Техніка фізичних вправ, як сукупність взаємопов’язаних рухів, що об’єднані загальної спрямованості

Національний університет фізичного виховання і спорту України

Кафедра: фізичного виховання

Дисципліна: ТМФВ

Реферат

На тему:Техніка фізичних вправ, як сукупність взаємопов’язаних рухів, що об’єднані загальної спрямованості

Підготувала студентка

2 курсу, 75групи

Нужна Дарина

Київ - 2015

План

Вступ

Фізичні вправи та її фактори

Вплив рухової активності на здоров’я

Загальне поняття про техніку рухової дії

Компоненти техніки фізичних вправ

Фази виконання фізичних вправ

Характеристики рухів

Часові характеристики

Динамічні характеристики

Ритмічні характеристики

Висновок

Література

Вступ

Неодноразово на загальних, міжнародних і всесвітніх конгресах кардіологів, геронтологів і спеціалістів по спортивній медицині і лікувальній фізкультурі підкреслювалося, що поряд з нераціональною організацією режиму харчування однією з важливих причин передчасного старіння і порушення нормальної функціонувальної діяльності організму являється недостатня рухова активність. Малорухливий спосіб життя, в першу чергу призводить до зміни стану серцево-судинної системи, яка в похилому віці являється одним з найбільш слабких ланок організму.

Недостатня рухова активність (гіпокінезія) у певній степені обумовлена сучасним способом життя, механізацією і автоматизацією виробництва. Через це і виникає необхідність у вишукуванні найбільш раціональних фізіологічних методах боротьби з недостатком рухової активності. Одним з таких засобів являється фізична культура, яка компенсує недостатню рухову активність, що особливо важливо у старому і похилому віці, коли за рахунок звичайного старіння у визначеній системі обмежуються рухові можливості людини. Найбільш розповсюдженою формою занять фізкультурою для осіб середнього і похилого віку являється групи здоров’я, яка створюється у виробничих колективах, спортивних організаціях, на стадіонах, самостійні заняття оздоровчим бігом, ходьбою; загартування і насамперед ведення здорового способу життя:

Ø рухова активність;

Ø наявність або відсутність шкідливих звичок (паління, вживання або не вживання алкоголю, наркотиків і т.п.);

Ø характер харчування (переїдання, недоїдання, нормальне харчування і т.п.);

Ø загартування (повітрям, водою);

Ø режим праці і відпочинок;

Ø гігієна;

Ø стрес;

Ø здоровий сон;

Ø зовнішнє середовище;

Ø хобі (захоплення музикою, спортом і т.п.);

Ø суспільна робота.

В даній роботі матеріал являється результатами узагальнення даних літератури і багаторічного досвіду систематичних спостережень спеціалістів даного профілю за людьми старшого та похилого віку, які займаються фізкультурою.

Фізичні вправи її фактори

До засобів фізичного виховання відносяться : 1) фізичні вправи; 2) оздоровчі сили природи; 3) гігієнічні чинники. Природні сили природи і гігієнічні фактори можна назвати допоміжними засобами фізичного виховання. З їх допомогою повніше і краще використовується основний засіб - фізичні вправи, створюються умови для ефективного впливу їх на що займаються, успішної організації та проведення занять. Допоміжні засоби фізичного виховання найчастіше застосовуються в єдності з фізичними вправами. Фізичні вправи, являючись біологічним стимулятором доброякісних реакцій, в першу чергу здійснюють загальну неспецифічну дію на організм.

Функціональна діяльність організму людей, котрі займаються фізкультурою, забезпечуються умовно-рефлекторними механізмами, завдяки котрим з’являється можливість регулювати дію різних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Умовний сигнал включає цілу систему головних зв’язків, яка забезпечує найбільш цілісну форму взаємодії організму з безумовними агентами. За допомогою умовного рефлексу удосконалюються засоби збереження постійності внутрішнього середовища і шляхи її регулювання, що дуже важливо при навчанні фізичним вправам, розвитку і вдосконаленні пристосувальних реакцій.

Однак природні сили природи і гігієнічні фактори можуть мати і самостійне значення, наприклад при вирішенні гігієнічних завдань фізичного виховання. Про необхідність використання всіх засобів фізичного виховання йдеться в постанові ЦК нашої партії від 13 липня 1925 року, де вказується, що фізична культура не повинна вичерпуватися одними лише фізичними вправами, воно має включати в себе громадську та особисту гігієну праці і побуту, правильний режим праці та побуту, використання природних сил природи. Цей партійний документ має велике значення і в паші час. Природні сили природи (сонячні промені, повітря, вода) є важливим засобом зміцнення здоров'я і підвищення працездатності людини. Одна з головних завдань фізичного виховання - формування у займаються основних знань про вплив на організм природних сил природи, а також формування практичних навичок їх використання в самостійних заняттях фізичними вправами і в повсякденному житті. У процесі фізичного виховання природні сили природи застосовуються в поєднанні з рухами (заняття фізичними вправами на повітрі, при опроміненні сонячними променями, у воді і т. п.), а також у вигляді спеціальних процедур (повітряні та сонячні ванни, купання та ін) . Вони можуть бути використані в двох напрямках: по-перше, для створення умов успішної організує-. ції і проведення занять фізичними вправами і, по-друге, для загартовування організму, що займаються. Сприятливі умови зовнішнього середовища підсилюють позитивний вплив фізичних вправ, що дозволяють застосовувати значне навантаження, організовувати раціональний відпочинок, викликають у займаються позитивні емоції. Необхідно відзначити, що у високогірних районах (в особливих умовах зовнішнього середовища) природні сили природи мають особливо великий вплив на організм, що займаються. Як показує досвід, під час тренувань у цих умовах, включаючи період акліматизації, у спортсменів різних спеціалізацій (легкоатлетів, ковзанярів, лижників) підвищуються функціональні можливості організму. При переході до звичайних, рівнинним, умовам спортсмени протягом певного часу можуть виконувати більшу за обсягом і інтенсивності роботу, що сприяє покращенню спортивних результатів. Таким чином, високогірні умови набувають як би специфічне «тренують» значення. Методика використання природних сил природи має спиратися на дослідження єдності організму і середовища, впливу середовища на організм, що займаються. Педагогічно правильне застосування фізичних вправ, природних сил природи і гігієнічних чинників дозволяє успішно розвивати фізичні та духовні здібності людей, готуючи їх до суспільно корисної діяльності.

 Вплив рухової активності на здоров’я.

Наукові досліди показали взаємозв’язок між рівнем рухової активності і захворюваністю, смертністю. Автоматизація і механізація виробництва, штучний розвиток різних засобів зв’язку, транспорту, умов життя призвели до значного обмеження рухової активності.

Поступово знижується інтерес до спорту, тривале перебування на робочому місці в одній і тій же позі, відпочинок переважно за читанням або переглядом телепередач, обмежують рухову активність дорослої людини. Це призводить до значних порушень в діяльності життєво - забезпечуючих систем і передчасному старінню і смерті.Цікаві результати дослідів, проведені професором І. Муравйовим. Вчений вивчив дві групи мишей одного віку. Одну групу не обмежував в рухах, руховий режим другої групи мишей був різко обмежений – їх помістили в маленькі клітки. Результат експерименту виявився вражаючим: тривалість життя тварин, які вели малорухливий спосіб життя була в 6 разів коротшою, ніж активних мишей. Розріз показав, що у малорухливих мишей було різко виражені процеси старіння в серці, в легенях, в печінці. Крім цього були виявлені різко патологічні явища.

Ще Аристотель писав: “Ніщо так не зморює і руйнує людину, як тривале фізичне ледарство”. Науковими дослідженнями встановлено, що у осіб, які ведуть „сидячий” спосіб життя смертність в результаті серцево-судинних захворювань спостерігається в 2 – 3 рази частіше, ніж у фізично активних людей (Аронов, 1985р.).

Тривале зниження рухової активності призводить до виражених і стійких порушень, які поступово стають не зворотними і вколи кають найбільш розповсюджені в наш час хвороби, так звану „хвороби цивілізації”: гіпертонічну хворобу, атеросклероз, ішемічну хворобу серця, захворювання судинні, порушення постави з ураженням кістково-м’язового апарату; сприяють розвитку інфаркту міокарда.

Висновок

Зібравши потрібні дані і проаналізувавши наукову літературу, я детальніше вивчила види фізичного виховання їх вплив на організм. З поглибленням вивчив чинники, що визначають важливість та ефективність фізичних вправ, і зокрема важливість дихальних вправ, лікувальної фізкультури, надають профілактичний ефект на організм котрі займаються, як наслідок нормальну роботу клітин та систем організму, що цим перешкоджають появі різноманітних захворювань.

Заняття фізичними вправами позитивно впливають на організм як в цілому, так і на окремі його системи ( серцево-судинну, дихальну, нервову, м’язову і ін.). Дають можливість добре себе почувати, позбутися деяких недуг, молодше виглядати, підвищити власну працездатність “відтягнути” старість і безпомічність.

Завжди слід пам’ятати, що перед тим, як вирішити займатися фізкультурою чи спортом необхідно пройти поглиблений медичний огляд, порадитися з спеціалістами.

Розпочинати потрібно з невеликих навантажень поступово збільшуючи дистанцію, тривалість і інтенсивність занять. В разі відчуття дискомфорту, перевтоми, болів різного роду необхідно негайно припинити заняття, у подальшому зменшити навантаження, пройти консультацію чи огляд у лікаря.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Реферат. Фізичні вправи її фактори. Вплив рухової активності на здоров’я. Загальне поняття про техніку рухової дії

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok