Антропологічний напрям у філософії (екзистенціалізм, фрейдизм, неофрейдизм та ін.). — Філософія. Конспект лекцій | iFREEstore

Антропологічний напрям у філософії (екзистенціалізм, фрейдизм, неофрейдизм та ін.).

Антропологічний напрямок у філософії ХХ ст. не слід плутати з філософською антропологією – таким розділом філософії, що орієнтований на побудову філософського вчення про природу і сутність людини. Хоча термін «філософська антропологія» був уведений ще І. Кантом, сучасна філософська антропологія ставить перед собою завдання з розробки концепції людини на основі знань, накопичених у різних науках про людину. Антропологічний напрямок у філософії ХХ століття має більш широкий діапазон філософських пошуків і осмислень, до того ж з акцентом на противагу сцієнтистському напрямку в сучасній філософії та культурі. Серед філософських течій антропологічного напрямку у філософії ХХ століття виділяють найбільш впливові – феноменологію, екзистенціалізм і філософську герменевтику.

Екзистенціалізм (від лат. existentia – існування) – це філософія існування, існування людини – ірраціональний, суб’єктивно-ідеалістичний напрямок у сучасній світовій філософії. Ірраціональний (від лат. Irrationalis – нерозумний) – принцип ідеалістичних філософських вчень, які розумовому, раціональному пізнанню протиставляють інтуїцію, віру, одкровення, «екзистенційне прояснення» тощо. Розрізняють релігійний екзистенціалізм (Марсель, К. Ясперс, М. Бердяєв) і атеїстичний (Ж.-П. Сартр, М. Хайдеггер, А. Камю). Однак поділ між ними умовний. Релігійний ґрунтується на тому, що все від Бога. Атеїстичний на тому, що бога немає, але життя без нього неможливе й абсурдне.

Екзистенціальна філософія виникла, як особливий напрямок, після Першої світової війни у Німеччині (Мартін Хайдеггер (1889-1976), Карл Ясперс (1883-1969) і Данії (Сьйорен К’єркегор (1813-1855). Отримала свій подальший розвиток після Другої світової війни у Франції (Жан-Поль Сартр (1905-1980), Альбер Камю (1913-1960), Габріель Марсель (1889-1973) та Іспанії (Хосе Ортега-і-Гассет (1983-1955). Філософія екзистенціалізму виникла на крутому переломі суспільної історії. Вона є теоретичним усвідомленням драматизму першої половини ХХ століття, трагізму людини, котра потрапила на шлях життя і смерті, буття і небуття в результаті реальної загрози її існуванню як людини, як виду. Таким чином, основоположною ідеєю усіх цих різних філософських течій, яка їх об’єднувала, було поняття життя та його ірраціональне тлумачення.

Предметом філософії існування або екзистенціалізму є людина, її внутрішній світ, її життя, суб’єктивність, усвідомлення нею дійсності, переповненої суперечностями.

Основними поняттями цієї філософії є такі: «існування», «тривога», «розпач», «замкнутість», «абсурд», «приреченість», «заколот», «провина», «сумнів», «відчай», «пристрасть», «свобода», «сенс життя» тощо. Тобто, всі ці поняття мають відношення до людини, її внутрішнього світу – всього того, що і є предметом філософії екзистенціалізму. Фундаментальним, визначальним поняттям екзистенційної філософії є поняття існування. Існування, на думку Сартра, це не що інше як переживання суб’єктом свого власного буття. Поняття «існування» не піддається пізнанню ні науковими, ні іншими методами. Сартр говорив, що «існування» означає: випробовувати почуття, ставати, бути ізольованим, бути суб’єктивним, бути вічно стурбованим самим собою..., а «тривога2 означає, що людина має «почуття відповідальності». «Розпач» – це даремні очікування, нездійсненні мрії, що приводить до розпачу. «Замкнутість» означає, що людина замкнута, що Бога немає, якби був Бог, то людина не була б такою жалюгідною і «покинутою». Їй немає на що спиратися ані в собі, ані ззовні. Якщо ж Бога немає, то все дозволено. Людина є вільною. Людина – це свобода. Однак людина, колись закинута у світ, «відповідає за все, що робить».

Життя – «космічна сила», «життєвий порив», «внутрішнє переживання», «універсальний відчай», «життя як воля» та ін. Життя – абсолютно нескінченне начало світу, яке розуміється і як від матерії, і як вид свідомості. Його не можна осягнути раціонально. Життя не можна пізнати ні за допомогою почуттів, ні за допомогою мислення. Воно пізнається лише інтуїтивно. Таке тлумачення життя і стало відправним моментом у розвитку екзистенційної філософії.

Фрейдизм. Свій психоаналітичний метод Фрейд розробив, займаючись лікуванням істеричних хворих. У структурі психіки З. Фрейд виділяє два шари або два елементи – свідомість і несвідоме. Свідомість Фрейд пов'язує з виразними і надійними сприйняттями, що знайшли словесне вираження. Знаходячись за межами свідомості, витиснене несвідоме може бути представлене в ньому, інакше ми про нього не могли б нічого сказати. Воно виявляється в описках, застереженнях, сновидіннях, може бути виявлене за допомогою методу вільних асоціацій. Несвідоме Фрейд позначає словом ВОНО.

Сферу свідомості Фрейд позначає як Я. «Ми створили собі уявлення про зв'язну організацію душевних процесів в одній особистості і позначаємо його як Я цієї особистості, – пише Фрейд. – це Я пов'язане зі свідомістю, що панує над спонуканнями до руху, тобто до винесення збуджень у зовнішній світ.

Взаємини між Я і ВОНО Фрейд образно порівнює з взаєминами вершника і коня. Вершник керує конем, але сили вершника й коня непорівнянні й тому нерідко вершникові доводиться підкорятися рухам коня. Поряд з ВОНО і Я в структурі психіки Фрейд виділяє «деяку інстанцію», що він називає ідеалом Я, або понад-Я, і яка є диференційованою структурною одиницею усередині Я. Над-Я є вищою інстанцією в структурі душевного життя, моральним вищим цензором, людською совістю, його релігією. Процес формування над-Я Фрейд пов'язував із подоланням сексуальної фази життя дитини, едипового комплексу. Саме на цій фазі в складних взаєминах із батьками, за допомогою ототожнення себе з ними, інфантильне Я накопичує сили для подолання едипового комплексу, його витиснення, створюючи ідеальне Я або понад-Я.

Неофрейдизм. Пансексуалізм, психологізація людини і суспільного життя класичним психоаналізом привели до того, що ще за життя 3. Фрейда його учні-послідовники Карл Густав Юнг (1875-1961) і Еріх Фромм (1900-1980) відмовилися від цих положень і істотно реформували психоаналіз, завдяки чому психоаналіз тільки виграв і розширив свій вплив.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

Філософія. Конспект лекцій Андрусів Л.З..docx

Філософія. Конспект лекцій Андрусів Л.З..docx
Размер: 368.3 Кб

.

Пожаловаться на материал

У конспекті лекцій нормативного навчального курсу «Філософія» розглядаються основні проблеми історії філософії, простежується процес становлення та розвитку різноманітних напрямків, течій, шкіл. Конспективний виклад теоретичного матеріалу допоможе студентам осмислити проблеми соціального і духовного життя сучасності.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Эта тема принадлежит разделу:

Філософія. Конспект лекцій

У конспекті лекцій нормативного навчального курсу «Філософія» розглядаються основні проблеми історії філософії, простежується процес становлення та розвитку різноманітних напрямків, течій, шкіл. Конспективний виклад теоретичного матеріалу допоможе студентам осмислити проблеми соціального і духовного життя сучасності.

К данному материалу относятся разделы:

Сутність та предмет філософії

Світогляд та його структура

Історичні форми світогляду

Особливості філософського світогляду

Філософія в системі культури. Основні функції філософії

Особливості та характерні риси східного та західного типів філософствувань

Філософія Стародавньої Індії

Філософія Стародавнього Китаю

Особливості філософії Стародавньої Греції

Космологізм ранньої грецької філософії

Класичний період розвитку античної філософії

Філософія Сократа

«Теорія ідей» Платона

Вчення про буття Аристотеля

Пізньоантична філософія. Філософія елліністичного періоду

Філософія Стародавнього Риму

Релігійний характер середньовічного світогляду та філософії. Теоцентризм

Філософські ідеї патристики та схоластики. Номіналізм та реалізм

Антропоцентризм епохи Відродження

Розвиток натурфілософських вчень: геліоцентризм, пантеїзм

Особливості розвитку філософії Нового часу. Проблема наукового методу

Емпірико-сенсуалістична філософія (Ф. Бекон, Дж. Локк). Суб’єктивний ідеалізм (Дж. Берклі, Д. Юм)

Філософський раціоналізм (Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. Лейбніц)

Вчення про субстанцію (Б. Спіноза, Г. Лейбніц)

Філософія епохи Просвітництва (Вольтер, Ж.-Ж. Руссо). Французький матеріалізм ХVІІІ ст.

Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії

І. Кант – родоначальник німецького ідеалізму

Філософські ідеї Й. Фіхте та Ф. Шеллінга

Філософська система і діалектика Гегеля

Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха

Основні напрямки та риси некласичної філософії

Філософські ідеї А. Шопенгауера

Ідея «надлюдини» у філософії Ф. Ніцше

Сутність позитивізму та основні етапи розвитку

Марксистська філософія

Антропологічний напрям у філософії (екзистенціалізм, фрейдизм, неофрейдизм та ін.).

Релігійна філософія (неотомізм, персоналізм,тейярдизм та ін.)

Американська філософія прагматизму

Постмодернізм – найсучасніший постнекласичний напрям

Особливості та джерела української філософії

Філософська думка Київської Русі

Філософські ідеї українського Ренесансу

Філософія Києво-Могилянської академії

Філософська система Г. Сковороди

Філософія серця П. Юркевича

Українська філософія ХІХ-ХХ ст.

Буття як всеохоплююча реальність

Основні форми буття

Співвідношення категорій «буття», «субстанція», «матерія»

Атрибути матерії та спосіб її існування

Проблема людини у філософії. Сутність людини

Антропосоціогенез. Єдність природного, соціального та духовного в людині

Філософія особистості. Співвідношення основних понять

Проблема смерті і безсмертя. Смисл життя людини

Сутність, особливості та структура свідомості

Генезис свідомості

Ідеальний статус буття свідомості

Самосвідомість

Особливості діалектичного осмислення буття

Основні закони діалектики та їх методологічне значення

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін

Закон єдності та боротьби протилежностей

Закон заперечення заперечення

Категорії діалектики

Альтернативи діалектики. Метафізика

Сутність пізнавального процесу та його структура

Філософське розуміння істини. Поняття практики

Методологія наукового пізнання. Основні форми

Предмет та головні ідеї філософії

Основні теоретичні концепції походження суспільства

Сучасне системне уявлення про суспільство

Техніка як соціальний феномен. Становлення філософії науки і техніки

Науково-технічна революція: сутність та соціальні наслідки

Постіндустріальне та інформаційне суспільство. Особливості розвитку.

Проблема сенсу історії. Історичний процес як реальність

Суб’єкт та рушійні сили історичного процесу

Основні виміри філософії історії

Людина та особа. Роль особи в історії

Похожие материалы:

Право. Злочин. Поняття, класифікація, склад та ознаки злочину

Реферат з права. Поняття та ознаки злочину. Злочини та інші правопорушення. Класифікація злочинів. Склад злочину. Співвідношення злочину та складу злочину.

Панорама и тенденции развития современного естествознания

Тестовое задание с правильными ответами. Ответы на тест КСЕ. Панорама и тенденции развития современного естествознания

Таблица свойств эфирных масел и их применение.

Эфирные масла и их свойства должна знать каждая современная женщина. Почерпнуть новые знания поможет этот материал.

Подсказка для оформления дневника прохождения учебной практики

Ботаника. Биология

Вопросы и ответы к экзамену по ботанике Биология. Морфология растений. Строение корня, Побега, Стебель, Лист. Растения