Валютне регулювання. Стратегія і тактика монетарної політики України.

Питання до заліку

32. Валютне регулювання.

Валютне регулювання - це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти. Валютне регулювання передбачає:

  1.  регулювання курсу національної валюти;
  2.  організація розрахунків в іноземній валюті;
  3.  відкриття рахунку в іноземній валюті;
  4.  купівля іноземної валюти;
  5.  розрахунки по експортно-імпортних операціях;
  6.  здійснення резидентами іноземних інвестицій;
  7.  операції купівлі-продажу іноземної валюти готівкою;
  8.  порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України;
  9.  правила переказу іноземної валюти.

Під валютними цінностями розуміють грошові знаки зарубіжних держав, а також цінні папери - платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви сертифікати тощо) в іноземній валюті та інші цінності (благородні метали, коштовне каміння тощо).

До валютних операцій належать:

  1.  операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, які здійснюються між резидентами у валюті України;
  2.  операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передачею заборгованості та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
  3.  операції, пов'язані з ввезенням, перерахуваннями та вивіз з території України валютних цінностей.

Валютне регулювання здійснюється на трьох рівнях:

  1.  міждержавному;
  2.  регіональному;
  3.  національному.

Що стосується міждержавного рівня, функції регулювання міжнародних валютних відносин покладені світовим співтовариством на Міжнародний валютний фонд (МВФ), який керується у своїй діяльності статутом Фонду та спільно прийнятими країнами-учасницями постановами та угодами. Статутом МВФ визначено, що цілями цієї організації є:

  1.  забезпечення співробітництва у розв'язанні міжнародних валютних проблем;
  2.  сприяння стабілізації валют;
  3.  творення багатосторонньої системи платежів та розрахунків;
  4.  досягнення рівноваги платіжних балансів країн-учасниць. Відповідно до Статуту МВФ має виконувати такі функції:

1) стежити за розвитком міжнародної валютної системи та забезпечувати її ефективне функціонування;

2) здійснювати аналіз виконання кожною країною спільних зобов'язань.

Статутом передбачено, що країни-учасниці, вступаючи до Фонду, добровільно беруть на себе зобов'язання співпрацювати з Фондом та одна з одною по розв'язанню питань стабілізації валютних відносин. Особливу увагу приділено системі заходів з регулювання валютних курсів, які б забезпечували найбільш сприятливі умови розвитку зовнішньоекономічної діяльності країн-учасниць, зниження валютного ризику та кон'юнктурної невизначеності тощо.

МВФ має можливість активно впливати на країни-учасниці у питаннях дотримання ними певних вимог валютного регулювання. Для цього використовуються стабілізаційні програми та механізм взаємних консультацій. Стабілізаційні програми пов'язані з наданням кредитів на покриття дефіциту платіжного балансу деяких країн.

Регіональний рівень пов'язаний з існуванням регіональних об'єднань, в межах яких проводиться узгодження валютних політик держав-членів, або здійснюється спільна валютна політика. У цьому випадку спільне валютне регулювання спрямоване на розвиток торгівельних відносин всередині інтеграційного об'єднання, на вільне переміщення факторів виробництва, а також сприяє зниженню впливу зовнішніх факторів на коливання обмінних курсів країн регіонального об'єднання.

Механізм регулювання на національному рівні, його інституційна структура, принципи та норми встановлюються законодавчими актами кожної країни з урахуванням принципів та рекомендацій, встановлених МВФ та регіональними союзами. Валютне регулювання в Україні в сучасних умовах спрямоване на підтримку стабільності української валюти, нейтралізацію різких коливань валютних курсів, оскільки стабільність валютного ринку має забезпечити й стимулювати розвиток зовнішньоекономічних зв'язків країни та її економіки в цілому.

При цьому головним інструментом формування ефективного валютного регулювання виступають валютні інтервенції, здійснювані НБУ.

Основним об'єктом валютного регулювання є валютний курс національної грошової одиниці.

Здійснення валютного контролю й регулювання покладене на такі державні органи:

1. НБУ є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, що не віднесені до компетенції інших органів.

2. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами й нерезидентами через їхні банки.

3. Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями.

4. Міністерство зв'язку здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів за межі України.

5. Державний митний комітет України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

У практиці валютного регулювання розрізняють економічні та адміністративні інструменти валютного регулювання.

Економічні інструменти використовують ринкові закони та закономірності розвитку міжнародних взаємозв'язків. При застосуванні економічних інструментів валютного регулювання держава виступає одним з суб'єктів ринку. Економічні інструменти включають:

1. Девальвацію валюти

2. Ревальвацію валюти

3. Валютну інтервенцію

4. Корекція облікових ставок Національного банку

Адміністративні інструменти, як правило, це законодавчо закріплені та обов'язкові для виконання норми й нормативи. Перевага цих методів полягає у тому, що вони вимагають менше матеріальних витрат, ніж економічні, при цьому ефект впливу відчувається сильніше та швидше. Однак зловживання адміністративними заходами регулювання валютного ринку часто веде до зруйнування механізмів ринкової саморегуляції, встановлення штучної рівноваги на ринку, фінансових криз та інфляції.

33. Стратегія і тактика монетарної політики України.

Монетарна політика - діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки з метою стимулювання економічного зростання при низькому рівні інфляції і безробіття, вирівнювання платіжного балансу країни.

Правову основу грошово-кредитного регулювання в Україні становлять Конституція України, Закони України „Про банки і банківську діяльність” і „Про Національний банк України”, інші нормативно-правові акти.

Суб’єкти монетарної політики – Національний банк України та система центральних органів виконавчої влади.

Об’єкт монетарної політики – пропозиція та попит грошей на грошовому ринку.

Стратегічна мета монетарної політики підпорядкована загальним стратегічним цілям соціально-економічної політики держави: стабілізації сукупного обсягу виробництва, зайнятості та рівня цін.

Тактичною метою монетарної політики є забезпечення внутрішньої стабільності грошей, тобто оптимальної рівноваги між попитом пропозицією грошей.

Тактика монетарної політики мусить бути гнучкою, тобто змінюватися відповідно до ситуації на ринку. Реакцією держави на економічну кон’юнктуру є альтернатива:

  •  політика „дорогих грошей”
  •  політика „дешевих грошей”.

Планування основних параметрів грошово-кредитної політики передбачає необхідність урахування ефекту запізнення (часового лагу), тобто, запізнювання впливу прийнятої економічної політики в часі.

Банківська система країни є дворівневою і складається з: центрального (національного) банку і мережі комерційних банків (на 01.10.2011 – 198 банків).

Національний банк України очолює банківську систему, регулює кредитну, грошову системи країни, має монопольне право на грошову емісію і здійснює кредитно-грошову політику в інтересах національної економіки автономно (тобто банк здійснює самостійну політику для досягнення цілей, визначених статутними положеннями; та рішення банку не можуть бути скасовані будь-якими державними структурами.

Згідно із законом «Про Національний банк України» НБУ підтримує економічну політику КМ України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України. Національному банку України забороняється надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат державного бюджету.

Згідно із Законом України «Про Національний банк України» основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Виконуючи свою основну функцію, НБУ сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень - цінової стабільності.

Вищим органом управління НБУ є Рада Національного банку України.

Керівним органом НБУ є Правління Національного банку України.

Очолює Правління НБУ Голова Національного банку України.

До системи Національного банку входять: центральний апарат; філії (територіальні управління); розрахункові палати; Банкнотно-монетний двір; фабрика банкнотного паперу; Державна скарбниця України; Центральне сховище; банківські навчальні заклади; спеціалізовані підприємства, та інші структурні одиниці й підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності НБУ.

НБУ є підзвітним Президенту та Верховній Раді в межах їхніх конституційних повноважень.

Засоби монетарної політики. Теорія і практика розрізняють дві групи інструментів, за допомогою яких здійснюється комплекс заходів для реалізації цілей монетарної політики:

  1.  До засобів прямого впливу можна віднести емісійний механізм, який здійснюється трьома каналами(валютний канал;кредитний канал;фондовий канал); встановлення межі кредиту центрального банку, що надається уряду та банківським установам; пряме регулювання позичкових операцій банків(визначення маржі, розмірів кредитів, обмеження споживчого кредиту).
  2.  Інструменти прямого впливу дають необхідний ефект, коли їх використовують у комплексі із заходами опосередкованого впливу на систему грошового обігу.

Засоби опосередкованого регулювання грошового обігу:

  1.  операції з державними цінними паперами на відкритому ринку (ОВДП – облігації внутрішньої державної позики);
  2.  процентна політика рефінансування комерційних банків;
  3.  визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків і фінансово-кредитних установ;
  4.  управління золотовалютними резервами;
  5.  регулювання імпорту та експорту капіталу
  6.  емісія власних боргових зобов'язань та операції з ними (депозитні сертифікати).

Встановлення розмірів обов’язкових резервів для комерційних банків передбачає збереження певної частини коштів комерційних банків (їхніх активів) у вигляді резервів на спеціальному рахунку в центральному банку країни. Мета цього заходу - захист інтересів кредиторів і вкладників, боротьба з інфляцією, контроль ціни національної грошової одиниці (шляхом штучного обмеження обсягів грошової маси).

Світова практика свідчить про те, що цей важіль монетарної політики використовується лише в окремих випадках. Часті зміни норм резервування ускладнюють вплив на грошовий ринок. Зазначений інструмент більше придатний для вирішення не оперативних, а переважно довготермінових завдань грошово-кредитної політики.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

відповідь32_33.doc

відповідь32_33.doc
Размер: 81 Кб

.

Пожаловаться на материал

Питання до заліку. Валютне регулювання - це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти. Монетарна політика - діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Устройство пути с дерерянными и жб шпалами

Сроки проверки пути, стрелочных переводов и сооружений. значение наздора за состояние пути и сооружений. Средства механизации при выполнении путевых работ. Одиночная смена шпал и переводных брусьев.

Пространство

Пространство на уровне повседневного восприятия интуитивно понимается как место, в котором возможно движение, различные положения и взаимные расположения объектов, отношения близости-дальности, понятие направления, как арена событий и действий, универсально содержащая все места и вмещающая объекты и структуры

Маркетинг в системі управління підприємством

Становлення і розвиток ринкових відносин в економіці України обумовлюють необхідність удосконалення механізму управління підприємствами в АПК, орієнтації системи менеджменту на ринкові умови

Поверка средств измерений: виды, процедура. Поверочные схемы

Методика поверки средств измерения основной документации на поверку. Межповерочные интервалы. Поверочная схема. Закон РФ «Об обеспечении единства измерений».

ЭССЕ риторика

Сейчас в мире идет большой обмен информацией, причем совершенно разнообразной, и обмен осуществляется различными способами.

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok