Школа. Педагогіка

Арендный блок

Адміністрація навчального закладу

2.

Атестація педагогічних працівників

Педагогічна рада ЗНЗ

Органи громадського самоврядування

Планування як функція управління

1.1.

Сучасні вимоги до планування

.

Річний план роботи школи мусить відповідати Концепції і Програмі розвитку навчального закладу.

Під час планування необхідно враховувати місце розташування школи, навчально-матеріальну, побутову бази, кадровий та учнівський склад, його професійний, інтелектуальний, фізичний потенціал, культурні та соціальні можливості міста, особливості, перспективи сусідніх шкіл. Не беручи цього до уваги, керівники шкіл намагаються внести до плану роботи «модні» напрямки, теми (незважаючи на можливість чи неможливість втілення їх), внаслідок чого план виявляється сам по собі, суб'єкти діяльності — самі по собі, робота — як доведеться.

У плані повинно бути зазначено, хто, де, коли, з ким виконуватиме ту чи іншу роботу, як здійснюватиметься перевірка виконання заходу.

Обов'язково потрібно під час планування враховувати наслідки роботи за минулий період. У планах повинні висвітлюватися наступництво досягнутого, аналізуватися недоліки і конкретні заходи щодо їх усунення.

Перспективне планування

Під час розробки перспективного плану роботи школи обов'язково враховуються існуючі та потенційні можливості педагогічного колективу; завдання, які колектив виконуватиме протягом спланованого періоду, найефективніші засоби для виконання запланованих завдань.

Під час планування роботи слід чітко визначити напрямки діяльності, наприклад:

створення належних умов освіти;

підвищення професійної компетентності вчителів;

збереження здоров'я дітей та інші.

У вступі до перспективного плану висвітлюється аналіз роботи школи за минулі п'ять років, причини невиконання заходів, дається визначення основних завдань і проблем на наступні п'ять років, над розв'язанням яких працюватиме колектив.

Принцип управління освітою

6.

Науково обґрунтоване керівництво закладами освіти можливе за дотримання таких принципів управління

:

Функції управління в системі освіти

8.Основні завдання методичної роботи випливають із Закону України "Про освіту" (Ю99), Положення про методичну роботу та інших документів, які стосуються проблем розбудови вітчизняної освіти.

Основним завданням методичної роботи є допомога вчителю у створенні індивідуальної творчої лабораторії, в якій би він міг вивчати та впроваджувати у власну педагогічну практику досягнення передового педагогічного досвіду, педагогічної та суміжних із нею наук, проводити власні експериментальні дослідження, на основі яких вибудовувати індивідуальний творчий стиль, що дозволяло б йому бути на висоті поставлених перед ним освітніх завдань.

Зміст та форми методичної роботи у загальноосвітньому закладі.

Внутрішній контороль як функції управління

Лідер та керівництво

Демократичний стиль лідерства передбачає досить відчутний вплив керівника чи лідера на групу, але він координує свої дії з груповими очікуваннями. Цей стиль переважає в більшості груп в звичайнихумовахіснування;

в) ліберальний (номінальний) – керуютьпідлеглі, “вказівки не даються”, “своя людина”.

Для цього стилю характерненедостатнєвтручаннякерівника в тісправи, яківирішуються в колективі. Постійнозароджуютьсярізноманітніконфлікти, апатія, невдоволення з приводу відсутності конкретного плану дій, а головне – низькапрацездатністьгрупи. Ліберальнийкерівникфактично не впливає на життягрупи, що приводить довиділенняізсередовищаїїчленів особи, яка бере на себе роль лідера. Очевидно, щовінпереважновибираєавтократичний стиль керівництва. На прикладінаслідківліберальногоуправліннягрупоюможнапереконатися в необхідностікерівника. Тож проблема полягає не в тому, чимає бути в групікерівник, а якийвінповинен бути.

Ліберальний стиль керівництва в групі, де керівник не здатенприйматирішення, контролюватиситуацію, тобто не вмієчи не хочевиконуватисвоїфункції, призводить до неефективноїдіяльностігрупи. Але у деякихвипадках, коли групаскладається з високосвідомихпрацівників, здатних до самоорганізації та самоконтролю, також у випадкахситуаціїнеформальнихстосунків (корпоративна вечірка, відпочинокгрупи “на природі”, неформальнеспілкування) цей стиль можевиявитисядоречним та дієвим;

г) керівник у якомуспівіснуютьякостірізнихтипівкерівництва.

Самекерівник, якиймаєнавичкизастосування кожного з трьохстилівкерівництва в конкретнійситуації в певнійгрупіможевважатисянайбільшпрофесійним як керівникчилідер.

Диференціаціялідерівможлива і за іншимиознаками: лідер-ерудит, емоційнийлідер, позитивний і негативнийлідери.

Методоб’єднання вчителів

12.Щобумітинавчати, педагоговінеобхіднопостійносамовдосконалюватися. Першимйогопомічником є шкільнеметодичнеоб'єднання.

Як визначитипоточний і перспективнийзмістметодичноїроботи з учителями? Для цього, використовуючирізніформи і методи, вивчаємореальнийрівеньпідготовкивчителівізосновнихпитаньтеорії і практики навчально-виховногопроцесу

У школівизначаютьгрупу (завуч, керівник МО, керівниктворчоїгрупи, психолог, окремівчителі), на якихпокладено весь процесдіагностування, а такожрозробленнядіагностичних карт. Уся система методичноїроботишколиспрямована на задоволенняреальних потреб учителів, на максимальневикористаннясильнихсторінкожногофахівця, на реалізаціюїхпотенційнихможливостей.

Колективнатворчістьучителів у школіможлива за умов ідейної, організаційної, мотиваційної та емоційноїєдностіпедагогів.

Формою пропаганди і впровадження передового педагогічногодосвіду є виставкитворчихробітучителів та учнів, які регулярно проводять у школі. Готуються до виставки на основізміступланівсамоосвітньоїроботи, теми їхпоглибленоїдіяльності. З-поміжбагатьохекспонатіввиставкислідзазначититаблиці-опори; схеми-опори; засобималоїнаочності; матеріали для тестовоїперевіркизнань; карткиоперативного контролю; папки-накопичувачі; альбомидитячихказок; віршів; малюнків; учнівськізошити; методичнірозробкискладних тем; зразкипроектівтощо.

Проблеми, над якимипрацюєшкільнеметодичнеоб’єднаннявчителівпочатковихкласів:

Особистісно-орієнтованийпідхід до навчання: досвід і шляхи розвитку демократичного стилю стосунків.

Удосконаленняметодів і форм роботи з розвиткумовлення та читання через індивідуальну роботу з учнями, через впровадження на практицісучаснихтехнологій: проектноїдіяльності в початковійшколі.

Приділятиувагу до ранньоїдіяльностіобдарованих та здібнихучнів як основи для розвиткуінтелектуальногопотенціалумайбутніхгімназистівпрофільнихкласівсередньоїшколи; ретельноготуватишколярів до участі у міських та всеукраїнських конкурсах, олімпіадах з математики, українськоїмови.

Продовжитиреалізаціюметодичноїпроблеми «Екологічневихованняучнівмолодшогошкільноговікузасобамикраєзнавства» через розвитокпедагогічноїтворчостівчителяпід час проведення спец-курсів «мійрідний край – моя Полтава».

Приділятиособливуувагувпровадженнюздоров’язберігаючихтехнологій у навчально-виховномупроцесіпочатковоїшколи.

Передовий педагогічний досвід

13.Передовийпедагогічнийдосвідфіксують у процесівнутрішкільного контролю напедагогічнихчитаннях, конференціяхтощо. Щобвін став надбанняммасової практики, йогопотрібновивчати й узагальнювати, щопередбачаєтакіетапироботи

а) визначенняпедагогічноїпроблеми та об'єктавивчення. На цьомуетапіформулюють тему досвіду, обґрунтовуютьїїактуальність, формуютьгрупу для йоговивчення;

б) попереднєвивченнядосвіду. Цейетаппередбачаєпопереднєознайомлення з об'єктомдосвіду через відвідуваннянавчальних занять, бесіди з педагогами, вивченняшкільноїдокументації. На ційосновівизначаютьідеїпередовогодосвіду, уточнюютьметодийоговивчення;

в) теоретична підготовка. Особи, яківивчаютьпередовийдосвід, повинні знати існуючітеоретичні та методичніположення з цієїпроблеми, щодастьзмогувизначитиступіньновизнидосвіду, з'ясуватипедагогічніумови, якізабезпечуютьйогорезультативність;

г) основневивченнядосвіду. На цьомуетапізбираютьемпіричнийматеріал, вивчаютьокремі ланки навчально-виховногопроцесу, організовуютьконтрольніекспертизи (зрізи). Зібранийматеріалкласифікують на типовий і випадковий, відтакйогосистематизують та узагальнюють;

ґ) визначенняпровіднихпедагогічнихідейдосвіду. Ця робота полягає в аргументуванні і підкріпленніемпіричнимматеріаломсформульованих на етапітеоретичноїпідготовкивихіднихтеоретичнихположень. У процесісистематизації та узагальненнядосвідусамеціположення є основою визначенняйогопровіднихідей, виробленняметодичнихрекомендаційщодорозв'язаннядосліджуваноїпроблеми, оцінюванняперспективностідосвіду.

Під час вивчення передового педагогічного досвіду з'ясовують сукупність методів педагогічної діяльності, особливість їх співвідношення та взаємодії, що забезпечують результат і визначають педагогічну майстерність автора досвіду.

Формами і методами втілення передового досвіду є: відкриті уроки та інші заняття; усні повідомлення результатів вивченого, узагальнення передового педагогічного досвіду у виступах педагогів у школі, на нарадах, курсах, семінарах представників народної освіти; письмові повідомлення результатів вивченого, узагальнення передового педагогічного досвіду у формі методичних листів, методичних розробок, статей у газетах і журналах.\

Дієвість передового педагогічного досвіду забезпечує органічна взаємодія педагогічної науки та шкільної практики, яка застерігає вчителів від випадковостей і помилок у пошуках нових методів навчання та виховання.

Ліцензування

14.Ліцензування — цепідтвердження права навчально-виховного закладу здійснюватидіяльність по наданнюпослуг для отриманнязагальноїсередньоїосвіти на рівнідержавнихстандартів. Мета ліцензування — встановленнявідповідностіпрограмидіяльностінавчально-виховного закладу заявленому статусу, створеннярівнихможливостей для суб'єктівпідприємництва на ринку освітніхпослуг, забезпеченнязахисту прав і законнихінтересівдержави та замовниківцихпослуг.   Для проведенняліцензуваннязагальноосвітніхнавчально-виховнихзакладів при обласнихдержавнихадміністраціяхстворюєтьсярегіональнаекспертна рада.Ліцензіявидається на термін, щовідповідаєтривалостінавчання, але не менше, ніж на три роки. Контроль за дотриманням умов ліцензування закладом здійснює орган, щовидавліцензію на провадженняосвітньоїдіяльності.   Усізакладиосвіти, щоотримали право на проведенняосвітньоїдіяльності, вносяться до Державного реєструзакладівосвітиУкраїни.   Ліцензований заклад освітизобов'язаний пройти атестацію. Атестація — цепідтвердження державою здатності закладу до проведеннянавчально-виховногопроцесу на рівнідержавнихстандартівосвіти. Метою атестації є перевіркавимог чинного законодавстващодозабезпеченняконституційного права на освіту і відповідності закладу освітидержавнимвимогам (стандартам освіти). Періодичністьпроведенняатестації — не частіше одного разу у 5 років. Позачерговаатестаціяможепроводитися з ініціативи закладу освітиабо органу державного управління.   Проведенняатестаціїзакладівосвітипокладається на Міністерствоосвіти, міністерства та відомства, щомають у своємупідпорядкуваннізакладиосвіти, Державнуінспекціюзакладівосвіти, управлінняосвітиобласнихдержавнихадміністрацій.   Міністерствоосвітирозробляє і затверджуєперелікдокументів, необхідних для організації та проведенняатестаціїзакладівосвіти.   Дляорганізаціїпроведенняатестаційноїекспертизистворюютьсярегіональніекспертні ради абоцентри. Атестацію закладу освіти проводить експертнакомісія, до складу якоївходятьпрацівникиорганів державного управління та Державноїінспекціїзакладівосвіти, висококваліфікованіпедагогічні та науково-педагогічніпрацівники, а такожможутьзалучатисяпредставникизацікавленихорганізацій, підприємств і установ, професійних і творчихспілок.   Заклад освіти, щоатестується, подає до регіональноїекспертної ради матеріалисамоаналізуосвітньоїдіяльності, щовключаютьаналіз стану навчально-матеріальноїбази, кадрового і навчально-методичного забезпечення, копіїнавчальнихпланів і програмтощо.Експертнакомісіяпрацює в закладіосвіти не більшедвохтижнів.   За підсумкамироботиекспертнакомісіяскладає акт атестаційноїекспертизи закладу освіти, в якомумістятьсярекомендаціїщодовизнання закладу освітиатестованимабонеатестованим, і передаєйогорегіональнійекспертнійраді та керівництву закладу освіти.   У випадкунезгоди закладу освіти з рекомендаціямиекспертноїкомісіївінмає право подати апеляцію до органу державногоуправлінняосвітою, на якийпокладаєтьсяпроведенняатестації. Якщоапеляціявизнаєтьсяправомірною, то призначаєтьсяновий склад експертноїкомісії, висновкиякої є остаточними.   Регіональнаекспертна рада на основірозглядуматеріаліватестаційноїекспертизиготуємотивованийвисновокщодоатестації закладу освіти та подаєйого до органу державного управлінняосвітою, на якийпокладенопроведенняатестації. Вінприймаєрішення про атестаціюцього закладу. Заклад освітивизнаєтьсяатестованим, якщорезультатийогодіяльностівідповідаютьвстановленимдержавнимвимогам. Атестованомузакладовіосвітивидаєтьсясвідоцтво про державнуатестацію і надається право видачі документа про освіту державного зразка.   Неатестований заклад освітипозбавляєтьсяліцензії про проведенняосвітньоїдіяльно

Загальноосві навчальні заклади нового типу . Специфіка управління

15.В Україні створена, функціонує й зростає мережа шкіл нового типу — гімназій, ліцеїв, колегіумів. Як показуєсвітовийдосвід, у таких навчальних закладах маютьнавчатися не меншеніж 5 % учнів. В Україніцейпоказник становить лише 2,7 %. Тому в умовах переходу до профільноїстаршоїшколиМіністерствоосвіти і науки Українистимулюєпроцесствореннязазначенихнавчальнихзакладів і профільнихкласів у кожному районівсіх областей. У сільських школах, де можливості для організаціїшкіл нового типу набагатоменші, профільненавчання, крімтрадиційних форм, можездійснюватисьабо у створенихопорнихсередніхзагальноосвітніх школах ізпришкільнимиінтернатами, або з використаннямрізних форм дистанційногонавчанняіззалученнямнауковогопотенціалувищихнавчальнихзакладів, що є важливим фактором забезпеченняякостіпрофільногонавчання.

Альтернативні (нові) закладиосвіти є відкритимипедагогічними системами, вільнимивіддогматів і чутливими до прогресивнихідей та інновацій. Кожнийіз них має свою концепцію, яку випробовує на практиці. Повноціннареалізаціяпрофільногонавчанняпотребуєцілеспрямованогоформування контингенту учнів, створеннявідповідногонавчально-методичногозабезпечення для кожного напрямунавчання, використанняспецифічних форм і методівнавчання для роботи з учнямизісформованішоюмотивацією до навчання та підготовкивчителів.

Гімназія, ліцей, колегіумдіють на підставівласного статуту, щорозробляєтьсянавчальним закладом. У статутімаютьураховуватисяспецифікароботи й профілінавчального закладу, йогорегіональніособливості, передбачатисяпоєднаннянавчально-виховноїроботи з науково-методичною, науково-дослідною та експериментальною, використанняпорядізтрадиційними формами й методами навчання та вихованняінноваційнихпедагогічнихтехнологій. Цізакладиможутьпроводитиекспериментальну роботу та набувати статусу експериментально-навчального закладу відповідно до «Положення про експериментальнийзагальноосвітнійнавчальний заклад» (2002). У цьомуразінавчальнізакладипрацюють за експериментальнимиробочиминавчальними планами. Відповідно до навчального плану добираютьсянавчальніпрограми, підручники, а такожнауково-методична література, навчально-наочніпосібники та обладнання, щомаютьвідповідний гриф Міністерстваосвіти і науки України. Авторськінавчальніпрограми й посібники, розробленіпедагогічнимиколективамигімназій, ліцеїв, колегіумів, вищихнавчальнихзакладів, науково-досліднихустанов, можутьвикористовуватисяпід час вивченняваріативноїскладовоїнавчального плану післявідповідногорецензування, схваленнянауковими радами певногопрофілю та погодження в обласнихінститутахпіс-лядипломноїпедагогічноїосвіти.

Особливуувагунеобхідноприділятиорганізації та проходженнюучняминавчальної практики, використанню таких форм діяльності, як науковіекспедиції, краєзнавчіпошуки, робота в архівах, науково-досліднихустановах, музеях тощо. Навчальну практику можнапроводитипід час навчального року, однак з обов'язковимоблікомїї в класних журналах. Учням, якідосяглизначнихуспіхів у навчанні, рішенням ради навчального закладу може бути призначенастипендія за рахуноквласнихкоштів закладу абододатковихджерелфінансування.

Сучасний поглядна управління знз

16.Управління загальноосвітніми навчальними закладами в Україні здійснюється на основі законів та постанов затверджених Міністерством освіти та науки, Верховною Радою, наказів, розпоряджень Президента, Кабінету Міністрів України, досягнень психолого-педагогічних наук та передового педагогічного досвіду.

Поняття "управління" міцноввійшло у вжитокбагатьохгалузейзнань. Так, існуєуправліннябіохімічнимипроцесами в живихорганізмах, управліннятехнічнимипристроями, машинами, управліннясоціальнимипроцесами. Його суть визначається як "елемент, функціяорганізмів, систем різноїприроди (біологічних, соціальних, технічних), якізабезпечуютьзбереженняїхпевноїструктури, підтримання режиму діяльності, реалізаціюїхніх програм"1.

Спільним для управліннявзагалі, як стверджуєкібернетика, є те, щовоновластивелишесистемнимоб'єктам: метою управління є впорядкуваннясистеми; перебудовасистемиздійснюється шляхом переробкиінформації, встановленнязворотногозв'язку; кожнасамоуправляюча система поділяється на двіпідсистеми: управляючу і підсистему, щоуправляється.

Управлінняосвітоюналежить до соціальногоуправління, щорегулюєекономічну, соціально-політичну та духовнусферижиттясуспільства. Управлінняосвітою, зокрема, відповідає за духовну сферу.

Управління як теорія зародилось напочатку XX століття. Основоположниками першоїшколи "науковогоуправління" булиамериканськийінженер Ф. Тейлор і французький менеджер А. Файоль. Перший з них вирішивзавданняудосконаленняуправлінняпідприємством шляхами економноговикористанняпраці і засобіввиробництва, регламентаціївикористанняінструментів і матеріалів, стандартизаціїробочихоперацій, точного облікуробочого часу і цимдовів, щоуправлятиможна "науково". У 1911 році Ф. Тейлор опублікував свою книгу "Принципинауковогоуправління", яка традиційновважається початком визнанняуправління наукою.

На сучасному етапі розвитку загальної середньої освіти в Україні особливу увагу треба звернути на взаємовідповідність змін у навчально-виховному процесі та системі управління. Поява загальноосвтніх навчальни закладів ЗНЗ різних типів, змістовна робота щодо запровадження особистісно орієнтованого навчання, подальше входження України у світове інформаційне суспільство потребують конструювання ефективних систем управління із застосуванням технологій, адекватних процесам, що відбуваються в освіті. Стає зрозумілим, що без оволодіння теоретичних та практичних аспектів управління розвитком ЗНЗ керівникам часто не вдається привести навчальний заклад до розвитку в цілому.

Метод управління в системі освіти

17. Методом управління називається спосіб впливу на учасників управлінського процесу.   Існують різні підходи до класифікації методів управління. Розглянемо таку класифікацію методів управління: організаційні, педагогічні, соціально-психологічні, економічні.   Організаційні методи передбачають систему організаційних і розпорядчих впливів, спрямованих на досягнення поставленої мети. Це інструктаж, нормування, різні розпорядчі акти.   Метод інструктування полягає в ознайомленні з умовами праці, в роз'ясненні змісту роботи і можливих труднощів, у попередженні характерних помилок, у роз'ясненні рівня відповідальності за доручену справу, передбачає рекомендації і поради щодо організації роботи. Інструктування може мати наочну форму (керівник навчально-виховного закладу сам проводить роз'яснення) чи існувати у формі спеціально розробленої документації (наприклад, інструкція про порядок звільнення від перевідних та випускних екзаменів учнів загальноосвітніх шкіл України).   Регламентування виявляється в штатному розкладі працівників для даного навчального закладу або окремо виданим нормативним документом.   Метод нормування чітко визначає нормативи навчального навантаження, нормативи витрат (наприклад, сировини, заготовок, інструментів у навчально-виробничих майстернях), часу, чисельності педагогічного і обслуговуючого персоналу та ін.   Розпорядчі акти (Закон України “Про освіту”, Типовий статут середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу, накази Міністерства освіти, обласного управління освіти, районного (міського) відділу освіти, накази і розпорядження директора навчально-виховного закладу) передбачають систему організаційних і розпорядчих впливів, що є обов'язковими для даного закладу освіти. Вони можуть бути одноосібними (наказ директора навчально-виховного закладу про підготовку і організацію випускних екзаменів, про проведення предметних олімпіад, про організацію літнього відпочинку учнів і ін. (рішення педагогічної ради, резолюція конференції закладу тощо).   До педагогічних методів управління відносять проведення науково-практичних конференцій педагогічних працівників, серпневих нарад учителів, семінарів, диспутів, педагогічних читань і ін.   Соціально-психологічні методи управління. До цієї групи методів відносять методи формування суспільної свідомості, морального стимулювання (заохочення і покарання), методи впливу на педагогічних працівників на основі використання традицій педагогічного колективу (посвячення молодого педагога, звіти творчих учителів), створення нормального психологічного клімату в колективі тощо, а також методи соціологічних досліджень (анкетування, інтерв'ю, тестування, використання різноманітних соціометричних методик і ін), які дозволяють визначити сформованість громадської думки, розподіл симпатій в колективі, рівень задоволення роботою.   Економічні методи управління — це методи матеріального стимулювання (преміювання, підвищення зарплати за результатами атестації),економічного планування, бюджетного управління і ін.

Річний план знз

18.Єдиним документом у плануванніроботишколи є річний план. Вінскладається за участюпедагогічногоколективу, громадськихорганізацій, відображаєнайголовнішіпитаннядіяльностішколи, в обов'язковому порядку обговорюєтьсяпедагогічною радою.Розділирічного плану доцільно привести у відповідність до структури закону України "Про загальнусереднюосвіту"..I. Вступ. Основнізавдання і педагогічніпроблеми на новийнавчальнийрік у світлінаказів та розпорядженьМіністерстваосвіти і науки, ОУО, рай(міськ)во. Що ж до науково-педагогічногоаналізудіяльностіпедагогічногоколективу за попереднійнавчальнийрік, то йогомаєробити директор школи в доповіді на підсумковійпедагогічнійраді.II. Організаційні заходи щодореалізації Закону України "Про загальнусереднюосвіту". Здійснення всеобучу.- організаціяоблікудітей 5-18 років у мікрорайонішколи, охопленняїхнавчанням;- виявлення і влаштуваннядітей з психофізичнимивадами;- створення умов для систематичного відвідуванняшколи і попередженнявідсівушколярів: організаціяпідвозуїх до школи і відшколидодому та оформленняпроїзднихдокументів, укомплектуванняучнями ГПД, пришкільногоінтернату, створення і використання фонду всеобучу, забезпеченняучнівгарячимхарчуванням, підручниками, учнівськимприладдям;III. Організаціяроботи по розвиткуздібностей і талантівучнів.- проведенняпредметнихтижнів;- проведенняшкільнихолімпіадпо предметах; турнірівзнавців (поезії, театру, музики, знавців по предметах, переможців по предметах), конкурсів з питаньетики і естетики, балу літературнихгероїв, конкурсу-захистуулюбленої книги, читацького формуляру, виставкинаочнихпосібників, виготовленихпереможцямиконкурснихзмагань по предметах.IV. Заходи по вихованнюучнів на національнихтрадиціяхУкраїни.- спільна робота з органами учнівськогосамоврядування по плануваннюроботи, проведеннякласних та учнівськихзборів по організаціїучнівськогосамоврядування;- організаціявиховноїроботи за місцемпроживанняучнів та в мікрорайонішколи.V. Заходи по санітарно-гігієнічномувихованню і фізичномурозвиткуучнів.- бесіди, конкурси, практичнізаняття про гігієнухарчування в умовахпроживання на забрудненійрадіонуклідамитериторії;- організаціясуспільно-корисноїпраціучнів.VII. Заходи по педагогізаціїбатьків.- пропаганда педагогічнихзнаньсередбатьків та населення, організаціяроботишколи молодого батька, молодоїматері, проведеннябатьківськихконференцій, зборів, випускстінних газет;- проведеннябатьківськихрейдіввмікрорайонішколи;- виявленнябатьків, які не забезпечуютьправильногосімейноговихованнядітей та організаціяроботи з ними.VIII. Координаціядійшколи з місцевими Радами народнихдепутатів.- спільна робота з виконкомомсільської Ради по питанняхвстановленнянормативів бюджетного фінансування, про наданнядопомогидітям з багатодітнихсімей, про організаціюпрофесійногоконсультуванняучнів та їхпродуктивноїпраці;- обговорення на виконкомісільської Ради питаньсоціальногозахистувчителів, стану харчуванняучнів, їхпідвозу, оздоровлення в процесінавчання та під час канікул, підготовкишколи до нового навчального року.IX. Робота по забезпеченнюпрофесійнихзнань та вміньвчителівшколи.- плани і тематика роботипедагогічної ради і нарадпри директору;- організаціявивчення і виконаннянормативнихдокументів про школу;

X. Організація фінансово-господарської діяльності школи та створення матеріально-технічної бази.- аналіз бюджетних асигнувань на наступний рік та складання плану його використання;- заходи по підготовці навчально-матеріальної бази школи до нового навчального року, поповнення і обладнання кабінетів, майстерень, бібліотеки навчально-наочними посібниками, інструментами, книгами, забезпечення класів (кабінетів) меблями, підготовка робочих місць для вчителів тощо;XI. Координаціявнутрішкільного контролю.1. Організація контролю за виконаннямурядовихрішень в галузіосвіти, наказів та розпорядженьМіністерстваосвіти і науки України, органівосвіти, нормативнихдокументів про школу, пропозиційінспекторськихобстеженьшколи, рішеньпедагогічної ради. власнихнаказівта річного плану роботишколи.2. Використаннярізних форм контролю з метою підвищенняйогоефективності, впливу на рівень і результативністьнавчально-виховногопроцесу:- перевірка і затвердженняпланівнавчально-виховноїроботивчителів, усіх ланок діяльностішколи;- аналізвиконаннянавчальнихпрограм, викладанняокремихпредметів (особливо нововведених), навантаженняучнівдомашнімизавданнями, постановки позашкільноїроботи;3. Здійснення оперативного контролю за станом технікибезпеки і охоронипраці, пожежноїбезпеки, за роботою по попередженню травматизму й нещаснихвипадків з дітьми.

19.Складність, багатоаспектність і взаємозалежністьуправлінських проблем у періодрозбудовишколипотребуютьновихідей і підходів, щорозвиваютьперспективипошукуоптимальнихінноваційуправлінськоїдіяльності.

Основнувідмінністьміжзагальною системою управління та інноваційною системою управлінняосвітивченівбачають у тому, щоостанняполягає у встановленні та використаннівсімасуб'єктамиосвітипріоритетівякості: якості умов, якостіпроцесу та якостірезультатівцьогопроцесу.

У дослідженнях, присвяченихпроблеміуправлінняосвітоюсучаснівчені (О. В. Пирогов, В. П. Панасюк, А. Г. Соколов, Ю. К. Чернова, В. В. Щипанов та ін.) [13] спираються на досвідуправлінняякістю, щоіснує в галузіматеріальноговиробництва і представлений у виглядіміжнароднихстандартівсерії ISO 9000. За змістомміжнародністандартиякостімають широкий спектр застосування. Насамперед вони передбачаютьдеталізованедокументуванняоперативнихприйомівроботи та методівуправління, якізагаломспрямовані на забезпеченнявимог і очікуваньспоживачів. У міжнародних стандартах не регламентуютьсякритеріїінновацій: у них лишевизначеноосновніпозиціїуправління, реалізаціяякихсприятимезабезпеченнюякості. Серед них: визнанняякості як еволюційного шляху розвитку; опора на програми, де зведеновсісферидіяльностівиробництвазізмістомзмін, термінами, ресурсами; залучення до реалізаціїпрограмизацікавленихфахівців на основіспівробітництва; перенесенняоб'єктауправління на програму (а не на виконавців); забезпечення умов для підтримкипроцесубезперервноїосвіти. Тобто «інновації» визнаютьлише у випадкудосягненняякісного результату.

Безперервнаосвітамаєрозгортатись через розв'язання низки протиріч, якіхарактеризуютьнинішній стан нашогосуспільства, тенденції і перспективийогорозвитку. Ідетьсяпро:

• необхідністьпоступовогопереведенняосвітиувідкриту систему, нерозробленістьвідповіднихмеханізмівконструктивноїадаптаціїосвітньоїсистеми до зміноточення;

• підсиленнявнутрішніхпроцесівсамоорганізації і саморегулювання у розвиткукерованихоб'єктів у освіті та відсутністьзнань і умінь для врахуванняцихпроцесівпід час організаціїзовнішніхуправлінськихвпливівіз боку керуючихпідсистем (адаптація до реалій);

• появанестабільних умов функціонуваннясистемиосвіти і відсутністьумінь у керівників та педагогічнихпрацівниківприйматирішення в ситуаціїневизначеності;

• необхідністьпідвищенняякостіпрофесійноїдіяльностікерівників, працівників та установосвіти й відсутністьчіткихкритеріївїхоцінювання;

• необхідністьпідсиленняцілеспрямованостіуправліннязагальноюсередньоюосвітою через узгодженняосновної мети з потребами і можливостями кожного суб'єктадіяльності та з реальнимиобставинами і відсутністьтехнологій, які б забезпечуваливзаємнуадаптацію у відносинахкеруючої, керованоїпідсистем та суб'єктівосвітньоїдіяльності;

• потреба активізаціїприроднихмеханізмівсамоорганізації та саморозвиткулюдини й відсутністьтехнологійвідповідноївзаємодіїучасниківуправлінськогопроцесу.

20.Сучаснеуправлінняосвітою у сільських районах здійснюється в умовахмінливогосоціальногосередовища, яке маєсуттєвийвплив на функціонуваннязакладівосвіти, а тому ефективністьуправлінськоїдіяльностізначноюміроюзалежить і відзовнішніх, і відвнутрішніхвпливів. Найбільшгостримисеред них є:

а) невисоказаробітна плата, яка не припиняєвідтікперспективнихпедагогічнихкадрів з сільськихшкіл, органівуправлінняосвітою, загаломце комплекс питань, пов’язаних з соціальнимзахистом, стимулюванням, престижем, привабливістюуправлінської посади в освіті;

б) відсутністьнадійнихмеханізмівреалізаціїпроголошених державою пріоритетів, намірів;

в) недостатнєфінансуваннямодернізаціїосвіти та управління нею, уповільненеформуванняновихметодів державного регулювання, організаційно-економічнихмеханізмів, якізабезпечуютьмобілізаціюкоштів до бюджету галузівідустанов, підприємств, населення, ефективногоїхвикористання і завдякицьому – забезпеченнядоступності і якостівсіхосвітніхпослуг.

Названіфакторихарактерні для діяльностівсієїсистемиосвітиУкраїни, а для значноїчастинивідділівосвітисільськихрайонів до того ж притаманними є неможливістьзабезпечити доступ молоді до всього спектра освітніхпослуг, майжеповнавідсутністьпрограмнихзаходів, спрямованих на розвитокпідпорядкованихосвітніх систем, неефективневикористанняпередбачених державою коштів на функціонуванняосвітніх систем, їхрозпорошення, загаломнизькересурснезабезпеченнянавчальногопроцесу, невисокасоціальнаактивністьабо й повнаїївідсутність у територіальних громад сіл і селищ, відсутністьсучасногоінформаційногосупроводу, зниженняпрофесійногопотенціалукадрів, невисокасоціальназахищеністьвчителів. Як наслідоквпливувсіхназванихчинників – недостатнійзагальнийрівень та невисокаякістьзнаньучнівсільськоїшколи.

3. Сутністьефективногоуправлінняосвітою в сільськіймісцевостіполягає в збалансованомувирішеннівсього комплексу проблем, що стоять перед нею, причомуїхвирішеннямаєвідбуватисьуходіреформуваннясистемиосвітиУкраїни.

Тому в умовахсільського району актуальним є застосуванняпрограмно-цільовогоуправлінняосвітою, яке передбачаєвідбірнайважливіших проблем освітньоїсистеми та забезпечуєякнайшвидшеїхвирішення через розробкупрограмирозвиткуосвітисільського району в сучаснихумовах

Соціально-педагогічні засади управлінняосвітоюсільського району в сучаснихумовах є ефективнимзасобомреалізаціїпрограмно-цільовогоуправлінняосвітою у сільськіймісцевостіУкраїни. Вони складаються з чотирьохчастин, якимиохоплюється весь перелікчинниківвпливу на освіту та управління нею, а саме: конкретнісоціальніумови, економічні, загальноосвітні, та конкретніпедагогічніумовидіяльностіокремого закладу. Змістсоціально-педагогічних засад управлінняосвітоювідтворюєреальніумовифункціонуванняосвітньоїсистеми та управління нею. Опираючись на них, управліннястаєцілеспрямованим, гнучким і здатнимреагувати на зміни в середовищі. Соціально-педагогічні засади управлінняосвітоюсприяютьвиробленню і прийняттюрішеньщодорозвиткуосвіти та управління, дозволяютьпрогнозуватиперспективи та вироблятиоптимальнийваріантрозвиткуосвітньоїсистеми на основіврахуванняреальноїситуації і можливостейосвітньоїсистеми. Їхзастосуваннястворюєефективніможливостіреалізаціїцілей, щовизначені метою функціонування і розвиткуосвітньоїсистеми. Тому соціально-педагогічні засади управлінняосвітоюмають бути основою програмирозвиткуосвітисільського району на сучасномуетапі, адже вони поєднуютьнауковіпідходи до реалізаціїпрограмно-цільовогоуправління та враховуютьособливостіфункціонуванняосвітньоїсистемисільського району в сучаснихумовах.

4. Експериментальна перевірка соціально-педагогічних засад управління освітою сільського району в сучасних умовах засвідчує доцільність їх застосування в управлінні освітою у сільській місцевості, зважаючи на типовість проблем у різних сільських районах. Вони є дієвим стимулом до вдосконаленняуправлінськоїдіяльності та забезпечуютьпідвищенняїїефективності.

21.Принциповим аспектом визначенняпрофесіоналізмукерівника ЗНЗ, на наш погляд, виступаєформування у керівникапрофесійногомислення за такими ознаками, як: - педагогічнебаченняоточуючогосвіту; - аналізпедагогічних, навчально-виховних та управлінськихситуацій з точки зоруїх практичного використання; - гармонізаціянауково-предметних, світоглядно-методологічних, педагогічних, психологічних, управлінських та іншихзнань і вмінь; - розуміннявнутрішньогосвіту, здібностей, спрямованості, мотивів, вчинківучнів; - створеннясистемивзаємовідносин у педагогічному та учнівськомуколективах; - формуваннягуманістичногосвітогляду та регуляторівпрофесійноїетикикерівника; - розвитоктворчогопотенціалу, рефлективнихздібностей та вмінь як загальнолюдського, так і особистісного характеру. Такийпідхідпередбачаєширокузагальнокультурнупідготовку, здатність до професійноїрефлексії, високуосвіченість, життєтворчість у провідних сферах професійного і соціальногожиття

Модель розвитку управлінської компетентності керівника ЗНЗ Модель має трирівневу будову, основу якої складають чотири компоненти: - теоретико-методичний: знання теорії і методології управління; школознавства; концептуальних педагогічних і виховних систем; основ психолого-педагогічних і соціо-гуманітарних наук; науково-методична підготовка; 8 - практико-пізнавальний: професійні знання, інтереси і запити; постановка і розв’язання цільових установок; формування та вдосконалення інтелектуальних, практичних умінь і навичок; творча спрямованість;саморегуляція, самовдосконалення, самоосвіта; - організаційно-технологічний: знання методів і прийомів управлінської діяльності; управління персоналом; застосування новітніх методик і технологій; програмне та інформаційно-комунікативне забезпечення; інноваційна, дослідно-експериментальна, наукова діяльність; - професійно-особистісний: індивідуальні професійні здібності; трудовий і спеціальний досвід; ділові, моральні, світоглядні якості; ідеали; загальнокультурні норми. Описові складові моделі включають такі елементи: 1) сукупне управлінське знання; 2) навчальний процес в ІППО; 3) управлінська діяльність керівника ЗНЗ; 4) професійно-особистісні якості керівника ЗНЗ.

Професійна управлінська компетентність керівника ЗНЗ являється складним структурним утворенням, тобто складною компетентністю, яка розпадається на більш дрібні, специфічні компоненти, частково розкриті нами в моделі. З урахуванням сучасних наукових надбань управлінська компетентність керівника ЗНЗ розуміється як інтегральна здібність зрілої особистості керівника будувати свій поступальний професійний розвиток з постійним ускладненням завдань і зростанням рівнів досягнень.

22.Рада загальноосвітнього навчального закладу-це

постійно діючий у період між загальними зборами (конференцією) орган громадського самоврядування.

Метою діяльності ради є:

сприяння демократизації і гуманізації навчально-виховного процесу

-об'єднання зусиль педагогічного і учнівського колективів, батьків,громадськості щодо розвитку загальноосвітньої школи та удосконаленнянавчально-виховного процесу ;

формування позитивного іміджу та демократичного стилю управління загальноосвітньою школою;

розширення колегіальних норм управління загальноосвітньою школою;

-підвищення ролі громадськості у вирішенні питань, пов'язаних зорганізацією навчально-виховного процесу;

1.3 .Основним завданням ради є:

підвищення ефективності навчально-виховного процесу у взаємодії з сім'єю, громадськістю, державними та приватними інститутами;

визначення стратегічних завдань, пріоритетних напрямів розвитку школи та сприяння організаційно-педагогічному забезпеченню навчально-виховного процесу;

формування виховного середовища;

створення належного педагогічного клімату в школі;

-сприяння духовному, фізичному розвитку учнів ( вихованців) танабуття ними соціального досвіду

-підтримка громадських ініціатив щодо вдосконалення навчання та виховання учнів, творчих пошуків і дослідно-експериментальної роботи педагогів;

сприяння організації дозвілля та оздоровлення учнів;

ініціювання дій, що сприяли б неухильному виконанню положень чинного законодавства щодо обов'язковості загальної середньої освіти;

стимулювання морального та матеріального заохочення учнів, сприяння пошуку, підтримки обдарованих дітей;

зміцнення партнерських зв'язків між родинами учнів та загальноосвітньою школою з метою забезпечення єдності навчально-виховного процесу.

1.4 Рада загальноосвітньої школи діє на засадах:

законності, гласності;

колегіальності ухвалення рішень ;

добровільності і рівноправності членства.

До ради обираються пропорційно представники від педагогічногоколективу, учнів І — IIIступенів навчання, батьків і громадськості.Представники в раді і загальна її чисельність визначаютьсязагальними зборами школи.

Рішення про дострокове припинення роботи члена ради з будь-яких причин приймається включно загальними зборами.

3.2.На чергових виборах склад ради оновлюється не менше ніж натретину.

3.3.Рада працює за планом, що затверджується загальними зборами.Кількість засідань визначається їх доцільністю, але має бути неменшою чотирьох разів на навчальний рік.

3.4.Очолює раду навчального закладу голова, який обирається зіскладу ради.

Голова ради може бути членом педагогічної ради. Головою ради не можуть бути директор та його заступник.

Засідання ради може скликатися її головою або з ініціативи директора школи, а також членами ради тощо

23.Типовеположенняпро атестаціюпедагогічнихпрацівників

І. Загальніположення

1.1. ЦеТиповеположеннявизначає порядок атестаціїкерівників, їхзаступників (далі – керівні кадри), іншихпедагогічнихпрацівниківдошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищихнавчальнихзакладів І-ІІ рівнівакредитаціїнезалежновідпідпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установ і закладівпіслядипломноїосвіти, спеціальнихустанов для дітей, а такожпедагогічнихпрацівниківзакладівохорониздоров’я, культури, соціальногозахисту, іншихзакладів та установ, у штатіяких є педагогічніпрацівники (далі – навчальні та іншізаклади).

1.2. Атестаціяпедагогічнихпрацівників – це система заходів, спрямована на всебічнекомплекснеоцінюванняїхпедагогічноїдіяльності, за якоювизначаютьсявідповідністьпедагогічногопрацівниказайманійпосаді, рівеньйогокваліфікації, присвоюєтьсякваліфікаційнакатегорія, педагогічнезвання.

1.3. Метою атестації є стимулюванняцілеспрямованогобезперервногопідвищеннярівняпрофесійноїкомпетентностіпедагогічнихпрацівників, росту їхпрофесійноїмайстерності, розвиткутворчоїініціативи, підвищення престижу й авторитету, забезпеченняефективностінавчально-виховногопроцесу.

1.4. Основними принципами атестації є відкритість та колегіальність, гуманне та доброзичливеставленнядопедагогічногопрацівника, повнота, об’єктивність та системністьоцінюванняйогопедагогічноїдіяльності.

1.5. Атестаціяпедагогічнихпрацівниківнавчальних та іншихзакладів є обов’язковою.

1.6. Призначеннюпрацівників на посади керівниківзагальноосвітніх та позашкільнихнавчальнихзакладівмаєпередуватиїхатестація.

1.7. Атестаціяможе бути черговоюабопозачерговою. Черговаатестаціяздійснюється один раз на п’ятьроків.

1.8. Умовоючерговоїатестаціїпедагогічнихпрацівників є обов’язковепроходження не рідше одного разу на п’ятьроківпідвищеннякваліфікації на засадах вільноговибору форм навчання, програм і навчальнихзакладів.

Цявимога не розповсюджується на педагогічнихпрацівників, якіпрацюютьпершіп’ятьроківпіслязакінченнявищогонавчального закладу.

1.9. Позачерговаатестація  проводиться за заявоюпрацівника з метою підвищеннякваліфікаційноїкатегорії (тарифного розряду) або за поданнямкерівника, педагогічної ради навчального закладу чивідповідного органу управлінняосвітою з метою присвоєнняпрацівникукваліфікаційноїкатегорії, педагогічногозвання та у разізниження ним рівняпрофесійноїдіяльності.

Позачерговаатестація з метою підвищеннякваліфікаційноїкатегоріїможепроводитися не раніш як через два роки післяприсвоєнняпопередньої.

Позачерговаатестаціякерівнихкадрів проводиться за поданнямкерівникавідповідного органу управлінняосвітою при неналежномувиконанніпосадовихобов’язків.

1.10. Центральніорганивиконавчоївлади, у підпорядкуванніяких є навчальні та іншізаклади, на підставіцього Типового положення за погодженням з центральним органом виконавчоївлади у сферіосвітиможутьрозроблятисвоїположення про атестаціюпедагогічнихпрацівників, в якихвизначаютьсяумови та порядок присвоєннякваліфікаційнихкатегорій, педагогічнихзвань з урахуваннямособливостей і специфікиїхроботи.

ІІ. Порядок створення та повноваженняатестаційнихкомісій

ІІІ. Організація та строки проведенняатестації

IV. Умови та порядок присвоєннякваліфікаційнихкатегорій

V. Умови та порядок присвоєнняпедагогічнихзвань

VI. Рішенняатестаційнихкомісій та порядок їхоскарження

24.Кожен керівник школи постійно потребує чіткого уявлення про те, як розвивається керований ним навчальний заклад, які тенденції цього розвитку, як вдосконалюється (чи не вдосконалюється) навчально-виховний процес. Інакше кажучи, потрібен постійний аналіз, постійний зворотний зв’язок, постійна поінформованість про всі сфери життя й діяльності шкільного колективу. Таку інформацію - достовірну, повну можна отримати лише за допомогою добре налагодженого внутрішкільного контролю.

Під час організації контролю слід виходити з таких положень:

1 Об'єктивність, конкретність і цілеспрямованість контролю, вивчення навчально-виховного процесу з урахуванням основних його, закономірностей.

2.Системність і систематичність контролю на основі

вибору найдоцільніших для даного проміжку часу

особливостей контрольованого об’єкта. його видів,

визначення оптимальних термінів організації перевірок.

3.Вироблення чіткого уявлення про те, що контролювати, з якою метою, намагання повністю контролювати всі ділянки навчально- виховного процесу.

4.Діалектичний підхід до вивчення й аналізу змісту

роботи вчителів.

Основний принцип організації внутрішньо шкільного контролю - не лише знайти недоліки в роботі педагогів, а й допомогти вчителю уникнути або позбутися цих недоліків.

Висока якість навчально-виховної роботи в школі можлива тоді коли в керівника достатньо фактів і спостережень для аналізу і відповідних висновків

За чинними нормативними документами, кожен адміністратор повинен відвідати стільки уроків, щоб знати стан справ у школі, дієво впливати на якість навчально-виховного процесу

Для здійснення внутрішньошкільного контролю слід скласти графік, який конкретизує відповідний розділ річного плану школи. В графіку необхідно визначити питання, які підлягають контролю, чає проведення перевірок, відповідальних за його організацію осіб, вказати, як буде підбито підсумки перевірки.. Фронтальну перевірку кожного з навчальних предметів слід планувати не рідше ніж раз на п'ять років, українську мову, історію, роботу початкових класів - раз на 2 -3 роки. ДПЮ, фізкультуру та ОБЖ - щорічно.

25.Важливою функцією органів освіти є інспектування діяльності закладів освіти.

Інспектування - система державного контролю за виконанням закладами й установами освіти постанов, директив і вказівок уряду в галузі освіти, навчальних планів і програм, Інструкцій, наказів і розпоряджень керівних органів з одночасною практичною допомогою тим, кого контролюють, вжиттям заходів щодо запобігання й усунення недоліків.

Шкільна інспекція складається з інспекторів Міністерства освіти і науки України, інспекторів управління освіти обласної державної адміністрації, інспекторів відділів освіти районної державної адміністрації.

Під час інспектування школи перевіряють її діяльність щодо забезпечення загальної середньої освіти молоді; організаційну роботу, розстановку й використання педагогічних кадрів; стан внутрішкільного керівництва, методичну роботу; систему праці вчителів, уроки та інші форми організації навчання; стан виховної роботи, зокрема трудового виховання і навчання у школі, діяльність учнівського самоврядування, позакласної та позашкільної роботи з учнями; зв'язок школи з сім'єю і громадськістю; навчально-матеріальну базу школи, виконання планових бюджетних видатків; облік роботи і звітність школи; адміністративно-господарську діяльність.

Інспектування шкіл може бути:

- фронтальним: передбачає перевірку всіх сторін діяльності школи, оцінювання роботи педагогічного колективу, з'ясування передумов успіхів і причин недоліків у діяльності вчителів;

- вибірковим: має на меті перевірку окремих ділянок роботи школи. До нього вдаються за потреби вивчення важливих конкретних питань, або тих, що незадовільно вирішуються;

- тематичним: спрямоване на поглиблене вивчення, вирішення важливої проблеми певною групою шкіл.

Основною формою державного контролю за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності є державна атестація закладу, яку проводять не рідше одного разу на 10 років, у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки України.

26.Будь-який педагогічний колектив володіє певними соціальною, професійною, демографічною, міжособистісною структурами. Активно і вирішально впливати на ці структури, добиватися їх оптимізації на основі тенденцій розвитку колективу, створення відповідних соціально-економічних умов призвана кадрова політика

Керівник школи повинен регулювати демографічну структуру педколективу: склад його членів за віком, статтю, сімейним станом, освітою, кваліфікацією, виходячи з потреб школи. Чим різноманітніший буде склад педколективу, тим оптимальніше розподілятиметься робота з урахуванням індивідуальних особливостей педагогів, більше можливостей для маневрування таким колективом.

Соціально-психологічний клімат у школі впливає на рівень сформованості особистості учня, а отже є індикатором успішності.

До основних суб”єктивних ознак сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі у школі належать: можливість для членів колективу вільно висловлювати власні думки під час обговорення питань; відсутність тиску керівника на підлеглих і визнання за ними права приймати відповідальні для колективу рішення; достатня інформованість для членів колективу про його завдання та стан справ під час їхнього виконання; задоволеність належністю до колективу; прийняття на себе відповідальності за стан справ у колективі кожним його членом.

Об”єктивними показниками сприятливого соціально-психологічного клімату є:

-результативність праці педагогічного колективу (рівень розвитку, якість засвоєння знань, рівень виховановсті учнів тощо);

-плинність кадрів;

-стан трудової дисципліни;

-частота конфліктів.

Отже, основними факторами, що впливають на формувннясоціально-

психологічного клімату в школі є:

-зміст праці та ступінь задоволення нею;

-умови праці і побуту та задоволеність ними;

-ступінь задоволення характером міжособистісних стосунків педагогів з дітьми;

-стиль керівництва, особистість керівника та задоволенність ними.

Шляхом формування сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі школи є:

•вивчення соціально-психологічного клімату в колективі (діагностування);

•удосконалення добору, розташування, виховання кадрів, комплектування колективу з урахуванням соціально-психологічної, психологічної сумісності людей;

•удосконалення організації праці на основі принципів НОП;

•постановка перед колективом цікавої, корисної для суспільства та членів колективу мети, досягнення скої потребує напруженої творчої праці;

•гнучке регулювання взаємин у колективі, усунення суперечностей між діловими та особистими стосунками в системі міжособистісних взаємин;

•удосконалення матеріальної бази установи та умов праці і життя членів колективу;

•удосконалення стилю керівництва з урахуванням особливостей колективу та вимог суспільства до установ освіти; удосконалення організаційних форм управління.

27.Навчальний заклад, який впроваджує інклюзивну форму навчання, надає дитині з особливими потребами, по-перше, можливість здобути освіту відповідно до своїх індивідуальних здібностей; по-друге, вільно спілкуватися та займатися спільними справами зі своїми однолітками. Школа з інклюзивною формою навчання – це заклад освіти, відкритий для всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, соціальних чи інших особливостей. Тому вона повинна мати безбар’єрне навчальне середовище, адаптовані навчальні програми та плани, розроблені та опрацьовані методи та форми навчання. Особливістю такого навчального закладу повинно бути залучення батьків до співпраці з фах івцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей

Взаємодія вчителя і тьютора.

Здійснювати навчальні цілі педагогові допомагає тьютор, який є майже у кожної "особливої" дитини. Учитель прописує індивідуальні вправи й завдання для дитини, тобто розробляє певну інструкцію, а тьютор, виконуючи її, допомагає здійснити задумане вчителем. Помічником учителя (тьютором) може бути людина без фахової освіти, яка є співпрацівником школи (якщо дозволяє фінансування), або родич "особливої" дитини. У коло обов’язків тьютора входить супровід дитини за необхідності й надання допомоги в організації її діяльності. Створення умов для "особливих" дітей.

Не підлягає сумніву, що інклюзивне освітнє середовище формується вчителем, до того ж не одним вчителем, а цілою командою педагогів і фахівців – колективом, який працює в міждисциплінарній співпраці. У розвитку інклюзивного освітнього простору беруть участь учителі початкових класів, учителі-предметники, логопеди, педагоги-психологи, педагоги-дефектологи, інструктор-ЛФК, педагоги додаткового навчання й тьютори.

Сьогодні загальноосвітній навчальний заклад має бути готовим для спільного навчання здорових дітей та їхніх однолітків з різними типами дизонтегенезу.

Особливої актуальності набуває організація сучасного системного психолого-педагогічного супроводу учнів з порушеннями розвитку.

Для цього в освітньому середовищі необхідно створити не тільки спеціальні умови, а й організувати відповідну корекційну роботу.

Основні принципи корекційно-педагогічної роботи:

системності корекційних, профілактичних та розвиваючих задач;

єдності діагностики та корекції розвитку;

взаємозв’язку та компенсації;

комплексності методів клініко-психолого-педагогічного впливу;

урахування вікових та індивідуальних особливостей розвитку;

особистісно-орієнтованого та діяльнісного підходу в системі корекційно-педагогічної роботи;

оптимістичного підходу в корекційній роботі з дитиною, яка має особливості психофізичного розвитку;

активного залучення найближчого соціального оточення в системі корекційного впливу;

індивідуального та диференційного підходу в умовах колективного навчання.

.

28.Закони і постанови з питаньосвітиприймаються Верховною Радою України.   Органами державного управлінняосвітою в нашійкраїні є Міністерствоосвіти, міністерства і відомства, якімаютьнавчально-виховні заходи, Вищаатестаційнакомісія, управлінняосвітиобласнихдержавнихадміністрацій, відділиосвітирайонних (міських) державнихадміністрацій.   Центральним органом державногоуправлінняосвітою в Україні є Міністерствоосвіти. Йогоповноваженнявизначено Законом України “Про освіту” та “Положенням про МіністерствоосвітиУкраїни”. Міністерствоосвітибере участь у виробленнідержавноїполітики в галузіосвіти та втіленняїї в життя, у визначенніосновнихнапрямківрозвиткуосвіти, здійснюєкоординаційні, науково-методичні, контрольніфункції та державнеінспектування, забезпечуєзв'язок з іншими державами, організовуєвпровадження в практику досягнень науки і передового педагогічногодосвіду; проводить атестацію та акредитаціюнавчально-виховнихзакладівреспубліканськогозначення.   При МіністерствіосвітифункціонуєВищаатестаційнакомісія, яка проводить атестаціюнаукових і науково-педагогічнихкадрів. Міністерствуосвітипідпорядкованівищінавчальнізаклади (академії, університети, інститути, консерваторії, коледжі, технікуми (училища), Академіяпедагогічних наук та їїнауково-дослідніінститути.   При обласних, районних (міських) державнихадміністраціяхстворюютьсявідповідніструктурніпідрозділи, якіздійснюютьуправлінняосвітою: при обласнійдержадміністрації — управлінняосвітою, при районній (міській) — відділосвіти, а при сільській і селищних Радах народнихдепутатів — комісії з питаньосвіти.   Управлінняосвіти, з одного боку, підпорядкованеМіністерствуосвіти, а з другого — обласнійдержавнійадміністрації. Воноздійснюєкерівництвоосвітою в області. Йомупідпорядкованіобласнийінститутпіслядипломноїосвіти, обласністанціїюнихтехніків, натуралістів, туристів, загальноосвітнінавчально-виховнізакладиінтернатного типу, іншіосвітні установи.   Управлінняосвітиобласноїдержадміністраціїаналізує стан освіти в області, організовуєрозробку і виконаннярегіональнихпрограмрозвиткуосвітинаціональнихменшин, забезпечуєрозвитокмережінавчально-виховнихзакладівобласті, проводить їхліцензування та атестацію. До функційуправлінняосвіти входить і впровадженнязатвердженихМіністерствомосвітиновихтехнологій у системіосвіти, здійснення контролю за діяльністювідділівосвіти в районах, містах, організація державного інспектуваннябезпосередньопідпорядкованихустанов та закладівосвіти, підвідомчихзакладівпіслядипломноїосвіти. Управлянняосвітиукладає і припиняєдіюконтрактів з керівникамизакладівосвіти, щознаходяться в йогопідпорядкуванні, аналізуєвиконаннякерівникамивищихнавчальнихзакладів І-ІІ рівняакредитації, професійно-технічнихзакладів умов контракту, формуєзамовлення на методичну, педагогічнулітературу, навчальніпрограми, посібники, бланки сувороїзвітності та інше.   Відділосвітипідпорядкований, з одного боку, управліннюосвітиобласноїдержадміністрації, а з другого — районній (міській) державнійадміністрації. Вінздійснюєбезпосереднєкерівництвонавчально-виховними закладами: загальноосвітніми школами, ліцеями, гімназіями, дошкільними закладами, позашкільнимиустановами, а такожрайонним (міським) методичнимкабінетом, аналізує стан освіти в районі (місті), подаєпропозиціїмісцевим органам владищодозміцненнянавчально-матеріальноїбазизакладівосвіти, сприяєствореннюрізнихтипівзакладівосвіти, організовуєнавчанняобдарованихдітей, а такождітей, якімають вади у фізичному і розумовомурозвитку, сприяєвлаштуванню до інтернатнихзакладівдітей-сиріт і дітей, якізалишилися без батьківськогопіклування, організовує роботу психологічноїслужби, соціально-педагогічного патронажу в закладах освіти, визначає потребу і забезпечуєзакладиосвітипедагогічними кадрами, проводить атестаціюпедагогічнихпрацівників району, аналізуєвикористаннябюджетнихкоштів на освіту та інше.

29.Нетрадиційні форми методичної роботи у 90-х роках так розповсюдилися і набрали такої масовості, що їх можна класифікувати:

1. За методикою колективної творчості — це ярмарки педагогічної творчості, фестивалі педагогічних ідей і знахідок, панорами методичних ідей, педагогічні розсипи, клуби творчих педагогів, методичні турніри і вернісажі, творчі портрети і лабораторії, школи педмайстерності.

2. Форми, які ненав'язливо спрямовують педагогів на активну діяльність, — це ділові ігри / педагогічні консиліуми, посиденьки, методичні ринги, методичні аукціони /, мозкова атака, конкурс "Кращий учитель року " тощо.

3. Форми, які посилюють наукову спрямованість роботи, — це проблемні семінари, творчі групи, творчі наукові дискусії, навчальні семінари з методикою педдосліджень, консультації з науковцями, авторські школи майстерності, педагогічні колективні справи, педагогічний турнір з актуальної наукової теми, громадський науково-дослідний інститут, творчі лабораторії.

4. Форми, що посилюють практичну спрямованість роботи, — це консультації-практикуми, навчальні семінари, школи педагога-початківця, педагогічне представництво тощо.

5. Форми, які поєднують традиційну роботу з дозвіллям, — це мала академія народної педагогіки, педагогічні посиденьки, вечорниці, урок-панорама, презентації педагогічної новинки, педагогічний портрет творчого колективу тощо. Найбільшого поширення набули такі нетрадиційні форми методичної роботи з учителями, як: методичні фестивалі; панорамні та нестандартні уроки; семінари-супутники; методичні діалоги, ринги, мости, мозкові атаки; методичні аукціони; педагогічні консиліуми і тренінги; методичні посиденьки; педагогічні КВК; проблемні столи; психолого-педагогічні дискусії; педагогічні турніри тощо (

30.Науково-методична рада (НМР) є колективним громадським професійним органом, що поєднує на добровільній основі педагогів, які прагнуть здійснювати перетворення у школі на науковій основі, керуючись визначеними концептуальними положеннями, підходами, ідеями.

У педагогічній літературі визначають три основні функції науково-методичної ради:

організаційно-педагогічна функція;

інструктивно-методична функція;

пошуково-дослідницька функція;

аналітико-прогностична функція.

Отже, виходячи з моделей методичної роботи, які функціонують в школах району в умовах функціонування освітніх округів, зважаючи на функції та завдання, які визначені у роботі науково-методичної ради школи, можна рекомендувати такий склад методичної ради:

представники дирекції школи (директор, заступники директорів).

керівники ШМО (класних керівників, вчителів-предметників, вчителів початкових класів), інших постійно-діючих формувань (творчих, ініціативних груп, шкіл молодих вчителів, шкіл педагогічної майстерності тощо);

керівниктворчоїгрупи з реалізації проекту «Розвитокшколи по пріоритетномунапрямкупозакласноїроботи»;

вчителі-методисти, старшівчителі;

вчитель (-і), що є керівниками ОМО;

практичний психолог школи.

З членів ради обирається голова науково - методичної ради, бажано - заступник та секретар. Очолювати методичну раду має заступник директора з навчально-виховної роботи чи при відсутності посади заступника - кращий творчий вчитель школи. Це має бути людина компетентна, з рисами особистої організованості, комунікативності та високої культури праці.

методичної роботи з учителями формує й розвиває вміння педагогів аналізувати особисту діяльність; концентрувати волю для досягнення поставленої мети; бачити, розуміти й усвідомлювати проблеми, визначати конкретну мету; оптимально добирати зміст, необхідні форми і методи педагогічної діяльності; проектувати й планувати власну роботу; володіти методами педагогічної діагностики; організувати власну діяльність; взаємодіяти з оточуючими

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Скачать

1.docx

1.docx
Размер: 117.9 Кб

Бесплатно Скачать

Пожаловаться на материал

Управління сучасною школою є складною системою з багатьма внутрішніми взаємозв\'язками. керівництво закладами освіти. ЗНЗ - загальноосві навчальні заклади

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Вопросы к зачету по обществоведению для 2 курса

Ырғақ бұзылысын емдеуде аталған кардиотропты препараттардың қайсысы қолданбайды

Қарттарда жыбыр аритмиясының тұрақты түрінде жүрек соғуның сиреуіне тағайындалатын таңдамалы препаратты ата. Аталған себептердің қайсысы Морганьи-Эдемс-Стокс ұстамасында жиі кездеседі

Господарський процес

Господарські суди. Правове становище судді. Підстави й порядок, правова характеристика, обов'язки. Прокурора. Державні органи. Судовий збір. Шпори.

Производственная (юридическая) практика студентов

Программа производственной (юридической) практики студентов направления подготовки «Правоведение». Цель и задание. Базы производственной (юридической) практики. Организация и руководство, обязанности и права студента и руководителя практики. Подведение итогов. Оформление дневника производственной (юридической) практики

Воспитание как социально-педагогический феномен

Сущность и принципы воспитания. Методы воспитания и их классификация. Методы формирования сознания. Методы организации деятельности и формирования опыта поведения. Методы стимулирования поведения и деятельности. Содержание воспитания

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok