Марко Вовчок у контексті міжлітературних взаємин

Взаємозв’язки літератур – один із важливих чинників художнього збагачення і розвитку. Без глибокого і конкретного вивчення цих взаємовпливів і залежностей неможливо осмислити літературний процес того чи іншого народу.

Міжнаціональні літературні контакти виявляються перш за все у перекладах. В історії українських перекладів важлива роль належить Марку Вовчку. Переклади не були основним видом її творчої діяльності, і все ж таки важко навіть перелічити всіх іноземних авторів (французьких, англійських, німецьких, польських), до яких вона зверталася як перекладач. Перекладацька діяльність Марка Вовчка дає можливість розглянути деякі суттєві питання історико-літературного і теоретико-літературного характеру.

Особливе місце у творчому доробку української письменниці займають переклади французьких авторів і переклади власних творів французькою мовою. Беручи активну участь у літературному процесі Франції, вона не тільки перекладала власні україномовні твори для французького читача, а й творила нові художні структури французькою мовою, сприяючи тим самим виходу української літератури на світову арену й підвищенню її авторитету. Цією проблемою цікавилися І. Борщак, Є. П. Брандіс і Б. Б. Лобач–Жученко, Л. Вітошинська, О. Є. Засенко, Н. Є. Крутікова, Мішель Кадо, А. Пармені і Бон’є де ля Шапель та ін. Природно, що в цьому напрямку є вагомі здобутки літературознавців. Деякі аспекти українсько-французьких літературних взаємин уже привертали увагу дослідників (М. М. Варварцев, Г. Д. Вервес, М. М. Гресько, І. Ю. Журавська, В. Г. Матвіїшин, Д. С. Наливайко, Х. В. Паляниця, В. І. Пащенко, Г. М. Рягузова, Т. К. Якимович та ін.). Та все ж перекладацька діяльність Марка Вовчка ще не була об’єктом комплексного монографічного дослідження. І насамперед тому, що досі нема повного уявлення про обсяг багатогранної перекладацької діяльності Марка Вовчка взагалі і, зокрема, стосовно французько-українських літературних взаємин. Крім того, питання про майстерність Марка Вовчка-перекладачки донині не було всебічно вивчене.

Марко Вовчок – перекладач й популяризатор творів французьких письменників, в Росії та в Україні проаналізовано ту частину спадщини української письменниці, що стосується художнього перекладу творів французьких авторів. Відзначено, що переклади були однією з найважливіших ланок, за допомогою яких українська література прилучалася до духовної світової скарбниці. Справа полягала не лише в тому, щоб ознайомити широкий загал читачів із кращими зразками зарубіжної літератури. Не менш важливим було зміцнення відчуття своєї причетності до світової культури.

Зацікавленість перекладацькою діяльністю виникла у Марка Вовчка дуже рано. Однак їй доводилося перекладати твори зарубіжних авторів переважно російською мовою, зважаючи на ганебні цензурні закони, які забороняли друкувати зарубіжну літературу українською мовою. І все ж значення перекладів Марка Вовчка було суттєвим не тільки для російського, а й для українського читача, який отримував можливість долучитися до кращих зразків західноєвропейської, переважно французької літератури.

Увага письменниці саме до французької літератури пояснюється не тільки біографічними причинами (вільне володіння французькою мовою, неодноразове тривале перебування у Франції, тісні творчі контакти з багатьма видатними французькими діячами культури), а й бажанням ознайомити своїх співвітчизників із кращими здобутками французької літератури, яка займала одне з центральних місць у тогочасному європейському інтелектуальному житті. Марко Вовчок усвідомлювала, що в ХІХ столітті саме Франція залишалася провідним центром світової культури.

Важливе значення для Марка Вовчка мала співпраця з відомим паризьким письменником і видавцем П’єром-Жулем Етцелем, який запросив молоду письменницю до участі у своєму “Журналі виховання та розваги” і постійно спонукав її до творчої праці. Саме він пропонував Марку Вовчку видавати власні твори у перекладі французькою мовою і водночас всіляко підтримував її намір перекладати французьких авторів для видання на її батьківщині. Після дебюту в етцелівському часописі казкою “Мелася” Марко Вовчок друкує вільну інтерпретацію словацької казки про дванадцять місяців – “Зла Колючка та Добра Троянда”, а потім – первісний варіант російської казки “Королевна – Я”. У цьому ж виданні з’являлися оригінальні твори письменниці, відомі тільки французькою мовою (“Мандрівка на крижині” та “Сестричка”). Окремими книжками у Франції в серії “Альбоми П._Ж. Сталя” вийшли оповідання Марка Вовчка для дітей молодшого віку “Прудконогий олень” та “Сибірський ведмідь і дівчинка Чепурушка”. У цих творах, як і в українських казках та оповіданнях, письменниця виявила себе глибоким знавцем дитячої психології і видатним майстром захоплюючих сюжетів.

Твори Марка Вовчка, які друкувалися у Франції, збагачували французьку дитячу літературу, розширюючи її тематику, знайомлячи маленьких читачів з новими героями та сюжетами. Дитяча література ще не була тоді в центрі особливої уваги, тому переклади української письменниці були значущими. Казки та оповідання, які вона писала українською й французькою мовами (а потім перекладала з української мови французькою і навпаки), стали помітною віхою у розвитку дитячої літератури як в Україні, так і у Франції.

Перекладаючи французьких авторів, Марко Вовчок надавала перевагу книжкам для дітей (зокрема літературним казкам П.–Ж. Сталя, Жана Масе, Альфреда Мюссе та ін.). Казкові герої існують зазвичай наче у двох вимірах: вони можуть поводитися відповідно до своєї звірячої суті і водночас виявляти суто людські якості. Яскравий приклад цього – казка П.-Ж.Сталя (Етцеля) “Спогади старої Ворони”, яку Марко Вовчок переклала у 1871 р. Водночас українська письменниця вносила в текст певні уточнення, які робили розповідь Етцеля більш виразною, конкретною, яскравою.

Для української письменниці принципово важливими були твори, які допомагали прищеплювати дітям шанобливе ставлення до батьків, любов і повагу до національних традицій, рідної культури, виховували громадян-патріотів.

У розвитку та зміцненні українсько-французьких літературних взаємин Марко Вовчок відіграла важливу роль не тільки як перекладач, а й як організатор перекладацької справи, як редактор журналу “Переводы иностранных писателей“, в якому друкувалися тільки перекладні твори. Серед помiтних матерiалiв, що друкувалися на шпальтах часопису, варто назвати статтi педагогiчного характеру, природознавчi, етнографiчнi i подорожнi нариси. Вони створюють досить розмаїту загальну картину, але прагнення не оминати гострих соцiальних проблем чітко простежується у кожному номерi.

Не менш важливими у творчому доробку Марка Вовчка є переклади творів, розрахованих на дорослого читача, що порушували актуальні питання суспільно-політичного й морально-етичного характеру і в яких яскраво простежувались волелюбні, громадянські мотиви. Показовим із цієї точки зору є її вибір для перекладу романів таких французьких письменників, як Еркман-Шатріан і Андре Лео, що набули широкої популярності в багатьох країнах Європи. Їхні твори були близькими письменниці актуальністю тематики і художньою своєрідністю. Скажімо, принципи побудови сюжету й оповідна манера роману Еркмана-Шатріана “Історія селянина”, написаного розмовною народною мовою, були співзвучні творчому стилю української письменниці. Прагнучи перенести в українську лiтературу кращi досягнення iнонацiональних культур, Марко Вовчок керувалась перш за все незвичайною популярнiстю на той час французьких письменникiв за межами Францiї, а також їх вмiнням впливати на почуття читачiв, змальовуючи жахливi картини вiйни i соціальної несправедливостi. Тому вдало пiдiбранi для перекладу твори Еркмана–Шатрiана вiдiграли позитивну роль в суспiльно-полiтичному життi України. Саме майстерні російські переклади Марка Вовчка привернули увагу широкого читацького середовища до творчості письменників–ельзасців в Україні, зокрема в Галичині.

Особливе значення мали переклади романів Жуля Верна. Саме Марко Вовчок була одним з перших перекладачів його творів не тільки на своїй батьківщині, а й у Європі (всього українська письменниця переклала п’ятнадцять романів Жуля Верна). Романи Жуля Верна в перекладах Марка Вовчка з’являлись друком одночасно із паризькими виданнями. Читачі з прихильнiстю зустрiчали кожний новий твiр французького письменника-фантаста у перекладi Марка Вовчка. Про появу кожного нового тому “Незвичайних мандрiвок” широко повiдомлялося в пресi з похвалами на адресу перекладачки. Не випадково сам письменник-фантаст високо оцінив працю Марка Вовчка і був дуже задоволений, що його твори розповсюджуються у фахово виконаних перекладах.

Жуль Верн вабив перекладачку насамперед своїми високогуманними iдеалами, любов’ю до людини, палкою вiрою в чудодiйну силу її невтомної працi на благо поступу й процвiтання культури.Перекладаючи романи Жуля Верна, Марко Вовчок працювала творчо. Письменниця підсилює емоційну виразність мови персонажів, тим самим змінюючи тональність оригіналу, привносячи у нього більшу експресивність. У тексті перекладу постійно відчувається присутність перекладачки, яка не залишається байдужою до подій і героїв твору. Стилістично нейтральний тон розповіді Жуля Верна стає яскравішим у перекладах Марка Вовчка, суто інформативні речення набирають більшої образності, даючи чіткіше уявлення про зовнішність героїв. Часом письменниця, змінюючи тон розповіді Жуля Верна, створює мікрообрази, причому така конкретизація допомагає читачеві яскравіше уявити собі дії персонажів, про які розповідає автор. Власне, перекладаючи Жуля Верна, вона використовувала особистий письменницький досвід, що й надавало її перекладам певної своєрідності, емоційності, оригінальності. Тому її переклади, що здобули позитивну оцінку французького автора, надовго зберегли своє значення. Велика кількість читачів (особливо молодих) і сьогодні захоплено читають твори Жуля Верна у перекладах української письменниці.

Отже, переклади Марка Вовчка взагалі (а особливо з французької літератури) мали велике літературне і загальнокультурне значення. Письменниця донесла українську тему до свідомості європейських (передусім французьких) читачів, знайомила їх з історією, національною самобутністю, культурою, звичаями та побутом свого народу. Водночас Марко Вовчок доклала чимало зусиль до зміцнення українсько-французьких літературних взаємин, перекладаючи і пропагуючи твори французьких авторів у себе на батьківщині.

Автопереклад слід відрізняти від авторизованого перекладу. Автопереклад означає, що автор якогось оригінального тексту самостійно (без будь-яких посередників) перекладає його іншою мовою. І саме стосовно цього виникають досить суттєві колізії. Зокрема постає питання: чи є автопереклад елементарною копією чи творчим актом, у результаті якого народжується інший твір, не адекватний первісному тексту.

Авторський переклад можна розглядати і як “своєрідний автокоментар”. Переклад іншою мовою завжди сприяє виникненню додаткового смислу, що є неминучим при оформленні думки засобами іншої мови. Особливо це стосується випадків, коли сам автор намагається передати зміст свого твору, що існує рідною мовою, користуючись зовсім іншою стильовою моделлю. У таких випадках виникає можливість, порівнюючи перший та другий варіанти, розглядати останній як автокоментар, тобто спробу автора тексту передати зміст не просто засобами іншої мови, але й врахувати майбутню рецепцію твору іншомовним читачем.

Авторські переклади Марка Вовчка зазнали певної еволюції впродовж її творчої діяльності. Перші автопереклади письменниці в часі майже збігаються з початком її творчого шляху. Невдовзі після виходу друком “Народних оповідань” Марко Вовчок починає перекладати їх російською мовою, що зробило популярними її перші твори з притаманним їм антикріпосницьким пафосом і, зокрема, привернуло до них увагу відомого російського письменника І. С. Тургенєва.

Аналіз пізніших авторських перекладів Марка Вовчка засвідчує, що вона дуже швидко оволоділа навичками перекладацького хисту. Підтвердженням цього можуть бути автопереклади казок “Невільничка”, “Ведмідь”, “Кармелюк” та ін. Перекладаючи українські твори російською мовою, письменниця вдало використовувала російські фразеологізми, внаслідок чого текст набув природного російського звучання – літературна мова не втратила народнопісенного забарвлення й фольклорної основи..

Мистецтво Марка Вовчка-перекладача особливо проявилось в автоперекладі французькою мовою історичної повісті “Маруся”, опублікованої спершу російською мовою. Втім, існують припущення, що первісний текст повісті був написаний українською мовою, але, на жаль, оригінал не зберігся. Згодом письменниця вирішила перекласти “Марусю” французькою мовою і завершила здійснення свого задуму в 1873 році. В інтерпретації французького письменника і видавця П.–Ж. Етцеля повість набула широкого розповсюдження у Франції та за її межами. Тривалий час французький текст повісті “Маруся” Марка Вовчка був відомий лише в етцелівській версії, яка зазнала значних правок з боку паризького видавця.

Зіставлення російського (1872 р.) тексту “Марусі” та знайденого автографа перекладу Марка Вовчка свідчить, що французький варіант ”Марусі”, порівняно з російським текстом, майже вдвічі більший: письменниця конкретніше змальовує політичну ситуацію в Україні, детально описує становище козаків, їх побут і звичаї. Більше уваги приділено історичним реаліям, виразніше окреслені головні герої повісті. У французький автопереклад письменниця вводить більше українських прислів'їв та приказок, розширює тексти українських казок та байок. В результаті цієї копіткої праці, по суті, виникла нова редакція твору.

Виступаючи за зміцнення міжнародних зв’язків української літератури, Марко Вовчок особливу увагу приділяла українсько-французьким літературним взаєминам.

З іншого боку, українська письменниця брала активну участь у літературному русі Франції, активно сприяла розповсюдженню знань про історію рідного краю, його самобутню культуру, героїв, традиції, національний побут тощо. Марко Вовчок прислужилася самовизначенню української літератури як органічної та невід’ємної частини світової літератури.

Звернення української письменниці до автоперекладу зумовлене в першу чергу намаганням зробити власні твори здобутком більш широкої читацької аудиторії. Саме з цією метою вона перекладає свої українські оповідання російською мовою, публіцистику – українською, численні оригінальні твори – французькою, сприяючи зміцненню українсько-зарубіжних літературних взаємин.

Уже перші спроби Марка Вовчка в царині авторського перекладу – “Народні оповідання” російською мовою – мали позитивне значення: вони ознайомили російського читача з появою нового талановитого автора, викликали жваве обговорення в критиці.

Як свідчать пізніші автопереклади російською мовою українських казок, Марко Вовчок, врахувавши набутий досвід та уроки перекладацтва І. С. Тургенєва, вдало використовує російські еквіваленти, тексти казок набувають природного звучання, літературна мова не втрачає народнопісенної тональності.

Видані в Галичині українські автопереклади “Листів з Парижа” Марка Вовчка розширювали тематичний діапазон української літератури, збагачували її жанровий репертуар, утверджуючи жанр художнього нарису із широким охопленням подій, різноманітністю соціальних типів, своєрідністю оглядової композиції тощо.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Особливості розвитку української літератури, художньої літератури, українознавства. Фольклористична діяльність. Особливості української творчості.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Эта тема принадлежит разделу:

Історія української літератури. Частина 1

Особливості розвитку української літератури, художньої літератури, українознавства. Фольклористична діяльність. Особливості української творчості.

К данному материалу относятся разделы:

Особливості розвитку української літератури 50-60-х років 19 століття

Значення журналу «Основа» як синтезу українознавства поч. 60-х р. 19 ст.

Трагічна доля 60 років у «Мертвому антракті» 19 ст. (А. Свидницький, С. Руданський)

Історія написання, видання, проблематика роману А. Свидницького «Люборацькі»

Особливості композиції та викладової форми роману А. Свидницького «Люборацькі». Роль авторських відступів

Фольклористична діяльність А. Свидницького. І, Франко про А. Свидницького

Тематика прози Олекси Стороженка

Легендарно-поетична основа, проблематика повісті О.Стороженка «Марко Проклятий»

Марко Вовчок у контексті міжлітературних взаємин

Особливості творчої манери Марка Вовчка у «Народних оповіданнях» (1 і 2 томи)

Композиція, жанр «Інститутки» Марка Вовчка

Казка у творчості Марка Вовчка. Аналіз казки «Маруся»

Проблематика російськомовних романів Марка Вовчка

Мотив неволі України у ліриці С. Руданського. Інші мотиви. Ліричний герой у його поезії

І. Франко про С. Руданського. Співомовки. Їх тематика, жанрова своєрідність

Поеми С. Руданського. Аналіз одної поеми (на вибір)

«Байки світовії» С. Руданського: структура, ідеї, мета їх створення

Літературне та громадське життя Л. Глібова

Л. Глібов - видавець, журналіст, публіцист. Жанри, псевдоніми, об’єкти викриття у фейлетонах. Чим актуальний Л. Глібов сьогодні?

Генеза жанру байки. Оригінальність інтерпретації мандрівних сюжетів у байках Л. Глібова

Моральні проблеми у байках Глібова

Жанрова різноманітність творчості Л. Глібова

Похожие материалы:

Учись стрелять из лука

Учись стрелять из лука   проект подготовлен Георгием Гордиенко   Из истории лука Термины по материальной части. Лук, его части, принадлежности. Уход за материальной частью Колебание стрелы, тетивы, прогиб рукоятки Классификация луков, деление луков. Термины по технике стрельбы. Элементы техники стрельбы. Ошибки при стрельбе

Мотивация и стимулирование

Курсовая работа. Мотивация - динамическая система взаимодействующих между собой внутренних факторов (мотиваторов), вызывающих и направляющих ориентированное на достижение цели

Основные теории мотивации

Типологии мотивации. Мотивация - одна из важнейших функций менеджмента. Она подразумевает систему факторов (побудительных сил), способствующих выполнению определенной задачи, направленной на достижение целей предприятия.

Тест по экономике, тема 9

Ответы на тесты. Фактический уровень безработицы. Фаза промышленного цикла. Выберите один ответ. Уровень безработицы рассчитывается как процентное отношение. экономический спад, экономический подъем

Градостроительство. Транспортные узлы