Технічного обслуговування, ремонт й діагностика системи електропостачання автомобіля ГАЗель

ВСТУП

Мета дипломного проекту – систематизувати й поглибити знання, отримані при вивченні теоретичного, а також практичного курсу в галузі технічного обслуговування та ремонту систем електроустаткування автомобілів, зокрема системи електропостачання автомобіля ГАЗель.

ГАЗель – це серія російських малотоннажних автомобілів, типом палива яких слугує бензин. Виробляються вони на Горьківському автомобільному заводі з липня 1994 року. Серія цих автомобілів отримала шалене розповсюдження в країнах СНД, за наявності великої кількості модифікацій й вигідному показнику відношення ціни та якості. ГАЗель – це машина універсал, так як згадані вище модифікації, виготовленні на її базі, мають місце у галузях господарської, службової, цивільної та підприємницької діяльності.

Автомобілі ГАЗель відіграють важливу роль у житті суспільства, тому, що їх експлуатують в ролі карети швидкої допомоги, пожежного автомобіля, шкільного автобуса, маршрутного таксі, тощо. Згідно з цим на серії ГАЗель лежить неабияка відповідальність, саме тому так важливо надавати автомобілю належне технічне обслуговування та виконувати ремонт, який гарантує стабільну працездатність усіх систем автомобіля й система електропостачання не є виключенням, а скоріш навпаки, являє собою основу. Адже енергопостачання є фундаментом функціональної працездатності в усіх без виключення системах автомобіля та електроустаткування в цілому.

У даному дипломному проекті буде наведено технічні характеристики приладів системи, детальні інструкції щодо послідовності дій технічного обслуговування, ремонту й діагностики системи електропостачання, також будуть приведені алгоритми з пошуку та усунення несправностей. Графічний матеріал проекту продемонструє схеми з’єднань та розташування приладів у просторі автомобіля. Заключною частиною слугує економічний розрахунок по підвищенню ефективності роботи зони технічного обслуговування в умовах автотранспортного цеху.

1 ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

1.1 Технічні характеристики пристроїв системи електропостачання автомобіля ГАЗель

1.1.1 Технічні характеристики акумуляторної батареї (АКБ)

Найбільш важливими показниками якості АКБ є: ємність, напруга, габарити, вага, допустима глибина розряду, термін служби, ККД, діапазон робочих температур, допустимий струм заряду і розряду. Також необхідно враховувати, що всі характеристики виробник дає при певній температурі – зазвичай 20 або 25 °С. При відхиленнях характеристики змінюються, і зазвичай в гіршу сторону.

Стартерна акумуляторна батарея, що застосовується на автомобілі ГАЗель, має наступні параметри: вага (з електролітом) – 16 кг; габарити 242×175×190 мм; максимальні струми заряду й розряду не повинні перевищувати 0,2…0,3С; саморозряд не більше 15 %.

Кількість енергії, яка може бути збережена в батареї, називається її ємністю. Вона вимірюється в ампер-годинах. В автомобілі ГАЗель застосовується акумуляторна батарея ємністю 55 А·год. Це свідчить про те, що АКБ може живити навантаження струмом 1 А протягом 55 годин, або струмом 5 А протягом 11 годин, і т.п., хоча ємність батареї знижується при збільшенні розрядного струму.

На автомобілі ГАЗель застосовується акумуляторна батарея напругою 12 В. Більш точний вимір напруги на акумуляторі найчастіше є основним параметром, за яким можна судити про стан і ступінь зарядженості акумулятора. Напруга при заряді, розряді і відсутності струму дуже сильно відрізняються. Для визначення ступеня зарядженості акумулятора вимірюють напругу на його клемах за відсутності як зарядного, так і розрядного струмів протягом як мінімум 3…4 годин. За цей час напруга зазвичай встигає стабілізуватися.

У таблиці 1.1 наведено залежність ступеня зарядженості АКБ від напруги на її клемах в режимі холостого ходу.

Таблиця 1.1 – Ступінь зарядженості акумуляторної батареї автомобіля ГАЗель в залежності від напруги на її клемах

Ступінь зарядженості %

Напруга на клемах В

100

12.70

90

12.58

80

12.46

70

12.36

60

12.28

50

12.20

40

12.12

30

12.04

20

11.98

10

11.94

1.1.2 Технічні характеристики генератора

На автомобілі ГАЗель застосовується генератор типу 16.3701 який має наступні технічні характеристики: максимальна потужність 900 Вт; номінальна напруга 14 В; максимальна сила струму 65 А; частота обертання ротора без навантаження генератора 950 об/хв (при U= 14 B); частота обертання ротора з навантаженням генератора 2100 об/хв (приI = 50A).

Габаритні розміри: масса генератора 5.6 кг; діаметр генератора 150 мм; довжина 210 мм. Обмотка статора: діаметр проводу 1.06 мм; кількість витків котушки 9. Обмотка ротора: діаметр проводу 0.95 мм; кількість витків 410+10; опір обмотки при 20 ºС 2.3 ± 0.1 Ом.

Випрямний блок: максимальна сила випрямленого струму 65 А; максимальна зворотна напруга 150 В; сила зворотного струму при зворотній напрузі 5 мА; кількість діодів 6; типи діодів: Д104-20, Д104-20Х. Щітки: тип – М1А; розміри – 6×6.5×18 мм; сила тиску пружин – 220±30 кг·с. Підшипники: зі сторони приводу – 6-180603К1С9; зі сторони контактних кілець – 6-180502К1С9.

1.2 Склад та будова пристроїв системи електропостачання автомобіля ГАЗель

1.2.1 Будова акумуляторної батареї 6CТ-55 А

На автомобілі ГАЗ –3221 встановлюють мало обслуговувану акумуляторну батарею типу 6СТ55А. Вона призначена для пуску двигуна і живлення споживачів при непрацюючому двигуні, а також для спільного з генераторною установкою живлення споживачів, у випадку коли потужність споживачів перевищує потужність генератора. Корпус акумуляторної батареї виготовлений із напівпрозорої пластмаси – поліпропілену і розподілений непроникними перегородками, у яких розміщені шість послідовно з'єднаних акумуляторів. У кожнім акумуляторі знаходиться два напівблоки з дев’ятьма позитивними та десятьма негативними пластинами. Вони виконані у виді ґрат, заповненими активною пористою масою зі свинцю. Ґрати пластин відлиті зі сплаву свинцю з додаванням кальцію з магнієм (1,5%) і сурми (до 1,5...2,5%). Завдяки цьому сповільнюється процес саморозряду батареї і зменшується розкладання електроліту. Напруга початку газовиділення на електродах підвищується до 14,7 В, тобто до рівня, що перевищує регульовану напругу. Крім того, завдяки наявності спеціальних добавок (кальцію, магнію) забезпечена мілко кристалічна структура сплаву, що зменшує корозійне руйнування електродів і приблизно на 30% підвищує термін служби батареї, у 15...17 разів знизилися витрати води від електролізу. В акумуляторній батареї 6СТ-55А сепаратори виконані у виді конвертів, у яких знаходяться негативні електроди, що перешкоджають замиканню між пластинами. Така конструкція дозволяє встановлювати пластини прямо на дно бака. При збереженні висоти бака більш ніж у два рази збільшується обсяг електроліту. Зменшення розкладання електролізу в процесі заряду і збільшення обсягу електроліту дозволяє контролювати рівень електроліту в батареї не частіше одного разу в рік.

1.2.2 Склад та будова генератора 16.3701

Основними частинами генератора є: статор, ротор, кришка з сторони приводу, кришка з сторони контактних кілець, щіткотримач, випрямляючий блок і шків з вентилятором. Статор генератора містить кільцеподібний сердечник.

Для зменшення нагрівання від вихрових струмів сердечник набраний з пластин електротехнічної сталі товщиною в 0,5...1 мм, які ізольовані один від одного. Дві крайні пластини для підвищення твердості виготовлені зі сталі товщиною в 2 мм. Пластини з'єднані між собою за допомогою зварювання в чотирьох точках. На внутрішній поверхні сердечника розташовані пази, у яких закладена обмотка. Обмотка статора трифазна, кожна фаза складається звичайно з шести послідовно з'єднаних котушок. Кінці фаз виводяться на випрямний пристрій, розміщений усередині корпуса генератора. Сердечник статора за допомогою стяжних болтів закріплений між кришками, що мають кронштейни кріплення генератора до двигуна. Кришки відлиті з алюмінієвого сплаву. На передньому кінці вала ротора закріплений шків із крильчаткою вентилятора. Повітря, що прохолоджує генератор, входить через вікна в задній кришці і виходить назовні через отвори передньої кришки. В обох кришках генератора встановлені не потребуючі змащення при експлуатації кулькові підшипники закритого типу, в яких обертається вал ротора генератора. Ротор містить у собі вал, обмотку збудження, дзьобоподібні полюси і контактні кільця. Обмотка збудження виконана у виді циліндричної котушки, закріпленої на сталевій втулці. Кінці обмотки збудження припаяні до контактних кілець, встановленими ізольованою втулкою на валу ротора. Через контактні кільця на обмотку збудження подається струм. З боків котушка закріплена двома полюсними наконечниками. Полюсні наконечники мають дзьобоподібну форму і практично забезпечують форму кривої ЕРС генератора, що наближається до синусоїди. При обертанні ротора положення полюса стосовно кожного з зубців сердечника статора змінюється, магнітний потік також змінюється від максимального значення, коли осі полюса і зубця статора збігаються, до мінімального значення, коли вісь полюса збігається з віссю паза. На задній кришці генератора закріплюється щіткотримач. У направляючих отворах щіткотримача встановлені дві графітні щітки, що під дією пружини притискаються до контактних кілець. Одна щітка звичайно приєднується до виводу “Ш”, інша - до корпуса генератора. Змінний струм генератора перетворюється в постійний походячи через випрямляч, зібраний по трифазній двохпівперіодній схемі на шести кремнієвих діодах. Випрямний блок являє собою виконаний у єдиному конструкторському вузлі випрямний пристрій з діодами, розмішеними безпосередньо в теплопровідних елементах конструкції. Для забезпечення інтенсивного охолодження випрямний блок монтують у кришці з боку контактних кілець. Загальним для усіх випрямних блоків є те, що силовими випрямними елементами в них є діоди прямої і зворотної полярності.  Діоди запресовані (по трьох) в алюмінієві пластини-тепловоди. У тепловод, не ізольований від маси генератора, запресовуються діоди зворотної провідності, а в ізольований тепловод запресовують діоди прямої провідності і з'єднують з виводом (+). У місцях з'єднання різнополярних діодів є клеми для приєднання фазних обмоток. На рисунку 1.1 приведений зовнішній вигляд генератора у розібраному стані.

Рисунок 1.1— Будова генераторної установки:

1, 7 — кришки; 2, 12 — підшипники; 3 — вал ротора; 4 — обмотка збудження; 5 — контактні кільця; 6 — пакет статора; 8 — щітки; 9 — щіткотримач; 10 — випрямний блок; 13 — полюса ротора; 14 — вентилятор ; 15 — шків.

1.3 СХЕМИ З’ЄДНАНЬ, РОЗТАШУВАННЯ ПРИСТРОЇВ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ

Як відомо на автомобілі ГАЗель генератор 16.3701 працює разом з безконтактним транзисторним регулятором напруги типу 13.3702 (рисунок 2). Елементом регулятора являється стабілітрон V1, який управляє п’ятьма транзисторами. Вихідний транзистор змінює струм в ланцюгу обмотки збудження генератора й тим самим підтримує напругу генератора в заданих межах.

Рисунок 1.2 – Електрична схема регулятора напруги та його з’єднання з генератором:

1 – вимикач запалювання; 2 – штекер; 3 – акумуляторна батарея; 4 – генератор; 5 – регулятор напруги.

Система електропостачання є невід'ємною частиною електроустаткування автомобіля, так як вона слугує джерелом живлення усіх електричних споживачів на автомобілі, а також від неї залежить працездатність усіх систем двигуна внутрішнього згоряння, а саме систем: пуску, живлення, запалення, освітлення та ін..

Детальна схема з’єднань та розташування приладів системи енергопостачання, яка надає уяву про взаємодію їх з іншими вузлами та агрегатами електроустаткування автомобіля наведена на першому аркуші графічної частини.

1.4ᅠТЕХНІЧНЕᅠОБСЛУГОВУВАННЯ (ТО) СИСТЕМИ ЕНЕРГОПОСТАЧАННЯ

1.4.1 Технічне обслуговування акумуляторної батареї

ТО-1: Очистити акумуляторну батарею від бруду і пролитого електроліту;прочистити вентиляційні отвори; перевірити кріплення батареї в гнізді;перевірити рівень електроліту і при необхідності долити дистильованої води;перевірити якість кріплення і надійність контакту наконечників проводу з клемами; у разі необхідності клеми очистити від окису і покрити технічним вазеліном.

ТО-2: Очистити акумуляторну батарею від бруду і пролитого електроліту; закріпити батарею в гнізді; прочистити вентиляційні отвори; перевірити рівень електроліту і при необхідності долити дистильованої води; перевірити навантажувальною вилкою ступінь зарядженості акумуляторної батареї; при необхідності зняти батарею для заряджання; з переходом на літні або зимові умови експлуатації замінити електроліт відповідно сезону.

Рівень електроліту перевіряють спеціальною скляною трубкою діаметром 3…5 мм, що має поділки. Для цього трубку опускають в отвір кришки до упору в запобіжний щиток, встановлений над сепараторами, і по висоті стовпчика електроліту визначають, чи достатній його рівень. Нормальний рівень повинен бути у межах поділок 10…15 мм. Якщо рівень електроліту знизився в результаті випаровування, треба долити дистильованої води, а якщо це результат витікання, в акумулятор необхідно долити електроліт відповідної густини. В акумуляторну батарею воду доливають у такий спосіб. Відкривають пробку наливного отвору і щільно насаджують її на виступаючий кінець вентиляційної трубки. Електроліт або дистильовану воду доливають доти, поки рівень не встановиться на 15…20мм нижче верхнього краю наливного отвору. Після цього пробку знімають з вентиляційної трубки і встановлюють на своє місце. Потрібний рівень при цьому встановиться автоматично. При відкриванні пробок і доливанні необхідно стежити, щоб електроліт не потрапляв на металеві частини. Ступінь зарядженості акумуляторної батареї можна визначити за густиною електроліту або за допомогою навантажувальної вилки. Якщо напруга швидко падає, значить пластини мають часткову сульфатацію. Навантажувальну вилку не можна тримати ввімкненою довше 5 с, щоб запобігти швидкому розряджанню батареї. Не слід допускати розряджання акумуляторної батареї більше ніж на 50% влітку та на 25% взимку. Під час перевірки батареї навантажувальною вилкою отвори в пробках повинні бути закритими. Вентиляційні отвори прочищають металевим стержнем. Для забезпечення нормальної роботи акумуляторної батареї взимку її утеплюють повстю.

1.4.2 Технічне обслуговування генератора

До несправностей генератора відноситься відсутність зарядного струму при роботі двигуна, а також підвищена або знижена сила зарядного струму. Відсутність зарядного струму генератора при роботі двигуна визначається контрольними приладами, до яких відносяться амперметр, вольтметр, контрольна лампа. Воно може бути викликано несправністю самого генератора, розривом або розтягуванням пасу приводу генератора, а також несправністю ланцюга заряду акумуляторної батареї. При визначенні причин відсутності зарядного струму генератора необхідно перевірити стан і ступінь натягу пасу приводу генератора, потім потрібно перевірити вольтметром або пробником регульовану напругу генератора. Для цього вольтметр підключають до клеми «+» генератора і до «маси» з дотриманням полярності, після цього встановлюється середня частота обертання колінчастого вала двигуна, яка складає приблизно 2000 хв-1 (об/хв). Після цього включають основні споживачі електричного струму автомобіля, до яких відносяться габаритні вогні, обігрівач, дальнє світло фар. При цьому вольтметр повинен показувати напруга в межах 13,7…14,5 В. Якщо показання вольтметра знаходяться в цих межах, то генератор справний і причина неполадки криється в ланцюзі заряду акумуляторної батареї. Якщо вольтметр показує напругу, що виходить за межі допустимого, то необхідно зняти щітковий вузол з регулятором напруги, перевірити знос щіток, а також переконатися у відсутності заїдань в щіткотримачі, забруднень контактних кілець якоря генератора, перевірити надійність контактів регулятора напруги. Після виконання вищевказаних заходів необхідно знову перевірити напругу. Якщо виконані дії не принесуть позитивного результату, то можливо, що несправність криється в регуляторі напруги, який слід замінити на інший, завідомо справний. Якщо після заміни регулятора напруга не відновиться, то необхідно зняти генератор з автомобіля і провести більш детальну перевірку його стану і замінити несправні деталі на нові.

1.5 ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ДІАГНОСТИКИ ТА РЕМОНТУ СИСТЕМИ

ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ АВТОМОБІЛЯ ГАЗель

1.5.1 Несправності акумуляторної батареї та методи їхнього усунення

Для акумуляторної батареї характерні наступні несправності: окислення вивідних клем полюсних штирів, тріщини бака, витікання електроліту, прискорене саморозряджання, сульфатація, коротке замикання. Окислення вивідних клем і полюсних штирів — одна з найпоширеніших несправностей. Окислені штирі і клеми необхідно зачистити і після приєднання покрити тонким шаром технічного вазеліну. Якщо встановлено, що у банці з'явилась тріщина, коротке замикання пластин або їх сульфатація, батарею необхідно здати у ремонт. Причиною прискореного саморозряджання акумуляторної батареї може бути потрапляння всередину сторонніх домішок, забруднення електроліту або поверхні акумулятора, а також недостатня кількість електроліту. Слід пам'ятати, що у справній АКБ відбувається саморозряджання, яке не перевищує 2% ємності на добу. Сульфатація пластин відбувається в результаті систематичного недозаряджання, розряджання батареї нижче допустимої межі, зберігання незарядженої батареї з електролітом, зменшення рівня електроліту або значного збільшення його густини. Сульфатовані пластини вкриваються білим нальотом сірчанокислого свинцю, який ізолює їх від електроліту, і пластини перестають брати участь у хімічній реакції при заряджанні. Ємність такої батареї значно зменшується, і вона стає непридатною для користування. Якщо батарея швидко розряджається під навантаженням, то це означає, що пластини частково сульфатовані. Коротке замикання спричиняється внаслідок руйнування сепараторів або випадання активної маси.

1.5.2 Діагностика генератора на стенді

Перенести генератор на стенд, підключити до нього електронний осцилограф. Схема з'єднань для перевірки генератора на стенді показана на рисунку 4. Осцилограф дозволяє за формою кривої випрямленої напруги точно і швидко перевірити справність генератора й визначити характер ушкоджень. При справних вентилях і обмотці статора напруга має синусоїдальну форму з рівномірним чергуванням періодів (рисунок 5). Розмах коливань напруги при цьому не перевищує 1 В. Якщо є обрив в обмотці статора або обрив чи коротке замикання у вентилях випрямляча – форма кривої різко змінюється: порушується рівномірність періодів і з'являються глибокі западини, які свідчать про появу в спектрі коливання напруги низькочастотної складової. Розмах коливань при цьому збільшується до 3 В. Обидва фактора згубно діють на акумуляторну батарею і електронні блоки керування. 

Рисунок 3 – Схема з'єднань генератора на стенді для зняття кривої струму:

1 – генератор; 2 – вимикач; 3 – амперметр; 4 – акумуляторна батарея; 5 – реостат; 6 – вольтметр; 7 – вентилі; 8 – обмотка статора; 9 – обмотка ротора.

Рисунок 5 – Форма кривої випрямленої напруги генератора: 

I– генератор справний, II – вентиль пробитий, III– обрив у ланцюзі вентиля.

Електронний осцилограф необхідно підключити паралельно випрямному мосту, відключивши останній від клеми 30. Перевірку виконувати в наступній послідовності: ввімкнути привод стенда при частоті обертання 1500 хв–1, контролюючи напругу генератора, яка повинна бути в межах 13,0…14,5 В. Виставити на осцилографі режим виміру напруги змінного струму та, керуючи розгорненням, домогтися стабілізації картинки. Керуючи вертикальним відхиленням, встановити масштаб картинки на всю шкалу. Спостерігати отриману картинку, накреслити її для протоколу випробувань, і, порівнюючи з даними рисунком 5, зробити висновок про справність генератора змінного струму.

1.5.3 Діагностика і ремонт регулятора напруги

Регулятор напруги автомобіля відповідальний за безперервну (в автоматичному режимі) зміну сили струму збудження генератора для підтримки напруги, що видається генератором, в заданих межах навіть при зміні швидкості обертання ротора.

Причини, через які ймовірно зламався регулятор напруги, можуть бути різними. Це можуть бути наслідки замикання діодного моста, або замикання щіток генератора. Після подібного генератор або припиняє свою роботу, або починає видавати неконтрольовану напругу, залежну тільки від обертів ротора (напруга може досягати 15…20 В і більше, все залежить від можливостей генератора).

Щоб здійснити точну діагностику роботи регулятора напруги, потрібно перевірити напругу на щітках. Для цього знадобиться вольтметр класом точності не нижче 1,0.

Замір здійснюють при включених фарах між корпусом генератора і клемою «30». Нормальне значення напруги знаходиться в діапазоні напруги між 13,6 і 14,6 В. Якщо акумуляторна батарея постійно перезаряджається або недозаряджається, регулятор напруги необхідно замінити.

Знятий регулятор напруги можна додатково перевірити, краще перевіряти роботу регулятора напруги в зборі з щіткотримачем, що дозволить відразу виявити недостатній контакт виводів щіток і виводів регулятора напруги, або обрив виводів щіток. Для перевірки по черзі підключаємо 1…3 ватну, 12-вольтову лампу до виводів регулятора напруги й до джерела живлення, спочатку 12 Вт, потім 15 Вт. Якщо лампа спочатку світиться, а потім ні (або навпаки) – значить регулятор справний. Якщо у всіх випадках лампа світиться – це ознака пробою в регуляторі, якщо лампа у всіх випадках не світиться – ознака поганого контакту між виводами регулятора й щіток.

Процес заміни регулятора напруги починається зі зняття приладу, який вийшов з ладу. Для цього в першу чергу слід вимкнути запалювання. Після цього виконується відключення акумуляторної батареї шляхом від’єднання дроту зі знаком «мінус» від клеми. Діяти треба дуже уважно і акуратно. Адже якщо, приміром, переплутати місцями проводи, які приєднуються до штекерам, то регулятор напруги просто вийде з ладу, що стане причиною різкого збільшення навантаження на генератор.

Реле-регулятор, який вийшов з ладу, не підлягає ремонту. Таким чином, регулятор напруги, який став несправним, не ремонтується, а замінюється на новий.

1.6 ЗАХОДИ З ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ПІД ЧАС ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ, ДІАГНОСТИКИ, РЕМОНТУ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЕЛЕКТРОУСТАТКУВАННЯ АВТОМОБІЛЯ

Основними цілями програми енергозбереження підприємства є: підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів на одиницю продукту чи послуги підприємства; зниження фінансового навантаження за рахунок скорочення платежів за паливо, теплову та електричну енергію; поліпшення фінансового стану підприємства за рахунок зниження платежів за енергоресурси.

Питання з енергозбереження під час технічного обслуговування, діагностики, ремонту та експлуатації електроустаткування є дуже актуальним, адже саме від нього залежить дозована кількість подачі палива до двигуна внутрішнього згоряння. Також від апаратів електроустаткування залежить й деяка кількість споживання палива, наприклад від генератора, так як від збільшення кількості споживачів електроенергії він повинен працювати інтенсивніше й відповідно потребує більших обертів двигуна. Тому основним заходом оптимального енергозбереження при експлуатації електроустаткування є його абсолютна працездатність, а саме справність систем живлення, пуску, енергопостачання та запалення, яку повинно забезпечити належне технічне обслуговування та ремонт.

Також оптимальними рішеннями економії пального під час технічного обслуговування та ремонту є: зменшення часу живлення електричних споживачів в автомобілі(світло в салоні, ввімкнуті фари, радіоприймач, тощо); до мінімуму скоротити час, який автомобіль має працювати в режимі холостого ходу; максимально зменшити опір проходження струму в проводах та агрегатах шляхом зачищення клем, проводів й електродів від нагару та окислення.

2 СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 ОБГРУНТУВАННЯ РОЗРОБКИ ЗАСОБІВ З ДІАГНОСТИКИ ТА РЕМОНТУ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ АВТОМОБІЛЯ ГАЗель

Сама назва системи електропостачання говорить сама за себе: вона відповідає за живлення електроенергією усіх споживачів на автомобілі. Основою системи є акумуляторна батарея, від якої йде живлення, але суть у тому, що вона сама по собі слугує лише для пуску двигуна, а точніше стартера автомобіля, який і запускає двигун внутрішнього згоряння, а той в свою чергу живить генераторну установку автомобіля, з якою з’єднаний ремінною передачею. А вже генератор наряду з випрямним блоком підзаряджає акумуляторну батарею й дає живлення на інші споживачі. До споживачів електроенергії належать: фари, габарити, стоп-сигнали, освітлення салону, підсвічування номерних знаків та інше обладнання світлової техніки; електродвигун склоомивача, електродвигун опалювача тощо; системи електроустаткування автомобіля та їх агрегати, а саме: система пуску двигуна, система запалювання, система керування двигуном та система діагностики.

Як бачимо, система електропостачання є фундаментом злагодженої роботи усього електроустаткування автомобіля, а принцип її роботи полягає в тому, щоб живити споживачі енергією від акумуляторної батареї при непрацюючому двигуні й живити (підзаряджати) саму батарею та електроспоживачі від генераторної установки.

Саме тому так важливо тримати агрегати системи електропостачання в робочому стані й завчасно проводити їх діагностику, щоб попередити несправність. Що стосується діагностики акумуляторної батареї, то тут все дуже просто: слід контролювати стан корпусу батареї на наявність тріщин та інших ушкоджень, щільність закриття кришок, протирати поверхню від пилу та бруду.

Що ж стосується внутрішньої діагностики, так це контроль над ступенем зарядженості акумуляторної батареї, таблиця якого наведена в підрозділі 1.1, а детальний опис діагностичного обладнання для вимірів приведено в підрозділі 2.2.

Все набагато складніше з генераторною установкою. До автомобільних генераторів висувають високі вимоги надійності, тому що генератор забезпечує безперебійну роботу більшості компонентів сучасного автомобіля. Але надійність зазвичай під загрозою, оскільки працює генератор на дуже високих обертах до 2100 об/хв, а тому на таких високих швидкостях механічним частинам генератора властиво зношуватися. Зазвичай до таких деталей відносять щітки й підшипники генератора, які підлягають заміні. Належну увагу слід звертати на розтягування пасу привода генератора, тому що при прослизанні генератор не може працювати на повну потужність, і це призводить до поступового розряду акумуляторної батареї. Слідкувати потрібно й за чистотою генератора, періодично очистивши його від замаслювання та забруднювання. Періодично перевіряти нагароутворення на контактних кільцях, натяг гайок, надійність кріплення проводів – усе це потребує генераторна установка для злагодженої роботи. Більш детальні інструкції з ремонту та технічному обслуговуванні генератора та регулятора напруги наведені в підрозділі 2.4.

Як бачимо, генераторна установка має дуже складний механізм взаємодії багатьох елементів, й належного догляду та обслуговування потребує кожна окрема деталь чи вузол. Ми переконались у надважливості справного стану генератора, саме тому так важлива розробка засобів з своєчасної діагностики та ремонту цього агрегату та системи в цілому.

2.2 ОПИС ТА МОЖЛИВОСТІ

ДІАГНОСТИЧНОГО ОБЛДАНАННЯ ТА ОСНАСТИКИ ДЛЯ РЕМОНТУ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ

Основним приладом для проведення діагностики та ремонту систем електроустаткування та електроприладів в цілому є – мультиметр (або тестер). Мультиме́тр — електронний вимірювальний прилад, що поєднує в собі декілька функцій вимірювання. Типовий мультиметр включає в себе такі основні функції, як вимірювання напругиструму і опору. Існують цифрові і аналогові мультиметри. На рисунку 2.1 зображений

Рисунок 2.1 – Зовнішній вигляд мультиметра

Для перевірки стану зарядженості акумуляторної батареї потрібно обрати навантажувальну вилку. Навантажувальна вилка являє собою прилад, за допомогою якого можна перевірити працездатність автомобільного акумулятора. У самому простому випадку вона складається з вольтметра і навантажувального опору, у більш складних варіантах сюди додаються амперметр та реалізації всіляких вимірювань не тільки АКБ, але і всього електричного ланцюга автомобіля.

Рисунок 2.2 – Зовнішній вигляд вилки навантаження

Динамометр – прилад для вимірювання сили або моменту сили, складається з силового ланки (пружного елемента) і відлікового пристрою. У силовому ланці вимірюється зусилля викликає деформацію, яка безпосередньо або через передачу повідомляється відліковому пристрою.

Існуючими динамометрами можна вимірювати зусилля від часток ньютонів (н, часткою кгс) до 20 Мн (2000 тс). За принципом дії розрізняють динамометри механічні (пружинні або важелі), гідравлічні та електронні. Іноді в одному динамометрі використовують два принципи.

При проведенні діагностики системи електропостачання динамометр необхідний для виміру натягу приводного пасу генератора, який з’єднює його з колінчастим валом двигуна. Від натягу пасу залежить злагоджена працездатність усієї системи енергопостачання.

2.3 РОЗРОБКА АЛГОРИТМІВ ДІАГНОСТИКИ З ПОСИЛАННЯМ НА ДЕТАЛЬНІ ІНСТРУКЦІЇ З РЕМОНТУ

Для підвищення якості технічного обслуговування та діагностики стану системи електропостачання автомобіля ГАЗель були розроблені діагностичні алгоритми пошуку несправностей.

Алгоритм пошуку несправностей – це оптимальна послідовність технологічних операцій з діагностування, перевірки або ремонту, що надає можливість з мінімальними затратами часу та засобів усунути несправність, повернути справний стан (або хоча б працездатний).

На третьому аркуші графічної частини проекту наведено детальні алгоритми з пошуку несправностей генератора та порядок перевірки працездатності акумуляторної батареї.

На рисунку 2.3 зображено алгоритм з пошуку причин підвищеного шуму генератора, якими можуть бути: обрив однієї з обмоток статора; несправність випрямного блока; послаблення гайки кріплення шківа; забруднення контактних кілець та щіток; відсутність змазки в підшипниках.

Детальні інструкції дій щодо ремонту описані в підрозділі 2.4 .

Рисунок 9 – Схема перевірки генератора за наявності шуму при його роботі

Розповсюдженою причиною несправності системи електропостачання є – розряджання акумуляторної батареї в ході експлуатації при справному генераторі. Провокувати такого роду розряд може: неправильні дії при користуванні стартером; перевитрата енергії; послаблення контактних з’єднань ( особливо утворення нагару на контактах вимикача запалювання й ненадійністю закріплення запобіжників в гніздах; недостатня величина напруги вироблена генератором, яку в свою чергу може бути викликано послабленням натягу приводного пасу генератора й несправність регулятора напруги.

При пошуку несправності, схема якого приведена на рисунку 10, знадобиться тестер та динамометр для перевірки натягу ременя.

Рисунок 10 – Алгоритм з пошуку причин розряджання акумуляторної батареї в процесі експлуатації без ознак порушення в роботі генератора

Тепер розглянемо проблему протилежну вищезгаданій, коли акумуляторна батарея перезаряджається. Причинами перезаряджання акумулятора є несправність регулятора напруги та замикання виводів регулятора або вивода обмотки збудження генератора на «масу». Знайти несправність допоможе елементарний алгоритм зображений на рисунку 11.

Рисунок 11 – Алгоритм з пошуку перезаряджання акумуляторної батареї

2.4 РОЗРОБКА ІНСТРУКЦІЙ З РЕМОНТУ ЕЛЕМЕНТІВ СИСТЕМИ ЗА КОКРЕТНИМИ НЕСПРАВНОСТЯМИ

2.4.1 Перевірка працездатності регулятора напруги

Для цього необхідно відключити всі споживачі електроенергії за винятком запалювання. Акумулятор при цьому повинен бути повністю зарядженим. Після повної зарядки акумулятора і відключення всіх споживачів слід запустити двигун автомобіля. Кількість оборотів мотора повинно змінюватись в межах від 2,5 тис. до 3 тис. обертів на хвилину. Потім за допомогою тестера (в режимі вольтметра) слід виміряти напругу на клемах акумуляторної батареї. Отриманий показник напруги слід порівняти з показником, який вказаний в інструкції по експлуатації і ремонту транспортного засобу. Якщо показники розходяться, то слід здійснити заміну регулятора напруги.

2.4.2 Заміна регулятора напруги

Сучасні транспортні засоби в переважній більшості випадків оснащені безконтактними регуляторами напруги. Відмітна особливість даних регуляторів полягає в тому, що в процесі використання вони не вимагають регулювань. Реле-регулятор, який вийшов з ладу, не підлягає ремонту. Таким чином, регулятор напруги, який став несправним, не ремонтується, а замінюється на новий.

Процес заміни регулятора напруги починається зі зняття приладу, який вийшов з ладу. Для цього в першу чергу слід вимкнути запалювання. Після цього виконується відключення акумуляторної батареї шляхом від’єднання дроту зі знаком «мінус» від клеми. Діяти треба дуже уважно і акуратно. Адже якщо, приміром, переплутати місцями проводи, які приєднуються до штекераів, то регулятор напруги просто вийде з ладу, що стане причиною різкого збільшення навантаження на генератор.

2.4.3 Інструкція з перевірки та регулювання регулятора напруги на стенді

Рисунок 12 – Схема перевірки регулятора напруги на стенді:

1 – вольтметр зі шкалою 15 В, клас точності не нижче 0,5; 2 – головний вимикач; 3 – регулятор напруги; 4 – генератор; 5 – амперметр зі шкалою до 50 А; 6 – контрольні лампи по 3 Вт, 12 В; 7 – реостат 5-30 А, 15 Вт; 8 – вимикач реостата; 9 – вимикач акумуляторної батареї; 10 – акумуляторна батарея.

Дані для перевірки і регулювання:

Регульована напруга при температурі регулятора і навколишнього середовища (50 ± 3) ° С, В;

- на другому ступені: 14,2 ± 0,3;

- на першій ступені нижче, ніж на другій, не більше: 0,7.

Опір між штекером «15» і масою, Ом: 17,7 ± 2.

Опір між штекером «15» і штекером «67» при розімкнутих контактах, Ом: 5,65 ± 0,3.

Повітряний зазор між якорем і сердечником, мм: 1,4 ± 0,07.

Відстань між контактами другого ступеня, мм: 0,45 ± 0,1.

Регулятор перевіряють і регулюють на стенді, який має генератор, акумуляторну батарею, термостат і електродвигун з регульованою частотою обертання в широкому діапазоні. Регулятор з закритою кришкою встановлюють на стенді штекерами вниз.

При контрольних перевірках на стенді неможна допускати роботу регулятора з відключеною акумуляторною батареєю, тому, що це може пошкодити контакти регулятора. Лампочки 6 контролюють роботу генератора і якщо він справний, повинні мати однакове розжарювання.

Порядок виконання дій перевірки регулятора напруги на стенді:

1. Перед перевіркою регулятор прогрівають в термостаті протягом 15…18 хв при (50 ± 3) °С, живлячи обмотку регулятора струмом при напрузі 12…13 В. Напруга встановлюється реостатом 7 при включених вимикачах 2, 8, 9 і непрацюючому генераторі.

2. Негайно після прогрівання приступають до перевірки і регулювання 2-го, а потім 1-го ступеня і стежать за тим, щоб відрегульована напруга була стійкою,без коливань.

Контроль 2-го ступеня:

3. Встановіть частоту обертання ротора генератора 5000 хв-1.

4. Реостатом 7 встановлюють струм навантаження генератора 2…12 А.

5. Перевіряють напругу генератора, яка має бути (14,2 ± 0,3) В.

6. Якщо вона відрізняється, зупиняють генератор, відключають акумуляторну батарею, знімають кришку з регулятора і, підгинаючи кронштейн пружини 10 звільняють (якщо напруга висока), або збільшують (якщо низька напруга) її натяг.

7. Потім встановлюють на місце кришку регулятора і знову перевіряють напругу 2-го ступеня.

8. Після закінчення перевірки і регулювання 2-го ступеня негайно перевіряють 1-у сходинку регулювання.

Контроль 1-го ступеня:

9. При частоті обертання ротора 5000 хв-1 реостатом 7 встановлюють струм навантаження 25…35 А. При цьому напруга повинна бути не більше ніж на 0,7 В нижче значення, отриманого при регулюванні 2-го ступеня.

10. Якщо напруга не вкладається в ці межі, то зупиніть генератор, відключіть акумуляторну батарею, зніміть кришку регулятора, звільніть гайку 4 і пересуньте стійку 6 на 0,1…0,2 мм.

11. Коли напруга підвищена, стійку зрушують вниз, а якщо знижена – вгору. Одночасно зрушують стійку 5, щоб зберегти зазор (0,45 ± 0,1) мм між контактами 2-го ступеня. Під час цієї операції стежать за збігом осей контактів 1-го і 2-го ступенів. Контакт якоря не повинен виходити за межі контактів на стійках.

12. Затягніть гайку 4, встановіть на місце кришку, знову перевірте регулятор (як 1-шу, так і 2-гу ступінь) і при необхідності повторіть операції до отримання точного регулювання.

13. Після закінчення регулювання кришку регулятора ретельно очищують і встановлють на гарячий регулятор, щоб скоротити до мінімуму поглинання вологи.

2.4.4 Перевірка справності елементів генератора

Частим різновидом несправності яку слід перевіряти є слабкий натяг пасу приводу. При прослизанні генератор не може працювати на повну потужність і це призводить до поступового розряду акумуляторної батареї. Також при пробуксовуванні ременя слід звернути увагу на зношені підшипники генератора. Необхідно пам’ятати, що ресурс роботи у даного вузла менше, ніж у двигуна, і становить близько 130…160 тис. км. Щоб застерегти зависання щіток, потрібно оглянути щіткотримач на наявність на ньому бруду, а також стан натягнутості щіткових пружин. Додатково варто оглянути проводку, що сполучає генератор і акумуляторну батарею, на предмет обривів. Буває, генератор видає шум, що говорить про знос підшипників або їх посадкового місця в кришці. Найчастіше гучність в районі працюючого генератора може говорити про знос підшипника (підшипників) або його посадкового місця в кришці. В такому випадку треба замінити підшипники або кришку генератора. Втім, бувають і зовсім елементарні причини у вигляді ослабленої гайки та шківа генератора. А ось характерне «виття» під час роботи приладу зазвичай говорить про міжвиткове замикання обмотки статора, а значить, статор підлягає заміні.

Основне завдання випрямних діодів генератора — це односпрямоване пропускання електричного струму і блокування його проходження від бортової мережі автомобіля. Якщо ж струм пропускається в обидві сторони або ж взагалі не пропускається через діоди, значить вони несправні. Буває таке після невдалого «прикурювання» (переплутаний «+» і «-»), а також внаслідок попадання на діоди вологи. Отже, перевірка може проводитися як на витягнутому з генератора мосту, так і без розбирання (зняття).

2.4.5 Інструкції з усунення характерних несправностей генератора

Якщо генератор не дає зарядного струму (амперметр показує розрядний струм при номінальній частоті обертання колінчастого вала двигуна), то скоріш за все несправність буде полягати в одній з наступних причин (праворуч приводиться спосіб усунення):

пробуксовка приводного ременя — натягнути ремінь, переконавшись у справності підшипників;

зависання щіток — очистити щіткотримач від бруду й перевірити натяг щіткових пружин;

підгоряння контактних кілець — зачистити і при необхідності проточити контактні кільця;

обрив ланцюга збудження — усунути обрив ланцюга;

зачіпання ротора за полюси статора — перевірити підшипники, місця посадки, пошкоджені деталі замінити;

несправність регулятора напруги — замінити регулятор напруги;

обрив в ланцюзі "генератор-акумулятор" — усунути обрив;

Якщо генератор дає зарядний струм, але не забезпечує хорошого заряду акумуляторної батареї, то скоріш за все причина несправності наступна:

поганий контакт "маси" генератора з "масою" регулятора напруги — перевірити цілісність дроту, що йде на "масу", і надійність контакту;

спрацьовування реле захисту регулятора напруги через замикання в ланцюзі збудження генератора на "масу" — знайти місце замикання і усунути несправність;

знос щіток — замінити щітки новими;

забруднення й замаслювання контактних кілець — протерти кільця тканиною, змоченою бензином;

несправність регулятора напруги — перевірити і при необхідності замінити регулятор напруги;

несправність (пробій) діодів випрямного блоку — розібрати генератор, перевірити стан обмотки статора (відсутність обриву і замикання), статор з несправною обмоткою замінити;

слабкий натяг ременя/підвищений шум генератора — відрегулювати натяг ременя;

знос або руйнування підшипників — замінити підшипники;

ослаблення гайки шківа генератора — підтягнути гайку;

знос посадкового місця підшипника — замінити кришку генератора;

міжвиткове замикання обмотки статора ("виття" генератора) — замінити статор.

2.4.7 Інструкція з послідовності дій розбирання генератора

Для розбирання генератора нам потрібні: ключі «на 8», «на 10», «на 13» і «на 19», головки торцеві «на 8», «на 10» і «на 19», комірець, динамометричний ключ, викрутка, штангенциркуль, молоток, оправки для впресовування і запресовування підшипників генератора, знімач шківа генератора. Далі наведена інструкція з послідовності дій по розбиранню генератора.

1. Викручують гвинт кріплення щіткотримача генератора і знімають щіткотримач.

2. Відвертають гайку кріплення шківа генератора, затиснувши шків генератора в лещата через ремені.

3. За допомогою знімача спресовують шків з валу ротора генератора.

4. Виймають шпонку шківа генератора.

5. Викручують чотири гайки кріплення кришки генератора з боку контактних кілець (задньої кришки), знімають пружинні шайби.

6. Знімають задню кришку генератора разом зі статором.

7. Виймають ротор в зборі з заднім підшипником з передньої кришки генератора.

8. Відвертають гайки кріплення кришок переднього підшипника, обпилюють розкернені кінці гвинтів.

9. Знімають гвинти, внутрішню і зовнішню кришки переднього підшипника.

10. Впресовують передній підшипник вала ротора з передньої кришки генератора, використовуючи оправлення відповідного діаметру.

11. Відвертають три гайки кріплення виводів обмоток статора від випрямного блоку, знімають пружинні шайби, виймають болти з ізолюючими проставками.

12. Виймають наконечник проводу з колодки виведення «67» всередину задньої кришки генератора, проштовхнувши його викруткою, та послабити задню кришку і статор.

13. Відвертають гайку кріплення виведення «30», знімають стопорну і плоску шайби, а також капронову ізоляційну прокладку.

14. Виймають випрямний блок із задньої кришки генератора.

15. За допомогою знімача спресовують задній підшипник з валу ротора.

16. Перед установкою перевіряють стан щіток генератора і виміряють їх виступ з щіткотримача (повинно бути не менше 12 мм).

17. Збирають генератор в послідовності, зворотному розбиранню.

3 ОХОРОНА ПРАЦІ

3.1 Заходи по поліпшенню умов з охорони праці на підприємстві

3.1.1 Охорона праці в Україні

Основним нормативним документом, який регулює відносини у сфері охорони праці в Україні – є Закон України «Про охорону праці» (1992р). Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

На підприємстві ПАТ «ДніпроАзот» приділяється велика увага питанням охорони праці: постійно створюються нові інструкції з охорони праці та пожежної безпеки, два рази на тиждень проводяться навчання з техніки безпеки для працівників, які були прийняті на роботу, а також для всіх інших працівників, які вже працюють та проходять навчання за спеціальним графіком.

3.1.2 Засоби колективного та індивідуального захисту

З метою запобігання або зменшення впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих факторів застосовують засоби колективного та індивідуального захисту.

Засоби колективного захисту поділяються на такі класи: засоби нормалізації повітря (вентиляція, опалення, кондиціонування); засоби нормалізації освітлення (джерела світла, освітлювальні прилади, світлозахисне обладнання);

засоби захисту від шуму та вібрації (огородження, звукоізоляція, віброізоляція); засоби від ураження електричним струмом (заземлення, автоматичне відключення струму); засоби захисту від механічних факторів (огородження, сигналізація, знаки безпеки).

Засоби індивідуального захисту поділяються: ізолюючі костюми (пневмокостюми, скафандри); засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори); спеціальний одяг (куртки, комбінезони, брюки, халати); засоби захисту рук (рукавиці); засоби захисту очей, голови, обличчя ( окуляри, каски, шоломи, захисні щитки); засоби захисту органів слуху (навушники, вкладиші).

Підприємство ПАТ «ДніпроАЗОТ» є багатопрофільним хімічно небезпечним об’єктом, а тому, на ньому мають місце усі вищезгадані засоби колективного та індивідуального захисту. Кожному без виключення працівнику підприємства виділено особистий протигаз й каску на випадок аварії. Уся територія підприємства знаходиться в радіусі звукового оповіщення на випадок надзвичайних ситуацій. На підприємстві розповсюдженні стенди з інструкціями дій під час таких ситуацій. Кожен робітник має право працювати лиш у спеціальній робочій формі.

3.1.3 Заходи з техніки безпеки при виконанні робіт

Людина, що ремонтує автомобіль, обов'язково повинна бути одягнена в справну робочу форму, та мати застебнуті манжети рукавів. На ногах – взуття, яке міцно тримається, в ідеалі – черевики, що захищають ноги від падаючих предметів – деталей або інструменту. Носіння кілець на пальцях рук категорично заборонено! Волосся повинно бути прибрано під головний убір. Всі інструменти, що використовуються в роботі, повинні бути справні і придатні до застосування – без виробок, тріщин, сколів та інших пошкоджень. Для окремих агрегатів добре і необхідно використовувати спеціальний інструмент, такий як знімачі.

Перед ремонтом автомобіль повинен бути вимитий і обстежений на предмет протікання технічних рідин, мастильних матеріалів і палива. Слід пам'ятати, що сучасний бензин – високотоксична речовина. Небезпечний не тільки дим, але й пар та рідина, тому місце ремонту необхідно добре вентилювати, а працівникам необхідно забезпечити вільний доступ до води і мила. Робоче місце і зони ремонту техніки повинні бути достатньо освітлені, але не сліпити виконавця робіт.

Слід пам'ятати, що температура ємностей і пробок звичайно нижча за температуру рідин, які в них міститься. Це слід брати до уваги особливо при роботі при зміні масел.

Під піддомкраченим автомобілем працювати заборонено, так само, як і перебувати в оглядовій ямі при в'їзді на неї машини. Палити і користуватися відкритим вогнем, перебуваючи під транспортним засобом, або запускати двигун від акумулятора іншої машини категорично заборонено.

3.2 Пожежна безпека

3.2.1 Характеристика виробництва щодо пожежної безпеки

Класифікація об'єктів за вибухопожежною та пожежною небезпекою здійснюється з урахуванням допустимого рівня їх пожежної небезпеки, а розрахунки критеріїв і показників її оцінки, в тому числі ймовірності пожежі (вибуху) – з урахуванням маси горючих і важко горючих речовин та матеріалів, що знаходяться на об'єкті, вибухопожежо небезпечних зон, які утворюються при нормальних режимах ведення технологічних процесів і в аварійних ситуаціях, можливої шкоди для людей та матеріальних збитків.

Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою автотранспортного цеху ПАТ «ДніпроАзот» відноситься до категорії В ( пожежонебезпечна ). До цієї категорії відносяться виробництва в яких застосовуються горючі речовини й легкозаймисті рідини .

3.2.2 Засоби і способи гасіння пожеж

До первинних засобів захисту відносяться бочки з водою, ящики з піском, неспалені тканини, пінні й порошкові, а також вуглекислотні вогнегасники, внутрішні пожежні крани.

Вид і кількість засобів пожежогасіння визначаються відповідними нормативами залежно від пожежної небезпеки виробничого процесу й площі приміщення. Засоби гасіння пожежі повинні розташовуватися поблизу вогненебезпечних ділянок виробництва.

Персонал, що працює на проектованому об'єкті повинен знати місце їхнього розташування. Відомість інвентарю гасіння пожежі автотранспортного цеху наведена в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 – Відомість протипожежного приладдя.

Найменування

Кількість

Примітка

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Вогнегасник

Вогнегасник

Багор

Сокира

Ящик з піском

Бочка з водою

Пожежний кран

Сходи

Азбестове полотно

3

5

2

2

4

1

3

2

1

ОУ - 2

ОХП - 10

Цех підприємства обладнаний двома пожарними щитами де знаходиться відповідний інвентар: покривала з негорючого теплоізоляційного полотна або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати, також щити оснащені пожежними інструментами − це гаки, ломи, сокири.

3.2.3 Організаційні та технічні протипожежні заходи

Пожежна безпека на об’єктах народного господарства забезпечується організаційними, технічними заходами і протипожежним захистом.

До організаційних заходів належать:

- розробка правил, інструкцій, інструктажів з протипожежної безпеки;

- організація інструктування і навчання робітників та службовців;

- здійснення контролю за дотриманням встановленого протипожежного режиму всіма працюючими;

- організація добровільних пожежних дружин та пожежотехнічних комісій;

- організація щоденної перевірки протипожежного стану приміщень після закінчення роботи;

- розробка і затвердження плану евакуації і порядку оповіщення людей на випадок виникнення пожежі;

- організація дотримання належного протипожежного нагляду за об’єктами;

- організація перевірки належного стану пожежної техніки та інвентарю.

До технічних заходів належать:

- дотримання пожежних норм, вимог та правил при влаштуванні будівель, споруд, складів;

- підтримання у справному стані систем опалення, вентиляції, обладнання;

- улаштування автоматичної пожежної сигналізації, систем автоматичного гасіння пожеж та пожежного водопостачання;

- заборона використання обладнання, пристроїв, приміщень та інструментів, що не відповідають вимогам протипожежної безпеки;

3.3 Охорона навколишнього середовища

Забруднення навколишнього природного середовища відбувається не тільки під час руху автомобільного транспорту по міських вулицях і автотрасах, але також і при обслуговуванні, ремонті рухомого складу, під час проведення збирально-мийних, контрольно-регулювальних, розбірно-складальних, слюсарно-механічних, ковальських, зварювальних, мідницьких, промивних, мастильно-заправних, акумуляторних, фарбувальних та інших видів робіт на стаціонарних пунктах ремонту та обслуговування (АТП, АЗС, авторемонтних заводах). Всі ці операції пов'язані із забрудненням всіх компонентів біосфери: атмосферного повітря, води та ґрунту. При цьому відбувається витрата конструкційних, експлуатаційних матеріалів та енергетичних ресурсів.

У кожному автотранспортному підприємстві передбачені ділянки, на яких виробляються ті чи інші ремонтно-відновлювальні або діагностичні види робіт. При цьому утворюються виробничі стічні води, надходження забруднюючих речовин в атмосферне повітря і ґрунт.

Для очищення зливових і виробничих стічних вод повинні бути передбачені очисні споруди з двома вертикальними брудо-відстійниками, з фільтром доочистки, бензин і масло утворень, з одним вертикальним освітлювачем і мастило-збірною ємністю.

Повітря, що викидається з системи витяжної загально обмінної вентиляції, спочатку повинно проходити грубу очистку в центральному циклоні, а потім більш тонку - в рукавних фільтрах.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

ДП ЕА 25.05.2015.docx

ДП ЕА 25.05.2015.docx
Размер: 511.7 Кб

.

Пожаловаться на материал

Дипломний проект. Технічні характеристики пристроїв системи електропостачання автомобіля ГАЗель. ГАЗель – це серія російських малотоннажних автомобілів, типом палива яких слугує бензин. Розташування пристроїв системи електропостачання.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Методы принятия управленческих решений. Контрольная работа по МПУР

Законодательство РФ об образовании

Образовательные отношения: понятие и структура. Участники образовательных отношений и участники отношений в сфере образования. Основания возникновения, изменения и прекращения образовательных отношений. Договор об образовании. Договор об оказании платных образовательных услуг. Категории обучающихся.

Феномен дифференциации продукта.

Дифференциация продукта: понятие, типы и подходы к измерению степени дифференциации. Дифференциация продукта в условиях монополистической конкуренции  Модель Бертрана для случая дифференцированной продукции . Пространственные (адресные) модели дифференциации продукта

Контроль і ревізія зобов’язань

Короткий конспект лекцій. Завдання, джерела,  нормативні акти  ревізії Контроль і ревізія розрахунків з органами страхування Контроль розрахунків за позиками

Доповідь на захист дипломної роботи: Діяльність української греко-католицької церкви

На Ваш розгляд подається тема дипломної роботи: «Діяльність української греко-католицької церкви (1944 –- 1991 рр.)». Дозвольте коротко викласти даний матеріал

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok