася виробництвом спирту, горілки). Поряд з ним в багатьох фільварках існували поташні буди ( Поташ (карбонат калію) застосовують для виготовлення мила, скла, фарбування, у якості добрив), селітряні варниці, суконні мануфактури. Зростання товарності поміщицьких господарств призводить до зростання посівів технічних культур, поліпшуються породи великої рогатої та робочої худоби, овець тощо. У маєтках зростає промислове виробництво з переробки сільськогосподарської продукції. На Лівобережній Україні у 80-х роках XVII ст. було 2836 «заводів», 87 % яких становили винниці. З'явилися мануфактури залізоробні, з виробництва пороху, шовку й виробів з шовку, фаянсу тощо.

З розвитком торгівлі в Україні йшов процес формування фінансово-грошової системи. Протягом XVIII ст. російські гроші поширювалися на Україну і поступово витісняли з обігу польсько-литовські

13

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Скачать

Історія економ. думки і вчень 6-7 лекція.doc

Історія економ. думки і вчень 6-7 лекція.doc
Размер: 147 Кб

Бесплатно Скачать

Пожаловаться на материал

Еволюція господарських форм в країнах Західної Європи на етапі розпаду натурального господарства.  Роль Великих географічних відкриттів у становленні ринкового господарства суспільств Європейської цивілізації.  Суть первісного накопичення капіталу.  Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях.  

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Криминалистика

Понятие и предмет криминалистики. Общая, главная задача криминалистики – содействовать своими средствами и методами делу борьбы с преступностью. Научная теория криминалистической идентификации. Процесс расследования преступлений.

Устный пересказ, виды изложений. Русский язык

Устный пересказ, его характеристика. Методика проведения сжатого пересказа. Виды изложений, методика их проведения на уроках русского языка. Методика работы над изложением. Реализация языковой содержательной линии на уроках русского языка.

Разработка сетевого графика проекта

От набора работ к сетевому графику. Конструирование, основные правила разработки сетевого графика. Принципы построения и анализа сетевых графиков типа "ОУ". Оценка начала и окончания работ, процесс расчета параметров сетевого графика. Прямой анализ - определение ранних сроков начала операций. Обратный анализ...

Сучасні екологічні проблеми і здоров'я людини. Реферат

Ми живемо на самому дні блакитного повітряного океану Землі - її атмосферного шару. Земля - це наш дім.

Классификация теплогенерирующих устройств

Преобразование различных видов энергии в теплоту (тепловую энергию) осуществляется в теплогенерирующих устройствах, которые являются основными элементами конструкции тепловых аппаратов.

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok