Охарактеризувати особливості адаптації системи дихання до фізичних навантажень

Фізичні тренування сприяють адаптації тканин до гіпоксії (нестачі кисню), підвищують здатність клітин тіла до інтенсивної роботи при нестачі кисню.

Адаптація дихання до рухів відбувається шляхом різної інтеграції об’ємів  і ємностей легень, легеневої вентиляції, зміни ступеня рівномірності вентиляції і дифузійної здатності альвеолярної мембрани. Важливе значення для ефективності дихання при цьому має координація функцій дихання і кровообігу. Збільшення вентиляції в розрахунку на 1 хв відбувається в результаті зростання швидкості дихання і великого об’єму вдиху-видиху. Збільшення вентиляції може використовуватися в якості позначки переходу від аеробного до анаеробного обміну ізбігається з накопиченням лактату в крові. Він називається анаеробним (вентиляційним) порогом і використовується як показник верхньої межі інтенсивності в тренуванні витривалості.

М'язова робота викликає багаторазове (у 15-20 разів) збільшення об’єму  легеневої вентиляції. У спортсменів, що тренуються переважно на витривалість, хвилинний об'єм легеневої вентиляції досягає 130-150 л/хв і більше. У нетренованих людей збільшення легеневої вентиляції при роботі є результатом почастішання дихання, а у спортсменів при високій частоті дихання зростає і глибина дихання. Це найбільш раціональний спосіб термінової адаптації дихального апарату до навантаження. Вирішальна роль у наростанні об'єму легеневої вентиляції на початку роботи належить нейрогенним механізмам. Гуморальні фактори регуляції включаються пізніше.

Систематична м'язова діяльність супроводжується збільшенням сили дихальної мускулатури і зростає потужність дихальних рухів. Швидкість руху повітряного струменя у спортсменів досягає 7 - 7,5 л / с на вдиху і 5 - 6 л / с на видиху. У нетренованих людей потужність вдиху не перевищує 5-5,5 л / с, видиху - 5 л / с. Важливим фізіологічним механізмом підвищення ефективності зовнішнього дихання є закріплення умовно-рефлекторних зв'язків, що забезпечують узгодження дихання з тривалістю виконання окремих частин цілісного акту (наприклад, при плаванні).

Фізичні тренування сприяють адаптації тканин до гіпоксії (нестачі кисню), підвищують здатність клітин тіла до інтенсивної роботи при нестачі кисню.

Адаптація дихання до рухів відбувається шляхом різної інтеграції об’ємів  і ємностей легень, легеневої вентиляції, зміни ступеня рівномірності вентиляції і дифузійної здатності альвеолярної мембрани. Важливе значення для ефективності дихання при цьому має координація функцій дихання і кровообігу. Збільшення вентиляції в розрахунку на 1 хв відбувається в результаті зростання швидкості дихання і великого об’єму вдиху-видиху. Збільшення вентиляції може використовуватися в якості позначки переходу від аеробного до анаеробного обміну ізбігається з накопиченням лактату в крові. Він називається анаеробним (вентиляційним) порогом і використовується як показник верхньої межі інтенсивності в тренуванні витривалості.

М'язова робота викликає багаторазове (у 15-20 разів) збільшення об’єму  легеневої вентиляції. У спортсменів, що тренуються переважно на витривалість, хвилинний об'єм легеневої вентиляції досягає 130-150 л/хв і більше. У нетренованих людей збільшення легеневої вентиляції при роботі є результатом почастішання дихання, а у спортсменів при високій частоті дихання зростає і глибина дихання. Це найбільш раціональний спосіб термінової адаптації дихального апарату до навантаження. Вирішальна роль у наростанні об'єму легеневої вентиляції на початку роботи належить нейрогенним механізмам. Гуморальні фактори регуляції включаються пізніше.

Систематична м'язова діяльність супроводжується збільшенням сили дихальної мускулатури і зростає потужність дихальних рухів. Швидкість руху повітряного струменя у спортсменів досягає 7 - 7,5 л / с на вдиху і 5 - 6 л / с на видиху. У нетренованих людей потужність вдиху не перевищує 5-5,5 л / с, видиху - 5 л / с. Важливим фізіологічним механізмом підвищення ефективності зовнішнього дихання є закріплення умовно-рефлекторних зв'язків, що забезпечують узгодження дихання з тривалістю виконання окремих частин цілісного акту (наприклад, при плаванні).

Висновки:

1.Дихальний об'єм підвищується при максимальних навантаженнях. У спокої й субмаксимальних навантаженнях  - ні.

2.Частота дихання значно підвищується при максимальних навантаженнях.

3.  Збільшується    легенева    вентиляція    при    максимальних навантаженнях.

4.При максимальному навантаженні збільшується легенева дифузія, у результаті підвищеної вентиляції легенів.

5. Збільшується артеріально-венозна різниця по кисню, особливо   при максимальних навантаженнях, що відбиває підвищену засвоєння  О2 тканинами.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Спортсмени високого класу, професіонали, внаслідок перевантажень досить часто потерпають від дегенеративно-дистрофічних захворювань суглобів, хребта, сухожилків, а також від синдромів перевантаження (періартроз променево-зап\'яскового, плечового, ліктьового суглобів, синдром тарзального каналу, синдром ротаторного кільця плечового суглоба тощо).

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Эта тема принадлежит разделу:

Спортивна медицина

Спортсмени високого класу, професіонали, внаслідок перевантажень досить часто потерпають від дегенеративно-дистрофічних захворювань суглобів, хребта, сухожилків, а також від синдромів перевантаження (періартроз променево-зап\'яскового, плечового, ліктьового суглобів, синдром тарзального каналу, синдром ротаторного кільця плечового суглоба тощо).

К данному материалу относятся разделы:

Охарактеризувати загальні особливості захворювань у спортсменів

Охарактеризувати специфічні причини захворювань у спортсменів та причини раптової смерті в спорті

Розкрити поняття «травма» та «спортивна травма», класифікація травм

Охарактеризувати гострі ушкодження у спортсменів

Охарактеризувати ушкодження викликані  надмірним використанням опорно-рухового апарату  спортсменів

Охарактеризувати особливості процесів відновлення при ушкодженнях опорно-рухового апарату спортсменів

Розкрити поняття «реабілітація спортивної травми» та її стадії

Охарактеризувати особливості процесів відновлення в спорті

Охарактеризувати педагогічні і психологічні засоби відновлення після спортивних тренувань

Охарактеризувати медико-біологічні засоби відновлення після спортивних тренувань

Охарактеризувати загальні принципи використання засобів відновлення після спортивних тренувань

Охарактеризувати типи адаптації в спорті та механізми термінової адаптації

Охарактеризувати механізми і стадії довгострокової адаптації в спорті

Охарактеризувати адаптаційні зміни серцево-судинної системи до фізичних навантажень

Охарактеризувати особливості адаптації системи дихання до фізичних навантажень

Охарактеризувати особливості адаптації системи крові і обміну речовин до фізичних навантажень

Охарактеризувати основні види лікарського обстеження осіб, які займаються фізичною культурою та спортом

Надати характеристику поняттям «тренованість» та «фізична підготовленість»

Охарактеризувати зміст, цілі та основні завдання кредитного модуля «Методи досліджень у лікарському контролі»  

Охарактеризувати особливості збирання анамнезу при обстеженні осіб, які займаються фізичною культурою та спортом

Описати методику визначення ступеня «фізичного розвитку» при лікарському обстеженні спортсменів

Охарактеризувати ознаки фізичного розвитку, які оцінюють суб'єктивно (у балах), дати визначення поняттю «поставу»

Осередки хронічної інфекції (ОХІ)  та їх значення у виникненні захворювань у спортсменів

Розкрити механізми впливу осередків хронічної  інфекції (ОХІ) на організм спортсменів

Охарактеризувати вплив імунологічної реактивності організму на рівень захворюваності спортсменів

Алгоритм обстеження серцево-судинної системи у спортсменів при проведенні лікарського контролю

Охарактеризувати структурні та функціональні особливості «спортивного серця»

Охарактеризувати можливі патологічні порушення роботи серцево-судинної системи при нераціональних тренуваннях

Охарактеризувати основні функціональні проби, які використовують для оцінки стану серцево-судинної системи спортсменів

Описати алгоритм обстеження дихальної системи у спортсменів при проведенні лікарського контролю

Охарактеризувати основні показники функції зовнішнього дихання спортсменів

Описати алгоритм обстеження нервової системи у спортсменів при проведенні лікарського контролю

Охарактеризувати патологічні зміни стану центральної нервової системи, які відбуваються при нераціональних тренуваннях спортсменів

Розкрити особливості дослідження  функціонального стану периферичної нервової системи спортсменів та поширені негативні наслідки нераціональних тренувань для ПНС

Пояснити особливості дослідження органів чуття спортсменів та характеристика найбільш поширених захворювань, які виникають при нераціональних тренуваннях

Охарактеризувати найбільш поширені порушення нервово м'язового апарату спортсменів  при нераціональних тренуваннях

Охарактеризувати особливості дослідження функціонального стану системи крові  спортсменів та зміни  пов'язані з тренуваннями

Охарактеризувати методи досліджень, які використовують при лікарсько-педагогічних спостереженнях (ЛПС) за спортсменами

Розкрити особливості функціональних проб, які використовують при проведенні лікарсько-педагогічних спостережень (ЛПС)

Охарактеризувати анатомо-фізіологічні особливості організму юних спортсменів в різних вікових групах

Розкрити вплив рухової активності на розвиток школярів та особливості харчування юних спортсменів

Пояснити особливості лікарського контролю за студентами середніх та вищих навчальних закладів

Охарактеризувати особливості лікарського контролю за жінками

Охарактеризувати морфо-функціональні особливості організму людей похилого віку, які займаються фізичною культурою та спортом

Пояснити особливості фізичних навантажень у похилому віці та їх вплив на стан здоров'я осіб, які займаються фізичною культурою та спортом

Похожие материалы:

Взаимодействие педагога с коллективом учащихся, родителями, общественными организациями, другими социальными партнерами.

Деятельность классного руководителя, ее сущность и функции.

Формирование пакета услуг заказного тура

Курсовая работа. Технология и организация туроператорской деятельности. Специальность: «Туризм». Классы обслуживания и пакет услуг туров. Разработка туристского маршрута. Формирование туристского продукта - основная функция туроператора. Оценка экономической эффективности тура. Разработка программа тура заказного-велотура.

Охрана окружающей среды. Энерго- и ресурсосбережение

Физико-химические основы дисперсных систем и поверхностных явлений

Ионообменная адсорбция Дисперсные системы Свойства лиофобных коллоидных растворов

Отдельные тезисы для освещения вопросов  для ГЭК по дисциплине «Историография»

Термин «историография» состоит из двух греческих слов: «история», т.е. разведывание, исследование прошлого и «графо» — пишу. Понятие «историография» не однозначно.