Особистість у радянській психології

Тема 7. ОСОБИСТІСТЬ У РАДЯНСЬКІЙ ПСИХОЛОГІЇ

План

1. Погляди вітчизняних учених на психологічну структуру особистості

2. Ленінградська школа

3. Московська школа

4. Київська школа

1.

Погляди вітчизняних учених на психологічну структуру особистості

Найдокладніше проблему структури особистості відображено у працях К. К. Платонова. Проаналізувавши сучасні дослідження і провівши порівняння слів російської, грузинської й болгарської мов, які використовуються для опису особистісних властивостей, Платонов висунув ідею ієрархічної структури особистості, підсистеми якої він розглядає «як рівні ієрархічної градації, в якої нижчі ступені керовані (субординовані) вищими і підпорядковані їм, а вищі, включаючи в себе нижчі й спираючись на них, не зводяться до їх суми, тому що переходи від рівня до рівня здійснюються як стрибки на основі появи системних якостей». Крім згаданих авторів, проблеми структури особистості в різних аспектах розглядали у своїх працях Л. І. Анциферова, Л. І. Божович, Б. В. Зейгарник, О. М. Леонтьев, Б. Ф. Ломов, В. М. М’ясищев, В. М. Русалов тощо. Загальним недоліком більшості з цих праць, присвячених проблемі структури особистості, є недостатнє підкріплення теоретичних положень результатами емпіричних досліджень. Однією з основних причин такого становища, безумовно, було ідеологічне спрямування самого терміна «особистість» («гармонійна, всебічно розвинута особистість», «нова історична спільність людей – радянський народ», «радянська людина може все» та ін.). Цілком очевидно, що об’єктивний природничо-науковий підхід до дослідження такого роду «святинь» був неможливим. Не могло не позначитися на стані прикладних досліджень і негативне ставлення до тестів та інших психометричних методів, характерне для радянської психології після постанови ЦК ВКПБ 1936 р.

Ленінградська школа

Психологія ставлень В. М. Мясіщева

Теорія Мясіщева (1892–1973) базується на ідеях Лазурського про класифікацію особистостей, згідно з типами їх ставлення до навколишньої дійсності. Основне положення теорії Мясіщева полягає в тому, що особистість, психіка і свідомість людини – це єдність відображення об’єктивної дійсності і ставлення людини до неї. Психологічні ставлення людини – це цілісна система індивідуальних, вибіркових, свідомих зв’язків особистості з різними сторонами об’єктивної дійсності: з явищами природи і світом речей; з людьми і суспільством; із собою як суб’єктом діяльності. Вивчаючи людину з позиції її ставлення, ми визначаємо її змістовні зв’язки з довколишньою суспільною дійсністю. Поняття ставлення відображає, за Мясіщевим, внутрішню сторону зв’язку людини з дійсністю. Воно змістовно характеризує особистість як активного суб’єкта з його вибірковим характером внутрішніх переживань і зовнішніх дій, спрямованих на різні сторони об’єктивної дійсності. Діяльність і поведінка особистості визначаються її ставленням до різних сторін дійсності. Ставлення особистості має певну структуру, окремі компоненти якої можуть виступати як аспекти ставлення, його сторони і види. Структура ставлення визначається декількома ознаками: вибірковістю, активністю, цілісністю, усвідомленістю. Найважливішими видами ставлень автор вважав потреби, мотиви, емоційні ставлення (приязнь-неприязнь, любов, симпатія-антипатія тощо). Домінуючим ставленням, яке визначає життєвий шлях особистості, є спрямованість. Найвищий рівень розвитку особистості визначається рівнем свідомого ставлення до оточуючого світу і самосвідомістю, як свідомим ставленням власне до себе. Ставлення людини до себе визначається її ставленням до інших людей і їх ставленням до неї. Виходячи з цього, Мясіщев у типології характерів основне значення надає особливостям ставлень людини до інших. За теорією Мясіщева, ставлення пов’язані з різними підструктурами особистості. Властивості темпераменту і характеру виявляються лише під час активного ставлення до об’єкта, який викликає реакцію. Здібності людини знаходяться в співвідношенні із схильностями, які є рушійною силою розвитку здібностей. Схильності – не що інше, як потреба у певній діяльності і позитивне ставлення до неї.

Московська школа

На відміну від більшості гносеологічно орієнтованих концепцій свідомості, що зводять її до віддзеркалення дійсності, Рубінштейн розглядає свідомість як виявлення ставлення суб’єкта до оточуючого світу, як можливість його самовизначення. У ході розвитку свідомості особистості виникає самосвідомість. Етапи розвитку самосвідомості є етапами розвитку безпосередніх зв’язків з навколишнім світом, опанування цих зв’язків і стосунків за допомогою дій. Людина усвідомлює себе лише у взаєминах з іншими людьми. Самосвідомість – це переосмислення свого життя. Прослідковуючи єдність свідомості й діяльності, Рубінштейн показав, що свідомість, як вищий психічний процес, здійснює щонайменше три взаємообумовлені функції: регуляцію психічних процесів, регуляцію взаємин, регуляцію діяльності і всього життя суб’єкта.

Фундаментальне значення має положення С. Л. Рубінштейна про багатоплановість психічного, багаторівневість перебігу психічних процесів. В «Основах загальної психології» особистість визначається єдністю трьох компонентів — що людина хоче (спрямованість), що вона може (здібності, обдарування) і яка вона є ( характер). Ці модальності утворюють ціле, але не зафіксоване, не статичне: у життєдіяльності людина виявляє свою спрямованість, реалізує здібності, формує характер.

Характеристика особистості включає також її ідеї, принципи, на основі яких здійснюється оцінка власних і чужих учинків. До структури особистості, на думку Рубінштейна, входять і пізнавальні процеси, без яких неможливі діяльність і поведінка людини. Багатоплановість, цілісність психічного устрою особистості зберігаються завдяки взаємозв’язку всіх його властивостей і тенденцій.

4.

Київська школа

Особистість являє собою діалектичну єдність різноманітних та взаємопов’язаних психічних процесів і властивостей. Як систему, що сама себе регулює та вдосконалює, її характеризує єдність протилежних тенденцій і процесів – інтеріоризації та екстеріоризації, диференціації та інтеграції, потяг до спілкування та до усамітнення, відокремлення тощо. Важливою є проблема джерел і характеру суперечностей особистості, їхньої ролі у формуванні особистості та шляхів подолання.

Динамічність і стійкість особистості дають їй змогу бути незалежною від безпосередніх впливів ззовні, змінювати середовище відповідно до своїх намірів і планів, створювати умови для власного розвитку.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

лекція 7 ПС ОС (1).docx

лекція 7 ПС ОС (1).docx
Размер: 35.5 Кб

.

Пожаловаться на материал

Погляди вітчизняних учених на психологічну структуру особистості 2. Ленінградська школа 3. Московська школа 4. Київська школа 1. Погляди вітчизняних учених на психологічну структуру особистості

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

История развития вычислительной техники

Вычисления в доэлектронную эпоху ЭВМ первого поколения Современные супер-ЭВМ  Персональные компьютеры

Криминалистика

Понятие и предмет криминалистики. Общая, главная задача криминалистики – содействовать своими средствами и методами делу борьбы с преступностью. Научная теория криминалистической идентификации. Процесс расследования преступлений.

Механічні явища, Робота та енергія, Взаємодія тіл, Теплові явища

Технологическая карта «Кирпичная кладка»

Технологическая карта разработана на кирпичную кладку стен типового этажа. Организация и технология выполнения работ.

Измерение активного сопротивления проводников Лабораторная работа

Лабораторная работа Изучение методики определения сопротивления проводников способом амперметра и вольтметра используя технический метод с точным определением тока или напряжения. Изучение методики определения сопротивления проводников при помощи моста постоянного тока. Определение удельного сопротивления проводников.

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok