Вчення про буття Аристотеля

Ідеї Платона та його вчення мали великий вплив на подальший розвиток світової філософії й особливо на розвиток ідеалістичної філософської думки. Аристотель (384-322 до н.е.) – найвидатніший античний філософ, енциклопедичний вчений, грецької та світової філософії, за висловлюванням Гегеля, «вчитель людства». Аристотель створив енциклопедичне філософське вчення, котре охоплювало логіку, діалектику, теорію пізнання, психологію, фізику, зоологію, політику, економіку, політику, педагогіку, риторику, етику, естетику, космологію, астрономію.

Будучи учнем Платона, поставив під сумнів його ідеалістичну «теорію ідей», спробу пояснити існування «світу речей» завдяки існуванню «світу ідей». Аристотелю належить крилата фраза: «Платон мені, але істина дорожча». Аристотель був переконаний, що «ідеї» Платона не можуть існувати окремо від самих речей. Він висунув проти «теорії ідей» Платона шість заперечень.

На противагу Платону Аристотель визнавав об’єктивне існування матеріального світу. «Намагання довести, що природа існує, смішне», бо все це «відомо само собою». Матеріальний світ існує без втручання будь-яких вигаданих «ідей». Природа, на думку філософа, – це сукупність речей, що знаходиться у вічному русі і змінах. «Я називаю матерію першим субстратом кожної речі, з якого виникає будь-яка річ», – писав Аристотель.

Разом з тим, визначаючи матерію як «перший субстрат» речі, Аристотель сам відступає від істини, стверджуючи, що матерія інертна, невиразна. Вона активна лише тоді, коли є форма. Матерія має можливість виявлення своєї сутності, дійсність же такого виявлення залишається лише за формою. Форма робить матерію тим, чим вона фактично є. «Форма стоїть попереду матерії, – підкреслював Аристотель, – і є щось значною мірою існуюче». Вона визначає матерію, бо є активним, рухливим, виразним началом. «Формою усіх форм» є світовий Дух, Бог. У цьому виявляється непослідовність Аристотеля, його ідеалізм.

Великі заслуги має Аристотель у розвитку наук. Він є творцем формальної логіки, її важливих принципів (законів): принципу недопустимості суперечностей, принципу виключення третього. Аристотель один із перших розробив і застосував у пізнанні такі методи дослідження як індукція і дедукція – рух думки від часткового до загального (індукція) і від загального до часткового (дедукція); він створив вчення про силогізми та їх правила; вперше визначив судження як форму думки, в котрій що-небудь стверджується чи заперечується; вперше здійснив класифікацію категорій логіки, визначивши десять таких категорій (сутність, місце, час, простір, володіння, діяння, страждання).

Таким чином, основні ідеї античних філософів, дають уявлення про змістовність і різноманітність філософських вчень, які були розроблені ними понад 2 500 років тому.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

У конспекті лекцій нормативного навчального курсу «Філософія» розглядаються основні проблеми історії філософії, простежується процес становлення та розвитку різноманітних напрямків, течій, шкіл. Конспективний виклад теоретичного матеріалу допоможе студентам осмислити проблеми соціального і духовного життя сучасності.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Эта тема принадлежит разделу:

Філософія. Конспект лекцій

У конспекті лекцій нормативного навчального курсу «Філософія» розглядаються основні проблеми історії філософії, простежується процес становлення та розвитку різноманітних напрямків, течій, шкіл. Конспективний виклад теоретичного матеріалу допоможе студентам осмислити проблеми соціального і духовного життя сучасності.

К данному материалу относятся разделы:

Сутність та предмет філософії

Світогляд та його структура

Історичні форми світогляду

Особливості філософського світогляду

Філософія в системі культури. Основні функції філософії

Особливості та характерні риси східного та західного типів філософствувань

Філософія Стародавньої Індії

Філософія Стародавнього Китаю

Особливості філософії Стародавньої Греції

Космологізм ранньої грецької філософії

Класичний період розвитку античної філософії

Філософія Сократа

«Теорія ідей» Платона

Вчення про буття Аристотеля

Пізньоантична філософія. Філософія елліністичного періоду

Філософія Стародавнього Риму

Релігійний характер середньовічного світогляду та філософії. Теоцентризм

Філософські ідеї патристики та схоластики. Номіналізм та реалізм

Антропоцентризм епохи Відродження

Розвиток натурфілософських вчень: геліоцентризм, пантеїзм

Особливості розвитку філософії Нового часу. Проблема наукового методу

Емпірико-сенсуалістична філософія (Ф. Бекон, Дж. Локк). Суб’єктивний ідеалізм (Дж. Берклі, Д. Юм)

Філософський раціоналізм (Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. Лейбніц)

Вчення про субстанцію (Б. Спіноза, Г. Лейбніц)

Філософія епохи Просвітництва (Вольтер, Ж.-Ж. Руссо). Французький матеріалізм ХVІІІ ст.

Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії

І. Кант – родоначальник німецького ідеалізму

Філософські ідеї Й. Фіхте та Ф. Шеллінга

Філософська система і діалектика Гегеля

Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха

Основні напрямки та риси некласичної філософії

Філософські ідеї А. Шопенгауера

Ідея «надлюдини» у філософії Ф. Ніцше

Сутність позитивізму та основні етапи розвитку

Марксистська філософія

Антропологічний напрям у філософії (екзистенціалізм, фрейдизм, неофрейдизм та ін.).

Релігійна філософія (неотомізм, персоналізм,тейярдизм та ін.)

Американська філософія прагматизму

Постмодернізм – найсучасніший постнекласичний напрям

Особливості та джерела української філософії

Філософська думка Київської Русі

Філософські ідеї українського Ренесансу

Філософія Києво-Могилянської академії

Філософська система Г. Сковороди

Філософія серця П. Юркевича

Українська філософія ХІХ-ХХ ст.

Буття як всеохоплююча реальність

Основні форми буття

Співвідношення категорій «буття», «субстанція», «матерія»

Атрибути матерії та спосіб її існування

Проблема людини у філософії. Сутність людини

Антропосоціогенез. Єдність природного, соціального та духовного в людині

Філософія особистості. Співвідношення основних понять

Проблема смерті і безсмертя. Смисл життя людини

Сутність, особливості та структура свідомості

Генезис свідомості

Ідеальний статус буття свідомості

Самосвідомість

Особливості діалектичного осмислення буття

Основні закони діалектики та їх методологічне значення

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін

Закон єдності та боротьби протилежностей

Закон заперечення заперечення

Категорії діалектики

Альтернативи діалектики. Метафізика

Сутність пізнавального процесу та його структура

Філософське розуміння істини. Поняття практики

Методологія наукового пізнання. Основні форми

Предмет та головні ідеї філософії

Основні теоретичні концепції походження суспільства

Сучасне системне уявлення про суспільство

Техніка як соціальний феномен. Становлення філософії науки і техніки

Науково-технічна революція: сутність та соціальні наслідки

Постіндустріальне та інформаційне суспільство. Особливості розвитку.

Проблема сенсу історії. Історичний процес як реальність

Суб’єкт та рушійні сили історичного процесу

Основні виміри філософії історії

Людина та особа. Роль особи в історії

Похожие материалы:

Истина. Философия

Достижение научной истины, Применительно к философии истина является целью познания и предметом исследования. Истина и ее критерии. Основные концепции истины. Идеалисты

Процесс исследования конфликта

Под эволюцией конфликта понимается одна из основных категорий анализа конфликта. Психолог должен постоянно обращаться к практике. Логика процесса исследования конфликта. Методологические принципы психологии конфликта. Психология.

Функция нескольких переменных

Методические указания для выполнения курсового проекта по деталям машин студентов заочной и дневной форм обучения

Міжнародні договори України

Міжнародне право. Закону України «Про міжнародні договори України». Депозитарій (зберігач) договору, обмін текстами документів. Вступ договору в силу, дія договору у просторі й часі. Проблема оговорок к международным договорам