Управління системою освіти: сучасні підходи

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка

Кафедра педагогіки

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

з педагогіки

на тему:

«Управління системою освіти: сучасні підходи»

Виконав:

Студент групи І-3

фізико-математичного факультету

Кузьменко Артем Миколайович

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

кафедри педагогіки, Осьмук Н. Г.

м. Суми – 2015р.

План

Поняття та мета освіти. Система освіти України.

Управління освітою: принципи, методи та функції.

Сучасні підходи управління системою освіти.

Висновок

Список використаної літератури

«Без освіти ми нікуди, ми ніхто.

Нація тоді є сильна, коли вона освічена,

культурно вихована і здорова,

для цього потрібна освіта».

Олександр Козак

Поняття та мета освіти

Освіта — основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Система освіти України

Система освіти України складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту,

Дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім’ї та дошкільних закладах освіти у взаємодії з сім’єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров’я дітей, їх всебічного розвитку, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання. Дошкільними закладами освіти є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсую чого Для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку) та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та інші.

Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення.

 Повна загальна освіта в Україні є обов’язковою і надається у різних типах закладів освіти. Основним з-поміж них є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: І – початкова школа ( 1-4 класи), що забезпечує початкову загальну освіту, ІІ – основна школа ( 5-9 класи), що забезпечує базову загальну середню освіту, ІІІ – старша школа ( 10-11 класи), що забезпечує повну загальну середню освіту.

Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи ( з поглибленим вивченням окремих предметів або початковою допрофесійною підготовкою), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об’єднань.

Позашкільна освіта та виховання спрямовуються на розвиток здібностей, талантів у дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному самовизначенні.

До позашкільних закладів освіти належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Професійно-технічна освіта зорієнтована на здобуття професії, перепідготовку, підвищення професійної кваліфікації. Відповідними закладами освіти є: професійно-технічні училища, професійно-художні училища, професійні училища соціальної реабілітації, училища-агрофірми, училища-заводи, вищі професійні училища, навчально-виробничі центри, центри підвищення і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсові комбінати, інші типи закладів, що надають робітничу професію.

Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації. Вищими закладами освіти є : технікуми (училища), коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети та інші.

Для вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: І – технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; ІІ – коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; ІІІ і ІY рівні ( залежно від наслідків акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.

Післядипломна освіта ( спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів) сприяє одержанню нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглибленню професійних знань, умінь за спеціальністю, професією. До закладів післядипломної освіти належать: академії, інститути, (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати; підрозділи вищих закладів освіти ( філіали, факультети, відділення та інші); професійно-технічні заклади освіти; відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.

Для самоосвіти громадян державними органами, підприємствами, установами, організаціями, об’єднаннями громадян, громадянами створюються відкриті та народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіо навчальні програми тощо.

Управління освітою: принципи, методи та функції

Управління освітою — діяльність органів влади та недержавних організацій, спрямована на підвищення ефективності освіти. Це процес, що регулює досягнення цілей освітньої політики, складається з наступних етапів: аналіз та оцінка ситуації, освітньої практики; постановка завдань управлінняпланування діяльності з реалізації завдань, організація узгодженої діяльності суб'єктів; контроль.

Виділяють такі принципи управління освітою:

Принцип державотворення. Суть його в тому, що діяльність усіх ланок закладів освіти спрямовується на утвердження і розвиток державності України, піднесення рівня їх діяльності до міжнародних стандартів.

Принцип науковості. Передбачає врахування під час організації навчально-виховного процесу в закладах освіти досягнень педагогіки, психології, методик викладання навчальних предметів, фізіології, гігієни, кібернетики та інших наук, які дають змогу здійснювати цей процес на наукових засадах.

Принцип демократизації. Полягає в тому, що при вирішенні проблем діяльностіі закладу освіти керівник має зважати на думку членів педагогічного колективу, батьківської громадськості та учнівського колективу, систематично звітувати про свою роботу перед колективом працівників школи.

Принцип гуманізації. Потребує налагодження гуманних стосунків у ланках взаємовідносин: дирекція – учителі, учні, батьки; учителі - учні, батьки; учителі - учителі; учні – учні; учнівське самоврядування – рядові вихованці; батьки діти; передбачає формування гуманної особистості гуманними засобами. Якщо керівник гуманна людина, уважний, доброзичливий, справедливий і тактовний, то педагогічний колектив йде за ним і вірить йому.

Принцип цілеспрямованості. Передбачає постановку перед педагогічним і учнівським колективами близької, середньої й далекої перспектив, розв’язання конкретних завдань для їх досягнення.

Принцип плановості. Потребує чіткого перспективного і щоденного планування усіх напрямів навчально-виховної, організаційно-господарської діяльності закладу освіти з урахуванням його умов та можливостей.

Принцип компетентності. Згідно з ним усі педагогічні та інші працівники закладу освіти повинні мати високий рівень професійної підготовки, сумлінно виконувати службові обов’язки. Широка загальна ерудиція, високий рівень професіоналізму, врахування реальних умов праці дають змогу керівникові творчо вирішувати складні педагогічні завдання.

Принцип оптимізації. Полягає у створенні в закладах освіти належних умов для забезпечення його працівникам можливостей для ефективної діяльності.

Принцип ініціативи й активності. Передбачає наявність цих якостей у керівництва закладу освіти та створення умов для творчих пошуків усіма педагогами.

Принцип об’єктивності в оцінці виконання працівниками закладу освіти своїх обов’язків. Мається на увазі систематичний контроль за діяльністю працівників закладу, об’єктивна оцінка її результатів, гласність і врахування думки педагогічного колективу.

Принцип поєднання колегіальності з персональною відповідальністю. Його суть у тому, що директор школи несе повну відповідальність за навчально-виховну діяльність перед державними органами, але під час прийняття важливих рішень з питань діяльності школи зобов’язаний ураховувати думку членів колективу, якщо вона не суперечить законам України.

Методом управління називається спосіб впливу на учасників управлінського процесу. Існують різні підходи до класифікації методів управління. Розглянемо таку класифікацію методів управління: організаційні, педагогічні, соціально-психологічні, економічні.

Організаційні методи передбачають систему організаційних розпорядчих впливів, спрямованих на досягнення поставленої мети. Це інструктаж, нормування, різні розпорядчі акти.

Метод інструктування полягає в ознайомленні з умовами праці, в роз’ясненні змісту роботи і можливих труднощів, у попередженні характерних помилок. Інструктування може мати наочну форму (керівник навчально-виховного закладу сам проводить роз’яснення) чи існувати у формі спеціально розробленої документації (наприклад, інструкція про порядок звільнення від перевідних та випускних екзаменів учнів загальноосвітніх шкіл України).

Регламентування виявляється в штатному розкладі працівників для даного навчального закладу або окремо виданим нормативним документом.

Метод нормування чітко визначає нормативи навчального навантаження, нормативи витрат (наприклад, сировини, заготовок), чисельності педагогічного і обслуговуючого персоналу та ін.

Розпорядчі акти (Закон України “Про освіту”, Типовий статут середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу, накази Міністерства освіти, обласного управління освіти, районного (міського) відділу освіти, накази і розпорядження директора навчально-виховного закладу) передбачають систему організаційних і розпорядчих впливів, що є обов’язковими для даного закладу освіти. Вони можуть бути одноосібними (наказ директора навчально-виховного закладу про організацію літнього відпочинку учнів), і ін. (рішення педагогічної ради, резолюція конференції закладу тощо).

До педагогічних методів управління відносять проведення науково-практичних конференцій педагогічних працівників, серпневих нарад учителів, семінарів, диспутів, педагогічних читань і ін.

Соціально-психологічні методи управління. До цієї групи відносять методи формування суспільної свідомості, морального стимулювання (заохочення і покарання), методи впливу на педагогічних працівників на основі використання традицій педагогічного колективу (посвячення молодого педагога, звіти творчих учителів), створення нормального психологічного клімату в колективі тощо, а також методи соціологічних досліджень (анкетування, інтерв’ю, тестування, використання різноманітних соціометричних методик і ін), які дозволяють визначити сформованість громадської думки, рівень задоволення роботою.

Економічні методи управління - це методи матеріального стимулювання (преміювання, підвищення зарплати за результатами атестації), економічного планування, бюджетного управління і ін.

Під функціями управління розуміють певний розподіл праці, спеціалізацію в сфері управління. Виділяють такі функції управління: за належністю до сфер діяльності - спеціальні, а за етапами управління – загальні. Загальні функції управління властиві будь-якому об’єкту управління, а спеціальні – це посадові функціональні обов’язки педагогічних працівників (директора, його заступників, класного керівника, педагога-організатора і ін.) 

Виділяють такі загальні функції управління: планування, організація, координування, контроль, регулювання, облік, аналіз.

Сучасні підходи управління системою освіти

Вибір методологічного підходу до дослідження надає найістотніший вплив на процес його проведення та результативність, так як від цього багато в чому залежить спрямованість усіх дослідних робіт. Велика частина досліджуваних об'єктів - динамічні, внутрішньо взаємопов'язані об'єкти, взаємодіють з зовнішнім середовищем, тому одним з найбільш прийнятних підходів їх дослідження є діалектичний.

Даний підхід відбувається із сутності діалектики, яка являє собою вчення про загальні зв'язки явищ і найбільш загальних закономірності розвитку буття і мислення. Базовим законом цього вчення виступає закон єдності і боротьби протилежностей, а засадничим принципом - принцип загальних зв'язків явищ. Це означає, що для вивчення якого предмета необхідно розглянути всі його сторони і зв'язку. При цьому розвиток, як загальний процес, проходить періодично повторювані ступені, але кожен раз на більш високому рівні і все це здійснюється по спіралі. Спіралеподібність руху забезпечує постійне накопичення знань і досягнення з плином часу нових рівнів розвитку. Крім закону єдності і боротьби протилежностей діалектики в ході пізнання слід керуватися такими законами, як перехід кількості в якість, заперечення заперечення, реалізуючи при дослідженні принципи сходження від абстрактного до конкретного, єдності аналізу і синтезу, логічного та історичного, виявлення в об'єкті різноякісних зв'язків та їх взаємодії.

Розглянутий підхід зумовлює необхідність використання відповідних принципів:

- безперервного руху і розвитку всіх явищ;

- науковості, що вимагає використання всього нового і прогресивного і забезпечує передбачення явищ, можливість використання результатів досліджень;

- взаємодії, що передбачає використання різноманітних зв'язків, багатоваріантності, і цілісності відображення і дослідження явищ;

- об'єктивності і достовірності;

- суперечливості;

- наступності;

- відносності;

- історичної визначеності.

Діалектичний підхід до дослідження визначає практика, яка є:

1) основним методологічним інструментом дослідження;

2) рушійною силою дослідження, так як визначає те, що може бути для неї актуальним;

3) найважливішим споживачем результатів дослідження;

4) основним критерієм істинності результатів дослідження. Істотну значимість при використанні діалектичного підходу набувають історичний та логічний методи пізнання істини.

Діалектичний підхід до дослідження у зв'язку з його положеннями про сталість змін, що відбуваються, необхідності заміни всього застарілого новим є найбільш прогресивним і використовується в переважній частині всіх проведених досліджень. По суті, вибір і використання принципів та методів діалектичного підходу до дослідження в поєднанні з методологічним інструментарієм інших підходів є в сучасний період його практичної формулою.

Діалектичний підхід багато в чому визначив розвиток цілого спектру інших підходів, і в першу чергу системного.

Процесний підхід (процес - послідовна зміна станів у розвитку чого-небудь; розвиток якогось явища) відомий стосовно до управління в цілому. Він розглядає управлінську діяльність як безперервне виконання комплексу певних взаємопов'язаних між собою видів діяльності і загальних функцій управління (прогнозування та планування, організація і т.д.). Причому виконання кожної роботи та загальних функцій управління тут також розглядаються у вигляді процесу, тобто як сукупність взаємопов'язаних безперервно виконуваних дій, що перетворюють деякі входи ресурсів, інформації і т.п. у відповідні виходи, результати.

Часто вихід одного процесу є входом для іншого, а сам процес управління визначається сумою всіх пов'язано виконуваних функцій. В рамках такого підходу вивчення системи управління слід розглядати як виконання дослідних робіт і загальних управлінських функцій по їх реалізації (Дослідницького управлінського циклу) у вигляді процесу - безперервної серії взаємопов'язаних дій, тобто як роботу з досягнення цілей дослідження. При процесному підході характерна орієнтація на сукупність безперервно здійснюваних дій по всім дослідним роботам з їх визначенням та взаємопов'язаним загальним управлінським функціям (прогнозування, планування, організації робіт, координації, виконання робіт, регулювання, активізації та стимулюванню, обліку, контролю та аналізу), перетворює входи на виходи і являє собою процесний підхід до дослідження системи управління.

В даний час для ряду цілей дослідження системи управління, обумовлених необхідністю швидкоплинного зміни управління, вкрай важливо оперативно провести роботи і прийняти обгрунтовані управлінські рішення. Такі цілі можуть ставитися по мірі виникнення непрогнозованих проблем управління, що вимагають швидкого вирішення і пов'язаних, наприклад, з раптовими змінами на ринках, необхідністю термінового укладення контракту, проведенням не у встановлені планові періоди робіт з реструктуризації системи управління і т.п. В умовах конкуренції ціна затримки в проведенні дослідження і прийняття наступного рішення за його наслідками навіть правильних управлінських рішень може виявитися дуже великий, тобто необхідно підвищувати оперативність проведення досліджень системи управління. У цих випадках слід використовувати ситуаційний підхід до дослідження системи управління, сутність якого полягає в оперативному вивченні ситуації, що склалася та проведенні дослідних робіт на основі використання переважно типових процедур дослідження і свого роду методів "моментальних фотографій" управлінської діяльності організації та її відносин із зовнішнім середовищем. Однак у будь-якому випадку той чи інший метод дослідження повинен визначатися конкретною ситуацією, що склалася. У загальному випадку ситуаційний підхід до дослідження методологічно тісно пов'язаний з аналогічним підходом до управління, який сформувався раніше і вніс істотний внесок в теорію управління. Основна принципова особливість розглянутого підходу - ситуація, тобто конкретні обставини, які впливають на систему управління в даний момент часу. Вивчаючи ситуацію, що склалася можна краще зрозуміти як обумовили її причини, так і впливи, які будуть більшою мірою сприяти досягненню цілей дослідження системи управління в конкретних умовах і обставинах. У реалізації ситуаційного підходу важливо уявлення дослідника про проблеми, що розглядається або завдання та відповідних рішеннях. У ситуаційному підході, також як і в системному, повинен використовуватися процесний підхід. 

Тісно взаємопов'язаним з діалектичним підходом є функціональний підхід. Його суть полягає в розгляді досліджуваної системи управління або її складових елементів тільки з позицій зовнішнього середовища. При цьому досліджувана система управління представляється у вигляді "чорного ящика". Це дозволяє розглядати відносини системи з іншими системами та зовнішнім середовищем абстрактно, не вникаючи у процеси, що відбуваються у досліджуваній системі.  Саме тому все те, що відображає поведінку і відносини таким чином представленої функціонуючої системи, називають функцією, а підхід функціональним. 

При зміні у досліджуваній системі будь-яких параметрів у зв'язку з тим, що відбувається процесом в "чорному ящику" змінюється її стан, у тому числі взаємозв'язку з зовнішнім середовищем. Знаючи принципи відбуваються в системі процесів, можна дослідити саму систему і отримати нові знання. Наприклад, зібравши інформацію про збої та відмови комп'ютерної мережі підприємства, не вникаючи в суть в ній відбуваються, можна дати їх прогноз.  Функціональний підхід, подібно системному і ситуаційному, не виключає використання при дослідженні систем управління процесного підходу. На практиці функціональний підхід може широко застосовуватися при вивченні економічних явищ, у тому числі планування, тенденцій економічного розвитку, оцінці акціонерного капіталу, зміни цін і т.д. 

Для розуміння сутності рефлексивного підходу до дослідження системи управління попередньо слід розглянути декілька термінів і визначень, пов'язаних з поняттям "рефлексивний".

Рефлекс (від лат. геflexus - відображення) - Фізіологічна відповідь реакція організму на ті чи інші дії, яка відбувається через нервову систему. При такому розгляді розрізняють безумовні (природжені) і умовні (набуті та придбані) рефлекси. В Протягом життя умовні рефлекси можуть не тільки зникати, відновлюватися, але і в певній мірі трансформуватися в безумовні.

Рефлексія (від лат. геflexio - відображення, звернення назад) - повне сумнівів і коливань роздум, аналіз власних думок і переживань; процес самопізнання суб'єктом своїх внутрішніх психічних станів.

Висновок

Отже, на сьогоднішній день існує велика кількість підходів до управління системою освіти, що є великим плюсом для кожної країни світу, а саме для шкіл, які знаходяться в цих країнах. Треба пам’ятати, що метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Розглянуті підходи допоможуть людині придбати всі вищезгадані якості, здібності, навички та вміння.

Список використаної літератури

Галус О.М., Шапошнікова Л.М. Порівняльна педагогіка: Навчальний посібник. – Київ: 2006. – 215 с.

Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Навчальний посібник. – Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПУ, 1999. – 300 с.

Теорія організації: Підручник / Під ред.В.Г. Алієва. - М.: Промінь, 1999.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Індивідуальне навчально-дослідне завдання з педагогіки. Поняття та мета освіти. Система освіти України. Управління освітою: принципи, методи та функції. Сучасні підходи управління системою освіти.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Корни пиар технологии в США

Публичные отношения в США, ПР-технологии. PR (паблик рилейшнз) технологии в США. Вклад Джефферсон, Джексон, Теодор Рузвельт.

Экономическое стимулирование труда работников

Дипломная работа. Цель и задачи исследования. Целью данной дипломной работы является совершенствование системы экономического стимулирования труда работников предприятия. Теоретические основы экономического стимулирования труда работников

Гражданское право РФ. Ответы

Гражданское право, Гражданский кодекс (ГК). Гражданское процессуальное право. Гражданский процессуальный кодекс (ГПК) РФ Российской Федерации Трудовое право, трудовой кодекс (ТК)

Информационная безопасность

Угроза информационной безопасности. Сетевая модель OSI. Методы обнаружения компьютерных вирусов. Несанкционированный доступ. Антивирусная защита корпоративной сети. Способы зашиты конфиденциальной информации. Система обработки информации. Проблемы безопасности IP-сетей

Методические указания для проведения практического занятия по «Медицинской службе гражданской обороны»

Тема «Организация санитарно-гигиенических и противоэпидемических мероприятий среди населения в военное время». Организационно-штатная структура СЭО. Классификация продовольствия по степени загрязненности РВ, ОВ, СДЯВ и зараженности БС. Порядок забора проб в ЦГСЭН и экспертное заключение результатов исследования.

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok