Електрохімія

1.

Розчини в життєдіяльності. Ентальпійний та ентропійний фактори розчинення та їх зв’язок з механізмом розчинення

.

2)

Розчинність газів в рідинах підкоряється закону В. Генрі (1803)

.

3.

Розчинність твердих речовин та рідин. Закон розподілу Нернста

.

4.

Рівновага в розчинах електролітів. Закон розведення Оствальда

.

5)

Дисоціація води. Іонний добуток води. рН біологічних рідин

.

6.

Добуток розчинності. Умови утворення та розчинення осадів

.

7.

Типи протолітичних реакцій. Реакції нейтралізації, гідролізу та іонізації

.

8)

Гідроліз солей. Ступінь гідролізу, залежність його від концентрації та температури. Константа гідролізу

.

9.

Основи титриметричного аналізу. Методи кислотно-основного титрування. Кислотно-основні індикатори та принципи їх підбору

.

10) 

Буферні системи

 

11)

Механізм дії буферних систем

12)

Буферна ємність та фактори від яких вона залежить

.

13.

Колігативні властивості розбавлених розчинів: зниження температури замерзання, підвищення температури кипіння. Закони Рауля. Кріометрія та ебуліометрія

.

14.

Колігативні властивості розбавлених розчинів – осмос. Осмотичний тиск. Закон Вант-Гоффа. Плазмоліз та гемоліз

.

15.

Колігативні властивості розбавлених розчинів електролітів. Ізотонічний коефіцієнт. Гіпо-, гіпер- та ізотонічні розчини в медичній практиці. Роль осмосу в біологічних системах

.

2. Розчини комплексних сполук. Сучасні уявлення про будову комплексних сполук. Класифікація комплексних сполук(за природою лігандів та зарядом внутрішньої сфери.

Комплексні сполуки- це сполуки, у вузлах кристалічної решітки яких знаходяться складні частинки, що містять центральний атом(йон) і оточуючі його молекули(йони).

Комплексні сполуки мало дисоціюють у розчині. Комплексні сполуки можуть містити комплексний малодисоціюючий аніон ([Fe (CN) 6] 3 -), комплексний катіон ([Ag (NH 3) 2] +) або взагалі не дисоціювати на іони (з'єднання типу неелектролітів, наприклад карбоніту металів).

1893 р. швейцарський хімік А. Вернер розробив теорію, що пояснює будову комплексних сполук. У відповідності до теорії у комплексних сполуках є центральний атом (йон)-його називають комплексоутворювачем, навколо нього розміщені (координовані) йони(атоми чи молекули), які називають лігандами(адендами). Комплексоутворювач зв’язаний з лігандами донорно-акцепторним зв’язком і утворює внутрішню сферу комплексу, центральний атом-акцептор електронної пари, ліганди-донори. Внутрішню сферу у формулі записують у [… ], вона може бути нейтральною, або мати +/- заряд. K4[Fe(CN)6] (калій гексаціаноферат(ІІ)): K4-зовнішня сфера, Fe-центральний йон, (CN)-ліганди, 6 – координаційне число, [Fe(CN)6]-внутрішня сфера.

Класифікація комплексних сполук за природою лігандів:

1.Комплексні сполуки, лігандами яких є молекули H2O,NH3, CO

а) аквакомплекси [Fe(H2O)6]Cl3-гексаакваферум(ІІІ) хлорид; ліганди- мол. H2O

б) аміакати [Cu(NH3)4]SO4 – тетраамінкупрум(ІІ) сульфат; ліганди-мол. NH3

в) карбоніли Fe(CO)5- пентакарбоніл феруму; ліганди- мол. СО

2.К.С. лігандами яких є гідрооксид –йони(гідроксокомплекси) Na[Al(OH)6] –натрій гексагідроксоамоніат(ІІІ)

3.К.С. лігандами яких є кислотний залишок(ацидокомплекси) K3[Fe(CN)6] -калій гексаціаноферат(ІІІ)):

4. К.С. які містять ліганди різних класів (змішані комплекси) K[Al(OH)4(H2O)2]-калій диакватетрагідроксоалюмінат(ІІІ).

Класифікація К.С. за зарядом внутрішньої сфери:

Сполуки з комплексним катіоном [Cu(NH3)4]2-SO42- - тетраамінокупрум(ІІ) сульфат (внутр. сфера комплексний катіон)

Сполуки з комплексним аніоном K3+[FeCN6]3- - калій гексаціаноферат(ІІІ) (внутр.. сфера комплексний аніон)

Нейтральні комплекси Fe(CO)5 – пентакарбоніл феруму.

3.

Константи нестійкості та стійкості комплексних іонів. Основи комплексонометрії

4. 

Внутрішньокомплексні споуки або хелати

(!!! тут 24Ентера! для таблиці !!!)

Огляд комплексів. Значення порфіринів.

Для живих організмів (тварин, рослин, бактерій) дуже важливікомплексні сполуки металів, в яких чотири координаційних місцязаймає одна і та ж частка, яка називається порфіном, що містить чотирипірролоподобних циклу, з'єднаних = СН-групами (рис. 1):

Похідними порфіна є порфірини. У порфірину, на відміну відпорфіна, є бічні ланцюги замість деяких з 8 периферичнихпіррольних атомів водню. Розташування та вид заступників визначаютьназву і специфічні функції, відповідного похідного. Унормальному обміні речовин людини бере участь т.зв. Ізомер III. Ізомер I взначних кількостях з'являється при досить рідкісний дефектметаболізму. Інші ізомери в людини не зустрічаються.

некоординованість ( «чисті») порфірини не виявляють біологічноїактивності в організмі людини, вони працюють тільки в комплексі зметалами (гем - комплекс порфірину і іона заліза). У некордінірованномвигляді порфірини зустрічаються в якості пігментів у шкаралупі яєць, пташинихпір'ї і покривах черв'яків.

порфірини - це яскраво пофарбовані з'єднання. До них в даний часвідносяться представники численного класу циклічних ароматичнихз'єднань, що містять багатоконтурною пов'язану систему, в основі якоїлежить шестнадцатічленний макроциклі, що складається з чотирьох молекул Пірол імістків. У порфіринів, що мають червоний колір, Пірол з'єднані між собою? ение в Прото IX магнію починає нову ланцюг біосинтетичнихперетворень, що веде до хлорофілу а, бактеріохлорофіл та іншим зеленимпігментам, загальна кількість яких на сьогодні перевищує 50 типів.

Нижче наведена схема, основних перетворень магнієвого комплексу Прото

IX в хлорофіл а (Хл а).

(!!! Тут 35Ентеров! Для 5й схеми з Біосинтез !!!)

Істотною відмінністю цієї гілки біосинтезу від раніше розглянутоїє те, що при біосинтезі Прото IX більша частина проміжнихсполук знаходиться в розчинах, переходячи від одного ферменту до іншого,причому самі ферменти також здебільшого розчинені в цитоплазмі клітки.

Біосинтез хлорофілів, навпаки, протікає тільки в хлоропластах, всеферменти закріплені в мембранах і часто утворюють складні асоціати. Цезначно ускладнює вивчення окремих стадій, механізмів перетвореньпроміжних сполук, і, у зв'язку з цим, загальна картина біосинтезу Хл азалишається менш ясной.В цілому ж про біосинтезі відомо наступне. Післявведення іона магнію відбувається етерифікації залишку пропіонової кислоти вположенні 13. Далі цей залишок окислюється через кілька проміжнихстадій, даючи після замикання кільце Е (12). Після цього він відновлюєвінільной групи до етільной в положенні 8 з утворенням 3 --вінілпротохлорофілла (13).

Наступна важлива стадія включає в себе відновлення подвійного зв'язку вкільці D. Виключно важливу роль відіграє при цьому освітлення рослин.

Показано, що у відсутності світла у вищих рослин накопичуєтьсяпротохлорофіллід. Навіть коротка світлова експозиція призводить до перетворенняпротохлорофілліда в хлорофіллід (14). У той же час, нижчі рослини іводорості можуть синтезувати хлорофіллід і при відсутності світла. Назаключному етапі відбувається етерифікації хлорофілліда природним спиртомфітолом за участю особливого ферменту хлорофіллсінтетази. У результатіутворюється хлорофіл а (15).

Шляхи біосинтезу інших хлорофілів, а також бактеріохлорофілвивчені поки недостатньо. Відомо, однак, що всі ці пігментиутворюються через Хл а. У разі хлорофілу b відбувається окислення метильноїгрупи в положенні 7 до формільной (16). Освіта самогопоширеного серед бактеріохлорофіл а-ізомеру (17) включаєперетворення вінільной групи в ацетільную, гідрування другу піррольногозалишку В і етерифікації залишку пропіонової кислоти фітолом.

Висновок

Металлопорфіріни є макроциклічні комплексами, і ценакладає відбиток на їх будову та властивості. Однак, вони відрізняються віднезліченної безлічі інших груп макроциклічних комплексів тим, щоє ароматичними макроциклі з унікальною сполученої?-системою.

Ароматичності порфіринів визначає їх електроннодонорние властивості, тобтоздатність до зниження локальних позитивних і негативних зарядівшляхом їх розподілу по ароматичним орбіталей. Внаслідок цьогостабілізуються катіон-і аніон-радикальні форми, а також різніступеня окислення металів, що виникають у процесі функціонуваннябіологічно активних сполук на основі металлопорфірінов.

Викладені тут шляху біосинтезу протогема і хлорофілу а показують,наскільки близько переплітаються фундаментальні процеси життєдіяльності вбактеріях, вищі рослини і тваринний світ. При значних відмінностяхоб'єктів дослідження в розглянутих схемах використовуються близькі або загальніметоди побудови проміжних сполук.

Успішне розкриття шляхів біосинтезу «пігментів життя» можнарозглядати як важливий етап у розвитку сучасної молекулярної біологіїта біохімії. Отримані знання можуть бути використані і в медичнійпрактиці в боротьбі з певними спадковими захворюваннями, прихімічних отруєннях та інших процесах, пов'язаних з порушеннямибіосинтезу гемопротеідов. Прикладом успішного використання біосинтезу гемаявився запропонований недавно модифікований метод фотодинамічної терапіїраку, заснований на введенні в організм пацієнта?-АЛК, якаперетворюється на Прото IX, а останній накопичується в злоякіснихпухлинах [1]. Добуток ступінчастих констант К1К2 дає вираз загальної константи дисоціації комплексного йона, або його константи нестійкості. KH=K1∙K2=Cu+[CN-]2[Cu(CN)2]

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

khimia.docx

khimia.docx
Размер: 80.8 Кб

.

Пожаловаться на материал

Відповді по електрохімії. Хімічні реакції у природі. Буферні системи. Розчинність газів. Дисоціація води. Гідроліз солей. Комплексні сполуки. Огляд комплексів. Значення порфіринів.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

К данному материалу относятся разделы:

Розчини в життєдіяльності. Ентальпійний та ентропійний фактори розчинення та їх зв’язок з механізмом розчинення

Розчинність газів в рідинах підкоряється закону В. Генрі (1803)

Розчинність твердих речовин та рідин. Закон розподілу Нернста

Рівновага в розчинах електролітів. Закон розведення Оствальда

Дисоціація води. Іонний добуток води. рН біологічних рідин

Добуток розчинності. Умови утворення та розчинення осадів

Типи протолітичних реакцій. Реакції нейтралізації, гідролізу та іонізації

Гідроліз солей. Ступінь гідролізу, залежність його від концентрації та температури. Константа гідролізу

Основи титриметричного аналізу. Методи кислотно-основного титрування. Кислотно-основні індикатори та принципи їх підбору

Буферні системи

Механізм дії буферних систем

Буферна ємність та фактори від яких вона залежить

Колігативні властивості розбавлених розчинів: зниження температури замерзання, підвищення температури кипіння. Закони Рауля. Кріометрія та ебуліометрія

Колігативні властивості розбавлених розчинів – осмос. Осмотичний тиск. Закон Вант-Гоффа. Плазмоліз та гемоліз

Колігативні властивості розбавлених розчинів електролітів. Ізотонічний коефіцієнт. Гіпо-, гіпер- та ізотонічні розчини в медичній практиці. Роль осмосу в біологічних системах

Константи нестійкості та стійкості комплексних іонів. Основи комплексонометрії

Внутрішньокомплексні споуки або хелати

Похожие материалы:

Поняття політичної еліти, її структура та функції

Сутність політичної еліти. Концепції еліт. Роль та функції еліти в сучасному суспільстві. Типологія і структура політичної еліти

Гражданское процессуальное право

Вопросы и ответы на экзамен по гражданскому процессу ГП & гражданского процессуального права ГПП. ГПК - Гражданский процессуальный кодекс Украины. Правовые обязательства п/о.

Экзогенные геологические процессы. Выветривание. Виды выветривания. Результаты выветривания.

Экзогенные геологические процессы-протекают в приповерхностных частях земной коры на границе ее с внешними геосферами Земли-атмосферой, гидросферой и биосферой.

Биопрепараты. Вакцины

Рекомбинантные вакцины - вакцины, полученные с помощью генной инженерии. В генетический аппарат неболезнетворного вируса встраивают участок ДНК болезнетворного вируса. Такие вакцины дают напряженный иммунитет.

Точки перегиба, возрастание/убывание функции, экстремумы и монотонность

Рассмотрим график функции, которая непрерывна на всей числовой прямой:Назовём хордой отрезок, соединяющий две различные точки графика.

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok