Основні фактори, що впливають на розвиток руслових річок

1.3 Основні фактори, що впливають на розвиток руслових річок

Зазвичай основним руслоформуючим чинником є дія водного потоку та інші флювіальні чинники. Проте в інших випадках переважаючими факторами стають інші чинники (що не враховується в діючих нормативах):

  1.   руслоформуюча витрата води;
  2.  надходження наносів з вище розташованої ділянки, з водозабору, в результаті розмиву берегів, із зсувами, з ярів і припливів;
  3.  вплив дощів на надходження наносів;
  4.  складування і втрати будівельних матеріалів;
  5.  гранулометричний склад наносів;
  6.  каламутність;
  7.  літологічна будова та гідрогеологія;
  8.  інфільтраційні потоки;
  9.  неотектонічні рухи, землетруси, обвали;
  10.  рослинність;
  11.  зміцнення або руйнування берегів;
  12.  акумуляція і ерозія наносів на заплаві;
  13.  вирубка лісу та сплав деревини;
  14.  еоловий чинник та ін.

Визначення головних руслоформуючих чинників дозволяє отримати уявлення про механізм деформацій річки (більшість яких неописана в сучасних нормативних документах).

Особливо слід визначити обмежуючі умови, тобто такі чинники, які стримують прояв дії активних руслоформуючих факторів. Це різного роду обмежуючі чинники на дні водотоку (базиси ерозії та ін.), чинники обмеження планових деформацій (природні і штучні), чинники обмеження надходження наносів та ін. Ці фактори самі не впливають на русловій процес, але можуть регулювати дію інших чинників. Найбільш вагомішим чиником що впливає на розвиток руслових річок є паводки.

Виникнення паводків та інших небезпечних природних явищ на Закарпатті пов’язано І результатом взаємодії ряду природних та антропогенних факторів. Так, паводок 1998 року характеризувався потужним стоком води, що танула, та води, принесеної наднормальними дощами.. Скочуючись із змерзлої поверхні землі, вода, не фільтруючись у грунт дуже швидко (протягом кількох годин), добігала до несучої річки. У період паводку було підтоплено 40793 житлових будинків, з них 2695 зруйновано та 2877 пошкоджено. Було також зруйновано 12 мостів, 48,6 км автодоріг, активізовано до 980 зсувів. Крім того 48 мостів і 722,2 км автодоріг було пошкоджено. Було виведено з ладу 18 водозаборів, 28 каналізаційних насосних станцій, 20 очисних споруд та 45 котелень. Пошкоджено 3,1 км залізничних доріг, 2,4 км залізничних доріг зруйновано. Паводок завдав збитків на суму 810 млн. гривень.

Українські Карпати (площа 37 тис. км2, довжина 280 км, ширина - 80-100 км, максимальна висота - 2061 м) об’єднують Західні й Південні Карпати, утворюючи потужну мегаекосистему площею 209 256 км2, яка виконує вагому функцію у підтриманні екологічного балансу в Середній Європі. Враховуючи особливе біогеографічне, екологічне, соціально-економічне та етнографічне значення Карпат, Світовий фонд дикої природи (WWF) включив їх до списку 200 найважливіших гірських регіонів на Землі. Отже, охорона природи та підтримання екологічного балансу в цьому регіоні набуває не лише національної, а й міжнародної ваги. Через територію Українських Карпат протікає  шість транскордонних річок: Тиса (довжина 966 км, в Україні - 201 км), Уж (128 км), Латориця (191 км), Дністер (1362 км), Прут (967 км), Сян (444 км, в Україні 56 км). Забезпечення їх нормального гідрологічного режим}' та попередження паводків - пріоритетне екологічне завдання в країнах, де розташовані їх басейни.

На теренах гірської системи проживає 4,2  млн чоловік (8,9% населення України), які пов’язані з нею історично, економічно й екологічно. Підтримання екологічної безпеки в регіоні - запорука сталого соціально-економічного розвитку та забезпечення добробуту гірського населення. Протягом останнього десятиріччя в Карпатах були три катастрофічні наводки: в листопаді 1998 р., березні 2001 р., липні 2008 р., кожен з яких охоплював усе більшу й більшу територію. Протягом кількох днів випало 200-300 мм атмосферних опадів, що у два-три рази перевищувало місячні норми. Унаслідок цього у важкому екологічному іі економічному становищі опинилися сотні сіл, було знищено тисячі людських осель, сотні мостів та десятки кілометрів шосейних доріг і навіть залізниць. Паводки супроводжувалися зсувами грунтів, селевими і брудо-кам’яними потоками, карстовими явищами. Народному господарству було завдано мільярдних збитків, на жаль, були й людські жертви. Президент та уряд України надали своєчасну допомогу потерпілим громадянам. Боротьба з цим стихійним явищем - важлива екологічна та соціально-економічна проблема, яку потрібно розв’язати на державному рівні.

Глобальний клімат Північної півкулі Землі в останьому півстолітті теплішає,і відбувається це доволі помітними теплами. Причиною цього,крім планетарних і космічних чиників, що зумовлюють вікові коливання температури повітря та кількості опадів, є надмірні промислові викиди в атмосферу вуглекислого газу, вуглеводів та інших домішок, які помітно змінили склад атмосферного повітря і призвели до парникового ефекту,що істотно впливає на тепловий режим нашої планети. Наслідком зміни режиму глобальної температури є підвищення інтенсивності планетарної циркуляції атмосфери, яке проявляється у збільшенні повторюваності стихійних явищ погоди над поверхнею Землі а саме: ураганів,смерчів, тайфунів, злив, граду,екстремальних рівнів температури повітря тощо. Клімат в Ураїні адекватно реагує на глобальні зміни теплового режиму на Північній півкулі Землі. Динаміка середньорічної температури повітря у різних регіонах України за період 1945-2000 рр. має стійку тенденцію до підвищення. Середньорічна температура повітря за останні 50 років підвищилась в середньому на 0,5 градусів С. На тлі глобального потепління істотно змінився також режим зволоження грунту на території України. Простежується тенденція до збільшення кількості опадів як загалом за рік, так і за сезонами. Середні умови опадів за період 1961-1990 рр. Перевищили кліматично норму: у грудні,січні і лютому на 9-12%,а у червні і липні — на 6-7%.

Багаторічні дослідження водоохоронної і ґрунтозахисної ролі лісів та паводкових процесів, які проводили в Карпатах О. В. Чубатий (1968, 1972, 1984), В. С. Олійник (1989, 1996, 2008), В. І. Парпан, В. С. Олійник, В. С. Кудра (1988), С. М. Стойко (2000, 2001), О. Ф. Поляков (2003), свідчать, що вони зумовлені комплексом природних та антропогенних причин. Тому й система протипаводкових заходів має бути диференційованою. Серед природних причин паводків головними є несприятлива гідрометеорологічна ситуація, складна орографічна будова Карпат, низька водоакумулювальна здатність гірських фунтів, характер материнських порід, глобальне потепління клімату. Карпат и розташовані в зоні гумідного клімату, в якій випадає від 700 мм (Ужгород, 128 м н. р. м.) до 1600 мм(Руська Мокра, 640 м н. р. м., полонина Пожижевська, 1429 мм), а у високогір’ї навіть 1700 мм атмосферних опадів. Це утричі більше, ніж у Київській області. У регіоні періодично буває несприятлива метеорологічна ситуація, коли протягом доби випадає одно- двомісячна норма опадів. Н. І. Рубцов, І. Н. Котова, Л. В. Міхєєва (1966) констатували, що протягом останнього 60-70 річного періоду випадало за добу більше 100 мм опадів - 150 разів, більше 150 мм - 20 разів, більше 200 мм - 6 разів. На підставі архівних та історичних матеріалів М. М. Айзенберг (1962), Р.І. Лютик (1985) встановили, що в гірських регіонах інтенсивні паводки були в 1700, 1730, 1864, 1887, 1895, 1900, 1911, 1913,1926, 1927, 1941 рр. У середньому вони повторювались кожні двадцять п’ять років. Після Другої світової війни, коли лісистість у Карпатах значно скоротилася, паводки були зафіксовані в 1947, 1948, 1955, 1959, 1964, 1969, 1970, 1974, 1977, 1980, 1982, 1989, 1992, 1993, 1997, 1998, 2001, 2008 рр. Вони стали повторюватися з періодичністю в чотири роки.Українські Карпати відзначаються значним перепадом висот (106— 2061 м н. р. м.), розчленованістю рельєфу, крутизною схилів, що впливають на швидкість стоку в гірських річках. Закарпаття перебуває під впливом теплих повітряних течій з угорської степової зони, тому тут часто весною швидко тане сніг, що збільшує водність гірських річок. В області переважають дубові та букові ліси, під шатром яких швидше проходить танення снігових мас, ніж на північному мегасхилі Карпат, де більше хвойних лісів. Кількість опадів у Закарпатті на 200 мм вища, ніж у Передкарпатті, що впливає на частіше виникнення паводків. Буроземні ґрунти в Карпатах відзначаються високою родючістю, але вони малопотужні, і тому їх водозатримувальна здатність невелика, зокрема у високогір’ї. Певне значення для водопоглинання мають і материнські породи. Найкраще поглинають вологу флішові породи й кам’янисті розсипища, найгірше — тверді вулканічні породи у Вигорлат- Гутинському масиві. Однією з вагомих причин паводків не лише в Карпатах, а й в інших регіонах Європи є глобальне потепління клімату. За даними Російської гідрометеорологічної служби (2005) протягом останнього століття на земній кулі середньорічна температура піднялася на 0,8 °С, а на Північній півкулі - 0,7 °С. Це адекватно тому, якби Карпати змістилися на 100 км південніше. Потепління клімату є причиною збільшення водності в гідромережі, а отже, почастішання паводків. За прогнозами метеорологів, тенденція потепління клімату триватиме, його наслідки проявлятимуться в різних сферах діяльності людини, в тому числі і в лісогосподарській. Ця глобальна проблема тривожить не лише екологів, а й державних діячів та світове співтовариство.

За останні десятиліття на території Українських Карпат Збільшилась не лише кількість катастрофічних повеней,але і їх масштаби. У середньому за рік на річках Прикарпаття проходять 2-3 паводки і повені. Якщо раніше велині ставались раз на 11-16 років ( 1911, 1927, 1941, 1955, 1969, 1980), то остання сталась вже через 9 років ( 1999, 2008). Повінь Повінь 2008 року охопила 6 областей І понад 1000 населених пунктів, близько 100 ти га. Землі потрапило під дію води. За період з 23 до 27 липня 2008 року на території Івано- Франківської, Львівської та Чернівецької областей випало 2-4 місячні норми опадів( 210-350 мм | Рівень води на річках Дністер і Прут піднявся на 8-10 метрів, що презвело до затоплення величезних територій, руйнування берегів річок, житлових будинків та промислових споруд, доріг, мостів, дамб, загибелі людей( в зоні надзвичайної ситуації з різних причин загинуло 39 осіб ). Загальна кількість населення , що постраждало в результаті повені становило близько 150 тис. чоловік. Як наслідок повені перенасичення грунту вологою спричинило зсувні процеси ,селі. Катастрофічні повені в Карпатському регіоні за останні 10 років завдали збитків на суму понад 8 млрд.грн., з них в 2008 році - близько 6 млрд. грн.

Причинами поводків У Карпатах є посилене сніготанення або/та дощові опади. Приособливо негативних умовах, наприклад, накладанні чливових дощів па процес активного танення снігу, паводки можуть бути катастрофічними і перевищити 1% чабсчпечепості (тобто такий паводок може бути І раз на сто років). Ц цілому, для більш як 2/3 світових річок найбільші підвищення рівнів води пов’язані з дощовими опадами. Тому у гідрологічній літературі найбільша увага приділяється прогнозам дощових паводків.

Якщо зона Карпат є зоною інтенсивних дощів і повеней, то система господарювання має бути адаптована до цих умом . Господарська діяльність у Карпатах має відрізнятися від інших регіонів. Зараз вона взагалі не адаптована до зони інтенсивних дощів, паводків і повеней, не кажучи вже про зміни, що відбуваються в природно-кліматичних умовах. На масштабність, а частково й частоту паводків істотно впливають, зокрема, сільськогосподарський, лісовий та інші сегменти економіки.

З- поміж головних антропогенних чинників можна відзначити:

  •  знищення приполониниих лісів (соснове і зеленовільхове криволісся) протягом століть, створення післялісових високої іриих лук (полонини);
  •  екстенсивне випасання худоби на полонинах, погіршення воднофізичних властивостей грунтів і посилення поверхневого стоку у високогір'ї;
  •  виснажлива експлуатація лісів у минулому і в повоєнні роки, що стало причиною спрощення вікової структури і ВИДОВОГО складу лісів, зниження повноти та біологічної стійкості лісостанів;
  •  недотримання режиму господарювання у водоохоронних зонах та прибережних захисних смуіах річок, знищення прируслової чагарникової рослинності, випасання худоби па прилеглих схилах, розорання крутосхилів на передгір'ях, забудова заплав гірських річок аж до їх русел;
  •  відсутність належного чахисту населених пунктів пачагрожених ділянках річок, зокрема недостатня чабечпечепість водочахпепнмп дамбами та берегоук
← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

1розділ1.3питання2003.doc

1розділ1.3питання2003.doc
Размер: 74 Кб

.

Пожаловаться на материал

Зазвичай основним руслоформуючим чинником є дія водного потоку та інші флювіальні чинники. Визначення головних руслоформуючих чинників дозволяє отримати уявлення про механізм деформацій річки

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Ответственность в сфере рекламы

Реферат. Реклама: основные положения отечественного права. Ответственность за нарушение законодательства Российской федерации о рекламе

Информационное обеспечение принятия и реализации государственных решений

Реферат Кафедра экономики и управления Экономический факультет. Важнейшая характеристика государства - это уровень его информационного обеспечения

Химия. Дисциплина: Неорганическая химия

Вид контроля: промежуточный контроль – экзамен

Как « выжить» на выпускном экзамене по английскому языку?

Очень просто. Для этого необходимо выучить полезные выражения для определенных ситуаций.

Экономика предприятия

Управление предприятием. Износ основных фондов ОФ предприятия ОПФ. Смета затрат на производство продукции и ее отличие от калькуляции. Условно-постоянные и переменные затраты. Снижение себестоимости продукции по факторам.

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok