Майстерність педагогічного спілкування

Территория рекламы

Тема лекції: “Майстерність педагогічного спілкування.”

  План:

1. Педагогічне спілкування, його особливості та функції.

2. Рівні педагогічного спілкування вчителя та учня.

3. Психолого-педагогічна характеристика сутності педагогічного такту.

   Педагогічне спілкування та його функції.

   Педагогічне спілкування - це професійне спілкування викладача з учнями на уроці і поза його межами, яке спрямоване на створення доброзичливого психологічного клімату.

  Неправильне пед. спілкування породжує страх, невпевненість в собі, послаблення уваги, пам'яті, працездатності, появу стереотипних думок у учнів, тому, що в них знижують бажання та уміння думати самостійно, поширюється конформність поведінки.

   Спілкування, особливо педагогічне - одна з самих популярних тем у психології з кінця 60-х років. І по сьогоднішній день цій тематиці присвячено багато дослідницьких праць. Особливо багато таких робіт вийшло у Америці, ФРН, Італії. Час від часу з'являються дуже солідні праці, які узагальнюють цілі пласти дослідницьких робіт з проблеми спілкування. Одну з таких узагальнюючих робіт американських психологів Дж.Брофі і Т.Гудда “Відношення вчителя до учня” аналізує проф. А. Леонтьєв. Він звертає увагу на зібрані авторами дані, які торкаються “суб'єктивності” спілкування вчителя, яке проявляється передусім у вибірковому відношенні. Наприклад, встановлено, що вчителі найчастіше звертаються до учнів, які викликають в них ті чи інші емоційні відношення (ставлення) - симпатії, стурбованості, неприязні, в той же час як байдужі їм учні залишаються без уваги вчителя. Вчитель, згідно досліджень, найкраще відноситься до більш інтелектуальних, дисциплінованих, старанних учнів. На другому місці знаходяться пасивно-залежні та спокійні. На третьому - “роззяви”, які піддаються впливу, але погано піддаються керуванню. Найбільш улюблені - незалежні, активні та самостійні і самовпевнені учні.

Педагогічне спілкування, як соціально-психологічний процес характеризується наступними функціями: пізнання особистості, обмін інформацією, організація діяльності, обмін ролями, співчуття, самоутвердження. Структура пед. спілкування згідно з Кан-Каликом включає:

1. Моделювання педагогом майбутнього спілкування з класом (прогностичний етап): мета, мотивація, зміст, форми, методи, способи спілкування, знання особливостей аудиторії, рівень розвитку колективу, вікових, психологічних, індивідуальних особливостей учнів.

2. Організацію безпосереднього спілкування у момент навчальної взаємодії (комунікативна атака). Тут необхідно володіти технікою швидкого включення класу у роботу, прийомами самопрезентації та динамічного впливу.

3. Керування спілкуванням під час педагогічного процесу. На етапі керування спілкуванням необхідне вміння підтримувати ініціативу школярів, організовувати діалогічне спілкування, коректувати свій задум з врахуванням реальних умов.

4. Аналіз здійсненої системи спілкування та моделювання її на майбутню діяльність (правильне співвідношення мети, засобів та результатів).

   Згідно з психологом В.Кан-Каликом у вчителя-початківця найчастіше виникають такі перешкоди у спілкуванні, які заважають його ефективності (спілкування):

по-перше, страх перед класом (знімається спеціальним психологічним настроєм, переключенням уваги на інтерес до майбутньої роботи, пошуком “емоційного ядра” спілкування);

по-друге, фізична перешкода, тобто дистанція, за допомогою якої вчитель віддаляє себе від учнів, тобто намагається “сховатися” за стіл, стілець... Вихід - демонстрація довіри до учнів;

по-третє, соціальний бар'єр перешкода (створюється постійним підкреслюванням своєї позиції “зверху” (“перед ними вчитель”). Вихід - бути скромнішою людиною.

   Зняттю будь-яких перешкод допомагає передусім виховання правильних форм спілкування. Серед різноманітних індивідуальних форм виділяють і найбільш типові риси, сукупність яких визначається як стиль спілкування.

  У спілкуванні виділяють дві сторони: відношення та взаємодія.

 У цілому дослідники виділяють три головних стилі відношення вчителя до класного колективу: стійко-позитивний, пасивно-позитивний, нестійкий.

   Друга сторона спілкування - взаємодія. В ній так само виділяють три головних стилі: авторитарний, демократичний, ліберальний.

    Стиль відношень та характер взаємодії у процесі керівництва вихованням дітей створює у сукупності стиль педагогічного спілкування.

   В залежності від стиля пед. спілкування американські психологи виділяють три типи вчителів. “Проактивний” вчитель є ініціативним в організації спілкування в класі, у тому числі спілкування групового і парного (вчитель-учень). Він чітко індивідуалізує свої контакти з учнями. Але його установки змінюються у відповідності з його досвідом, тобто такий вчитель не шукає обов'язкового підтвердження вже раз складеної установки. Він знає, чого хоче, і розуміє, що у його власній поведінці чи поведінці учнів  сприяє досягненню цієї мети. “Реактивний” вчитель - є гнучким у своїх установках, але він є внутрішньо слабким, підпорядкованим “стихії спілкування”. Не він сам, а учні диктують характер його спілкування з класом. В нього розпливчасті цілі, він пристосовується і підстроюється під учнів. “Зверхреактивний” вчитель - помічаючи індивідуальні особливості, будує зовсім нереальну модель, збільшуючи ці особливості у багато разів і вважає, що ця модель і є дійсністю.  Такий вчитель має справу не з реальними, а з надуманими ним учнями і поводить себе відповідним чином. Він вигадує стереотипи, підганяє під них реальних,     зовсім не стереотипних учнів. Учні при цьому - його особисті вороги, а його поведінка - рід захисного психологічного бар'єру, механізму.

   Згідно з Кан-Каликом виділяють наступні стилі спілкування:

- спілкування на основі зацікавленості сумісною творчою діяльністю;

- спілкування на основі дружньої прихильності;

- спілкування - дистанція;

- спілкування - залякування;

- спілкування - загравання.

   В основі спілкування на ґрунті зацікавленості сумісною творчою діяльністю лежить стійко-позитивне відношення педагога до дітей та праці, прагнення сумісно вирішити питання організації діяльності.

   Стиль пед. спілкування на основі дружньої прихильності базується на сумісній  творчій діяльності.

   Стиль  спілкування-дистанція. В його основі лежить авторитарний стиль педагога, що знижує загальний творчий рівень сумісної праці з учнями, хоча у педагога в цілому може бути позитивне відношення до учнів.

   Стиль спілкування-залякування. В основі лежить негативне відношення до дітей та авторитарність у способах організації діяльності.

   Стиль спілкування-загравання. В основі такого стилю лежить прагнення завоювати хибний дешевий авторитет. Причиною виникнення такого стилю є з одного боку прагнення швидко встановити контакт, бажання сподобатися класу, а з другого - відсутність навичок професійної діяльності.

   Всі варіанти стилів спілкування можна звести до двох типів: діалогічному та монологічному. При монологічному спілкуванні взаємодія базується на виконливості однієї з сторін. Сутність виховання є спілкування - діалог.

   Що таке спілкування діалог? Які його основні ознаки? Основною ознакою спілкування-діалогу є встановлення особливих відносин, які можуть бути визначені словами В.Сухомлинського: ”духовна спільність, взаємна довіра, відкритість, доброзичливість”.

   Серйозної уваги заслуговують рекомендації В.Сухомлинського про способи спілкування на заняттях. Він безкомпромісно виступав проти зайвого збудження психіки учнів підвищеним тоном, напруженням, проти перенавантаження мови вчителя інформацією, проти непотрібних повторень та питань.

   Загальним складником стилю спілкування вчителя є стиль керівництва.

   Розглянемо три основні стилі керівництва: авторитарний, демократичний, ліберальний.

   Авторитарний стиль керівництва - це стиль диктату, коли підлеглий розглядається тільки як пасивний виконавець і йому фактично відмовлено в праві на самостійність та ініціативу. Головні форми взаємодії: наказ, вказівка, інструкція, догана.

   Якщо ми обираємо авторитарний стиль у своїй взаємодії, то можемо розраховувати на предметний результат, проте психологічний клімат у процесі виконання справи не буде сприятливим: робота йде лише під контролем, немає відповідальності, гальмується становлення колективістських якостей, розвивається тривожність.

   Демократичний стиль ґрунтується на глибокій повазі до особистості кожного; засадою для нього є довіра й орієнтація на самоорганізацію, самокерування особистості та колективу. Основні способи взаємодії: заохочення, порада, інформація, координація, що розвиває в учнів впевненість в собі, ініціативність.

   Ліберальний стиль характеризується браком стійкої педагогічної позиції;  виявляється в невтручанні, низькому рівні вимог, формальному розв'язанні проблеми. Форми його роботи зовні нагадують демократичні, але через відсутність власної активності і зацікавленості, нечіткість програми  і брак відповідальності у самого керівника робота йде на самовплив, виховний процес некерований.

   Рівні спілкування вчителя і учнів. За ступенем орієнтації вчителя на особистість учня виділяють кілька рівнів спілкування: примітивний, маніпулятивний, стандартизований, діловий, особистісний.

    Педагогічне спілкування повинно бути не тяжким обов'язком, а природнім, радісним процесом взаємодії. Які ж компоненти оптимального педагогічного спілкування?

   По-перше, це високий авторитет педагога. Другою умовою успішності педагогічного спілкування є володіння прийомами спілкування та знання психіки дитини. Педагог повинен бути добре підготовленим як практичний психолог. Третя складова успіху - це набутий, накопичений досвід, тобто “уміння, а потім майстерність”.

   Психолого-педагогічні вимоги щодо оптимізації педагогічного спілкування:

- володіння соціальною перцепцією чи читанням “по обличчю”;

- розуміти, а не тільки бачити, тобто вміти адекватно моделювати особистість учня, його психічний стан по зовнішнім ознакам;

- вміння “подати себе” у спілкуванні з учнями;

- оптимально будувати свою мову у психологічному плані, тобто вміння вступати у мовний та немовний контакт з учнем.

   Особливу увагу необхідно звернути на розвиток здібності вступати у контакт, організовувати співробітництво у процесі спілкування.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Скачать

OPM-4.doc

OPM-4.doc
Размер: 20.5 Кб

Бесплатно Скачать

Пожаловаться на материал

Педагогічне спілкування, його особливості та функції. Рівні педагогічного спілкування вчителя та учня. Психолого-педагогічна характеристика сутності педагогічного такту.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Зоопсихологические исследований

Актуальные направления зоопсихологических исследований. Методы зоопсихологических исследований и их значение. Предмет и задачи психологии труда и инженерной психологии. Предмет, задачи и место дифференциальной психологии в системе наук. Предмет и задачи психологии спорта. Психологические особенности спортивной деятельности. Характеристика основных методов психорегуляции в спортивной деятельности.

Проведение ОГЭ. Памятка для участника ОГЭ

Реализация ветвящегося алгоритма. Задание

Составить блок-схему программу

Задача интреполяции. Оценка точности интерполяции многочлена

Построение на исходной информации. Понятие исполнителя алгоритма. Графическое представление алгоритмов. Понятие алгоритмического языка

Соціалізація особистості: поняття, зміст, засоби

Реферат. Соціалізація особистості. Особистість людини і різні підходи до її вивчення. Поняття та сутність соціалізації. Основні етапи соціалізації особистості. Фактори соціалізації. Інститути соціалізації. Засоби та механізми соціалізації. Школа як чинник соціалізації особистості. Соціально-психологічна адаптація учня. Умови ефективності організації взаємодії у життєдіяльності виховних організацій. Проблеми соціалізації дітей у школі

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok