Адміністративний процес

Арендный блок

1.

Адміністративна юстиція, адміністративний процес та адміністративне судочинство

.

2.

Становлення адміністративної юстиції в Україні

.

3.

Поняття та ознаки адміністративного процесу

.

4.

Принципи адміністративного процесу

.

5. Стаття 11.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі (офіційності) властивий лише адміністративному процесу. Офіційність полягає в активній ролі суду і за своїм змістом обмежує дію принципів змагальності і диспозитивності.

Наявність принципу офіційності обумовлена специфікою публічно-правових відносин, яка полягає у тому, що в учасників таких правовідносин, як правило, нерівні можливості. В адміністративному процесі особі протистоїть потужний адміністративний апарат. У зв'язку з цим у сторін заздалегідь складаються нерівні вихідні можливості. Щоб збалансувати їх, адміністративний суд повинен відігравати активну роль у судовому процесі з тим, щоб сприяти особі у захисті її прав. Тому адміністративний суд має вжити всіх заходів, які передбачені законом, щоб права, які порушила влада, були захищені. Така роль суду обумовлена тим, що переважно конфлікти виникають саме з вини публічної адміністрації або вона не вжила достатніх заходів, щоб цьому запобігти.

Принцип офіційності, як обмеження змагальності, проявляється у тому, що:

1) суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин (пункти 3 і 4 частини четвертої статті 111 КАСУ);

2) при потребі суд з власної ініціативи виявляє і витребовує докази, яких, на його думку, не вистачає (частини четверта і п'ята коментованої статті, частина четверта статті 65, частина п'ята статті 71, пункти 1 і 3 частини другої статті 110 КАСУ);

3) суд може визнати обов'язковим з'явлення сторони чи третьої особи, якщо є необхідність заслухати її особисто (пункт 2 частини другої статті 110, стаття 120 КАСУ);

4) суд може визнати за необхідне дослідити докази щодо обставин, які визнаються сторонами, якщо у нього існує сумнів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання (частина третя статті 72 КАСУ);

5) під час допиту свідка суд може задавати йому питання в будь-який час, а не лише після закінчення допиту особами, які беруть участь у справі, як це заведено у цивільному судочинстві (частина восьма статті 141 КАСУ).

Отже, адміністративний суд, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, має повністю встановити обставини у справі, щоб ухвалити справедливе та об'єктивне рішення, оскільки судові рішення в адміністративних справах так чи інакше стосуються публічних інтересів. При цьому публічні інтереси не слід розуміти як інтереси державних органів, органів місцевого самоврядування, окремих посадових осіб. Це можуть бути інтереси широкого кола осіб, прав та свобод яких стосується правовий акт, що став предметом судового розгляду, або інтереси платників податків, які не зацікавлені нести тягар відшкодування з бюджету збитків лише через те, що державний орган чи орган місцевого самоврядування недобросовісно поставився до ведення справи в суді.

Як обмеження диспозитивності, принцип офіційності проявляється у тому, що суд:

1) у разі відмови позивача від адміністративного позову, визнання відповідачем адміністративного позову або досягнення сторонами примирення повинен перевірити, чи не суперечитиме це закону та чи не порушуватиме чиї-небудь права, свободи чи інтереси (частина четверта статті 51, частина четверта статті 112, частина третя статті 113 КАСУ);

2) повинен з власної ініціативи вжити заходи забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (частина перша статті 117 КАСУ);

3) уповноважений вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять (частина друга статті 11 КАСУ);

4) суд у разі укладення мирової угоди або відмови стягувача від примусового виконання на стадії виконання судового рішення повинен перевірити, чи не суперечитиме це закону та чи не порушуватиме чиї-небудь права, свободи чи інтереси (частина четверта статті 262 КАСУ).

6. Проблематика адміністративного процесуального права.

7. Джерела адміністративного процесуального права.Всі 2 питання.

Проблематика адміністративного процесуального права. Джерела адміністративного процесуального права

8. Стадії адміністративного процесу.

9. Система та структура адміністративних судів.

10. Склад суду. Пісдстави та порядок відводу суду. Всі 3 питання.

 

Стадії адміністративного процесу. Система та структура адміністративних судів.  Склад суду. Пісдстави та порядок відводу суду

11.

Поняття адміністративної юрисдикції

.

12.

Публічно-правовий спір, як предмет адміністративного судочинства

13.

Загальна характеристика категорій публічно-правових спорів, віднесених до адміністративної юрисдикції

14.

Спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності

.

15.

Спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби

.

16.

Спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів

.

17.

18.

Спори за зверненням суб'єкта владних повноважень

.

19.

Спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму

.

20.

Співвідношення адміністративної юрисдикції з іншими судовими юрисдикціями

.

21.

Поняття та види підсудності адміністративних справ

.

22.

Предметна підсудність адміністративних справ та її різновиди

.

23.

Територіальна підсудність адміністративних справ та її різновиди

.

24.

Інстанційна підсудність адміністративних справ

.

25.

Наслідки недодержання правил підсудності

.

26.

Поняття та види учасників адміністративного судочинства

.

27.

Процесуальні права та обов'язки осіб, які приймають участь в адміністративному процесі

.

28.

Сторони в адміністративному судочинстві

.

29.

Треті особи в адміністративному судочинстві

.

30.

Процесуальне представництво в адміністративному процесі

.

31. Участь у справі органів і осіб, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

32.

Процесуальне положення секретаря судового засідання

.

33.

Процесуальне положення судового розпорядника

.

34.

Процесуальні права та обов'язки свідка

.

35.

Експерт в адміністративному судовому процесі: права, обов'язки та відповідальність

.

36. .

Процесуальне положення спеціаліста

.

37.

Перекладач в адміністративному судовому процесі: права, обов'язки та відповідальність

.

38, 39.

Поняття та зміст процесу доказування в адміністративному процесі

.

40, 41.

Поняття доказів в адміністративному процесі

.

36.

Класифікація доказів в адміністративному (судовому) процесі

.

42. 

Обов'язок доказування

 

43.

Діяльність суб'єктів адміністративного процесу зі збору та оцінки доказів

.

44.

Фіксування судового засідання технічними засобами. Журнал судового засідання

.

45.

Поняття та види судових витрат

.

46.

Судовий збір

.

47.

Витрати, пов'язані з розглядом справи у суді

.

48.

Розподіл судових витрат

.

49.

Строк звернення до адміністративного суду

.

50.

Поняття та види процесуальних строків

.

51.

Поновлення та продовження процесуальних строків

.

52.

Підходи до визначення адміністративного позову

.

53.

Право на звернення до адміністративного суду

.

54. Для захисту від заявленого позову відповідач наділений комплексом процесуальних прав. До них слід віднести загальні (право подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання, подавати свої доводи та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, оскаржувати судові рішення та інші права, закріплені у ст. 27 ЦПК). Однак, відповідач також має ряд спеціальних процесуальних способів захисту. Ними визнають заперечення проти позову (ст. 128 ЦПК) та зустрічний позов (ст. 123 ЦПК).Заперечення проти позову – це письмові пояснення відповідача, які відхиляють або спростовують вимоги позивача, подані до суду після одержання ним копій ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви. При чому вони можуть бути спрямовані на повне або часткове, постійне або тимчасове нівелювання матеріально-правової вимоги позивача. Ці пояснення можуть носить матеріально-правовий та процесуально-правовий характер.Матеріально-правові заперечення спростовують суть позову, вони полягають у тому, що відповідач оспорює матеріально-правову вимогу і тому, звичайно, заперечує можливість виникнення процесу за нею.Процесуально-правові заперечення обґрунтовують неправомірність виникнення або продовження процесу у справі у зв’язку з відсутність передумов для звернення позивачем до суду або порушення порядку його реалізації.Зустрічний позов – це матеріально-правова правова вимога первісного відповідача до первісного позивача, пред’явлена до суду для спільного розгляду із первісним позовом. За цією позовною вимогою первісний відповідач набуває процесуального статусу позивача, а первісний позивач – відповідача. Однак, лише у цій справі, повного процесуального статусу позивача відповідач може набути тільки тоді, коли первісний позивач відмовиться від заявленого ним позову і суд прийме таку відмову.При зверненні до суду відповідача із зустрічним позовом він ставить перед собою подвійну мету: по-перше, захистити своє порушене, оспорене чи невизнане право, по-друге, він захищається проти вимог позивача.Суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані та спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.Право на пред’явлення зустрічного позову відповідно до ст. 123 ЦПК виникає з відкриттям провадження у справі і може бути реалізовано до або під час попереднього судового засідання. Поданий після цього зустрічний позов розглядається судом у самостійному провадженні у загальному порядку. Після розгляду справи по суті у судовому засіданні суд ухвалює єдине рішення, в якому повинна бути дана конкретна відповідь як на первісну вимогу позивача, так і на зустрічну вимогу відповідача.

55. 

Забезпечення адміністративного позову

 

56. 

Відкриття провадження в адміністративній справі

 

 

57. 

Залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви

59. 

Відкриття провадження в адміністративній справі

 

 

60.

Процесуальний порядок відкриття провадження у справі

61.

Підготовче провадження

 

62. 

Відмова від адміністративного позову та визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження

 

Стаття 113.

Примирення сторін під час підготовчого провадження

64. 

Об'єднання і роз'єднання справ

 

65.

Виклики та повідомлення в судовому процесі. Зміст та види повісток

.

66. 

Розгляд адміністративної справи у судовому засіданні

  

67.

Судовий розгляд адміністративної справи

68.

Судовий розгляд

Початок судового розгляду справи по суті

Закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами

69. Стаття 152. 

Судові дебати

70. (ЦИВІЛЬНЕ)   У ході розгляду та вирішення конкретної цивільної справи нерідко виникають обставини, які ускладнюють або унеможливлюють її подальший розгляд – ускладнення у ході судового розгляду цивільних справ. Цивільне процесуальне законодавство закріплює дві основні форм ускладнень цивільного судочинства, які в свою чергу діляться ще на кілька, це:   - тимчасове припинення провадження у справі;   - закінчення провадження без ухвалення рішення суду по справі.   Між собою дані форми різняться підставами, строками та наслідками х застосування:   Тимчасове припинення провадження у справі може мати місце у формі перерви в судовому засіданні, відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі, воно полягає у тому, що процес у справі може продовжуватися після усунення перешкод, які стали підставою для припинення провадження.   Перерва в судовому засіданні – це відстрочка продовження судового засідання на відносно короткий час в зв’язку з необхідністю відпочинку суду та учасників процесу в нічний час, обідню перерву, святкові та вихідні дні, а також для вирішення окремих процесуальних питань.   Так, наприклад, перерва може бути оголошена у зв'язку з необхідністю подання нових доказів (ст. 191 ЦПК) або у разі заміни перекладача (ст. 92 ЦПК) тощо. Тривалість перерви визначається відповідно до обставин розгляду справи, що її викликали. Суд, оголошуючи перерву, зазначає, коли буде продовжено слухання справи, про що постановляє відповідну ухвалу.   Відкладення розгляду справи – це перенесення розгляду справи в зв'язку з неможливістю його проведення на відносно тривалий час з призначенням конкретної дати його проведення.   Розгляд справи відкладається до усунення обставин, які стали його підставою. ЦПК чітко не визначає перелік підстав відкладення розгляду справи, проте аналіз його положень дозволяє стверджувати, всі підстави умовно поділити на два види:   - обов’язкові підстави, при наявності яких суд зобов’язаний відкласти розгляд справи (зокрема у випадках, передбачених ч. 1 ст. 169, ч. 3 ст. 224, ч. 1 ст. 305 ЦПК);   - факультативні підстави, за яких питання про необхідність відкладення розгляду справи віднесено на розсуд суду (ч. 8 ст. 130, ч. 2 ст. 169, ст. 170, ст. 191 ЦПК).   У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з'явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову.   На відміну від перерви, якщо розгляд відкладався, справа розглядається спочатку. Питання про відкладення розгляду справи вирішується судом шляхом постановлення відповідної ухвали, яка повинна містити відомості про підстави відкладення та час і місце наступного судового засідання. Ухвали про оголошення перерви в судовому засіданні та про відкладення розгляду справи оскарженню не підлягають.   Зупинення провадження в справі – перенесення розгляду справи на невизначений строк у зв'язку з наявністю чітко визначених законом обставин, які унеможливлюють його проведення. Зупинення провадження у справі поділяється в залежності від особливості його підстав на обов’язкове та необов’язкове (факультативне).   Обов’язкове зупинення провадження в справі виникає з підстав передбачених ст. 201 ЦПК, а саме:   - смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.   - злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі;   - перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан;   - неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства;   - призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи у випадках, коли після відкриття провадження у справі сторона чи третя особа, визнана недієздатною або обмежена судом у цивільній дієздатності, або виявлено, що законний представник таких осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом.   Факультативне зупинення провадження в справі, яке здійснюється судом за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи, можливе у випадках, встановлених ст. 202 ЦПК:   - перебування сторони на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання;   - захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;   - перебування сторони у тривалому службовому відрядженні;   - розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;   - призначення судом експертизи.   У перших трьох випадках, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника суд не зупиняє провадження в справі.   Про зупинення провадження в справі суд постановляє відповідну ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.   Після усунення обставин, що викликали його зупинення, провадження у справі відновлюється. Відновлення провадження здійснюється за заявою особи, яка бере участь у справі, або з ініціативи суду, про що постановляється відповідна ухвала. З дня постановлення даної ухвали продовжується і перебіг процесуальних строків.

71.

Поняття та види судових рішень

.

72.

Вимоги що висуваються до судових рішень

.

73.

Порядок ухвалення судових рішень

.

74.

Постанови адміністративного суду

.

75.

Ухвали адміністративного суду

.

76.

Скасувати судового рішення

  

77. 

Законна сила рішення суду

78. 

Закон України Про доступ до судових рішень

79.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно - правових актів

.

81.

Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій

.

82. 

Особливості провадження у справах

 

83. 1. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).

2. Позовна заява, яка надійшла в день проведення заходів, визначених частиною першою цієї статті, або після цього, залишається без розгляду.

3. Про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи суд негайно повідомляє позивача та організатора (організаторів) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань.

4. Адміністративна справа про обмеження права на мирні зібрання вирішується судом протягом трьох днів після відкриття провадження, а в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів - невідкладно.

5. Суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.

6. Постанова суду у справах про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання виконується негайно.

7. Копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає особливості адміністративних справ за позовом суб'єкта владних повноважень - органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування - про обмеження щодо реалізації конституційного права громадян на мирні зібрання.

2. Завданням суду у таких справах є перевірити обґрунтованість застосування обмеження у реалізації конституційного права громадян на мирні зібрання за зверненням відповідного суб'єкта владних повноважень, а в разі обґрунтованості обрати той спосіб обмеження цього права, який був би адекватним (найменшим) за встановлених небезпеки чи загроз і забезпечував досягнення мети такого обмеження - запобігання заворушенням чи злочинам, охорона здоров'я населення або захист прав і свобод інших людей.

3. Особливості адміністративних справ щодо усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання, що вжиті органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування без відповідного рішення суду або з його порушенням, визначені статтею 183 КАСУ.

Правова основа статті

4. Відповідно до статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

5. Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання139 встановлено, що стаття 39 Конституції України вимагає від організаторів мирних зібрань сповістити органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування про проведення цих масових заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами мирних зібрань, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. Зокрема, у разі необхідності органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть погоджувати з організаторами мирних зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість їх проведення тощо.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України, строк завчасного сповіщення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування має бути достатнім для того, щоб такий орган міг визначитися, наскільки проведення мирного зібрання відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань. Конкретні строки завчасного сповіщення мають бути визначені законом з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо, але поки що цього не зроблено.

Підсудність

6. Адміністративну справу за позовом органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про обмеження щодо реалізації конституційного права громадян на мирні зібрання розглядає окружний адміністративний суд (незалежно від того, подає позов орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування) за місцезнаходженням відповідного органу-позивача. Фактично місцезнаходження органу зазвичай збігається з місцем проведення мирних зібрань.

Сторони

7. Позивачем в адміністративній справі про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що одержав повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо від організатора (організаторів) цих заходів. Жоден закон поки не визначає, який саме це орган. Зазвичай таким органом є відповідна місцева державна адміністрація чи місцева рада або її виконавчий орган за місцем запланованого проведення мирного зібрання.

8. З частини третьої коментованої статті випливає, що відповідачем (відповідачами) в адміністративній справі про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є організатор (організатори) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань, що зробив відповідне повідомлення. Таким організатором може бути політична партія, громадська організація, профспілка, підприємство, фізична особа тощо.

Строк звернення до адміністративного суду

9. Якщо є підстави для адміністративного позову, позивач повинен звернутися до адміністративного суду з позовною заявою негайно після отримання повідомлення про проведення мирного зібрання. "Негайно" означає настільки швидко, наскільки це дає можливість позивачеві визначитися, чи є підстави для подання адміністративного позову, та в разі потреби підготувати позовну заяву.

10. В усякому випадку позовна заява повинна надійти до дня проведення відповідного мирного зібрання, оскільки позовна заява, що надійшла у день проведення цього заходу або після цього, залишається без розгляду (частина друга коментованої статті), адже сенсу в судовому рішенні після початку заходів уже не буде.

Строк розгляду адміністративної справи

11. Про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи суд негайно повідомляє сторони (частина третя коментованої статті). З метою своєчасного вирішення справи на підставі статті 38 КАСУ суд може здійснити судові виклики та повідомлення у такій справі телеграмою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефоном або й через друкований засіб масової інформації. Такі виклики і повідомлення мають бути здійснені у строк, що даватиме можливість своєчасно прибути до суду (частина третя статті 35 КАСУ).

12. Адміністративна справа про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання має бути розглянута і вирішена судом протягом трьох днів після відкриття провадження у справі, а в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів - невідкладно (частина четверта коментованої статті). На наш погляд, зважаючи на цілі статті, неприбуття сторін, які були належним чином повідомлені про судове засідання, не є підставою для відкладення судового розгляду, якщо таке відкладення стане перешкодою для своєчасного вирішення справи.

В усякому випадку справа має бути вирішена до початку мирних зібрань з таким розрахунком, щоб у разі задоволення адміністративного позову можна було вжити заходів для своєчасного виконання постанови суду.

Постанова суду, її виконання

13. Вимоги позивача можуть бути задоволені лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку у разі, якщо суд визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей (частина п'ята коментованої статті). Зокрема, адміністративний позов може бути задоволений у разі запізнілого направлення повідомлення про мирні зібрання, що перешкоджає органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування у такі стислі строки вжити заходів щодо забезпечення безпеки проведення таких заходів та громадського порядку.

14. У постанові суду про задоволення позову обов'язково має бути зазначено спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання. Такі обмеження можуть полягати у забороні проводити збори, мітинги, походи, демонстрації тощо, у забороні проводити ці заходи у певному місці чи у певний час, у визначенні маршруту тощо. Обираючи спосіб обмеження, суд повинен керуватися принципом пропорційності - обмеження має бути адекватним загрозам, тобто з усіх способів обмеження слід обрати той спосіб, який найменше обмежує право на мирне зібрання, але дає можливість запобігти загрозам. Наприклад, неправильно забороняти проведення мітингів двох конкуруючих політичних сил через можливість зіткнень, якщо проведення цих мітингів можна розвести у просторі або часі.

15. Оскільки відповідно до частини сьомої коментованої статті копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення, то правила частини третьої статті 160 і частини четвертої статті 167 КАСУ (щодо відкладення виготовлення постанови у повному обсязі) на розгляд таких справ не поширюється.

16. Постанову про обмеження права на мирні зібрання належить виконувати негайно, тобто не чекаючи набрання нею законної сили (частина шоста коментованої статті, пункт 6 частини першої статті 256 КАСУ).

84.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності

85.

Скорочене провадження застосовується в адміністративних справах

86.

Провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень

87.

Суть і значення апеляційного провадження в адміністративному суді

.

88.

Право на апеляційне оскарження та порядок його реалізації

.

Процесуальний порядок розгляду апеляційної скарги

.

90.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову та ухвалу суду

.

91.

Суть і значення касаційного провадження в адміністративному суді

.

92.

Право на касаційне оскарження та порядок його реалізації

.

Процесуальний порядок розгляду касаційної скарги

.

94.

Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги

.

95.

Перегляд судових рішень в адміністративних справах

98. 1. За наслідками розгляду справи більшістю голосів від складу суду приймається одна з таких постанов:

про повне або часткове задоволення заяви;

про відмову в задоволенні заяви.

2. Судді, які не погоджуються з постановою, можуть висловити окрему думку, що додається до постанови.

3. Постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

1. Постанова Верховного Суду України повинна бути виготовлена та направлена особам, які беруть участь у справі, не пізніше п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

1. Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

2. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

3. Рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених статтею 237 цього Кодексу, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Верховного Суду України не пізніш як через десять днів з дня їх прийняття.

101. 1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом протягом двох місяців після її надходження за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

2. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про дату, час та місце розгляду заяви. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.

3. Суд своєю ухвалою може зупинити виконання судового рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами, до закінчення перегляду.

4. Суд може не досліджувати докази стосовно обставин, що встановлені у судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття бланкетно визначає порядок провадження в адміністративній справі за нововиявленими обставинами після його відкриття, а також встановлює особливості такого провадження з метою досягнення процесуальної економії і справедливих результатів.

Строк здійснення провадження за нововиявленими обставинами

2. Провадження за нововиявленими обставинами має бути закінчено протягом розумного строку, але не пізніше двох місяців. Але цей строк відраховується не з дня відкриття такого провадження, а з дня надходження заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Двомісячний строк застосовується в усіх випадках, незалежно від того, суд якої інстанції здійснює перегляд.

Застосування правил провадження у суді відповідної інстанції

3. Відповідно до частини першої коментованої статті суд здійснює провадження за нововиявленими обставинами за правилами адміністративного судочинства, що встановлені для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Тобто якщо це провадження здійснює суд першої інстанції, то він керується правилами розділу III; якщо суд апеляційної інстанції - то правилами глави 1 розділу IV; якщо суд касаційної інстанції - то глави 2 розділу IV; якщо ж Верховний Суд України - то глави 3 розділу IV КАСУ. Йдеться про застосування правил щодо підготовки справи до розгляду, правил про склад суду, порядок та меж розгляду, а також правил про ухвалення судового рішення, його оформлення, проголошення, направлення та видачу його копій особам, які беруть участь у справі.

При цьому необхідно враховувати особливості, визначені цією главою.

Особливості провадження за нововиявленими обставинами

4. Якщо адміністративна справа знаходиться в іншому адміністративному суді, тоді суддя після відкриття провадження за нововиявленими обставинами повинен витребувати її.

5. Подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами автоматично не зупиняє його виконання. Однак суд (у тому кількісному складі, у якому було ухвалено судове рішення) під час підготовки справи до розгляду або під час розгляду своєю ухвалою може зупинити виконання судового рішення, яке переглядається, до закінчення перегляду (частина третя коментованої статті). Таку ухвалу може бути постановлено судом як з власної ініціативи, так і за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

6. Як випливає з частини другої коментованої статті розгляд заяви за нововиявленими обставинами завжди відбувається у судовому засіданні. Письмове провадження тут не допускається. Особи, які беруть участь у справі, мають бути своєчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви. Однак неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.

7. При перегляді справи за нововиявленими обставинами суд першої чи апеляційної інстанції не зобов'язані знову досліджувати докази. Вони можуть повторно не досліджувати доказів стосовно обставин, що належним чином були досліджені й оцінені при минулому вирішенні справи, якщо ніхто їх не оспорює і щодо яких не виникає сумніву у зв'язку з нововиявленою обставиною Якщо перегляд здійснює суд касаційної інстанції (зокрема й Верховний Суд України), то він не має повноважень досліджувати докази та встановлювати обставини у справі.

Відмінність від цивільного судочинства

8. У нормах КАСУ встановлена простіша, порівняно з цивільним судочинством, процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами - її не зведено лише до перевірки наявності нововиявленої обставини, скасування судового рішення й направлення справи на новий розгляд. Виходячи з принципу процесуальної економії, суд в адміністративній справі одночасно переглядає судове рішення по суті і може ухвалити нове судове рішення у справі. Усе це можливо здійснити в одному судовому засіданні.

103. 1. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

3. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання постанови або ухвали. Виконання постанови або ухвали може бути зупинено також в інших випадках, встановлених цим Кодексом.

4. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

5. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття у бланкетний спосіб встановлює основні правила виконання судових рішень в адміністративних справах. Стаття слугує загальним орієнтиром у виконанні судових рішень.

Порядок виконання судового рішення

2. Відповідно до частини другої коментованої статті виконувати належить:

1) судове рішення, яке набрало законної сили (див. статтю 254 КАСУ);

2) судове рішення, яке належить виконати негайно (див. статтю 256 КАСУ і коментар до неї).

3. Найкраще, коли судове рішення виконується добровільно, оскільки тоді не потрібно буде нести витрати, пов'язані з його примусовим виконанням, і не буде ризику бути притягнутим до юридичної відповідальності за невиконання судового рішення.

4. Спосіб та порядок виконання, у тому числі строки, можуть бути визначені у самому судовому рішенні, зокрема із покладенням на відповідних суб'єктів владних повноважень обов'язків щодо забезпечення виконання рішення (частина перша коментованої статті). І це не обов'язково повинні бути відповідачі - це можуть бути й інші суб'єкти владних повноважень, яких закон зобов'язує вчиняти певні дії чи приймати акти на підставі судового рішення з метою забезпечення реалізації визнаного судом права чи інтересу особи159.

5. Для забезпечення примусового виконання судових рішень в Україні діє Державна виконавча служба, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (частина перша статті 2 Закону України "Про виконавче провадження").

Процедура виконавчого провадження, зокрема й щодо виконання судових рішень в адміністративних справах, визначена Законом України "Про виконавче провадження".

Загальний порядок виконання постанови суду про стягнення майна чи грошових коштів з боржника визначено главами 5 - 6 цього Закону. Особливості списання бюджетних коштів за рішенням суду може бути визначено законом про Державний бюджет України на поточний рік.

Постанову адміністративного суду про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення виконують за правилами статті 76 Закону України "Про виконавче провадження" щодо виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Постанову про виселення зі службового житла (у відносинах публічної служби) виконують відповідно до статті 79 цього ж Закону, що визначає порядок виконання рішення про виселення боржника.

Спеціальні правила щодо примусового розпуску (ліквідації) об'єднання громадян встановлені статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження", яка стосується порядку виконання рішення про заборону діяльності об'єднання громадян.

Порядок виконання деяких ухвал адміністративного суду визначено у самому КАСУ. Наприклад, за статтею 272 Кодексу ухвалу про привід суд передає для виконання до органу внутрішніх справ.

6. Із запровадженням адміністративного судочинства судова практика виявила недостатність положень Закону України "Про виконавче провадження" для ефективного виконання судових рішень в адміністративних справах. Цілком імовірно, що виконання судових рішень адміністративних судів вимагатиме вироблення спеціальних процедур у виконавчому провадженні. Тому механізм виконання судових рішень в адміністративних справах ще потребує ґрунтовної розробки та законодавчого врегулювання.

Зупинення виконання судових рішень в адміністративних справах судом

7. КАСУ передбачає такі випадки зупинення виконання судових рішень в адміністративних справах судом:

1) у разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно суд вирішує питання про зупинення виконання оскарженого судового рішення (частина третя коментованої статті);

2) суддя-доповідач після відкриття касаційного провадження вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються (пункт 5 частини першої статті 215);

3) Верховний Суд України своєю ухвалою може зупинити виконання відповідних рішень, якщо скаргу допущено до провадження за винятковими обставинами (частина п'ята статті 240);

4) суд своєю ухвалою може зупинити виконання судового рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами, до закінчення перегляду (частина третя статті 252);

5) суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за виконавчим листом, а також витребувати виконавчий лист до розгляду заяви про виправлення помилки у виконавчому листі, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та про стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим листом (частина третя статті 259 КАСУ).

Склад суду для розгляду питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах

8. Після проголошення судового рішення в адміністративній справі суд уповноважений вирішувати цілу низку процесуальних питань, пов'язаних з його виконанням.

Переважно ці питання розглядає і вирішує суддя відповідного адміністративного суду одноособово. Це питання:

1) про видачу виконавчого листа (стаття 258);

2) про виправлення помилки у виконавчому листі; визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; стягнення зі стягувача на користь боржника безпідставно одержаного за виконавчим листом (стаття 258);

3) про видачу дубліката втраченого виконавчого листа (стаття 260);

4) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання (стаття 261);

5) про визнання мирової угоди сторін виконавчого провадження або прийняття відмови стягувача від примусового виконання (стаття 262);

6) про відстрочення і розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (стаття 263);

7) про заміну сторони виконавчого провадження (стаття 264);

8) про поворот виконання судового рішення, якщо це питання не було вирішено одночасно зі зміною чи скасуванням судового рішення (частина третя статті 265 КАСУ).

Питання про негайне виконання судового рішення (стаття 256), поворот виконання судового рішення (частини перша та друга статті 265, тобто тоді, коли це питання вирішує суд одночасно зі скасуванням чи зміною судового рішення), покладення обов'язку на суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 267 КАСУ), що вирішуються у тому ж кількісному (і, бажано, персональному) складі, у якому було ухвалене судове рішення.

104. 1. За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

2. Виконавчий лист видається судом першої інстанції. Якщо за результатами перегляду справи суд апеляційної чи касаційної інстанції залишить прийняте по суті позовних вимог рішення без змін, ухвалить нове судове рішення по суті позовних вимог чи змінить судове рішення, то виконавчий лист видається судом апеляційної чи касаційної інстанції, за умови, що заява особи про видачу виконавчого листа надійшла до моменту повернення адміністративної справи до суду першої інстанції.

3. Виконавчий лист про стягнення судового збору надсилається судом до місцевих органів державної податкової служби.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття встановлює необхідність для примусового виконання судового рішення в адміністративній справі одержати в суді виконавчий лист. Стаття покликана оптимізувати процедуру виконання судового рішення, оскільки виконавчий лист містить лише необхідну і достатню інформацію для виконання судового рішення.

Виконавчий лист

2. Виконавчий лист є виконавчим документом, на підставі якого здійснюється примусове виконання судового рішення державною виконавчою службою (стаття 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий лист і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей лист відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження", та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Вимоги до виконавчого листа встановлено у бланкетний спосіб частиною першою статті 259 КАСУ (див. коментар до неї).

Видача виконавчого листа

3. Виконавчий лист видається адміністративним судом, де знаходиться адміністративна справа, за судовим рішенням, що набрало законної сили або яке належить виконати негайно.

4. Суд видає виконавчий лист за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення (стягувача), або її представника.

Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів (стягувачів) чи проти кількох відповідачів (боржників), суд може видати кожному з позивачів або щодо кожного відповідача окремий виконавчий лист, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним з них.

5. Виконавчий лист про стягнення судового збору до бюджету суд надсилає судом до місцевих органів державної податкової служби, оскільки вони є стягувачами у виконавчих провадженнях про стягнення у дохід Державного бюджету України судового збору (державного мита). Стаття 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року до системи органів державної податкової служби відносить: державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції.

6. КАСУ, на відміну від цивільного судочинства, не передбачає можливості примусового виконання визнаних судом умов примирення. Порушення цих умов може бути підставою лише для поновлення провадження у справі. Тому ухвала адміністративного суду про закриття провадження у справі, в якій фіксуються умови примирення сторін, не є судовим рішенням, що підлягає примусовому виконанню, і виконавчий лист за такою ухвалою суд не видає і сама вона не є виконавчим документом.

105. 

Порядок відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі

99.

Підстави для провадження за нововиявленими обставинами в адміністративному суді

.

100.

Право на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та його реалізація

.

102.

Процесуальний порядок звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання

.

106.

Характеристика окремих заходів процесуального примусу в адміністративному процесі

.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

shpori_z_administrativnogo_procesu_ukra_ni.docx

shpori_z_administrativnogo_procesu_ukra_ni.docx
Размер: 253.9 Кб

.

Пожаловаться на материал

Відповіді на екзамен. Адміністративна юстиція, адміністративний процес в Україні. Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України (КАСУ). Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК).

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

К данному материалу относятся разделы:

Адміністративна юстиція, адміністративний процес та адміністративне судочинство

Становлення адміністративної юстиції в Україні

Поняття та ознаки адміністративного процесу

Принципи адміністративного процесу

Проблематика адміністративного процесуального права. Джерела адміністративного процесуального права

Стадії адміністративного процесу. Система та структура адміністративних судів.  Склад суду. Пісдстави та порядок відводу суду

Поняття адміністративної юрисдикції

Публічно-правовий спір, як предмет адміністративного судочинства

Загальна характеристика категорій публічно-правових спорів, віднесених до адміністративної юрисдикції

Спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності

Спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби

Спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів

Спори за зверненням суб'єкта владних повноважень

Спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму

Співвідношення адміністративної юрисдикції з іншими судовими юрисдикціями

Поняття та види підсудності адміністративних справ

Предметна підсудність адміністративних справ та її різновиди

Територіальна підсудність адміністративних справ та її різновиди

Інстанційна підсудність адміністративних справ

Наслідки недодержання правил підсудності

Поняття та види учасників адміністративного судочинства

Процесуальні права та обов'язки осіб, які приймають участь в адміністративному процесі

Сторони в адміністративному судочинстві

Треті особи в адміністративному судочинстві

Процесуальне представництво в адміністративному процесі

Процесуальне положення секретаря судового засідання

Процесуальне положення судового розпорядника

Процесуальні права та обов'язки свідка

Експерт в адміністративному судовому процесі: права, обов'язки та відповідальність

Процесуальне положення спеціаліста

Перекладач в адміністративному судовому процесі: права, обов'язки та відповідальність

Поняття та зміст процесу доказування в адміністративному процесі

Поняття доказів в адміністративному процесі

Класифікація доказів в адміністративному (судовому) процесі

Обов'язок доказування

Діяльність суб'єктів адміністративного процесу зі збору та оцінки доказів

Фіксування судового засідання технічними засобами. Журнал судового засідання

Поняття та види судових витрат

Судовий збір

Витрати, пов'язані з розглядом справи у суді

Розподіл судових витрат

Строк звернення до адміністративного суду

Поняття та види процесуальних строків

Поновлення та продовження процесуальних строків

Підходи до визначення адміністративного позову

Право на звернення до адміністративного суду

Забезпечення адміністративного позову

Відкриття провадження в адміністративній справі

Залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви

Відкриття провадження в адміністративній справі

Процесуальний порядок відкриття провадження у справі

Підготовче провадження

Відмова від адміністративного позову та визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження

Примирення сторін під час підготовчого провадження

Об'єднання і роз'єднання справ

Виклики та повідомлення в судовому процесі. Зміст та види повісток

Розгляд адміністративної справи у судовому засіданні

Судовий розгляд адміністративної справи

Судовий розгляд

Початок судового розгляду справи по суті

Закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами

Судові дебати

Поняття та види судових рішень

Вимоги що висуваються до судових рішень

Порядок ухвалення судових рішень

Постанови адміністративного суду

Ухвали адміністративного суду

Скасувати судового рішення

Законна сила рішення суду

Закон України Про доступ до судових рішень

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно - правових актів

Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій

Особливості провадження у справах

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності

Скорочене провадження застосовується в адміністративних справах

Провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень

Суть і значення апеляційного провадження в адміністративному суді

Право на апеляційне оскарження та порядок його реалізації

Процесуальний порядок розгляду апеляційної скарги

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову та ухвалу суду

Суть і значення касаційного провадження в адміністративному суді

Право на касаційне оскарження та порядок його реалізації

Процесуальний порядок розгляду касаційної скарги

Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги

Перегляд судових рішень в адміністративних справах

Порядок відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі

Підстави для провадження за нововиявленими обставинами в адміністративному суді

Право на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та його реалізація

Процесуальний порядок звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання

Характеристика окремих заходів процесуального примусу в адміністративному процесі

Похожие материалы:

Основы микропроцессорной техники

Конспект микропроцессоры, микропроцессорная техника. Электронная система. Режимы работы, обмен информацией. Мультиплексирование шин адреса и данных. Внутренняя структура микропроцессора. Принцип работы.

Краткий обзор СУБД

Лекция. Модель с централизованной архитектурой. Модель с автономным персональными ЭВМ. Модель вычислений с сетью и файловым сервером (архитектура «файл-сервер»). Распределенная модель вычислений (архитектура «клиент-сервер»). Распределенная модель вычислений (Клиент-сервер. Трехзвенная (многозвенная) архитектура)

Введение в курс «Корпоративное управление»

Курс лекций по дисциплине «Корпоративное управление». Введение в курс. Понятие корпоративного управления. Отличие корпоративного управления от корпоративного менеджмента. Генезис корпоративного управления (в России и за рубежом). Система корпоративного управления, принципы и факторы ее построения

Обучение чтению. 1 класс

Тема урока Вид и форма урока Колич.часов Дата Контроль Планируемые результаты (в соответствии с ФГОС)универсальные учебные действия (УУД)личностные результаты

Питання до іспиту з навчальної дисципліни «Гроші та кредит»

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok