Індивідуальний стиль діяльності педагога

4

Тема лекції: “Індивідуальний стиль діяльності педагога”.

   План:

1. Індивідуальний стиль педагога.

2. Система формування індивідуального стилю педагога.

3. Класифікація основних стилів діяльності.

4. Шляхи формування оптимального стилю діяльності.

   Індивідуальний стиль педагога - стійка індивідуальна система психолого-педагогічних засобів, прийомів, навичок, методів, технологій здійснення навчально-виховного процесу. Індивідуальний стиль дозволяє людям з різним темпераментом і характером досягати рівної ефективності у роботі, допомагає компенсувати індивідуальні властивості, які стають на перешкоді досягненню успіху.

   Важливим завданням починаючого педагога є пошук власного стилю діяльності. У ньому відтворюються і відображаються усі стороно педагогічної майстерності. В.Кан-Калик рекомендує наступну систему формування індивідуадбного стилю педагога.

1. Вивчення особистих властивостей.

2. Виявлення недоліків у особистісному спілкуванні. Робота по подоланню сором'язливості, скутості, негативних нашарувань у стилі спілкування.

3. Оволодіння на основі власних індивідуальних властивостей.

4. Оволодіння технологією педагогічного спілкування у відповідності зі стилея, що вже склався.

%. Реальна педагогічна діяльність, робота з дітьми - закріплення індивідуального стилю діяльності.

   На початковому етапі взаємодії учителя з дітьми часто виникають психологічні бар'єри, які заважають спілкуванню, гальмують його і, відповідно, негативно впливають на самопочуття педагога та дітей.

   Найбільш типові:

- бар'єр страху перед класом, який є характерним для вчителя-початківця;

- бар'єр негативної установки на клас;

- бар'єр наслідування, чи чужий стиль.

   У всіх випадках виникнення бар'єру головною причиною є невідповідність установок. Розуміння головної причини психологічного бар'єра допомагає подолати його.

Отже, вчителі здійснюють свою педагогічну діяльність за допомогою різних прийомів та способів, які у сукупності визначають той чи інший стиль діяльності та керівництва.

   Індивідуальний стиль - це система найбільш ефективних прийомів та способів організації людиною своєї діяльності. Індивідуальний стиль формується як свідомо, цілеспрямовано, так і стихійно. Стихійне формування інд.стилю діяльності у людини залежить від:

1. типологічних особливостей прояву властивостей нервової системи (сили, моторності, врівноваженості);

2. темпераменту (емоційності, збудливості, ригідності, тривожності, комунікабельності).

   Стихійний шлях - це шлях “проб та помилок”. Людина випробовує декілька способів і зупиняється на тому, який їй найбільше подобається, при якому вона досягає найбільшої ефективності при найменших психічних та фізичних зусиллях.

   Мінуси: часто людина формує зручний для себе стиль діяльності, але не ефективний для досягнення поставленої мети.

     Плюси: по-перше, на формування такого стилю діяльності людина витрачає менше енергії; по-друге, використовує сильні сторони своїх можливостей, які забезпечують у ряді випадків (інколи стиль діяльності відповідає вимогам діяльності) досягнення високих результатів.

   Свідоме, доцільне формування інд.стилю діяльності може також базуватися на врахуванні сильних і слабких сторін індивіда, його типологічних особливостей. Однак такий спосіб вимагає або глибокого самопізнання або допомоги досвідченого педагога. Таке цілеспрямоване формування стилю діяльності зменшує час пошуку свого стилю і відповідно скоріше приводить молодого спеціаліста до педагогічної майстерності.

   Можливі випадки присосування людини до діяльності, коли цілеспрямовано у неї формується стиль діяльності, який не відповідає її психічному стану, особливостям нервової системи і темпераменту, доцільний у роботі в конкретних умовах.

    Можливе формування стилю діяльності як наслдідування авторитету, копіювання особливостей його діяльності як ідеалу професійної майстерності. Це не найкращий спосіб, так яв він не враховує можливості самого вчителя.

   Неприпустимим є цілеспрямоване формування стилю діяльності у студентів-практикантів вчителями ФК чи кураторами, яке здійснюється за принципом “роби як я”, без врахування психологічних особливостей студентів.

   Немає ідеального стилю діяльності, кожний стиль має свої плюси та мінуси, є оптимальним для одних умов та вимог і оптимальним для інших вимог та умов.

   Стилі діяльності, які характеризують підготовку вчителя до уроку.

   Розрізняють два стилі підготовки вчителя до уроку. Одні з них приділяють велику увагу докладному плану-конспекту уроку, старанно продумують способи рішення задач, які плданують розв'язати на уроці. Найчастішн це вчмтелі з інертністю нервових процесів, регідністю установок, зі слабкою нервовою системою.

   Інший тип вчителя - не є таким консервативним та обережним. Вони люблять імпровізацію, урок проводять під настрій, живо. Вчителі з таким типом стилю мають сильну нервову систему, що сприяє швидкій орієнтації у новій ситуації і стійкості до психічного напруження.

   Стилі спонукання учнів до навчання.

   За способами спонукання учнів до навчання, вчителів також можна поділити на дві групи.

  Перша група вчителів: мотив спонукання використовує якнайчастіше логіку пояснення навчального матеріалу, вміло ставить пізнавальні задачі та створює проблемні ситуації. Рідше вчителі з цим стилем використовують вимогливість, ігри, а також зацікавленість. Вчителі першої групи опитування проводять оперативно, заходом відповіді виправляють помилки, переривають учня, активно втручаються у відповідь. Характеризуються слабкою та моторною нервовою системою.

  Друга група вчителів: контролюють дії учнів, забезпечують гарну організацію уроку за рахунок його високої моторної компактності та дисциплінованості учнів. Вчителі другої групи створюють спокійну обстановку при опитавунні, рідко втручаються у відповідь учня, дають йому можливість повністю висловитися. Характеризуються сильною та інертною нервовою системою.

   Стилі викладання (подання) навчального матеріалу.

   Вчителі по різному подають навчальний матеріал, особливо теоретичні знання. Вчителі першої групи прагнуть створити повну орієнтаційну основу діяльності не тільки у себе, але і учнів. Вони детально пояснюють завдання уроку, виконання вправ, кожному учню вони прагнуть дати конкретне завдання, помилки аналізують і вказують шляхи їх виправлення. Це вчителі з слабкою нервовою системою.

  Друга група вчителів менше часу приділяє попереднім поясненням та створенню орієнтаційної основи діяльності. Пояснення вони дають по ходу виконання вправ, широко використовують різні педагогічні прийоми та впливи, вміють оперативно мобілізувати свої знання та вміння, проаналізувати складну ситуацію та творчо її вирішити. Це вчителі з сильною та моторною нервовою системою.

   Часто можна зустріти вчителів зі змішаним стилем підготовки до уроку та його проведення: у них є особливості притаманні частково одному і частково іншому стилю. Обумовлено це тим, що у вчителя сильна нервова система може поєднуватися з інертністю нервових процесів, а слабка нервова система з моторністю (рухливістю) нервових процесів.

  Стилі керівництва вчителів ФК та тренерів.

   Своє керівництво вчителі ФК та тренери виконують не тільки на уроці ФК, тренуванні але і на позакласній роботі. При цьому спостерігається суттєва різниця у способах та прийомах керівництва, у зв'язку з чим виділяють три стилі: авторитарний, демократичний та ліберальний.

Авторитарний стиль керівництва вчителя ФК.  Вчителя такого стилю керують не враховуючи думку оточуючих, самі визначають способи та засоби досягнення мети. Всю інформацію такий вчитель замикає на собі, школяри виступають лише у ролі виконавція планів вчителя. Свої рішення вчитель авторитарного стилю керівництва висуває у формі наказів, вказівок, інструкцій, доган, подяк, схвалень. Він мало рахується з міжособовими відносинами у класі, переоцінює негативні якості учнів, та недооцінює їх позитивні сторони. У класах, де викладають вчителі авторитарного стилю керівництва буває непогана дисципліна та успішність, але за зовнішнім благополуччям при авторитарному стилі керівництва можуть приховуватися значні недоліки у роботі вчителя при формуванні особистості учня засобами фізичного виховання. У учнів може виникати неадекватна занижена самооцінка, затримується розвиток колективних відносин, розвивається культ сили та влади, формується і неадекватний рівень домагань (учні ставлять перед собою цілі, які не відповідають їх можливостям).

   Не можна казати, що авторитарний стиль повинен бути зовсім виключений з практики роботи вчителя. Його можна використовувати, але важливо, щою він відповідав ситуації, а не носив стихійний та неосвідомлений характер.

   Тренери авторитарного стилю менше звертаються до групи в цілому, більше індивідуального до окремих вихованців. Для них характерна направленість на слабких у технічному відношенні учнів. У змісті звернень у цій групі тренерів виховна інформація, пов'язана із спонуканням до самостійності і ініціативі до сумісного обговорення питань майже відсутня. Тон найчастіше ніж у інших тренерів інших стилів буває різким та іронічним.

   Демократичний стиль за ступенем успішності виховної діяльності можна вважати оптимальним. Представники цього стилю прислуховуються до думки окремих спортсменів, вникають у міжособові відносини займаючихся, враховують особисті взаємні симпатії та антипатії. Вони звертаються до всієї групи, нікого не виділяючи. Враховуючи ситупцію, тренери цього стилю використовують іронію, привітну та теплу інтонацію. Для них характерна тактовність, прямота, вимогливість до себе. Основні форми звернень: питання, схвалення і несхвалення, тон переважно рівний.

   Позицію вчителя з демократичним стилем керівництва можна охарактеризувати як “першого серед рівних”. Він намагається керувати так, щоб кожний учень приймав максимальну участь у досягненні мети. Для цього він розподіляє відповідальність між школярами, створює атмосферу ділового співробітництва . товариства. Рішення приймає колективно, враховуючи думку активу. Вербальне спілкування учителя базується на проханні, порадах, довірчій інтонації. Вчитель демократичного стилю оцінює позитивні та негативні риси характеру учнів.

   Ліберальний стиль керівництва вчителя ФК та тренера.

   Цей стиль характеризується прагненням вчителя як можна менше втручатися у справи активу, він надає учням завелику свободу дій. Вчителі з таким стилем керівництва немають популярності серед учнів через невміння організовувати та скеровувати діяльність учнів, через недостатню вимогливість та принциповість.

  Тренери ліберального стилю звертають увагу на сильних учнів, а потім вже на  всіх інших. У змісті звернень звужений об'єм виховної і дуже великий об'єм організаційної інформації. Серед форм звернень переважають питання, схвалення, несхвалення значно менше, ніж у тренерів інших стилів. Тон здебільшого рівний, привітний.

   Дослідження свідчать, що стиль керівництва тренера формується під впливом різних суб'єктивних та об'єктивних факторів. Під суб'єктивними факторами потрібно розуміти характерні особливості особистості тренера (темперамент, вольові якості, емоційність, терпимість), а також такі показники як широта культури, рівень домагань, особливості самооцінки, рівень самоповаги, соціальні установки). До об'єктивних факторів відносять:

- характер взаємовідносин тренера з батьками, школою;

- стиль керівництва організаторів спортивно-масової роботи та ряд інших факторів.

   Шляхи формування індивідуального стилю діяльності.

   Якими ж прийомами у роботі з юними спортсменами необхідно керуватися спортивним педагогам з різними особливостями нервової системи. Так, тренерам з сильною моторною нервовою системою рекомендується:

1. швидко і чітко організовувати спортсменів на початку тренування, використовуючи для цього різноманітні способи;

2. поєднувати пояснення техніки виконання рухових дій з показом, демонструвати декілька разів вправу як в цілому, так і окремі її елементи;

3. при виконанні вихованцями завдань робити більше індивідуальних зауважень, особливо підліткам, які погано застосовують техніку цієї вправи;

4. у спілкуванні використовувати поряд з розпорядженнями, наказами, жарт, гумор, жести, міміку;

5. вимагати виконання всіх своїх розпоряджень, домагатися гарної дисципліни та порядку на тренуваннях;

6. поступово підвищувати темп тренування відповідно з закономірностями фізіологічної кривої, стримувати підвищення темпу у перші хвилини тренування.

   Тренерам з сильною інертною нервовою системою рекомендується:

1. вимагати виконання розпоряджень усіма вихованціми;

2. чітко пояснювати вивчаємі вправи, у цілях економії часу поєднувати їх з показом, демонстрацією;

3. на перших тренуваннях домагатися виправлення у всіх юних спортсменів типових помилок у техніці виконання кожної вправи;

4. заздалегідь продумувати процес спілкування з вихованцями  протягом тренування;

5. протягом всього тренування бути спокійним, стриманим, терплячим навіть у випадках порушення дисципліни окремими спортсменами чи командою в цілому;

6. дотримуватися поступовості у підвищенні темпу уроку у відповідності з фізіологічною кривою, але слідкувати за тим, щоб встигнути виконати всі заплановані завдання заняття.

Тренерам зі слабкою нервовою системою рекомендується:

1. тренування починати тільки тоді, коли буде сконцентрована увага всієї команди, починати пояснення після встановлення тиші;

2. перед початком тренування повторити самому декілька разів заплановані для вивчення рухові дії, задіювати для показу вправ найбільш підготовлених спортсменів;

3. на перших тренуваннях при вивченні нових рухових вправ заняття проводити фронтально, не приділяти увагу лише окремим вихованцям з метою виправлення помилок;

4. намагатися бути завжди спокійним, доброзичливим, по мірі можливості не вступати у конфлікти з вихованцями;

5. слідкувати за дітіми, що порушують дисципліну, як тільки починаються розмови, шум - одразу ж зупинити заняття чи переключити увагу вихованців на іншу діяльність;

6. скласти карточки індивідуальних завдань з врахуванням особливостей засвоєння рухових дій, щоб уникнути пауз під час тренування, зниження темпу тренування, особливо наприкінці заняття.

   Отже індивідуальний стиль діяльності допомагає вирішити цілий комплекс проблем: по-перше, педагогічна взаємодія здійснюється адекватно особистості педагога, спілкування стає приємним, органічним для самого педагога та учнів; по-друге, суттєво полегшується процедура наведення стосунків; по-третє, підвищується ефективність функцій педагога. І все це здійснюється на фоні емоційного благополуччя педагога та учнів на усіх етапах спілкування.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

OPM-5.doc

OPM-5.doc
Размер: 52 Кб

.

Пожаловаться на материал

Індивідуальний стиль педагога. Система формування індивідуального стилю педагога. Класифікація основних стилів діяльності. Шляхи формування оптимального стилю діяльності.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Элементы математической статистики

Определение и задачи математической статистики. Понятие точечных и интервальных оценок. Доверительный интервал. Эмпирическая и теоретическая линии регрессии.

Комитет по развитию городского хозяйства. Теория КРГГХ

Взаимосвязь внимания и памяти

Курсовая работа. Факультет психологии Внимание как психический процесс. Общая характеристика внимания, Основные свойства, функции. Память как психический познавательный процесс. Общая характеристика, основный свойства. Виды памяти. Основные функции. Взаимосвязь внимания и памяти

Классификация государственных займов

Управление государственным кредитом, Финансы коммерческих организаций, Страхование, Мировая валютная система

Упражнения и примеры Past Simple Past Continuous

Прошедшее простое и прошедшее продолженное время в английском языке, упражнение, задания

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok