Контроль і ревізія

Территория рекламы

ЗМІСТ

ВСТУП………3

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА…....4

Основні етапи проведення ревізії…...4

Контроль виплати і депонування заробітної плати…..13

Нормативно-правове регулювання організації бухгалтерського обліку з метою проведення ревізії…..17

Тестові завдання………21

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА……23

ВИСНОВОК……..25

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……26

ВСТУП

Ревізія – це метод допоміжного контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, докладного розкриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт. Фактично ревізія – це комплекс взаємопов’язаних перевірок питань фінансово-господарської діяльності підприємств, що здійснюється за допомогою прийомів документального та фактичного контролю, спрямований на виявлення обґрунтованості, доцільності і економічної ефективності здійснення господарських операцій, стану забезпечення майна.

Перевірка – це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств або їх підрозділів. На відміну від ревізії перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.Фактично ревізія є формою адміністративного контролю.

Об’єктом розгляду у контрольній роботі є етапи проведення ревізії,контроль за заробітною платою та нормативно-правове регулювання бухгалтерського обліку з метою проведення ревізії.

Метою даної роботи є розгляд важливих питань з Контроль і ревізії,а також правильність проведення ревізії матеріальних цінностей,що наведено у практичній частині даної контрольної роботи.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

  11.Основні етапи проведення ревізії

Організація ревізійного процесу в системі державної контрольно-ревізійної служби України регламентована Інструкцією про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затвердженою наказом ГоловКРУ від 3 жовтня 1997 р. № 121.

Основні етапи ревізії:

1) підготовка до проведення ревізії;

2) проведення ревізії;

3) оформлення матеріалів ревізії;

4) реалізація матеріалів ревізії і контроль виконання прийнятих рішень.

На етапі підготовки до проведення ревізії підприємства, організації керівник ревізійної групи знайомиться з матеріалами попередньої ревізії, вивчає дані контролю інших контрольних органів. На підставі цих матеріалів розробляється програма ревізії (перевірки), у якій визначається період проведення ревізії, її мета та основні питання, на яких слід зосередити увагу.

Треба врахувати, що плани контрольної роботи є документами для службового користування, не підлягають розголошенню, проте за 10 днів до початку планової річної ревізії суб’єкту контролю має бути письмово повідомлено про строк її проведення.

На підставі затвердженої керівником ревізійного органу програми ревізії (перевірки):

а) складається план її проведення з визначенням конкретних завдань, виконавців, термінів виконання;

б) готуються наказ про проведення ревізії (на ревізованому об’єкті) і спеціальні посвідчення кожному члену ревізійної групи;

в) проводиться службова нарада з повним складом ревізійної групи з питань організації і методики здійснення програми ревізії.

Другий етап ревізії — безпосереднє її проведення — починається з прибуття ревізійної групи на ревізоване підприємство чи в організацію, пред’явлення повноважень на здійснення ревізії і проведення наради з адміністрацією підприємства, на якій керівник ревізійної групи представляє всіх її членів, повідомляє мету, завдання та програму ревізії, а керівник підприємства, у свою чергу, знайомить ревізорів з керівниками структурних підрозділів. Протягом 1—2 днів члени ревізійної групи як виконавці відповідно до передбачених планом конкретних завдань здійснюють обстеження об’єктів контролю, стану бухгалтерського обліку, уточнюють обсяги робіт, вирішують організаційні питання проведення ревізії, складають індивідуальні робочі плани ревізорів, які затверджує керівник ревізійної групи.

Після проведення такої підготовчої організаційної роботи на ревізованому підприємстві члени ревізійної групи розпочинають ревізію, застосовуючи методичні прийоми і способи докумен-тального та фактичного контролю. [1] 

Для збору і систематизації матеріалів проведеного контролю кожний ревізор повинен вести журнал (відомість) ревізора, де реєструються виявлені факти недоліків і порушень з необхідною деталізацією підстав для складання висновку ревізора про суть порушень (назва документа, номер, дата, назва облікового регістру, розрахунки сум, винні службові особи, номер пунктів нормативних актів, які порушено, та ін.). Після закінчення перевірки за ревізований період ревізор систематизує зібрану інформацію з журналу ревізора, складаючи для узагальнення однорідних порушень і недоліків за ревізований період довідки, групувальні відомості, розрахунки як додатки до акта ревізії. Щоб мати юридичну силу доказу про суть виявлених порушень і недоліків, вони мають бути оформлені як документи.

Під час проведення ревізії матеріали контролю фактичної наявності грошей та матеріальних цінностей оформляються проміжними актами, які є також додатками до основного акта. Кожен член ревізійної групи результат (звіт) про виконану роботу оформлює як розділ акта ревізії з необхідними додатками до нього і подає його керівникові ревізійної групи. Таким чином, другий етап ревізії закінчується здачею членами ревізійної групи розділів акта ревізії керівнику ревізійної групи. [10] 

Третій етап — оформлення ревізії — є завершальним у її безпосередньому проведенні. Керівник ревізійної групи вивчає подані йому розділи акта ревізії, перевіряє повноту виконання програми, планів проведення ревізії, їхню якість, у разі необхідності призначає додаткові перевірки для уточнення висновків по суті порушень і недоліків. Потім він складає загальний акт ревізії як документ про результати ревізії фінансово-господарської діяльності ревізованого підприємства.

Акт складається з двох частин: загальної (вступ) і результативної. У загальній (вступній) частині зазначаються: повна назва цього документа (дата, місце складання); підстава для проведення ревізії (дата, номер наказу організації, яка призначила ревізію); ревізований період; персональний склад ревізійної групи; керівні посадові особи (керівник та головний бухгалтер підприємства) з визначенням терміну їхньої роботи за ревізований період; дані про попередню ревізію (ким проведена, за який період); термін проведення даної ревізії. Додатково можуть бути зазначені розділи фінансово-господарської діяльності, види, групи господарських операцій, які перевірено вибірковим або суцільним способами. Вступна частина закінчується стереотипною фразою «Ревізією встановлено». [4] 

Результативна частина акта ревізії - це систематизований перелік виявлених під час ревізії порушень і недоліків, зловживань у фінансово-господарській діяльності ревізованого підприємства чи організації.

Систематизація результатів ревізії в акті здійснюється за розділами (ділянками) ревізійної роботи, а всередині розділів — за основними напрямами контролю в цьому розділі.

Таким чином, у результативній частині акта можуть бути виділені такі розділи:

І. Загальна інформація про підприємство (організацію).

ІІ. Грошові кошти та фінансові інвестиції.

ІІІ. Розрахункові та кредитні операції.

ІV. Основні засоби та нематеріальні активи.

V. Капітальні інвестиції.

VІ. Запаси.

VІI. Основна діяльність підприємства (організації).

VIII. Доходи і витрати діяльності. Фінансові результати підприємства (організації).

IX. Статутна діяльність і фінансовий стан.

X. Стан обліку, внутрішньогосподарського контролю і звітності.

XI. Виконання рішень за результатами попередньої ревізії.

ХІІ. Додатки до акта ревізії.

Слід зауважити, що структура акта ревізії нормативно не регламентована.

Основні вимоги до змісту результативної частини акта ревізії:

а) до акта ревізії включаються тільки перевірені документально обґрунтовані факти порушень;

б) факти порушень викладаються чітко, ясно, доступно для розуміння;

в) стосовно кожного факту порушень, відображеного в акті ревізії, стисло викладається суть порушення з посиланням на конкретні нормативні документи уряду, а також докази (додатки до акта, первинні документи, облікові реєстри, суми, посадові особи, які видали неправомірні розпорядження, та особи, які їх виконали);

г) в акті не повинно бути виправлень, підчисток, помарок;

ґ) у висновках про суть порушень не можна кваліфікувати дії посадових осіб ревізованого підприємства висловами на кшталт «антидержавна політика», «крадіжки», «розбазарювання коштів», «злочинець», «шахрай», «привласнив державне майно», «зловживання службовим становищем», «безвідповідальне ставлення», «безгосподарність» і т. ін.

Акт ревізії складається в трьох примірниках. Його підписують: керівник ревізійної групи, керівник і головний бухгалтер ревізованого підприємства, організації, які на першому примірнику акта ставлять підписи, дату одержання акта.

За наявності заперечень або зауважень стосовно змісту акта ревізії (перевірки) керівник чи головний бухгалтер роблять про це застереження перед своїми підписами і не пізніше ніж через 5 днів з дня їхнього підписання подають із цього приводу пояснення чи заперечення. Ревізори повинні в 15-денний термін дати щодо цих документів письмовий висновок, який затверджується керівником контрольно-ревізійного відділу. [5] 

У разі відмови посадових осіб від підписання акта за наслідками ревізії або перевірки службові особи державної контрольно-ревізійної служби засвідчують це відповідним актом та своїми підписами.

Керівник ревізійної групи повинен здати матеріали ревізії керівникові відповідного підрозділу контрольно-ревізійної служби для розгляду й ухвалення. У разі неякісного проведення ревізії може бути призначена додаткова перевірка чи навіть повторна ревізія. Про розгляд і прийняття матеріалів ревізії (перевірки) керівник контрольно-ревізійного відділу робить запис на останній сторінці акта: «Акт ревізії прийнято» та ставить дату і підпис.

Четвертий етап ревізії — реалізація матеріалів ревізії і контроль виконання прийнятих рішень — є завершальною стадією ревізійного процесу. За матеріалами ревізії (тематичної перевірки) заходи вживаються, по можливості, у міру виявлення зловживань, істотних порушень та недоліків у діяльності підприємства, організації, що ревізується, не чекаючи закінчення ревізії.

У разі потреби матеріали ревізії (перевірок) виносяться на обговорення в трудових колективах перевірених підприємств, організацій, оприлюднюються через засоби масової інформації.

Якщо заходами, ужитими в період ревізії, не забезпечено повного усунення виявлених ревізією порушень, ревізори готують за підписом керівника ревізійного органу вимогу про усунення виявлених порушень, повне відшкодування збитків та притягнення винних у допущених порушеннях до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. [8] 

При виявленні істотних порушень фінансової дисципліни, розкрадань грошей і матеріальних цінностей, інших зловживань матеріали ревізії передаються правоохоронним органам. Одночасно порушується питання про звільнення з посад винних у цьому осіб.

Від керівника ревізованого підприємства чи вищої за підпорядкованістю організації слід вимагати звернення до суду з цивільним позовом на дії винних службових осіб навіть у тих випадках, коли завдані ними матеріальні збитки державі або юридичній особі вчинені діями або бездіяльністю, що не класифікуються як кримінальні.

Крім цього, інформація про наслідки контрольно-ревізійної роботи подається органам місцевої державної адміністрації.

За результатами проведеної ревізії (перевірки) контрольно-ревізійні підрозділи оформлюють рішення про застосування фінансових санкцій і накладання адміністративних стягнень відповідно до чинного законодавства. Це рішення вручається під розписку керівнику ревізованого підприємства. У разі його невиконання контрольно-ревізійний відділ оформлює документи в господарський суд.

Органи державної контрольно-ревізійної служби здійснюють контроль усунення виявлених недоліків і порушень за виконанням своїх вимог, відшкодуванням збитків у вигляді письмової інформації ревізованих підприємств і організацій з наступною перевіркою на місці достовірності поданих відомостей. У разі невиконання їх у встановлені терміни застосовуються додаткові заходи впливу залежно від суті порушень. Ефективність контролю визначається результативністю заходів з реалізації наслідків ревізії. [2] 

При проведенні ревізії в умовах комп’ютеризації обліку зберігається її мета та основні елементи методології.

В умовах комп’ютерної обробки інформації (КОІ) поряд з паперовими створюються й електронні носії інформації. Тому, щоб провести перевірку, ревізор повинен знати, як отримати та обробити дані, що зберігаються на електронних носіях.

В умовах застосування комп’ютерних технологій до складу ревізійної групи рекомендується включати експерта — спеціаліста з КОІ. Це необхідно для виявлення слабких місць у комп’ютерній програмі підприємства, що ревізується, з позицій виявлення помилок та перекручень у поточному обліку і звітності, можливості здійснення контролю для запобігання зловживанням і порушенням у майбутньому.

Основними напрямами взаємодії ревізора з експертом є такі:

1) оцінка законності придбання та ліцензійної чистоти бухгалтерського програмного забезпечення, яке застосовується на підприємстві, що ревізується;

2) оцінка надійності системи КОІ в цілому;

3) перевірка правильності та надійності алгоритмів розрахунку;

4) формування за допомогою комп’ютера необхідних регістрів синтетичного й аналітичного обліку;

5) перевірка правильності обробки інформації за окремими обліковими задачами.

Підприємство зобов’язане надати ревізору необхідний доступ до системи КОІ. Водночас ревізору має надаватися вся необхідна інформація на паперових носіях.

Під час вивчення організаційної форми КОІ слід з’ясувати, чи оброблює дані саме підприємство чи це за договором робить інша організація. Треба описати схему організації КОІ. При цьому необхідно висвітлити такі питання:

- форма бухгалтерського обліку, послідовність обробки облікової інформації, форми первинних документів, зведених регістрів і вихідних форм;

- розділи та ділянки обліку в системі КОІ;

- коротка характеристика програмного забезпечення КОІ (єдиний програмний пакет чи різні програмні продукти для різних розділів та ділянок обліку) і розробників програм, дата ведення програмного забезпечення, частота та методи його оновлення при змінах законодавства;

- порядок обробки і передавання даних (у пакетному режимі в міру накопичення інформації, у режимі реального часу або на машинних носіях — дискетах, дисках);

- характеристика технічного забезпечення (тобто блоків технологічного процесу обробки даних);

- порядок забезпечення архівування та зберігання даних (унесення змін, виправлення помилок).

Ревізор повинен оцінити використання комп’ютерного забезпечення з погляду можливостей його істотного впливу на обсяг необхідних ревізійних процедур. У всіх випадках ревізійні процедури слід проводити не за оригіналами файлів суб’єкта контролю, а за їхніми копіями.

Варто врахувати, що при автоматизації обліку на підприємствах створюється система автоматизованого контролю, яка має бути описана в проектній документації. Якщо програмою передбачено всебічний логічний контроль взаємопов’язаних показників руху активів і пасивів підприємства, то можливість зловживань знижується. Ревізор повинен перевірити таку проектну документацію та на контрольному прикладі переконатися у функціонуванні системи автоматизованого контролю і виявити слабкі місця в програмі. Крім цього, необхідно перевірити відповідність програмного забезпечення обліковому процесу та правильність організації КОІ щодо технологічного процесу за стадіями обробки (чи передбачена неможливість виконання наступної процедури обробки інформації без остаточного завершення попередньої процедури).

Усі суттєві питання, пов’язані з вивченням ревізором системи КОІ, та його дії в цьому напрямі мають бути зафіксовані й оформлені у вигляді окремого робочого документа. [1] 

Органи ДКРС можуть проводити ревізії (перевірки) за зверненнями правоохоронних органів: прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, податкової міліції, державної податкової служби України, Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. Ревізії (перевірки) за зверненнями правоохоронних органів проводяться з питань використання підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, або цільового використання коштів державних позабюджетних фондів.

41.Контроль виплати і депонування заробітної плати

Перевірку розрахунків з оплати праці слід починати зі встановлення відповідності даних аналітичного обліку показникам синтетичного обліку за Головною книгою й балансом на одну дату, зокрема на 1-ше число відповідного місяця (сальдо з рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці" в Головній книзі й балансі звіряють з підсумковими сумами до видачі розрахунково-платіжних відомостей).Якщо виявлено розбіжності між даними синтетичного і аналітичного обліку, слід встановити їх причини. Основними причинами розходжень можуть бути підробки в розрахунково-платіжних і платіжних відомостях для приховування розкрадання грошей з каси шляхом змови бухгалтера і касира. Сам спосіб розкрадання полягає в завищенні загальної суми грошей в останній колонці розрахунково-платіжної відомості "До видачі на руки". Таку підробку можна виявити підрахунком підсумків у розрахунково-платіжних відомостях як по рядках (горизонталі), так і по стовпчиках (вертикалі). Кінцеві підсумки звіряють із сумою, показаною у видатковому касовому ордері й у первинних документах щодо нарахування заробітної плати (розрахунках). У такому разі арифметичній перевірці підлягають: розрахунково-платіжна (платіжна) відомість; видатковий касовий ордер; журнал обліку прибуткових і видаткових касових ордерів; касова книга (звіт касира); табелі обліку робочого часу, довідки й розрахунки для нарахування заробітної плати, наряди на оплату праці тощо. [3] 

Можуть бути випадки розкрадання грошей шляхом привласнення депонованих сум. Для цього касир разом із бухгалтером підробляють підпис депонента в розрахунково-платіжній відомості або у видатковому касовому ордері чи депонентській відомості. У цьому випадку слід звірити депоновані суми за такими документами:

-реєстр депонованих сум;-депонентська відомість;

-видатковий касовий ордер; -особовий рахунок та картка депонента;

- журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів;

- касова книга й звіт касира;

-документ про прийняття на роботу або звільнення з роботи (наказ, розпорядження);

-розрахунково-платіжні відомості за попередній період із підписами депонентів.

Ревізуючі можуть також викликати окремих депонентів для підтвердження одержання ними відповідних сум. Ревізор перевіряє правильність нарахування заробітної плати таким чином:з'ясовує правильність застосування розцінок способом зіставляння з документом, де вони передбачені, а також уточнює, чи відповідають стаж працівника, його розряд, тип підприємства, сезон, асортимент продукції тощо розцінкам; встановлює, чи правильно підраховано обсяг виконаної роботи й кількість відпрацьованого часу шляхом їх зіставлення з обліковими листками, нарядами, картами, подорожніми листками, табелем виходу на роботу, актами здавання-приймання виконаних робіт та іншими документами, прикладеними до журналу-ордера № 7/1 для нарахування заробітної плати; арифметично перевіряє правильність нарахованої суми шляхом множення розцінки на кількість днів роботи, на суму товарообороту, на кількість виробленої продукції тощо. [9] 

Доцільно також перевірити, чи зафіксовані в розрахункових відомостях на оплату праці за другу половину місяця усі раніше виплачені протягом цього місяця суми (аванс, відпускні, допомога при тимчасовій втраті працездатності), записані в журнал-ордер № 1 з рахунка 30 "Каса".Причинами відхилень між даними аналітичного й синтетичного обліку з рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці" можуть також бути перекручення даних внаслідок зловживань (завуалювання видатку грошей шляхом вилучення з фонду споживання різних виплат і утримань); неповне утримання авансів; повторне списання грошових документів з віднесенням виплат за ними в дебет рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці"; зменшення дебіторської заборгованості або збільшення кредиторської заборгованості під час перенесення сальдо із однієї розрахункової відомості до іншої. Порушення щодо оплати праці виникають у зв'язку з:неправильним визначенням обсягів виконаних робіт (виявляють зіставленням обсягів робіт, вказаних у первинних документах з обліку праці, з аналогічними показниками технологічних карт, документів щодо оприбуткування готової продукції або контрольним обміром фактично виконаних робіт); неправильним застосуванням норм виробітку, тарифних ставок, посадових окладів розцінок (визначають зіставленням зі збірниками виробітку і тарифікаційними довідниками);неправильним таксуванням окремих документів з обліку праці(виявляють контрольним таксуванням); включенням у документи з обліку праці прізвищ осіб, які не брали участі у виконанні конкретних робіт (виявляють зіставленням прізвищ працівників зі списковим складом підприємства, бригади, цеху, а також опитуванням окремих осіб, звіркою підписів);внесенням у документи з обліку праці посадових осіб, не передбачених штатним розкладом (встановлюють зіставленням цих документів зі штатним розкладом); Дійовий контроль за використанням коштів на оплату праці значною мірою сприяє зростанню продуктивності праці й зміцненню трудової дисципліни. Перевірка витрачання коштів на оплату праці може бути успішно здійснена за умови вивчення правильності розрахункових показників з питань праці (чисельності працівників за групами й категоріями, стану нормування праці, продуктивності праці, використання робочого часу й коштів на оплату праці).

Спочатку доцільно вивчити затверджені штатні розклади, встановити можливі штатні надмірності чисельності працівників, невідповідність окремих посад фактично виконуваній роботі, завищені розміри посадових окладів тощо. Для встановлення можливих відхилень — перевитрат чи економії фонду оплати праці, слід порівняти кошторисні дані зі звітними показниками. За цим положенням до складу прямих витрат на оплату праці включено заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть безпосередньо бути віднесені до конкретного об'єкта витрат. У зв'язку з цим важливим питанням ревізії є перевірка правильності застосування норм, посадових окладів і тарифних ставок, встановлених розцінок, а також положень про оплату праці й виплату преміальних винагород. Дотримання тарифних сіток і ставок, посадових окладів можливо встановити шляхом їхнього порівняння зі штатним розкладом і перевіркою даних розрахунково-платіжних відомостей, табелів обліку використання робочого часу й розрахунку заробітної плати. Ревізор аналізує показники продуктивності праці й виявляє фактори, які впливають на зниження витрат на оплату праці (систематичне виконання завдань з випуску й реалізації продукції (робіт, послуг), впровадження прогресивних технологій, дотримання штатно-кошторисної дисципліни, підвищення продуктивності праці тощо. При цьому можна виявити такі типові порушення, як неправильне ведення дати прийому на роботу або звільнення з роботи, завищення окладу а також включення в робочі дні періоду, за який слід було б нарахувати допомогу з тимчасової непрацездатності.[6] 

Перевіряючи правильність утримань із сум заробітної плати, ревізор повинен мати такі відомості:

1) прибутковий податок згідно із встановленою шкалою з урахуванням пільг;

2) збірна обов'язкове пенсійне страхування згідно із встановленими процентами від нарахованої заробітної плати;

3) збір до фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням згідно із встановленими процентами від нарахованої заробітної плати;

4) збір до фонду соціального страхування, на випадок безробіття згідно з встановленими процентами від нарахованої заробітної плати;

5) аліменти (згідно з виконавчим листом);

6) суму отриманого авансу;

7) надлишкове виплачені суми за попередній період;

8)своєчасно неповернені підзвітні суми;

9) штрафи (згідно з протоколами чи актами).

При перевірці особливу увагу приділяють:

1 ) правильності оформлення розрахунково-платіжних відомостей, в яких зустрічаються такі порушення;

2) включення до відомостей підставних осіб (встановлюють за допомогою зустрічної перевірки);

3) завищення суми «Разом до виплати» (встановлюють арифметичною перевіркою)

71.Нормативно-правове регулювання організації бухгалтерського обліку з метою проведення ревізії

Щоб забезпечити стабільний розвиток системи бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу, потрібно відповідним чином його спланувати. Такі плани мають бути конкретними, реальними і підкріплені розрахунками матеріально-технічного забезпечення їх виконання. Державне регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснює Міністерство фінансів України, завданням якого є затвердження національних (положень) стандартів бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. У банківській сфері регулювання проводить Національний банк України, а у бюджетних закладах — Державне казначейство України. Міністерство аграрної політики України, відповідно до галузевих особливостей на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку розробляють методичні рекомендації щодо їх застосування. [7] 

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні проводиться з метою:

1)створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковим для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

2)удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

При Міністерстві фінансів України створена Методологічна рада з бухгалтерського обліку, яка забезпечує: а) організацію розробки та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативне-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності; б) удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні; в) методологічне забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації;г) розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів. [2] 

Державна контрольно-ревізійна службаскладається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в областях і місті Києві, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головне контрольно-ревізійне управління України та підпорядковані йому підрозділи:

1) розробляють інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій та перевірок;

2) здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних органів;

3) узагальнюють досвід проведення ревізій та перевірок і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб;

4) розробляють пропозиції щодо удосконалення контролю.

Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок, що проводяться з метою встановлення чи правильно витрачаються кошти та матеріальні цінності; як вони зберігаються; який стан та чи достовірні дані бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, бюджетних закладах, державних фондах, а також в підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів; розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх на далі. Щодо державного регулювання економічного аналізу, то, на жаль, дане питання законодавче не вирішене і ним займаються ті ж структури, що й бухгалтерською та фінансовою звітністю із власної ініціативи. На наш погляд, назріла потреба в розробці, обговоренні і прийнятті Закону України «Про економічний аналіз», де б було визначено статус, функції та правові основи діяльності аналітичної служби. До організації планування й управління розвитком вітчизняного обліку, контролю та аналізу залучають представники Федерації бухгалтерів і аудиторів України, Спілки аудиторів України, провідних вітчизняних періодичних видань (журналів «Бухгалтерський облік і аудит», газета «Все про бухгалтерський облік» та інші) і т.д. Ці представники беруть активну участь в підготовці й обговоренні важливих нормативно-правових актів України, роботі нарад і семінарів тощо. Аудиторська палата України здійснює сертифікацію і ліцензування суб’єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде «Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособове надають аудиторські послуги». Затвердження норми і стандартів аудиту є виключним правом Аудиторської палати України. Затверджені Аудиторською палатою України норми та стандарти аудиту є обов’язковими для дотримання підприємствами, закладами і організаціями нашої держави. Аудиторська палата України створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування. Федерація аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України не полишає роботу з методичного та інформаційного забезпечення фахівців та керівників підприємства галузі з питань організації облікової політики, підвищення оперативності та аналітичності бухгалтерського обліку, адже раціональна організація роботи бухгалтерської служби сільськогосподарського підприємства дозволить удосконалити документообіг, обробку інформації, здійснити своєчасний точний облік при найменуванні витрат сил та засобів на його ведення і забезпечує ритмічну працю на всіх етапах облікового процесу. Недоліки в організації облікового процесу, а отже облікової політики призводить до зниження ефективності економічної діяльності підприємства, створюють умови для різного роду зловживань та розкрадання майна, збільшують втрати на утримання облікового персоналу. Методична база ведення бухгалтерського обліку складається з використання первинних облікових документів, інвентаризації, оцінки, калькулювання, організації обліку, виконання розрахунків , контролю, підготовки, звітності. [7] 

Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування специфічного елемента регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності – облікової політики підприємства. Методологічне і організаційне керівництво системою бухгалтерського обліку на підприємстві здійснюється державою, яка визначає нормативні документи, що містять конкретні рекомендації, перелік правил окремих методик і процедур бухгалтерського обліку.

Тестові завдання:

11. Контроль, що проводиться після здійснення господарських операцій і має своєю метою встановлення їх правильності й законності, називають:

а) фактичним;

б) цивільним;

в) наступним.

 

41. Основними реквізитами, як повинен перевірити ревізор при перевірці виписок банку є наявність на них:

а) дата здійснення проведення, рахунок отримувача та відправника;

б) підпис особи що склала виписку;

в) перевірка достовірності виписок, наявності штампів і підписів працівників установ банку на документах, що додаються.

71. Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об’єкта основних засобів спрямовується:

а) на збільшення витрат звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі інших витрат операційної діяльності (витрати від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю);

б) на збільшення доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу;

в) на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду.

 

101. Максимальна тривалість нормального робочого часу за тиждень складає:

а) 35 годин;

б) 40 годин;

в) 45 годин.

131. Ревізія операцій на рахунках в банку починається з перевірки:

а) наявності виписок банку за поточним рахунком і відповідності зазначених у них показників даним бухгалтерського обліку;

б) наявності первинних документів з обліку грошових коштів в касі підприємства;

в) документів про створення та відкриття поточного розрахункового рахунку в банку з підприємством.

 

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Задача 11. Ревізія матеріальних цінностей

На підставі даних наведених у табл. 1, 2 та 3 здійснити ревізію матеріалів.

Таблиця 1

Виписка із книги залишків матеріалів на складі


Виписка із затверджених норм втрат матеріалів при збереженні: Електролампочки - 0,7 % від обороту по відпуску матеріалів

Таблиця 3

Обороти по рахунку 20 «Запаси» з дати останньої інвентаризації


Необхідно:

1. За результатами інвентаризації зробити розрахунки та списати нестачі та надлишки.

2. Сформулювати результати перевірки даних інвентаризації для включення в акт ревізії.

Розв’язання:

1. За результатами ревізії встановлено недостачу 35 шт. електролампочок 100 Вт і надлишок 24 шт. електролампочок 150 Вт.

Розрахуємо витрати матеріалів за нормою:

Електролампочки 100 Вт = 60 шт. *0,7/100=0,42

Електролампочки 150 Вт= 109 шт. *0,7/100 =0,763

Розрахуємо природний убуток:

Електролампочок 100 Вт: 35 шт. * 0,7 = 24,5.

Електролампочок 150 Вт: 24 шт. * 0,7 = 16,8.

Природний убуток електролампочок 100 Вт: 0,7 * 730 = 5 шт.

Природний убуток електролампочок 150 Вт: 0,7 * 820 = 6 шт.

Недостача: 35 – 5 = 30 шт.

Надлишок: 24 – 6 = 18 шт.

Наведемо кореспонденцію рахунків:

Таблиця 4


ВИСНОВОК

Контроль і ревізія є основою управління та організації фінансово-господарської діяльності підприємств, адже вона сприяє забезпеченню виконання господарських планів, раціональному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів за допомогою певної системи перевірок.

У даній контрольній роботі розкрито та розглянуто питання про основні етапи проведення ревізії.Розглянуто порядок виплати та депонування заробітної плати.Також висвітлено питання про нормативно-правове регулювання організації бухгалтерського обліку з метою проведення ревізії на законодавчому рівні.

Ця робота сприяє широкому вивченню окремих питання з Контролю і ревізії. Дає змогу розглянути детальніше питання які є дані у контрольній роботі,а також розкриває правильність проведення ревізії матеріальних цінностей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Дікань Лариса Василівна. Контроль і ревізія [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Л. В. Дікань, Н. Ф. Чечетова, Н. В. Синюгіна ;Харк. нац. екон. ун-т. - Х. : ВД "ІНЖЕК", 2010. - 256 с. : рис., табл. - Бібліогр.: с. 198-206. - 500 экз.

2.Живко 3. Б., Ревак І. О., Живко М. О. Контрольно-ревізійна діяльність: Навчальний посібник. — К.: Алерта, 2012. −496 с.

3.Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-ХІV;

4.Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000р. №356.

5.Методологія і методика незалежного аудиту і державного фінансового контролю [Текст] : зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф., 6 жовтня 2009 р. / Держ. податк. адмін. України [та ін.]. - Ірпінь : [б. в.], 2010. - 555 с

6.Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

7.Река, Володимир Андрійович. Правове регулювання та організація здійснення фінансового контролю державною контрольно-ревізійною службою в Україні [Текст] : монографія / В. А. Река, О. А. Кузьменко, Ю. І. Пивовар. - К. : Три К, 2011. - 195 с. 

8.Рогозян, Лідія Єгорівна. Ревізія і контроль [Текст] : навч. посіб. / Л. Є. Рогозян, В. В. Вахлакова ; Донбаський держ. технічний ун-т. - Алчевськ : ДонДТУ, 2011. - 218 с. - Бібліогр.: с. 215-216. 

9.Стрєльніков Р.М. Контроль і ревізія [Текст] : навч. посіб. для самост. вивч. : для студ. спец. "Облік і аудит" заоч. форми навчання / Р. М. Стрєльніков, М. С. Стрєльнікова ; Донбас. держ. машинобуд. акад. - Краматорськ : [ДДМА], 2011. - 92 с. 

10.Усач, Богдан Федорович. Контроль і ревізія [Текст] : підручник / Б. Ф. Усач. - 7-ме вид., переробл. і доп. - К. : Знання-Прес, 2010. - 263 с.: рис., табл. - Бібліогр.: с. 261-263. 

11.Хомяк Р.Л., Стасанюк Н.С. Контроль і ревізія: Навчальний посібник. – К.: Магнолія, 2012. – 310 с.

 

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Скачать

Контроль і ревізія(11).docx

Контроль і ревізія(11).docx
Размер: 57.2 Кб

Бесплатно Скачать

Пожаловаться на материал

Контрольна робота. Розгляд важливих питань з Контроль і ревізії. Організація ревізійного процесу в системі державної контрольно-ревізійної служби України. Контроль і ревізія є основою управління та організації фінансово-господарської діяльності підприємств.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Запитання до заліку з дисципліни «Сигналізація та синхронізація в телекомунікаційних системах та мережах»

Призначення процесу синхронізації та його різновиди. Методи тактової синхронізації. Регістрова сигналізація. Сигналізація в інтелектуальних мережах.

Сад в ансамбле буддийского монастыря

Классический период в искусстве японских садов — 14—16 века. Сформировавшийся в предшествующую эпоху тип дворцового пейзажного сада продолжал существовать, но изменения,

Денежные средства. Курсовая работа

Курсовая работа на тему Денежные средства. Теоретические аспекты учета денежных средств.

Тести і відповіді. Психологія, темперамент

Анастезиология и реанимация. Ответы на тесты

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok