Основи виробництва. Практичні роботи

Практичні роботи

О.Ю. Помігуєв

для студентів спеціальності 5.01010301 «Технологічна освіта»

Прилуки - 2010

0-10972801000000-647700-1664970

При

При

80010011842750071018407486651150007188200748665800000Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж ім. І.Я. Франка

Розглянуто і схвалено на засіданні ЦК викладачів загальнотехнічних та спеціальних дисциплін Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка.

Протокол №1 від 15 вересня 2010 р.

Основи виробництва. Практичні роботи / Укл. О.Ю. Помігуєв. – Ніжин, 2010. - 73 с.

Навчальний посібник призначений для студентів відділення трудового навчання зі спеціальності 5.01010301 «Технологічна освіта».

В посібнику викладені відомості з тринадцяти типових практичних робіт і дозволяють отримали міцні і різносторонні знання по основним питанням: будови, властивостей і способів обробки матеріалів.

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….4

Техніка безпеки………………………………………………………………………5

П.З. №1. Визначення геометричних параметрів ріжучих інструментів

для токарних, свердлильних та фрезерних верстатів…………………...6

П.З. №2. Заточування ріжучих інструментів різними інструментами………….18

П.З. №3. Класифікація та призначення різьбооброблюваних інструментів……22

П.З. №4. Застосовування верстатних пристроїв та допоміжних

інструментів………………………………………………………………36

П.З. №5. Стандартизація показників якості механічної обробки………………..43

П.З. №6. Визначення елементів і кутів різання ручних ріжучих столярних

інструментів та ріжучих інструментів для деревообробних верстатів….46

П.З. №7. Визначення форми та величини кутів зубів пилок в залежності

від основних випадків різання деревини: вздовж волокон, поперек

і мішаного………………………………………………………………….49

П.З. №8. Визначення впливу величини швидкості різання на величину

питомої роботи різання…………………………………………………..58

П.З. №9. Визначення впливу кількості різців на ріжучому інструменті

та величини радіуса, що описує ріжучий інструмент на

шорсткість поверхні, що обробляється різцями, які обертаються……60

П.З. №10. Перевірка круглопиляльного верстата на технологічну точність

і шорсткість обробки. Настройка верстата до роботи………………….63

П.З. №11. Перевірка фугувального верстата на технологічну точність

і шорсткість обробки. Настройка верстата до роботи………………….66

П.З. №12. Перевірка фрезерного верстата на технологічну точність

і шорсткість обробки. Настройка верстата до роботи…………………68

П.З. №13. Обробка пресованих матеріалів, що мають у своїй основі

деревину…………………………………………………………………71

ВСТУП

Вивчення курсу "Основи виробництва" передбачає виконання практичних робіт. Під час їх виконання відбувається поглиблення знань про конструкційні матеріали, формуються уміння працювати на механічних верстатах, розвивається технічне мислення, формується досвід проведення дослідницької роботи тощо.

Перш за все треба глибоко усвідомити, що успіх у навчанні прийде тільки тоді, коли над засвоєнням навчального матеріалу працювати з максимальною самостійністю. Підготовка до практичних робіт, їх виконання, оформлення звіту вимагають - уміння порівнювати, протиставляти, аналізувати, робити висновки тощо.

Крім того треба знати, що кожна практична робота передбачає хоч і не значну, але цілком визначену роботу. Тому до виконання практичної роботи треба ставитися серйозно. Тільки в такому разі здобуті знання не накопичуються, а приєднуються до існуючих, служать засобом для відкриття нових.

Важливо також розуміти, що технічні знання та уміння формуються в процесі технічної діяльності різновидністю якої є практичні роботи. Підготовка до практичної роботи починається з оформлення її теоретичних відомостей. Користуючись літературою та інструкцією складають протокол до роботи. Він включає такі пункти:

Практична робота № (номер дає викладач).

Назва роботи (береться з інструкції).

Мета роботи (з інструкції).

Обладнання та інструменти (з інструкції).

Короткі теоретичні відомості (складаються на основі вивчення літератури з даного питання, в обсязі 2-3 сторінки).

Рекомендована література (з інструкції).

Завдання до роботи (з інструкції).

Звіт про роботу (складається після виконання роботи, завершується висновком).

Без оформленого протоколу студент до практичної роботи не допускається. Після перевірки наявності оформленого протоколу проводиться обговорення питань щодо виконання роботи.

Якщо студент не може відповісти на питання, то до роботи не допускається.

Виконання роботи відбувається під керівництвом викладача та лаборанта. Захист практичної роботи проходить під час заняття. При виконанні практичних робіт потрібно дотримуватися правил внутрішнього розпорядку та безпечної роботи.

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

Загальні правила безпечної роботи в кабінеті (майстерні)

Приступати до виконання практичної роботи можна лише після дозволу викладача або лаборанта.

При виконанні практичної роботи не шуміти, своїми діями не заважати оточуючим, користуватись тільки тими приладами, які передбачені інструкцією до практичної роботи.

У випадку виявлення несправності в обладнанні практичної роботи негайно повідомити викладача.

II. Вимоги безпеки перед початком роботи

Оглянути і підготувати робоче місце, перевірити наявність і справність комплектуючих елементів практичної роботи.

На робочому місці не повинно бути зайвих приладів та предметів.

Ознайомитися з призначенням приладів та інших елементів практичної роботи.

Перевірити надійність заземлення елементів практичної роботи, у випадку його відсутності або неполадок повідомити керівника занять.

Перевірити початкове положення органів керування. Встановити їх в положення, яке відповідає методичним вказівкам.

III. Вимоги безпеки під час виконання роботи

Згідно з методичними вказівками підготувати практичну роботу для проведення і запропонувати керівнику перевірити правильність підготовки.

Після перевірки та дозволу викладача на підключення напруги приступати до виконання роботи.

Всі операції проводити згідно з методичними вказівками.

При виконанні практичної частини роботи дотримуватися обережності.

Вимірювальні прилади та органи управління розташувати так, щоб було зручно керувати двигунами та рукоятками, а також проводити спостереження.

У випадку будь–якої несправності вимкнути напругу і попередити керівника.

Важкі деталі не можна ставити на край столу і пересувати, щоб не допустити їх падіння.

Під час виконання практичної роботи не знімати захисних пристроїв з обладнання.

Студентам забороняється самостійно виконувати ремонтні роботи і усувати несправності.

IV. Вимоги безпеки після закінчення роботи

Вимкнути напругу на обладнанні.

Привести робоче місце в початкове положення.

Здати робоче місце викладачу чи лаборанту.

У випадку одержання травм негайно виключити обладнання і приступити до надання першої медичної допомоги потерпілому.

Практичне заняття №1

Тема. Визначення геометричних параметрів ріжучих інструментів для токарних, свердлильних та фрезерних верстатів.

Мета. Навчитися визначати геометричні параметри ріжучих інструментів різних видів металообробних верстатів, які використовуються на практичних заняттях у шкільних навчальних майстернях

Студенти повинні знати:

будову металообробних верстатів та їх маркування;

класифікацію та будову ріжучих інструментів металообробних верстатів;

геометричні параметри ріжучих інструментів.

Студенти повинні вміти:

користуватись різними видами контрольно-вимірювальних приладів і пристроїв;

визначати геометричні параметри ріжучих інструментів.

Обладнання та матеріали. Ріжучі інструменти токарних, свердлильних та фрезерних верстатів, лінійка, кутомір, мікрометр, штангенінструмент.

Література. В.М. Нікіфоров. Технологія металів і конструкційні матеріали. – К.: Вища школа, 1984. – С.232-236, 236-238, 238-239.

Теоретичні відомості

Основи технічних вимірювань

Щоб забезпечити встановлену технічними умовами і кресленнями якість продукції, а також запобігти або усунути брак у ході виробництва, на всіх промислових підприємствах здійснюють технічний контроль.

У машинобудуванні оцінюють такі найбільш важливі параметри деталей: лінійні розміри — діаметри і довжини; відхилення від правильної геометричної форми — овальність, непаралельність, непрямолінійність і т. п.; шорсткість поверхні та ін. Відповідно до цього існують засоби і методи вимірювання.

Точність показів вимірювальних засобів значною мірою залежить від температури, при якій виконують вимірювання. Нормальна температура вимірювання за ГОСТом повинна становити 20 °С.

-403860635000Вимірювання довжин. Для вимірювання довжин користуються мірами або вимірювальними приладами.

При виготовленні вимірювальних приладів і перевірці точності їх застосовують мірні плитки — плоскопаралельні кінцеві міри довжини. Мірні плитки (рис. 179, а) виготовляють, як правило, у формі прямокутних паралелепіпедів; робочий розмір (вказаний на плитці)—відстань між двома робочими протилежними площинами. Робочі площини плиток після шліфування старанно підганяють до заданої точності. Робочі розміри плиток встановлені за ГОСТом від 0,3 до 1000 мм. Плитки комплектують у набори так, що, з'єднуючи їх, можна скласти будь-який розмір через 0,0005 мм* у межах набору починаючи з 1 мм. При складанні блоків з плиток використовують здатність плиток «притиратися», тобто міцно з'єднуватися одна з одною, що дуже зручно під час застосування їх.

До однозначних мір належать щупи (рис. 179, б)—набір пластин з паралельними поверхнями; дійсним розміром є товщина кожної пластинки. Щупи використовують в основному для вимірювання малих зазорів між поверхнями складених деталей. За ГОСТом щупи випускають наборами по 8—16 шт. товщиною від 0,03 до 1 мм.

Значно поширеною різновидністю міри є калібри, які широко застосовують у серійному і масовому виробництві. На рис. 180, а показано схему контролю отвору граничним калібром-пробкою, а на рис. 180, б — схему контролю вала граничним калібром-скобою (1 — прохідна частина, 2— непрохідна частина). Розміри прохідної (Пр) і непрохідної (Не) сторін частин калібрів відповідають найбільшому і найменшому граничним розмірам. При контролі граничними калібрами деталі будуть прийняті в тому разі, коли прохідна сторона калібр а проходить в отвір або надівається на вал, а непрохідна відповідно не проходить.

Профільні калібри і шаблони застосовують для перевірки контурів деталей, в основному криволінійної форми. На рис. 181 наведено приклад контролю фасонної поверхні деталі 1 шаблоном 2. Неспівпадання контурів поверхні, що перевіряється, з контурами шаблона виявляють світловою щілиною (контроль «на просвіт»).

80010062801500-22860062801500Спосіб контролю калібрами і шаблонами дуже простий, не вимагає високої кваліфікації і виключає можливість помилок. Проте при контролі калібрами немає можливості встановити дійсний розмір.

Вимірювальні прилади та інструменти застосовують для вимірювання не одного, а всіх розмірів, які охоплює Інструмент. Із великої різноманітності таких приладів та інструментів розглянемо штрихові — лінійки і штангенциркулі; переносні — кронциркулі, нутроміри; інструменти з гвинтовими парами, мікрометри, важільно-механічні прилади — індикатори.

Штрихова лінійка 1 (рис. 182) — найпростіший вимірювальний інструмент. її безпосередньо прикладають до виробу або встановлюють у стояку на розмічальній плиті. Ціна поділки лінійки 1 мм, а на деяких 0,5 мм. Довжина лінійок — від 150 до 1000 мм. Для вимірювання великих довжин застосовують складані лінійки і гнучкі стальні стрічки (рулетки).

Кронциркуль 2 (рис. 182) і нутромір застосовують відповідно для вимірювання зовнішніх і внутрішніх розмірів деталей. Відлічують розміри по лінійці, як показано на рис. 182.

Штангенциркулі (рис. 183, а) широко застосовують у машинобудуванні для вимірювання зовнішніх і внутрішніх розмірів, а також глибини і висот. Штанга 6 штангенциркуля — лінійка з основною шкалою та губками 1 і 2. По штанзі пересувається рамка 5 з губками 3 і 9 та глибиноміром 7. Рамку на штанзі закріплюють гвинтом 4. Розміри відлічують по основній шкалі і ноніусу 8, що є допоміжною шкалою на рамці, призначеною для відліку часток міліметра. В СРСР за стандартом випускають штангенциркулі з ноніусами, які дають точність відліку до 0,1, 0,05 і 0,02 мм.

228600058420000На рис. 183, б зображено основну шкалу / і ноніус 2 з величиною відліку 0,1 мм у нульовому положенні. Шкалу цього ноніуса виготовлено при діленні 19 мм на 10 частин. Отже, кожна поділка ноніуса має розмір 1,9 мм, тобто на 0,1 мм менший від поділок основної шкали (2 мм). Якщо пересувати ноніус праворуч, то перш за все штрих 1 ноніуса збіжиться із штрихом основної шкали, при ньому нульова поділка ноніуса відійде від нульової поділки основної шкали на 0,1 мм. При дальшому пересуванні ноніуса із штрихами основної шкали співпадатимуть послідовно штрихи 2, 3, 4 і т. д. до 10, причому відстань між нульовими штрихами відповідно становитиме 0,2, 0,3, 0,4 і далі до 1,0 мм.

Для відліку розміру по штангенциркулю треба кількість цілих міліметрів узяти по основній шкалі до нульового штриха ноніуса, а кількість десятих часток міліметра взяти по ноніусу, визначивши, який штрих ноніуса збігається із штрихом основної шкали. На рис. 183, в наведено розмір 46,4 мм.

Щоб мати ноніус з відліком на ньому 0,05 мм, ділять 39 мм на 20 частин, тоді кожна поділка ноніуса на 0,05 мм менша, ніж 2 мм.

Для ноніуса з відліком на ньому 0,02 мм ділять 49 мм на 50 частин, тоді кожна поділка ноніуса аа 0,02 мм менша, ніж 1 мм.

Крім штангенциркуля виготовляють інші штангенінструменти — штангенглибиномір, щтангенвисотомір (штангенрейсмус).

Мікрометр (рас. 184, а) застосовують для більш точних вимірювань. Робота мікрометра ґрунтується на перетворенні обертального руху в лінійний. У скобі 1 мікрометра при обертанні барабана 6 переміщується мікрометричний гвинт З, між торцем якого і п'яткою 2 розміщують вимірювану деталь. Крок метрометричного гвинта дорівнює 0,5 мм, а конусна поверхня барабана 6 поділена на 50 рівних частин; отже, поворот барабана 6 на одну поділку відповідає переміщенню гвинта З на 0,01 мм. На стеблі 5 через 0,5 мм нанесені поділки для відліку розмірів. Цілі міліметри відлічують по нижній шкалі (рис. 184, б), а півміліметри — по верхній, зміщеній відносно нижньої на 0,5 мм. Постійність вимірювального зусилля забезпечує тріскачка 7 з тарованою пружиною, за допомогою якої обертають барабан. Гвинт (вимірювальний стержень) 3 закріплюють стопором 4.

251460080010000Вимірювальне переміщення мікрометричного гвинта становить 25 мм. Мікрометри випускають з границями вимірювань 0—25, 25—50, 50—75 і т. д. до 300 мм, далі 300—400, 400—500 і 500— 600 мм. Мікрометри для розмірів понад 300 мм мають змінні п'ятки, щоб забезпечити перекриття всього інтервалу вимірювань при переміщенні гвинта, яке дорівнює 25 мм.

На рис. 184, а зображено мікрометр з границями вимірювань 0,25 мм, що вказано на скобі. На рис. 184, б наведено приклад відліку по мікрометру розміру 9,76 мм.

Крім мікрометрів для вимірювання зовнішніх розмірів виготовляють мікрометричні нутроміри для вимірювання діаметрів отворів і мікрометричні глибиноміри.

Індикатори (рис. 185) широко застосовують для перевірки биття деталей, паралельності поверхонь і т. п., а також використовують у багатьох вимірювальних приладах і пристроях. Ціна поділки шкали Індикатора становить 0,01, 0,002 і 0,001 мм, діапазон вимірювання 3—10 мм. Механізм для переміщення вимірювального стержня 3 індикатора, який складається із зубчастих коліс, рейки та інших деталей, міститься всередині корпуса 4. Цілі міліметри відлічують по шкалі І, а частки міліметра — по шкалі 2.

Вимірювання кутів. Кути, як і довжини, вимірюють одномірними або універсальними вимірювальними приладами.

Кутові плитки (рис. 186) є стальними призмами з отворами для кріплення до державок. Робочі сторони плиток виконують під заданим кутом з точністю ±(2—3)". Набори плиток трикутної або чотирикутної форми дають можливість складати кути в межах від 10 до 350°. Кутові плитки застосовують для встановлення і контролю інструментів, які використовуються при перевірці кутів. Косинці (рис. 187, а) застосовують для перевірки прямих кутів, а шаблони (рис. 187, б) —для перевірки Інших кутів.

Конічні калібри-в т у л к и (рис. 188, а) використовують для контролю зовнішніх конусів, а конічні калібри-пробки (рис. 188, б) — для контролю внутрішніх конусів. Деталь при контролі-калібром вважається виготовленою в межах допуску, якщо торець її не виходить за межі виступу в або рисок на калібрах-пробках.

На рис. 189 показано універсальний кутомір. На секторі 1 кутоміра 2400300-34290000нанесена основна шкала в градусах. Із сектором 1 шарнірно зв'язаний сектор 2, на якому нанесено ноніус з величиною відліку 2. Вимірювану деталь вміщують між пластинкою 3, жорстко зв'язаною із сектором І, кутником 4 (або закріпленою на ньому лінійкою 5), жорстко зв'язаним із сектором 2, Переміщуючись по сектору Д сектор 2 в той же час обертається біля точки О, яка є центром приладу.

МЕТАЛОРІЗАЛЬНІ ВЕРСТАТИ ТА ІНСТРУМЕНТИ

Елементи різання та геометрія різця

 додатних кутах різець більш стійкий, проте оброблена поверхня може бути пошкоджена стружкою, яка сходить, тому такі різці застосовують для попередньої (чорнової) обробки.

Свердління, зенкерування і розвертання

Фрезерування

Завдання до виконання практичної роботи

Ознайомитися з теоретичними відомостями.

Визначити геометричні параметри ріжучих інструментів різних видів металообробних верстатів.

Дані показники занести в таблицю, де вказати назви ріжучих інструментів, кутів та їх параметри.

Скласти звіт виконання практичної роботи.

Практичне заняття №2

Тема. Заточування ріжучих інструментів різними інструментами.

Мета. Навчитися заточувати ріжучі інструменти різними видами різальних інструментів.

Студенти повинні знати:

будову заточувальних верстатів;

класифікацію та будову ріжучих інструментів;

геометричні параметри ріжучих інструментів.

Студенти повинні вміти:

користуватись різними видами заточувальних інструментів;

перевіряти ступінь загострення ріжучих інструментів.

Обладнання та матеріали. Ріжучі інструменти токарних, свердлильних та фрезерних верстатів, наждачний папір, шліфкамні.

Література. М.І. Макієнко. Загальний курс слюсарної справи. – К.: Вища школа, 1994. – С.146-150, 256-257.

Короткі теоретичні відомості

ЗАГОСТРЕННЯ СПІРАЛЬНИХ СВЕРДЕЛ

ЗАГОСТРЕННЯ ТА ДОВЕДЕННЯ ТРИГРАННИХ ШАБЕРІВ

Завдання до виконання практичної роботи

Ознайомитися з теоретичними відомостями.

Ознайомитись з правилами безпечної роботи на заточувальних верстатах.

Провести заточування різних ріжучих інструментів (отримати у викладача).

Скласти звіт виконання практичної роботи.

Практичне заняття №3

Тема. Класифікація та призначення різьбооброблюваних інструментів.

Мета. Навчитися обирати необхідні різьбооброблювані інструменти відносно технічних вимог нарізання зовнішніх і внутрішніх різьб.

Студенти повинні знати:

класифікацію та будову різьбонарізних інструментів;

технологію нарізання зовнішніх та внутрішніх різьб.

Студенти повинні вміти:

користуватись різними видами різьбонарізних інструментів;

визначати елементи нарізання різьби та нарізати зовнішню і внутрішню різьбу.

Обладнання та матеріали. Різьбонарізні інструменти, заготовки для нарізання різьби як зовнішньої, так і внутрішньої.

Література. М.І. Макієнко. Загальний курс слюсарної справи. – К.: Вища школа, 1994. – С.193-220.

Теоретичні відомості

Найпоширенішими з'єднаннями деталей машин є різьбові. Широко застосування різьбових з'єднань у машинах і механізмах пояснюється їхньою простотою й надійністю, зручністю регулювання затягання, а також можливістю їх розбирання й повторного складання бач заміни деталі.

-259715438785Нарізуванням різьби називається її утворення зняттям стружки (а також пластичним деформуванням) на зовнішніх або внутрішніх поверхнях заготовок деталей.

Різьба буває зовнішньою й внутрішньою. Деталь (стержень) із зовнішнього різьбою називається гвинтом (рис. 253, а), а з внутрішньою — гайкою (рис. 253,б) Ці різьби виготовляють на верстатах і вручну. Розглянемо виготовлення різьб вручну.

-41910052705Гвинтову лінію можна уявити собі так. Візьмемо циліндричний стержень діаметром D і вирізаний з паперу або фольги прямокутний трикутник ABCу сторона якого А В дорівнює довжині кола циліндра πD, тобто 3,14D (рис. 254). Обкрутимо трикутник ABC навколо циліндра так, щоб сторона А В збігалася з колом нижньої основи циліндра. Тоді інша сторона ВС трикутника розміститься на твірній, а гіпотенуза АС утворить на поверхні циліндра гвинтову лінію. При цьому сторона трикутника ВС становитиме крок гвинтової лінії, сторона АС — довжину одного витка, а кут CAB -— кут підйому гвинтової лінії (α).

Залежно від напряму підйому витків на циліндричній поверхні гвинтова лінія (різьба) може бути правою чи лівою. Якщо гвинтова лінія ари навертанні трикутника на циліндр, віддаляючись від основи, поступово піднімається зліва направо, тобто проти годинникової стрілки (рис. 254, а, б), то вона називається правою, відповідно і різьба буде правою. Якщо гвинтова лінія при навертанні трикутника на циліндр, віддаляючись, поступово піднімається справа наліво, тобто за годинниковою стрілкою (рис. 254, в, г), то вона називається лівою, відповідно і різьба буде лівою.

-1905428625Правими гвинтова лінія й відповідна їй різьба називаються тому, що для загвинчування гвинта з цією різьбою гвинт (або гайку) трeбa обертати вправо, тобто за годинниковою стрілкою (рис. 255, а), При лівій різьбі гвинт (або гайку) для загвинчування слід обертати вліво, тобто проти годинникової стрілки (рис. 255, б). У машинобудуванні найчастіше застосовують праві різьби.

Круглий поперечний переріз матеріалу, що залишився після нарізування різьби (рис. 256),— це внутрішній поперечний переріз різьби, а діаметр цього перерізу — внутрішній діаметр різьби. Зовнішній діаметр стержня є номінальним діаметром різьби (d), або діаметром різьби.

ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ РІЗЬБИ

ПРОФІЛІ РІЗЬБИ

Основні типи різьб та їх позначення

.

ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ НАРІЗУВАННЯ РІЗЬБИ

НАРІЗУВАННЯ ВНУТРІШНЬОЇ РІЗЬБИ

НАРІЗУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ РІЗЬБИ

Процес нарізування різьби

.

Прогресивні способи нарізування й законтрювання різьби

.

Завдання до виконання практичної роботи

Ознайомитися з теоретичними відомостями.

Ознайомитись з правилами нарізанні різі.

Провести нарізанні зовнішньої та внутрішньої різі (інструменти та заготовки отримати у викладача).

Скласти звіт виконання практичної роботи.

Практичне заняття №4

Тема. Застосовування верстатних пристроїв та допоміжних інструментів.

Мета. Навчитися обирати та застосовувати допоміжні пристрої та інструменти в залежності від конкретних умов різання.

Студенти повинні знати:

1) інструменти металообробних верстатів;

2) пристрої і пристосування металообробних верстатів.

Студенти повинні вміти:

1) визначати допоміжні пристрої за напрямком їх використання;

2) встановлювати допоміжні пристрої і пристосування на металорізальні верстати;

3) користуватися інструментами металообробних верстатів.

Обладнання та матеріали. Допоміжні інструменти та пристрої, металообробні верстати.

Література. В.М. Нікіфоров. Технологія металів і конструкційні матеріали. – К.: Вища школа, 1984. – С.250-284.

Теоретичні відомості

Обладнання і пристрої до верстатів. Велике значення при обробці на верстатах має обладнання, яке постачає завод-виготовлювач верстатів одночасно з верстатом. За допомогою цього обладнання встановлюють і закріплюють заготовки та інструменти. Крім обладнання на заводах, де експлуатуються верстати, проектують і виготовляють пристрої, які застосовують для тієї самої мети, коли обладнання не забезпечує встановлення і кріплення заготовок та інструментів за технологічним процесом, розробленим заводом, а також для механізації й автоматизації обробки, підвищення точності обробки заготовок.

Проектування і виготовлення обладнання — найважливіший етап підготовки виробництва. Наприклад, для випуску автомобіля «Москвич» потрібно більш як 5400 пристроїв і контрольних приладів; з переходом на виготовлення подібних машин іншої конструкції більшість цих пристроїв непридатна. У зв'язку з цим велике значення має розроблена в СРСР система універсально-збірних пристроїв (УЗП), що дає змогу в 2—3 рази скоротити час і затрати на підготовку виробництва і в десятки разів знизити витрати металу на пристрої. Суть УЗП полягає в тому, що токарні, фрезерні, шліфувальні та інші пристрої, а також контрольні прилади складають із стандартних деталей. Коли потреба в пристрої відпадає, його розбирають, а деталі використовують для складання нових пристроїв.

Обладнання до токарно-гвинторізних верстатів

.

Пристрої до свердлильних верстатів

 

Пристрої для фрезерних верстатів

.

Завдання до виконання практичної роботи

Ознайомитися з теоретичними відомостями.

Ознайомитися з правилами безпечної роботи на механічному обладнанні.

Визначити допоміжні пристосування і пристрої до металорізальних верстатів.

Встановити обладнання на необхідне механічне устаткування.

Ввімкнути верстат та провести операцію обробки різання металів з використанням допоміжних пристроїв.

Скласти звіт виконання практичної роботи в зошит.

Практичне заняття №5

Тема. Стандартизація показників якості механічної обробки.

Мета. Навчитись визначати шорсткість оброблених поверхонь різанням.

Студенти повинні знати:

поняття шорсткості поверхонь;

основні способи позначення шорсткості на кресленнях;

способи визначення шорсткості оброблених поверхонь.

Студенти повинні вміти:

користуватися контрольно-вимірювальними приладами і пристроями для визначення шорсткості поверхонь деталей;

визначати способи виготовлення деталей;

визначати шорсткість поверхонь деталей різними способами.

Обладнання і матеріали. Деталі, що обробляються; контрольно-вимірювальні прилади.

Література. В.М. Нікіфоров. Технологія металів і конструкційні матеріали. – К.: Вища школа, 1984. – С.216-232.

Короткі теоретичні відомості

Шорсткістю поверхні називається сукупність нерівностей поверхні з відносно малим кроком на базовій довжині. Базова довжина 1 (рис. 177) ділянки поверхні для вимірювання шорсткості призначається залежно від вимог при експлуатації із ряду

(ГОСТ 2789—73) 0,01; 0,03; 0,08; 0,025; 0,8; 2,5; 8; 25 mm. ГОСТом встановлені такі параметри шорсткості поверхні: середнє арифметичне відхилення профілю Ra, висота нерівностей профілю по десяти точках RZ, середній крок нерівностей Sm (по середній лінії т), середній крок нерівностей по вершинах S, відносна опорна довжина профілю tp — відношення опорної довжини профілю ηp (яка дорівнює сумі відрізків bі, що відсікаються лінією на заданій висоті Р) до базової довжини в процентах: Частіше від інших параметрів регламентуються Ra і Rz.

Ra визначається в мкм як середнє арифметичне з абсолютних значень відхилень профілю у (рис. 177) від середньої лінії т у межах базової довжни l:

Rz визначається в мкм як відстань між п'ятьма вищими і п'ятьма нижчими точками профілю в межах базової довжини:

На кресленнях шорсткість поверхонь вказується числовими значеннями одного або кількох параметрів (Ra, Rz, Sm, S, tp) над одним з наступних знаків:

9144003683000знаком позначають поверхню, утворену видаленням шару матеріалу механічною (точінням, струганням), хімічною (травленням) або іншою обробкою;

знаком позначають поверхню, утворену без видалення шару матеріалу: литтям, куванням, волочінням та ін.;

знаком позначають поверхні, метод обробки яких не встановлюється.

-34290016065500Поверхню з ненормованою шорсткістю не позначають взагалі. На рис. 178 наведено приклади позначення шорсткості поверхні. Якщо обробка даного виду є єдино можливою для утворення поверхні потрібної якості, то вказується вид обробки (рис. 178, а), в інших випадках вид обробки не вказують (рис. 178, б) величину Ra вказують без символу (рис. 178, а, б), інші параметри — з відповідними символами. Праворуч під поличкою зазначають базову довжину 1 (рис. 178, в) і, якщо потрібно, умовне позначення напряму шорсткості. Базову довжину можна не вказувати, якщо її величину взято згідно із стандартом (табл. 1).

Таблиця 1

Завдання до виконання практичної роботи

Ознайомитися з теоретичними відомостями.

Визначити шорсткість поверхонь деталей, оброблених на металорізальних верстатах (фрезерному, свердлильному та фрезерному).

Показники вимірювань занести в таблицю, де вказати назву деталі, шорсткість оброблюваних поверхонь при першому вимірюванні, другому, третьому та середнього значення.

Скласти звіт виконання практичної роботи в зошит.

Практичне заняття №6

Тема. Визначення елементів і кутів різання ручних ріжучих столярних інструментів та ріжучих інструментів для деревообробних верстатів.

Мета. Навчитись визначати елементи та кути різноманітних ріжучих інструментів.

Студенти повинні знати:

поняття елементів різання ріжучих інструментів;

кути різання столярних ріжучих інструментів;

елементи ріжучих інструментів деревообробних верстатів.

Студенти повинні вміти:

користуватися контрольно-вимірювальними приладами і пристроями для визначення кутів різання столярними інструментами;

визначати елементи різання різних ріжучих інструментів.

Обладнання і матеріали. Різноманітні кутоміри. Ріжучі інструменти до ручних столярних інструментів та деревообробних верстатів.

Література. Л.Н. Крейндлін. Столярні роботи: Підручник/Пер. з рос. В.К.Сидоренко. – К.: Вища школа, 1993. – С.11-14.

Короткі теоретичні відомості

ОСНОВИ РІЗАННЯ ДЕРЕВИНИ

Різання деревини здійснюється під час переміщення різця по деревині або деревини щодо різця. Лінія відносного руху різця називається траєкторією різання.

Завдання до виконання практичної роботи

Ознайомитися з теоретичними відомостями.

Визначити грані та кути різців, вимірюваних кутів різців.

Показники вимірювань занести в таблицю, де вказати назву різця, кут різання оброблюваних поверхонь, кут загострення, передній та задній кути різця.

Скласти звіт виконання практичної роботи в зошит.

Практичне заняття №7

Тема. Визначення форми та величини кутів зубів пилок в залежності від основних випадків різання деревини: вздовж волокон, поперек і мішаного.

Мета. Навчитись визнавати випадки рвання деревини відносно напрямків розташування волокон та відносно цього відповідний профіль зубів пилок.

Студенти повинні знати:

види пилок у відповідності до видів виконуваних робіт;

основні способи пиляння деревини;

кути загострення зубів пилок;

підготовку та налаштування пилок до роботи.

Студенти повинні вміти:

визначати напрям волокон деревини;

вибирати види пилок у відповідності з видом обробки;

готувати різні види пилок до роботи (загострювати, налаштовувати тощо).

Обладнання і матеріали. Пилки з зубами різноманітних профілів. Малюнки випадків різання деревини відносно напрямку розташування волокон та профілів різноманітних пилок.

Література. Л.Н. Крейндлін. Столярні роботи: Підручник/Пер. з рос. В.К. Сидоренко. – К.: Вища школа, 1993. – С.23-34.

Теоретичні відомості

Під час пиляння деревини дістають бруси, бруски, дошки. Розпилюють деревину ручними або електричними пилками.

Пилка має вигляд стрічки (чи диска) з нарізаними на ній зубцями (різцями). Кожний зубець (рис. 9) пилки має три різальні кромки — одну передню коротку і дві бічні. У пилок для поздовжнього розпилювання деревини зубці короткою різальною кромкою перерізають волокна деревини, а бічними розділяють їх між собою за напрямом. Зубці цих пилок мають пряме загострення і за формою нагадують трикутник, тому ними можна пиляти лише в один бік. Зубці пилок для поперечного розпилювання найчастіше мають форму рівнобедреного трикутника і двостороннє загострення, тому ними можна пиляти в обидва боки. У цих пилок коротка різальна кромка розділяє волокна, а бічні перерізають їх. Зубці пилок мають такі параметри: відстань між двома сусідніми вершинами-є кроком, а відстань між основою 2 і вершиною 4 — висотою зубця. Для видалення тирси, яка утворюється в процесі пиляння, призначена западина 5.

Крім пилок для поздовжнього і поперечного розпилювання є також столярні пилки. Зубці цих пилок мають таку будову, що ними можна пиляти деревину вздовж І впоперек. Столярні пилки мають вигляд рівнобедреного трикутника з прямим кутом, направленим у бік пиляння. Розміри різальних кутків зубців становлять

середню величину між кутами, які вибрані у зубців пилок для поздовжнього і поперечного розпилювання.

Ручні пилки

.

Підготовка ручних пилок до роботи

.

Прийоми роботи ручними пилками

.

Переміщати електропилку по матеріалу слід прямолінійно і рівно, без поштовхів і перекосів. У разі швидкого переміщення пилки по матеріалу може статися заклинювання пиляльного диска, перевантажиться двигун, що призведе до його псування.

При заклинюванні пиляльного диска у матеріалі електропилку треба відсунути назад і тільки після звільнення пиляльного диска, коли він набере потрібну частоту обертання, можна продовжувати пиляння. Якщо у разі заклинювання пиляльний диск зупиниться, то потрібно негайно вимкнути електродвигун. Переміщають пилку по матеріалу так, щоб пиляльний диск спрямовувався точно за розміткою. Закінчивши роботу, електропилку відключають від мережі, чистять гасом, змащують і кладуть для збереження у спеціальний ящик.

Техніка безпеки під час роботи з електропилками

.

Завдання до виконання практичної роботи

Ознайомитися з теоретичними відомостями та правилами ТБ при роботі з ручним інструментом.

Вибрати відповідну пилку відносно напрямку різання нею.

Провести операцію різання деревини та визначити залежність виду пилки від напрямку волокон оброблюваної деревини.

Скласти звіт виконання практичної роботи в зошит.

Практичне заняття №8

Тема. Визначення впливу величини швидкості різання на величину питомої роботи різання.

Мета. Навчитись визначати швидкість різання деревини в залежності від величини питомої роботи різання.

Студенти повинні знати:

способи визначення величину питомої роботи різання;

основні способи пиляння деревини;

підготовку та налаштування інструменти до роботи.

Студенти повинні вміти:

різати деревину ручними ріжучими інструментами та на деревообробних верстатах;

визначати швидкість обробки пиломатеріалів;

готувати різні види пилок до роботи (загострювати, налаштовувати тощо).

Обладнання і матеріали. Ручні ріжучі інструменти. Пилки з зубами різноманітних профілів. Пиломатеріали.

Література. Л.О. Пивоваров та ін. Основи обробки деревини і пластмас. – К.: Рад. школа, 1979. – С.109-110.

Короткі теоретичні відомості

Швидкістю різання 

Завдання до виконання практичної роботи

Ознайомитися з теоретичними відомостями.

Вибрати відповідну пилку та провести операцію різання.

Визначити питому силу різання деревини різних порід та записати їх в таблицю, де вказати породу деревини, площу поперечного перерізу стружки та силу різання.

Скласти звіт виконання практичної роботи в зошит.

Практичне заняття №9

Тема. Визначення впливу кількості різців на ріжучому інструменті та величини радіуса, що описує ріжучий інструмент на шорсткість поверхні, що обробляється різцями, які обертаються.

Мета. Навчитись визначати необхідну кількість різців на ріжучому інструменті, яка вимагається технічними умовами при обробці.

Студенти повинні знати:

види ріжучого інструмента для механічного обробітку деревини;

правила ТБ при роботі з механічним обладнанням майстерень;

технічні характеристики механічного обладнання;

підготовку та налаштування обладнання до роботи.

Студенти повинні вміти:

фугувати та фрезерувати деревину;

визначати кількість різців ріжучого інструменту;

готувати різні види інструментів до роботи, налаштовувати його тощо.

Обладнання і матеріали. Фугувальні, рейсмусові та фрезерні верстати. Пиломатеріали.

Література. Л.О. Пивоваров та ін. Основи обробки деревини і пластмас. – К.: Рад. школа, 1979. – С.111-112.

Короткі теоретичні відомості

Тепер широко застосовують обертові різці. Характерною особливістю обробки обертовими різцями є утворення хвилястої поверхні (мал. 1). Чистота такої поверхні визначається довжиною хвилі l і глибиною западин h.

Мал. 1. Поверхня, оброблена обертовими різцями.

Довжина хвилі залежить від подачі, кількості різців на різальному інструменті та частоти його обертання. Чим менша подача, тіш менша довжина хвилі. Довжина хвилі також зменшується при збільшенні кількості різців і частоти обертання інструмента. Довжина хвилі визначається за такою формулою:

де u — швидкість подачі, м/хв; п — частота обертання шпинделя, 1 об/с; Z — кількість різців на різальному інструменті.

Глибина западин при однаковій подачі та за інших однакових умов визначається радіусом різання. Радіус різання — це відстань від кромки різця до. осі шпинделя. Чим більший радіус різання, тим менша глибина западин при, однаковій довжині хвилі. Нормальною вважається довжина хвилі до 3 мм. При цьому глибина западин на поверхнях деталей безпосередньо після обробки на сучасних верстатах з великими подачами становить від 50 до 200 мкм. Технічні вимоги до чистоти поверхонь, підготовлюваних для різних цілей, різні; наприклад, глибина западин і нерівностей на поверхнях,, підготовлених під склеювання, повинна бути в межах 25—40 мкм. Для поверхонь, що їх мають покривати непрозорими фарбами, допускається глибина нерівностей до 8 мкм, а під прозорі лаки — до 3 мкм. Вищі вимоги ставляться до чистоти поверхонь, що їх мають полірувати. Найменші нерівності на блискучій полірованій поверхні дуже помітні, тому під полірування глибину нерівностей доводять до 1 мкм.

Крім розглянутих явищ і факторів, на чистоту поверхні істотно впливають напрям і швидкість різання, товщина стружки, кут різання, підпор волокон перед різцем, надламування стружки, особливості будови деревини. Найчистіші поверхні деревини утворюються, коли різати вздовж волокон. Досить чисті поверхні можна дістати при торцевому різанні, якщо знімати дуже тонку стружку. Різання поперек волокон чистої поверхні не дає, бо в цьому напрямі зв'язок між волокнами дуже слабкий, волокна легко вириваються,, утворюючи нерівності, ворс і шорсткість. Із збільшенням швидкості різання чистота обробки поліпшується не тільки тому, що зменшується довжина хвилі, а й тому, що волокна стружки перерізуються без згинання і відщеплення від деревини.

Товста стружка має більшу опірність згинанню і надламуванню, ніж тонка. Тому вона ще до перерізування різцем відщеплюється від основної деревини, утворюючи надриви й, нерідко, випереджаючі тріщини. Чим тонша стружка, тим чистіша оброблена поверхня. Коли деталі зачищають на циклювальних верстатах, товщину стружки доводять до 10—15 мкм.

Збільшення кута різання сприяє надламуванню стружки й підвищенню чистоти обробки. Якщо кут різання досягає 90°, то відбувається не різання, а скобління; при цьому зіскоблюється дуже тонка стружка, але ефективність обробки стає дуже низькою.

Як уже зазначалося, в роботі обертового різця поєднується поздовжнє й торцеве різання. Перед виходом такого різця виникає зусилля, що прагне відщепити верхній шар деревини. Відщеплення і відрив частинок деревини погіршує чистоту обробки. Щоб частинки деревини не відщеплювалась і не відривались, треба забезпечити підпір волокон перед різцем — притиснути верхні шари деревини назустріч різцю. Чим ближче до траєкторії різця зосереджується підпираюча сила, тим чистішою виходить оброблена поверхня.

У ручному рубанку волокна деревини підпирає передній край льотка в підошві колодки; на верстатах цей підпір забезпечується спеціальними пристроями. Крім підпору волокон, для утворення чистої і гладенької поверхні передбачається надламування стружки відгинанням її по ходу різця й розчленування на дрібніші частинки. В ручному рубанку стружку надламує так званий горбатик, а на фугувальних і рейсмусних верстатах — спеціальні стружколоми на різцях перед кромкою.

На чистоту обробки значно впливає, будова деревини. Відщепи, вириви, ворсистість і нерівності часто утворюються поблизу сучків, на косошарих і завилькуватих ділянках, а також у випадках, коли ріжуть проти шару, в так-званий задир.

Завдання до виконання практичної роботи

Ознайомитися з теоретичними відомостями.

Підготувати ріжучий інструмент до роботи.

Провести операцію різання деревини та визначити величину радіуса, що описує ріжучий інструмент на шорсткість поверхні, що обробляється різцями, які обертаються.

Скласти звіт виконання практичної роботи в зошит.

Практичне заняття №10

Тема. Перевірка круглопиляльного верстата на технологічну точність і шорсткість обробки. Настройка верстата до роботи.

Мета. Навчитись перевіряти верстати на точність та шорсткість обробки, налагоджувати верстат до роботи.

Студенти повинні знати:

порядок підготовки верстатів до роботи;

правила ТБ при роботі з механічним обладнанням майстерень;

технічні характеристики механічного обладнання;

налаштування обладнання на точність обробки.

Студенти повинні вміти:

готувати круглопиляльний верстат до роботи;

визначати шорсткість обробки матеріалів.

Обладнання і матеріали. Круглопиляльні верстати. Пиломатеріали різних порід.

Література. Л.О. Пивоваров та ін. Основи обробки деревини і пластмас. – К.: Рад. школа, 1979. – С.144-146.

Короткі теоретичні відомості

-1143002635250

Мал. 1

00

Мал. 1

-22860074803000Універсальний круглопиляльний верстат Д-5 (мал. 1) призначений для поздовжнього й поперечного розпилювання. У внутрішній порожнині масивної станини встановлено асинхронний двигун потужністю 3,2 кВт. Пиляльний вал приводиться в рух клинопасовою передачею. Електродвигун робить 3000 об/хв, а пиляльний диск —2800 об/хв. Коли діаметр пиляльного диска 500 мм, швидкість різання становить близько 73 м/с. Розмір робочої частини пиляльного диска 4 регулюють, піднімаючи і опускаючи робочий стіл 3 за допомогою підйомного механізму, що приводиться в рух маховичком 10. Зверху пиляльний диск закритий рухомим кожухом 5, а знизу — суцільним кожухом 2, що спрямовує тирсу до вихідного розтруба 1. В одній площині з пиляльним диском (за ним) встановлено розклинювальний ніж завтовшки на 0,5 мм більше, ніж ширина пропилу. Для зручності розпилювання заготовок однакових розмірів є напрямна лінійка 6, яка переміщується по напрямних валиках 7 і кріпиться в потрібному положенні затискачами 8. Для пуску й зупинки верстата служить щиток 9.

Для поздовжнього розпилювання застосовують пилки з зубами І і II профілів, для поперченого — ІІІ і IV профілів (мал.2). Пилки для розпилювання деревини твердих порід роблять з дрібнішими зубами, що зумовлює захват порівняно тонкої стружки кожним зубом і, отже, зниження навантаження на нього (табл. 1).

Зуби пилок для поперечного пиляння мають косу двобічну заточку під кутом 41148001143000060-65° для деревини м'яких порід і 70-75° для твердих порід.

40005001762760

Мал. 2 Профілі зубів пиляльних дисків.

а – профілі зубів; б – бархатна пилка; в – бархатна пилка повздовжня.

00

Мал. 2 Профілі зубів пиляльних дисків.

а – профілі зубів; б – бархатна пилка; в – бархатна пилка повздовжня.

Щоб мати чистий пропил, який не потребує стругання,застосовують пилки особливого профілю (мал. 2), які називаються стругальними, або бархатними. У них зуби розміщені групами, у вигляді гребінців. У кожній групі є великий «робочий» зуб, який виконує основну роботу різання, і за ним — 10 дрібних зубів. Стругальні пилки застосовують для поперечного і поздовжнього пиляння. Вони бувають цільні і з вставними зубами. Дискові плоскі пилки виготовляють діаметром від 125 до 1500 мм, завтовшки від 1 до 5,5 мм. Для навчальних майстерень найбільше підходять пилки діаметром до 500 мм.

Таблиця 1

01478915

Мал.3

00

Мал.3

-22860010731500Приступаючи до роботи на круглопиляльному верстаті, треба спершу уважно оглянути його і переконатись у справності всіх пристроїв техніки безпеки, встановити напрямну лінійку паралельно диску пилки. Відстань між поверхнею диска й напрямною лінійкою повинна дорівнювати ширині заготовки з урахуванням відповідного припуску на обробку.Після підготовки пилки до роботи її пропускають вхолосту. Вона повинна обертатися назустріч заготовці. Подавати заготовку треба плавно і рівномірно, без поштовхів і перекосів. Якщо треба розпилювати довгі заготовки, за верстатом встановлюють додаткові опори з роликами; якщо заготовки короткі, обов'язково застосовують штовхачі, щоб руки ненароком не попали в небезпечну зону. На малюнку 3 показано конструкцію найпростішого штовхача і прийоми його застосування.

Завдання до виконання практичної роботи

Ознайомитися з теоретичними відомостями та інструкцією з ТБ при роботі на верстаті.

Підготувати круглопиляльний верстат до роботи.

Провести операцію різання деревини та визначити шорсткість обробки пиломатеріалів, що обробляються.

Дані шорсткості різних порід деревини занести в таблицю, де вказати породу пиломатеріалу, профіль пилки, шорсткість обробки при повздовжньому та поперечному пилянні.

Скласти звіт виконання практичної роботи в зошит.

Практичне заняття №11

Тема. Перевірка фугувального верстата на технологічну точність і шорсткість обробки. Настройка верстата до роботи.

Мета. Навчитись перевіряти верстати на точність та шорсткість обробки, налагоджувати верстат до роботи.

Студенти повинні знати:

порядок підготовки верстатів до роботи;

правила ТБ при роботі з механічним обладнанням майстерень;

технічні характеристики механічного обладнання;

налаштування обладнання на точність обробки.

Студенти повинні вміти:

готувати фугувальний верстат до роботи;

визначати шорсткість обробки матеріалів.

Обладнання і матеріали. Фугувальні верстати. Пиломатеріали різних порід.

Література. Л.О. Пивоваров та ін. Основи обробки деревини і пластмас. – К.: Рад. школа, 1979. – С.147-149.

Короткі теоретичні відомості

Серед різних стругальних верстатів найпоширеніші фугувальні, рейсмусові. На фугувальних верстатах стругають один або два суміжних боки заготовки, іноді в кут, а на рейсмусових стругають з усіх чотирьох боків, надаючи їй заданої товщини й паралельності граней. До найпростіших належать фугувальні верстати типу – СФ4-4, СФ6-2. з ручною подачею і двобічний верстат С2Ф-4 з автоматичною подачею. Фугувальний верстат СФ4-4 (мал. 1) призначений для стругання й вивіряння поверхонь по площині та фрезерування в кут дощок і брусків.

-2286002604135

Мал. 1 Фугувальний верстат СФ4-4

00

Мал. 1 Фугувальний верстат СФ4-4

-22860033147000Робочий стіл верстата зроблено з двох чавунних плит 4 і 9, які встановлено на станині 1. Плити з боку ножового валика 5. мають змінні стальні губки 4 і 6. Ці губки оберігають кінці плит від спрацювання, зменшення зазору між ножами й плитами, а також підпирають волокна під час зрізування стружки. Кожну плиту можна окремо піднімати й опускати за допомогою гвинтового механізму. Готуючи верстат до роботи, задню плиту 3 встановлюють за рівнем різальних кромок ножів, а передню 9 — нижче на товщину піару деревини, який знімається. Чим нижче встановлена передня плита, тим товщий шар деревини Знімається. Зазори між лезами ножів і кромками губок повинні бути мінімальними. Ножовий валик 5 перебуває між плитами, несе на собі два стальних широких ножі і приводиться в рух електродвигуном 2 за допомогою клинопасової передачі. Для пуску й зупинки верстата є пусковий пристрій 10, а для регулювання положення передньої плити — ексцентриково-важільний механізм 8. На столі верстата встановлено напрямну лінійку 7, яку можна пересувати по ширині стола і закріплювати в потрібному положенні.

43434001426210

Мал.2 Автоматично діючий захисний пристрій до фугувального верстата

00

Мал.2 Автоматично діючий захисний пристрій до фугувального верстата

4343400-5969000Для запобігання нещасним випадкам над ножовим валиком встановлено захисний щиток або ширму (мал. 2) з дерев'яних планок. Щиток (ширма) під час роботи відсувається самою заготовкою, яку обробляють, а коли заготовка пройде, то під дією пружини ножовий валик знову закривається.

19196053692525

Мал.3 Автоподавач

00

Мал.3 Автоподавач

-114300125222000Приступаючи до роботи на фугувальному верстаті, треба пересвідчитись," що він цілком справний, і пустити його вхолосту. В кінці подачі заготовку посувають штовхачем, а ще краще — автоподавачем. Автоподавач, показаний на мал. 3, складається з металевого стояка і, по якому за допомогою спеціального хомута 2 і гвинтового механізму 3 переміщується поперечна штанга 4. На кінці штанги закріплено власне подавальний механізм, який складається з фланцевого двигуна 5, черв'ячного редуктора на чотири швидкості і подавальних роликів. Весь механізм уміщено у кожусі 6. Стояк 1 з усіма пристроями, змонтованими на ньому, встановлюють на столі верстата або поруч на окремому фундаменті.

Завдання до виконання практичної роботи

Ознайомитися з теоретичними відомостями та інструкціями з ТБ при роботі на верстаті.

Підготувати фугувальний верстат до роботи.

Провести операцію фугування деревини та визначити шорсткість обробки пиломатеріалів, що обробляються.

Дані шорсткості різних порід деревини занести в таблицю, де вказати породу пиломатеріалу, кількість ножів валу, шорсткість обробки фугованих зразків.

Скласти звіт виконання практичної роботи в зошит.

Практичне заняття №12

Тема. Перевірка фрезерного верстата на технологічну точність і шорсткість обробки. Настройка верстата до роботи.

Мета. Навчитись перевіряти верстати на точність та шорсткість обробки, налагоджувати верстат до роботи.

Студенти повинні знати:

порядок підготовки верстатів до роботи;

правила ТБ при роботі з механічним обладнанням майстерень;

технічні характеристики механічного обладнання;

налаштування обладнання на точність обробки.

Студенти повинні вміти:

готувати фрезерний верстат до роботи;

визначати шорсткість обробки матеріалів.

Обладнання і матеріали. Фрезерні верстати. Пиломатеріали різних порід.

Література. Л.Н. Крейндлін. Столярні роботи /Пер. з рос. В.К. Сидоренко – К.: Вища школа, 1993. – С.132-134.

Короткі теоретичні відомості

На фрезерних верстатах можна створювати профілі у деталей відбиванням кальовок, фальців, пазів, гребенів тощо, виконувати гладеньке фрезерування кромок, обробляти по периметру віконні стулки, кватирки, фрамуги, дверні полотна тощо.

Фрезерні верстати розрізняють за розміщенням шпинделів (верхнє і нижнє), кількістю шпинделів. Випускають верстати таких типів: одношпиндельні ФЛА (легкі), ФСА (середні), ФТА (важкі) з механічною подачею.

Фрезерний верстат має вигляд (рис. 1, а) чавунної станини і з нерухомим столом. На станині розміщений супорт 2 з валом і закріпленим у ньому шпинделем. Супорт переміщується по напрямних у вертикальному напрямі. Привод здійснюється від електродвигуна через пасову передачу.

Роботи на фрезерному верстаті проводять за лінійкою чи за кільцем у шаблонах. За лінійкою здійснюється гладеньке чи профільне фрезерування прямих деталей, а за кільцем — кривих деталей і обробка кромок у рамках (стулках, полотнах дверей тощо).

Прямолінійні кромки фрезерують на верстатах з нижнім розміщенням шпинделя, обладнаних напрямною лінійкою з дугою 14 (рис. 1, в). За допомогою напрямної лінійки можна також виконувати наскрізне чи ненаскрізне фрезерування профілю. Напрямна лінійка складається з двох різних за товщиною частин: передня лінійка 16 тонша, ніж задня лінійка 13, на товщину шару деревини, що знімається.

Передня лінійка повинна бути точно паралельною задній і бути на відстані від неї 1,5...2 мм, а саме, на товщину шару деревини, що знімається. Лінійка має бути точно перпендикулярною до площини столу верстата.

При профільному фрезеруванні заготовки відстань між лінійками також повинна становити 1,5...2 мм, але при цьому фреза висувається щодо лінійки на глибину профілю.

При плоскому фрезеруванні фрезу (головку) 15 встановлюють так, щоб різальні кромки нижнього торця фрези (головки) розміщувались на 3...5 мм нижче від рівня столу.

При ненаскрізному фрезеруванні прямолінійних заготовок на столі кріплять упори, які обмежують довжину фрезерування заготовок.

Працюють на верстаті так: робітник кладе заготовку площиною на стіл і, притискуючи її кромкою, яку треба обробити, до лінійки, насувають на різальний інструмент. Подають заготовку на інструмент без ривків, рівномірно притискуючи до лінійки.

Криволінійні кромки фрезерують за кільцем у шаблонах (рис. 1 г,д).

При наскрізному фрезеруванні заготовок з кривим профілем кромки використовують пристрій (рис. 1 є), який складається з шаблона 17, упора 19 і основи — подушки 20. Заготовку 11 кладуть у шаблон і закріплюють у потрібному положенні притискачем 21. При наскрізному фрезеруванні використовують також пристрій (рис. 1 є), який не має притискача. Заготовки, укладені в шаблони, повинні щільно лежати у них і точно прилягати до упора.

До початку фрезерування заготовка має бути обпиляна (при більшій кривизні) на стрічкопиляльному верстаті з припуском на обробку. Після закріплення заготовки шаблон кромкою 22 притискують до кільця і переміщають вздовж столу, обробляючи заготовку. Непроструговування кромок заготовки утворюється у разі недостатнього припуску на обробку або коли не витримана відстань між передньою і задньою лінійками. Якщо під час роботи профіль деталі спотворюється чи зміщується, то це свідчить про те, що неправильно встановлена фреза щодо робочої площини столу. Хвилястість обробленої поверхні утворюється внаслідок нещільного притискування деталі до напрямних лінійок. Працюючи погано загостреним або тупим інструментом, утворюється моховита поверхня деталі.

Фрезерні верстати з ручною подачею небезпечні в роботі. Найнебезпечніший різальний інструмент (фрези, ножові головки тощо), оскільки під час фрезерування руки робітника знаходяться на близькій відстані від різального інструмента.

Працюючи на верстатах, слід дотримуватись правил з техніки безпеки. Неробоча частина фрези і частини, що виступають (шпиндель), повинні бути огороджені. Під час роботи за лінійкою застосовують притискач (рис. 100, б). При фрезеруванні за кільцем заготовки обробляють тільки у шаблонах; різальну частину фрези (головки) обладнують рухомими захисними пристроями. Не можна здійснювати криволінійне фрезерування навпроти шару деревини.

Розміри отвору у столі для шпинделя не повинні перевищувати діаметр шпинделя більше ніж на 30 мм. Лінійки міцно прикріплюють до дуги. Верстат повинен бути обладнаний гальмівними і блокувальними пристроями.

Працювати на верстаті починають лише після того, як шпиндель повністю набере необхідну частоту обертання. Під час роботи слідкують за тим, щоб заготовка щільно притискувалась до столу і лінійки.

Завдання до виконання практичної роботи

Ознайомитися з теоретичними відомостями та інструкцією з ТБ при роботі на верстаті.

Підготувати фугувальний верстат до роботи.

Провести операцію фугування деревини та визначити шорсткість обробки пиломатеріалів, що обробляються.

Дані шорсткості різних порід деревини занести в таблицю, де вказати породу пиломатеріалу, кількість ножів фрезерної головки, шорсткість обробки різних порід після фрезерування.

Скласти звіт виконання практичної роботи в зошит.

Практичне заняття №13

Тема. Обробка пресованих матеріалів, що мають у своїй основі деревину.

Мета. Навчитись обробляти різні види пресованого матеріалу, виготовляти з них вироби декоративно-прикладного характеру.

Студенти повинні знати:

види та структуру пресованих матеріалів;

правила ТБ при роботі з механічним обладнанням майстерень;

технічні характеристики механічного обладнання.

Студенти повинні вміти:

обробляти пресовані матеріали ручними та механічними інструментами;

готувати інструменти до роботи.

Обладнання і матеріали. Круглопиляльні, фрезерні верстати. Пиломатеріали, які мають у своїй основі деревину.

Література. Л.О. Пивоваров та ін. Основи обробки деревини і пластмас. – К.: Рад. школа, 1979. – С.75-77.

Короткі теоретичні відомості

У столярній справі часто доводиться виготовляти плоскі щитовидні деталі типу кришок столів, бічних стінок, дверей і полиць шаф, кімнатних дверей, легких перегородок тощо. Заготовки для таких деталей доцільно робити промисловим способом на заводах у вигляді особливих щитів — деревних плит. На місці такі плити треба лише розкроїти, припасувати та остаточно обробити деталі з них.

-2286001289050

Мал.1. Столярна плита

00

Мал.1. Столярна плита

-2286003175000Столярна плита (мал. 1) — досить великий щит, склеєний з вузьких рейок і обклеєний з обох боків 1—2 шарами шпона. Щит з рейок називається серединкою, наклеєний шпон — сорочкою. Серединки столярних плит роблять з хвойних і м'яких листяних порід дерев. Для сорочок застосовують шпон сортом не нижче ВВ з берези, бука, вільхи, сосни. Обидві сорочки роблять однакової товщини.

Промисловість випускає також лицювальні столярні плити, які облицьовують дубовим шпоном з одного або з обох боків. Плити бувають розмірами 2500Х1525, 2500X1220, 2120X1270, 1800X1220 мм, завтовшки 16, 19, 25, 30, 35, 40, 45 і 50 мм.

Фанерні плити відрізняються від клеєної фанери товщиною, яка становить від 13 до 45 мм. Набирають їх з лущеного шпона, склеєного фенолформальдегідними, сечовиноформальдегідними і сечовиномеламіновими смолами. Фанерні плити випускають трьох марок: ПФ-А, ПФ-Б і ПФ-В, що позначають головним чином взаємне розміщення листів шпона. Вони бувають однобічні і двобічні, облицьовані струганою фанерою і необлицьовані.

На столярні і фанерні плити йде багато ділової деревини, тим часом у лісопильному і деревообробному виробництві є значні відходи у вигляді стружки, тирси та обрізків, які можна успішно використати у виробництві деревностружкових, деревноволокнистих та інших матеріалів, що за міцністю та іншими властивостями не поступаються перед матеріалами, виготовленими на основі ділової деревини.

Деревностружкові плити — це суцільні щити завтовшки від 5 до 100 мм, завширшки від 1200 до 2400 мм та завдовжки до 5,5 м. Сировиною для таких плит є стружка, тирса, обрізки дощок, обривки шпона тощо. Усі ці відходи подрібнюють і сортують за розмірами деревностружкової основи, перемішують у змішувачах із в'яжучою речовиною і пресують при певній температурі та тиску. Як в'яжучу речовину застосовують розчин синтетичних смол у кількості від б до 12% ваги сухої стружки. Найвищу міцність плит забезпечують карбамідні клеї М-4 і М-60, але часто застосовують і клей К-17 та МФС-1. З підготовленої, маси формують рівномірний пласт (килим) і підпресовують його без підігрівання, потім цей килим "подають у гарячий прес і обробляють під тиском 0,5—2,0 МН/м2 (5—20 кгс/см2) при температурі 135—140°С. Готові плити витримують на складі 5—10 діб і потім остаточно обробляють: обрізують за розмірами, шліфують, обклеюють шпоном тощо.

Плити плоского пресування випускають 4 марок: ПС-1 одношарові середньої ваги, ПС-3 тришарові середньої ваги, ПТ-1 одношарові значної ваги, ПТ-3 тришарові значної ваги. Плити середньої ваги мають щільність 500—650 кг/м3, а значної ваги — 660—800 кг/м3. Тришарові плити роблять так, що зовнішні шари із спеціально приготовленої стружки становлять близько 1/3 загальної товщини, а внутрішній шар — 2/3. Крім плоскопресованих, промисловість випускає деревностружкові плити екструзійного пресування з розміщенням стружок перпендикулярно до площини плити.

Виробляють і якісно нові матеріали — деревноволокнисті плити з деревини, подрібненої на волокна. Волокно під великим тиском і при високій температурі спресовують в однорідний міцний матеріал. Для виготовлення деревноволокнистих плит використовують не тільки відходи, а й лляну кострицю, очерет, відходи гідролізного виробництва тощо. За щільністю матеріалу деревновояокнисті плити поділяються на надтверді, тверді, напівтверді, ізоляційно-обробні та ізоляційні. Відповідно до цього щільність матеріалу плит коливається від 250 до 950 кг/м3.

Склеюючи шари шпона, просоченого синтетичними смолами і спресованого під тиском від 4 до 20 МН/м2 (від 40 до 200 кгс/см2) при температурі 125—150°С, дістають облагороджену деревину (дельта-деревину, лігнофоль, балініт). Випускають ці матеріали у вигляді дощок, плит і брусків. Густина облагородженої деревини досягає 1200—1450 кг/м3, така деревина має високу міцність, вологостійкість, майже не піддається усушуванню та розбуханню.

Штучна деревина на відміну від облагородженої не має волокнистої будови. Це пластична маса, добута глибокою переробкою деревини та її відходів. До таких матеріалів належать фіброліт, ксилоліт, месоніт, лігностон та ін.

Завдання до виконання практичної роботи

Ознайомитися з теоретичними відомостями.

Підготувати верстати до роботи.

Провести операцію різання пиломатеріалів.

Дані обробки різних пиломатеріалів занести в таблицю, де вказати назву пиломатеріалу, шорсткість обробки при обробці різним ручним та механічним обладнанням.

Скласти звіт виконання практичної роботи в зошит.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

Praktichni_Roboti_2010.docx

Praktichni_Roboti_2010.docx
Размер: 936.9 Кб

.

Пожаловаться на материал

Навчальний посібник призначений для студентів відділення трудового навчання зі спеціальності 5.01010301 «Технологічна освіта». В посібнику викладені відомості з тринадцяти типових практичних робіт і дозволяють отримали міцні і різносторонні знання по основним питанням: будови, властивостей і способів обробки матеріалів.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Аналіз довготермінових (необоротних) активів Портфельна теорія Марковіца

Аналізуючи довготермінові (необоротні) активи, найважливішим для оцінки фінансового стану є діагностика динаміки їх зростання, структурних зрушень та ефективності використання.

Економічне співтовариство держав Західної Африки

Ессе на тему:«Економічне співтовариство держав Західної Африки (ЕКОВАС)»

Деятельность. Виды.

Деятельность многообразна. Материальная и духовная деятельность Творчество и общение. Общение и труд как виды деятельности

Социология журналистики

Определение предмета социологии журналистики. Социология журналистики и потребности практики СМИ. Социологические теории: теория массового общества представителей Франкфуртской школы. Социологические теории

Питання до екзамену (заліку) з дисципліни «Гроші та кредит».

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok