Соціальна стратифікація суспільства, її динаміка.

Тема №4

Соціальна стратифікація суспільства, її динаміка.

  1.  Стратифікація.

1.1. Особливості соціальної стратифікації

1.1. Соціальна стратифікація має такі особливості:

1.2. Стратифікація має такі основні виміри (критерії):

2. Основні стратифікаційні тенденції в сучасній Україні.

3. Соц структура суспільства, її складові

4. Група як складова соц. стр-ри суп-ва. Класифікація груп

5. Соц. відносини, їх роль у формуванні соц. стр-ри

1Стратифікація.

1.1. Особливості соціальної стратифікації

Сучасне суспільство характеризується наявністю груп, які розпоряджаються значно більшими ресурсами багатства та влади, ніж інші групи. Наявну в суспільстві (спільнотах і групах) нерівність між індивідами й об'єднаннями індивідів, яка виявляється в неоднаковому доступі до соціальних благ і ресурсів та володінні ними, називають соціальною стратифікацією.

Соціальна стратифікація - це ієрархічно організована структура соціальної нерівності, що існує в певному суспільстві в певний історичний період.

Вона є стійкою, регулюється та підтримується інституційними механізмами, постійно відтворюється й модифікується.

1.1. Соціальна стратифікація має такі особливості:

• стратифікація - це рангове розшарування населення, коли вищі верстви перебувають у більш привілейованому становищі порівняно з нижчими;

• кількість вищих верств значно менша, аніж нижчих.

1.2. Стратифікація має такі основні виміри (критерії):

• прибуток, власність;

• освіта;

• влада;

• престиж.

Перші три критерії стратифікації- прибуток, освіта, влада-мають об'єктивні одиниці виміру (гроші, роки, люди).

Престиж є суб'єктивним показником, який відтворює рівень поваги до якої-небудь професії, посади, до виду діяльності в суспільній думці.

2. Основні стратифікаційні тенденції в сучасній Україні.

Для характеристики різних типів соціальної структури в науці використовуються два поняття: сильне та слабке суспільство.

Сильне суспільство - це суспільство, котре характеризується досить стабільною та міцною соціальною структурою з явною тенденцією до органічної солідарності різних груп, з порівняно низькою диференціацією прибутків, широкими можливостями індивідуальної мобільності, усталеною шкалою престижу професій, роду занять тощо.

Слабке суспільство - це таке суспільство, в якому немає чіткої диференціації між групами, єдиної та стабільної шкали престижу професій, для нього характерна наявність нестійких соціальних спільностей з переважно конфліктними зв'язками між ними, що унеможливлює ефективну взаємодію та солідарність. Соціальна структура такого суспільства характеризується високою диференціацією у прибутках, масовою спадною соціальною мобільностю, знедоленням основної маси населення, надмірним подовженням профілю стратифікації.

Саме до таких суспільств належить сучасна Україна. Як справедливо зазначають сучасні українські дослідники проблем соціальної структури, соціологи ще не провели реконструкції картини нової соціальної структури, не виробили загальної концепції її, але тенденції стратифікаційних зсувів можуть бути означені.

В Україні наявний процес демократизації та лібералізації соціальної структури, зумовлений руйнуванням старого суспільства, відсутністю провідних ідеологічних важелів колишньої соціальної структури. Наслідком цих процесів є урізноманітнення соціальних груп, вільний вибір місця проживання, працевлаштування, способу життя, права власності тощо.

Для України характерна ситуація паралельного існування двох різних соціальних структур: старої, що проявляється в традиційних солідарних утвореннях (робітничий клас, селянство й інтелігенція), котрі також зазнали певних змін, та нової соціальної структури, що склалася внаслідок інституційних змін і проявляється в таких соціокультурних одиницях, як підприємці, банкіри, фермери, особи вільних професій, безробітні, групи протиправної поведінки тощо.

Наслідком такого співіснування, а також кількісних і якісних змін, які відбулися в робітничому класі, селянстві й інтелігенції стала надмірна атомізованість, розпорошеність суспільства, строкатість і мозаїчність його соціальної структури.

Суттєві зміни відбулися також у системі визначальних чинників соціального статусу індивідів. За даними соціологічних досліджень, самоідентифікація соціального статусу відбувається переважно за єдиним критерієм - економічним -за умов зниження ролі інших критеріїв - освітніх, кваліфікаційних, престижних тощо. Як відомо, тенденція зведення багатоманітних чинників соціальної стратифікації до економічного є провідною ознакою саме бідних країн.

Наступна тенденція, що прослідковується в соціальній структурі України, пов'язана з браком бажаної інтеграції, солідарності в суспільстві та розшаруванням населення на групи з діаметрально протилежними інтересами: багаті-бідні, вищі-нижчі тощо. Загалом ця тенденція є передбачуваною, адже ринкові реформи своїм наслідком завжди мають поляризацію населення. Проте в Україні вона досягла безпрецедентних розмірів і є небезпечною, оскільки виникає загроза втрати керованості соціальними процесами. За даними експертів, прибутки 10 % найбагатших людей України у 20 разів перевищують прибутки 10 % найбіднішого українського населення (зауважимо, що вже восьмикратний розрив вважається соціально небезпечним).

Наслідком стрімкої висхідної соціальної мобільності у сфері матеріального добробуту є поява страти багатих. Вона має свої особливості, оскільки багатство вони набули за дуже короткий історичний період. Сучасна бізнес-еліта формується за рахунок поєднання носіїв капіталу й бюрократії та формування фінансово-промислових груп.

Формування страти бідних унаслідок спадної мобільності більшості населення - ще одна суттєва тенденція в соціальній структурі українського суспільства. Бідність визначається як неможливість через брак коштів підтримувати спосіб життя, що вважається нормальним і звичним для цього суспільства.

Особливості субкультури бідності в Україні: висока частка витрат на харчування в загальній структурі всіх витрат (понад 60% від усіх витрат); низький рівень життя населення загалом; висока питома вага тих, хто самоідентифікує себе з групою бідних (понад 65 % населення); поширеність бідності серед населення, що працює; масова участь у сільгоспроботах на присадибних ділянках з метою вироблення продуктів для власного споживання (своєрідне "натуральне господарство") та ін.

Як дуже небезпечну тенденцію в соціальній структурі України слід кваліфікувати ситуацію, що склалася із "середнім класом". Помилково говорити про його повну відсутність, тому що впровадження ринкових реформ закономірним наслідком має появу середнього класу. Однак ідеться, насамперед, як про кількісні, так і про якісні його показники, що не можуть задовольняти розвинуте суспільство. Середній клас в Україні формується переважно від обслуговування багатих, а не від реального виробництва. Той середній клас, а фактично його зародок, який є в Україні, неспроможний ефективно виконувати роль буфера в дихотомії "багаті—бідні".

Ще одна суттєва тенденція в соціальній структурі України -це маргіналізація суспільства як наслідок посилення спадної соціальної мобільності. Маргінал — це людина на перетині шляхів, яка перебуває між двома культурами, не інтегруючись у жодну з них. Отож характерні риси такої людини: невизначеність соціального статусу, посилені рольові конфлікти, амбівалентність поведінки, психологічний дискомфорт тощо.

Подальший розвиток соціальної структури безпосередньо залежатиме від процесів соціально-економічного та соціально-політичного реформування.

3. Соц структура суспільства, її складові

Соціальна структура  -  ієрархічно впорядкована сукупність індивідів, соц груп, соц спільнот, орг та інститутів, об’єднанаих стійкими  відносинами.

Виникає соц структура у зв’язку з сусп розподілом праці. Основним елементом  її є люди. У процесі життєдіяльності люди створюють нові об’єднання або входять до вже існуючих для задоволення різноманітних потреб. У соціології такі об’єднання: класи, верстви, групи, спільноти, категорії – елементи соц. структури, деякі з них стійкі в часі, постійно відтворюються та забезпечують наступність та порядок у сусп., а деякі виникають і тут же зникають. Соц. групи мають місце там, де є сталі зв’язки між індивідами. Саме діями таких груп відтворюється соц. життя. Людина може одночасно перебувати у декількох соц. групах, чим і обмежує, і отримує певні переваги.

4. Група як складова соц. стр-ри суп-ва. Класифікація груп

Сила соц. групи тим більша, чим більше вона здатна впливати на розвиток сусп. і відстоювати свої інтереси.

Соц. групи характеризуються: 

1) стійкою взаємодією;

2) високим ступенем спільності;

3) чітко вираженою однорідністю складу;

4) входженням у більш широкі єдності як структурні угрупування.

Класифікація:

1) залежно від членів (малі – від 2 до 15; великі – більше 15);

2) від форми здійснення зв’язків (первинні, вторинні).

Озн. малої групи: малий склад, просторова близькість членів, довгостроковість існування, єдність групових цінностей, добровільність вступу до групи, неформальний контроль за поведінкою групи. Мала група – об’єднання, де усі знаходяться у беспосередньому контакті. Сер – порівняно сталі спільноти людей, які прац на од п-ві і є членами сусп орг, або прож на обмеж терит. Вел – сталі сук знач к-ті людей, які діють разом у соц значущих стиуанція і ф-ють у межах країни.

5. Соц. відносини, їх роль у формуванні соц. стр-ри

Соц. відносини – відносини між окремими індивідами, соц. групами, що займають різне місце у структурі сусп., беруть неоднакову участь у його ек., політ. та держ. житті, різняться за способом життя, рівнем і джерелами доходів, структурою осбистого споживання. Соц. відн. як різновид сусп. відн. постійно взаємодіють з ін. відн.

Соц. відн. формуються з приводу реалізації соц. взаємодії. Якщо відносини сформувалися з приводу засобів виробництва – це економічні відносини, державної влади – політичні, законів – правові, ідеології, науки, культури, релігії, освіти, мистецтва – духовні

Соціальні відносини у вузькому значенні (у широкому вони ідентичні суспільним) формуються з приводу реалізації соціальної взаємодії, що виникає між різними суб'єктами (соціальними спільнотами, прошарками, групами, індивідами). Вони відбивають становище окремих суб'єктів у суспільстві. Це відносини рівності – нерівності, справедливості – несправедливості, панування – підлеглості.

Основою формування і розв. соц. ст-ри,  її складових є виробничі відносини. Сталі форми людських об’днань та відносин між ними утворюються на основі об’єктивних процесів суспільного поділу праці (СПП) – розмежування в сусп. різних соц. функцій, що виконуються певними індивідами, групами людей, спільнотами з різних сфер сусп., які поділяються на дрібніші складові. Перший великий СПП – виокремлення пастуших племен, що створило матеріальну базу для появи приватної властності, поділу сусп. на класи. Другий -  відокремлення ремесла, яке до цього було підсобним промислом землероба. За третього поділу стався поділ праці на фізичну та розумову,  населення – на сільське та міське. З розвитком ПС і сусп. в-ва поглиблювався поділ праці, який зумовлював ускладнення соц. структури, появи нових її елементів, заміну одних ін., що відповідали вимогам ек. і соц. розвитку.

Тема 5.

Соціальні інститути та процеси. Базисні компоненти соціального життя.

План лекції.

  1.  Соціальні інститути їх види та функції.

2.Інституалізація, її ознаки.

3. Найважливіші соц. інститути сучасного укр. сусп., проблеми їх взаємодії

  1.  Соціальні інститути їх види та функції.

Соціальний інститут – це стала форма організацій спільної діяльності людей; механізм, що забезпечує соціальний порядок, стабільність суспільства. Взаємозв’язки та взаємодії елементів соціальної структури організовуються та регулюються соц. інститутами.

Існують різні класифікації соціальних інститутів: Ян Щепанський виділив  наступні типи:

 Економічні (вир-во, розподіл, обмін, споживання товарів та послуг) – ринок, банк

Політичні (встановлення, підтримка та виконання влади ф поділу влади) – держава, суд, армія, політичні партії

Освіти (предача знань та цінностей)

Релігійні (підтримка консенсусу та злагоди в сусп) сім’ї (регул процес біол. Відтвор населення, а також засвоєння культури в проц соціалізації)

Функції: явні (розкриваються як визнана частина їх цілей), латентні (здійснюються несвідомо і можуть офіційно не визнаватись).

Функції соціальних інститутів: 

1) Регулятивна (закріплення та відтворення сусільних відносин у певній галузі за доп інст ств передбачуваність поведінки людини. Кожна людина виконує ролеві вимоги очікування);

2) Інтегративна (згуртування, взаємо зал і взаємовідповідальнсть членів сусп, що відб під впливом інститут норм, санкцій. Правил, с-м ролей. Інтегр людей вкл консол зусиль, моб вл ресурсів для досяг спільної мети);

3) Транслююча (передача досвіду. Це допомагає соціаліз до цінностей, норм, ролей інст);

4) Комунікативна (спілкування, розповсюдження інф.).

Аномія (за Дюркгеймом) – ситуація, коли індивіди не можуть інтегруватися з основними інститутами сусп. і не визнають найбільш значущі соц. норми. Аномія характеризується втратою соціальними інститутами мети діяльності, послабленням нормального регулювання поведінки людини у головних сферах життєдіяльності; утратою чіткого визначення соц. норм, послаблення механізму соц. контролю, зростання соц. напруження. Тобто, діяльність соц. інститутів перестає задовольняти потреби сусп., нові умови його життєдіяльності. Отже, соц. інститути є головними агентами соц. змін. Соц. розвиток сусп. відбувається через розвиток самих соц. інститутів. Чим більше інституалізованим є сусп., тим більші воно дає можливості для прогресивного розв..

2. Інституалізація, її ознаки.

Інституціалізація – процес визначення та закріплення соц. норм, статусів і ролей, приведення їх у систему, яка здатна діяти в напрямку задоволення певної суспільної потреби; заміна спонтанної поведінки на передбачувану., яка очікується і регулюється.

Ознаки інстутилізації:  

1) Оформлення соціальної групи, для якої певна діяльність стає професійною;

2) Зміна якості самої діяльності, яка стає ролевою, цілеспрямованою, ієрархічною;

3) Поява спеціальних закладів, у яких відбувається ця діяльність;

4) Виникнення регулюючих її норм, що в міру розвитку професійної діяльності розділяються на моральні та правові.

Інститулізація проявляється у формі певної ідеології, яка є підґрунтям для створення зразків поведінки, ритуалів.

Розв. соц. інститутів відбувається двома способами:

1) Виникненям нових соц. інститутів; в Укр. в процесі становлення державності створюються такі важливі соц інститути як інститути освіти, науки, армії, дипломатії;

2) Розв. і вдосконаленням уже існуючих соц. інститутів, поглибленням спеціалізації їхніх функцій, відокремленням від них нових соц. інститутів. Так, із загальної судової системи розвивається конституційний суд, з’являється самост. інститут слідства.

3. Найважливіші соц. інститути сучасного укр. сусп., проблеми їх взаємодії

Найважливішими соц. інститами сучасного укр. сусп. можна назвати:

1) Економічні, що регулюють соц. зв’язки в господарській сфері, забезпечують процес вир-ва, виконують нормативно-розподільчу функцію, розподіляючи та перерозподіляючи матеріальні блага та їх еквіваленти. Вони формують економічний. потенціал сусп., підтримують стійкість його соц. стр-ри, розмежовують організації і професійно-статусні групи за способами і якостями споживання, за типамии способу життя.

2) Політичні, що регулююьть соц. зв’язки з приводу використання влади, її здійснення та розподілу. Політ. інст-ти встановлюють і підтримують пол. владу соц. групи, що домінує в сусп., забезпечують відтворення і стійке збереження ідеологічних цінностей.

3) Культури та соціалізації, діяльність яких зв’язана з розв. і поширенням культури, соціалізацією особистості, засвоєнням нею соц. цінностей. Соціокультурні інститути засвоюють, а потім відтворюють культурні та соц. цінності, що накопичуються в процесі соц. діяльності, залучають індивидів до певних субкультур, а також регулюють їх соціалізацію через засвоєння стійких соціокультурних стандартів поведінки, захист відповідних цінностей і норм.

4) Сім’я, діяльність якої, відносини між батьками і дітьми, методи виховання визначаються сист. правових та інших соц. норм.

Усі соц. інст-ти у своїй діяльності взаємопов’язані. Так, організація вир-ва забезпечує сімейні потреби в квартирах, одязі, продуктах харчування, держ. політика визначає перспективи розвитку освіти, торгівля враховує запити споживача, релігія впливає на розвиток освіти і діяльність держ. установ. Ураховуючи важливість деяких ін-тів у сусп. житті, ін. намагаються контролювати їх діяльність. Так, відн. між окремими ін-тами промисловості і торгівлі регулюються держ. за допомогою податків. На інст-т освіти намагаються впливати пол. установи, виробничі організації, церква. Зміни в одному інст-ті призводять до зміни в ін. Соц. порядок може бути забезпечений лише вдалим поєднанням взаємодії інст-тів і збереженням незалежності кожного.

Тема№6

Соціологія економічного життя, соціологія молоді, соціологія сімї.

План.

1. Предмет та об`єкт економічної соціології, її місце у загальній системі соц знання

2. Взаємозв”язок економічної та соціальної сфер суспільства.

3. Економіка як соціальний інститут, його ф-ції

4. Сутність соціального механізму економічного розвитку

5. Соціологія сім'ї.

5.1. Форми сімї.

5.2. Функції сімї.

5.3. Проблеми української сімї.

5.4. Шлюб.

6. Соціологія молоді.

6.1. Рівні соціології молоді, як науки.

6.2. Проблеми соціології молоді.

7. МОЛОДЬ як соціально-демографічна група.

7.1. Сутнісні риси молоді.

7.2. Вікові параметри молоді.

7.3. Три основних періоди молодої людини.

7.4. Специфічні функції молоді в суспільстві

1. Предмет та об”єкт економічної соціології, її місце у загальній системі соц знання   

У сукупності спеціальних соціологічних теорій економічна соціологія посідає особливе місце як міждисциплінарна наука, яка розкриває зв'язок між соціологією та економікою, вивчає мотивацію економічної поведінки, закономірності розвитку економічної та соціальної сфер.

Економічна соціологія вивчає широке коло питань соціальної політики, яка стосується діяльності органів влади, спрямованої на регулювання стану, відносин і взаємодії основних елементів соціальної структури суспільства – класів, націй, верств і груп. Завдання цієї політики полягає у забезпеченні узгодження інтересів індивідів і спільностей з інтересами суспільства. Конкретні цілі соціальної політики грунтуються на потребах і умовах та спрямовуються на соціальний захист людей і дотримання соціальної справедливості в усіх сферах суспільного життя.

2. Взаємозв”язок економічної та соціальної сфер суспільства.

 Характерна особливість економічної соціології полягає в тому, що вона грунтується на взаємозв'язках і взаємодіях соціальної та економічної сфер. Економічна соціологія розглядає соціальну сферу як середовище, в якому формуються соціальні відносини між сукупностями людей та індивідами. 

Соціальна сфера істотно впливає на функціонування й розвиток економіки, тобто на соціально-економічні процеси. Під соціальними процесами розуміються зміни у соціальних об'єктах, які відбуваються під впливом людського фактора.

Економічна сфера являє собою цілісну підсистему суспільства, яка відповідає за виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ та послуг, необхідних для життєдіяльності людей. Вона взаємодіє з політикою, культурою, освітою, побутовими послугами та іншими елементами системи.

Між економічною і соціальною сферами існують тісні взаємозв'язки, насамперед, економічні відносини впливають на соціальну структуру суспільства і на активність соціальних груп, а соціальні відносини впливають на соціально-економічні процеси. Особливу роль у такому взаємовпливі відіграє людський фактор, який є активною силою розвитку економіки й надання їй соціального характеру.

3. Економіка як соціальний інститут, його ф-ції

Першою вихідною функцією є підтримка й розвиток форм суспільного розподілу праці. Це досягається за рахунок відтворення трудових ресурсів, розподілу робочих місць та перерозподілу кадрів.

Друга функція – стимулююча – забезпечує посилення стимулів до праці, економічну зацікавленість до праці.

Третя функція – інтеграційна – виражається у забезпеченні єдності інтересів працюючих.

Четверта функція – інноваційна – забезпечує оновлення форм та організації виробництва, систем стимулювання. Інноваційні процеси залежать від того, як ставляться суб'єкти виробництва до нового, досягнень науки, який рівень і характер їхньої активності.

Ці функції здійснюються через велику кількість соціальних механізмів – добору та розстановки кадрів, розподільчих відносин, планування постачання, споживання і т.ін. Ефективність реалізації функцій значною мірою залежить від рівня економічної культури суспільства, кожного індивіда.

4. Сутність соціального механізму економічного розвитку  

Економісти ототожнюють механізм розвитку економіки з господарським механізмом, який регулює відносини економічних інститутів та організацій, але носить внутрішньоекономічний характер і не охоплює відносин економіки з іншими сферами суспільства.

Соціологи розглядають механізм розвитку економіки значно ширше, включаючи взаємодію не тільки економічних, а й соціальних інститутів та організацій. Якщо економісти вивчають в основному формалізовані відносини, що грунтуються на регламентованих законодавчих нормах, посадових статусах, то соціологи враховують як формалізовані, так і неформалізовані відносини.

5. Соціологія сім'ї.

Соціологія сім'ї- це галузь соціології, що вивчає формуван

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

Лекції з Соціології.doc

Лекції з Соціології.doc
Размер: 304 Кб

.

Пожаловаться на материал

Стратифікація. Особливості соціальної стратифікації Основні стратифікаційні тенденції в сучасній Україні.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Лев Гумилевтің концепциясын талдау

Лев Николаевич Гумилев — белгілі кеңестік және Ресей этнологы- XX ғасырдың көрнекті еуразияшыл ғалымы, тарихшы-этнолог, тарих және география ғылымдарының докторы, ақын, парсы тілінен аудармашы.

Введение в журналистику

Правова аксіологія: ціннісні основи права

Цінності у праві та право як цінність. Свобода як цінність. Право як форма свободи. Справедливість як основна правова цінність.

Профессиональная деятельность

Функция внимания и его особенности в различных видах профессиональной деятельности. Понятие и психофизиологические основы монотонии, ее влияние на работоспособность.

Anteroom: Jewelry, precious goods, accessories and clocks

The House of Fabergé studios in St. Petersburg, Moscow, Kiev, and Odessa made both unique, single-copy works for special orders, as well as mass-produced goods (clocks, picture frames, cigarette cases) which were designed for all different social classes, and cost anywhere from a few to several thousand rubles.

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok