Політологія

Поняття, структура та функції політичної культури. Політична культура українського народу: традиції, сучасний стан, тенденції розвитку.

Таким чином, функції політичної культури є тими напрямами, по яких політична культура входить у життя і побут людей. Саме за допомогою функцій вона стає реально відчутною, зрозумілою, а отже, практично значущою і досяжною.

Політична культура українського народу: традиції, сучасний стан, тенденції розвитку

Якщо говорити про місце молоді в системі української влади, то тут мало що відомо, хоча з погляду на Верховну Раду України, уряд, на представницькі органи влади, неважко дійти висновку про те, що молодь у них представлена дуже мало. Хіба що трохи більше на районному та сільському рівнях. Між іншим, за останні роки довір´я молоді до усіх гілок влади постійно зростає, хоча молоді люди все ще сподіваються, що їх проблеми врешті будуть помічені.

Інша справа, рівень підготовки молодої людини до політичної діяльності. Зрозуміло, що незалежно від віку, в політиці потрібні знання, навики, вміння, досвід. Об’єктивно молодь у цьому може дещо програвати старшим. Саме тому постає питання про необхідність професійної підготовки молодих політиків.

Характерною особливістю сучасної політичної свідомості молоді є поліцентризм її політичних уподобань. Загалом нинішній рівень політичної свідомості української молоді є ще досить низьким, що негативно позначається і на рівні її політичної активності. Рівні політичної активності та свідомості не завжди збігаються. Молодь може бути політично пасивною не тому, що вона є політично несвідомою, а тому що не підтримує ту чи іншу форму політичного правління, той політичний курс, який не задовольняє її специфічні потреби та інтереси. Але ця пасивність може вмить змінитися політичною активністю, якщо з´явиться така політична сила, в якій молодь знайде відгук своїм інтересам.

Сьогодні для молодих людей в Україні, здавалося б, відкривається все більше можливостей задовольняти свої інтереси та потреби, але одночасно ускладнюються й умови для такої самореалізації. Складний і суперечливий процес переходу до ринку призвів до того, що маємо сьогодні такі проблеми, як зниження зайнятості молоді, зростання безробіття, підвищення професійної кваліфікації, соціального захисту окремих соціальних груп, в т.ч. і молодих людей, спостерігаються міграційні процеси серед них.

Заслуговує на увагу ще одна проблема. Вважається, що декларування певних нормативних цінностей та норм ніколи не перейде на рівень глибинних настанов та стереотипів поведінки молоді, якщо суспільство не відмовиться від висловлення цих норм у формі категоричних імперативів. Йдеться про необхідність застосування так званої, синергетичної дії, тобто дії, яка виходить з власних форм існування, з молодіжної ініціативи. У результаті, остання постає не тільки і не стільки проблемою молоді, скільки соціальною проблемою.

Важливо спрямувати молодь на пошук власного найоптимальнішого для неї самої шляху розвитку, забезпечити цей процес таким чином, щоб він мав тенденцію до самозакріплення і самопідтримки.

В Україні помітною є проблема, яка полягає в тому, що надто багато громадян, особливо молодих, виявилися психологічно не готовими до розбудови своєї держави. Це прикро, але факт, що на сьогодні ми не спостерігаємо такого "вибуху" патріотизму, національної самосвідомості, котрий став би консолідуючим фактором економічного, політичного, духовного відродження, на базі якого формувався б наш менталітет, міцніла держава, формувалася б нова генерація громадян.

За підсумками різноманітних досліджень, проведених останніми роками, абсолютна більшість молодих людей (близько 80%) підтримувала дії, спрямовані на побудову незалежної, самостійної Української держави.

Отож, молодіжна політика тієї чи іншої держави має бути складовою загальної цілісної концепції розвитку того чи іншого суспільства. А політична культура в демократичному суспільстві повинна спрямовуватися на виховання молоді, яке неодмінно має опиратися на українські традиції, ментальність, історію, без яких неможливе формування політичної культури молодих громадян.

Правова і соціальна держава: цінності та принципи. Витоки концепції правової держави. Соціальне середовище, механізми функціонування та розвитку правової держави

.

Поняття та основні принципи соціальної правової держави

Механізми та засоби маніпулювання суспільною свідомістю

Усім потрібно учитися науці герменевтиці. Герменевтика (від грецького слова "роз'яснюю") - має пряме відношення до герметизму ("закритість"). Зміст поняття іде до легендарного мудреця Гермесу Трисмегисту ("Тричі Найбільшому") - магу й астрологу, засновнику алхімії. Тексти, написані в традиції герметизму, доступні тільки посвяченому, знаючому символіку (Гомер, Джордано Бруно, Ніколо Ма-кіавеллі). Так, як вже було зазначено, Н. Макіавеллі створив вчення про державу, переписав по-новому роботи давньогрецького філософа Платона (Арістокла) (428 чи 427 р. до н.е. - 348 чи 347 р. до н.е.), римського вченого-енциклопедиста і письменника Марка Теренція Варрона (116-27 рр. до н.е.), римського історика Тіта Лівія (59 р. до н.е. - 17 р. н.е.), італійського поета Данте Аліг'єрі (1265-1321).

"...Есть речи - значенье темно иль ничтожно,

Но им без волненья внимать невозможно..."

Пошук прихованого змісту - психологічно важкий процес. Люди, які мають владу і "грошові мішки" (в основному вони мають потребу в МСС), завжди мають можливість найняти для передачі повідомлення улюбленого артиста, шановного академіка чи непідкупного бунтаря - для кожної категорії населення - свої ідеали.

Древні римляни відкрили найважливіший принцип соціальної герменевтики - "шукай, кому вигідно".

Основними видами маніпуляцій є:

o міжособистісні;

o масові;

o політичні.

Останній вид - це приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людей з метою примусити їх до дії або бездіяльності всупереч їх власним інтересам. Способами політичного маніпулювання є: пряма підтасовка фактів, замовчування невигідної інформації, упереджена інтерпретація фактів, надання сфальсифікованої інформації, навішування ярликів для компрометації політиків, використанню! групових інтересів та ін.

Маніпуляція суспільною свідомістю. Основні засоби маніпуляції суспільною свідомістю є:

1. Мовні - використання певних штампів, термінів, ідеологічних та політичних кліше.

2. Немовні - блокування чи затримання "невигідної" інформації, викладання інформації у сприятливому для себе контексті.

3. Активні - насадження стереотипів і цінностей.

4. Пасивні - фрагментарність інформації.

Особливого значення маніпуляція набуває з удосконаленням інформаційних технологій, які суттєво розширюють спектр застосування маніпулятивних стратегій і тактик.

Сприйняття повідомлень залежить від номінативного аспекту подання інформації, оскільки процес номінації є одним із видів психологічного програмування масової свідомості

Графічні засоби організації тексту сприяють його чіткій візуалізації та розставляють акценти повідомлення, підсилюючи його певні частини. Ці засоби можуть використовуватись окремо або в поєднанні з іконічними засобами, підсилюючи маніпулятивний потенціал вербальної частини повідомлення. Зображення, що супроводжують текст, посилюють вплив вербальної аргументації завдяки добору іконічних елементів, що відповідає загальній маніпулятивній інтенції адресанта. Цьому також сприяють кольорові виокремлення, які привертають увагу до повідомлення та через властивості кольорів певним чином впливати на психіку людини налаштовують її на конкретне емоційне сприйняття інформації.

Так, ЗМІ використовують мову жестів як засіб маніпулювання свідомістю адресата, розміщуючи фотографії, яким притаманне певне оцінне значення невербальної поведінки об'єкта (наприклад, усмішка, відкриті долоні, стиснуті кулаки). Як правило, невербальні елементи підтверджують оцінку, що міститься у вербальній частині повідомлення, роблячи її більш ефективною.

Елементи аналізу маніпуляції з позицій вербальних засобів містяться в дослідженнях 80-х років минулого століття, коли Д. Болінджер, X. Вайнріх торкнулися маніпулятивних аспектів номінації. Інтерес до цієї теми оновився у зв'язку з політичним курсом СІНА на початку XXI століття і його відображенням сучасними англомовними ЗМІ.

У цілому, головною метою вербальних та невербальних маніпулятивних стратегій і тактик є формування позитивного чи негативного сприйняття інформації, що подається. А вдалі маніпулятивні стратегії забезпечують позитивне сприйняття. Для їх створення та впровадження залучається велика кількість фахівців різних галузей. Конкретне втілення їх вивчають політологи та соціологи. Прикладний аспект маніпуляції свідомістю має важливе значення для соціології, оскільки фактичні результати опитування громадської думки у ЗМІ можуть бути сфальсифіковані в інтересах зацікавленої сторони. Питання маніпуляції свідомістю є предметом вивчення і таких сучасних галузей наукового знання, як політичний маркетинг, іміджеологія, паблік рілейшнз (див. розділ 18). Методи впливу на підсвідомість грунтовно вивчаються також психологами і лінгвістами.

Аналіз мас-медійних матеріалів засвідчує, що стереотипи виступають своєрідною основою для маніпуляції свідомістю, оскільки вони є спрощеною формою сприйняття інформації. Завдяки використанню стереотипів маніпулятор має змогу залучити соціально-культурні установки аудиторії. Прилаштовуючись до наявних стереотипів, маніпулятор розраховує на те, що інформацію, яку він подає, буде сприйнято беззастережно (наприклад, будь-який представник Близького

Сходу є терористом -> боротьба на Близькому Сході є необхідною). Стереотипні уявлення, які спостерігаються в політичній сфері, є менш стійкими порівняно з іншими галузями життєдіяльності суспільства. Це пов'язано з досить високою динамікою змін на політичній арені. Можливою також є, наприклад, модифікація мовного оформлення стереотипу для його застосування за нових умов. Як-то, негативний образ низки східних країн у західному суспільстві підтримується завдяки стереотипному уявленню про "вісь зла", яке побудоване на іншому стереотипі - СРСР як "імперія зла".

Стереотипні уявлення є основою для сучасних ідеологічних міфо-логем - інструменту маніпуляцій, здійснюваних в інтересах владної еліти. Міфологеми виконують подвійну функцію: вони пояснюють існуючий лад і виправдовують його, репрезентуючи його як систему, засновану на праві.

Сучасне міфотворення є складником ідеологічних систем багатьох розвинених країн. Маніпуляції, спираючись на закони соціального функціонування та розвитку, виступають інструментом формування ідеології. Важливу роль в ідеологічних та інших маніпуляціях відіграє психологічний чинник, зокрема апелювання до почуттів та емоцій. Сучасні дослідження засвідчують, що найширше при маніпуляції свідомістю використовується почуття страху, оскільки страх є базовим чинником, що визначає поведінку людини (наприклад, "не роби цього, а то знаєш, що трапиться!"). Сприятливі умови для використання почуття страху створює криза, реальна або штучна, яка здійснює сильний вплив на почуття. Прикладом можуть слугувати події у Нью-Йорку 11 вересня 2001 року, коли уряд Сполучених Штатів сприяв появі своєрідного ланцюжка пропозицій: терористична така - всі арабські країни підтримують тероризм -> терористи -> терористична загроза іде з Іраку -> війна з Іраком. Через маніпулювання почуттями та уявою ЗМІ вдалося запевнити більшість американців, що війна з Іраком необхідна для самозахисту, до того ж вона принесе визволення іракському народу.

Назвіть і охарактеризуйте основні риси української нації

Згадаймо праведних гетьманів

Мабуть, далеко не всі країни можуть похвалитися тим, що їх володарі — імператори, королі, царі — згадуються нащадками тільки добрими словами. Не так було в Україні. І зумовлене це, мабуть, історичною ситуацією, що склалась на її землях.

Оскільки Україна фактично завжди належала до іншої держави, то і гетьман не був повноправним правителем. Він не мав права передавати свою посаду у спадок, його права обмежувалися, і тому він не дуже і відрізнявся від значної частини населення. З іншого боку, часто гетьмана обирали самі козаки. Це був небачений на той час прояв демократії. А обирали, звичайно, серед тих, кому можна довіряти, хто показав себе як досвідчений воїн та організатор, патріот рідного краю.

Так, наприклад, у П. Сагайдачного, коли той потрапив до Січі, не питали, який має маєток, а тільки — якої слави зазнав батько і який він сам. П. Сагайдачний показав себе у походах проти турків як талановитий полководець. Він розумів, що не завжди можна узяти силою, часом треба вдаватися і до хитрощів. Так він завоював Варну, Кафу, звільнив багато невільників. Обраний гетьманом, він зробив дуже багато для культурного розвитку країни: будував церкви, школи, бо сам був людиною освіченою, юнаком навчався у Острозькій академії.

Багато гетьманів було і після нього, що вели постійну боротьбу проти Польщі, захищали українські землі від турків. Це і П. Дорошенко, і Т. Трясило, і Остряниця. Їх славлять народні пісні і думи. Згадаймо, наприклад, «Ой на горі та женці жнуть».

Найвидатнішим гетьманом був Б. Хмельницький, якого в піснях називають не інакше, як батьком. Він підняв український народ на повстання, яке тривало 6 років, і врешті-решт звільнив Україну від шляхти. Але, на жаль, він помер, а на гетьманське місце не знайшлося людини, що змогла б продовжити його справу.

Хоча Україна підпала під владу Росії, але були і у XVIII сторіччі славні, «праведні гетьмани», одного з яких, Мазепу, довго вважали зрадником, бо він намагався звільнитися від Росії. Останнім був Полуботок, якого цар ув'язнив у Петропавлівській фортеці.

Їх імена славилися протягом століть. Нікого з них не прозвали ні Жорстоким, ні Кривавим, бо головна їх мета була не збагатитися, не збільшити свої землі, а звільнити власні, захистити свій народ від зазіхань поляків, від нападів татар.

Висновки

Список літератури.

Горлач М. І. Політологія : наука про політику / М. І. Горлач, В. Г. Кремень. — К. : Центр учбової літератури, 2009.

Погорілий Д. Є. Політологія: 100 питань — 100 відповідей : навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / Погорілий Д. Є. — К. : ІНКОС, 2008.

Платон. Государство // Платон. Филеб, Государство, Тимей, Критий. — М. : Мысль, 1999.

Політична енциклопедія / ред. кол. Ю. Левенець і Ю. Шаповал. — К. : Парламентське вид-во 2011.

Шляхтун П. П. Політологія: теорія та історія політичної науки / П. П. Шляхтун. — К. : Центр уч. літ-ри, 2010.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

Документ Microsoft Office Word.docx

Документ Microsoft Office Word.docx
Размер: 66.4 Кб

.

Пожаловаться на материал

Описание к данному материалу отсутствует

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Професіоналізм як моральна риса особистості

Реферат з дисципліни: «Етика в рекламі і PR». Професіоналізм - сукупність досягнутих індивідом теоретичних знань. Етичні принципи рекламної і PR-діяльності в інформаційному суспільстві. Право громадськості на інформацію та журналістська відповідальність

Ответы на экзамен по Философии

Философия – форма деятельности человека направленная на осмысление основных проблем его бытия. Философия в России. Научные познания

Социология организации и управления. Программа учебной практики

«Полевая» учебная социологическая практика Направление подготовки «Социология» Закрепление, расширение, систематизация знаний, полученных при изучении теоретических дисциплин.

Итоговый тест к зачету по политологии

Административное право

Административное право – разновидность публичного права, обладающая своим предметом, который составляют государственно – управленческие отношения, т.е. те отношения, которые регулируются государством с целью их упорядочивания. Источники российского административного права. ОИВ - орган исполнительной власти; ФОИВ - Федеральный орган исполнительной власти

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok