Гідрогеологічні дослідження З метою охорони й поповнення запасів підземних вод

11

Тема 12. Гідрогеологічні дослідження З МЕТОЮ ОХОРОНИ Й ПОПОВНЕННЯ ЗАПАСІВ ПІДЗЕМНИХ ВОД.

Питання.

1) Гідрогеологічні дослідження в зв'язку з оцінкою й прогнозом якості підземних вод.

2) Гідрогеологічне обґрунтування зони санітарної охорони водозаборів підземних вод.

3) Гідрогеологічне обґрунтування штучного поповнення запасів підземних вод.

1. Гідрогеологічні дослідження в зв'язку з оцінкою й прогнозом якості підземних вод.

При проведенні розвідки та геологічно-промислової оцінки родовищ підземних вод головною метою гідрогеологічних досліджень є вивчення кількості, якості та умов експлуатації підземних вод. Дослідженнях якості підземних вод має забезпечити:

1) виявлення та оцінку хімічного й санітарно-бактеріологічного складу підземних вод у природних умовах їх залягання;

2) прогнозування зміни якості підземних вод під час їх експлуатації (в умовах порушеного режиму);

3) гідрогеологічне обґрунтування організації й підтримки зон санітарної охорони водозаборів з метою забезпечення необхідної якості підземних вод при їх експлуатації.

Вимоги до якості підземних вод господарсько-питного призначення визначаються діючим до теперішнього часу ГОСТом 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством», а якість води, що надходить споживачеві із систем водопостачання й залежить від складу вихідної води, визначається Державними санітарними правилами і нормами «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання» №136/1940 від 15.04.97.

Діючі нормативні документи встановлюють такі вимоги до питної води, що забезпечують її безпеку для здоров’я людей та її сприятливі органолептичні властивості. Вимоги, що визначають придатність води для питних цілей, включають:

  •  сприятливі органолептичні властивості;
  •  безпеку в епідемічному відношенні;
  •  нешкідливість хімічного складу;
  •  радіаційну безпеку;
  •  фізіологічну повноцінність.

Сприятливі органолептичні властивості питної води визначаються сукупністю значень, що регламентуються органолептичними показниками якості та фізичними й хімічними характеристиками води (за вмістом у воді компонентів, що впливають на органолептичні показники).

Фізичні показники: 1) каламутність не більше 0,5 мг/дм3 (прозора). Каламутність води викликана присутністю тонкодисперсних суспензій органічного й неорганічного походження. Головним негативним наслідком високої каламутності є те, що вона захищає мікроорганізми при ультрафіолетовому знезаражуванні води й стимулює ріст бактерій;

2) кольоровість не більше 20 (безбарвна). Кольоровістю називають показник якості води, що характеризує інтенсивність забарвлення води. Визначається кольоровість шляхом порівняння забарвлення води, що досліджується, з еталонами й виражається в градусах платиново-кобальтової шкали. Висока кольоровість свідчить про неблагополуччя води;

3) запах не більше 2 балів (слабкий), смак і присмак не більше 2 балів. Хімічно чиста вода зовсім позбавлена запаху і присмаку. З наукового погляду, запах і присмак - це властивість речовин викликати в людини й тварин специфічне роздратування рецепторів слизової оболонки носоглотки і язику. Присмак може бути лужний, металевий, в'язкий тощо. Інтенсивність запаху води визначають експертним шляхом при 200 С та при 600с і вимірюють у балах; Смак води визначається розчиненими в ній речовинами органічного й неорганічного походження й розрізняється за характером й інтенсивністю. Розрізняють чотири основних види смаку: солоний, кислий, солодкий та гіркий. Всі інші види смакових відчуттів називаються присмаками. Інтенсивність смаку визначають при 200с й оцінюють по п'ятибальній системі;

4) водневий показник рН від 6,5 до 8,5. водневий показник характеризує концентрацію вільних іонів водню у воді. Залежно від величини pН може змінюватися швидкість протікання хімічних реакцій, ступінь корозійної агресивності води, токсичність забруднюючих речовин та інше;

5) мінералізація загальна (сухий залишок) до 1000 мг/дм3. Загальна мінералізація являє собою сумарний кількісний показник вмісту розчинених у воді речовин. Цей параметр також називають вмістом розчинних твердих речовин або загальним сольовим вмістом, тому що розчинені у воді речовини перебувають у вигляді солей. Вода з низьким сольовим вмістом занадто прісна й несмачна. До величини мінералізації з погляду відкладення осаду і накипу в нагрівальних приладах, парових казанах, побутових водогрійних пристроях застосовуються спеціальні вимоги, і чим менше рівень мінералізації, тим краще.

Хімічні показники – гранично допустимі величини хімічних елементів, що впливають на органолептичні властивості підземних вод: 1) хлорфеноли - не більше 0,0003 мг/дм3; 2) марганець – не більше 0,1 мг/дм3; 3) залізо - не більше 0,3 мг/дм3; 4) мідь – не більше 1 мг/дм3; 5) сульфати – не більше 250 мг/дм3; 6) жорсткість загальна – не більше 7 мг-екв/дм3. Жорсткістю називають властивість води, що обумовлена наявністю в ній розчинних солей кальцію й магнію. Розрізняють декілька видів жорсткості. загальна жорсткість визначається сумарною концентрацією іонів кальцію й магнію і являє собою суму карбонатної (тимчасовий) і некарбонатної (постійної) жорсткості. карбонатна жорсткість, обумовлена наявністю у воді гідрокарбонатів і карбонатів (при рн > 8,3) кальцію й магнію. Даний тип жорсткості майже повністю усувається при кип'ятінні води й тому називається тимчасовою жорсткістю. Некарбонатна жорсткість, обумовлена присутністю кальцієвих і магнієвих солей сильних кислот (сірчаної, азотної та соляної) і при кип'ятінні не усувається (постійна жорсткість).

Безпека питної води в епідемічному відношенні визначається показниками, що характеризують з достатньо високою вірогідністю відсутність в ній небезпечних для здоров’я споживачів бактерій, вірусів й інших біологічних включень.

Мікробіологічні показники: 1) число бактерій в 1 см3 води, що досліджується – не більше 100; використають підрахунок загального числа утворюючих колонії бактерій. Високе мікробне число свідчить про загальне бактеріологічне забруднення води й про високу ймовірність наявності патогенних організмів;

2) число бактерій групи кишкових паличок (коліформних мікроорганізмів) в 1 дм3 води, що досліджується – не більше 3; кишкова паличка є безпечною для людини, але її присутність вказує на забруднення води фекаліями та можливу наявність у воді інших бактерій, що можуть викликати інфекцію;

3) число термостабільних кишкових паличок (фекальних колі-форм) в 100 см3 води, що досліджується – відсутність; бактерії цього типу являють собою групу коліформних організмів, здатних ферментувати лактозу при 44 – 450С. Термостабільні коліформні бактерії піддаються швидкому виявленню й тому грають важливу вторинну роль при оцінці ефективності очищення води від фекальних бактерій;

4) число патогенних мікроорганізмів в 1 дм3 води, що досліджується – відсутність; як правило, це стрептококи, що, звичайно, присутні в екскрементах людини й тварин. Фекальні стрептококи рідко розмножуються в забрудненій воді й тому можуть використовуватись при дослідженні якості води як додатковий індикатор ефективності очищення води;

5) число коліфагів в 1 дм3 води, що досліджується – відсутність; коліфаги - це різновид вірусів бактерій, що заражають бактеріальну клітку, розмножуються в ній і часто викликають її загибель. Запропоновані як індикатори якості води через свою подібність із кишковими вірусами людини й легкості виявлення у воді.

Паразитологічні показники (клітини; цисти - [від грець. «kystis» - міхур] - тимчасова форма існування багатьох одноклітинних рослин і тварин; лямблії - це найпростіші одноклітинні мікроорганізми; вони є стійкими до кислот, лугам, речовинам, що містять активний хлор, і повністю інактивуются лише при кип'ятінні протягом не менш ніж 20 хвилин. Відсутність у воді лямблій є важливим показником того, що вода очищена від цілого ряду інших найпростіших, а також у разі епідускладнень – дизентерійні амеби; балантидії - рід одних із самих великих представників найпростіших, які можуть вражати людину; звичайно живуть у кишечнику свиней і лише в рідких випадках можуть вражати людину; хламідії - рід паразитичних бактерій, що викликають розвиток захворювань у птахів і людини; личинки та яйця гельмінтів - [від грець. «helminthos» - хробак, глист], паразитичні хробаки - глисти; збудники хвороб людини, тварин і рослин). До загальних паразитологічних показників відносять: 1) число патогенних кишкових найпростіших (клітини, цисти) в 25 дм3 води, що досліджується – відсутність; 2) число кишкових гельмінтів (клітини, яйця, личинки) в 25 дм3 води, що досліджується – відсутність;

Нешкідливість хімічного складу питної води визначається показниками, які з достатньо високою вірогідністю характеризують відсутність у ній небезпечних для здоров’я речовин, що зустрічаються в природних водах, з’являються у воді внаслідок забруднення джерел води в концентраціях, гранично допустимі величини яких встановлені результатами санітарно-токсикологічних досліджень.

Токсикологічні показники – це токсини, що у великій концентрації може оказувати токсичний вплив на людину: а) неорганічні компоненти – нітрати не більше 45 мг/дм3; фтор не більше 1,5 мг/дм3; алюміній не більше 0,2 мг/дм3; барій та нікель не більше 0,1 мг/дм3; миш’як, селен і свинець - не більше 0,01 мг/дм3; б) органічні компоненти – хлороформ не більше 0,06 мг/дм3; пестициди не більше 0,0001 мг/дм3; в) інтегральні показники – загальний органічний вуглець - не більше 3 мг/дм3; окислюваність не більше 4 мг/дм3 - це величина, що характеризує загальний вміст у воді органічних і мінеральних речовин, що окисляються (за певних умов) одним із сильних хімічних окислювачів. Виражається цей параметр у міліграмах кисню, що йде на окислювання цих речовин, які вміщуються в 1 дм3 води.

Радіаційна безпека питної води визначається за гранично допустимими рівнями сумарної об’ємної активності альфа- та бета-випромінювачів. Вплив іонізуючої радіації на людину обумовлено як природними, так і штучними джерелами випромінювання. Доза опромінення, що одержує людина, складається із двох складових - так званого зовнішнього опромінення (за рахунок джерел іонізуючого випромінювання, що перебувають поза тілом людини) і внутрішнього опромінення (за рахунок радіонуклідів, що перебувають безпосередньо в організмі людини). Основне надходження радіоактивних елементів в організм людини відбувається за рахунок подиху (газ радон спричиняється до 75% усього внутрішнього опромінення) та їжі. За рахунок питної води - небагато, тому що природні радіоактивними ізотопи (продукти розпаду урану й торію) зустрічаються в ній у дуже незначних кількостях.

Показники радіаційної безпеки: 1) загальна об’ємна активність альфа-випромінювачів – не більше 0,1 Бк/дм3. Альфа-випромінювання набагато небезпечніше, коли джерело альфа-частинок перебуває усередині організму; 2) загальна об’ємна активність бета-випромінювачів – не більше 1 Бк/дм3. Бета-випромінювання може привести до опіків шкіри і є дуже небезпечним, коли джерело бета-частинок попадає усередину організму людини.

Показники фізіологічної повноцінності питної води визначають адекватність її мінералогічного складу біологічним потребам організму. Вони засновані на доцільності для ряду біогенних елементів обліку не тільки максимально допустимих, а й мінімально необхідних рівнів їх вмісту у воді: 1) мінералізація загальна - не менше 100 мг/дм3 та не більше 1000 мг/дм3; 2) жорсткість загальна – не менше 1,5 мг-екв/дм3 та не більше 7 мг-екв/дм3; 3) лужність загальна - не менше 0,5 мг-екв/дм3 та не більше 6,5 мг-екв/дм3; 4) магній - не менше 10 мг/дм3 та не більше 80 мг/дм3; 5) фтор - не менше 0,7 мг/дм3 та не більше 1,5 мг/дм3.

Забрудненими підземними водами вважаються такі води, склад і фізичні властивості яких під впливом діяльності людини настільки погіршилися у порівнянні із природними підземними водами, що вони стали менш придатними для використання.

Основними джерелами забруднення підземних вод є:

1) ділянки скупчення побутових і промислових стічних вод;

2) ділянки скупчення твердих відходів і забруднені території промислових підприємств;

3) ділянки дефектних каналізаційних мереж;

4) ділянки скупчення добрив та отрутохімікатів;

5) ділянки складування й зберігання нафтопродуктів і хімічної продукції;

6) ділянки самовиливу мінералізованих вод із глибоких свердловин;

7) ділянки землеробських площ зрошення стічними водами та інтенсивного використання добрів і отрутохімікатів;

8) ділянки скидання та поховання стічних вод;

Основними видами забруднення підземних вод за походженням забруднюючих їх речовин є промислове, сільськогосподарське та господарсько-побутове забруднення.

Промислове забруднення, що надходить з промисловими стічними водами і відходами, несе велику кількість неорганічних (ціаніди, родоніти тощо) й органічних речовин (нафтопродукти, феноли тощо), непритаманних природним процесам формування хімічного складу підземних вод. Атмосферні опади, забруднені промисловими відходами та продуктами випаровування, повільне накопичування стічних вод та відходів також викликає зміну хімічного складу підземних вод (наприклад, підвищення кислотності).

Сільськогосподарське забруднення пов'язане з виносом із ґрунтів дощовою або зрошувальною водою отрутохімікатів і азотних, фосфорних та калійних добрив, що призводять до збільшення в підземних водах концентрації NO3,NO2, NH6, калію, хлору та фосфору.

Господарсько-побутове забруднення має локальний характер і пов'язане з бактеріологічним й органічним забрудненням, тому що в підземні води надходять бактерії та поверхнево-активні речовини, що входять до складу синтетичних миючих засобів. Також зростає мінералізація підземних вод, загальна жорсткість, підвищуються концентрації NH4, NO3, NO2, хлору, фосфору та органічних речовин.

За особливостями забруднюючих підземні води речовин виділяють хімічне, біологічне, радіоактивне, теплове та механічне забруднення.

Прогноз зміни якості підземних вод на водозаборах під час їх експлуатації має вміщувати визначення:

1) можливості захоплення забруднених вод областю живлення водозабору;

2) час підтягненням забруднених вод до ділянки водозабору або шлях їх просування у водоносному пласті;

3) зміни якості підземних вод у часі після початку підтягнення забруднених вод до водозабору.

Види, об'єми й зміст гідрогеологічних досліджень якості підземних вод та їх прогнозна оцінка встановлюються диференційовано в залежності від складності гідрогеологічних, гідрохімічних і санітарних умов родовища та складу необхідної інформації.

На родовища з простим гідрохімічними й санітарними умовами, де не очікується зміна якості підземних вод при їх експлуатації, обмежуються відбором чергових та представницьких проб води для оцінки та контролю хімічного й бактеріологічного складу підземних вод, а також виконується мінімальний об'єм досліджень з метою для встановлення зон санітарної охорони водозабору.

На родовищах зі складними гідрогеологічними й санітарними умовами, де можлива суттєва зміна показників якості води під час експлуатації водозабору, крім вище вказаних, виконуються спеціальні гідрогеологічні й гідрохімічні дослідження з метою детального вивчення умов розповсюдження й взаємодії прісних і мінералізованих підземних вод; вивчення закономірностей формування складу підземних вод при водозаборі; вивчення характеру неоднорідності та її впливу на умови фільтрації підземних вод і міграцію забруднення; уточнення характеру граничних умов та їх оцінки в гідрохімічному відношенні; встановлення оптимального розташування та режиму експлуатації водозабірних свердловин; обґрунтування заходів з метою запобігання або зменшення забруднення підземних вод. Для цього виконуються спеціальні польові дослідно-міграційні роботи й експерименти (індикаторні методи),а також лабораторні дослідження.

на родовищах з дуже складними гідрогеологічними й санітарними умовами основну увагу приділяють обґрунтуванню оптимального за умовам зберігання якості підземних вод режиму їх експлуатації та складу заходів, необхідних для захисту водозабору від забруднення.

Крім дослідно-фільтраційних та дослідно-міграційних робіт виконуються спеціальні натурні дослідження й спостереження на дослідно-виробничих полігонах і ділянках, виконуються довготривалі дослідно-експлуатаційні відкачки, лабораторні роботи, спостереження за режимом та інші дослідження.

2. Гідрогеологічне обґрунтування зони санітарної охорони водозаборів підземних вод.

У відповідності з діючим досі «Положением о порядке проектирования и эксплуатации зон санитарной охраны источников водоснабжения и водопроводов хозяйственно-питьевого назначения» № 2640-82 для водозаборів підземних вод встановлена зона санітарної охорони (ЗСО), що складається з трьох поясів в яких здійснюються спеціальні заходи, що виключають можливість надходження забруднень у водоносний пласт в районі водозабору.

1-й пояс ЗСО – пояс суворого режиму призначений для виключення випадкового або навмисного забруднення води в межах ділянки розташування водозабору. Границя першого поясу має бути не менше 30 м від водозабору - при використання захищених підземних вод та не менше 50 м - при використанні недостатньо захищених підземних вод. У сприятливих санітарно-технічних умовах дозволяється зменшення розмірів першого поясу відповідно до 15 та 20 м.

Для берегових (інфільтраційних) водозаборів до поясу суворого режиму додають прибережну територію між водозабором та водоймищем (якщо відстань між ними не перевищує 150 м). Для водозаборів зі штучним поповненням підземних вод границя першого поясу встановлюється на відстані не менше 50 м від водозабору та на відстані не менше 100 м від інфільтраційної споруди.

Території поясу суворого режиму упорядковується, огороджується, забезпечується охороною, на ній заборонені всі види будівництва та роботи, що не пов'язані з експлуатацією водозабору.

2 та 3 пояси ЗСО – це пояси обмежень.

Другий пояс призначений для захисту підземних вод від мікробного забруднення, третій пояс – від хімічного. Границі другого поясу ЗСО встановлюють виходячи з передумов, що якщо за його межами крізь зону аерації надходить мікробне забруднення, то воно не досягає водозабору. Ця умова виконується в тих випадках, коли час просування води від границі другого поясу до водозабору буде перевищувати час існування патогенних мікроорганізмів. За розрахунковий час для ґрунтових вод приймають 200 – 400 діб, для напірних і безнапірних межпластових вод – 100 – 200 діб, у залежності від умов взаємозв’язку поверхневих і підземних вод та кліматичних районів.

Границі третього поясу ЗСО визначаються гідродинамічними розрахунками, виходячи з передумов, що якщо за межами поясу у водоносний пласт надходять хімічні забруднення, то вони або не досягнувши водозабору перемішуються з підземними водами поза областю живлення, або досягнуть водозабору, але не раніше розрахункового часу, який має бути більше проектного терміну експлуатації водозабору.

У випадку обмеженого терміну експлуатації водозабору границі третього поясу визначаються розмірами області захоплення водозабору, а при нестійкому хімічному забрудненні вони можуть бути менше області захоплення, якщо час розпаду забруднюючих речовин менше терміну експлуатації водозабору. У випадку необмеженого терміну експлуатації водозабору та при стійких хімічних забрудненнях границі третього поясу встановлюються по нейтральній лінії току, яка обмежує область живлення водозабору при його експлуатації, що повністю виключає можливість хімічного забруднення підземних вод.

Лінії токів

Рис. 12.1. Схема живлення водозабору в необмеженому пласті:

1 - область захоплення водозабору, 2 - схематизована область захоплення водозабору, 3 - нейтральна лінія току, що обмежує область живлення водозабору, 4 - лінії токів поза областю живлення водозабору

У межах території поясів обмежень ЗСО:

1) регулюються та контролюються будівельні та гірничо-бурові роботи;

2) забороняється закачування та підземне складування стічних вод і промислових відходів;

3) забороняється будівництво та розміщення об'єктів, які можуть бути джерелами мікробного і хімічного забруднення підземних вод;

4) ліквідуються некондиційні свердловини і свердловини, що не використовуються;

5) здійснюється загальне упорядкування території й проводяться заходи, що підтримують в її межах сприятливу санітарну обстановку.

Обґрунтування розмірів поясів зон санітарної охорони водозабору здійснюється аналітичними та графоаналітичними методами, а в складних гідрогеологічних, гідрохімічних і санітарних умовах - за допомогою моделювання.

3. Гідрогеологічне обґрунтування штучного поповнення запасів підземних вод.

Штучне поповнення запасів підземних вод – це водогосподарські заходи, що забезпечують планомірне покращення водного балансу території шляхом переведення частини поверхневого стоку в підземний.

Необхідність у штучному поповненні запасів підземних вод може виникнути як у районах інтенсивної експлуатації родовищ підземних вод, де спостерігається суттєве їх виснаження, так і в районах можливої відсутності промислових природних родовищ підземних вод, де переведення поверхневого стоку в підземний може призвести або до збільшення промислової цінності природних родовищ, або навіть до формування «штучних родовищ» підземних вод. У цьому випадку мова йде про магазинування поверхневого стоку.

Штучне поповнення запасів підземних вод у залежності від цільового призначення, природних і технічних умов його здійснення та джерела поповнення виконується двома основними способами:

1) шляхом забезпеченням умов вільної інфільтрації води крізь зону аерації;

Рис. 12-2. Система штучного поповнення напірних вод

із нагнітальними свердловинами:

1 – об’єкт поповнення; 2 – нагнітальна свердловина;

3 – водозабірна свердловина; 4 – насосна

станція для подавання води в нагнітальну

свердловину

2) шляхом примусової подачі води у водоносний горизонт через свердловини, шахти або колодязі.

Рис. 12-3. Система штучного поповнення

ґрунтових вод з інфільтраційним

басейном:

1 – об’єкт штучного поповнення; 2 – інфільтраційний

басейн; 3 – водозабірні свердловини; 4 – трубопровід, що

подає воду в басейн; 5 – покривні суглинки.

В якості джерел штучного поповнення запасів підземних вод використовуються річкові, зливові, повеневі, озерні, рідше – дренажні, скидові й стічні води, іноді виконується переведення підземних вод з одних горизонтів в інші.

Ефективність штучного поповнення запасів підземних вод залежить від фізико-географічних (клімату, тривалості й глибини промерзання порід, рельєфу та розподілу опадів у часі), геоло-гідрогеологічних (геологічної структури, потужності, літологічних особливостей і фільтраційних властивостей порід, гідрогеологічних умов), а також гідролого-геохімічних факторів (поверхневий стік, його якість та забезпеченість).Тому для вивчення доцільності й ефективності штучного поповнення запасів підземних вод та обґрунтування проектування систем поповнення виконується комплекс геолого-гідрогеологічних, гідрологічних, санітарних, дослідно-фільтраційних, лабораторних та інших досліджень.

У результаті проведення комплексу досліджень та розрахунків мають бути вирішені такі завдання:

1) вибір площ й об'єктів, які є перспективними для штучного поповнення запасів підземних вод;

2) обґрунтування вибору джерела штучного поповнення, яке відповідає вимогам за кількістю та якістю води;

3) оцінка геолого-гідрогеологічних, кліматичних, санітарних, технічних та інших умов і процесів з точки зору їх впливу на вибір способу і технології штучного поповнення підземних вод;

4) вибір найбільш раціонального в даних умовах способу поповнення підземних вод;

5) прогноз можливих змін продуктивності інфільтраційних споруд та якості інфільтраційних вод;

6) оцінка експлуатаційних запасів підземних вод в умовах штучного поповнення запасів підземних вод;

7) оцінка ефективності штучного поповнення та обґрунтування найбільш оптимальних варіантів його здійснення.

Найчастіше необхідність штучного поповнення запасів підземних вод виникає на діючих водозаборах, де є тенденція до погіршення умов роботи водозабору, спрацюванню та виснаженню експлуатаційних запасів підземних вод. У таких умовах комплекс досліджень, які є необхідними для обґрунтування штучного поповнення запасів підземних вод, виконується в два етапи.

На першому етапі здійснюється узагальнення та аналіз матеріалів розвідки родовища і досліду експлуатації водозабору, а також виконується рекогносциювальне обстеження району діючого водозабору. На другому етапі виконуються передбачені проектом досліджень, які необхідні для обґрунтування схеми штучного поповнення підземних вод, що була намічена за результатами першого етапу досліджень (вивчення та оцінка всіх основних факторів здійснення поповнення).

Комплекс досліджень, звичайно, включає:

1) комплексну геолого-гідрогеологічну зйомку району діючого водозабору масштабом від 1:25000 до 1:2000;

2) дослідно-фільтраційні роботи (наливи в шурфи та свердловини);

3) гідрологічні та балансово-гідрометричічні дослідження;

4) санітарні й лабораторні роботи;

5) дослідно-міграційні роботи;

6) дослідні роботи з метою вивчення умов роботи інфільтраційних споруд.

Експлуатаційні запаси підземних вод в умовах їх штучного поповнення оцінюються відомими методами (гідродинамічним, гідравлічним, балансовим, аналогії та моделюванням). Урахування впливу інфільтраційних споруд призводить до ускладнення фільтраційних схем, тому з метою прогнозу умов роботи систем поповнення та оцінки експлуатаційних запасів підземних вод більш доцільно використовувати комбіновані методи оцінки запасів і моделювання.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

Тема 12-нова.doc

Тема 12-нова.doc
Размер: 128.5 Кб

.

Пожаловаться на материал

Гідрогеологічні дослідження в зв'язку з оцінкою й прогнозом якості підземних вод. Гідрогеологічне обґрунтування зони санітарної охорони водозаборів підземних вод. Гідрогеологічне обґрунтування штучного поповнення запасів підземних вод.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Биология

Биология как совокупность наук о живой природе. Значение биологии для сельского хозяйства, медицины и других отраслей народного хозяйства. Онтогенез. Эмбриогинез.

Периоститы. Клинические признаки. Лечение

Периоститом называют воспаление надкостницы. Травматические периоститы возникают вследствие механических повреждений надкостницы — ударов, ушибов при переломах и трещинах костей и дисторзиях суставов.

Анастезиология и реанимация. Ответы на тесты

Реферат на тему «Безопасность питания»

По дисциплине «Безопасность жизнедеятельности человека» Современные представления о здоровом питании Безопасность пищи и питания Биологические опасности, связанные с пищей . Уровни воздействия техногенных факторов на организм человека в процессе поглощения продуктов питания

Литература. Ответы

Что такое литература? Как родилась и как «росла» теория литературы? Стих и проза. природа стиха. Силлабо-тоническая система стихосложения Что такое роман-эпопея? Разновидности комедии

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok