Сутність пізнавального процесу та його структура — Філософія. Конспект лекцій | iFREEstore

Сутність пізнавального процесу та його структура

Гносеологія – розділ філософії, в якому з'ясовуються природа пізнання, його рівні, методи, форми, закономірності, можливості, труднощі та суперечності. Метою гносеології, з одного боку, є пошук істини, з іншого саме пізнання. Це вимагає, по-перше, дослідження способів пізнання, по-друге, встановлення можливостей пізнання.

Орієнтація в світі завжди припускає адекватне відтворення дійсності. Це відтворення і складає суть пізнавального відношення до світу.

Пізнання – це процес активного, цілеспрямованого, понятійного відображення дійсності у свідомості людини, спрямоване на отримання нового знання. Пізнавальна діяльність складається із взаємодії суб’єкта пізнання із об’єктом пізнання.

Суб’єкт пізнання – той, хто пізнає, здійснює пізнавальну діяльність (індивід, соціальна група).

Об’єкт пізнання – те, що пізнається (речі, явища, процеси та ін.). Об’єктом пізнання є не вся об’єктивна реальність, а лише та її частина, що введена у практику людства і становить коло її пізнавальних інтересів.

У філософії існують два протилежних підходи до з'ясування сутності процесу пізнання, його джерела, здатності людського розуму відобразити істину. Для ідеалістичної філософії пізнання – це процес діяльності самої людської свідомості, результат останньої. Зміст знання з точки зору такого підходу ми ніби отримуємо не з об'єктивної дійсності, а з самої свідомості, котра є джерелом пізнання. Є філософи цього напрямку, які взагалі вважають неможливим пізнання сутності речей, бо, мовляв, людина здатна пізнавати лише явища.

Для матеріалістичної філософії пізнання процесом вияву самої сутності людини, її можливостей є адекватне відображення у свідомості того, що вона пізнає. Джерелом пізнання у такому розумінні є не свідомість людини сама по собі, а відображувана нею об'єктивна дійсність, яка не залежить від людини, її свідомості. Остання є лише засобом пізнання, а не джерелом його, бо зміст знання знаходиться за межами свідомості.

Сучасна наукова гносеологія ґрунтується на таких принципах:

Принцип об'єктивності – найважливіший імператив теорії пізнання. Він ґрунтується на визнанні будь-якого пізнавального об'єкта частиною об'єктивної реальності, незалежної від людини. Це вихідна вимога до дослідника – вивчати реальний об'єкт, як первинне начало, що знаходиться за межами людської свідомості та відображається нею.

Принцип пізнаванності – один з основних принципів наукової гносеології. Коротко його можна визначити так: світ пізнаванний, сутність речей і явищ потрібно з'ясовувати через тенденції (закони) їх становлення та розвитку. Свідченням цього є досягнення в різних галузях науки та техніки.

Принцип відображення – полягає в тому, що знання, їх зміст є результатом рефлексії останніх у свідомості людини.

Принцип практики – це визнання за практикою ролі основного критерію істини, рушійної сили пізнання, його мети та джерела.

Принцип конкретної істини – можна сформулювати так: істина завжди конкретна, її можна точно визначити. По-перше, вона повинна бути зрозумілою, логічною. По-друге, конкретність істини означає, що кожне наукове положення, об'єктивний закон повинні розглядатися з урахуванням конкретних умов, в яких вони виявляються та діють. Наприклад, закон всесвітнього тяжіння в умовах Землі та Місяця діє неоднозначно. На Землі, оскільки маса її більша, то більшим є і притягання.

Принцип історизму – означає розгляд предметів, явищ чи процесів в їх розвитку, змінах, саморусі: як те чи інше явище виникло, які етапи у своєму розвитку пройшло і чим стало.

Принцип єдності теорії пізнання та діалектики – важливим підґрунтям наукової гносеології та полягає у застосуванні в процесі пізнання законів, категорій та принципів діалектики.

Основні гносеологічні позиції щодо можливостей людського пізнання:

1. Гносеологічний оптимізм – визнає принципову можливість пізнання, тобто людське пізнання не знає меж і спроможне продукувати надійні, достовірні знання.

2. Агностицизм(грец. непізнаванний) – філософське вчення, яке заперечує можливість пізнання сутності речей і закономірностей розвитку дійсності.

3. Скептицизм (грец. skeptikos – недовірливий, той, хто досліджує) – філософське вчення, що піддає сумніву можливість достовірного пізнання об'єктивного світу.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

Філософія. Конспект лекцій Андрусів Л.З..docx

Філософія. Конспект лекцій Андрусів Л.З..docx
Размер: 368.3 Кб

.

Пожаловаться на материал

У конспекті лекцій нормативного навчального курсу «Філософія» розглядаються основні проблеми історії філософії, простежується процес становлення та розвитку різноманітних напрямків, течій, шкіл. Конспективний виклад теоретичного матеріалу допоможе студентам осмислити проблеми соціального і духовного життя сучасності.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Эта тема принадлежит разделу:

Філософія. Конспект лекцій

У конспекті лекцій нормативного навчального курсу «Філософія» розглядаються основні проблеми історії філософії, простежується процес становлення та розвитку різноманітних напрямків, течій, шкіл. Конспективний виклад теоретичного матеріалу допоможе студентам осмислити проблеми соціального і духовного життя сучасності.

К данному материалу относятся разделы:

Сутність та предмет філософії

Світогляд та його структура

Історичні форми світогляду

Особливості філософського світогляду

Філософія в системі культури. Основні функції філософії

Особливості та характерні риси східного та західного типів філософствувань

Філософія Стародавньої Індії

Філософія Стародавнього Китаю

Особливості філософії Стародавньої Греції

Космологізм ранньої грецької філософії

Класичний період розвитку античної філософії

Філософія Сократа

«Теорія ідей» Платона

Вчення про буття Аристотеля

Пізньоантична філософія. Філософія елліністичного періоду

Філософія Стародавнього Риму

Релігійний характер середньовічного світогляду та філософії. Теоцентризм

Філософські ідеї патристики та схоластики. Номіналізм та реалізм

Антропоцентризм епохи Відродження

Розвиток натурфілософських вчень: геліоцентризм, пантеїзм

Особливості розвитку філософії Нового часу. Проблема наукового методу

Емпірико-сенсуалістична філософія (Ф. Бекон, Дж. Локк). Суб’єктивний ідеалізм (Дж. Берклі, Д. Юм)

Філософський раціоналізм (Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. Лейбніц)

Вчення про субстанцію (Б. Спіноза, Г. Лейбніц)

Філософія епохи Просвітництва (Вольтер, Ж.-Ж. Руссо). Французький матеріалізм ХVІІІ ст.

Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії

І. Кант – родоначальник німецького ідеалізму

Філософські ідеї Й. Фіхте та Ф. Шеллінга

Філософська система і діалектика Гегеля

Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха

Основні напрямки та риси некласичної філософії

Філософські ідеї А. Шопенгауера

Ідея «надлюдини» у філософії Ф. Ніцше

Сутність позитивізму та основні етапи розвитку

Марксистська філософія

Антропологічний напрям у філософії (екзистенціалізм, фрейдизм, неофрейдизм та ін.).

Релігійна філософія (неотомізм, персоналізм,тейярдизм та ін.)

Американська філософія прагматизму

Постмодернізм – найсучасніший постнекласичний напрям

Особливості та джерела української філософії

Філософська думка Київської Русі

Філософські ідеї українського Ренесансу

Філософія Києво-Могилянської академії

Філософська система Г. Сковороди

Філософія серця П. Юркевича

Українська філософія ХІХ-ХХ ст.

Буття як всеохоплююча реальність

Основні форми буття

Співвідношення категорій «буття», «субстанція», «матерія»

Атрибути матерії та спосіб її існування

Проблема людини у філософії. Сутність людини

Антропосоціогенез. Єдність природного, соціального та духовного в людині

Філософія особистості. Співвідношення основних понять

Проблема смерті і безсмертя. Смисл життя людини

Сутність, особливості та структура свідомості

Генезис свідомості

Ідеальний статус буття свідомості

Самосвідомість

Особливості діалектичного осмислення буття

Основні закони діалектики та їх методологічне значення

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін

Закон єдності та боротьби протилежностей

Закон заперечення заперечення

Категорії діалектики

Альтернативи діалектики. Метафізика

Сутність пізнавального процесу та його структура

Філософське розуміння істини. Поняття практики

Методологія наукового пізнання. Основні форми

Предмет та головні ідеї філософії

Основні теоретичні концепції походження суспільства

Сучасне системне уявлення про суспільство

Техніка як соціальний феномен. Становлення філософії науки і техніки

Науково-технічна революція: сутність та соціальні наслідки

Постіндустріальне та інформаційне суспільство. Особливості розвитку.

Проблема сенсу історії. Історичний процес як реальність

Суб’єкт та рушійні сили історичного процесу

Основні виміри філософії історії

Людина та особа. Роль особи в історії

Похожие материалы:

Профессиональная деятельность

Многообразие профессий и специальностей. Разновидности отраслей труда. Значимость профессионального труда. Общение: виды и формы общения. Средства коммуникации. Формы обучения.

Основні поняття ОС необхідні для створення систем захисту програмного забезпечення

Склад та функції операційної системи. BIOS Базова система введення-виведення. CMOS - Complementary Metal Oxide Semiconductor. Переривання, їх роль та процедура звернення в програмах.

Теорія ймовірності. Відповіді на питання

Випадковий експеримент. Теорема добутку ймовірностей Функція розподілу ймовірностей Дисперсія випадкової величини. Дисперсія Закон розподілу Довірчий інтервал

Лексикология английского языка

Учебное пособие включает разделы: предмет и задачи курса, этимологический состав и стилевые слои словарного состава английского языка, словообразование, семантология, фразеология, синонимия и антонимия современного английского языка. Теоретический материал тесно увязан с материалом для практической самостоятельной работы и работы на семинарах, а также с текстами и упражнениями для лексического анализа.

Адміністративна відповідальность

Поняття, особливості та підстави адміністративної відповідальності. Принципи адміністративної відповідальності. Відмінність адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності.