Облік капіталу та облік витрат

Арендный блок

ОБЛІК КАПІТАЛУ

1. Визнання та класифікація капіталу

П(С)БО 1 “Фінансова звітність” та П(С)БО 2 “Баланс” наводять визначення власного капіталу підприємства, виходячи з “залишкового” підходу:

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Таке визначення не відповідає на питання, які критерії мають застосовуватися для визнання окремих елементів власного капіталу. Відповідь на це питання дає більш розгорнуте визначення власного капіталу, яке відображає його економічний зміст.

Власний капітал – це сума власних коштів підприємства, що є результатом його діяльності чи отримана від власників або учасників підприємства у вигляді внесків, придбаних акцій, паїв тощо.

Капітал втілює в собі ту частину активів підприємства, яку без будь-яких умов та обмежень можна визнати власністю підприємства. Від власного капіталу слід відрізняти суми зобов’язань та ті кошти, які утримуються підприємством для виконання певних цілей (програм), тобто від майбутніх, відкладених витрат.

Залежно від джерела формування власний капітал підприємства можна поділити на дві групи:

Вкладений капітал – це капітал, сформований за рахунок внесків власників підприємства, а також унаслідок конвертування боргових зобов’язань підприємства в акції або частки (паї).

Накопичений капітал – це капітал, сформований внаслідок господарської діяльності підприємства.

Класифікація власного капіталу за джерелами формування є дуже важливою при визнанні його елементів. Капітал підприємства не може бути сформований іншими шляхами ніж вказані вище. Тому, якщо ми не бачимо у тому чи іншому елементі капіталу, наведених у Балансі підприємства, ознак 1 чи 2 групи елементів капіталу, слід з’ясувати, чи були підстави визнавати їх такими.

Вкладений капітал включає такі елементи:

- зареєстрований капітал (статутний капітал, пайовий капітал);

- додатково вкладений капітал (емісійний дохід, інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд).

До накопиченого капіталу відносяться такі елементи:

- нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

- резервний капітал;

- інший додатковий капітал.

Головною ознакою елементів капіталу першої групи є наявність реальних активів, що передані підприємству в обмін на корпоративні права, на можливість брати участь в управлінні та розподілі прибутків, майна підприємства. Із такого підходу до визначення випливає заборона на збільшення власного капіталу за рахунок внесення фіктивних активів, штучного збільшення дебіторської заборгованості і т.ін. Вирішення протиріччя між юридичним оформленням внесків до капіталу та необхідністю виконувати це правило полягає у застосуванні в системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності коригуючих показників:

- неоплачений капітал;

- вилучений капітал.

Ці показники відображають рух власного капіталу у процесі його формування та управління ним. Вони є технічними, регулюючими стосовно суми сплаченого капіталу:

Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Вилучений капітал – дорівнює фактичній собівартості акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

Зареєстрований капітал – юридично оформлена, офіційно об’явлена і належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства. У тому числі виділяють:

статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства;

пайовий капітал – сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарської діяльності, а саме: суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Законом України “Про господарські товариства” встановлено мінімальний розмір статутного капіталу різних видів товариств:

- для акціонерного товариства – сума, еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства (стаття 24);

- для товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю – сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства.

Додатково вкладений капітал – це сума внесків засновників понад зареєстровану частину. У складі додатково вкладеного капіталу виділяють:

емісійний дохід, який пов’язаний з придбанням акцій за ціною, вищою за їх номінальну вартість, у акціонерних товариствах та

інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд, які вносяться без рішень про зміну розміру статутного капіталу.

Друга група елементів капіталу так чи інакше формується внаслідок діяльності підприємства – це накопичений (зароблений) капітал, головні елементи якого:

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.

Резервний капітал – сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Законом України “Про господарські товариства” (стаття 14) встановлено мінімальний розмір:

- резервного фонду – 25 відсотків від статутного фонду,

- щорічних відрахувань до резервного фонду – 5 відсотків від суми чистого прибутку.

Фактичний розмір резервного фонду та щорічних відрахувань до нього встановлюється в установчих документах, але він не може бути меншим за встановлений законом мінімум.

Інший додатковий капітал включає такі види додаткового капіталу:

капітал від дооцінки необоротних активів – капітал, сформований внаслідок дооцінки активів, яка здійснюється відповідно до П(С)БО;

дарчий капітал – вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

По суті, перша позиція – це накопичений за всю історію підприємства результат його діяльності. А дві інші є модифікованими формами такого результату.

Резервний фонд є тою часткою нерозподіленого прибутку, яка відрізняється практично тільки забороною його використання на розподіл дивідендів за простими акціями.

Інший додатковий капітал є “майбутнім нерозподіленим прибутком під сумнівом”, оскільки відповідні їм суми активів мають пройти перевірку часом для остаточного підтвердження достовірності їх оцінки. У процесі використання необоротних активів пов’язані з ними суми іншого додаткового капіталу кінець кінцем приєднуються до результатів діяльності підприємства, або списуються (коригуються), якщо вони не підтвердилися.

Для накопичення інформації про власний капітал підприємства та відображення операцій з капіталом у Плані рахунків передбачено четвертий клас рахунків “Власний капітал та забезпечення зобов’язань”. Рахунки цього класу відповідають основним елементам капіталу, які були розглянуті вище і які відображаються у Балансі за встановленою П(С)БО 2 формою (таблиця 10. 1).

Таблиця 10.1 Взаємозв’язок залишків на рахунках бухгалтерського обліку та статей Балансу, за яким відображається власний капітал

2. Оцінка капіталу

Оцінка елементів капіталу повинна дорівнювати оцінці тих активів, з якими вони пов’язані.

Це базове правило оцінки елементів капіталу модифікується по окремих позиціях капіталу.

Таблиця10. 2 Правила оцінки елементів капіталу

Приклад 10.4 Підприємство безоплатно отримало у власність автомобіль. Справедлива вартість автомобіля 100 тис. грн. Інший додатковий капітал підприємства (в частині безоплатно отриманих активів) у такому випадку збільшується на суму, яка дорівнює справедливій вартості отриманого автомобіля – на 100 тис. грн.

Через рік той самий автомобіль дооцінили на 20 тис. грн. внаслідок зростання його справедливої вартості.

Інший додатковий капітал (дооцінка активів) зросте відповідно на 20 тис. грн.

Приклад 10.5 Фінансові результати та використання прибутку ЗАТ “Добробут” протягом трьох років з початку свого утворення характеризувалося такими даними:

Нерозподілений прибуток за результатами діяльності ЗАТ “Добробут” за 3 роки = (- 30 000 + 50 000 + 100 000) – 5 000 – 40 000 = 75 000 грн.

Приклад 10.6 Статутом ВАТ “Сокіл” передбачено, що відрахування до резервного капіталу здійснюються щорічно в сумі 5% від чистого прибутку до досягнення загальної суми 25% від статутного капіталу. Статутний капітал ВАТ “Сокіл” становить 60 тис. грн. Прибуток у перший рік діяльності становив 400 тис. грн.

Резервний капітал = Min (0,25 х 60 000; 0,05 х 400 000) = 15 000 грн.

Відображення операцій з капіталом у бухгалтерському обліку

Відображення у бухгалтерському обліку операцій з капіталом повинно здійснюватись лише після ретельного аналізу суті операцій, що призводять до змін в елементах капіталу. Перш за все, слід приділяти увагу господарським операціям з отримання або передачі активів, зміни оцінки необоротних активів та визначенню фінансових результатів. Саме такі операції найчастіше призводять до змін у власному капіталі. Від характеру діючої на підприємстві облікової політики стосовно визнання доходів та витрат, оцінки активів значною мірою буде залежати, наскільки адекватно буде оцінений власний капітал підприємства.

Як було зазначено вище, для обліку капіталу підприємства, створення різних резервів та отримання фінансування використовуються рахунки класу 4 Плану рахунків.

За кредитом рахунків капіталу відображається збільшення відповідних його елементів, а за дебетом – зменшення.

Деякі рахунки та субрахунки класу 4 не мають самостійного значення для визначення елементів капіталу, а саме:

45 “Вилучений капітал”, як було зазначено вище, для обліку капіталу підприємства, створення різних резервів та отримання фінансування використовуються рахунки класу 4 Плану рахунків.

За кредитом рахунків капіталу відображає

46 “Неоплачений капітал” та

443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”.

Рахунки 45 “Вилучений капітал” та 46 “Неоплачений капітал можуть мати лише дебетовий залишок і регулюють суму оплаченого капіталу шляхом вирахування залишків за цими рахунками із сум, що накопичені за кредитом рахунків 40 “Статутний капітал” або 41 “Пайовий капітал” та 42 “Додатковий капітал”.

Сальдо субрахунків 441 “Прибуток нерозподілений” та 442 “Непокриті збитки” формується при розрахунку фінансових результатів діяльності щомісяця, або наприкінці року залежно від обраної облікової політики.

На субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” відображається розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів); виплати за облігаціями; відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді. В кінці року цей субрахунок закривається на субрахунок 441 “Прибуток нерозподілений” або на дебет субрахунку 442 “Непокриті збитки” при від’ємних результатах діяльності.

Слід мати на увазі, що рахунки 40 “Статутний капітал”, 41 “Пайовий капітал”, 421 “Емісійний дохід”, 422 “Інший вкладений капітал”, 423 “Дооцінка активів”, 424 “Безоплатно одержані необоротні активи”, 425 “Інший додатковий капітал”, 43 “Резервний капітал”, 441 “Прибуток нерозподілений” можуть мати лише кредитове сальдо, а рахунки 442 “Непокриті збитки”, 45 “Вилучений капітал”, 46 “Неоплачений капітал” лише дебетове сальдо.

Для відображення специфічних аспектів діяльності, а також з метою деталізації облікової інформації для складання фінансової звітності і приміток, важливим моментом є доповнення номенклатури рахунків тими додатковими субрахунками, які прямо не передбачені Інструкцією. Так, доцільним є облік на окремих субрахунках:

- ефектівність зміни облікової політики (наприклад, субрахунки 441.1, 442.1);

- дооцінки різних видів необоротних активів (наприклад, субрахунки 423.1 “Дооцінка основних засобів та малоцінних необоротних активів”, 423.2 “Дооцінка незавершеного будівництва”, 423.3 “Дооцінка нематеріальних активів”).

На зміни в капіталі впливають багато факторів, які виникають у процесі господарської діяльності підприємства, таких як: отримання чистого прибутку (збитку) за звітний період, розподіл прибутку, виправлення помилок і змін в обліковій політиці підприємства, переоцінка необоротних активів, внески учасників, вилучення капіталу та інші події, які безпосередньо призводять до збільшення або зменшення власних коштів підприємства, його чистих активів (загальна сума активів – зобов’язання = капітал).

Нижче розглянемо приклади основних господарських операцій і кореспонденцію рахунків, які впливають на зміну суми капіталу.

Приклад 10.7. Зміна облікової політики. На початку 2002 року підприємство вирішило змінити метод оцінки при вибутті запасів з методу ЛІФО на метод ФІФО. При перерахунку минулого звітного періоду на метод ФІФО визначили, що внаслідок зміни методу обліку за розрахунком залишки запасів на дату звітності необхідно збільшити на 2 500 грн. Таке коригування здійснюється згідно П(С)БО 6 з відображенням суми збільшення на відповідному рахунку активів (Запаси) та рахунку “Нерозподілений прибуток”:

Дебет відповідного рахунку класу 2 “Запаси” 2 500

Кредит 441 “Нерозподілений прибуток” 2 500

Приклад 10.8 Виправлення помилки минулого періоду

У 2007 році помилково були списані на витрати матеріали, що призвело до заниження прибутку. У 2008 році помилку необхідно виправити шляхом коригування суми нерозподіленого прибутку на 1 000 грн. (П(С)БО 6):

Дебет відповідного рахунку класу 2 “Запаси” 1 000

Кредит 441 “Нерозподілений прибуток” 1 000

Приклад 10.9. Переоцінка необоротних активів

Дооцінка необоротних активів, які раніше не уцінювалися, відображається записом:

Уцінка необоротних активів, які раніше не дооцінювалися, відображається записом:

Результати уцінки необоротних активів, раніше дооцінених, відображаються за такою схемою:

Приклад 10.10. Безоплатне одержання необоротних активів

Справедлива вартість безоплатно одержаних необоротних активів становить 4 000 грн. (це можуть бути благодійні внески, отримання необоротних активів тощо). В бухгалтерському обліку дана операція відображається за дебетом відповідного рахунку активів та кредитом додаткового капіталу:

Дебет відповідного рахунку класу 1

“Необоротні активи” (10, 11, 12, 15) 4 000

Кредит 424 “Безоплатно одержані необоротні активи” 4 000

При нарахуванні амортизації по безоплатно одержаних активах одночасно відбувається визнання доходів на суму, пропорційну сумі нарахованої амортизації. Якщо первісна вартість безоплатно одержаного активу дорівнює його справедливій вартості, то сума визнаного доходу буде дорівнювати сумі нарахованої амортизації. Наприклад, первісна вартість активу дорівнює його справедливій вартості (тобто, не було додаткових витрат на транспортування, монтаж та інших витрат для доведення активу до стану придатного до використання); нарахована амортизація за місяць складає 1 000 грн. В кінці місяця будуть зроблені записи:

Дебет відповідного рахунку

класу 9 “Витрати діяльності” 1 000

Кредит 13 “Знос необоротних активів” 1 000

Дебет 424 “Безоплатно одержані необоротні активи” 1 000

Кредит 745 “Дохід від безоплатно одержаних активів” 1 000

Приклад 10. 11 Списання сум дооцінки необоротних активів при їх вибутті

Вибуває об’єкт основних засобів, сума залишку дооцінки якого 1 100 грн.:

Дебет 423 “Дооцінка активів” 1 100

Кредит 441 “Нерозподілений прибуток” 1 100

984257256780

Приклад 10.12 Відображення результату господарської діяльності

Підприємство отримало у поточному році:

прибуток від основної діяльності – 10 000 грн.

Статутний капітал

Статутний капітал відображає зафіксовану в установчих документах загальну вартість активів, які є внеском влісників ( учасників) ло капіталу підприємства.

Облік статутного капіталу ведуть на рахунку 40 “Статутний капітал”.Записи по рахунку 40 виконують тільки в разі збільшення або зменшення статутного капіталу, які здійснюють в установленому порядку, та після внесення відповідних змін в установчи документи підприємства.За кредитом рахунеа відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом – його зменшення .Сальдо на цьому рахунку повинне відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства, і, для акціонерних товариств, дорівнювати сумарній номінальній вартості випущених акцій підприємства.

При створенні акціонерного товариства спочатку в обліку відображаеться фактичне надходження активів від засновників після підписання установчого договору (для закритого акціонерного товариства) або підписки на акції після реєстрації їх випуску (для відкритого акціонерного товариства).

Оскільки на цьому етапі кошти засновників та передплатників залучаються до реєстрації випуску акцій, імовірність подальшого існування акціонерного товариства не визначена, а розмір статутного капіталу не закріплений установчими документами , надходження від потенційних акціонерів повинні відображатися по дебету рахунків з обліку активів,переданих акціонерами відповідно до укладених договорів, та по кредиту рахунка 68 ”Розрахунки за іншими операціями“ ( субрахунок 685 ”Розрахунки з іншими кредиторами“) за кожним учасником окремо. На суму внесків робиться запис:

Дебет 10 “Основні засоби“

Дебет 12 “Нематеріальні активи”

Дебет 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”

Дебет 20 “Виробничі запаси”

Дебет 30 “Каса”

Дебет 31 ”Рахунки в банках”

Дебет 35 “Поточні фінансові інвестиції”

Кредит 68 “Розрахунки за іншими операціями”

У випадку, коли особа, яка підписалася на акції, розірвала договір, ій повертаються зроблені нею внески.

Також у випадку, коли після закінчення терміну підписки за рішенням установчих зборів підписуа була повністю або частково відхилена, кошти внесені особами,яким було відмовлено в підписці, повертаються.

На суму повернення коштів робиться запис:

Дебет 68 “Розрахунки за іншими операціями”

Кредит 30 “Каса”

Кредит 31 “Рахунки в банках”

Сума зареестрованого статутного капіталу відображається записом:

Дебет 46 “Неоплачений капітал”

Кредит 40 “Статутний капітал”

Приклад 10.13 Громадяни N, Z та К, а також приватне підприємство “Світ”вирішили заснувати відкрите акціонерне товариство “Шанс” (ВАТ “Шанс” ). Ними було зареєстровано інформацію про випуск акцій ВАТ “Шанс” та оголошено передплату терміном на 6 місяців на 1000000акцій номінальною вартістю однієї акції 1 грн. з розміщенням акцій за номінальною вартістю.Внески засновників в оплату 280000 акцій було проведено в повному обсязі:

засновником N як внесокдо статутного капіталу внесено грошові кошти в національній валюті готівкою в сумі 30000 грн.

засновником Z як внесок до статутного капіталу внесені відповідним чином оформлені права на винахід за оцінною вартістю 50000грн.

засновником К як внесок до статутного капіталу внесені відповідним чином оформлені акції ВАТ ”Южний Буг“ в кількості 1000 штук (номінальна вартість 10 гривень кожна) за сумарною оціненою вартістю 50000грн.

засновником ПП ”Світ“ як внесок до статутного капіталу внесені за оціненою вартістю верстати на суму 100000 грн. та сировина на 50000грн.

Передплатникам акцій було визначено умову внесення на момент підписки 30% вартості акцій грошовими коштами.

За період передплати крім акцій засновників було підписано 1025000 акцій. Передплатниками було внесено на момент підписки 30% вартості акцій грошовими коштами в національній валюті готівкою (7500грн.) та безготівковими розрахунками (300000 грн.).

Після закінчення терміну підписки за рішенням установчих зборів зайва підписка була частково відхилена на 300000 акцій та кошти, внесені особами, яким було відмовлено в підписці, були повернені.

Після проведення установчих зборів та реєстрації випуску акцій та статуту товариства в обліку було відображено статутний капітал ВАТ “Шанс”

Таблиця 10.3 Відображення в обліку формування статутного капіталу акціонерного товариства

Неоплачений капітал

Після проведення установчих зборів та реєстрації випуску акцій та статуту товариства в установленому чинним законодавством порядку попередні внески передплатників переходять з розряду заборгованості до категорії власного капіталу створеного акціонерного товариства, а самі передплатники набувають статусу акціонера і втрачають можливість вимагати свої внески у товариства. Ця зміна взаємних прав та обов’язків відображається в обліку шляхом списання кредиторської заборгованості товариства перед передплатниками на зменшення їх заборгованості як акціонерів по сплаті внесеного капіталу товариства, яка обліковується на рахунку 46 “ Неоплачений капітал”.

Списання сум, отриманих за підпискою на зменшення неоплаченого капіталу , відображаеться записом:

Дебет 68 “Розрахунки за іншими операціями”

Кредит 46 “ Неоплачений капітал”.

Рахунок 46 “ Неоплачений капітал” призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства.

По дебету рахунка відображаеться заборгованість засновників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства, а також номінальна вартість розміщених неоплачених акцій.

По кредиту відображається погашення заоргованості по внескам до статутного капіталу підприємства і номінальна вартість сплачених акцій.

Сальдо рахунка відображає заборгованість засновників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства на кінець звітного періоду і враховується при визначенні підсумкової суми власного капіталу.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщення неоплачених акцій і кожним засновником (учасником) підприємства.

Приклад 10.14 Суми, фактично внесені засновниками (в сумі 280000грн.) та передплатниками акцій ВАТ “Шанс” (у сумі 217500грн.) списані на зменшення заборгованості з формування власного капіталу ВАТ “Шанс”:

Дебет 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” 497500

Кредит 46 “Неоплачений капітал” 497500

Згідно з чинним законодавством акціонер у строки , встановлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства зобов’язаний оплатити повну вартість акцій. У разі неоплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства сплачує за час прострочення 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, установленому статутом товариства.

Акції можть бути видані одержувачу тільки після повної оплати їх вартості.

Погашення заборгованості засновників та акціонерів з підписки відображається записом:

Дебет 10 “Основні засоби”

Дебет 12 “Нематеріальні активи”

Дебет 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”

Дебет 201 “Сировина і матеріали”

Дебет 301 “Каса”

Дебет 311 “Поточні рахунки в національній валюті”

Дебет 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”

Дебет 35 “Поточні фінансові інвестиції”

Кредит 46 “Неоплачений капітал”

Зміни в статутному капіталі

Збільшення статутного капіталу може здійснюватися шляхом:

- збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;

- збільшення номінальної вартості акцій.

У першому випадку підприємства здійснюють додатковий випуск акцій. У разі здійснення додаткового випуску акцій обов’язково повинні виконуватися такі умови:

- попередні випуски акцій мають бути зареєстровані та повністю оплачені за вартістю не нижчою від номінальної;

- номінальна вартість акцій додаткового випуску повинна дорівнювати номінальній вартості попередніх випусків акцій;

- у разі, коли збільшення статутного капіталу здійснюється за рахунок індексації основних засобів, додаткова кількість акцій має розподілятися серед акціонерів пропорційно їх частки у статутному капіталі.

Акції додаткового випуску можуть бути оплачені грошовими коштами (або іншими активами) шляхом зарахування заборгованості перед акціонерами за дивідендами (виплата дивідендів акціями) або за облігаціями (обмін облігацій на акції).

Емісійний дохід – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

Облік емісійного доходу здійснюється на субрахунку 421 “Емісійний дохід”

Сума емісійного доходу ( згідно з договорами із засновниками ) відображається записом:

Дебет 46 “ Неоплачений капітал”

Кредит 421 “Емісійний дохід”.

Найбільш поширені операції з цінними паперами власного випуску, що приводять до зміни в додатково внесеному капіталі згідно з загальноприйнятою світовою практикоювідображені в таблиці 10.4.

Таблиця10. 4 Операції, що впливають на додатково внесений капітал

Резервний капітал

Розподіляючи прибуток акціонерне товариство повинне дотримуватися чинного законодавства, яким визначено,що товариство повинно створювати резервний (страховий) капітал у розмірі, передбаченими його установчими документами, але не менше 25% від розміру статутного капіталу.Розмір щорічних відрахувань до резервного капіталу визначається установчими документами товариства в розмірі не менше ніж 5% прибутку після сплати податку на прибуток.

Облік резервного капіталу здійснюється на рахунку 43 “Резервний капітал”, який призначений для узагальнення інформації про стан і рух резервного капіталу підприємства. Рахунок пасивний, за кредитом відображається створення резервів, за дебетом – їх використання. Сальдо цього рахунка кредитове і відображає залишок резервів на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами,джерелами їх утворення та напрямками використання.

Сума відрахування від прибутку в установленому розмірі на створення (поповнення) резервного капіталу, грн.

Дебет 443 “Прибуток нерозподілений”

Кредит 43 “Резервний капітал”

Основними напрямками використання резервного капіталу є:

- покриття збитків звітного періоду , не покритих нерозподіленим прибутком;

- виплата дивідендів по привілейованим акціям у разі нестачі нерозподіленого прибутку.

Сума резервного капіталу, спрямована на покриття збитків звітного періоду, :

Дебет 43 “ Резервний капітал”

Кредит 442 “Непокриті збитки”

Сума резервного капіталу, використана на виплату дивідендів за привілейованими акціями:

Дебет 43 “Резервний капітал”

Кредит 671 “Розрахунки за нарахованими доходами”

Розкриття інформації про капітал у фінансовій звітності

Інформація про капітал наводиться у Балансі, Звіті про власний капітал та у Примітках до фінансової звітності.

У першому розділі пасиву Балансу відображаються складові капіталу в класифікації П(С)БО 2 станом на кінець звітного періоду Більш детальна інформація про складові капіталу та рух окремих його частин наводиться у Звіті про власний капітал

У Примітках до фінансової звітності розкриваються характеристики та обставини змін у власному капіталі, які не знаходять відображення в інших формах фінансової звітності.

Досконала система складання фінансової звітності повинна базуватись на достатньо деталізованій інформації по рахунках капіталу, для чого необхідним є застосування додаткових субрахунків або аналітики, пристосованої до особливостей діяльності підприємства. Необхідними елементами забезпечення формування достовірних даних для фінансової звітності є погодження розділів облікової політики відносно власного капіталу з іншими розділами. Для підприємств із значними інвестиціями з точки зору формування достовірної картини відносно власного капіталу необхідною є підтверджена незалежними аудиторами звітність дочірніх та асоційованих підприємств.

Узагальнення інформації про капітал в регістрах бухгалтерського обліку

Операції про зміни у складі власного капіталу підприємства відображаються у Журналі 7, який складається за кредитом рахунків 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49.

Аналітичний облік додаткового капіталу та використання прибутку за період з початку поточного року ведеться відповідно у Відомостях 7.1, 7.2. Аналогічні відомості можуть бути використані для аналітичного обліку пайового, статутного, вилученого, неоплаченого капіталу.

Таблиця 10.5 Типові проблеми обліку капіталу

ОБЛІК ВИТРАТ

Методологічні засади формування в бух обліку інформації про витрати підприємства та розкриття її в фінансовій звітності викладені в П(С)БО 16 "Витрати ".

Витрати звітного періоду – це витрати, що визнаються або шляхом зменшення активів, або шляхом збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

- погашення одержаних позик;

- інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають визначенню витрат звітного періоду;

- витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до інших П(С)БО.

Класифікація та визнання витрат

Витрати в бухгалтерському обліку класифікуються залежно від характеру та видів діяльності.

Для обліку витрат підприємства можуть використовувати рахунки класів 8 та 9, причому ведення рахунків класу 9 є обов'язковим для всіх підприємств, крім суб'єктів малого підприємництва, а також організацій ,діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності. Рішення щодо застосування рахунків класу 8 приймається підприємством самостійно.

Рахунки класу 9 "Витрати діяльності" застосовуються для узагальнення інформації про витрати звичайної діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків. Структура рахунків класу 9 збігається з вимогами до визнання складу і оцінки витрат, викладених у П(С)БО 16.

Класифікація витрат

За дебетом рахунків класу 9 відображаються суми витрат, а за кредитом списання суми витрат в кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 "Фінансові результати".

При застосуванні в обліку одночасно рахунків класів 8 та 9 , на рахунках класу 8 накопичується інформація про операційні витрати за елементами, яка використовується для заповнення II розділу "Елементи операційних витрат" Звіту про фінансові результати.

Згідно з Інструкцією до застосування Плану рахунків рахунки класу 8 закриваються щомісячно в кореспонденції з дебетом наступних рахунків:

Дебет 23 “Виробництво”

Дебет 91 “Загальновиробничі витрати”

Дебет 92 “Адміністративні витрати”

Дебет 93 “Витрати на збут”

Дебет 94 “Інші операційні витрати”

Кредит рахунків класу 8

Порівняльна схема реєстрації господарських операцій підприємства з застосуванням рахунків класу 8 та 9

Отже, як видно із вищенаведених схем кореспонденції рахунків, рахунки класу 8 є транзитними та використовуються для накопичення інформації в розрізі елементів витрат, яка використовується для заповнення ІІ розділу Звіту про фінансові результати.

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:

- виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду;

- нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

- наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються (таблиця 12.2):

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Собівартість готової продукції (робіт, послуг) визначається за вирахуванням з витрат на її виробництво справедливої вартості побічної продукції, що відпускається на сторону, та вартості можливого використання побічної продукції, якщо вона використовується на підприємстві.

Таблиця 12.2 Перелік витрат, що включаються до виробничої собівартості

Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 “Витрати” підприємства самостійно встановлюють перелік та склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

Облік витрат, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)

Для накопичення інформації про витрати, що входять до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) Планом рахунків передбачено застосування рахунків:

23 “Виробництво”, який призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг);

91 “Загальновиробничі витрати”, який призначено для обліку виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування.

Рахунок 23 “Виробництво” ведеться в розрізі видів виробництв, статей витрат і видів або груп продукції, що виробляється, або в розрізі підрозділів підприємства та центрів витрат і відповідальності.

За дебетом рахунку 23 “Виробництво” відображаються:

прямі матеріальні витрати:

Дебет 23 “Виробництво”

Кредит 20 “Виробничі запаси”

Кредит 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”

прямі витрати на оплату праці:

Дебет 23 “Виробництво”

Кредит 66 “Розрахунки з оплати праці”

інші прямі витрати:

Дебет 23 “Виробництво”

Кредит 65 “Розрахунки за страхуванням”

Кредит 13 “Знос необоротних активів”

Кредит 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

списані за відповідним розподілом загальновиробничі витрати:

Дебет 23 “Виробництво”

Кредит 91 “Загальновиробничі витрати”

розподілені на основне виробництво витрати допоміжних виробництв:

Дебет 23 “Виробництво”

Кредит 23 “Виробництво”, аналітичний рахунок “Допоміжне виробництво”

втрати від браку продукції (робіт, послуг):

Дебет 23 “Виробництво”

Кредит 24 “Брак у виробництві”.

Облік загальновиробничих витрат

Рахунок 91 “Загальновиробничі витрати” ведеться за місцями виникнення, центрами і видами витрат.

За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

Постійні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Змінні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Згідно з п. 16 П(С)БО 16 “Витрати” підприємства самостійно визначають перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат.

Розподіл постійних та змінних загальновиробничих витрат на продукцію, роботи, послуги, що виробляються підприємством, здійснюється по-різному:

- змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду;

- постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу за нормальної потужності.

Нормальна потужність-це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва).

Приклади баз розподілу:

- години праці;

- заробітна плата;

- обсяг діяльності;

- прямі витрати;

- інше.

Підприємствам слід обирати ту базу розподілу, яка найбільш точно відображає зв’язок між загальновиробничими витратами та обсягом готової продукції. На початку звітного року підприємством має бути визначена облікова політика щодо визначення виробничої собівартості продукції, робіт, послуг, в якій має бути зазначений обраний підприємством підхід щодо розподілу загальновиробничих витрат.

Застосування бази розподілу при нормальній потужності означає, що постійні загальновиробничі витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції в повному обсязі тільки у випадку, коли фактичний обсяг виробництва дорівнює або перевищує нормальну потужність.

Якщо фактичний обсяг виробництва нижчий від очікуваного середнього рівня, то до складу виробничої собівартості продукції включається лише частина постійних загальновиробничих витрат. Решта витрат, які називаються нерозподіленими, визнаються витратами звітного періоду, в якому вони виникли, і включаються до собівартості реалізованої продукції.

Підхід до розподілу загальновиробничих витрат наведено на рисунку 12.2

Віднесення нерозподілених постійних загальновиробничих витрат на собівартість реалізації звітного періоду є економічно обґрунтованим, оскільки достовірно відображає показники діяльності підприємства за цей період. Виробнича собівартість продукції не повинна підлягати різким коливанням і, у відповідності з принципом обачності витрати не занижуються,а відображаються в тому звітному періоді, коли вони були понесені. Значна сума нерозподілених загальновиробничих витрат може бути результатом:

– невірної оцінки показників нормального рівня виробництва;

– низького рівня виробництва, що є результатом певних обставин, які потребують аналізу з метою прийняття відповідних управлінських рішень.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Скачать

ОБЛІК КАПІТАЛУ та ОБЛІК ВИТРАТ.docx

ОБЛІК КАПІТАЛУ та ОБЛІК ВИТРАТ.docx
Размер: 1.8 Мб

Бесплатно Скачать

Пожаловаться на материал

Визнання та класифікація капіталу його групи та елементи. Оцінка капіталу. Відображення операцій з капіталом у бухгалтерському обліку. Статутний капітал. Неоплачений капітал. Резервний капітал. Розкриття інформації про капітал у фінансовій звітності. Класифікація та визнання витрат. Облік загальновиробничих витрат

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Акушерские кровотечения. План лекции

Акушерские кровотечения всегда были основной причиной материнской летальности, поэтому знание этого осложнения беременности является обязательным для любого человека, имеющего лечебный диплом.

Русская философия

Проблемы соотношения веры и разума, здравого смысла и интуиции, философии и теологии, идеала мирского и аскетического.

Особенности языка советского периода

Контрольная работа (реферат) по дисциплине: Русский язык и культура речи Русский язык советского периода. Термины и их отличительные признаки. Кафедра философии

Прагматические аспекты переводоведения

«Введение в переводоведение» . Теория перевода (лингвистические аспекты). Прагматический потенциал текста. Прагматическое воздействие. Прагматические проблемы перевода, функции.

Истечение, Дросселирование, Смешение паров и газов

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok