Зародження і становлення українського театру

План

Вступ………………………………………………………………………………………2

Зародження і становлення українського театру………………………………..3

Театр у незалежній Україні. …………………………………………………….4

Сучасна театральна ситуація…………………………………………………….5

Висновок ………………………………………………………………………….6

Список використаної літератури ………………………………………………..7

Вступ

Театр - одне з найдавніших мистецтв. Його елементи можна спостерігати вже у дитячій грі, у звичаях і обрядах - у весільному, наприклад. Але саме театр, як ніяке інше мистецтво, вбирає в себе безліч елементів. Театр різноманітний і багатоманітний. людська пам'ять зберігає уявлення про велич театрів самих різних епох. Давньогрецькі і давньоримські театри досі полонять уяву своєю масштабною і грандіозною архітектурою, своїм дивовижним чином організованим простором. Але, театр може жити не тільки в чудових архітектурних будівлях, він може жити і на вулиці, зовсім не втрачаючи при цьому своєї магічної привабливості. Такий Театр Петрушки, для якого тільки й потрібна була ширма, та ще шарманщик. Розкішні театри Італії, чудові театральні споруди Європи, театри як пам'ятки архітектури - все це розмаїття пройде перед очима глядача.

Суперечки про те, що театр помре як вид мистецтва, виникали в історії не раз. То церква забороняла театральні вистави, то виникло нове мистецтво кіно мало, на думку фахівців, знищити театр. А тепер ось у театру з'явився ще більш потужний конкурент у вигляді засобів масової інформації та Світової мережі Інтернет. Театрам дійсно дуже часто доводилося виживати, бо театр - це дорога "іграшка". Театрам дійсно не раз доводилося боротися за глядача найнеймовірнішими способами - від зниження ціни на квитки до відверто «ужасних» реклами. Театр не раз поступався смакам публіки і, почавшись як серйозне художнє підприємство, скочувався на втоптаний доріжку примітивних розваг. Але все ж театр вижив. І він як і раніше приваблює публіку. Привертає тим, чим не володіє ні одна спокуса - мистецтвом живої людини, неповторністю безпосереднього контакту живого мистецтва з публікою, чарівністю того, що штучне творення театру унікально - тільки вона твориться "тут", в даний момент, на очах у глядачів.

Театральне мистецтво сьогодні сприймається скоріше в ряду мистецтв аристократичних - адже відвідування театру для всіх нас є обрядом, до якого ми повинні підготуватися. Історія театру - це ще й історія людської душі, її падінь і сходжень. Здійснюючи рух від античного театру до сучасного ми зможемо багато чого дізнатися і про людину, про ті зміни свідомості, моральності, етики і навіть психіки, які відбувалися з людиною. Лише завдяки театру, ми зможемо побачити на сцені боротьбу егоїзмів і імітацію убивств, ми зможемо побачити як сприймався людиною світ - світ після революцій і воєн, після страшних смертей, концтаборів і ГУЛАГу. Лише там, ми відчуємо крайній егоїзм естетів і почуємо крик художника про жорстокість і абсурдність світу. Ми відчуємо, як світ втрачав свою рівновагу і як болісно було нове набуття якщо не гармонії, то хоча б стійкості. Адже, наш львівський театр завжди був звернений до людини.

Одні з спектаклі викликали в ньому катарсис, жах і співчуття, інші радість, легкі і чисті сльози, заспокоєння.

Тому, історія театру - це ще й парад блискучих людських здібностей, унікальних талантів. Історія театру - це історія людського творчого дару, яким ми розпоряджаємося далеко не завжди гідно.

Зародження і становлення українських театрів

Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. З 11 століття відомі театральні вистави скоморохів. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески Софійського собору в Києві (11 століття).

Перші зразки драми прилюдно виголошувалися учнями київських Братської та Лаврської шкіл (16-17 століття). Важливими осередками розвитку релігійної драми у цей час вважалася також Львівська братська школа та Острозька академія.

У 17-18 столітті широкого розмаху набули вертепи — мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.

У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі єзуїтів. В Наддніпрянщині, де перші театральні трупи народилися також у 18 столітті, процес відкриття стаціонарних театральних споруд просувався повільніше. Так, у Києві перший стаціонарний театр з'явився у 1806 році, в Одесі — в 1809, в Полтаві — в 1810.

Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві та Григорія Квітки-Основ'яненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі. Бурлеск та експресивність, поряд з мальовничістю та гумором, що характерні для їх творів, надовго визначили обличчя академічного театру в Україні.

У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру — драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.

Театр у незалежній Україні

За роки незалежності в Україні з'явилося багато нових театрів, зростає інтерес до народного та вуличного театру. Українське драматичне мистецтво дедалі активніше інтегрується в європейський культурний простір. Світове визнання здобув театральний режисер Роман Віктюк, творчість якого стала вагомим внеском у світову театральну естетику кінця 20 століття. Відомий далеко за межами України й інший український режисер — Андрій Жолдак. Низка талановитих акторів українського театру, Богдан Ступка, Наталія Сумська, Ада Роговцева, Анатолій Хостікоєв та інші, з великим успіхом знялися у вітчизняних і зарубіжних кінострічках.

Нині в Україні щорічно відбувається низка міжнародних театральних фестивалів, що засвідчили свій авторитет уЄвропі: «Київ травневий» у Києві, «Золотий Лев», «Драбина» у Львові та «Драма.UA» у Львові, «Тернопільські театральні вечори. Дебют» у Тернополі, «Херсонеські ігри» у Севастополі, «Мельпомена Таврії» у Херсоні, «Різдвяна містерія» в Луцьку, «Інтерлялька» в Ужгороді.

У 2010 р. створено всеукраїнську театральну портал-мережу «atheatre.com.ua — український театральний простір», яка налічувала понад 112 театрів і 81 драматурга станом на лютий 2012 р. Портал містить інформацію про театральні фестивалі, репертуар театрів, відомості про вистави й історичні довідки. Всю інформацію театри розміщують самостійно.

Сучасна театральна ситуація

Сучасна театральна ситуація, яка швидко змінюється в умовах динамічної культурно-естетичної реальності, характеризується:

"розкріпаченням" театральної критики, новою виразністю і сміливістю пошуків і оцінок, вищим аналітичним рівнем;

публіка стає більш критичною у своєму виборі, менш категоричною в оцінках і толерантною, соціально визначеною;

театр, "перенапружений" в експерименті, намагається чіткіше визначитись "у собі", своїй позиції, зростає диференціація між типами театрів,а театральне життя стає різноманітнішим;

починають зароджуватися нові взаємини між театром, публікою і критикою, вони стають більш вимогливими і жорсткими;

радикально змінюються відносини театру і держави (влади), яка дає свободу, однак майже не дає фінансової підтримки;

з'являється постать (ще така не визначена) спонсора і мецената;

формується не стільки нова театральна громадськість, скільки патронаж вузького кола осіб.

* Серед актуальних проблем розвитку театральної творчості і театральної культури на першому плані постають організаційно-економічні проблеми театру, а також перегляд культурної політики, реформа театральної педагогіки і театральної освіти в цілому, якісне підвищення професіоналізму, особливо режисерів, піднесення престижу театру в суспільстві. Вступивши в XXI ст. український театр набуває нової форми і змісту свого буття.

Висновок

І все ж не любити театр не можна. І ми любимо цей чудовий, гарний і захоплюючий світ театрального мистецтва, який вражає своєю різноманітністю і своєю живучістю. Адже і на початку нового століття все ще ми бачимо подання лялькарів на вулицях і ярмарках, все ще живі традиції китайського та японського театру, як і раніше відчуваємо трепет, коли чуємо про "російською класичному балеті" або "італійському бельканто".

Отже, феномен театрального мистецтва пов'язаний з осмисленням художньої спадщини минулого, з творчими пошуками сучасних театральних діячів, які філософськи осмислюють світ і намагаються розкрити морально-психологічний стан особистості.

ЛІТЕРАТУРА

Аристотель. Сочинения: В 4 т. – М., '1976.

Буало Никола. Искусство поэтическое. – М., 1967.

Волков И. Ф. Творческие методы и художественные системы. – М., 1989.

Еремеев А. Ф. Границы искусства. – М., 1987. Идеология, мораль, искусство. – К., 1990.

Кучерюк ^. Ю. Социальные функции искусства // Эстетика. – К., 1991.

Левчук Л. Т. Західноєвропейська культура XIX ст. // Історія світової культури. – К., 1994.

Мазепа В. И. Художественная реальность в составе культуры // Искусство: художественная реальность и утопия. – К., 1992.

Мінералов Ю. К. «Поезія є перетворення думки» (До поетики О. О. Потебні) // Філософська і соціологічна думка. – 1993. – № 3.

Панченко В. Ґ. Мистецтво в контексті культури. – К.,1998.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

культура.docx

культура.docx
Размер: 26.6 Кб

.

Пожаловаться на материал

Реферат. Театр у незалежній Україні. Сучасна театральна ситуація. Феномен театрального мистецтва пов'язаний з осмисленням художньої спадщини минулого, з творчими пошуками сучасних театральних діячів, які філософськи осмислюють світ і намагаються розкрити морально-психологічний стан особистості.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Территориальное устройство. Швейцарский федерализм

Начало возникновения Швейцарии как государства было положено в XIII веке. В настоящее время Швейцария состоит из 26 кантонов, 6 из которых разделены на два полукантона каждый.

Государственный междисциплинарный экзамен по специальности«Журналистика» Примерные вопросы

Особенности журналистского творчества как профессиональной деятельности.  Стадии создания журналистского произведения.  Выразительные средства как носитель информации и способ организации журналистского текста.

Макроэкономика в вопросах и ответах. Часть №1

Макроэкономика (в вопросах и ответах) учебно-методическое пособие. Излагаются основные вопросы макроэкономики по экономическим специальностям Частного института управления и предпринимательства Республики Беларусь.

Общемедицинский модуль: «Гражданская оборона.»

Демократия как политический режим

Характеристика демократии как политического режима. Современные теории демократии. Внутренние противоречия и угрозы демократии. Гибридные режимы. Становление в России суверенной демократии.

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok