Земельне право. Тести та відповіді

Территория рекламы

1.Самостійна галузь права, яка являє собою систему правових норм, що регулюють земельні відносини з метою забезпечення раціонального використання земель , їх охорони від негативного впливу, захисту прав громадян та юридичних осіб на землю і додержання встановленого правопорядку в галузі земельних відносин, називається:

Земельне право;+

Предмет земельного права;

Метод земельного права;

Земельні відносини.

2. Вкажіть метод регулювання в земельному праві, який застосовується у сфері управління використанням та охороною земель:

Санкціонуючий;

Імперативний;+

Рекомендаційний;

Делегуючий.

3. Вкажіть один із принципів земельного законодавства:

Рішення про реалізацію земельних повноважень суб’єкт земельних правовідносин приймає самостійно;

Надання прав і свобод суб’єктам земельних відносин;

Забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;+

Встановлення обмежень щодо використання земель за їх цільовим призначенням.

4. Під сукупність правових інститутів , кожний з яких складається з групи юридичних норм, що регулюють однорідні земельні відносини, які характеризуються певною єдністю, розуміють:

Систему земельного права; +

Принцип земельного права;

Принцип земельного законодавства;

Метод земельного права.

5. Найвищу юридичну силу в Україні має:

Земельний кодекс ;

Конституція ;+

Указ Президента ;

Постанова Верховної Ради.

6. За юридичною силою джерела земельного права поділяються на:

Матеріальні та процесуальні;

Закони і підзаконні нормативні акти;+

Загальні та спеціальні;

Кодифіковані і ті, що не є такими.

7. Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, називаються:

Правом оренди;

Правом власності;

Правом постійного користування;

Земельними відносинами.+

8. Вкажіть об’єкт права власності на землю:

Земельна ділянка; +

Землеволодіння;

Угіддя;

Землекористування.

9. На скільки категорій поділяється земельний фонд України за основним цільовим призначенням :

7;

9; +

10;

11.

10. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за ініціативою:

Органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

Органів місцевого самоврядування;

Органів державної влади

Власників земельних ділянок.+

11. Землі сільськогосподарського призначення надаються у користування сільськогосподарським підприємствам для:

Ведення підсобного сільського господарства;

Ведення товарного сільськогосподарського виробництва;+

Пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

Городництва, сінокосіння та випасання худоби.

12. Землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися у власність:

Громадянам України;+

Особам без громадянства;

Іноземним громадянам;

Іноземним державам.

13. Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств приймають за клопотанням:

Органів виконавчої влади;

Органів місцевого самоврядування;

Працівників державних і комунальних сільськогосподарських підприємств;+

Керівних органів державних і комунальних сільськогосподарських підприємств.

14. Із угідь, які були в постійному користуванні державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, створюють резервний фонд у розмірі до:

5 % сільськогосподарських угідь;

15 % сільськогосподарських угідь; +

25 % сільськогосподарських угідь;

10 % сільськогосподарських угідь.

15. Місце розташування земельних ділянок громадян при ліквідації сільськогосподарських підприємств визначаються землевпорядними проектами, які затверджують:

Органи виконавчої влади;

Органи місцевого самоврядування;

Власники земельних часток (паїв);

Збори власників земельних часток (паїв);+

16. Для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки на праві власності можуть мати:

Громадяни України; +

Особи без громадянства;

Юридичні особи;

Іноземні громадяни.

17. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі, не більше:

0,10 га;

0,60 га;

1,00 га;

2,00 га.+

18. Землі для сінокосіння і випасання худоби надаються громадянам:

в оренду; +

у власність;

у постійне користування;

у концесію.

19. Вкажіть розмір земельної ділянки, який можна приватизувати громадянам України для городництва:

0,00 га; +

До 0,10 га;

До 0,12 га ;

До 0,15 га .

20. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у розмірі, не більше:

0,01 га;

0,10 га;

0,12 га;+

0,15 га.

21. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватися для:

Зведення житлових будинків;

Закладання лісових насаджень;

Закладання багаторічних плодових насаджень;+

Розміщення оптових ринків.

22. Землі загального користування садівничого кооперативу передаються йому безоплатно у власність за клопотанням:

Органу виконавчої влади;

Органу місцевого самоврядування;

Вищого органу управління товариства;+

Члена кооперативу.

23. Земельні ділянки, призначені для городництва, можуть використовуватися для:

Спорудження капітальних будівель іспоруд;

Закладання багаторічних плодових насаджень;

Спорудження тимчасових споруд для зберігання інвентарю.+.

Зведення житлових будинків.

24. Громадяни України мають право безоплатно приватизувати земельні ділянки для ведення фермерського господарства у слідуючих розмірах;

До 1,00 га;

До 2,00га;

До 3,00 га

У розмірі земельної частки (паю).+

25. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли :

13-річного віку;

14-річного віку;+

16-річного віку;

18-річного віку;

26. Право на створення фермерського господарства має:

Іноземний громадянин та особа без громадянства;

Громадянин України;

Громадянин , який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.+

27. До заяви для отримання у власність або в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності з метою ведення фермерського господарства додаються документи, що підтверджують:

Досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі;+

Розмір земельної ділянки;

Кількість членів фермерського господарства;

Вік членів фермерського господарства.

28. Землі фермерського господарства можуть складатися із:

Земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

Земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

Земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди;

Всіх вищевказаних.+

29. В залежності від матеріального або процесуального характеру земельні відносини поділяються на:

Регулятивні та охоронні ;

Матеріальні та процесуальні ; +

Охоронні та розпорядні;

Запобігаючи та охоронні.

30. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою:

Забезпечення права на землю громадян, юридичнихосіб, територіальних

громад та держави;+

Оцінки земель;

Ведення моніторингу;

Організації землеустрою.

31. До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки:

Зелених зон населених пунктів;

У межах населених пунктів, що їх використовують для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування ; +

Поза межами населених пунктів, що їх використовують для об’єктів загального користування;

Земельні ділянки для дачного будівництва.

32. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до:

Проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;

Матеріалів інвентаризації земель та документів , що посвідчують право власності або користування землею;

Регіональних та місцевих правил забудови;

Генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою.+

33. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів у розмірі не більше:

0,05 га;

0,10 га;

0,15 га;

0,01 га.+

34. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки із земель комунальної власності села, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у розмірі не більше:

0,50 га;

0,30 га;

0,25 га;+

0,15 га.

35. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки із земель комунальної власності селища для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у розмірі не більше:

0,60 га;

0,25 га;

0,20 га;

0,15 га. +

36. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки із земель комунальної власності міста для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у розмірі не більше:

0,10 га;+

0,12 га;

0,15 га;

0,25 га.

37. Ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність – це:

Землі природоохоронного призначення:

Землі історико-культурного призначення:

Землі рекреаційного призначення:

Землі природно-заповідного фонду.+

38. Землями іншого природоохоронного призначення визначають земельні ділянки в межах яких розташовані:

Природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність ;+

Національні природні парки;

Ботанічні сади;

Зоологічні парки.

39. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюють:

Округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони; +

Охоронні зони;

Зони особливого використання земель;

Смуги відведення.

40. Землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів відносяться до земель:

Оздоровчого призначення;

Рекреаційного призначення :+

Природоохоронного призначення;

Лісогосподарського призначення.

41. Дачному кооперативу можуть безоплатно передаватись у власність землі зайняті під:

Екологічними та навчально-туристськими стежками;

Дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування;+

Будинками рибалок і мисливців;

Маркованими трасами.

42. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва у розмірі, не більше:

0,01 га;

0,10 га;+

0,15 га;

0,25 га.

43. Землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси

(ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби належать до категорії :

Історико-культурного призначення;+

Рекреаційного призначення;

Природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення;

Житлової та громадської забудови.

44. До земель лісогосподарського призначення належать землі, зайняті під : Окремими деревами і чагарниками на сільськогосподарських угіддях,

Лісовою рослинністю та використовуються для потреб лісового господарства;+

Групами дерев на присадибних, дачних і садових ділянках.

Зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів

45.Вкажіть розмір замкнених земельних ділянок лісогосподарського призначення, які можуть безоплатно передаватись у власність громадянам і юридичним особам у складі селянських та фермерських господарств:

До 2,00 га;

До 3,00 га;

До 4,00 га;

До 5 га. +

46. Земельні ділянки лісогосподарського призначення надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, для:

Ведення лісового господарства;+

Ведення сільського господарства;

Рекреаційних цілей;

Наукової діяльності.

47. До земель водного фонду належать землі , зайнять під:

Морями, річками, озерами, водосховищами іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;+

Портами, спеціалізованими причалами, пристанями і затонами;

Будівлями, береговими навігаційними знаками;

Пасажирськими вокзалами, павільйонами і причалами.

48. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються:

Охоронні зони;

Водоохоронні зони;+

Зони санітарної охорони;

Санітарно-захисні зони.

49. Громадянам і юридичним особам можуть безоплатно передаватися у власність замкнені природні водойми , загальною площею:

До 5,00 га;

До 4,00 га;

До 3,00 га; +

До 2,00 га.

50. Прибережні захисні смуги шириною 25 метрів встановлюються :

Навколо морських заток і лиманів;

Уздовж середніх річок;

Навколо ставків площею менш як 3 гектари;+

Навколо ставків площею понад 3 гектари.

51. Прибережні захисні смуги шириною 50 метрів встановлюються :

Уздовж морів;

Уздовж малих річок;

Навколо ставків площею менш як 3 гектари;

Навколо ставків площею понад 3 гектари.+

52. Прибережні захисні смуги шириною 100 метрів встановлюються :

Навколо морських заток і лиманів;

Уздовж середніх річок;

Навколо озер;+

По берегах струмків і потічків.

53. У прибережних захисних смугах уздовж річок дозволяється:

Розорювання земель;

Зберігання та застосування пестицидів і добрив;

Влаштування літніх тіборів для худоби;

Сінокосіння.+

54. Відведення земельних ділянок, що надаються для цілей промисловості, здійснюється з урахуванням ;

Платежоспроможності юридичної особи;

Державних норм забудови;

Черговості освоєння земельних ділянок;+

Проектної документації 55. До земель автомобільного транспорту належать землі під:

Проїзною частиною;

Автовокзалами та автостаціями;+

Декоративним озелененням;

Мостами та тунелями.

56. До земель дорожнього господарства належать землі під:

Узбіччям та земляним полотном;+

Автозаправними станціями;

Станціями технічного обслуговування;

Автотранспортними підприємствами.

57. Земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку, належать до земель :

Промисловості;

Енергетичної системи;

Зв’язку;+

Транспорту.

58. До земель енергетичної системи надежать землі, надані під:

Випромінювальні споруди телерадіостанцій;

Радіорелейні лінії;

Кабельні телефонно-телеграфні лінії;

Електрогенеруючі об’єкти.+

59. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються:

Охоронні зони;+

Санітарно-захисні зони;

Зони особливого використання земель;

Санітарні округи.

60. Землі оборони можуть перебувати:

Лише у державній власності;

У комунальній та державній власності; +

Лише у приватній власності;

У державній, комунальній і приватній власності.

61. Суб’єктами права приватної власності на землю можуть бути:

Громадяни України та юридичні особи +

Держава

Землекористувачі

Територіальні громади сіл, селищ, міст

62. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є:

Державною власністю;

Комунальною власністю; +

Приватною власністю;

Особистою власністю.

63.До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

Землі загального користування населених пунктів ;+

Землі під присадибними ділянками;

Землі природоохоронного роизначення;

Землі під промисловими підприємствами.

64. Суб’єктами права державної власності на землю виступають:

Громадяни та юридичні особи;

Верховна Рада України, обласні та районні ради;

Сільські, селищні та міські ради;

Кабінет Міністрів України, обласні та районні державні адміністрації.+

65. Суб’єктами права спільної власності на землю територіальних громад можуть бути:

Юридичні особи;

Фізичні особи;

Районні та обласні державні адміністрації;

Районні та обласні ради.+

66. За межами населених пунктів у комунальній власності територіальної громади села можуть перебувати:

Землі під об’єктами природно-заповідного фонду

Громадські пасовища

Земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти комунальної власності +

Землі загального користування67. Однією з форм власності на землю є:

Акціонерна

Сільськогосподарська

Державна +

Суспільна

68. Право на безоплатно приватизацію землі мають:

Іноземні громадяни

Громадяни України +

Юридичні особи

Інші громадяни

69.Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише:

Територіальним громадам;

Органам державної влади;

Юридичним особам;

Громадянам.+

70. Іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянки для:

Розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв;+

Здійснення підприємницької діяльності;

Рекреаційних та оздоровчих цілей;

Житлового будівництва.

71. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки у разі:

Безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

Викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;+

Приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

Виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

72. Юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:

Приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

Внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;+

Приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

Безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

73. Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом:

10 днів ;

Одного місяця;

Трьох місяців;

Одного року.+

74. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах:

Лише на поверхневий (ґрунтовий) шар

Лише на водні об’єкти

Лише на ліси і багаторічні насадження на ній

На поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження на ній +

75. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:

Передачі їм земель із державної власності;+

Конфіскації земельної ділянки;

Приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

Внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу.

76. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

Земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної і

комунальної форм власності ;+

Землі під присадибними ділянками;

Земельні ділянки садівничих товариств;

Землі під промисловими підприємствами.

77. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать:

Земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами комунальної

форми власності ;

Землі атомної енергетики та космічної системи;+

Землі лісогоспоподарського призначення;

Землі рекреаційного призначення .

78. Право спільної власності на землю посвідчується:

Договором оренди;

Угодою власників;

Державним актом на право власності на землю;+

Державним актом на право постійного користування землею.

79. Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при:

Безоплатної передачі із земель комунальної власності ;

Безоплатної передачі із земель державної власності ;

Конфіскації земельної ділянки;

При придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами.+

80. Вкажіть суб'єкти права комунальної власності на землю:

Громадяни;

Держава;

Територіальні громади; +

Юридичні особи;

81. Власники земельних ділянок мають право:

Несвоєчасно сплачувати земельний податок;

Зводити житло на землях сільськогосподарського призначення;

Продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку;+

Порушувати права суміжних землевласників та землекористувачів.

82. Забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням –це:

Вибір власника земельної ділянки;

Обов’язок власника земельної ділянки;+

Право власника земельної ділянки;

Рішення органів виконавчої влади .

83. Власники земельних ділянок зобов'язані:

Додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;+

Самостійно господарювати на землі;

Споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди;

Використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці лісові насадження.

84. Право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку – це:

Емфітевзис;

Суперфіцій;

Право постійного користування;+

Право власності.

85. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

Акціонерні товариства;

Громадяни України;

Товариства з обмеженою відповідальністю;

Громадські організації інвалідів України.+

86. Засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності – це:

Право постійного користування;

Право оренди;+

Право суборенди;

Право концесії.

87. Що є об’єктом оренди землі:

Земельна ділянка; +

Землеволодіння;

Угіддя;

Землекористування;

88. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності можуть бути:

Райдержадміністрації;

Сільські ради;+

Юридичні особи;

Громадяни України.

89. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності можуть бути:

Міські ради;

Сільські ради;

Селищні ради;

Райдержадміністрації.+

90. Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у:

Суборенду;+

Тимчасове користування;

Постійне користування;

Власність .

91. Договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства, називається договором:

Ренти землі;

Дарування землі;

Суборенди землі;

Оренди землі.+

92. Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

Рішення про надання земельної ділянки в оренду;

Дані економічної оцінки ;

Кадастровий план земельної ділянки;+

Дані бонітування.

93. Платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою – це:

Земельний податок;

Орендна плата;+

Рента;

Податок.

94.Вкажіть форму орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності:

Грошова, відробіткова;

Грошова, натуральна;

Грошова ; +

Відробіткова, натуральна, грошова.

95. Вкажіть форми орендної плати за земельну ділянку:

Грошова у всіх випадках;

Грошова для земель, які орендуються із земель державної власності;

Натуральна і відсоткова із земель комунальної власності;

Грошова, натуральна та відробіткова (надання послуг орендодавцю) . +

96. Максимальний термін оренди землі становить:

До 10 років ;

До 25 років;

До 50 років; +

До 100 років.

97. Мінімальний термін оренди землі становить:

До 2 років ;

До 5 років;+

До 10 років;

До 15 років.

98. Проведення розвідувальних робіт на землях заповідників, національних дендрологічних, ботанічних, меморіальних парків, поховань і археологічних пам'яток дозволяється у виняткових випадках за рішенням:

Сільської, селищної, міської рад;

Районної державної адміністрації;

Обласної ради;

Кабінету Міністрів України.+

99. Право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою - це:

Право земельного сервітуту;+

Право оренди;

Право концесії;

Право ренти.

100. Земельні сервітути можуть бути:

Обмеженими;

Необмеженими;

Цільовими;

Строковими.+

101. Вкажіть наслідки встановлення земельного сервітуту для власників земельних ділянок:

Позбавляє права надавати земельну ділянку в оренду;

Самостійне господарювання на землі обмежене;

Позбавляє права володіння і користування земельною ділянкою;

Не веде до позбавлення прав володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.+

102. Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках:

Рішення суду про надання земельної ділянки у власність;

Невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;+

Невикористання земельного сервітуту протягом двох років;

Невикористання земельного сервітуту протягом одного року.

103. Сервітут може бути встановлений:

Договором;

Законом:

Рішенням суду;

Всім вищевказаним.+

104. Право користування чужою земельною ділянкою для потреб сільськогосподарського виробництва - це:

Емфітевзис; +

Суперфіцій;

Сервітут;

Концесія.

105. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови – це:

Сервітут;

Оренда;

Емфітевзис;

Суперфіцій. +

106. Вкажіть наслідки проникнення гілок дерев із сусідньої земельної ділянки:

Корені можуть бути відрізані в будь якому випадку;

Гілки можуть бути відрізані в будь-якому випадку;

Корені можуть бути відрізані у випадку, коли вони є перепоною у використанні земельної ділянки за призначенням ; +

Гілки і корені не можуть бути відрізані.

107. Вкажіть дії власників та землекористувачів земельних ділянок щодо визначення спільних меж:

Власник сусідньої земельної ділянки встановлює межі на свій розсуд;

Власник земельної ділянки в праві вимагати від сусіда межові знаки;

Власник земельної ділянки в праві вимагати від сусіда сприяння встановленню твердих меж ; +

Можуть вимагати від райдержадміністрації встановлення твердих меж.

108. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за :

Державним актом;

Договором емфітевзису;

Договором суперфіцій;

Домовленістю між ними. +

109. Право на земельну ділянку може бути обмежено законом , договором шляхом встановлення:

Заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження;+

Меж земельних ділянок;

Сервітуту;

Цільового призначення земель.

110. Навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної спадщини, створюються;

Зони санітарної охорони;

Охоронні зони;+

Санітарно-захисні зони;

Зони особливого використання земель.

111. Зона особливого використання земель створюється навколо:

Водозабірних та водоочисних споруд;

Об’єктів оздоровчого призначення;

Земель транспорту;

Військових об’єктів Збройних Сил України.+

112. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок громадян , приймається протягом:

10 днів;

14 днів;

30 днів;

Міссяця.+

113. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, приймається на підставі:

Клопотання;

Проекту відводу земельної ділянки;

Технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки;+

Документів, що підтверджують оцінку земельної ділянки.

114. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, подають клопотання до:

Сільської ради;

Селищної ради;

Районної ради;

Районної державної адміністрації+

115. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності або комунальної власності, у клопотанні вказують:

Цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри;+

Паспортні дані та ідентифікаційний код;

Код використання земельної ділянки;

Кадастровий номер земельної ділянки.

116. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється:

Територіальними органами земельних ресурсів;

Особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт;+

Землевпорядними організаціями;

Геодезичними організаціями.

117. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається до:

Комісії з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою;+

Органу земельних ресурсів;

Органу містобудування та архітектури;

Природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органу.

118. Комісія з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою, надає висновок щодо погодження проекту протягом:

Одного тижня;

Десяти днів;

Трьох тижнів;+

Місяця.

119. Вкажіть, у який строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, органи виконавчої влади або місцевого самоврядування приймають рішення про його затвердження:

Тижневий;

Двотижневий;+

Десятиденний;

Місячний.

120. Відмова органів місцевого самоврядування або органів державної влади в наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду в установлений законом строк можуть бути оскаржені до:

Територіального органу земельних ресурсів;

Сільської, селищної, міської ради;

Районної державної адміністрації;

Суду.+

121. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах:

Приватної власності;

Оренди землі;

На яких земельна ділянка належала попередньому власнику;+

Дарування.

122. Набувальною давністю вважають добросовісне , відкрите і безперервне користування земельною ділянкою, протягом:

10 років;

15 років; +

20 років;

12 років.

123. Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування за межами населених пунктів для:

Будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд;

Будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району;+

Індивідуального гаражного будівництва;

Несільськогосподарських потреб - ріллю та багаторічні насадження.

124. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту:

Державної реєстрації цих прав;+

Встановлення меж земельної ділянки;

Погодження меж земельної ділянки;

Виготовлення проектної документації.

125. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується:

Цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки;

Свідоцтвом про право на спадщину;

Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою;+

Договором оренди земельної ділянки.

126. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються:

Верховною Радою України;

Веррховною Радою Автономної Республіки Крим;

Радою міністрів Автономної Республіки Крим;

Кабінетом Міністрів України.+

127. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється:

Місцевими державними адміністраціями;

Державними органами приватизації;+

Радою міністрів Автономної Республіки Крим;

Органами місцевого самоврядування.

128. Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

Неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;+

Наявність сервітуту;

Подання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

Відсутність на земельній ділянці інженерної інфраструктури.

129. За згодою співвласників у заставу передаються земельні ділянки:

Комунальної власності;

Державної власності;

Спільної власності; +

Орендовані.

130. Земельна ділянка виставляється на земельні торги окремим лотом після:

Визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками;

Визначення вартості лота, причому вартість земельної ділянки дорівнює її нормативній грошовій оцінці;

Виготовлення технічного паспорта об'єкта продажу;

Всіх вищевказаних дій.+

131. Земельні торги проводяться після опублікування у пресі офіційної інформації про виставлення на земельні торги земельних ділянок, не раніше ніж за:

10 днів;

20 днів;

30 днів;+

Місяць.

132. Проведення земельних торгів здійснює:

Орган державної влади;

Юридична особа, яка має ліцензію на проведення земельних торгів;+

Орган місцевого самоврядування;

Орган державної приватизації.

133. Земельні торги визнаються такими, що не відбулися, у разі:

Відсутності покупців або наявності тільки одного покупця;

Якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну земельної ділянки;

Несплати в установлений термін переможцем земельних торгів належної суми за придбану земельну ділянку;

Всіх вищевказаних дій.+

134.Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:

Смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;+

Несплата земельного податку;

Несплата орендної плати;

Самостійне господарювання.

135. Земельна ділянка може бути конфіскована за рішенням:

Органів державної влади;

Органів місцевого самоврядування;

Прокуратури;

Суду.+

136. Сільські, селищні, міські ради вилучають:

Земельні ділянки державної власності;

Земельні ділянки комунальної власності;+

Земельні ділянки спільної власності територіальних громад;

Особливо цінні землі,

137. Земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, вилучає:

Обласна рада;

Обласна державна адміністрація;

Кабінет Міністрів України;+

Районна державна адміністрація.

138. До особливо цінних земель відносяться:

Землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів;+

Торфовища з глибиною залягання торфу до 50 сантиметрів;

Осушені;

Зрошувані.

139. У разі викупу земельних ділянок під об'єкти містобудування, розміщення яких визначено містобудівною або землевпорядною документацією, погодження місця розташування об'єкта:

Здійснюється сільською, селищною, міською радами;

Здійснюється районною державною адміністрацією;

Здійснюється обласною радою;

Не проводиться.+

140. Оголошення про відмову в участі щодо земельних торгів публікують не пізніше як, за:

30 днів;

10днів; +

14 днів;

5 днів.

141. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються:

В усній формі;

За згодою однієї із сторін;

У письмовій формі та нотаріально посвідчуються; +

У формі реєстрації.

142. Вкажіть, які з цих земель не є самостійною категорією за цільовим призначенням:

Запасу.+

Оздоровчого призначення;

Рекреаційного призначення;

Лісогосподарського призначення.

143. Земельні спори вирішують:

Прокуратура;

Суди; +

Верховна Рада України;

Кабінет Міністрів України.

144. Земельні спори розглядають центральний орган виконавчої влади у сфері земельних відносин і органи місцевого самоврядування на основі заяви однієї зі сторін, у :

Місячний строк з дня подання заяви; +

5-денний строк з дня подання заяви;

тижневий строк з дня подання заяви;

14-деннний строк з дня подання заяви.

145. Земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян , вирішують:

Центральний орган виконавчої влади у сфері питань земельних відносин;

Органи місцевого самоврядування;+

Суди;

Прокуратура.

146 . Самоврядний контроль за використанням і охороною земель здійснюють:

Громадські інспектори;

Державні інспектори;

Органи виконавчої влади;

Сільські, районні, міські, обласні ради. +

147. Громадський контроль за використанням і охороною земель здійснюють:

Міські ради;

Державні інспектори;

Громадські інспектори;+

Сільські, селищні, районні та обласні ради.

148. До видів юридичної відповідальності за земельні правопорушення належать:

Кримінальна;

Цивільно-правова, дисциплінарна

Адміністративна;

Всі вищевказані +

149.Система спостережень за станом земельного фонду – це:

Землеустрій;

Земельний кадастр;

Моніторинг земель; +

Державний контроль за використанням і охороною земель.

150. Вкажіть вид порушень , за які громадяни та юридичні особи не несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність :

Виконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; +

Ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації про них:

Знищення межових знаків;

Невиконання умов знімання,збереження і нанесення родючого шару грунту.

151.Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням:

Органів державної влади:

Органів місцевого самоврядування:

Суду.+

Органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

152. До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

Погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) особливо цінних земель;

Передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб;+

Розроблення економічного і правового механізму регулювання земельних відносин;

Затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель

153. До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить :

Розпорядження землями державної власності;+

Здійснення міжнародного співробітництва в галузі земельних відносин;

Участь у розробці нормативних документів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів;

Розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад;

154. Закони приймає:

Президент;

Кабінет Міністрів України;

Верховна Рада України;+

Міністерство юстиції.

155. Офіційним виданням для законів є:

Збірники постанов Уряду України;

Офіційний вісник України;+

Газета «Дело»;

Газета «Дзеркало тижня».

156. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року, земельні ділянки:

повертаються в розмірі норм земельного законодавства;

повертаються;

не повертаються;+

не повертаються, але компенсується вартість землі за умови представлення відповідних документів;

157. Право власності на землю в Україні іноземні громадяни:

не мають;

мають на всі землі;

мають на землі сільськогосподарського призначення;

мають на земельні ділянки під об’єктами підприємницької діяльності, які є у їх власності.+

158. Право власності на землю в Україні особи без громадянства:

не мають;

мають на землі без забудови за межами населених пунктів для підприємницької діяльності;

мають на землі сільськогосподарського призначення;

мають на земельні ділянки під об’єктами підприємницької діяльності, які є у їх власності.+

159. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є:

громадською власністю;

комунальною власністю;+

муніципальною власністю;

спільною власністю.

160. Однією з форм власності на землю є:

колективна;

акціонерна;

сільськогосподарська;

державна. +

161. Іноземні громадяни та особи без громадянства приймати земельні ділянки у спадщину:

не можуть;

можуть;+

можуть окрім земель сільськогосподарського призначення;

можуть окрім земель сільськогосподарського призначення та земель лісогосподарського призначення.

162. Громадяни України можуть бути суб’єктами права власності на землю за таких обставин:

наявності у них іншого майна;

відсутності кредитів;

погашеній або знятій судимості;

за наявності у них цивільної правоздатності. +

163. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам:

без відшкодування затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними;+

з частковим відшкодуванням затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними;

з повним відшкодуванням затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними;

з відшкодуванням половини затрат, що їх зазнали за час незаконного користування ними.

164. До прав землекористувачів належать:

право продавати земельну ділянку;

право змінювати цільове призначення землі;

самостійно господарювати на землі;+

передавати земельну ділянку у користування будь-яким особам на необмежений строк.

165. Орендована земельна ділянка або її частина може передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (в суборенду):

за згодою орендодавця;+

за вимогою органів виконавчої влади;

без згоди орендодавця;

лише за згодою органів влади

166. Охоронні зони створюються навколо таких об’єктів:

лінії електропередачі;+

джерел водопостачання;

об’єктів, що виділяють шкідливі речовини;

об’єктів культурної спадщини.

167. Санітарно-захисні зони створюються навколо об’єктів:

які використовуються об’єктами транспорту;

які є джерелами підвищених рівнів шуму і вібрації;+

збройних сил України;

уздовж державного кордону України.

168. У межах санітарно-захисних зон забороняється:

діяльність, яка може призвести до завдання шкоди відкритим джерелам водопостачання;

будівництво об’єктів соціальної інфраструктури, пов’язаних із постійним перебуванням людей;+

будівництво гідрометеорологічних станцій;

будівництво ліній зв’язку.

169. Навколо особливо цінних природних об’єктів створюються

зони санітарної охорони;

санітарно-захисні зони;

охоронні зони;+

зони особливого режиму використання.

170. Обмеження прав на земельну ділянку може бути здійснено шляхом:

встановлення огорожі;

договору з сусідами земельної ділянки;

заборони на проведення окремих видів діяльності;+

розпорядженням Кабінету Міністрів України щодо звільнення від природоохоронних вимог використання земельної ділянки.

171. Особа, в інтересах якої встановлений земельний сервітут може передавати його, іншим фізичним та юридичним особам шляхом:

продажу;

не може передавати будь-яким способом;+

застави;

дарування.

172. Підставою для припинення права власності на земельну ділянку є:

використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

систематична несплата земельного податку;

звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;+

конфіскація за рішенням органу місцевого самоврядування.

173. Земельна ділянка може бути конфіскована:

за рішенням органу виконавчої влади;

за рішенням суду у випадках, встановлених законом;+

за рішенням органу місцевого самоврядування;

за рішенням Держземагенства;

174. Підставою дарування земельної ділянки є:

нотаріально посвідчений договір дарування земельної ділянки;+

державний акт на земельну ділянку;

договір купівлі-продажу на земельну ділянку;

сертифікат на право володіння земельною ділянкою.

175. Збитки власникам земельних ділянок і землекористувачам відшкодовують:

Мінекоресурсів України;

особи, що їх заподіяли;+

органи земельних ресурсів;

органи місцевого самоврядування.

176. До земель комунальної власності, що не можуть передаватися у приватну власність, належать:

землі лісогосподарського призначення площею до 5 га;

земельні ділянки, які забезпечують діяльність органів місцевого самоврядування;+

земельні ділянки водного фонду площею до 3 га;

земельні ділянки, надані для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

177. Навколо діючих кладовищ встановлюються:

санітарно-захисні зони;+

зони особливого режиму використання земель;

охоронні зони;

зони санітарної охорони.

178. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка знаходиться на території населеного пункту, подає заяву до:

районної державної адміністрації;

районної ради;

облдержадміністрації;

відповідної сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної ділянки.+

179. Вартість земельної ділянки, відчуженої для суспільних потреб, визначається за договором на підставі:

нормативної грошової оцінки;

експертної грошової оцінки;+

розрахунку втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

договірної ціни.

180. Майнові спори, пов’язані із земельними відносинами, вирішує :

суд;+

сільська рада;

органи місцевої виконавчої влади;

відділ земельних ресурсів.

181. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

визнання угоди недійсною;+

попередження порушника про неправильність його дій;

відшкодування вартості земельної ділянки;

обмін земельної ділянки на інше майно.

182. Збитки завдані власникам земельних ділянок :

підлягають відшкодуванню в повному обсязі;+

підлягають відшкодуванню частково;

не підлягають відшкодуванню;

підлягають відшкодуванню за рішенням органів місцевого самоврядування.

183. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

суб’єкти, що їх заподіяли;+

органи місцевого самоврядування.

184. Не підлягають продажу на земельних торгах земельні ділянки державної власності або права на них у разі:

будівництва автозаправочних станцій;

передачі земельної ділянки для ведення фермерського господарства;+

створення озеленених територій промислових підприємств;

будівництва об’єктів, що здійснюються за кошти іноземних інвесторів.

185. Вилучення земельної ділянки природно-заповідного фонду державної власності в межах села для будівництва дороги загальнодержавного значення здійснює:

Верховна Рада України;

Кабінет Міністрів України;

обласна державна адміністрація;

сільська рада за погодженням з Верховною Радою України.+

186. Ставка земельного податку за 1 га ріллі складає у відсотках від її нормативної грошової оцінки:

1%;

0,5%;

0,3%;

0,1%.+

187. Ставка земельного податку за 1 га сіножатей складає у відсотках від її нормативної грошової оцінки:

1,5%;

1,0%;

0,5%;

0,1%.+

188. Ставка земельного податку за 1 га пасовищ складає у відсотках від її нормативної грошової оцінки:

1,5%;

1,0%;

0,5%;

0,1%.+

189. Ставки податку за земельні ділянки в межах населених пунктів встановлюється у відсотках від їх нормативної грошової оцінки:

1%;+

0,5%;

1,5%;

2,0%.

190. Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, використовуються для:

сплати земельного податку;

будівництва лінійних споруд (шляхів і т ін.);

складання проектів забудови;

поліпшення сільськогосподарських угідь.+

191. Проект відведення земельної ділянки, погоджується з:

Верховною Радою України;

міськими радами;

комісією з розгляду питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою;+

Кабінетом Міністрів України.

192.У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування передати земельну ділянку у власність або заяву залишено без розгляду питання розв’язує:

міські ради;

обласні ради;

Кабінет Міністрів України;

в судовому порядку. +

193.Загальнодержавні програми використання та охорони земель затверджуються:

Кабінетом Міністрів України;

Кабінетом Міністрів за погодженням із Верховною Радою України;

Верховною Радою України;+

Міністерством аграрної політики і продовольства за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

194.Встановлення і зміна меж міст відноситься до повноважень:

міських рад;

районних рад;

обласних рад та Верховної ради Автономної Республіки Крим;

Верховної Ради України.+

195. Підставою юридичної відповідальності за земельні правопорушення є:

вчинення земельного правопорушення;+

вчинення злочину;

вчинення адміністративного проступку;

всі відповіді неправильні.

196. Землі, придатні для потреб сільського господарства, мають надаватись насамперед для:

консервації

залуження

лісорозведення

сільськогосподарського використання.+

197. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі:

розпорядження районної державної адміністрації;

рішення органів місцевого самоврядування;

даних державного земельного кадастру;+

даних державної служби родючості ґрунтів.

198. Приватизація земельної ділянки громадянам – членам садівницького товариства здійснюється:

за згодою інших членів товариства;

без згоди інших членів товариства;+

якщо це передбачено статутом товариства;

за рішенням виконавчого органу товариства.

199. У разі створення фермерського господарства безоплатно у власність земельну частку (пай) можуть отримати:

лише голова фермерського господарства;

члени родини голови фермерського господарства;

голова фермерського господарства та члени його родини, які є членами фермерського господарства;+

наймані працівники фермерського господарства.

200. Землі, надані для здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності відносяться до категорії земель:

землі сільськогосподарського призначення;+

землі житлової та громадської забудови;

землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики та іншого призначення;

землі історико-культурного призначення.

201. Несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації) сільськогосподарських підприємств відносять до категорії земель:

землі лісогосподарського призначення;

землі житлової і громадської забудови;

землі сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя);

землі сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя);+

202. Приватні несільськогосподарські підприємства, установи і організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського призначення:

для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

для ведення особистого селянського господарства;

для ведення підсобного господарства;+

для сінокосіння та випасання худоби.

203. До загального користування категорії земель житлової та громадської забудови відносяться:

громадські будівлі, споруди та об'єкти закладів освіти та охорони здоров'я, торгівлі та громадського харчування;

громадські будівлі, споруди та об'єкти соціально культурних установ та підприємств побутового обслуговування;

майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів;+

немає правильної відповіді.

204. Житлово-будівельному кооперативу за рішенням міської ради земельна ділянка може :

передаватись у власність у розмірі, визначеному кооперативом;

надаватись в оренду у розмірі, визначеному рішенням загальних зборів кооперативу;

передаватись у власність у розмірі, відповідно до затвердженої містобудівної документації;+

надаватись у постійне користування.

205. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва:

у разі подання заяви про виділення безоплатно земельної ділянки для відповідних потреб на підставі проекту забудови;

за цивільно-правовими угодами;+

у разі подання заяви про виділення безоплатно земельної ділянки для відповідних потреб в іншому населеному пункту;

у будь-кому випадку безоплатно для пенсіонерів та інших пільгових категорій населення.

206. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається:

органами земельних ресурсів;

рішенням органу місцевого самоврядування;

розпорядженням місцевого органу державної влади;

співвласниками будинку.+

207. На території населеного пункту можуть виділятися:

всі категорії земель;+

виключно землі житлової та громадської забудови;

всі категорії земель окрім земель сільськогосподарського призначення;

всі категорії земель окрім земель водного фонду.

208. До особливо цінних земель належать:

землі природно-заповідного фонду;+

землі оборони;

землі лісогосподарського призначення;

землі рекреаційного призначення.

209. Ботанічні сади та дендрологічні парки належать до:

землі історико-культурного призначення;

землі природно-заповідного фонду;+

землі лісогосподарського призначення;

землі рекреаційного призначення.

210. До земель природно-заповідного фонду відносяться ділянки, які мають цінність:

господарську;

екологічну;+

виробничу;

ринкову.

211. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об’єкти:

біосферні заповідники;+

міські парки для відпочинку населення;

водоохоронні зони;

захисні ліси.

212. Курорт – це:

освоєна природна територія, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації, будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури; +

природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови;

територія, на якій знаходяться лікувальні заклади, де відпочивають громадяни;

немає правильної відповіді.

213. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються:

санітарно-захисні зони;

зони особливого режиму використання земель;

охоронні зони;

округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.+

214. Навколо об’єктів історико-культурного призначення встановлюються:

смуги шириною 10 метрів;

зони охорони пам’яток; +

смуги шириною 5 метрів;

смуги шириною 15 метрів.

215. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до законодавства:

лісового;

лісового і водного;

земельного;+

екологічного.

216. Уздовж річок на їх берегах виділяються:

водоохоронні зони і прибережні захисні смуги;+

санітарно захисні і охоронні зони;

зони особливого режиму використання;

охоронні зони.

217. У землекористувачів вилучаються для потреб земель річкового транспорту:

берегова смуга в межах населених пунктів;

смуга відведення;+

берегова смуга за межами населених пунктів;

немає правильної відповіді.

218. Прибережні захисні смуги встановлюються:

за розпорядженням Кабінету Міністрів України;

за розпорядженням обласної державної адміністрації;

відповідно до окремих проектів землеустрою;+

власником чи користувачем водного об’єкта.

219. На приаеродромній території відповідно до закону запроваджується:

використання земель без обмежень;

особливий режим використання земель;+

використання земель відповідно до потреб сільського господарства;

відповідно до вимог громадян, які проживають на цій території.

220. Землі атомної енергетики можуть перебувати у:

у комунальній формі власності;

у комунальній і державній формі власності;

у державній формі власності;+

у спільній комунальній власності.

221. Охоронні зони земель трубопровідного транспорту у власників чи користувачів землі :

вилучаються;

не вилучаються;+

вилучаються в окремих випадках;

немає правильної відповіді

222. Охоронні зони навколо повітряних і підземних кабельних ліній зв’язку:

не створюються;

створюються лише у випадках визначених Земельним кодексом;

створюються;+

створюються за потреби.

223. Охоронні зони навколо повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі:

не створюються;

створюються;+

створюються лише у випадках визначених Земельним кодексом;

створюються за потреби.

224. Гірничий відвід – це:

частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ та цілей, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин; +

земельні ділянки для потреб, пов’язаних з користуванням надрами, які надані в порядку, встановленому земельним законодавством України;

земельні ділянки де знаходяться будівлі підприємств добувної промисловості;

всі відповіді правильні.

225. Землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб:

корисні копалини місцевого значення (пісок, глина, камінь);+

торф загальною глибиною розробки більше двох метрів;

прісні підземні води більше 20 метрів;

немає правильної відповіді.

226. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються:

в усній формі;

у письмовій формі;

в електронному вигляді;

у письмовій формі та нотаріально посвідчуються.+

227. Сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право:

порушувати моральні норми;

порушувати норми земельного законодавства;

порушувати клопотання;+

порушувати порядок у залі судових засідань.

228. Іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянки для розміщення:

військових баз;

будівель і споруд дипломатичних представництв;+

сільськогосподарських підприємств;

сховищ радіаційних відходів.

229. Інститутами земельного права є:

цивільно-правові та земельно-правові відносини, в які вступають громадяни, юридичні особи і держава;+

історичні юридичні джерела регулювання земельних відносин;

правові норми, що регулюють діяльність сільськогосподарських підприємств;

групи однорідних правових норм у земельній сфері, що об’єднуються за змістом.

230. Із наведених нормативних актів до законів України відносять:

Лісовий кодекс України;+

Постанова Кабінету Міністрів України «Порядок проведення інвентаризації земель»

Указ Президента України «Про Положення про Державне агентство земельних ресурсів України»;

Постанова Кабінету Міністрів України «Про експертну грошову оцінку земельних ділянок».

231. Постанова Кабінету Міністрів з   приймається:

якщо це передбачено Законами України;+

відповідно до норм Земельного кодексу;

з будь-яких питань земельного законодавства;

якщо ці питання не врегульовані земельним законодавством.

232. Основою власності в Україні є:

Закон України «Про форми власності на землю»;

Конституція України;+

Закон України «Про власність»;

Акт проголошення незалежності України.

233. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є:

громадською власністю;

комунальною власністю;+

муніципальною власністю;

спільною власністю.

234. Однією з форм власності на землю є:

колективна;

акціонерна;

сільськогосподарська;

державна. +

235. До прав землекористувачів належать:

право продавати земельну ділянку;

право змінювати цільове призначення землі;

самостійно господарювати на землі;+

передавати земельну ділянку у користування будь-яким особам на необмежений строк.

236. Право земельного сервітуту виникає:

з моменту його державної реєстрації;+

з моменту підписання сторонами договору;

з моменту прийняття рішення суду;

з моменту досягнення домовленості між сторонами.

237. До документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку відноситься:

договір купівлі-продажу;+

договір оренди;

договір концесії;

технічний паспорт на будівлю чи споруду.

238. Припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним – це:

рекультивація земель;

консервація земель;+

вилучення (викуп) для суспільних потреб;

меліорація земель.

239. Не підлягають продажу на земельних торгах земельні ділянки державної власності або права на них у разі:

будівництва автозаправочних станцій;

передачі земельної ділянки для ведення фермерського господарства;+

створення озеленених територій промислових підприємств;

будівництва об’єктів, що здійснюються за кошти іноземних інвесторів.

240. Вилучення земельної ділянки природно-заповідного фонду державної власності в межах села для будівництва дороги загальнодержавного значення здійснює:

Верховна Рада України;

Кабінет Міністрів України;

обласна державна адміністрація;

сільська рада за погодженням з Верховною Радою України.+

1.Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера включає:

реєстрація;

кадастрова реєстрація:

Поземельна книга:

Державна реєстрація земельної ділянки.+

2.Інформаційна система, що забезпечує збирання, оброблення, аналіз, моделювання та постачання геопросторових даних – це:

банк даних;

геоінформаційна система;+

геопросторові дані;

реєстрація земель.

3.Набір даних про геопросторвий об’єкт –це:

геопросторові дані;+

геоінформаційна система;

система просторових координат;

реєстраційні дані.

4.Кадастрова зона - це сукупність:

земельних ділянок;

природних об’єктів;

кадастрових кварталів;+

картографічних документів.

5.Графічне зображення, що містить відомості про об’єкти державного земельного кадастру – це:

кадастрова карта;+

кадастрова зона;

індексна кадастрова карта;

реєстраційна карта.

6.Місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і кварталів відображає:

кадастровий план земельної ділянки;

кадастрова карта;

реєстраційна карта.

індексна кадастрова карта;+

7. Геодезичною основою для Державного земельного кадастру є:

система просторових координат;

карта (план);

геодезична мережа;+

геоінформаційна система.

8.Об’єктами Державного земельного кадастру є:

землі в межах державного кордону України;

землі в межах адміністративно-територіальних утворень;

земельна ділянка та обмеження у використанні земель;

всі вищезгадані.+

9.Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається:

Кабінетом Міністрів України;+

Верховною Радою України;

Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

органами місцевого самоврядування.

10.Скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігаються у Державному земельному кадастрі протягом:

місяця;

кварталу;

року;

постійно.+

11.Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом:

відкриття Поземельної книги на ділянку;+

присвоєння кадастрового номера;

реєстрації державного акта;

виготовлення кадастрового плану ділянки.

12.Вкажіть термін, протягом якого з дня реєстрації заяви, державний кадастровий реєстратор здійснює реєстрацію земельної ділянки:

7 днів;

10 днів;

14 днів;+

місяць.

13.Кадастровий номер земельній ділянці присвоюється при здійсненні:

формування земельної ділянки;

кадастрового зонування;

кадастрових зйомок;

державної реєстрації земельної ділянки.+

14.Поземельна книга закривається у разі:

скасування державної реєстрації земельної ділянки:+

зміни власника земельної ділянки;

зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

встановлення обмеження у використанні земель.

15.Кадастровий план земельної ділянки складається при:

відкритті Поземельної книги;

присвоєнні кадастрового номера;

формуванні земельної ділянки;+

встановленні меж.

16. Кадастр в переводі з латинської мови означає

опис податкових предметів;+

податок;

предмет;

реєстр.

17. Залежно від змісту і порядку проведення робіт земельний кадастр поділяється на такі види:

основний і постійний;

основний і поточний;+

частковий і загальний;

наступний і загальний.

18. Вкажіть, який принцип ведення земельного кадастру забезпечує характеристику стану земельного фонду з урахуванням змін у використанні земель:

єдності;

безперервності;+

економічності;

доступності.

19.Основною земельно-кадастровою одиницею є:

населений пункт;

землі сільськогосподарського призначення;

земельна ділянка;+

угіддя.

20. Вкажіть основний елемент земельного кадастру:

сільськогосподарські угіддя;

угіддя;+

несільськогосподарські угіддя;

земельна ділянка.

21. Основною вимогою ведення кадастру є повні дані про:

категорії земель за цільовим призначенням;

категорії земель за придатністю;

дані про розподіл земельного фонду;

дані про природний, правовий і господарський стан землі.+

22. Матеріали, які у певному масштабі відтворюють на папері просторове розміщення, стан і використання земель – це:

графічні матеріали;

картографічні матеріали;+

геопросторові дані;

текстові матеріали.

23. В умовах дрібної контурності для земельного кадастру найбільш доцільний масштаб:

1:25000;

1:10000;+

1:5000;

1:2000.

24. Для одержання земельно-кадастрової інформації здійснюють наступні обстеження;

польові та камеральні;

господарські та спеціальні;

агрогосподарські та спеціальні;+

статистичні та господарські.

25.Вкажіть обстеження, які характеризують ґрунт за забезпеченістю поживними речовинами :

ґрунтові;

агрохімічні;+

меліоративні;

геоботанічні.

26.Забезпечують характеристику природних кормових угідь за складом і якістю травостою наступні обстеження:

хімічні;

агрохімічні;

геоботанічні;+

ґрунтові.

27.Одержання вихідної інформації для вивчення певного об’єкта у статистиці називають:

зведенням статистичних даних;

спостереженням;+

індексом;

рядом динаміки.

28. За часом проведення спостереження поділяються на:

безперервні та переривчасті;+

суцільні та звітні;

одноразові та багаторазові;

звітність та перепис.

29. Вкажіть основні форми статистичного спостереження:

перепис та збір;

звітність та перепис;+

звітність та групування;

пошук та зведення.

30. До табличних матеріалів належать:

контурні відомості;+

пояснювальні записки;

висновки;

протоколи погодження меж земельних ділянок.

31. Встановлення меж кадастрових зон і кварталів передбачає:

кадастрове зонування;+

реєстрація земель;

кадастрові зйомки;

землеустрій.

32. Індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці підчас її державної реєстрації і зберігається за нею весь час її існування – це;

кадастровий номер;+

ідентифікаційний код;

номер контура;

код кожної земельної ділянки.

33. Скільки цифр містить код КОАТУУ:

2:

3:

4:

10.+

34.Зі скількох частин складається кадастровий номер земельної ділянки:

1:

2;

3;

4.+

35.Розшифруйте НЗД:

кадастровий номер земельної ділянки;

номер земельної ділянки;+

номер зони;

номер кадастрової зони.

36.Вкажіть зі скількох цифр складається кадастровий номер земельної ділянки:

2:

4:

10:

19.+

37. Розшифруйте НКЗ:

номер кадастрового кварталу ;

номер земельної ділянки;

номер зони;

номер кадастрової зони.+

38. Максимальна кількість кадастрових кварталів в межах кадастрової зони становить:

10;

99;

999;+

9999.

39. Номери земельної ділянки, кадастрового кварталу, кадастрової зони і КОАТУУ виділяються між собою знаком:

крапка;

двокрапка;+

тире;

крапка з комою.

40. Комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок – це:

грошова оцінка земель;

інвентаризація земель;

кадастрові зйомки;+

кадастрове зонування.

41. Вкажіть у скільки етапів проводяться кадастрові зйомки:

один;

два;+

три;

чотири.

42. При підготовчому етапі кадастрових зйомок проводять роботи з:

геодезичного встановлення меж;

погодження меж із суміжними власниками та землекористувачами;

встановлення меж обмежень і обтяжень щодо використання земельних ділянок;

розробки технічного завдання на виконання робіт. +

43. Процес закріплення в натурі межовими знаками і в правовому документі меж власності з узгодженою і зареєстрованою точною лінією виконується при:

кадастровому зонуванні;

встановленні меж;+

погодженні меж;

коректуванні.

44. Для обчислення площ земельних ділянок проводять:

зйомки місцевості;+

обстеження земель;

збір даних;

обробку й аналіз даних.

45. Постійний процес одержання й оновлення даних про стан земель – це:

кадастрові зйомки;

кадастрове зонування;

реєстраційні роботи;

земельно-кадастрові роботи. +

46. Поточний кадастр повинен проводитися після основного:

через місяць;

через рік;

через п’ять років;

відразу.+

47. Здатність землі задовольняти потреби рослин у необхідних для них поживних речовинах і волозі називається:

оцінкою землі;

урожайністю;

бонітуванням:

родючістю. +

48. Вкажіть вид родючості ґрунту, яка характеризується урожайністю з одиниці площі:

природна;

штучна;

абсолютна;+

відносна.

49.Основною одиницею районування земельного фонду країни є:

природно-сільськогосподарська зона;+

природно-сільськогосподарська провінція;

природно-сільськогосподарський округ;

земельно-оціночний район.

50. Форма спостереження, при якій статистичні органи у певні строки одержують від відповідних підприємств, установ і організацій необхідні матеріали у вигляді визначених законом документів, називається:

облік;

звітність;+

перепис;

інформація.

51. Вкажіть за якою шкалою проводиться бонітування ґрунтів:

100 – бальною;+

50 – бальною;

12 – бальною ;

5 – бальною.

52. Бонітування є:

обліком природних властивостей ґрунту;

уточненим агрономічним групуванням ґрунтів;+

оцінкою землі як природного ресурсу і засобу виробництва;

кількісною характеристикою земель.

53. Об’єктом бонітування є:

ґрунт;+

земля;

ґрунтове обстеження:

угіддя.

54. Вкажіть критерії бонітування ґрунтів:

урожайність;

угіддя;

діагностичні ознаки;+

родючість.

55. Оцінка земель включає:

бонітування ґрунтів;

економічну оцінку земель;

грошову оцінку земель;

всі вищезгадані. +

56.Валові запаси гумусу в ґрунті визначають за формулою:

Н=10000АВР;

Н=100АВК;

Н=100АВР;+

Н=10000АВК.

57. Вкажіть одиницю виміру вмісту гумусу в ґрунті:

т/га;

м;

см;

%.+

58. Запаси рухомих форм поживних речовин в ґрунті визначають за формулою:

N= 10 АВК ;

N= 10000 АВР;

N= 10000 АВК;+

N= 1000 АВК.

59. Вкажіть одиницю виміру запасів азоту в ґрунті:

кг/га;+

м;

г/см3 ;

%.

60. Основну оціночну шкалу при бонітуванні ґрунтів складають за:

властивостями ґрунтів;+

урожайністю сільськогосподарських культур;

продуктивністю кормових угідь:

ефективністю виробництва.

61. Вкажіть значення коефіцієнта кореляції, який вказує на зворотній зв’язок

між досліджуваними факторами:

+1;

+ 0,71 – 0,90;

+ 0,51 – 0,70;

– 1.+

62. Вкажіть значення коефіцієнта кореляції, який вказує на дуже тісний зв’язок між досліджуваними факторами:

+1; +

+ 0,71 – 0,90;

- 0,51 – 0,70;

- 0,71 – 0,90.

63. Ознаки бонітування вибрані правильно, якщо різниця між розрахунковою та фактичною урожайністю не перевищує:

1%;

2 %;

5 %;+

10%.

64. Кореляційний зв’язок між природними властивостями ґрунтів та урожайністю культур визначається:

спостереженнями;

обліком якості ґрунту;

методами математичної статистики;+

обстеженнями.

65. Вкажіть основні ознаки за якими проводиться бонітування ґрунтів:

глеєність, змитість;

процентний вміст гумусу, потужність гумусового горизонту, вміст фізичної глини;+;

кислотність, індекс фізичного стану

вміст фізичної глини, скелетність, ступінь засоленості.

66. Основою для проведення економічної оцінки земель є:

бонітування ґрунтів;+

кадастрові зйомки;

кадастрове зонування;

грошова оцінка земель.

67. При економічній оцінці використовуються особливості землі як:

природного ресурсу;

головного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві;

просторового базису;

всі вищезгадані. +

68. Економічну оцінку земель поділяють на:

вибіркову,загальну;

систематичну, періодичну;

загальну, часткову;+

систематичну,часткову.

69. Вкажіть основні показники визначення економічної оцінки земель:

вартість валової продукції та собівартість;

окупність затрат та чистий дохід;

диференціальний дохід та валовий продукт;

урожайність культур та витрати на їх вирощування. +

70. При збиранні та обробці вихідних даних економічної оцінки земель застосовують наступні методи:

суцільний або вибірковий;+

аналітичний або графічний;

балансовий або вибірковий;

суцільний або аналітичний.

71. Для оцінки малопоширених груп ґрунтів, які при використанні кореляційного аналізу ввійшли до складу укрупнених оцінних груп, застосовується;

вибірковий метод;

досвід спеціалістів;

спосіб аналогів;+

експертизи врожайності на пробних майданчиках.

72. Вихідним показником економічної оцінки земель є:

урожайність;+

валова продукція;

вартість валової продукції;

окупність затрат.

73. Розрахункові кадастрові ціни базуються на:

суспільно необхідних затратах у кращих умовах виробництва;

суспільно необхідних затратах у гірших умовах виробництва;+

затратах на виробництво одиниці продукції:

затратах на виробництво рослинницької продукції.

74. Кадастрові ціни єдині у межах:

сільськогосподарського підприємства;

району;

області;

України. +

75. Вкажіть, за собівартістю якого виду рослинницької продукції встановлюються кадастрові ціни :

цукрового буряка;

кукурудзи;

картоплі;

зерна. +

76.Вкажіть формулу, за якою визначається окупність затрат:

ОЗ = У: Ц;

ОЗ = ВП – З;

ОЗ = ВП : З ;+

ОЗ = ВП+ З.

77. При економічній оцінці земель складають такі шкали:

основні або замкнені;

основні або вибіркові;

замкнені або розімкнені;+

основні або розімкнені.

78.Вкажіть види грошової оцінки земель:

економічна,загальна;

загальна, часткова;

експертна, внутрігосподарська;

нормативна, експертна. +

79. Основою грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є:

диференціальний рентний дохід;+

урожайність;

собівартість продукції;

окупність затрат.

80. Для проведення грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення використовують дані:

кількісної та якісної характеристики земель;

бонітування ґрунтів;

економічної оцінки земель;

всі вищевказані. +

81.Для визначення грошової оцінки земель в Україні розраховується:

урожайність зернових ;

диференціальний рентний дохід з гектара орних земель;+

коефіцієнт норми рентабельності;

чистий дохід.

82. Термін капіталізації рентного доходу встановлюється на рівні:

5 років;

10 років;

30 років;

33 років. +

83. Грошова оцінка гектара агровиробничої групи ґрунтів визначається за формулою:

Гагр = Г х Багр : Б;+

Гагр = Г х Пагр;

Гагр = Г : Багр х Б;

Гагр = Г х Пагр : Б.

84. Вкажіть у яких одиницях визначається економічна оцінка земель:

гектарах, метрах квадратних, в %;

умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі;+

балах або в процентах;

грошовому виразі та в балах.

85. Для порівняльного аналізу ефективності використання земель різного призначення проводять:

економічну оцінку земель;+

грошову оцінку земель;

бонітування ґрунтів;

кадастрове зонування.

86. Вкажіть, що є основою для ведення кадастрів природних ресурсів:

Конституція, Кодекси України;

землеустрій і охорона земель;

законодавчі акти України;

державний земельний кадастр. +

87. Метою ведення державного земельного кадастру є:

регулювання земельних відносин, управління земельними ресурсами,ведення кадастрів природних ресурсів;

організація раціонального використання та охорони земель, та здійснення землеустрою і проведення оцінки земель;

справляння плати за землю, ведення містобудівного кадастру;

все вищезгадане. +

88. До основних завдань ведення державного земельного кадастру не відноситься:

забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;

запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

забезпечення правової захищеності всіх землевласників та землекористувачів. +

89. Основні природні властивості при бонітування ґрунтів мають:

подібні характеристики в кожній природно – екологічній зоні;

здатність підвищувати свої показники за рахунок впровадження прогресивних технологій;

сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах;+

вплив на визначення показників при виконанні грошової оцінки земель.

90. При складанні шкал бонітування вищим балом оцінюються :

ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність;+

всі показники родючості земель;

найбільш поширені ґрунти:

показники якості земель.

91. Шляхом ведення книги записів реєстрації державних актів і договорів оренди землі, Поземельної книги провадиться:

державна реєстрація земель України;

облік земель;

державна реєстрація земельних ділянок;+

грошова оцінка земель.

92. Об’єкт природного або штучного походження, під яким та /або навколо якого у зв’язку з його природними або набутими властивостями згідно із законом встановлюються обмеження у використанні земель називається:

кадастровий район;

кадастрова зона;

режимоутворюючий об’єкт;+

зона обмеження.

93. За наявності розбіжностей між даними паперових та електронних носіїв переважну силу мають:

дані на паперових носіях;+

дані на електронних носіях;

інше, що встановлено законом;

дані попередньої звітності.

94. Вкажіть, ким здійснюється перевірка відповідності документів для занесення даних до Поземельної книги:

головним спеціалістом районного органу земельних ресурсів;

відповідальним за ведення обліку земель;

державним кадастровим реєстратором;+

органом місцевого самоврядування.

95. Дату державної реєстрації земельної ділянки, відомості про кадастровий номер, площу, місцезнаходження, обмеження у використанні, склад угідь і цільове призначення містить:

Поземельна книга;+

кадастровий план земельної ділянки;

черговий кадастровий план;

документація із землеустрою.

96.Дані про бонітування ґрунтів і нормативну грошову оцінку, кадастровий план земельної ділянки, інформацію про документацію із землеустрою та

власників (користувачів) земельної ділянки зазначаються у :

технічному паспорті земельної ділянки;

кадастровому плані;

договорі оренди;

Поземельній книзі. +

97.Вкажіть підстави скасування кадастрового номера земельної ділянки:

зміна власника чи користувача земельної ділянки;

скасування договору оренди;

зміна відомостей про земельну ділянку;

скасування державної реєстрації земельної ділянки. +

98.Геодезичною основою для Державного земельного кадастру є:

система координат картографічної основи;

система просторово-часових координат;

державна геодезична мережа;+

карти, плани.

99. Для актуалізованого відображення у часі об’єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці ведеться :

кадастрова карта (план);+

Поземельна книга;

технічна документація;

кадастровий план земельної ділянки.

100.Експертна грошова оцінка використовується при:

визначенні розміру земельного податку;

здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок;+

визначення втрат сільськогосподарського виробництва;

економічному стимулюванні раціонального використання земель.

101. В основу грошової оцінки земель населених пунктів покладено:

витрати на освоєння та облаштування території;

норму прибутку і норму капіталізації доходу;

функціональне використання та місце розташування земельної ділянки;

все вище згадане. +

102. На заключному етапі грошової оцінки земель населеного пункту визначається:

базова вартість одного квадратного метра земель;

вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання;

диференціальна базова вартість;

грошова оцінка окремих земельних ділянок. +

103. Вкажіть мінімальну кількість методичних підходів при проведенні експертної грошової оцінки земельних ділянок:

2;

3;+

4;

5.

104. Вкажіть принцип експертної грошової оцінки земельних ділянок:

капіталізація чистого доходу від використання земельної ділянки;

урахування витрат на спорудження об’єктів нерухомого майна;

найкращий і найвигідніший варіант використання;+

урахування витрат на облаштування земельної ділянки.

105.Внесення в реєстри записів про особи, предмети, певні факти з метою обліку та надання їм законної сили, здійснюється при проведенні:

реєстрації;+

реєстрації земельних ділянок;

державної реєстрації земельних ділянок;

державної реєстрації обмежень у використанні землі.

106.Внесення записів у державний реєстр землі та нерухомості на підставі заяв та відповідних документів, отриманих від власників та користувачів і з інших джерел є:

об’єктом реєстрації;

суб’єктом реєстрації;

знаряддям реєстрації;

методом реєстрації. +

107. Вкажіть номер розділу Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю юридичних осіб:

2; +

3;

1;

4.

108. Вкажіть номер розділу Книги записів реєстрації договорів оренди землі:

4;+

3;

2;

1.

109.Відображення у відомостях і документах даних, які характеризують кожну земельну ділянку, а також землі за площею і складом земельних угідь, розподіл земель за власниками та землекористувачами, здійснюється при веденні:

моніторингу земель;

землеустрою;

обліку кількості земель;+

обліку якості земель.

110. Відображення у відомостях і документах даних, які характеризують земельні угіддя за природними і набутими властивостями, що впливають на їх продуктивність та економічну цінність, здійснюється при веденні:

обліку кількості земель;

державного контролю за використанням і охороною земель;

обліку якості земель; +

землеустрою.

111. Державний захід щодо накопичення, систематизації й аналізу всебічних відомостей про кількість, розміщення, господарське використання земельних ресурсів та їх природний стан – це:

реєстрація земель;

облік земель;+

інвентаризація земель;

перепис.

112.Частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами називається:

земельною ділянкою;+

державним кордоном;

угіддям;

територіальною зоною.

113.Облік кількості земель забезпечується проведенням:

кадастрового зонування;

кадастрових зйомок;+

бонітування ґрунтів;

економічної оцінки земель.

114. При заповненні форми 6-зем до категорії сільськогосподарських підприємств відносять:

фермерські господарства;

сільськогосподарські товариства;+

особисті господарства;

ділянки для колективного садівництва.

115. Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності складається за формою:

5-зем;

6а-зем;

2-зем;

6-зем;+

116. Звіт про наявність осушуваних земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями складається за формою:

6-зем:

6а-зем;

2-зем;

6б-зем;+

117. Звіт про наявність зрошуваних земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями складається за формою:

2-зем;

6а-зем; +

1-зем;

5 зем;

118. Вкажіть, яка форма звітності включає у другому розділі землі населених пунктів:

2-зем;

6-зем;+

6б-зем;

6а-зем.

119. Основою для виділення категорій придатності земель є:

клімат і рельєф місцевості;

розміри і розміщення земель;

якісний стан земель і можливість їх використання під сільськогосподарські угіддя;+

характер водного і теплового режимів ґрунту та прилеглих шарів атмосфери.

120. При класифікації земель сільськогосподарського призначення за придатністю виділяють дані про:

обробіток земель;

удобрення земель;

меліорацію земель;

особливо цінні землі .+

121.За функціональним призначенням та інженерно-геологічними умовами ведеться облік якості:

ріллі та багаторічних насаджень;

кормових угідь;

лісових угідь;

земель населених пунктів. +

122. Ведення державного земельного кадастру здійснюється шляхом:

створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи;+

комунальних та господарських робіт;

реєстраційних робіт;

контролю за використанням та охороною земель.

123.Первинна одиниця розселення людей в межах даної забудованої ділянки. Яка постійно або сезонно використовується як місце проживання людей-це:

район;

область;

держава;

населений пункт. +

124. Облік і перевірка в натурі (на місцевості) наявності й господарського стану використання земель здійснюється під час проведення:

зонування земель;

обліку кількості земель;

інвентаризації земель. +

кадастрових зйомках.

125. Умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста від інших територій – це:

границя району, села, селища, міста ;

межа району, села, селища, міста ;+

кордон району, села, селища, міста ;

відмежування земель району, села, селища, міста . .

126. Грошова оцінка орних земель визначається за формулою:

Гоз = Рздн х Ц хТ к; +

Гоз = Рд хЦ х Тк ;

Гоз = Рдн х Ц хТ к ;

Гоз=Рздн х Ц.

127. Грошова оцінка земель, на яких не створюється диференціальний дохід, визначається за абсолютним рентним доходом зерна, який становить:

1 ц/га;

2 ц/га;

1,6 ц/га;+

2,6 ц/га;

128. Скільки провінцій включає земельно-оціночний район:

дві;

сім ;

шість;

не включає. +

129. Кадастрова карта (план) ведеться на:

цупкому папері, визначеного масштабу;

магнітних носіях;

паперових та електронних носіях;+

фотопланах.

130. Елементи природи. що використовуються як джерело засобів існування людей – це:

мінеральні ресурси:

сировинні ресурси;

природні ресурси;+

кадастрові елементи.

131. Звіт про наявність земель, їх розподіл за категоріями, власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності складається:

щомісячно;

щоквартально;

щорічно;+

один раз у п’ять років.

132. Зведений звіт про наявність і розподіл земель за категоріями, власниками землі, землекористувачами, угіддями, якісним станом та оцінкою земель складають:

один раз у два роки;

один раз у три роки;

один раз у п’ять років;+

щоквартально.

133. Умовна лінія, яка відокремлює територію земельної ділянки від від іншої частини земної поверхні, називається:

межа;+

простір;

границя;

кордон.

134.Визначення, систематизація й аналіз відомостей про земельні ділянки в системі ведення земельного кадастру проводиться:

на загальнодержавному рівні;

на обласному рівні;

на регіональному рівні;

на базовому рівні. +

135. Відповідно до Конституції України та Земельного кодексу, земля це:

об’єкт створений природою у процесі формування планети;

основне національне багатство, що перебуває під охороною держави;+

місце проживання і діяльності людей;

засіб виробництва, який створює умови для соціального розвитку суспільства, економіки.

136.Місце розташування земельної ділянки виникає після:

видачі державного акта;

встановлення межі;+

прийняття відповідного рішення органів місцевого самоврядування;

прийняття рішення органів виконавчої влади.

137. Вкажіть, що відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері Державного земельного кадастру:

розроблення стандартів і технічних регламентів ;+

ведення Поземельних книг;

здійснення державної реєстрації земельних ділянок;

здійснення державної реєстрації обмежень у використанні земельних ділянок.

138. Вкажіть, що відноситься до повноважень територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів по областях у сфері Державного земельного кадастру:

надання витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

здійснення державної реєстрації земельних ділянок та обмежень у їх використанні;

ведення Поземельних книг;

внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані в межах районів, сіл, селищ, міст.+

139.Земельний кадастр у межах земельної ділянки ведеться за:

землями сільськогосподарського призначення;

землями несільськогосподарського призначення;

обмеженнями та обтяженнями;

угіддями.+

140.Вкажіть, яка кількість цифр кадастрового номера земельної ділянки визначена законодавством і є незмінною :

9 – район, рада, населений пункт, зона

10 – район, рада, область, квартал;

10 – область, район, рада;+

10 – область, район, зона.

141. Містобудівний кадастр – це автоматизована інформаційна система, яка містить дані про:

класифікацію земель сільськогосподарського призначення;

міські території та об’єкти міського середовища;+

поземельні книги та державні акти;

зйомки та обстеження.

142.Землеволодіння і землекористування, будівлі і споруди, ділянки й вузли інженерної мережі, територіальні зони є об’єктами:

кадастру природних ресурсів;

державного земельного кадастру;

лісового та водного кадастру;

містобудівного кадастру.+

143. Створення містобудівного кадастру базується на :

даних державного земельного кадастру;+

інформації органів виконавчої влади;

даних кадастру природних ресурсів;

інформації органів місцевого самоврядування.

144.Як компонент міського середовища, земельна ділянка характеризується наступними технічними показниками:

місцеположенням земельної ділянки та формою власності;

каталогом координат зовнішніх меж земельної ділянки;

забезпеченням інженерно-транспортною мережою;+

оціночною вартістю на основі економічної або експертної оцінки.

145.Державний фонд відомостей і документів земельного кадастру є:

власністю Держземагенства;

власністю територіальних органів виконавчої влади;

власністю органів місцевого самоврядування;

державною власністю і не підлягає приватизації,+

146.Початкове одержання відомостей про земельні ділянки за площею і складом угідь та занесення їх у земельно-кадастрові документи здійснюється при проведенні:

інвентаризації земель;

основного обліку;+

поточного обліку;

коректування.

147. Виявлення і внесення в земельно-кадастрові документи змін, що відбулися у використанні земель після проведення основного обліку, відноситься до робіт із ведення:

коректування;

поточного обліку;+

кадастрових зйомок;

обліку якості земель.

148.Поділ території з урахуванням природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур здійснюється при проведенні:

встановленні меж адміністративно-територіальних одиниць;

зонуванні земель;

природно-сільськогосподарському районуванні земель;+

кадастровому зонуванні.

149. Державний земельний кадастр загальнодержавного рівня ведеться:

по АР Крим, областях;

по районах;

селищах, селах, містах;

в Україні загалом.+

150. Вкажіть , в межах якої адміністративно-територіальної одиниці ведеться земельний кадастр на регіональному рівні:

село;

місто;

район;

область.+

Показники, за якими проводиться облік якості земель:

відстань до материнської породи;

вміст гумусу, вміст фізичної глини;+

товщина гумусового горизонту;

вміст інших поживних речовин.

152. Усі землі в межах України незалежно від форм власності і правового режиму, цільового призначення, господарського використання – це:

адміністративна одиниця;

земельний фонд;+

земельна територія;

земельна провінція.

Земельні ділянки, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань та лікування людей – це землі:

рекреаційного призначення;

історико-культурного призначення;

оздоровчого призначення; +

житлової та громадської забудови.

Лісові смуги, створені з метою захисту полів сівозмін, зрошувальної мережі від ерозії ґрунтів, засух та інших несприятливих впливів кліматичних факторів – це:

лісовкриті площі;

чагарники;

лісосмуги; +

заболочені землі.

За гранулометричним складом є такі групи ґрунтів:

лесовидні;

елювіальні;

перезволожені та заболочені;

піщані і супіщані.+

Багаторічні насадження, створені для отримання плодів – це:

перелоги;

сади;+

сінокоси;

пасовища.

Форма 6-зем називається:

звіт про розподіл земель за орендарями;

звіт про наявність зрошувальних земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями;

звіт про наявність осушених земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями;

звіт про наявність та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності.+

Землі, які в установленому порядку відведені під будівництво, але будівельні роботи на яких не розпочато – це:

землі, які використовуються для відпочинку;

землі зайняті поточним будівництвом;

землі відведені під будівництво;+

землі під гідротехнічними спорудами.

Складається форма 2-зем станом на число і місяць кожного року:

01.01 і на 01.07;+

15.02 і на 15.08;

01.02 і на 01.08;

15.01 і на 15.07.

Земельно-обліковою одиницею є:

землекористування;

земельна ділянка;+

частина земельної ділянки;

земельна частка (пай).

Група землекористувань, що об'єднує землі лісогосподарських підприємств (в тому числі військових лісгоспів) – це землі:

водного фонду;

лісогосподарського призначення;+

рекреаційного призначення;

оздоровчого призначення.

В процесі природно-сільськогосподарського районування виділено на рівні зон дві гірські області:

Закарпатська і Альпійська;

Татрівська і Піренейська;

Гімалайська і Кавказька;

Кримська і Карпатська.+

Категорії придатності земель:

землі придатні під чагарники;

землі пасовищні;

землі придатні під с.-г. угіддя після докорінних меліорацій;+

землі малопродуктивні під с.-г. угіддя та порушені землі.

Ведеться облік кількості земель на рівні:

державному;

федеральному;

базовому, регіональному і національному;+

муніципальному.

Чисті пари відносяться до:

багаторічних насаджень;

ріллі;+

перелогів;

культурних пасовищ.

Кількість в Україні природно-сільськогосподарських округів:

25;

52;

40;

31;+

Угіддя, яке систематично розорюється для вирощування сільськогподарської продукції – це:

сінокіс;

перелоги;

рілля;+

пасовище.

Визначення наявності у ґрунті поживних речових, вмісту гумусу тощо – це обстеження:

агрохімічне;+

кадастрове;

геоботанічне;

біологічне.

Як називається форма 2-зем:

звіт про землі, які перебувають в оренді;

звіт про землі, які перебувають у користуванні;

звіт про землі, які перебувають у власності і користуванні;+

звіт про землі, які перебувають у власності.

Землі, які зазнали тимчасового або часткового затоплення і мають ознаки поверхневого оглеєння – це землі:

заболочені;+

водні;

перезволожені;

кам’янисті.

Облік кількості земель є:

тривалий;

основний і поточний;+

тимчасовий;

біжучий.

Основні форми статистичної звітності:

а-ст, 6б-ст;

6д-зем, 6г-зем, 2б-зем;

2а-зем, 6с-зем, 6г-зем, 6д-зем;

6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем.+

Фермерські господарства відносяться до:

державних сільськогосподарських підприємств;

громадян, яким надані землі у власність і користування;+

недержавних сільськогосподарських підприємств;

міжгосподарських підприємств.

Землі, які тимчасово виведені з обробітку з метою відновлення їх продуктивності та екологічного стану – це землі:

забруднені с/г угіддя;

інші захисні насадження;

меліоративного будівництва;

тимчасової консервації.+

Складаються звіти за формами №6а-зем та №6б-зем станом:

на 1 липня;

на 1 червня;

на 1 січня;+

на 15 лютого

Землі, які тимчасово виведені з обробітку з метою відновлення їх продуктивності та екологічного стану:

землі тимчасової консервації;+

землі, які перебувають в стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості;

забруднені сільськогосподарські угіддя;

деградовані землі.

Сільськогосподарські угіддя, в яких вміст фізичних, хімічних і біологічних компонентів негативно впливає на довкілля (забруднені в результаті техногенних аварій, впливу шкідливих виробництв тощо) – це:

землі тимчасової консервації;

землі, які перебувають в стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості;

забруднені сільськогосподарські угіддя;+

землі під господарськими будівлями і дворами.

Ліси та інші лісовкриті площі, переважною функцією яких є – окремо або в поєднанні – захист ґрунтів від ерозії; водозабори; регулювання стоку; очищення атмосферного повітря; захист від вітру та шуму і т. ін.; захист довкілля мешкання, охорона видів флори і фауни, захист кормової бази тваринного світу та інші види використання з біологічною метою – це:

ліси та інші лісовкриті площі з основною визнаною функцією використання для виробництва деревини;

ліси та інші лісовкриті площі з основною визнаною функцією використання для відпочинку;

ліси та інші лісовкриті площі з основною визнаною функцією використання для захисної, природоохоронної та біологічної мети;+

ліси та інші лісовкриті площі з основною визнаною функцією використання для спеціалізованого лісокористування;

Землі, які використовуються головним чином комерційними, торговими і відповідними службами – торговими центрами, банками, автозаправними станціями, ремонтними майстернями, готелями, ресторанами, барами, їдальнями, торговими складами та будівлями органів управління ними, належать до:

землі громадського призначення;

землі змішаного використання;

землі комерційного та іншого призначення;+

землі під житловою забудовою.

Землі, які використовують для державного управління (включно – для оборонних потреб), освіти, охорони здоров'я, спорту та соціальної допомоги, колективних, громадських та особистих послуг, екстериторіальної діяльності – це:

землі громадського призначення;+

землі змішаного використання;

землі комерційного та іншого призначення;

землі, під житловою забудовою.

Землі, на яких провадяться головним чином промислові види діяльності, включно зі всіма допоміжними територіями, зокрема, під'їзні дороги та проїзди, очисні споруди, поля фільтрації цукрових заводів, стоянки, складські площадки, території закладів управління і т. ін. відносяться до:

сільськогосподарських земель;

відкритих заболочених земель;

забудованих земель;+

громадського призначення.

Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності – це:

6-зем;+

6а-зем;

6б-зем;

2-зем.

Звіт про наявність зрошуваних земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями – це:

6-зем;

6а-зем;+

6б-зем;

2-зем.

Звіт про наявність осушених земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями – це:

6-зем;

6а-зем;

6б-зем;+

2-зем.

Звіт про землі, які перебувають у власності і користуванні – це:

6-зем;

6а-зем;

6б-зем;

2-зем.+

Звіт за формою 2зем складають станом на:

1лютого і 1 серпня;

15 січня і 15 липня;

1лютого і 15 серпня;

1 січня і 1 липня.+

Якщо валова продукція становить 1000грн, а затрати 200 грн, то величина диференціального доходу:

1500;

1000;

730;+

800.

Загальна економічна оцінка земель передбачає визначення економічної ефективності:

землеробства та тваринництва;

вирощування окремих культур;

землеробства загалом;+

сільськогосподарського землекористування.

Нормативна грошова оцінка індексується на коефіцієнт індексації (Кі), що розраховують виходячи з середньорічного індексу інфляції(І) за формулою:

Кі = (І-10): 100;+

Кі =(І-20): 100;

Кі=(І +10) ;

К=і(І +20) ;

Бал бонітету агрогрупи (Бвл) за глибиною гумусового горизонту (Гл), вмістом гумусу (Г), вмістом фізичної глини (Фгл) та їх дольовим впливом на урожайність культур (Кд) визначають:

Бвл=(ГКд1 + ГлКд2 + ФлгКд3) ;

Бвл=((Г х Гл х Флг) / (Ге+Гле+Фгле)) х Кд;

Бвл=(Г/Ге + Гл/Гле + Флг/Фгле) х Кд;

Бвл=(ГКд1 х ГлКд2 х ФлгКд3) / (Кд1 х Кд2+Кд3). +

Який з показників не є показником загальної економічної оцінки земель:

рентний дохід;+

окупність затрат;

диференціальний дохід;

вартість валової продукції.

Показник часткової економічної оцінки земель, який характеризує продуктивність використання земель:

урожайність;+

диференціальний дохід;

валова продукція;

окупність затрат.

Часткова економічна оцінка земель передбачає визначення економічної ефективності:

вирощування окремих культур;+

землеробства та тваринництва;

землеробства загалом;

немає правильної відповіді.

Показник загальної економічної оцінки земель, який характеризує продуктивність використання земель:

урожайність;

окупність затрат;

валова продукція;+

диференціальний дохід.

Показник загальної економічної оцінки земель, який може мати від’ємне значення:

диференціальний дохід;+

окупність затрат;

урожайність;

валова продукція.

Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земель буває:

експертна;+

доходна;

порівняльна

ринкова.

Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земель буває:

доходна;

нормативна;+

порівняльна

ринкова

Якщо валова продукція становить 800грн, а затрати 500грн, то величина показника окупності затрат:

800;

500;

160;+

100.

Покладено в основу розрахунку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення:

рентний дохід, який створюється під час виробництва зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель 1998 р;+

капіталізований чистий дохід;

валовий дохід, який створюється під час виробництва сільськогосподарських культур визначається за даними бонітування ґрунтів;

чистий дохід, який створюється під час виробництва технічних культур;

Бал за урожайністю озимої пшениці агрогрупи 25а у разі урожайності 20,0 ц/га та ціни балу 0,5 ц/га:

20;

30;

40;+

50.

Визначити частку диференціального доходу (d)у валової продукції, якщо диференціальний дохід становить 200 грн./га, а валова продукція 1000 грн./га

0,200;+

0,100;

0,050;

0.150.

Загальний рентний дохід у разі визначення грошової оцінки земель по Україні, визначається як:

сума диференційованого і абсолютного рентного доходу;+

добуток диференційованого і абсолютного рентного доходу;

різниця диференційованого і абсолютного рентного доходу;

відношення диференційованого і абсолютного рентного доходу.

Формула, за якою розраховується шкали грошової оцінки агровиробничих груп ґрунтів у разі визначення грошової оцінки земель по Україні , якщо:

Гагр грошова оцінка гектара агровиробничої групи ґрунтів (у карбованцях);

Г грошова оцінка гектара відповідних угідь по сільськогосподарському підприємству (у карбованцях);

Багр бал бонітету агровиробничої групи ґрунтів;

Б бал бонітету гектара відповідних угідь по сільськогосподарському підприємству.

Гагр =Гагр Г х Багр/ Б;

Гагр= (Г х Багр) / Б;+

Гагр =Г х Багр+ Б;

Гагр= Г х Багр х Б.

Який бал бонітету за вмістом гумусу агрогрупи 25а з вмістом гумусу 1.00%, якщо еталонне значення прийнято – 5,00%:

10;

20;+

30;

35.

Формула, за якою розраховується диференційований рентний дохід із орних земель за економічною оцінкою по виробництву зернових культур (у центнерах зерна) у разі визначення грошової оцінки земель по Україні, якщо:

Рдн – диференційований рентний доход з гектара орних земель (у центнерах);У – урожайність зернових з гектара (у центнерах);

Ц – ціна реалізації центнера зерна;

З – виробничі затрати на гектар;

Кнр – коефіцієнт норми рентабельності.

Рдн=(У х Кнр+З х З хЦ):Ц;

Рдн= (З х Ц- У- З х Кнр):Ц;

Рдн =(У х Ц - З - З х Кнр):Ц;+

Рдн =З х Ц- З -З х Ц):Ц.

Які з перелічених показників не є плоказником загальної економічної оцінки земель:

вартість валової продукції;

диференціальний дохід;

окупність затрат;

додатковий продукт.+

Коефіцієнт індексації, на який збільшиться нормативна грошова оцінка, якщо середньорічний індекс інфляції(І) становить 108%:

1,08;

1,20;

1,00;+

0,92.

Яка з перелічених не є складовою частиною державного земельного кадастру:

грошова оцінка земельних ділянок;

облік кількості і якості земель;

кадастровий землеустрій;+

кадастрові зйомки.

Показник часткової економічної оцінки земель характеризує дохідність використання земель:

валова продукція;

окупність затрат;

диференціальний дохід;+

урожайність.

Нормативна грошова оцінка індексується на коефіцієнт індексації (Кі):

щорічно на 1 січня;+

щорічно на 1 липня;

щоквартально;

щомісячно.

Перелік культур, для яких проводиться часткова економічна оцінка земель визначається виходячи з:

ціни центнера продукції;

затрат на виробництво центнера продукції;

значення культури в забезпеченні продовольством та сировиною промисловості та питомої ваги культури в структурі посівних площ земельно оціночного району;+

урожайності культур;

Які з перелічених пооказників не є показником часткової економічної оцінки земель:

окупність затрат;

диференціальний дохід;

урожайність відповідних культур;

вартість валової продукції.+

Визначається загальна грошова оцінка окремої земельної ділянки:

різницею добутку площі агровиробничих груп ґрунтів на їх грошові оцінки та рентного доходу з гектара;

добутком площі агровиробничих груп ґрунтів на їх грошові оцінки;

часткою від ділення площі агровиробничих груп ґрунтів на їх грошову оцінку;

сумою добутків площ агровиробничих груп ґрунтів на їх грошові оцінки.+

Предметом економічної оцінки земель є:

штучна родючість ґрунту;

природна родючість ґрунту;

економічна родючість ґрунту;+

всі відповіді правильні.

Кадастрова ціна (Кц) зерна визначається на основі собівартості виробництва зерна в гірших природнокліматичних умовах (С) за формулою:

Кц=2С+ Сх0,35;

Кц= С+ Сх1,25;

Кц =С+ Сх0,35;+

Кц=2С+ Сх3,35.

Коефіцієнт індексації, на який збільшиться нормативна грошова оцінка, якщо середньорічний індекс інфляції(І) становить 120%:

1,00;

1,10;+

1,20;

1,25.

Визначити бал бонітету агрогрупи (Б) за окремою ознакою (за вмістом гумусу Г) і його еталонним значенням (Ге):

Б =(Гх Ге)/100;

Б =(Г/ Ге)/100;+

Б= (100 х Ге)/г;

Б= (Г/ Ге)*100.

Предметом бонітування є:

родючість ґрунту;+

продуктивність ґрунту;

урожайність сільськогосподарських культур;

валовий збір.

Найвища одиниця природно-сільськогосподарського районування, що характеризується комплексом природних умов, які визначають тип сільськогосподарського виробництва:

природно-сільськогосподарська зона;

природно-сільськогосподарська провінція;

природно-сільськогосподарський пояс;+

природно-сільськогосподарська округ.

Види рент:

абсолютна, диференціальна , монопольна;+

відносна, монопольна, загальна;

диференціальна, абсолютна, монополізована та загальна;

диференціальна, абсолютна, капіталізована.

Основна одиниця районування території, що характеризується відповідним балансом тепла і вологи разом із головними особливостями ґрунтоутворення і мінерального живлення рослин, називається:

природно-сільськогосподарська зона;+

природно-сільськогосподарська провінція;

природно-сільськогосподарський округ;

природно-сільськогосподарський район.

Початкове одержання відомостей про земельні ділянки за площею і складом угідь та занесення їх до земельно-кадастрових документів – це:

якісний облік;

основний облік;+

поточний облік;

кількісний облік.

Виявлення і внесення до земельно-кадастрових документів змін, що відбулися у використанні земель після проведення основного обліку – це:

основний облік;

поточний облік;+

облік кількості та якості;

первинний.

Головною земельно-обліковою одиницею є :

землекористування;

земельна ділянка;+

адміністративний район;

квартал.

В основу класифікації земель за категоріями покладено:

меліоративний стан;

цільове використання;+

інвентаризація земель;

всі відповіді правильні.

Земельно-кадастрові роботи в Україні мають розвиватися:

як загальнодержавна система;+

як локальна система;

як регіональна система;

всі відповіді правильні.

Показник оцінки земель, який характеризує їх продуктивність ?

валова продукція;+

термін окупності капіталовкладень;

площа ділянки;

рентний дохід.

Показник оцінки земель, який характеризує їх дохідність використання:

диференціальний дохід;+

інвентаризація земель;

валовий збір;

кадастрова площа.

Персоніфікація землі – це:

розподіл землі між персонами (особами);

процес протилежний приватизації;

юридичне оформлення права власності на землю фізичної особи;+

розподіл землі власниками.

Вирівнювання економічних умов господарств здійснюється на підставі даних:

проекту забудови села;

земельного кадастру;+

хімізації земель;

деградації земель.

Під час здійснення різних угод їз земельними ділянками земельний кадастр забезпечує функцію:

фіксальну;+

доброчинну;

податкову;

виховну.

Кадастровий план земельної ділянки містить характеристики:

земельної ділянки;+

меліоративні мережі;

лісовкритих площ;

сільськогосподарських угідь.

Загальне бонітування ґрунтів проведене за основними:

природними властивостями ґрунтів;+

додатковим чистим доходом;

рівнем окупності затрат;

валовим прибутком.

Часткове бонітування ґрунтів проведено за природними властивостями, які найбільш повно корелюють із:

урожайністю сільськогосподарських культур;+

деградованістю земель;

щільністю забудови;

консервацією земель.

В основу розміру земельного податку покладено дані

грошової оцінки земель;+

щільності населення;

меліоративної мережі;

бонітування ґрунтів.

В основу орендної плати за використання земель покладено:

розмір фізичної площі;

грошової оцінки земель;+

кадастрове зонування;

економічної оцінки земель.

Відсоток від нормативної ціни одного гектара сільськогосподарських угідь, що становить розмір плати за землю:

0,5 %;

0,1 %;+

1,5%;

2 %;

Правоустановчий документ, згідно з яким одна сторона (продавець) зобов’язується передати земельну ділянку у власність іншій стороні (покупцю), а покупець зобов’язується прийняти земельну ділянку і сплатити за неї визначену грошову суму (ціну):

договір дарування землі;

договір про заставу (про іпотеку);

договір купівлі-продажу земель;+

договір міни.

Правоустановчий документ, за яким одна сторона (заставоутримувач) зобов’язується надати іншій стороні (заставнику) позику під заставу земельної ділянки, що залишається у володінні заставника:

договір про заставу (про іпотеку);+

договір довічного утримання;

договір дарування землі;

договір купівлі-продажу земель.

Юридичний документ, відповідно до якого встановлюються права спадкоємця на земельну ділянку й іншу зв’язану з нею нерухомість або їхню частку:

посвідчення про право на спадщину;+

рішення органів місцевого самоврядування;

договір дарування землі;

розпорядження райдержадміністрації.

Значним кроком у процесі автоматизації обліку кількості земель стала розробка програмного комплексу:

“Земля”;+

“Глобус”;

“АСДЗК”;

“Карта”.

Однакові групи ґрунтів під час бонітування мають одержати:

однакові показники бонітету;+

різні показники бонітету;

показники >1;

показники <1.

Земельний податок – це:

обов’язковий платіж, що стягується з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками;+

це платіж який сплачується за період 5-10 років;

орендна плата;

плата за послуги.

Формах плати за землю:

земельний податок, орендна плата;+

абсолютний податок, абсолютна рента;

платіж у банківських установах;

плата в органах місцевого самоврядування.

Перелік дій, що обмежують права власника або користувача щодо розпорядження або користування земельною ділянкою називається:

обтяження;

сервітут;

обмеження;+

суперфіцій.

Компактне об’єднання земельних ділянок у населеному пункті, обмежене інженерними спорудами або природними межами називається:

кадастровий квартал;+

кадастровий регіон;

кадастрова зона;

кадастрове угіддя.

Код одиниці адміністративно-територіального устрою України – це:

КООДУУ;

КОАТУУ;+

КАОТУ;

Коату.

Сукупність (об'єднання) кадастрових кварталів – це:

земельно-оціночний район;

кадастровий масив;

кадастрова зона; +

кадастровий квартал.

Компактне об'єднання земельних ділянок у населеному пункті, яке обмежене інженерними спорудами або природними межами – це:

кадастровий масив;

земельно-оціночний район;

кадастровий квартал; +

кадастрова зона.

Частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з зазначеними щодо неї правами – це:

земельна ділянка;+

кадастрова зона;

кадастровий квартал;

черговий кадастровий план.

Перші дві цифри КОАТУУ означають:

код України на карті Європи;

код області; +

код району, міст обласного підпорядкування;

код сільської ради, міст районного підпорядкування.

Наукова дисципліна, яка вивчає методи проектування і закономірності функціонування землі як головного засобу виробництва в сільському та лісовому господарствах, просторового базису і природного ресурсу для найповнішого, науково обґрунтованого, раціонального і ефективного використання земель, називається:

геодезія

земельний кадастр

+землевпорядне проектування

землеустрій населених пунктів

Землевпорядне проектування є складовою частиною:

землевпорядного виробництва

+землевпорядної діяльності і землевпорядного процесу

землеустрою

земельних відносин.

Затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо, називається:

загальнодержавні програми використання та охорони земель.

регіональні програми використання та охорони земель.

проект землеустрою.

+документація із землеустрою

Різновид землевпорядної документації, яка визначає склад та обсяги першочергових і перспективних заходів з використання та охорони земель, а також обсяги і джерела ресурсного забезпечення їх реалізації на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях, називається:

+загальнодержавні і регіональні програми використання та охорони земель.

схеми землеустрою.

проект землеустрою.

робочий проект

Сукупність нормативно-правових, економічних і технічних документів з використання та охорони земель, які вміщують розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити протягом 2-3 років:

+загальнодержавні і регіональні програми використання та охорони земель.

схеми землеустрою.

проект землеустрою.

робочий проект.

Сукупність земельних, майнових, промислових підприємств, організацій, установ, агроформувань і громад, які мають взаємні економічні, соціальні, екологічні та інші зв'язки, що формують територіальну єдність (адміністративний район), називається:

система меж

система територій

+система землекористувань і землеволодінь

система земель

Агроекологічну придатність ріллі щодо вирощування основних сільськогосподарських культур поділяють:

на 3 підкласи;

+ на 5 підкласів;

на 7 підкласів;

на 8 підкласів.

Клас еколого-економічної придатності земель, на якому можна запроваджувати польову сівозміну:

+I;

II;

III;

IV.

Третій підклас агроекологічної придатності ріллі за властивістю і якістю ґрунтів визначають як:

ґрунти придатні для вирощування усіх культур без обмежень;

+обмежено придатні ґрунти з кількома негативними ознаками, усунення яких потребує додаткових затрат (але без корінної меліорації);

ґрунти середньої придатності з одним обмеженням, які усуваються агротехнічними заходами без додаткових затрат;

ґрунти низької придатності, поліпшення яких можливе після проведення корінної меліорації.

Орні землі, високо і середньозабезпечені поживними речовинами, рельєф, ґрунти та інші умови які загалом відповідають вимогам культури, але є фактори, які знижують родючість, відносяться до:

+другого класу агроекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

третього класу агроекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

четвертого класу агроекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

п’ятого класу агроекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур.

Орні землі, ґрунтовий покрив яких характеризується чисельними негативними факторами за сучасного використання без проведення меліорації врожаї значно нижчі середніх, вирощування культури збиткове, відносяться до:

другого класу агроекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

третього класу агроекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

+четвертого класу агроекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

п’ятого класу агроекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур.

Непридатні під культуру орні угіддя, покращення яких або неможливе, або ж проблематичне за технологічними, природоохоронними і економічними мотивами, відносяться до:

другого класу агроекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

третього класу агроекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

четвертого класу агроекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур;

+п’ятого класу агроекологічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур.

Орні землі, ґрунтовий покрив яких характеризується негативними факторами і без проведення докорінної меліорації дають врожаї значно нижчі середніх, за умови проведення меліорації, можуть стати за агроекономічною придатністю ріллі придатними для вирощування культур відносять до:

ІІ підкласу;

ІІІ підкласу;

+ІV підкласу;

V підкласу.

Згідно статті 19 ЗКУ землі України поділяють на ____ категорій:

5

7

+9

10

Кількість технологічних груп, на які поділяють орні землі:

1;

2;

+3;

4.

Найбільш придатними ґрунтами під виноградники є:

щебеневі і піщані ґрунти;

+суглинисті і супіщані;

глинисті ґрунти з близьким заляганням підземних вод;

всі непридатні.

Польові дороги, які використовують для проїзду і розвороту машинно-тракторних агрегатів у кінці загінки, заправляння тракторів пально-мастильними матеріалами, завантаження бункерів висівних агрегатів та іншого обслуговування називають:

допоміжними;

+лініями обслуговування;

міжкліточні;

міжквартальними.

За конструкцією лісосмуги поділяють:

+на щільні, продувні, ажурні;

на полезахисні, водорегулювальні, прибалкові;

на прияружні, навколо водойм і господарських дворів;

на повздовжні та поперечні.

Допустиме відхилення у площах полів для ґрунтозахисних сівозмін становить:

5%;

10%;

15%;

+20%.

Ділянки під ферми згідно з зооветеринарними вимогами, вибирають із врахуванням:

виробничої зони;

розташування з врахуванням ґрунтів;

розташування відносно населеного пункту;

+південної експозиції схилу.

Ферми по відношенню до жилих кварталів розміщують:

біля житлових будинків;

з врахуванням гідрологічних умов;

+з завітреної сторони;

немає правильної відповіді.

Структурні сільськогосподарські підприємства і господарства, які спеціалізуються на виробництві тієї чи іншої продукції – це:

+виробничі підрозділи;

господарські двори;

бригади;

відділки.

До магістральних відносять дороги:

+які сполучають окремі населені пункти і виробничі центри між собою та з зовнішніми кориспондуючими пунктами;

які сполучають будівлі господарських дворів;

які сполучають окремі двори;

які сполучають виробничі центри між собою з зовнішніми пунктами.

Дорожня мережа на території сільськогосподарського підприємства має забезпечити:

можливе менше підтоплення території;

параметри дощувальних машин;

збалансований водний баланс;

+зручний транспортний зв’язок з найбільшим економічним ефектом.

Під час проектування магістральних доріг враховують такі фактори:

інсоляцію;

+місце проходження траси;

напрямок вітру;

напрямок течії води у річках.

Магістральні дороги проектують шириною:

4-6 м;

+6-8 м;

9-11 м;

10-12 м.

Основними показниками економічного обґрунтування розміщення внутрішньогосподарських доріг є:

вид покриття;

категорія дороги;

ширина дорожнього полотна;

+капітальні вкладення і експлуатаційні витрати.

Вимоги до проектування доріг:

+розміщення за коротким напрямом;

перетинати існуючі дороги під гострими кутами;

проходження пониженими місцями;

проходження дороги по вододілах.

Класифікація еколого-економічної придатності базується:

на оцінці ріллі за ефективністю вирощування основних культур;

на оцінці природних зон до вирощування сільськогосподарських культур;

за цінами на основні сільськогосподарські культури ;

+за ступенем придатності ґрунтів до ерозії, рівнем окупності затрат сільськогосподарських культур.

Відстань між лісосмугами в умовах дефляції встановлюється рівною:

+20 – 30- кратній висоті дерев;

10 – 15- кратній висоті дерев;

30 – 35- кратній висоті дерев;

15 – 20 - кратній висоті дерев.

Упорядкування території саду має сприяти:

+створенню умов для росту і розвитку окремих порід плодових дерев;

підвищенню родючості ґрунту;

отриманню високої врожайності плодових дерев;

використання транспортних засобів.

На території багаторічних насаджень розміщують такі елементи:

+квартали;

населені пункти;

польові стани;

об’єкти інженерної інфраструктури.

У південній зоні найкращими ґрунтами під сади є:

ґрунти легкого механічного складу;

ґрунти важкого механічного складу;

+засолені;

немає правильної відповіді.

Проектування багаторічних насаджень можливе:

на схилах до 30-35º;

на схилах до 25-30º;

на схилах до 20-25º;

+на схилах до 12-25º.

Лісосмуги на території саду поділяються:

+садозахисні та міжквартальні лісові смуги;

прияружні;

внутрішньогосподарські;

прибалкові.

Багаторічні насадження переводять в інші угіддя, якщо:

солонцюваті ґрунти;

випадає велика кількість опадів;

+великий вік порід;

зріджені насадження.

На території культурних пасовищ розміщують:

+гуртові ділянки загони чергового випасання;

дороги;

польові стани;

поля кормової сівозміни.

Робочі проекти класифікуються:

+на типові;

на кошторисні;

на ресурсні;

на функціональні.

Робочий проект складається:

+з графічних матеріалів, кошторисної документації, пояснювальної записки;

з екологічного обґрунтування;

з землевпорядної документації;

з протиерозійних розрахунків.

Елементи впорядкування території пасовищ:

+розміщення гуртових ділянок, загони чергового випасання, літній табір, скотопрогони, система загорожі, водопійні майданчики;

гуртові ділянки, загони чергового випасання, скотопрогони, господарський двір;

гуртові ділянки, загони чергового випасання, літній табір, господарський двір;

загони чергового випасання, літній табір, скотопрогони, система загорожі.

Під час польових обстежень сіножатей та пасовищ визначають:

глибину залягання ґрунтових вод;

характеристику проїзної частини;

характеристику рельєфу;

+склад травостою.

Землі, вкриті багаторічною трав’янистою рослинністю – це:

+пасовища і сіножаті;

перелоги;

чагарники;

багаторічні насадження.

Ширина магістральних скотопрогонів для великої рогатої худоби складає:

5-10 м;

+10-25 м;

30-40 м;

20-30 м.

Площа для кварталу саду за умови рівнинного рельєфу складає:

5-10 га;

+10-20 га;

10-15 га;

20-30 га.

Ширина для прибалкових та прияружних лісосмуг:

10 м;

+20 м;

30 м;

40 м.

Допустиме відхилення у площах полів для овочевих сівозмін становить:

+5%;

10%;

15%;

20%.

Допустиме відхилення у площах полів для польових сівозмін становить:

5%;

+10%;

15%;

20%.

Допустиме відхилення у площах полів для кормових сівозмін становить:

5%;

10%;

+15%;

20%.

Сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів із обґрунтування заходів щодо використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років – це:

кошторисна документація;

робочий проект землеустрою;

+проект землеустрою;

технічна документація.

Розчленованість землеволодіння на кілька відособлених ділянок, розділених одна від одної землями інших землеволодінь і землекористувань, а також природними урочищами, називається:

далекоземелля;

+черезсмужжя;

вкраплення;

ламаність меж.

Оптимальне співвідношення сторін для кварталу виноградників:

+1:1,5;

2:3;

2:4;

2:6.

Оптимальне співвідношення сторін для кварталу саду:

5:1;

4:1;

+3:1;

2:1.

Не відноситься до робочих проектів землеустрою:

+встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь та землекористувань;

створення захисних лісових насаджень;

рекультивації порушених земель;

терасування схилів.

Види польових станів:

капітальні;

стаціонарні;

пересувні;

+всі вище перераховані.

Система заходів з використання пасовищ і догляду за ними, яка направлена на збільшення продуктивності пасовищ, шляхом послідовного чергування випасу, відпочинку і сінокосіння за окремими роками на окремих ділянках у поєднанні з іншими заходами з відновлення і поліпшення травостою носить назву:

сінокосозміна;

докорінне поліпшення пасовищ;

+пасовищезміна;

поверхневе поліпшення пасовищ.

Сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів із використання та охорони земель, які вміщують розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити протягом 2-3 років – це:

кошторисна документація;

+робочий проект землеустрою;

проект землеустрою;

технічна документація.

Споруди, які слугують для зміни поверхні схилів із метою інтенсивного їх використання в сільському господарстві, а також для боротьби з ерозією ґрунту, носять назву:

греблі;

+тераси;

вали канави;

вали тераси.

Назвіть способи зрошення культурних пасовищ:

дощування;

поверхневе зрошення;

підґрунтове зрошення;

+всі відповіді правильні.

Спосіб загінного випасу, за якого пасовища діляться на невеликі ділянки для одноденного, або навіть декількагодинного використання, носить назву:

вільний випас;

системний випас;

вибірковий випас;

+порційний випас.

Кількість днів випасання в одному загоні для культурних богарних пасовищ становить:

+1-2 дні;

2-4 дні;

3-4 дні;

7-8 днів.

Кількість днів випасання в одному загоні для зрошуваних пасовищ становить:

+1-3 дні;

2-4 дні;

3-4 дні;

7-8 днів.

Види скотопрогонів:

+магістральні;

міжквартальні;

внутрішньогосподарські;

міжгосподарські.

Скотопрогони, які служать для перегону декількох гуртів худоби від ферм і літніх таборів до пасовищної ділянки, називаються:

+магістральні;

додаткові;

внутрішньогосподарські;

міжгосподарські.

Скотопрогони, які обслуговують, зазвичай один гурт худоби, називаються:

магістральні;

+додаткові;

внутрішньогосподарські;

міжгосподарські.

Спосіб випасу худоби за якого отарні ділянки поділяють на окремі частини – загони, які спасують послідовно, після відростання на них трави, називається:

вільний випас;

+системний випас;

вибірковий випас;

порційний випас.

Угіддя, де проведено залуження – сівба багаторічних трав і травосумішок, які використовуються під час загінної системи випасання без вигороджених загонів і прогонів, називаються:

суходільні;

+докорінно поліпшені;

природні не поліпшені;

покращені .

Із складу орних земель вилучають:

придатні для використання;

чорноземи;

+непридатні для використання під ріллю;

високоінтенсивні.

Тваринницькі ферми щодо жилих кварталів розміщують:

біля житлових будинків;

із врахуванням гідрологічних умов;

+із завітреного боку;

з врахуванням місцевої забудови.

Ділянки під ферми відповідно до зооветеринарних вимог, вибираються з врахуванням:

виробничої зони;

ґрунтового покриву;

розташування відносно населеного пункту;

+південної експозиції схилу.

Земельні ділянки, які раніше оралися, а нині через певні обставини більше 1-го року, починаючи з осені, не використовуються для посіву сільськогосподарських культур, і не підготовлені під пар – це:

пасовище;

сіножаті;

+перелоги;

рілля.

Об’єктом внутрішньогосподарського землеустрою є:

+існуючі та новостворені агроформування;

територія сільської (селищної) ради;

територія міської ради;

територія населених пунктів.

Основними завданнями внутрішньогосподарського землеустрою є:

формування національної екологічної мережі шляхом розробки національних і регіональних схем землеустрою;

+організація раціонального використання земельних ділянок для с.-г. виробництва;

організація території рекреаційного призначення;

організація території населених пунктів.

Підготовчі роботи виконуються:

+камеральним методом та польовим обстеженням;

частково камеральним методом, частково польовим обстеженням;

графічним способом;

обстежувальним методом.

У разі польових обстежень необхідно:

+виявити земельні ділянки, які використовуються на підставі відповідних правоустановчих документів;

встановити величину гумусового горизонту;

визначити висоту та діаметр дерев;

визначити можливість випасання худоби.

Результати польових обстежень відображаються на:

картограмі крутизни схилів;

черговому кадастровому плані;

+кресленні польового обстеження;

картограмі агровиробничих груп ґрунтів;

Що не відноситься до проектування полів сівозмін:

рівновеликість полів;

оптимальна форма полів;

співвідношення сторін полів;

+компактність землекористування.

Що не відноситься до недоліків землеволодінь і землекористувань:

черезсмужжя;

вкраплення;

нераціональний розмір землеволодіння і землекористування;

+різноманітність ґрунтового покриву.

Спеціалізація с.-г. підприємства впливає на:

якість угідь;

+склад і площі угідь та сівозмін;

розміщення дорожньої мережі;

розміщення господарських центрів.

Під час проектування доріг враховують:

+місце проходження траси;

напрямок вітру;

властивості ґрунтів;

санітарно-екологічні умови.

Дороги місцевого значення поділяються на:

+ внутрішньогосподарські;

технічні;

сільськогосподарські;

прияружні.

Встановлення типів та видів сівозмін проводиться:

у разі інженерного облаштування території господарства;

+у єдиному комплексі з обґрунтуванням їх кількості та розміщенням сівозмінних масивів на території господарства;

під час складання затверджених бізнес-планів;

під час проектування польових доріг.

Заходи щодо трансформації угідь є:

агротехнічні;

меліоративні;

+культуртехнічні;

хімічні.

До характеристик рельєфу місцевості не належать:

ухил місцевості;

довжина і форма;

експозиція схилів;

+механічний склад ґрунту.

Ґрунтове обстеження проводять із метою:

+одержання інформації про якісний стан ґрунтів;

виявлення земель, які зазнають ерозії;

виявлення забруднених земель;

виявлення малопродуктивних земель.

До сільськогосподарських угідь не належать:

Кормові угіддя;

+чагарники;

рілля;

багаторічні плодоягідні насадження;

Екологічно стійкими угіддями не є:

+рілля;

природні кормові угіддя;

ліси природоохоронного призначення;

луки.

Система протиерозійних заходів складається:

із різних видів лісомеліоративних заходів;

із гідротехнічних у комплексі з лісомеліоративними;

+із організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних та гідротехнічних;

із природоохоронних заходів.

При вітровій ерозії лісосмуги, в основному, проектуються:

+перпендикулярно до напрямку переважаючого вітру;

уздовж напрямку переважаючого вітру;

уздовж магістральних каналів;

уздовж річок.

Камеральні роботи це –

+збирання, систематизація, перевірка та вивчення природних, економічних, організаційно-господарських умов господарства;

вивчення території господарства з метою виявлення резервів підвищення ефективності використання земель і допустимої інтенсивності використання в протиерозійному відношенні, а також першочергового розміщення протиерозійних заходів на території господарства;

вивчення території земель сільської ради;

вивчення території земель сільського населеного пункту.

Техніко-економічні показники проекту внутрішньогосподарського землеустрою не включають:

характеристику виробничого напряму с.-г. підприємства;

інформацію про розораність і лісистість території;

+характеристику населених пунктів;

інформацію про загальну площу земель та с.-г. угідь, у т.ч. ріллі.

Під час розміщення виробничих центрів не враховують:

розташування господарських центрів;

+розташування гідротехнічних протиерозійних споруд;

розташування тваринницьких ферм;

розташування підприємств з переробки с.-г. продукції.

Організація угідь під час складання проекту внутрішньогосподарського землеустрою полягає:

у визначенні обсягів протиерозійних заходів;

у визначенні площ кормових угідь та їх облаштуванні;

+у встановленні складу, площі та співвідношення угідь, їх розміщенні у просторі та проведенні робіт з їх поліпшення;

у визначенні режиму території.

До сільськогосподарських угідь не належать:

+ліси;

перелоги;

ягідники;

хмільники.

До багаторічних насаджень відносять:

чагарники;

+ягідники;

лісосмуги;

багаторічні трави.

Трансформація угідь – це:

+видозміна угідь;

встановлення їх складу та виду;

переведення в менш продуктивні угіддя;

здійснення природоохоронних заходів.

Організація угідь під час складання проекту внутрішньогосподарського землеустрою полягає:

у визначенні обсягів протиерозійних заходів;

у визначенні площ кормових угідь та їх облаштуванні;

+у встановленні складу, площі та співвідношення угідь, їх розміщенні у просторі та проведенні робіт з їх поліпшення;

у схемі чергування культур у сівозміні.

Сівозміна, в якій вирощують переважно зернові, технічні культури та картоплю – це:

кормова;

+польова;

ґрунтозахисна;

спеціальна;

Сівозміна, в яких на одному або двох полях вирощують сільськогосподарські культури для заорювання в ґрунт зеленої маси – це:

травопільна;

ґрунтозахисна;

сінокосо-пасовищна;

+сидеральна.

Овочеву сівозміну розміщують:

поблизу тваринницьких ферм та літніх таборів;

на кормових угіддях;

на південних схилах;

+поблизу населених пунктів і водних джерел.

Кормову сівозміну розміщують:

на південних схилах;

на південно-східних схилах;

поблизу населених пунктів;

+поблизу тваринницьких ферм та літніх таборів.

Види кормової сівозміни:

ґрунтозахисна;

+прифермерська;

парозернопросапна;

польова.

До показників обґрунтування проекту організації угідь та сівозмін не належать:

відповідність проекту вимогам найбільш повного і правильного використання землі;

підвищення родючості ґрунтів;

підвищення продуктивності тваринництва;

+складання схем транспортних зв’язків та дотримання санітарних вимог.

До основних вимог при проектуванні полів сівозмін не належать:

рівновеликість полів;1

оптимальна форма полів;

співвідношення сторін полів;

+різноманітність ґрунтового покриву.

Найкраща форма поля:

+прямокутна;

овальна;

у вигляді паралелограма;

трикутна.

Рекомендовані співвідношення полів сівозмін і робочих ділянок:

1:10;

2:5;

2:2;

+1:2.

Поля сівозмін та робочі ділянки мають:

відповідати визначеним сівозмінним масивам;

бути не рівновеликі та прямокутні;

+бути однорідними за своїми агрофізичними та ландшафтними властивостями;

відповідати умовам використання земельних паїв членів колективу.

Система протиерозійних заходів складається:

із різних видів лісомеліоративних заходів;

із гідротехнічних у комплексі з лісомеліоративними;

із лісомеліоративних та гідротехнічних;

+із організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних та гідротехнічних заходів.

На території сівозмін не розміщують:

поля сівозмін, робочі ділянки;

польові стани;

польові дороги, лісосмуги;

+квартали.

Польові дороги поділяються:

на магістральні і головні;

з твердим та польовим покриттям;

на районні та місцеві;

+на магістральні, лінійого обслуговування, допоміжні.

Відхилення від середнього розміру поля, в умовах розчленування орних земель ярами, балками, дорогами:

3-5 %;

5-10 %;

20-30 %;

+10-15 %.

Агроекологічна придатність ріллі визначається:

ступенем екологічної стабільності території;

ступенем впливу антропогенного ландшафту на середовище;

ступенем екологічної відповідності території;

+ступенем відповідності якості ґрунтів оптимальним вимогам рослин.

Показниками, якими характеризується соціальна ефективність використання землі:

плата за використання землі, збереження сільськогосподарських угідь від негативних впливів; темп росту сукупного суспільного продукту, рівень рентабельності;

+плата за використання землі, відрахування на соціальне забезпечення, соціальне страхування громадян, відрахування на культурно побутові потреби;

темпи росту сукупного продукту; створення умов для різних форм господарювання, рівень задоволення потреб населення в сільськогосподарській продукції;

немає правильної відповіді.

Показники, які відносять до екологічної ефективності використання земель:

склад і співвідношення земельних угідь, питома вага просапних культур у сівозміні, чистий дохід;

рівень задоволення потреб у сільськогосподарській продукції, капітальні затрати і щорічні витрати на природоохоронні заходи, структура посівних площ;

+склад і співвідношення земельних угідь, питома вага просапних культур у сівозмінах, баланс гумусу в ґрунті, забруднення території, питома вага виробленої екологічно чистої продукції, показник екологічної стабільності і ландшафту, розораність сільськогосподарських угідь;

чистий дохід, вартість валової і товарної продукції, розмір капіталовкладень, терміни їх окупності, плата за використання земель.

Замовником на розробку проекту землеустрою сільськогосподарських підприємств є:

проектна організація із землеустрою;

райдержадміністрація;

+землевласник(землекористувач);

сільська (селищна) рада.

Проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств розраховані:

1-3 роки;

3-5 років;

+ 5-10 років;

10-15 років.

Масштаб плану, який використовують під час розроблення проектів землеустрою великих за площею сільськогосподарських підприємств:

1:1000;

1:5000;

+1:10000;

1:50000.

Коефіцієнт екологічної стабільності угідь обчислюється за формулою:

Кек.ст. =;

+Кек.ст. =;

Кек.ст. =;

Кек.ст. =.

Коефіцієнт антропогенного навантаження обчислюється за формулою:

+ К ан. =;

К ан. =;

К ан. =;

Кан. =.

Тип сівозміни, в якій переважають кормові культури:

польова;

+ кормова;

сидеральна;

ґрунтозахисна.

Технологічна група орних земель, яка враховується при розміщенні ґрунтозахисної сівозміни:

0– 3;

0– 5;

+ 3– 7;

Понад 7.

Підготовчі роботи під час розробки проектів землеустрою складаються:

з консервації земель, захисту земель від ерозії;

із складання контурних експлікацій, оцінки земельних ресурсів;

+ із камеральної землевпорядної підготовки, польового землевпорядного обстеження території;

із розрахунку розміру і вартості земельної частки (паю), розрахунку середньозваженого балу бонітету.

Деградовані землі – це:

землі, на яких поширені паразитичні мікроорганізми, віруси, гриби та інші біологічні речовини, що забруднюють ґрунт і, отже, негативно впливають на людину і сільськогосподарських тварин;

землі, на яких поширені бактеріально-паразитичні й карантинні шкідники і хвороби;

землі, на поверхні й у ґрунті яких унаслідок впливу сільськогосподарського і промислового виробництва, міст та перенесенням «атмосфера - ґрунт» утворюються нові компоненти: накопичуються пестициди, важкі метали, інші хімічні речовини і радіонукліди;

+землі, на яких у результаті антропогенної діяльності або природних чинників відбуваються стійкі негативні процеси зміни стану властивостей ґрунтів;

Рекультивація земель – це:

система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу тощо;

виведення з господарського обороту (сільськогосподарського або промислового) земель на певний термін для здійснення заходів щодо відновлення родючості та екологічно задовільного стану ґрунтів, а також для встановлення або повернення (відновлення) втраченої екологічної рівноваги у конкретному регіоні;

методологічна основа оптимізації взаємодії людини з землею як ресурсом з одержанням оптимально можливого приросту продукції за умови мінімальних або нульових екологічних збитків, як прояву оптимального врегулювання еколого-економічних взаємовідносин;

+ комплекс інженерно-технічних, меліоративних, агротехнічних і інших заходів, спрямованих на відновлення біологічної продуктивності і господарської цінності порушених земель, а також на поліпшення умов навколишнього природного середовища.

Недоліки просторового розміщення землекористувань (землеволодінь) сільськогосподарських підприємств:

+ черезсмужжя (міжгосподарське);

занедбаність сільськогосподарських угідь;

поганий стан внутрішньогосподарської шляхової мережі;

обмеженість прав землекористувача.

Показники, які необхідні для розрахунку коефіцієнта екологічної стабільності території:

+площа угідь, коефіцієнт морфологічної стабільності території, коефіцієнт екологічної стабільності відповідного угіддя;

площа угідь, коефіцієнт морфологічної стабільності території, бал антропогенного навантаження, коефіцієнти перерахунку см в т/га, потужність гумусового горизонту;

площа угідь, коефіцієнт морфологічної стабільності території, річний змив ґрунту, коефіцієнт екологічної стабільності відповідного угіддя;

площа угідь, бал бонітету, коефіцієнт морфологічної стабільності території, коефіцієнт екологічної стабільності відповідного угіддя.

Забрудненими визнають землі:

на яких поширені паразитичні мікроорганізми, віруси, гриби та інші біологічні речовини, що забруднюють ґрунт і, отже, негативно впливають на людину і сільськогосподарських тварин;

+на поверхні й у ґрунті яких у наслідок впливу сільськогосподарського і промислового виробництва, міст та перенесенням «атмосфера - ґрунт» утворюються нові компоненти: накопичуються пестициди, важкі метали, інші хімічні речовини і радіонукліди;

які зазнають біогенного забруднення в кількостях понад гранично допустиму концентрацію мікроорганізмів;

які засмічуються викинутими предметами, харчовими і побутовими викидами, великоуламковими відходами виробничої діяльності і транспорту тощо.

Землевпорядний проект – це:

+ сукупність документів зі створення нових форм організації території з подальшим екологічним, економічним, соціальним, технічним і юридичним обґрунтуванням, що забезпечить раціональне використання і охорону земель;

збільшення виробництва сільськогосподарської продукції з одиниці площі оброблюваних земель на підставі зростаючих вкладень праці і засобів виробництва, застосування передових технологій, більш сучасних форм організації виробничого процесу;

система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів;

сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних;

Об’єктом дисципліни «Землевпорядне проектування» є:

закономірності організації території і засобів виробництва, нерозривно пов’язаних із землею, і зумовлені ними методи, способи і прийоми складання і здійснення схем і проектів землеустрою;

законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні й інші інформаційні матеріали органів державного управління, сільськогосподарських структур, а також спеціалізовані видання, довідкова та періодична література;

+ територія, яка перебуває у взаємозв’язку з системами господарювання, землеволодіння і землекористування;

морфологічний аналіз територій, аналіз виробничого потенціалу території, розроблення комп'ютерної макромоделі економіки землекористування, комплексний аналіз поселенської мережі, аналіз приватизаційних та інформаційних процесів;

Нераціональна площа господарства – це:

+ невідповідна за розміром площа його спеціалізації із зоною розташування;

розташування усередині земель і меж землеволодіння (землекористування) ділянки землі іншого землевласника (землекористувача);

велика віддаленість частини землекористування даного господарства від садиби;

невідповідність складу і співвідношення угідь спеціалізації господарства складу і розмірам його галузей;

Сутність перенесення проекту землеустрою в натуру полягає:

у розробці і обґрунтовані проектних рішень на основі спеціальних нормативних документів із землеустрою;

відповідно до технічних вимог та інструкцій з виконання відповідних робіт, що діють у системі органів виконавчої влади з управління земельними ресурсами виконують проектування і відображення на планово-картографічнному матеріалі меж ділянок, шляхів, лісосмуг тощо;

+ відповідно до технічних вимог та інструкцій з виконання відповідних робіт, що діють у системі органів виконавчої влади з управління земельними ресурсами на місцевості виконують прокладання і закріплення меж ділянок, шляхів, лісосмуг та інших об’єктів запроектованих на плані;

у оформленні землевпорядної документації відповідно до вимог та інструкцій про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання відповідних документів.

Територіальний землеустрій – це:

збереження площі землекористування (землеволодіння) і незмінних меж протягом довгого часу, об'єктивно обумовлене відсутністю причин, що викликають необхідність внесення змін методами територіального землеустрою;

необхідність організації нового господарства (підприємства, установи, організації), для діяльності якого потрібна земельна ділянка, тобто утворення нового землеволодіння (землекористування), встановлення нових меж територіальних утворень;

+ процес і система заходів щодо організації використання і охорони землі в галузях господарства, регулювання землеволодіння і землекористування шляхом утворення нових, впорядкування і зміни земельних ділянок господарств, фондів земель, відведення їх в натурі, встановленню меж адміністративно-територіальних утворень і територій, що особливо охороняються;

формування власності, що має здійснюватися в напрямку, у якому кожна земельна ділянка , що формується або реформується, в плані територіального розміщення, розміру та ін. умов, відповідає своєму цільовому призначенню;

Один з етапів рекультивації земель:

+ біологічна рекультивація;

водогосподарська рекультивація;

лісова рекультивація;

рекреаційна рекультивація.

Які із перелічених землевпорядних дій відповідно до чинного земельного законодавства та виробничого досвіду відносять до територіального землеустрою

встановлення і зміна межі міст і селищ;

організація угідь та проектування сівозмін;

+утворення нових землеволодінь і землекористуванні сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств;

розміщення господарських дворів.

Різновиди територіального землеустрою:

упорядкування території фермерських господарств;

встановлення меж адміністративно-територіальних одиниць;

+ утворення і впорядкування (організація) землеволодінь і землекористувань сільськогосподарських підприємств і селянських господарств;

упорядкування території сільськогосподарських підприємств.

Розчленування землеволодіння або землекористування на декілька відособлених ділянок, відокремлених один від одного землями інших землекористувачів – це:

+черезсмужжя;

далекоземелля;

зламаність меж і вклинювання;

ерозійне небезпечне розташування меж;

Вимоги до розміщення меж землекористувань (землеволодінь) сільськогосподарських підприємств:

межі розміщують під кутом 90 градусів до межі сільської ради;

+ межі розмішують узгоджено з рельєфом місцевості та природними рубежами;

межі розміщують у відповідності із системою розселення.

відповіді не має.

Що не входить до завдання територіального землеустрою:

забезпечення обґрунтованості, точності і безперечності позначення на місцевості меж, встановлених під час землеустрою;

створення рівних територіальних умов для розвитку всіх форм господарювання на землі;

формування і вдосконалення раціональної системи землеволодінь і землекористування;

+організація території орних земель та природних кормових угідь новоствореного агроформування.

Частина поверхні землі, що має фіксовані межі, площу, визначене місце розташування, правовий статус (цільове призначення, умови використання), а також інші характеристики, що відображені в певних документах і матеріалах державного земельного кадастру – це:

земельні угіддя;

земельна територія;

+ земельна ділянка;

земельний фонд;

Що не належить до основних видів документації із землеустрою належать:

+бізнес-плани сільськогосподарських підприємств;

загальнодержавні та регіональні програми використання і охорони земель

проекти відведення земельних ділянок;

проекти створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань.

Сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил – це:

+ поняття землеустрою;

мета землеустрою;

завдання землеустрою;

зміст землеустрою.

Забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища та поліпшення природних ландшафтів – це:

поняття землеустрою;

+ мета землеустрою;

завдання землеустрою;

зміст землеустрою.

Організація територій сільськогосподарських підприємств із створенням просторових умов, що забезпечують еколого-економічну оптимізацію використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення співвідношення і розміщення земельних угідь, системи сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін – це:

поняття землеустрою;

мета землеустрою;

+ завдання землеустрою;

зміст землеустрою.

Складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель – це:

поняття землеустрою;

мета землеустрою;

завдання землеустрою;

+ зміст землеустрою.

Поля і робочі ділянки за складом ґрунтів, умовами рельєфу, зволоженням, мікрокліматом мають бути придатні:

+ для вирощування сільськогосподарських культур;

для проведення заходів із відтворення родючості ґрунтів тощо;

для агротехнічно правильного виконання польових робіт;

обслуговування мишинотракторних агрегатів і перевезення грузів тощо.

Поля і робочі ділянки за площею, конфігурацією, розмірами, умовами рельєфу і розміщенням мають бути придатні:

для розміщення сільськогосподарських культур;

для проведення заходів із відтворення родючості ґрунтів тощо;

+ для агротехнічно правильного виконання польових робіт;

обслуговування машино-тракторних агрегатів і перевезення вантажів тощо.

Що не слід враховувати при проектуванні полів сівозміни і робочих ділянок необхідно враховувати:

рельєф місцевості;

ґрунтові умови;

розміщення доріг, лісосмуг, господарських центрів;

+ віддаль від районного центру.

Найкращим є рішення, коли поле складається з ділянок правильної конфігурації в кількості

+ Однієї ділянки;

Двох ділянок;

Трьох ділянок;

Чотирьох.

Найкраща конфігурація поля чи робочої ділянки є:

коло;

+прямокутник;

трапеція;

трикутник.

Формула для визначення умовної ширини поля (робочої ділянки) в формі трапеції:

+

де: В – умовна ширина поля, м; с і d – бічні сторони поля (ділянки), м; Н – висота геометричної фігури поля (ділянки),

Формула для визначення умовної (робочої) ширини поля в формі трикутника:

+

де: В – умовна ширина поля, м; с і d – бічні сторони поля (ділянки), м; Н – висота геометричної фігури поля (ділянки), м

Формула для визначення робочого гону поля (робочої ділянки) в формі прямокутника:

+

де: L – довжина робочого гону, м; P = площа поля (робочої ділянки), м2;

В – умовна ширина поля, м; с і d – бічні сторони поля (ділянки), м; Н – висота геометричної фігури поля (ділянки), м.

За умовами конфігурації найкращими для польової сівозміни являються поля і робочі ділянки прямокутної та трапецієподібної форми з співвідношенням сторін:

1:1;

1:2;

1:3;

+ 1:4.

Для вибору напряму обробки полів і робочих ділянок та відповідного розміщення меж полів і робочих ділянок в умовах вираженого рельєфу в першу чергу слід враховувати:

+ рельєф міцевості;

ґрунтові умови;

умови зволоження;

напрямок обробітку.

Для попередження процесів ерозії і затримання поверхневого стоку обробленим ґрунтом в умовах вираженого рельєфу основні роботи слід проводити

+поперек схилу;

вздовж схилу;

по діагоналі;

перпендикулярно до горизонталей.

Однорідними за ґрунтами, механічним складом, змитістю ґрунтів, меліоративною облаштованістю тощо мають бути:

земельні масиви підрозділів;

масиви сівозмін;

+поля сівозмін і робочі ділянки полів;

площа землекористування.

Лісосмуги, які розміщуються на рівнинній місцевості чи пологих схилах, де немає загрози водної ерозії ґрунтів, але суттєво проявляється шкідливий вплив вітрів:

+ полезахисні (вітроломні);

водорегулювальні;

приводороздільні;

прибалочні та прияружні.

Які лісосмуги розміщуються поперек схилів для затримання поверхневого стоку і попередження змиву ґрунтів

полезахисні (вітроломні);

+ водорегулюючі;

приводороздільні;

прибалочні та прияружні.

Лісосмуги, які розміщуються за лініями водорозділів на випуклих і гребнистих схилах із метою затримання снігу, регулювання інтенсивності танення снігу і розподілу водопотоків:

полезахисні (вітроломні);

водорегулювальні;

+ приводороздільні;

прибалочні та прияружні.

Лісосмуги, які розміщуються вздовж бровок балок та ярів із метою захисту їх від подальшого розмиву:

полезахисні (вітроломні);

водорегулюючі;

приводороздільні;

+ прибалочні та прияружні.

Захисні лісонасадження, які проектують по межах полів при впорядкування території сівозміни:

прияружні лісосмуги;

+ полезахисні лісосмуги;

прибалкові лісосмуги;

стокорегулювальні (водорегулювальні) лісосмуги.

Напрям поздовжніх лісосмуг на схилах визначають залежно:

+ від напряму і крутості схилу;

від напряму і сили вітру;

від висоти дерев;

від ширини лісосмуги.

Які показники не впливають на проектування польових доріг:

під’їзду до полів і робочих ділянок;

зв’язку з виробничими і господарськими центрами;

зручності виконання технологічних процесів і обслуговування техніки;

+ розміщення господарських будівель і дворів.

Які за призначенням польові дороги не проектуються при впорядкуванні сівозмін:

+ магістральні;

основні;

допоміжні;

основні і допоміжні;

Польові шляхи під час проектування суміжно з лісосмугами розміщують:

вище за рельєфом відносно лісосмуг;

+нижче за рельєфом відносно лісосмуг;

незалежно від рельєфу;

залежно від характеристик лісосмуг.

Розміщення польових шляхів відносно завірюшних вітрів

+ з навітряного боку лісосмуги;

з підвітряного боку лісосмуги;

паралельно з вітром;

перпендикулярно до вітру.

Розміщення польових шляхів відносно сторін світу:

з північного боку лісосмуги;

+ з південного боку лісосмуги;

не має значення, з якого боку лісосмуги;

зі східної сторони.

Що не впливає на варіанти проектних рішень щодо розміщення польових доріг:

дороги мають найменшу протяжність;

потрібно найменше затрат на прокладку та обслуговування шляхів;

коли забезпечується найбільш надійний транспортний зв’язок за несприятливих умов;

+ розміщення лісових масивів.

Польові стани проектуються за таких середніх відстаней масивів орних земель від населених пунктів:

до 3 км;

3-4 км;

4-5 км;

+ більше 5км.

Доцільність застосування окремих способів проектування об’єктів під час землеустрою залежить:

від рельєфу місцевості;

від агроландшафтних груп ґрунтів;

+від виробничих вимог до точності площ і розміщення меж;

від вартості робіт.

Застосовують графічний спосіб проектування об’єктів під час землеустрою:

якщо вимагається висока точність площ проектних ділянок 1/1000;

якщо за заданою площею і довжиною прямокутника визначають його ширину;

+якщо проектні об’єкти мають форму прямокутників, трапецій;

якщо обчислення площ проведено аналітичним способом.

Залежність між точністю проектування і точністю обчислення площ:

якщо проектування є дією оберненою обчисленню площ;

якщо точність проектування має бути більшою від точності обчислення площ;

+якщо точність проектування має бути прирівняна до точності визначення площ відповідними способами;

залежить від завдання на проектування польових доріг.

Особливість проектування рівновеликих ділянок у межах земельних масивів трикутної форми для створення зручностей під час використання земель:

+доцільно поділити масив на три рівновеликі ділянки у формі трапеції;

поділити масив на чотири рівновеликі ділянки у формі трапеції;

поділити на дві рівновеликі ділянки;

поділити на три ділянки трикутної форми.

Перенесення землевпорядного проекту в натуру:

це процес знімання об’єктів;

це процес обернений обчисленню площ;

це процес обернений проектуванню;

+це процес визначення і закріплення на місцевості меж запроектованих об’єктів;

Підготовчі робіти, що передують перенесенню проекту в натуру

обчислених площ ділянок;

визначення способів зйомки;

+складають розбивне креслення перенесення проекту в натуру;

проводять коректування планів.

Перенесення проекту в натуру – це:

прокладання теодолітного ходу на місцевості;

+прокладання і закріплення на місцевості меж ділянок, шляхів, лісосмуг, і інших об’єктів, запроектованих на плані;

закріплення межових точок на проектному плані;

проектування і визначення на місцевості лісосмуг, дорожньої мережі.

Перенесення проекту в натуру способом лінійних вимірювань передбачають за умов:

+відкритої місцевості, з достатньою кількістю опорних точок, які позначені на плані і розпізнаються на місцевості;

закритої місцевості (ліс,чагарник) і точки ситуації не служать надійною опорою;

коли не потрібно забезпечити паралельність сторін проектних об’єктів;

гарної погоди;

Дані, які наносять на розбивне креслення для перенесення землевпорядного проекту на місцевість:

+довжини ліній і значення кутів, які необхідно виміряти в натурі;

напрями пануючих вітрів;

напрями схилів рельєфу;

межі агровиробничих груп ґрунтів.

Довжини сторін земельної ділянки і їх напрямки під час аналітичного проектування визначають шляхом:

+розв’язання оберненої геодезичної задачі;

вимірювання на плані;

вимірювання в натурі;

вимірювання курвіметром.

Проектування трапецією – коли проектна лінія або її частини мають форму … ,

чотирикутника, а проектна лінія проходить через задану точку;

чотирикутника, а проектна лінія проходить паралельно заданому напрямку;

трикутника, а проектна лінія проходить через задану точку;

+трапеції, а проектна лінія проходить паралельно заданому напряму (дирекційному куту);

Точність проектування з деяким наближенням може бути прирівняна до …

точності лінійних вимірів на місцевості;

точності кутових вимірів на місцевості;

точності лінійних вимірів на плані;

+точності визначення площ відповідним способом.

На проектному плані умовні знаки контурів ситуації можуть бути викреслені …

з розміщенням один від одного на око;

розріджено у півтора рази;

загущено у два рази згідно з умовними знаками для відповідних масштабів;

+розріджено в два, а на великих масивах – у три, відносно стандартної розграфки.

Межі полів сівозмін та інших господарських ділянок викреслюють …

+чорним кольором і відтіняють різними кольорами згідно умовних знаків;

червоним кольором;

синім кольором;

зеленим кольором;

Знімання, проектування та перенесення проекту у натуру виконується …

з різною точністю;

найбільш точно має здійснюватися перенесення проекту в натуру;

необхідно мати на увазі, що найбільш точно виконується обчислення площ;

+з погодженою точністю.

Новітні прилади, що застосовуються для перенесення проекту в натуру

дігітайзер;

електронний планіметр;

+електронний тахеометр, GPS;

теодоліт ТТ-50.

Межі землекористування закріплюються на місцевості:

лісосмугами;

дорогами;

каналами;

+точковими та лінійними показниками.

Склад, зміст і правила оформлення проектів землеустрою регламентуються:

замовником;

+відповідною нормативно-технічною документацією;

виконавцем;

управлінням Держземагенства відповідного адміністративного району.

Для розроблення робочих проектів використовують плани топографічного знімання в масштабах:

+1:5000, 1:2000, 1:1000;

1:10000;

1:25000;

1:1000.

Реорганізація – це припинення діяльності підприємства та: …..…, які стають правонаступниками майна, майнових прав та зобов’язань реорганізованого підприємства.

оновлення економічної діяльності і підприємства;

+виникнення на його основі однієї або кількох нових юридичних осіб;

ведення новітніх агротехнічних заходів;

проведення рекультивації земель.

Основні характеристики землекористування як просторового утворення:

+компактність, геометрична форма, розміщення відносно господарського центру , конфігурація меж;

кількість запроектованих сівозмін;

загальна площа лісових земель;

загальна площа с.-г. угідь.

Розораність:

це співвідношення площі ріллі до загальної площі господарства;

+це співвідношення площі ріллі до загальної площі с.-г. угідь;

це співвідношення площі с.-г. до загальної площі господарства;

це співвідношення площі лісів до загальної площі с.-г. угідь.

Проводять камеральну землевпорядну підготовку:

під час проведення проектних робіт;

під час авторського нагляду;

під час обчислення площ земельних угідь;

+ до виїзду на об’єкт проектування.

Основні стадії у землевпорядному проектуванні:

проектування топографічних робіт;

формування основних проблем у використанні земель;

+підготовчі роботи; розроблення схем, складання проектів, розгляд і затвердження землевпорядної документації, винисення проекту натуру, оформлення і видача матеріалів, авторський погляд;

оформлення завдання і договору, формування авторського складу, підбір чи замовлення топооснови або іншої планової основи.

Проектна документація із землеустрою складається:

розташування меж об’єкту землеустрою;

з обчислення площ земельних угідь;

+з графічної частини, текстової частини, що містить пояснювальну записку;

із меліорації, будівництва доріг, водопостачання, електрозабезпечення.

Проект територіального землеустрою має відповідати…

+економічним вимогам, правовим нормам і бути економічно обґрунтованим;

економічним та якісним характеристикам земель;

розташуванню меж об’єкта землеустрою;

заходам щодо інженерного облаштування території.

Перенесення об’єкта в натуру(відведення земельної ділянки) полягає в технічному прокладанні на місцевості:

меж полів і робочих ділянок;

меж лісосмуг;

межі польових доріг;

+меж землеволодінь і землекористувань та закріплення їх межовими знаками.

Документацію із землеустрою на загальнодержавному рівні погоджує:

Київська і Севастопольська міські державні адміністрації;

+Кабінет Міністрів України;

обласні державні адміністрації;

рада міністрів Автономної Республіки Крим.

Регіональні програми використання і охорони земель погоджують…

Київська і Севастопольська міські державні адміністрації;

Кабінет Міністрів України;

районні державні адміністрації;

+рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації.

Проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств установ і організаціїй, особистих селянських, фермерських господарств погоджують:

+районні державні адміністрації;

обласні державні адміністрації;

замовники цих проектів;

Кабінет Міністрів України.

Складовою частиною проекту землеустрою є:

+сукупність ключових проектних завдань, пов’язаних між собою й об’єднаних однією метою;

сукупність методів які приймаються в землеустрої;

приміщення методології землевпорядного проектування;

немає правильної відповіді.

Основні технології, які застосовують у землевпорядному проектуванні:

теоретичного проектування;

+традиційна, комплексна, автоматизована;

експериментального проектування;

звичайна.

Завдання проектів територіального землеустрою:

+організація раціонального використання і охорони земель;

раціональний розподіл земель між землями різних форм власності;

збільшення площ розорених земель;

проектування сівозмін.

Складання схем землеустрою адміністративно-територіальних утворень проводиться з метою:

правильного розміщення виробничих структур;

визначення напрямів транспортних коридорів;

+визначення перспективи щодо використання та охорони земель;

відведення земельних ділянок для господарських потреб.

Період реалізації заходів, визначених схемою землеустрою району:

3-5 років;

5-7 років;

7-10 років;

+10-15 років.

Загальнодержавна програма використання та охорони земель розробляється з метою :

науковообґрунтованої організації території охорони земель держави;

+забезпечення потреб населення і галузей економіки у землі та її раціонального використання й охорони;

визначення потреби в земельних ресурсах для розвитку міст і сіл, держави

обґрунтування розподілу земель за категоріями земельного фонду;

Загальнодержавні і регіональні програми використання та охорони земель розробляють на перспективу:

5-7 років;

7-10 років;

10-15 років;

+20-25 років.

Природно-сільськогосподарське районування земель – це:

поділ території з урахуванням показників водної ерозії;

поділ території за показниками вторинного засолення ґрунтів;

поділ території з урахуванням управління природних умов;

+поділ території з урахуванням управління природних умов та агробіологічних вимог сільськогосподарських культур;

Кінцевою таксометричною одиницею природно-сільськогосподарського районування є:

+природно-сільськогосподарський район;

природно-сільськогосподарський округ;

територія місцевої ради;

адміністративний район;

Проекти землеустрою щодо створення нових землеволодінь та землекористувань розробляються на основі:

робочих креслень;

+схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;

рішення органів державної влади;

польових абрисів;

Завдання проектів територіального землевпорядкування – це:

+організація раціонального використання й охорони земель;

раціональний розподіл території між категоріями земельного фонду;

збільшення площі продуктивних земель;

встановлення меж адміністративно територіальних одиниць;

Землевпорядна документація проекту організації території складається з двох частин: текстової і графічної. Графічна частина містить:

схему територій, яка складається без масштабу;

проект у масштабі 1:2000;

+проект у масштабі 1:10000 або степових районів 1:25000;

робочі креслення у масштабі 1:5000;

За результатами розробленого проекту землеустрою щодо створення агроформування складають зведену експлікацію земель,у якій відображають:

площу с.-г. угідь;

площу несільськогосподарських угідь;

площу сторонніх землекористувань;

+проектні площі с.-г. угідь, у тому числі за формами власності.

Зміни в проект організації території має право вносити:

автор проекту;

виробнича структура, яка переносить проекти в натуру;

замовник проекту;

+орган, який затверджує проект.

У разі надання, вилучення, викупу, зміни цільового призначення земель розробляють проект землеустрою щодо:

організації території агроформувань;

розподілу земель на державну і комунальну форми власності;

+відведення земельної ділянки;

створення нових агроформувань.

Землі вилучені з обігу в результаті консервації:

переходить до земель запасу;

переходить у власність організації, яка проходить консервацію;

+зберігаються за власником землі;

виводяться із складу земель с.-г. призначення.

Районування земель:

+ поділ території з урахуванням природних та агробіологічних вимог щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також територій, яким притаманна відповідна подібність за визначеними ознаками;

поділ території, що виходить з об’єктивних закономірностей природних умов територіального поділу праці, формування територіально-виробничих комплексів різних масштабів і структури;

поділ території за ознаками подібності та відмінності у ґрунтовому покриві з врахуванням клімату, рельєфу, ґрунтових вод;

немає правильної відповіді.

Визначає склад і зміст схеми землеустрою:

+технічне завдання;

статут підприємства – замовника;

Закон України «Про охорону земель»;

Земельний Кодекс України.

Поняття сівозмін:

схема чергування культур в просторі і часі;

+ науково обґрунтоване чергування культур і пару в просторі і часі;

науково обґрунтоване чергування культур і пару за роками ротації;

чергування культур в просторі і часі за роками ротації;

Типи сівозмін:

+ польові, кормові, спеціальні;

польові, кормові, ґрунтозахисні;

польові, ґрунтозахисні, спеціальні;

польові, кормові, овочеві.

Види польових сівозмін:

ґрунтозахисні, овочеві, буряківничі, зернові, травопільні;

+травопільні, зернові, зерно просапні, льонарські, буряківничі, та інші;

овочево-бурякові, зерно-траво просапні, льонарські, травопільні та інші;

травопільні, зернові, зерно-траво просапні, льонарські, травопільні та інші.

Види кормових сівозмін:

прифермерські, буряківничі, травопільні;

+прифермерські та притабірні;

прифермерські, притабірні, ґрунтозахисні;

прифермерські та травопільні.

Ротація сівозмін:

+період впродовж якого всі культури, передбачені в схемі чергування культур, вирощуватимуться в кожному полі;

період, за який всі культури будуть вирощуватимуться в кожному полі;

період, впродовж якого основні культури вирощуватимуться в кожному полі;

немає правильної відповіді.

Під час організації угідь вирішують:

+встановлення складу та співвідношення угідь, трансформації і поліпшення угідь та доцільно-господарське розміщення угідь на території господарства;

встановлення структури угідь, поліпшення земель та розміщення угідь на території господарства;

встановлення складу угідь і їх розміщення на території та поліпшення складу масивів угідь;

немає правильної відповіді.

Під час впорядкування території сівозмін розглядають:

розміщення полів, розміщення польових доріг і лісосмуг, розміщення польових станів і джерел для польового водопостачання;

+проектування полів і робочих ділянок, розміщення лісосмуг, розміщення польових доріг, розміщення польових станів і джерел польового водопостачання;

проектування робочих ділянок, проектування полів, проектування лісосмуг, проектування польових доріг, проектування польових станів та джерел польового водопостачання;

встановлення структури угідь, поліпшення земель та розміщення угідь на території господарства.

Поле сівозміни – це:

місце, де виконується комплекс польових робіт під час вирощування сільськогосподарських культур;

частина сівозміни, де виконується комплекс польових робіт під час вирощування сільськогосподарських культур;

+частина території сівозміни, обмежена польовими дорогами або лісосмугами, в межах якої виконується комплекс польових робіт з вирощування і догляду за посівами;

немає правильної відповіді.

За призначенням польові дороги, які проектують на коротких сторонах полів:

+лінії обслуговування;

допоміжні дороги;

магістральні дороги;

міжквартальні.

За призначенням польові дороги, які проектують на довгих сторонах полів:

+допоміжні дороги;

лінії обслуговування;

магістральні дороги;

магістральні.

За призначенням лісосмуги, які проектують з метою захисту ґрунту від вітряної ерозії:

+полезахисні;

ґрунтозахисні;

водорегулювальні;

водонапрявні.

Які за конструкцією полезахисні лісосмуги не проектуються в полях сівозмін:

продувні;

ажурні;

щільні;

+алейного типу.

Показники економічної ефективності, які використовують при оцінці проекту землевпорядкування:

вартість валової продукції;

величина затрат на виробництво валової продукції;

величина числа доходу;

+всі відповіді правильні.

Які показники екологічної ефективності використовують при оцінці проекту землевпорядкування?

баланс гумусу;

коефіцієнт екологічної стабільності;

коефіцієнт розораності території;

+всі відповіді правильні.

Трансформація угідь:

перевід одного виду угідь в інше;

+перевід одного виду угідь в інший, з менш продуктивного в більш продуктивне;

перевід одного виду угідь в інший без врахування природних умов;

перетворення одного виду в інший.

Висаджують сади на схилах:

північних;

+південних;

східних;

західних.

Вирощують технічні сорти винограду переважно на схилах:

північних;

+південних;

східних;

західних.

Найкращий напрям поздовжніх рядів плодових дерев, що вирощуються на рівнинній місцевості:

за діагоналі кварталу;

+із півночі на південь;

немає значення;

із заходу на схід.

Розміщують ряди виноградників на схилах:

вздовж схилу;

+поперек схилу;

із півночі на південь;

із заходу на схід.

Вирощують навколо саду (на всьому периметрі) лісосмуги:

полезахисні;

+садозахисні;

стокорегулювальні;

водорегулювальні.

Не можна відводити під сади ґрунти:

+оглеєні;

сірі лісові;

темно-сірі;

чорноземи глибокі.

Рівні інтенсивності використання пасовищ :

інтенсивне;

+культурне пасовище;

екстенсивне;

осушене.

Ґрунти за механічним складом, які найшвидше руйнуються водною ерозією:

+легкі піщані;

глинисті;

суглинисті;

супіщані.

Показник, який відносять до факторів ерозії:

глибока оранка;

культивація ґрунту;

+рельєф місцевості;

посів і садіння сю-г. культур.

Види робіт, які виконують під час складання картограми крутизни схилів:

+нанесення ліній стоку;

визначення і розміщення площі просапних культур;

визначення площ змитих ґрунтів;

визначення площі і розміщення густо покривних культур.

Види робіт, які виконують під час складання картограми крутизни схилів:

+знаходження межі території, віднесеної до певної крутизни;

знаходження місцеположення ярів та залуженої території;

знаходження межі водозбірної площі берегових ярів;

знаходження величини коефіцієнта стоку.

За ступенем змитості ґрунти не бувають:

слабозмиті;

середньозмиті;

сильнозмиті;

+малопродуктивні.

За ступенем змитості ґрунти бувають:

незмиті;

засолені;

заболочені;

+слабо-, середньо-, сильно змиті;

Найбільше розвивається водна ерозія за дощів:

шквальних;

+ зливових;

моросящих;

нормальних.

Види протиерозійних заходів, які не відносяться до агротехнічних:

+проектування полів на схилах;

обробка полів впоперек схилу;

щілювання посівів озимих культур впоперек схилу;

залуження крутих схилів.

Найбільш порушуються водною ерозією ґрунти:

+легкі за механічним складом;

середні за механічним складом;

важчі за механічним складом;

перезволоженні.

Схили, які відводяться під постійне залуження:

східні;

західні;

південні;

+круті понад 70.

Не входить до комплексу протиерозійних заходів:

організаційно-господарські;

агротехнічні;

лісомеліоративні;

+техногенне забруднення ґрунтів.

Найбільш небезпечні стадії розвитку яру:

поява проточин;

+ріст яру у вершині;

руйнування берегів яру;

затухання яру.

Протидефляційні лісосмуги за конструкцією бувають:

+продувні;

прияружні;

стокорегулювальні;

садозахисні.

Проектують лісосмуги для захисту ґрунтів від дефляції:

+полезахисні;

прибалкові;

стокорегулювальні;

садозахисні.

Найкраще захистять ґрунт від вітрової ерозії дерева:

+високорослі;

з великою кроною;

з глибокою кореневою системою;

стійкі до засушливих умов.

Лісосмуги, які проектуються за довгою стороною поля називають:

полезахисні;

+основні;

допоміжні;

вітрозахисні.

Полезахисні лісосмуги відносно існуючих вітрів розміщують (проектують):

+перпендикулярно до їх напрямку;

під гострим кутом;

під тупим кутом;

паралельно до пануючих вітрів.

Застосовують на розсіювальних (збірних) схилах спосіб проектування лінійних рубежів(меж полів):

прямолінійний;

+прямолінійно-контурний;

контурно-паралельний;

контурний.

Ерозія – це:

руйнування верхнього родючого шару ґрунту;

руйнування і переміщення верхнього шару ґрунту тимчасовими водними потоками;

+руйнування і переміщення верхнього родючого шару ґрунту тимчасовими потоками води під час зливи або танення снігу;

руйнування родючого шару дощовими водами та водами від сніготанення.

Дефляція –це:

+руйнування і переміщення верхнього родючого шару ґрунту вітром;

руйнування і переміщення верхнього родючого шару ґрунту попутнім вітром;

переміщення легкого механічного складу ґрунту вітром;

відривання з поверхні частинок ґрунту вітром великої швидкості.

Проектують ґрунтозахисні сівозміни:

+на землях, розміщених на схилах більше 3° з середньо- та сильно змитими ґрунтами;

на схилових землях з слабо-, середньо- та сильно- змитими ґрунтами;

на землях, що зруйновані ерозією і вітрами весь родючий шар;

на землях, що вимагають захисту ґрунту від ерозії.

Правильне розміщення водорегулювальних лісосмуг на схилах:

+вздовж горизонталей на плані;

за діагоналлю;

під певним кутом до горизонталі;

перпендикулярно до горизонталі.

Заходи, які не входять до комплексу протиерозійних:

лісомеліоративні;

організаційно-господарські;

гідротехнічні;

+водогосподарські.

Способи зрошення:

самотічне;

підґрунтове;

крапельне;

+всі способи правильні.

Поливна норма –це :

кількість води, яку слід подати на 1 га поливної площі за весь зрошувальний період;

кількість води, яку слід подати на 1 га поливної площі за один полив;

+кількість води, яку слід подати на 1 га поливної площі за один рік;

кількість води, яку слід подати на 1 га поливної площі за весь час існування зрошувальної системи.

Зрошувальна норма – це :

+кількість води, яку слід подати на 1 га поливної площі зайнятої даною культурою за весь зрошувальний період;

кількість води, яку слід подати на 1 га поливної площі зайнятої даною культурою за 1 місяць;

кількість води, яку слід подати на 1 га поливної площі зайнятої даною культурою за 1 рік;

немає правильної відповіді.

Призначення магістрального каналу

+транспортувати воду від джерела до міжгосподарської зрошувальної мережі;

транспортувати воду від міжгосподарської зрошувальної мережі до внутрішньогосподарської;

транспортувати воду від міжгосподарських розподілювачів до внутрішньогосподарських;

немає правильної відповіді.

Конструкція, якою проектують лісосмуги на зрошувальних землях:

ажурна;

+продувна;

щільна;

змішана.

Осушення –це :

+система штучного відведення ґрунтових і поверхневих вод із осушувальної території;

система відведення ґрунтових вод із полів сівозміни;

системи відведення ґрунтових і поверхневих вод із сівозмінної території;

немає правильної відповіді.

Осушувальна мережа буває:

відкритою;

закритою;

комбінованою;

+всі відповіді правильні.

Сівозміни, які практикуються на осушених землях:

польові;

кормові;

овочеві;

+всі види правильні.

У разі впорядкування територій гірських пасовищ проектують:

загони чергового спасування;

скотопрогони;

літні табори;

+всі відповіді правильні.

Природні джерела забруднення на території України:

ерозійні процеси;

дефляційні процеси;

вивітрювання гірських порід і мінералів;

+всі відповіді правильні.

Техногенні джерела забруднення:

повітряні викиди підприємств чорної та кольорової металургії;

автомобільний транспорт;

рідкі і тверді побутові відходи;

+всі відповіді правильні.

Роботи щодо поліпшення кормових угідь, які відносять до культуртехнічних:

поверхневе поліпшення;

вапнування, гіпсування;

оранка, дискування, посів трав;

+очищення поверхні від чагарників, дрібнолісся, пеньків, купин, вирівнювання і планування поверхні, видалення каміння.

Залежно від природно-економічних властивостей сінокоси поділяються:

на низинні, верхові;

на поліпшенні, поверхневого поліпшення;

+на заливні, суходільні, заболочені;

на докорінного поліпшення.

Основними заходами щодо поліпшення кормових угідь є:

зрізання купин та розчищування від каміння;

+регулювання водно-повітряного режиму ґрунтів; культуртехнічні роботи; внесення добрив, вапнування ґрунтів, залуження, поверхневе і докорінне поліпшення;

розчищування чагарників і дрібнолісся;

посів трав.

У практиці використання пасовищ виділяють наступні рівні інтенсивності:

осушені відкритою сіткою;

осушені гончарним дренажем;

осушені кротовим дренажем;

+природне пасовища (вигін); поліпшення пасовище; довгорічне культурне пасовище.

Питання, які вирішують у разі впорядкування території культурних пасовищ:

проектування загонів чергового випасання, розміщення порційних ділянок;

розміщення полів, польових доріг, лісосмуг;

+розміщення гуртових ділянок, проектування загонів чергового спасування, розміщення літніх таборів, скотопрогонів, системи загорожі, джерел водопостачання;

немає правильної відповіді.

Пасовищезміна – це:

чергування сільськогосподарських культур тільки в часі;

+ науково обґрунтована система використання пасовищ, що передбачає чергування випасу, поточного догляду, сінокосіння та відпочинку в поєднанні з систематичним проведенням заходів щодо поліпшення травостою;

пасовищезміна це чергування сільськогосподарських культур у часі і в просторі;

немає правильної відповіді.

Питання, які вирішують під час розміщення гуртових ділянок:

визначення кількості загонів чергового спасування;

розміщення загонів;

+формування випасних груп худоби, визначення площі випасних ділянок та територіальне розміщення цих ділянок відносно рельєфу, ґрунтового та геоботанічного покриву, ситуації і інших природних та просторових умов;

немає правильної відповіді.

Найефективнішим способом для зрошення пасовищ є:

поверхневе зрошення;

+дощування;

підґрунтове зрошення;

крапельне.

Випасні групи ВРХ формують:

в отари;

в стада;

в табуни;

+в гурти.

На культурних пасовищах стада корів рекомендують формувати у гурти з такою кількістю голів:

200-250;

+100-200;

80-90;

50-60.

Вапнування кормових угідь передбачається:

на солонцюватих ґрунтах;

+на кислих ґрунтах;

на нормальних ґрунтах;

немає правильних відповідей.

Гіпсування кормових угідь передбачається:

+на солонцюватих ґрунтах;

на нормальних ґрунтах;

на кислих ґрунтах;

немає правильних відповідей.

Середня тривалість пасовищного періоду в Лісостеповій зоні України:

160-170 днів;

+150-160 днів;

175-180 днів;

180-200 днів.

Питання, які вирішують під час проектування загонів чергового випасання:

+визначення кількості загонів, встановлюється їх площа і розміри, проводиться територіальне розміщення загонів і визначається система їх використання;

визначення кількості загонів, встановлюється їх площа і розміри, проводиться територіальне розміщення загонів;

визначення площі гуртової ділянки, розміщення гуртової ділянки відносно рельєфу і ґрунтового покриву;

розміщення порційних ділянок у загоні.

Сінокосозміна – це:

науково обґрунтована система використання пасовищ, що передбачає чергування випасу, поточного догляду, сінокосіння та відпочинку в поєднанні із статистичним проведенням заходів щодо поліпшення травостою;

науковообґрунтоване чергування сільськогосподарських культур у часі і просторі;

+ науково-обґрунтована система використання сінокосів і догляду за ними, яка потребує чергування сінокосіння і випасання худоби по отаві, а також проведення заходів із поліпшенням травостою;

немає правильної відповіді.

Питання, які вирішують під час впорядкування території сінокосів:

+ розміщення масивів сінокосозмін та закріплення їх за підрозділами, фермами, розміщення полів, робочих ділянок,доріг, польових станів, водних джерел;

проектування загонів чергового випасання;

розміщення гуртових ділянок;

немає правильної відповіді.

Заходи, які відносяться до тих, що потребують капітальних затрат під час упорядкування кормових угідь:

+освоєння нових земель, поліпшення кормових угідь, створення травостою, проведення меліоративних робіт, затрати на придбання техніки, будівництво літніх таборів, скотопрогонів, створення загорожі;

впровадження раціональної пасовище- і сінокосозміни;

раціональне розміщення полів і робочих ділянок сінокосозміни, гуртових і отарних ділянок, загонів чергового спасування, літніх таборів, скотопрогонів;

немає правильної відповіді.

За своїм призначенням садові дороги поділяються на:

магістральні, окружні

окружні, міжквартальні

+магістральні, окружні, міжквартальні

магістральні, міжквартальні

Кварталом називають:

ділянку саду, зайняту одним сортом плодових культур, обмежену дорогами й захисними лісовими насадженнями

+ділянку саду, зайняту декількома взаємозапилюючими сортами,як правило однієї породи плодових дерев, обмежену дорогами й захисними лісовими насадженнями

ділянку саду, зайняту одним сортом плодових культур

ділянку саду, зайняту різними сортами плодових культур

Окружні садові дороги:

з’єднують основні масиви саду з підсобним господарським центром

з’єднують основні масиви саду з пунктами збору продукції

розташовані по границях кварталів

+розташовані по зовнішніх границях саду уздовж садозахисних узлісь із їх внутрішньої сторони

Магістральні садові дороги:

розташовані по зовнішніх границях саду уздовж садозахисних узлісь із їх внутрішньої сторони

розташовані по границях кварталів

+з’єднують основні масиви саду з підсобним господарським центром, населеними пунктами, пунктами збору продукції, дорогами загального користування

з’єднують основні масиви саду з пунктами збору продукції

Садові захисні лісові насадження:

створюють кращі умови для росту плодових дерев

попереджають водну ерозію

призводять до поширення грибкових і бактеріальних хвороб

+послаблюють дію вітрів, перешкоджають здуванню снігу, захищають плоди під час дозрівання від сильних вітрів,створюють кращі умови для росту плодових дерев

Розмір кварталу виноградників на рівній місцевості:

+20-30 га;

20-25 га;

20-35 га;

20-40 га.

Розмір кварталу виноградників у складному рельєфі:

+10-20 га;

10-25 га;

15-20 га;

15-30 га.

Загальна площа гуртової ділянки складається з:

площі, що використовується під випасання

площі, зайнятої відпочиваючими і страховими загонами

площі, зайнятої літніми таборами, скотопрогонами, водопійними майданчиками

+всі вищеназвані є правильними

При розміщенні загонів чергового випасання враховується:

+тип травостою, рельєф місцевості, ґрунти, віддаленість водних джерел і літніх таборів

тип травостою

віддаленість водних джерел і літніх таборів

рельєф місцевості, ґрунти

Основні (магістральні) скотопрогони служать:

для перегону декількох гуртів худоби від ферм до літніх таборів

обслуговують, як правило, один гурт худоби

для перегону гурта худоби до пасовищної ділянки

+для перегону декількох гуртів худоби від ферм та літніх таборів до пасовищної ділянки

Влаштування території сіножатей включає елементи:

організацію сінокосозмін, розміщення сінокосозмінних і бригадних ділянок

+організацію сінокосозмін, розміщення сінокосозмінних і бригадних ділянок,розміщення польових станів, дорожньої сітки, водних джерел

розміщення польових станів, дорожньої сітки, водних джерел

розміщення сінокосозмінних і бригадних ділянок, польових станів.

Процес розробки і затвердження в установленому порядку документів, які забезпечують реалізацію прогнозів і програм використання і охорони земельних ресурсів, а також здійснення земельної реформи – це:

землеустрій

землевпорядний процес

+землевпорядне проектування

землевпорядне виробництво

Як називається вид недоліку, якщо він виявляється у формі гострих кутів меж землеволодінь або землекористувань:

+ламаність меж і вклинювання

нераціональний розмір землеволодіння і землекористування

далекоземелля

вкраплення

Як називається вид недоліку, якщо він виявляється в дроблені меж землеволодінь і землекористувань господарств водозбірними площами, екологічно однорідними ділянками, цілісними елементи ландшафту (балки, урочища), що перешкоджає найкращому здійсненню протиерозійних, меліоративних і природоохоронних заходів:

+роздробленість екологічно однорідних масивів

нераціональний розмір землеволодіння і землекористування

далекоземелля

топографічне черезсмужжя

Який вид землевпорядних робіт направлений на встановлення в натурі меж наданої земельної ділянки: для потреб с/г виробництва, промисловості, транспорту, зв’язку, оборони; для лісогосподарських і водогосподарських підприємств; для розширення міст, селищ і сіл, а також для потреб природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного і історико-культурного призначення.

розробка проектів;

зйомка території;

+відведення земель;

обстеження земель.

Які землі не можна вилучати для несільськогосподарських потреб крім випадків, визначених Земельним кодексом України:

сільськогосподарські землі;

+особливо цінні землі;

землі з родючими ґрунтами;

деградовані землі.

Такі об’єкти як промислові підприємства, транспортні магістралі, лінії зв'язку, електропостачання тощо, підприємства добувної та іншої промисловості, підприємства водогосподарського, будівельного та іншого призначення, установи і організації органів влади, науки, освіти, охорони здоров'я та ін. відносяться до:

об'єктів землеустрою для сільськогосподарських потреб;

+об'єктів землеустрою для несільськогосподарських потреб;

об'єктів землеустрою для населених пунктів;

об'єктів землеустрою для різних потреб.

За характером використання земель, розміщення і впливу на навколишнє природне середовище всі об'єкти землеустрою несільськогосподарського призначення поділяються на основні види:

+площове землекористування підприємств та лінійне землекористування споруд;

площове та окружне землекористування підприємств;

площове та пропорційне землекористування підприємств;

лінійне землекористування споруд та окружне землекористування підприємств.

До якого виду об'єктів землеустрою несільськогосподарського призначення відносяться великі за площею земельні масиви, на яких розміщуються великі промислові підприємства і які можуть істотно змінювати як організацію території, так і розселення:

пропорційне землекористування підприємств

окружне землекористування підприємств

+площове землекористування підприємств

лінійне землекористування споруд

До якого виду об'єктів землеустрою несільськогосподарського призначення відносяться споруди, які характеризується розтягнутими земельними ділянками:

пропорційне землекористування підприємств

окружне землекористування підприємств

площове землекористування підприємств

+лінійне землекористування споруд

Який вид графічного матеріалу містить наступні елементи: рельєф території; рубежі контурів за крутизною схилів; лінії водорозділів; лінії тальвегів гідрографічної сітки; напрямок схилів; масштаб закладень; висота перерізу.

картограма ерозійної придатності ґрунтів.

+картограма крутості схилів.

картограма агровиробничих груп ґрунтів.

карта ґрунтів

Який вид картографічного матеріалу використовується для визначення системи використання земель, проектування заходів щодо освоєння, поліпшення, меліорації земель, трансформації угідь та для впорядкування території землекористувань сільських, селищних рад.

+картограма ерозійної придатності ґрунтів.

картограма крутості схилів.

картограма агровиробничих груп ґрунтів.

карта ґрунтів

Відкриті меліоративні канали проектують:

паралельно господарським шляхами

паралельно і ув’язано із межами полів

+паралельно і ув’язано із межами сільськогосподарських угідь.

межами лісів.

Визначення необхідних затрат робочого часу працівником відповідної кваліфікації на виконання певної роботи (операції) або на виробництво продукції за одиницю часу при відповідних природних та організаційно-технічних умовах, називається:

праця робітника

технічно обґрунтовані норми

+нормування праці.

затрати праці

Час, протягом якого працівник виконує дії, пов'язані з роботою, в тому числі переходи технологічного характеру, спостереження за вимірювальними приладами тощо, називається:

+час безпосередньої роботи

затрати робочого часу

час перерв.

норми праці

Кількість продукції, операцій або інших показників роботи, яку повинен виконати працівник за одиницю часу, називається:

норма роботи

норма продукції

+норма виробітку

норма часу

Який вид плану землевпорядної організації передбачає перелік землевпорядних робіт і їх вартість:

План по праці

Тематичний план

+Кошторис витрат

Проектний план

Який вид плану землевпорядної організації передбачає показники обсягів робіт, загальний фонд зарплати всіх працівників та ліміт витрат на утримання апарату управління:

+план по праці

тематичний план

кошторис витрат.

проектний план

Як називається показник, який складає різниця між вартістю проектно-кошторисної документації, що видається замовникам, і повною собівартістю землевпорядних робіт.

вартість

ціна

+прибуток

собівартість

Як називається фонд, кошти якого використовують для преміювання інженерно-технічних працівників і службовців проектних організацій:

фонд розвитку виробництва

фонд соціального розвитку

фонд оплати праці

+фонд матеріального заохочення

Як називається фонд, кошти якого використовують для будівництва і капітального ремонту житлових будинків і виробничих приміщень працівників проектної організації:

фонд розвитку виробництва

+фонд соціального розвитку

в. фонд оплати праці

фонд матеріального заохочення

Розміщення виробничих підрозділів і господарських центрів відноситься:

до елементів проекту внутрішньогосподарського землеустрою

до робіт з проекту внутрішньогосподарського землеустрою

+до складових частин проекту внутрішньогосподарського землеустрою

до розрахункових робіт з проекту внутрішньогосподарського землеустрою.

Встановіть до якої складової частини проекту внутрішньогосподарського землеустрою відносяться наступні елементи: розміщення полів сівозмін і робочих ділянок; розміщення польових лісосмуг; розміщення польових доріг; розміщення польових станів і водних джерел:

організація угідь та систем сівозмін

+впорядкування території сівозмін

влаштування території пасовищ

влаштування території сінокосів

Встановіть до якої складової частини проекту внутрішньогосподарського землеустрою відносяться наступні елементи: встановлення складу та площ окремих видів угідь; трансформація і поліпшення угідь; розміщення площ окремих видів угідь; встановлення типів і видів сівозмін; розміщення типів і видів сівозмін:

+організація угідь та систем сівозмін

впорядкування території сівозмін

влаштування території пасовищ

влаштування території сінокосів

Встановіть до якої складової частини проекту внутрішньогосподарського землеустрою відносяться наступні елементи: розміщення гуртових і отарних ділянок; розміщення загонів чергового стравлення; розміщення літніх таборів; розміщення водних джерел; розміщення скотопрогонів.

організація угідь та систем сівозмін

впорядкування території сівозмін

+влаштування території пасовищ

влаштування території сінокосів

Встановіть до якої складової частини проекту внутрішньогосподарського землеустрою відносяться наступні елементи: розміщення сінокосозмінних і бригадних ділянок; розміщення дорожньої мережі; розміщення водних джерел:

організація угідь та систем сівозмін

впорядкування території сівозмін

влаштування території пасовищ

+влаштування території сінокосів

Картограма крутизни схилів складається для встановлення:На основі таких планів складається картограма крутизни схилів з визначенням контурів за крутизною схилів послідуючій градації: 0°–1°; 1°–3°; 3°–5° ; 5°–7°; 7°–10°; 10°–12°; більше 12°:

для визначення площ полів

для встановлення агровиробничих груп ґрунтів

для визначення горизонталей рельєфу

+для градації схилів за крутизною

В результаті польового обстеження складається:

+акт землевпорядного обстеження

пояснення землевпорядного обстеження

протокол землевпорядного обстеження

схема землевпорядного обстеження

Загальну площу землекористування вираховують аналітичним способом за:

промірами меж території сільради або землекористування

кутами точок поворотів меж території сільради або землекористування

+координатами точок поворотів меж території сільради або землекористування

приростами координат точок поворотів меж території сільради або землекористування

Межі секцій на плані землекористування повинні проходити, як правило, по:

+рубежам контурів.

довільно

рубежам сінокосів

рубежам сівозмін

Центральна садиба агроформування є

+головним господарським центром;

допоміжним господарським центром;

головною будівлею

допоміжною будівлею

Виробничі побудови у сільськогосподарських підприємствах поділяються за призначенням на:

капітальні та тимчасові

головні та другорядні

тимчасові та постійні

+основні та допоміжні.

До допоміжних господарських центрів не відноситься:

польовий стан

літні табори для худоби

+машинно-тракторний парк

підсобні будови.

Ділянки землі, які планомірно і систематично використовуються для відповідних виробничих, культурно-побутових та інших цілей, які мають характерні природні відмінності або знову набуті:

сівозміни,

+угіддя,

поля.

категорії земель.

Землі, які використовуються як основний засіб сільськогосподарського виробництва, є:

виробничі угіддя

+сільськогосподарські угіддя,

несільськогосподарські угіддя.

продуктивні угіддя.

Рілля – це

+ділянки землі, які регулярно розорюються з метою створення агротехнічних умов для вирощування на них сільськогосподарських культур;

сільськогосподарські угіддя, на яких вирощуються плодові насадження деревного або кущового типу, що плодоносять протягом тривалого періоду;

сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав'яниста рослинність, що використовується для відгодівлі худоби;

сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав'яниста рослинність з метою випасання худоби.

Пасовища – це

ділянки землі, які регулярно розорюються з метою створення агротехнічних умов для вирощування на них сільськогосподарських культур;

сільськогосподарські угіддя, на яких вирощуються плодові насадження деревного або кущового типу, що плодоносять протягом тривалого періоду;

сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав'яниста рослинність, що використовується для відгодівлі худоби;

+сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав'яниста рослинність з метою випасання худоби.

Сінокоси – це

ділянки землі, які регулярно розорюються з метою створення агротехнічних умов для вирощування на них сільськогосподарських культур;

сільськогосподарські угіддя, на яких вирощуються плодові насадження деревного або кущового типу, що плодоносять протягом тривалого періоду;

+сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав'яниста рослинність, що використовується для відгодівлі худоби;

сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав'яниста рослинність з метою випасання худоби.

Багаторічні насадження – це

ділянки землі, які регулярно розорюються з метою створення агротехнічних умов для вирощування на них сільськогосподарських культур;

+сільськогосподарські угіддя, на яких вирощуються плодові насадження деревного або кущового типу, що плодоносять протягом тривалого періоду;

сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав'яниста рослинність, що використовується для відгодівлі худоби;

сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав'яниста рослинність з метою випасання худоби.

Перелоги – це

ділянки землі, які регулярно розорюються з метою створення агротехнічних умов для вирощування на них сільськогосподарських культур;

+сільськогосподарські угіддя, які тимчасово виведені з активного сільськогосподарського обробітку (розорювання) з метою природного відновлення родючості ґрунтів;

сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав'яниста рослинність, що використовується для відгодівлі худоби;

сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав'яниста рослинність з метою випасання худоби.

Деградовані землі, які тимчасово виведені з активного сільськогосподарського обробітку з метою виконання комплексу заходів щодо штучного відновлення родючості ґрунтів відносяться до:

виробничі угіддя

сільськогосподарські угіддя,

+несільськогосподарські угіддя.

продуктивні угіддя.

Освоєння земель передбачає:

науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і пару в часі та на території або тільки в часі.

заміну малопродуктивного травостою лучних ґрунтів травостоєм із сумішки злакових та бобових трав.

заміну одного виду угідь використання іншим

+включення продуктивних земель додаткових ділянок до сільськогосподарських угідь.

Сівозміна – це

+науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і пару в часі та на території або тільки в часі.

заміна малопродуктивного травостою лучних ґрунтів травостоєм із сумішки злакових та бобових трав.

заміна одного виду угідь використання іншим

включення продуктивних земель додаткових ділянок до сільськогосподарських угідь.

Корінне поліпшення – це

науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і пару в часі та на території або тільки в часі.

+заміна малопродуктивного травостою лучних ґрунтів травостоєм із сумішки злакових та бобових трав.

заміна одного виду угідь використання іншим

включення продуктивних земель додаткових ділянок до сільськогосподарських угідь.

Тип сівозміни визначає:

склад сільськогосподарських культур

співвідношення сільськогосподарських культур і парів

+її виробниче призначення та вирощування певної продукції

розміщення сільськогосподарських культур.

Вид сівозміни визначає:

склад сільськогосподарських культур

+співвідношення сільськогосподарських культур і парів

її виробниче призначення та вирощування певної продукції

розміщення сільськогосподарських культур.

До якого типу відноситься сівозміна при даній чергованості культур: люпин – озиме жито – люпин на зелений корм, силос чи зелене добриво – картопля – жито, овес:

кормова

+польова

спеціальна

ґрунтозахисна.

До якого типу відноситься сівозміна при даній чергованості культур: люцерна – люцерна – люцерна – кукурудза на силос – озиме жито на зелену масу, післяукісна кукурудза на зелений корм – кормові буряки – кукурудза на зелену масу з підсівом люцерни.

+кормова

польова

спеціальна

ґрунтозахисна.

До якого типу відноситься сівозміна при даній чергованості культур: горох овочевий із післяукісним посівом однорічних культур на зелений корм – томати – огірки, кабачки – столові буряки, цибуля:

кормова

польова

спеціальна

+овочева.

До якого типу відноситься сівозміна, в якій вирощуються культури, що потребують спеціальних умов – агрозаходів:

кормова

польова

+спеціальна

ґрунтозахисна.

Проект землеустрою, пов’язаний зі створенням землеволодіння і землекористування фермерського господарства, передбачає:

проведення підготовчих робіт, складання проекту

оформлення, погодження і затвердження проектної документації

виготовлення і видачу проектних документів

+проведення підготовчих робіт, складання проекту, оформлення, погодження і затвердження проектної документації, виготовлення і видачу проектних документів

Ефективність внутрігосподарського землеустрою проявляється в:

+екологічній, економічній і соціальній сферах

екологічній та економічній сферах

екологічній та соціальній сферах

економічній та соціальній сферах

Способи технічного проектування:

аналітичний, графічний, комбінований

графічний, механічний, аналітичний

аналітичний, комбінований

+аналітичний, графічний, механічний, комбінований

Проектна документація із землеустрою складається із:

пояснювальної записки та графічних матеріалів

+пояснювальної записки, графічних матеріалів, матеріалів погодження і затвердження

завдання на виконання робіт, плану здійснення проекту

плану здійснення проекту, техніко-економічних показників проекту.

Спосіб промірів застосовується:

+коли місцевість відкрита, є взаємна видимість, коли кінці проектної лінії опираються на теодолітні ходи

коли місцевість закрита, є теодолітні ходи, проектна лінія опирається на ламані контури

коли точки ситуації не можуть бути опорою, місцевість горбиста

коли територія невелика, а необхідно перенести значну кількість точок

Кутомірний спосіб застосовується:

коли місцевість відкрита, є взаємна видимість, коли кінці проектної опираються на теодолітні ходи лінії

+коли місцевість закрита, заліснена, є теодолітні ходи, проектна лінія опирається на ламані контури, точки ситуації не можуть бути опорою, місцевість горбиста

коли лінії можна провісити без теодоліта

коли територія невелика, а необхідно перенести значну кількість точок

Графічний спосіб застосовується:

коли місцевість відкрита, є взаємна видимість, коли кінці проектної опираються на теодолітні ходи лінії

коли місцевість закрита, заліснена, є теодолітні ходи, проектна лінія опирається на ламані контури

+коли для проектування використовувались матеріали мензульної зйомки, фотоплани, коли територія невелика, а необхідно перенести значну кількість точок

коли точки ситуації не можуть бути опорою, місцевість горбиста

Перенесення проекту в натуру складається з етапів:

+підготовчі роботи, виготовлення робочого креслення, робота по перенесенню проекту в натуру, завершальні роботи

робота по перенесенню проекту в натуру, завершальні роботи

виготовлення робочого креслення

підготовчі роботи, робота по перенесенню проекту в натуру

Розмічувальне креслення містить:

всі проектні елементи

побудовані кути

міри ліній

+проектні елементи, побудовані кути, міри ліній, ширину проектних доріг

Авторський нагляд за виконанням проектів землеустрою здійснюють:

органи місцевого самоврядування

+розробники документації із землеустрою

замовники документації із землеустрою

органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів

Результати, одержані під час авторського нагляду, заносять у:

+журнал авторського нагляду за виконанням проекту землеустрою

протокол авторського нагляду за виконанням проекту землеустрою

відомість авторського нагляду за виконанням проекту землеустрою

акт авторського нагляду за виконанням проекту землеустрою

1. Наука, яка вивчає форму, розміри земної кулі або окремих ділянок її поверхні шляхом вимірювань

1. Топографія

2. Картографія

3. +Геодезія

4. Геологія

2. Поверхня, утворена як умовне продовження світового океану під материками – це:

1.фізична поверхня;

2. +основна рівнева поверхня;

3. горизонтальна поверхня;

4. поверхня еліпсоїду.

3. Яка фігура приймається за загальну фігуру Землі

1. Референц-еліпсоїд Красовського

2. +Геоїд

3. Поверхня Землі

4. Куля

4. Фігура Землі, яка утворена рівневою поверхнею, що збігається з поверхнею Світового океану в стані цілковитого спокою та рівноваги, відповідно продовжена під материками – це:

1. загально-земний еліпсоїд;

2. +геоїд;

3. референц-еліпсоїд;

4. земна куля.

5. Наближення форми поверхні землі (Геоїда) до еліпсоїда обертання, що використовується для потреб геодезії на певній частині земної поверхні :

1. квазігеоїд;

2. рiвнева поверхня;

3. +референц-еліпсоїд;

4. земний еліпсоїд.

6. Розміри земного еліпсоїда характеризують:

1. довжини паралелей і меридіанів;

2. широта та довгота;

3. середній радіус Землі;

4. +довжина великої піввісі та полярне стиснення.

7. Лінії перерізу поверхні еліпсоїда площинами, які проходять через вісь обертання Землі, – це:

1. +меридіани;

2. паралелі;

3. нормалі;

4. прямовисні лінії.

8. Лінії перерізу поверхні еліпсоїда площинами, які перпендикулярні до осі обертання Землі, – це:

1. меридіани;

2. +паралелі;

3. нормалі;

4. прямовисні лінії.

9. Три величини, дві з яких характеризують планове положення, а третя є висотою точки над поверхнею земного еліпсоїда – це:

1. Декартові координати;

2. топоцентричні координати;

3. +геодезичні координати;

4. геоцентричні координати.

10. Кут, утворений нормаллю до поверхні земного еліпсоїда в даній точці і площиною його екватора (вверх або вниз від екватора), – це:

1. геодезична довгота;

2. +геодезична широта;

3. астрономічна довгота;

4. астрономічна широта.

11. Двогранний кут між площинами геодезичного меридіана даної точки і початкового геодезичного меридіана (вправо або вліво від нульового меридіана), – це:

1. +геодезична довгота;

2. геодезична широта;

3. астрономічна довгота;

4. астрономічна широта.

12. Висота точки над поверхнею земного еліпсоїда – це:

1. +геодезична висота;

2. ортометрична висота;

3. динамічна висота;

4. нормальна висота.

13. Площина, яка перпендикулярна до прямовисної лінії, – це:

1. вертикальна площина;

2. +горизонтальна площина;

3. площина меридіана;

4. похила площина.

14. Довільна площина, що вміщує прямовисну лінію в даній точці – це:

1. +вертикальна площина;

2. горизонтальна площина;

3. похила площина;

4. площина паралелі.

15. Висота точки, яка визначається відносно основної рівневої поверхні, – це:

1. відносна висота;

2. +абсолютна висота;

3. апліката точки;

4. геодезична висота.

16. В Україні абсолютні висоти визначаються в:

1. Дніпровській системі висот;

2. +Балтійській системі висот;

3. Чорноморській системі висот;

4. Азовській системі висот.

17. Різниця висот двох точок – це:

1. +перевищення;

2. прирости аплікат;

3. прирости абсцис;1

4. прирости ординат.

18. Під нівелюванням розуміють польові роботи, в результаті яких визначають:

1. +перевищення між окремими точками;

2. прямокутні координати точок;

3. полярні координати точок;

4. геодезичні координати точок.

19. Зменшене зображення частини земної поверхні, створене без врахування кривизни Землі – це:

1. карта місцевості;

2. +план місцевості;

3. профіль місцевості;

4. абрис місцевості.

20. Зменшене узагальнене зображення на площині всієї або значної частини земної поверхні, складене в прийнятій картографічній проекції з урахування кривизни Землі – це:

1. +карта місцевості;

2. план місцевості;

3. профіль місцевості;

4. абрис місцевості.

21. Зображення на площині вертикального перетину поверхні місцевості в заданому напрямі – це:

1. карта місцевості;

2. план місцевості;

3. +профіль місцевості;

4. абрис місцевості.

22. Сукупність зображених на плані контурів і об’єктів місцевості – це:

1. рельєф;

2. +ситуація;

3. профіль;

4. абрис.

23. Нерівності земної поверхні природного походження – це:

1. +рельєф місцевості;

2. ситуація місцевості;

3. профіль місцевості;

4. абрис місцевості.

24. У разі контурного (горизонтального) знімання на карті або на плані зображується:

1. рельєф місцевості;

2. +ситуація місцевості;

3. профіль місцевості;

4. рельєф та ситуація місцевості.

25. У разі топографічного знімання на карті або на плані зображується:

1. контури об’єкта;

2. межі суміжних ділянок;

3. профіль місцевості;

4. +рельєф та ситуація місцевості.

26. У разі кадастрового знімання на плані зображується:

1. рельєф місцевості;

2. профіль місцевості;

3. рельєф та ситуація місцевості;

4. +контури об’єкта, ситуація та межі суміжних ділянок.

27. Основною картографічною проекцією для топографо-геодезичних робіт в Україні прийнята:

1. проекція Меркатора;

2. проекція координат Зольднера;

3 + проекція Ґавсса-Крюгера;

4. проекція Сансона.

28. У системі координат, побудованій на основі проекції Ґавсса-Крюгера за вісь абсцис (х) приймається:

1. +осьовий меридіан зони;

2. меридіан даної точки;

3. Гринвіцький меридіан;

4. екватор.

29. У системі координат, побудованій на основі проекції Ґавсса-Крюгера за вісь ординат (у) приймається:

1. осьовий меридіан зони;

2. меридіан даної точки;

3. Гринвіцький меридіан;

4. +екватор.

30. У системі координат, побудованій на основі проекції Ґавсса-Крюгера ордината точки складає у=6520 км, отже дана точка знаходиться у координатній зоні номер:

1. +6;

2. 5;

3. 2;

4. 52.

31. У системі координат, побудованій на основі проекції Ґавсса-Крюгера ордината точки складає у=5420 км, отже дана точка знаходиться у координатній зоні номер:

1. +5;

2. 4;

3. 2;

4. 42.

32. У системі координат, побудованій на основі проекції Ґавсса-Крюгера умовна ордината точки складає у=6520 км, отже знаходиться дана точка на відстані від осьового меридіана зони:

1. +20 км на схід;

2. 20 км на захід;

3. 520 км на схід;

4. 520 км на захід.

33. В системі координат Ґавсса-Крюгера умовна ордината точки складає у=6420 км, отже знаходиться дана точка на відстані від осьового меридіана зони:

1. 20 км на схід;

2. +80 км на захід;

3. 420 км на схід;

4. 420 км на захід.

34. Меридіан зони, проекція якого на площину зображується у вигляді прямої лінії – це:

1. магнітний меридіан;

2. +осьовий меридіан;

3. географічний меридіан;

4. астрономічний меридіан.

35. Осьовий меридіан на топографічній карті співпадає або паралельний:

1. з горизонтальними лініями кілометрової сітки;

2. +з вертикальними лініями кілометрової сітки;

3. з горизонтальними лініями внутрішньої рамки карти;

4. з вертикальними лініями внутрішньої рамки карти.

36. Географічні координати точки визначаються:

1. абсцисою і ординатою;

2. +широтою і довготою;

3. меридіанами та паралелями;

4. кутами та довжинами ліній.

37. Прямокутні геодезичні координати точки визначаються:

1. +абсцисою і ординатою;

2. широтою і довготою;

3. меридіанами та паралелями;

4. кутами та довжинами ліній.

38. За початок відліку координат в проекції Ґавсса-Крюгера приймається:

1. точка перетину Гринвіцького меридіана та лінії екватора;

2. точка перетину географічного меридіана та лінії екватора;

3. +точка перетину проекцій осьового меридіана даної зони та лінії екватора;

4. точка перетину магнітного меридіана та лінії екватора.

39. Щоб уникнути від'ємних значень ординат Ґавсса-Крюгера, початок відліку координат переносять від осьового меридіану:

1. на 500 кілометрів на схід;

2. +на 500 кілометрів на захід;

3. на 1000 кілометрів на схід;

4. на 1000 кілометрів на захід.

40. У проекції Ґавсса-Крюгера вся земна поверхня поділяється на зони:

1. за широтою через 4 градуси;

2. за широтою через 6 градусів;

3. за довготою через 4 градуси;

4. +за довготою через 6 градусів.

41. Процес порівняння даної фізичної величини з іншою однорідною фізичною величиною, прийнятою за одиницю (еталон) – це:

1. компарування;

2. +вимірювання;

3. перевірка;

4. юстировка.

42. Якщо об’єкт вимірювання безпосередньо порівнюється з одиницею виміру – це:

1. +прямі (безпосередні) виміри;

2. непрямі (посередні) виміри;

3. рівноточні виміри;

4. нерівноточні виміри.

43. Якщо значення фізичної величини визначається через інші виміряні величини – це:

1. прямі (безпосередні) виміри;

2. +непрямі (посередні) виміри;

3. рівноточні виміри;

4. нерівноточні виміри.

44. Система міри, яка одержана шляхом поділу прямого кута на 90 рівних частин – це:

1. метрична міра;

2. радіанна міра;

3. +градусна міра;

4. градова (десятинна) міра.

45. Система міри, яка одержана шляхом поділу прямого кута на 100 рівних частин, – це:

1. метрична міра;

2. радіанна міра;

3. градусна міра;

4. +градова (десятинна) міра.

46. Центральний кут, що спирається на дугу, довжина якої дорівнює її радіусу – це:

1. довгота;

2. широта;

3. азимут;

4. +радіан.

47. Площа земельної ділянки становить S=0,3250 га, це дорівнює:

1. 3,250 м2;

2. 32,5 м2;

3. +3250 м2;

4. 325 м2.

48. Площа земельної ділянки становить S=2296 м2, це дорівнює:

1. 0,0023 га;

2. 22,96 га;

3. +0,2296 га;

4. 2,296 га.

49. Відношення довжини лінії на плані (карті) до її горизонтального прокладання на місцевості – це:

1. графічна точність масштабу;

2. +масштаб;

3. точність масштабу;

4. поперечний масштаб.

50. Масштаб, який виражається у вигляді правильного дробу 1:М, знаменник якого М показує ступінь зменшення елементів на папері порівняно з їх величиною на місцевості – це:

1. лінійний масштаб;

2. поперечний масштаб;

3. +числовий масштаб;

4. точність масштабу.

51. Довжина відрізка на місцевості, яка дорівнює 0,1 мм на топографічній карті, – це:

1. лінійний масштаб;

2. поперечний масштаб;

3. +графічна точність масштабу;

4. числовий масштаб.

52. Графічна точність для масштабу 1:25000:

1. 250 м;

2. +2,5 м;

3. 0,25 м;

4. 0,025 м.

53. Графічна точність для масштабу 1:10000:

1. 10 м;

2. 0,1 м;

3. +1,0 м;

4. 0,01 м.

54. Який з перерахованих масштабів є найбільш дрібніший?:

1. 1:100000;

2. 1:500;

3. 1:2000;

4. +1:500000.

55. Який з перерахованих масштабів є найбільш крупніший?:

1. +1:500;

2. 1:2000;

3. 1:2500;

4. 1:1000.

56. Якщо довжина лінії на карті масштабу 1:25000 дорівнює 2 см, то горизонтальне прокладання на місцевості буде становити:

1. 125 м;

2. +500 м;

3. 250 м;

4. 12500 м.

57. Якщо довжина лінії на карті масштабу 1:5000 дорівнює 3 см, то горизонтальне прокладання на місцевості буде становити:

1. +150 м;

2. 1500 м;

3. 15 м;

4. 300 м.

58. Систему поділу топографічних карт на окремі листи називають:

1. номенклатурою карт;

2. +розграфленням карт;

3. картографічною проекцією;

4. поверхнею відносності.

59. Систему нумерації і позначення окремих листів топографічних карт називають:

1. +номенклатурою карт;

2. розграфленням карт;

3. картографічною проекцією;

4. поверхнею відносності.

60. За основу розграфлення топографічних карт прийнято лист міжнародної карти масштабу:

1. 1:10 000;

2. 1:100 000;

3. 1:500 000;

4. +1:1 000 000.

61. Графічні символи, якими відображаються на топографічних планах і картах об’єкти місцевості та їх кількісні і якісні характеристики, – це:

1. горизонталі;

2. +умовні знаки;

3. закладання;

4. номенклатура.

62. Масштабні умовні знаки служать:

1. для зображення об'єктів, площа яких не виражається в масштабі карти;

2. +для зображення об'єктів, площа яких виражається в масштабі карти;

3. для зображення об'єктів, довжина яких виражається в масштабі карти, а ширина незначна;

4. для зображення додаткової характеристики об’єктів місцевості.

63. З наведених об’єктів на топографічних планах позамасштабними умовними знаками відображаються:

1. сади;

2. пасовища;

3. +пункти геодезичної мережі;

4. виноградники.

64. З наведених об’єктів на топографічних картах пояснювальними умовними знаками відображаються:

1. залізниці;

2. +підписи адміністративно-територіальних утворень;

3. лінії зв’язку та електропередач;

4. сади.

65. Якщо на топографічній карті є підпис біля зображення моста – «»,то характеристика цього моста наступна:

1. +20 – довжина моста, 5 – ширина моста, 10 – вантажопідіймальність у тонах;

2. 20 – ширина моста, 5 – висота моста, 10 – вантажопідіймальність у тонах;

3. 20 – довжина моста, 5 – висота моста, 10 – вантажопідіймальність у тонах;

4. 20 – ширина моста, 5 – довжина моста, 10 – вантажопідіймальність у тонах.

66. Коричневим кольором на топографічних картах показують:

1. гідрографію;

2. рослинність;

3. +горизонталі;

4. населені пункти.

67. Зеленим кольором на топографічних картах показують:

1. +ліси;

2. горизонталі;

3. дорожню мережу;

4. населені пункти.

68. Рельєф на топографічних картах і планах зображується:

1. ізоколами;

2. ізогіпсами;

3. відмивкою схилів;

4. +горизонталями.

69. Куполоподібна або конічна форма рельєфу, що здіймається над місцевістю більш ніж на 200 метрів, – це:

1. +гора;

2. котловина (улоговина);

3. хребет;

4. лощина.

70. Заглиблення конічної або чашоподібної форми рельєфу, яка не має стоку води, – це:

1. гора;

2. +котловина (улоговина);

3. хребет;

4. лощина.

71. Витягнуте в одному напрямку підвищення земної поверхні з двома схилами в різні сторони – це:

1. гора;

2. +хребет;

3. лощина;

4. сідловина.

72. Лінія, що проходить найнижчими точками місцевості (лощини), – це:

1. горизонталь;

2. вододіл;

3. +тальвег;

4. прямовисна лінія.

73. Лінія, що проходить найвищими точками місцевості, – це:

1. горизонталь;

2. +вододіл;

3. тальвег;

4. прямовисна лінія.

74. Віддаль між суміжними горизонталями в горизонтальній площині – це:

1. +закладання;

2. ухил місцевості;

3. стрімкість схилу;

4. перевищення.

75. Відношення перевищення між кінцями даної лінії до її горизонтального прокладання – це:

1. +ухил місцевості;

2. стрімкість схилу;

3. висота перерізу рельєфу;

4. перевищення.

76. Кут, який утворений лінією місцевості з горизонтальною площиною (горизонтальним прокладанням), – це:

1. закладання;

2. +стрімкість (крутизна) схилу;

3. висота перерізу рельєфу;

4. перевищення.

77. Замкнута крива лінія, яка з’єднує точки з однаковими висотами, – це:

1. +горизонталь;

2. вододіл;

3. тальвег;

4. прямовисна лінія.

78. Кут між магнітним та істинним меридіанами даної точки – це:

1. зближення меридіанів;

2. магнітний азимут;

3. географічний азимут;

4. +схилення магнітної стрілки.

78. Горизонтальний кут між північним напрямом істинного (географічного) меридіана і напрямом даної лінії за ходом годинникової стрілки – це:

1. зближення меридіанів;

2. +істинний (географічний) азимут;

3. дирекційний кут;

4. схилення магнітної стрілки.

79. Горизонтальний кут між північним напрямом осьового меридіана зони і напрямом даної лінії за ходом годинникової стрілки – це:

1. зближення меридіанів;

2. азимут;

3. +дирекційний кут;

4. схилення магнітної стрілки.

80. Горизонтальний кут між найближчим напрямом меридіана і напрямком даної лінії – це:

1. азимут;

2. дирекційний кут;

3. схилення магнітної стрілки;

4. +румб.

81. Прямі та обернені дирекційні кути відрізняються між собою:

1. на 90 градусів;

2. на 360 градусів;

3. +на 180 градусів;

4. рівні між собою.

82. Якщо лінія знаходиться у першій чверті, то румб має назву:

1. Пн.Зх;

2. +Пн.Сх;

3. Пд.Зх;

4. Пд.Сх.

83. Якщо румб лінії має напрям Пн.Сх, то:

1. +дирекційний кут дорівнює румбу;

2. дирекційний кут дорівнює 180 градусів мінус румб;

3. дирекційний кут дорівнює 180 градусів плюс румб;

4. дирекційний кут дорівнює 360 градусів мінус румб.

84. Аналітичний спосіб визначення площ ґрунтується на використанні:

1. виміряних на плані дирекцій них кутів;

2. виміряних на плані довжин ліній;

3 +координат точок земельної ділянки;

4. палетки з паралельними лініями.

85.Величина ціни поділки планіметра залежить:

1. від кількості кареток із лічильними механізмами на планіметрі;

2. від марки планіметра;

3. +від довжини обвідного важеля та масштабу плану;

4. від довжини полюсного важеля та масштабу плану.

86. За формулою

де хі , уі координати і вершини земельної ділянки, визначається:

1. +площа земельної ділянки;

2. периметр земельної ділянки;

3. площа знімальної трапеції;

4. периметр знімальної трапеції.

87. Геодезична мережа, що забезпечує поширення координат на всю територію держави і є вихідною для побудови інших геодезичних мережце:

1. +державна геодезична мережа;

2. геодезична мережа згущення;

3. знімальна мережа;

4. геодезична мережа спеціального призначення.

88. Головною геодезичною основою топографічних знімань є:

1. +державна геодезична мережа;

2. розрядна геодезична мережа згущення;

3. знімальна геодезична мережа;

4. висотна геодезична мережа.

89. Геодезичний пункт астрономо-геодезичної мережі 1 класу відноситься:

1. +до державної геодезичної мережі;

2. до розрядної геодезичної мережі згущення;

3. до знімальної геодезичної мережі;

4. до висотної геодезичної мережі.

90. Геодезичний пункт мережі згущення 3 класу відноситься:

1. до знімальної геодезичної мережі;

2. до розрядної геодезичної мережі згущення;

3. +до державної геодезичної мережі;

4. до мережі технічного і тригонометричного нівелювання.

91. Геодезичний пункт мережі 2 розряду відноситься:

1. до державної геодезичної мережі;

2. + до розрядної геодезичної мережі згущення;

3. до знімальної геодезичної мережі;

4. до висотної геодезичної мережі.

92. Засічками визначають планові координати пунктів:

1. державної геодезичної мережі;

2. розрядної геодезичної мережі згущення;

3. +знімальної геодезичної мережі;

4. геодезичної мережі згущення 3 класу.

93. Прокладанням теодолітних ходів визначають планові координати пунктів:

1. державної геодезичної мережі;

2. розрядної геодезичної мережі згущення;

3. +знімальної геодезичної мережі;

4. геодезичної мережі спеціального призначення.

94. У трикутниках мережі тріангуляції вимірюються:

1. +всі горизонтальні кути;

2. всі довжини сторін;

3. одна сторона і два кута;

4. всі кути і всі сторони.

95. У трикутниках мережі трилатерації вимірюються:

1. всі горизонтальні кути;

2. +всі довжини сторін;

3. одна сторона і два кута;

4. всі кути і всі сторони.

96. Тип зовнішнього геодезичного знаку (тур, піраміда, простий сигнал, складний сигнал) залежить:

1. від класу точності геодезичного пункту;

2. від глибини промерзання ґрунту;

3. + від висоти, на яку потрібно підняти прилад для забезпечення видимості при виконанні вимірювань;

4. від типу ґрунту і глибини його сезонного промерзання.

97. Наземна споруда, що установлюється для забезпечення видимості між суміжними пунктами геодезичної мережі – це:

1. репер;

2. стінний репер;

3. +геодезичний знак;

4. розпізнавальний стовп.

98. Мережа трикутників, що межують один з одним, у яких вимірюють усі кути й хоча би одну сторонуце:

1. трилатерація;

2. полігонометрія;

3. +тріангуляція;

4. супутниковий метод.

99. Побудована на місцевості система ламаних ліній з виміряними довжинами ліній та горизонтальними кутами між нимице:

1. трилатерація;

2. +полігонометрія;

3. тріангуляція;

4. супутниковий метод.

100. Мережа трикутників, що межують один з одним, у яких вимірюють всі три довжини сторінце:

1. +трилатерація;

2. полігонометрія;

3. тріангуляція;

4. супутниковий метод.

101. Координати пунктів державної геодезичної мережі визначають в:

1. умовній системі координат;

2. +референцній системі координат;

3. астрономічній системі координат;

4. полярній системі координат.

102. Основним кутомірним приладом є:

1. мензула;

2. +теодоліт;

3. нівелір;

4. мірна стрічка.

103. Горизонтальні кути вимірюють за допомогою:

1. мірної стрічки;

2. нівеліра;

3. +теодоліта;

4. бусолі.

104. Вертикальні кути вимірюють за допомогою:

1. мірної стрічки;

2. нівеліра;

3. +теодоліта;

4. бусолі.

105. В теодолітних ходах довжини сторін вимірюють за допомогою:

1. +мірної стрічки;

2. кіпрегеля;

3. нівеліра;

4. мензули.

106. Високоточними теодолітами вважають теодоліти з середньою квадратичною похибкою вимірювання горизонтальних кутів :

1. m β ≤ 10”;

2. m β > 10”;

3. +m β ≤ 1”;

4. m β > 30”.

107. Технічними теодолітами вважають теодоліти з середньою квадратичною похибкою вимірювання горизонтальних кутів:

1. m β ≤ 10”;

2. +m β > 10”;

3. m β ≤ 1”;

4. m β > 30”.

108. Становий гвинт призначений:

1. для перенесення теодоліта і встановлення візирної вішки;

2. для зміни відліків по горизонтальному кругу;

3. для виведення бульбашки циліндричного рівня на середину;

4. +для закріплення теодоліта на штативі.

109. Частина будови теодоліта у вигляді кругової шкали з рівномірним градуюванням через 1º , 10’ або 20’ називають:

1. кремальєрою;

2. мікроскопом;

3. +лімбом;

4. циліндричним рівнем.

110. Для взяття відліків за горизонтальним та вертикальним кругами теодоліта служить:

1. кремальєра;

2. +відліковий мікроскоп;

3. зорова труба;

4. діоптрійне кільце.

111. Фіксування алідади теодоліта здійснюється за допомогою:

1. навідних гвинтів;

2. +закріпного гвинта;

3. виправних гвинтів;

4. підйомних гвинтів.

112. Бусоль – це прилад, який призначений:

1. для вимірювання довжин ліній;

2. для вимірювання вертикальних кутів;

3. + для вимірювання магнітних азимутів;

4. для вимірювання перевищень.

113. Бульбашку циліндричного рівня горизонтального кругу виводять в нуль-пункт за допомогою:

1. навідних гвинтів;

2. закріпних гвинтів;

3. +підіймальних гвинтів;

4. станового гвинта.

114. Теодоліт до штативу кріпиться за допомогою:

1. +станового гвинта;

2. навідних гвинтів;

3. виправних гвинтів;

4. підіймальних гвинтів.

115. Фокусування зображення за предметом здійснюється в теодоліті за допомогою:

1. мікроскопа;

2. циліндричного рівня;

3. +кремальєри;

4. алідади.

116. Чіткість зображення штрихів сітки ниток у теодоліті забезпечується за допомогою:

1. +діоптрійного кільця окуляра;

2. мікроскопа;

3. циліндричного рівня;

4. алідади.

117. Точне наведення сітки ниток зорової труби теодоліта на ціль здійснюється за допомогою:

1. лімба;

2. +навідних гвинтів;

3. алідади;

4. кремальєри.

118. Навідний гвинт алідади горизонтального круга призначений:

1. для виведення теодоліта в горизонтальне положення;

2. для виведення циліндричного рівня горизонтального круга на середину;

3. для точного наведення сітки ниток на ціль у вертикальній площині;

4. + для точного наведення сітки ниток на ціль у горизонтальній площині.

119. Навідний гвинт зорової труби призначений:

1. для виведення теодоліта в горизонтальне положення;

2. для виведення циліндричного рівня на середину;

3. + для точного наведення сітки ниток на ціль у вертикальній площині;

4. для точного наведення сітки ниток на ціль у горизонтальній площині.

120. Грубе наведення зорової труби теодоліта на ціль здійснюється за допомогою:

1. лімбу;

2. +візиру;

3. алідади;

4. кремальєри.

121. Приведення теодоліта в горизонтальне положення здійснюється за допомогою:

1. нитяного виска;

2. кремальєри;

3. + підіймальних гвинтів;

4. навідних гвинтів.

122. Центрування технічного теодоліта серії Т30 здійснюється за допомогою:

1. +нитяного виска або оптичного центрира (при наявності);

2. кремальєри;

3. циліндричного рівня горизонтального круга;

4. навідних гвинтів.

123. Частина теодоліта, яка показує чи приведений він у горизонтальне положення, - це:

1. +циліндричний рівень алідади;

2. мікроскоп;

3. алідада горизонтального круга;

4. лімб горизонтального круга.

124. За точністю теодоліти діляться:

1. на астрономічні, геодезичні, маркшейдерські, спеціальні;

2. на механічні, оптичні, електронні;

3. + на технічні, точні, високоточні;

4. на прості, повторювальні.

125. За конструкцією теодоліти діляться:

1. на астрономічні, геодезичні, маркшейдерські;

2. + на прості, повторювальні, механічні, оптичні, електронні;

3. на точні та високоточні;

4. на технічні та спеціальні.

126. Теодоліти, в яких лімб і алідада обертаються незалежно одне від одного навколо вертикальної осі, називаються:

1. +повторювальні;

2. механічні;

3. електронні;

4. оптичні.

127. Складовими частинами зорової труби є:

1. +об’єктив, окуляр, фокусуюча лінза;

2. лімб;

3. алідада;

4. мікроскоп.

128. За допомогою двох підіймальних гвинтів установлюють бульбашку циліндричного рівня на середину. Повертають теодоліт на 180 градусів і спостерігають чи не зміщується бульбашка рівня із середини. Ці операції виконують під час:

1. визначення місця нуля вертикального круга;

2. встановлення сітки ниток;

3. +виконання перевірки осі циліндричного рівня теодоліта;

4. юстування теодоліта.

129. Перед виміром горизонтального кута необхідно виконати:

1. +приведення в робоче положення теодоліта;

2. визначення місця нуля;

3. визначення висоти приладу;

4. компарування.

130. Вісь циліндричного рівня алідади горизонтального круга має бути перпендикулярна до вертикальної осі приладу. Ця геометрична умова контролюється під час проведення:

1. +перевірки циліндричного рівня;

2. перевірки положення колімаційної площини;

3. перевірки положення горизонтальної осі;

4. визначення місця нуля вертикального круга.

131. Вертикальний штрих сітки ниток має бути вертикальним, а горизонтальний штрих – горизонтальним. Ця геометрична умова контролюється у разі проведення:

1. перевірки місця нуля вертикального круга;

2. перевірки положення колімаційної площини;

3. перевірки положення горизонтальної осі;

4. +перевірки правильності установки сітки ниток зорової труби.

132. Точність вимірювання відстаней за допомогою штрихової мірної стрічки складає:

1. +1:2000;

2. 1:100;

3. 1:10000;

4. 1:25000.

133. Точність вимірювання відстаней за допомогою шкалової мірної стрічки складає:

1. 1:1000;

2. +1:5000;

3. 1:100;

4. 1:25000.

134. Для забезпечення точності вимірів довжин ліній мірною стрічкою, необхідно періодично виконувати:

1. центрування приладу;

2. визначення місця нуля;

3. визначення колімаційної похибки;

4. +компарування стрічки.

135. Метод вимірювання перевищення за допомогою горизонтального візирного променя зорової труби – це:

1. +геометричне нівелювання;

2. барометричне нівелювання;

3. гідростатичне нівелювання;

4. автоматичне нівелювання.

136. Метод вимірювання перевищення за допомогою похилого візирного променя зорової труби – це:

1. +тригонометричне нівелювання;

2. барометричне нівелювання;

3. гідростатичне нівелювання;

4. автоматичне нівелювання.

137. Метод визначення висот точок, в основу якого покладено залежність зміни атмосферного тиску зі зміною висоти точки, – це:

1. геометричне нівелювання;

2. тригонометричне нівелювання;

3. +барометричне нівелювання;

4. автоматичне нівелювання.

138. Метод визначення висот точок, в основі якого покладена властивість вільної поверхні рідини у сполучених посудинах знаходитися на однаковому рівні, – це:

1. геометричне нівелювання;

2. тригонометричне нівелювання;

3. барометричне нівелювання;

4. +гідростатичне нівелювання.

139. Для створення державної висотної мережі використовується:

1. +геометричне нівелювання;

2. барометричне нівелювання;

3. гідростатичне нівелювання;

4. автоматичне нівелювання.

140. Геометричне нівелювання може виконуватись способом:

1. +нівелювання із середини або вперед;

2. способом прийомів;

3. бокового нівелювання;

4. нівелювання похилим візирним променем зорової труби.

141. Висота візирного променя нівеліра відносно основної рівневої поверхні – це:

1. висота приладу;

2. +горизонт приладу;

3. перевищення;

4. умовна рівнева поверхня.

142. Геодезичні роботи, в результаті яких визначаються перевищення, називаються:

1. контурним зніманням;

2. кадастровим зніманням;

3. +нівелюванням;

4. орієнтуванням.

143. У результаті нівелювання визначається:

1.+перевищення між точками місцевості;

2. магнітний азимут між точками місцевості;

3. дирекційні кути між точками місцевості;

4. прямокутні координати точок місцевості.

144. Геометричне нівелювання виконується:

1. похилим променем;

2. +горизонтальним променем;

3. за принципом використання залежності атмосферного тиску від висоти точки;

4. за принципом використання властивості вільної поверхні рідини у сполучених сосудах.

145. Тригонометричне нівелювання виконується:

1. +похилим променем;

2. горизонтальним променем;

3. за принципом використання залежності атмосферного тиску від висоти точки;

4. за принципом використання властивості вільної поверхні рідини у сполучених сосудах.

146. Барометричне нівелювання виконується:

1. похилим променем;

2. горизонтальним променем;

3. +за принципом використання залежності атмосферного тиску від висоти точки;

4. за принципом використання властивості вільної поверхні рідини у сполучених сосудах.

147. Горизонтальний промінь у просторі можна побудувати:

1. +нівеліром;

2. оптичним центриром;

3. світловіддалеміром;

4. екером.

148. Якщо під час нівелювання з середини відлік по задній рейці, встановленій в точці А дорівнює (а=1250), а в точці В (передня рейка ) дорівнює (b=1350), то перевищення точки В над точкою А дорівнює:

1. +-100 мм;

2. 100 мм;

3. 10 мм;

4. -10 мм.

149. Якщо під час нівелювання з середини відлік по задній рейці, встановлено в точці А дорівнює (а=2205), а в точці В (передня рейка ) дорівнює (b=1205), то перевищення точки В над точкою А дорівнює:

1. +1000 мм;

2. -1000 мм;

3. 100 мм;

4. -100 мм.

150. Якщо під час нівелювання вперед визначено висоту приладу в точці А (і=1410) та відлік по рейці в точці В (b=1200), то перевищення точки В над точкою А дорівнює:

1. -210 мм;

2. +210 мм;

3. -21 мм;

4. 21 мм.

151. Якщо під час нівелювання вперед визначено висоту приладу в точці А (і=1250) та відлік по рейці в точці В (b=1850), то перевищення точки В над точкою А дорівнює:

1. 600 мм;

2. +-600 мм;

3. -60 мм;

4. 60 мм.

152. Якщо висота точки А дорівнює Ha=150 м і відомо перевищення точки В над точкою А (h =-25м), то висота точки В дорівнюватиме:

1. +125 м;

2. 175 м;

3. 200 м;

4. 100 м.

153. Якщо висота точки А дорівнює Ha=200 м і відомо перевищення точки В над точкою А (h =+25м), то висота точки В дорівнюватиме:

1. 175 м;

2. +225 м;

3. 250 м;

4. 275 м.

154. Горизонт приладу (ГП) – це:

1. перевищення однієї точки над іншою;

2. висота точки, над якою стоїть теодоліт;

3. +висота візирного променя нівеліра відносно основної рівневої поверхні;

4. висота візирного променя відносно поверхні Землі.

155. Якщо висота точки А HА=100,000 м, а відлік по рейці в точці А дорівнює а=1250, то горизонт приладу (ГП) складає:

1. ГП = 98,750 м;

2. ГП = 112,500 м;

3. ГП = 100,125 м;

4. +ГП = 101,250 м.

156. Якщо висота точки В HВ =230,000 м, а відлік по рейці в точці В дорівнює b=0050, то горизонт приладу (ГП) складає:

1. ГП = 235 м;

2. ГП = 280 м;

3. ГП = 230,500 м;

4. +ГП = 230,050 м.

157. Якщо висота точки А HА=50,000 м, а висота нівеліра на станції дорівнює і=1150, то горизонт приладу (ГП) складає:

1. ГП = 45 м;

2. ГП = 51,50 м;

3. +ГП = 51,150 м;

4. ГП = 50,015 м.

158. Якщо висота точки В HВ =25,000 м, а висота нівеліра на станції дорівнює і=1110, то горизонт приладу (ГП) складає:

1. ГП = 25,111 м;

2. +ГП = 26,110 м;

3. ГП = 26,011 м;

4. ГП = 26,001 м.

159. Якщо горизонт приладу дорівнює ГП=120,125 м та відлік по рейці в точці А дорівнює а=0125, то висота точки А (H) дорівнює:

1. +H = 120,000 м;

2. H = 120,250 м;

3. H = 121,250 м;

4. H = 120,125 м.

160. Якщо горизонт приладу дорівнює ГП=67,120 м та відлік по рейці в точці В дорівнює b=0120, то висота точки В (H) ) дорівнює:

1. H = 67,240 м;

2. +H = 67,000 м;

3. H = 68,320 м;

4. H = 66,120м.

161. За точністю нівеліри поділяють на групи:

1. + нівеліри високоточні, точні, технічні;

2. нівеліри з компенсатором;

3. нівеліри з лімбом;

4. нівеліри з циліндричним рівнем.

162. З наведених нівелірів до високоточних відноситься:

1. Н-3;

2. Н-3К;

3. Н-10;

4. +Н-05.

163. З наведених нівелірів до точних відноситься:

1. +Н-3;

2. Н-10К;

3. Н-10КЛ;

4. Н-05.

164. З наведених нівелірів до технічних відноситься:

1. +Н-10;

2. Н-05;

3. Н-3;

4. Н-3К.

165. Автоматично приводиться промінь візування в горизонтальне положення у нівелірів:

1. високоточних;

2. точних;

3. +з компенсатором;

4 технічної точності.

166. Середня квадратична похибка вимірювання перевищення на 1 км подвійного ходу у нівеліра Н-3 складає:

1. 0,5 мм;

2. +3 мм;

3. 5 мм;

4. 5 см.

167. Середня квадратична похибка вимірювання перевищення на 1 км подвійного ходу у нівеліра Н-10 складає:

1. 0,5 мм;

2. 3 мм;

3. 3 см;

4. +10 мм.

168. Чітке зображення сітки ниток зорової трубі нівеліра отримують обертанням:

1. елеваційного гвинта;

2. +окулярного кільця;

3. навідного гвинта;

4. підіймальних гвинтів.

169. Попереднє горизонтування нівеліра у разі приведення його в робоче положення виконуються за допомогою:

1. циліндричного рівня та елеваційного гвинта;

2. +круглого рівня та підіймальних гвинтів;

3. циліндричного рівня та навідного гвинта;

4. циліндричного рівня та закріпного гвинта.

170. Елеваційний гвинт нівеліра служить:

1. для закріплення зорової труби в горизонтальній площині;

2. для горизонтування нівеліра;

3. для отримання чіткого зображення сітки ниток у зоровій трубі;

4. +для суміщення зображення кінців бульбашки циліндричного рівня у полі зору окуляра.

171. Два коротких штриха (верхній та нижній) сітки ниток нівеліра Н-3 служать:

1. для вимірювання горизонтальних кутів;

2. для вимірювання вертикальних кутів;

3. +для вимірювання відстані до рейки;

4. для визначення перевищення.

172. Під час технічного нівелювання відлік на рейці беруть:

1. за верхнім штрихом;

2. +за середнім штрихом;

3. за нижнім штрихом;

4. за всіма трьома штрихами.

173. Відлік на рейці під час технічного нівелювання беруть з точністю до:

1. до 1 см;

2. до 5 мм;

3. до 3 мм;

4. +до 1 мм.

174. Компенсатор нівеліра – це пристрій, який використовується:

1. для попереднього горизонтування нівеліра;

2. для вимірювання висоти нівеліра;

3. для вимірювання відстані до рейки;

4. +для автоматичного встановлення променя візування у горизонтальне положення.

175. Нівелірну рейку РН-10 можна використовувати:

1. для нівелювання І класу;

2. для нівелювання ІІ класу;

3. для нівелювання ІІІ і ІV класів;

4. + для технічного нівелювання.

176. Різниця відліків за червоною та чорною шкалами (п’ятка) рейки є величина:

1. постійна і дорівнює нулю;

2. постійна і дорівнює числу 100;

3. +постійна і дорівнює числу, з якого починається відлік поділок на червоній шкалі рейки;

4. постійна і дорівнює числу, яким закінчується відлік поділок на чорній шкалі рейки.

177. Під час перевірки круглого рівня нівеліра бульбашка рівня після повороту на 180° не має зміщуватися більш ніж:

1. на 0,2 величини поділки шкали рівня;

2. на 0,3 величини поділки шкали рівня;

3. на 0,4 величини поділки шкали рівня;

4. +на 0,5 величини поділки шкали рівня.

178. Головна умова нівеліра з циліндричним рівнем – це:

1. +візирна вісь зорової труби нівеліра має бути паралельна до осі циліндричного рівня;

2. вісь круглого рівня має бути паралельна до осі обертання нівеліра;

3. горизонтальний штрих сітки має бути перпендикулярним до осі обертання;

4. вертикальний штрих сітки має бути перпендикулярним до осі обертання.

179. Під час перевірки сітки ниток нівеліра умовою є:

1. +горизонтальний штрих сітки має бути перпендикулярним до осі обертання нівеліра;

2. візирний промінь має бути горизонтальним;

3. вісь круглого рівня має бути паралельна до осі обертання нівеліра;

4. візирна вісь зорової труби нівеліра має бути паралельна до осі циліндричного рівня.

180. Допустима нев’язка у ході тригонометричного нівелювання з n сторін, довжина якого L, визначається за формулою:

1.

2.

3.

4.

181. Визначення на площині дирекційного кута і довжини лінії за координатами її кінцевих точок – це:

1. пряма геодезична задача;

2. +зворотна (обернена) геодезична задача;

3. теодолітний хід;

4. геодезична засічка.

182. Визначення координат кінцевої точки лінії за координатами початкової точки, дирекційного кута та довжини лінії між точками – це:

1. +пряма геодезична задача;

2. зворотна геодезична задача;

3. теодолітний хід;

4. геодезична засічка.

183. Румб лінії А-В під час розв’язання оберненої геодезичної задачі обчислюється за формулою, де - координати початкової (А) та кінцевої (В) точок лінії:

1.+

2.

3.

4.

184. Довжина лінії А-В при розв’язанні оберненої геодезичної задачі може обчислюватись за формулою, де - координати початкової (А) та кінцевої (В) точок лінії:

1.

2.

3.

4.

+

185. Теодолітні ходи можуть бути:

1. +замкненими, розімкненими, висячими;

2. мензульними;

3. нівелірними;

4. тахеометричними.

186. Теодолітні ходи відносять:

1. до планової розрядної геодезичної мережі згущення;

2. +до знімальної геодезичної мережі;

3. до планової державної геодезичної мережі;

4. до висотної державної геодезичної мережі.

187. Під час прокладання теодолітних ходів на місцевості вимірюють:

1. +довжини ліній, горизонтальні кути та вертикальні кути;

2. горизонтальні та вертикальні кути;

3. горизонтальні кути та перевищення;

4. довжини ліній та вертикальні кути.

188. Теоретична сума виміряних кутів у замкнутому теодолітному ході дорівнює:

1. різниці між дирекційними кутами кінцевої і початкової ліній ходу;

2. нулю;

3. сумі виміряних кутів;

4. +180°(n – 2) , де n – кількість кутів у ході.

189. Теоретична сума приростів координат у замкнутому теодолітному ході дорівнює:

1. 180°(n – 2) , де n – кількість кутів в ході;

2. +нулю;

3. сумі виміряних перевищень;

4. сумі виміряних довжин ліній.

190. Практична сума виміряних кутів у теодолітному ході дорівнює:

1. різниці між дирекційними кутами кінцевої і початкової ліній ходу;

2. нулю;

3. +арифметичній сумі виміряних кутів;

4. 180°(n – 2) , де n – кількість кутів в ході.

191. Практична сума приростів координат у теодолітному ході дорівнює:

1. різниці між вирахуваними приростами координат та різницею координат кінцевого та початкового вихідних пунктів;

2. нулю;

3. +сумі вирахуваних приростів координат;

4. різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

192. Прирости координат у теодолітному ході визначають:

1. +за дирекційними кутами та довжинами ліній;

2. за виміряними кутами;

3. за румбами напрямків та виміряними кутами;

4. за координатами вихідних пунктів та дирекційними кутами.

193. Нев’язка виміряних кутів у теодолітному ході дорівнює:

1. +різниці між виміряними кутами (практичною сумою) та її теоретичним значенням;

2. нулю;

3. сумі виміряних кутів;

4. різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

194. Нев’язка за приростами координат в замкнутому теодолітному ході дорівнює:

1. різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів;

2. нулю;

3. +сумі вирахуваних приростів координат за осями координат;

4. різниці між вирахуваними приростами координат та різницею координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

195. Поправки в горизонтальні кути теодолітного ходу розподіляються:

1. пропорційно довжинам ліній у ході;

2. пропорційно виміряним кутам ходу;

3. +порівну на всі кути;

4. порівну на всі довжини ліній.

196. Поправки в прирости координат теодолітного ходу розподіляються:

1. +пропорційно довжинам ліній у ході;

2. пропорційно виміряним кутам ходу;

3. порівну на всі кути;

4. порівну на всі довжини ліній.

197. Координати пунктів теодолітних ходів визначають як:

1. координата попереднього пункту плюс дирекцій ний кут лінії;

2. +координата попереднього пункту плюс виправлений приріст координат;

3. координата попереднього пункту плюс поправка по приростах координат;

4. різниця координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

198. Дирекційні кути в замкнутому теодолітному ході визначають:

1. за вихідним дирекційним кутом та виміряними кутами ходу;

2. +за вихідним дирекційним кутом та виправленими кутами ходу;

3. за румбами напрямків та виміряними кутами ходу;

4. за координатами вихідних пунктів та виміряними кутами ходу.

199. Теоретична сума приростів координат у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

1. різниці кінцевого та початкового дирекційних кутів;

2. нулю;

3. сумі виміряних перевищень;

4. +різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

200. Практична сума виміряних кутів у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

1. різниці кінцевого та початкового дирекційних кутів;

2. нулю;

3. +сумі виміряних кутів;

4. різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

201. Практична сума приростів координат у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

1. різниці кінцевої та початкової координат вихідних пунктів;

2.нулю;

3. +сумі вирахуваних приростів координат по осям координат;

4. різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

202. Нев’язка виміряних кутів у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

1. +різниці між сумою виміряних кутів (практичною сумою) і їх теоретичною сумою;

2. нулю;

3. сумі виміряних кутів;

4. різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

203. Нев’язка по приростах координат у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

1. різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів;

2. нулю;

3. сумі вирахуваних приростів координат;

4. +різниці між вирахуваними приростами координат та різницею координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

204. Дирекційні кути в розімкнутому теодолітному ході визначають:

1. за вихідним дирекційним кутом та виміряними кутами ходу;

2. + за вихідним дирекційним кутом та виправленими кутами ходу;

3. за румбами напрямків та виміряними кутами ходу;

4. за координатами вихідних пунктів та виміряними кутами ходу.

205. Під час камерального опрацювання результатів теодолітного знімання отримують:

1. +координати точок ходу;

2. довжини ліній;

3. горизонтальні кути;

4. перевищення.

206. Теодолітний хід – це прокладений на місцевості замкнений або розімкнений багатокутник, в якому виміряні:

1. всі перевищення між суміжними точками;

2. всі кути нахилу між суміжними точками ходу;

3. всі вертикальні кути між суміжними точками ходу;

4. +всі довжини ліній і кути між ними.

207. Для визначення горизонтального прокладення сторін теодолітного ходу одночасно із вимірюванням горизонтальних кутів одним прийомом вимірюють вертикальні кути, якщо кути нахилу місцевості:

1. 1º і більше;

2. +1,5º і більше;

3. 2º і більше;

4. 3º і більше.

208. Довжини сторін у теодолітних ходах. які прокладаються з використанням теодолітів і мірних стрічок на забудованих територіях, мають бути не більше:

1. 150 м;

2. 200 м;

3. 250 м;

4. +350 м.

209. Довжини сторін у теодолітних ходах, які прокладаються з використанням теодолітів і мірних стрічок на незабудованих територіях, повинні бути не більше:

1. 100 м;

2. 200 м;

3. 250 м;

4. +350 м.

210. Довжини сторін у теодолітних ходах, які прокладаються з використанням теодолітів і мірних стрічок на незабудованих територіях, мають бути не менше:

1. 20 м;

2. 30 м;

3. +40 м;

4. 50 м.

211. Довжини сторін у теодолітних ходах, які прокладаються з використанням теодолітів і мірних стрічок на забудованих територіях, мають бути не менше:

1. 10 м;

2. +20 м;

3. 30 м;

4. 40 м.

212. Довжини сторін у теодолітних ходах, які прокладаються з використанням електронних тахеометрів на забудованих територіях, має бути не більше:

1. 500 м;

2. 750 м;

3. +1000 м;

4. 1500 м.

213. Довжини сторін у теодолітних ходах, які прокладаються з використанням електронних тахеометрів на забудованих територіях, мають бути не менше:

1. 10 м;

2. +20 м;

3. 30 м;

4. 40 м.

214. Довжини сторін у теодолітних ходах, які прокладаються з використанням електронних тахеометрів на незабудованих територіях, мають бути не більше:

1. 1000 м;

2. 1250 м;

3. +1500 м;

4. 2000 м.

215. Довжини сторін у теодолітних ходах, які прокладаються з використанням електронних тахеометрів на незабудованих територіях, мають бути не менше:

1. 10 м;

2. +20 м;

3. 30 м;

4. 40 м.

216. Визначення координат точки стояння теодоліта за виміряними горизонтальними кутами β1 та β2 між напрямами на три вихідні пункти - це:

1. лінійна засічка;

2. + обернена кутова засічка;

3. пряма кутова засічка;

4. бічна засічка.

217. Орієнтування це:

1. встановлення обсягів та необхідного забезпечення топографо-геодезичних робіт;

2. встановлення розбіжностей між планово-картографічним матеріалом та місцевістю;

3. +встановлення на карті чи плані свого місцезнаходження;

4. встановлення розбіжностей між місцевістю та плановим матеріалом.

218. Лімб горизонтального круга теодоліта Т-30 розбито на

1. 180 градусів;

2. +360 градусів;

3. 270 градусів;

4. 90 градусів.

219. Всі висоти в Україні при топографо-геодезичних роботах відраховуються від

1. Севастопольського військового маяка в Чорному морі;

2. +Крондштадського футштока в Балтійському морі біля міста Санкт-Петербург;

3. фундаменту Київського національного річкового порту на р. Дніпро;

4. водної поверхні озера, ставка, річок даної місцевості в спокійному стані.

220. Вимірювання вважаються рівноточними, якщо вони:

1. виконані обов'язково одним і тим же приладом;

2. +приладами але з однаковими середньоквадратичними помилками;

3. можуть бути виконані різними приладами, обов'язково одним геодезистом;

4. виконані обов'язково різними приладами.

221. Спосіб визначення площі земельної ділянки за координатами її точок називається

1. +аналітичний;

2. графічний;

3. механічний;

4. геометричний.

222. Спосіб визначення площі земельної ділянки за розбиттям на правильні фігури називається

1. аналітичний;

2. +графічний;

3. механічний;

4. геометричний.

223. Спосіб визначення площі земельної ділянки за допомогою планіметра називається

1. аналітичний;

2. графічний;

3. +механічний;

4. палеткою.

224. За якими правилами вводяться поправки в прирости координат

1. + поправки вносяться з протилежним знаком, прямо пропорційно довжині ліній;

2. поправки вносяться з тим самим знаком, що й приросток;

3. поправки вносяться прямо пропорційно довжині ліній;

4. як завгодно виконавцю робіт.

225. Що потрібно практично виконати, щоб теодоліт привести в робоче положення

1. лише встановити на точкою знімальної основи;

2. +встановити на точкою знімальної основи, зцентрувати, привести лімб в горизонтальне положення;

3. встановити між точками знімальної основи;

4. встановити зручно для виконавця робіт.

226. Способами прийомів, напівприйомів, та кругових прийомів вимірюються

1. вертикальні кути;

2.кути нахилу;

3. дирекційні кути;

4. +горизонтальні кути.

227. Основним способом зйомки території, що застосовується при зйомці електронним тахеометром, є спосіб

1. біполярний;

2. + полярний;

3. обертальний;

4. динамічний.

228. З чого складається космічний сегмент системи GPS

1. різноманітні приймачі GPS, які приймають сигнали супутників;

2. п’яти моніторингових станцій, які керують супутниками;

3. + з 24 штучних супутників Землі, які розподілені на шести орбітах;

4. з 20 штучних супутників Землі, які розподілені на п’яти орбітах.

229. Знімання, за якого на місцевості виміряють горизонтальні кути і довжини ліній, в результаті чого отримують план місцевості із зображенням елементів ситуації без рельєфу – це:

1. тахеометричне знімання;

2. бусольне знімання;

3. мензульне знімання;

4. +теодолітне знімання.

230. Контурний план місцевості отримують у результаті:

1. тахеометричного знімання;

2. мензульного знімання;

3. топографічного знімання;

4. +теодолітного знімання.

231. Топографічний план місцевості отримують у результаті:

1. +тахеометричного знімання;

2. бусольного знімання;

3. окомірного знімання;

4. теодолітного знімання.

232. Мензульне знімання виконується за допомогою:

1. теодоліта;

2. нівеліра;

3. +мензули та кіпрегеля;

4. тахеометра.

233. Вид знімання, за якого на плані місцевості викреслюється ситуація і рельєф, має назву:

1. +топографічне знімання;

2. бусольне знімання;

3. окомірне знімання;

4. теодолітне знімання.

234. Мензульне знімання виконується за допомогою приладу:

1. теодоліта;

2. нівеліра;

3. +кіпрегеля;

4. тахеометра.

235. На топографічний план пікетні точки можуть наноситися за допомогою:

1. нівеліра;

2. тахеометра;

3. планіметра;

4. +тахографа або транспортира.

236. У полігонометрії 4 класу, 1 та 2 розрядів довжини сторін вимірють:

1. штриховими мірними стрічками;

2. теодолітом;

3. +світловідалемірами;

4. нитковим віддалеміром.

237. У полігонометрії 4 класу, 1 та 2 розрядів кути вимірюють:

1. теодолітами технічної точності;

2. +точними теодолітами;

3. точними нівелірами;

4. світловіддалемірами.

238. Для визначення положення точок методом GPS-спостережень одночасно потрібно спостерігати одночасно не менше:

1. трьох супутників;

2. +чотирьох супутників;

3. п’яти супутників;

4. шести супутників.

239. Для створення планової геодезичної мережі супутниковим методом використовуються:

1. +статичні відносні GPS-спостереження;

2. кінематичні відносні GPS-спостереження;

3. напівкінематичні відносні GPS-спостереження;

4. GPS-спостереження в режимі stop&go.

240. Для створення планової геодезичної мережі супутниковим методом одночасно потрібно вести GPS-спостереження не менше ніж:

1. одним приймачем;

2. +двома приймачами;

3. трьома приймачами;

4. чотирма приймачами.

241. Під час нівелювання IV класу нівелірні ходи прокладають:

1. +тільки в одному напрямі;

2. у прямому та зворотному напрямах;

3. два рази в одному напрямі;

4. по два рази в прямому та зворотному напрямах.

242. Під час нівелювання IV класу нерівність відстаней від нівеліра до рейок на станції допускається до:

1. +5 метрів;

2. 10 метрів;

3. 2 метри;

4. 4 метри.

243. Під час нівелювання IІІ класу нерівність відстаней від нівеліра до рейок на станції допускається до:

1. 5 метрів;

2. 10 метрів;

3. +2 метри;

4. 4 метри.

244. Під час нівелювання IV класу нев’язки в ходах між вихідними пунктами мають бути не більше:

1. 5 мм на 1 км ходу;

2. 10 мм на 1 км ходу;

3. +20 мм на 1 км ходу;

4. 50 мм на 1 км ходу.

245. Під час нівелювання IІІ класу нев’язки в ходах між вихідними пунктами мають бути не більше:

1. 5 мм на 1 км ходу;

2. +10 мм на 1 км ходу;

3. 20 мм на 1 км ходу;

4. 50 мм на 1 км ходу.

246. Під час нівелювання IV класу розходження значень перевищень на станції, що визначені за чорними та червоними шкалами рейок, допускається до:

1. 1 мм;

2. 2 мм;

3. 3 мм;

4. +5 мм.

247. Державна нівелірна мережа України поділяється на:

1. два класи;

2. три класи;

3. + чотири класи;

4. п’ять класів.

248. Лінії державної нівелірної мережі І, ІІ, ІІІ та ІV класів закріплюють реперами вздовж траси через:

1. 1 км;

2. 2 км;

3. + 5 км;

4. 8 км.

249. Висотну прив’язку центрів тріангуляції 4 класу, 1 і 2 розрядів проводять:

1. нівелюванням І класу;

2. нівелюванням ІІ класу;

3. нівелюванням ІІІ класу;

4. + нівелюванням ІV класу або технічним нівелюванням;

250. До великомасштабного топографічного знімання належать знімання у масштабах:

1. 1:25 000;

2. 1:100 000;

3. + 1:5 000, 1:2 000, 1:1 000, 1:500;

4. 1:50 000.

251. Щільність пунктів мережі згущення на забудованій території має бути не менш ніж:

1. 1 пункт на 1 км2;

2. 2 пункти на 1 км2;

3. + 4 пункти на 1 км2;

4. 8 пунктів на 1 км2.

252. Щільність пунктів мережі згущення на незабудованій території має бути не менш ніж:

1. + 1 пункт на 1 км2;

2. 2 пункти на 1 км2;

3. 4 пункти на 1 км2;

4. 8 пунктів на 1 км2.

253. За формулою

де a , b – велика та мала півосі земного еліпсоїда, визначається:

1. +стиснення земного еліпсоїда;

2. ексцентриситет земного еліпсоїда;

3. другий ексцентриситет земного еліпсоїда;

4. полярний радіус.

254. Проекція Ґавсса є:

1. + рівнокутною проекцією;

2. рівновеликою проекцією;

3. рівнопроміжною проекцією;

4. довільною проекцією.

255. Дисципліна, яка вивчає форму, розмір, розташування та інші кількісні та якісні характеристики об’єктів за їх фотографічним зображенням

1. +фотограмметрія;

2. геодезія;

3. картографія;

4. геодезичні роботи при землеустрої.

256. Знімок – це?

1. зображення об’єкта, проектуючі промені якого не перетинаються;

2. + зображення об’єкта, проектуючи промені якого перетинаються в одній точці;

3. зображення об’єкта, проектуючі промені якого перетинаються в двох точках;

4. зображення об’єкта не паралельними лініями з ефемеридами;

257. Ортогональна проекція – це

1. проектування не паралельними лініями;

2. проектування перпендикулярними лініями;

3. +проектування паралельними лініями;

4. проектування циліндричними лініями.

258. Що являється ортогональною проекцією

1. +топографічна карта;

2. знімок;

3. векторне зображення;

4. інтерферометрія.

259. Що являється центральною проекцією

1. топографічна карта;

2. +знімок;

3. векторне зображення;

4. інтерферометрія.

260. Аерофотозйомка – це

1. процес тахеометричного знімання ділянок земної поверхні з метою створення топографічних карт чи для виконання народногосподарських задач;

2. процес нівелювання ділянок земної поверхні з метою створення топографічних карт чи для виконання народногосподарських задач;

3. процес теодолітного знімання земної поверхні з метою створення картографічних проекцій;

4. +процес фотографування ділянок земної поверхні з літаючого апарату з метою створення топографічних карт.

261. Вкажіть процеси аерофотозйомки

1. літній;

2. аерофотографічний;

3. фотограмметричний;

4. +всі відповіді вірні.

262. Як називається аерофотозйомка коли відхилення оптичної осі від прямовисної не перевищує 3°

1. перпективна;

2. прямовисна;

3. +планова;

4. інтерпольована;

263. Як називається аерофотозйомка коли відхилення оптичної осі від прямовисної перевищує 3°

1. +перпективна;

2. прямовисна;

3. планова;

4. інтерпольована;

264. Який із видів аерофотозйомки зайвий

1. багатомаршрутний;

2. маршрутний;

3.одинарний;

4. +подвійний.

265. Епюри – це

1. +креслення на якому фігура зображена методом декількох площин;

2. опорні точки на знімку;

3. коефіцієнти координатографа;

4. довжина знімка по діагоналі.

266. Величини, які визначають положення знімків в момент фотографування - це

1. +елементи орієнтування знімків;

2. елементи формування епюр;

3. коефіцієнти масштабування;

4. коефіцієнти паралельного орієнтування.

267. Виберіть що не входить до елементів орієнтування знімків?

1. елементи внутрішнього орієнтування;

2. елементи зовнішнього орієнтування;

3. елементи взаємного орієнтування;

4. +елементи паралельного орієнтування.

268. Відношення нескінченно малого відрізка певним чином орієнтованого на знімку до відповідного відрізку на місцевості - це

1. +масштаб знімка в будь-якій точці;

2. коефіцієнти масштабування;

3. елементи формування епюр;

4. довжина знімка по діагоналі.

269. Який із наведених масштабів не стосується фотограмметрії

1. масштаб точки надиру;

2. масштаб головної точки;

3. масштаб по напрямку головної вертикалі;

4. +масштаб точки апогею.

270. Що означає (fk)у формулі визначення масштабу головної точки знімка

1. +фокусна віддаль;

2. величина надиру;

3. величина зеніту;

4. висота фотографування.

271. Що означає (Н) у формулі визначення масштабу горизонтального знімка

1. фокусна віддаль;

2. величина надиру;

3. величина зеніту;

4. +висота фотографування.

272. Що означає (α) у формулі зміщення точок на аерознімку під впливом кута нахилу для планового знімка

1. фокусна віддаль об’єктива;

2. центр проектування;

3. +кут нахилу знімка;

4. кут відображення проективної осі.

273. Робоча площина знімка це

1. це величина нахилу знімка вздовж напрямку польоту літаючого апарату;

2. +це площина, яку займає перекриття знімків між собою;

3. це величина кута повороту знімка;

4. це площина яку займає одиночний знімок.

274. Процес перетворення нахиленого знімка будь-якого масштабу в горизонтальний знімок заданого масштабу - це

1. +трансформування;

2. спотворення знімка;

3. кут нахилу повороту знімку;

4. центр проектування.

275. Способи трансформування знімків

1. аналітичний;

2. графічний;

3. графомеханічний;

4. +всі відповіді вірні.

276. На чому базується аналітичний спосіб трансформування?

1. + на вирахуванні координат точок горизонтального знімка по виміряних координатах нахиленого знімка;

2. на вирахуванні координат точок нахиленого знімка по виміряних координатах горизонтального знімка;

3. на графічному перенесенні елементів місцевості по колінеарних сітках;

4. на визначені перспективи вимірювання горизонтальних прокладань.

277. Точний оптико-механічний прилад, призначений для фототрансформування планових і перспективних аеронегативів - це

1. +фототрансформатор;

2. графічний прилад для аеронегативів;

3. прилад призначений для дешифрування планових аеронегативів;

4. точний оптико-механічний прилад, призначений для аерофотознімання місцевості.

278. Одномасштабне фотографічне зображення місцевості побудоване в єдиній системі координат, що відповідає по точності топографічного знімання даного чи відповідного масштабу – це

1. +фотоплан; .

2. топографічний план;

3. цифрова карта;

4. растрове зображеня.

279. Процеси, які належать до виготовлення фотопланів

1. підготовка основи;

2. підготовка трансформованих знімків;

3. монтування фото плану;

4. +всі відповіді вірні.

280. Виберіть який із контролів не входить до процесу оцінки якості і оформлення фотопланів?

1. контроль по опорних точках;

2. контроль по порізах;

3. +контроль по окомірній засічці;

4. контроль по зведеннях з сусідніми планшетами.

281. Фотографічне зображення частини місцевості, отримане із робочих площин контактних чи збільшених аерознімків – це

1. +фотосхема;

2. абрис;

3. топографічний план;

4. цифрове графічне зображення растру;

282. Виберіть правильний вид фотосхеми ?

1. +багатомаршрутний;

2. дисторсійний;

3. шляховий;

4. дотиковий;

283. Який вид фотосхеми розрізняють за способом монтажу?

1. +по контурам;

2. по абрисам;

3. по растровим зображенням;

4. по рельєфу.

284. Який вид фотосхеми розрізняють за способом монтажу?

1. +за початковими напрямками;

2. по межі;

3. за растровими напрямками;

4. по рельєфу.

285. Камеральний метод визначення планових координат точок місцевості шляхом засічки їх зображень з центрів перекриття знімків - це

1. растрове зображення;

2. +планова фототріангуляція;

3. інтерполяція знімків;

4. спосіб фотомонтажу.

286. Виберіть один із видів фототріангуляції в залежності від отриманих результатів?

1. +планова;

2. непланова;

3. запланована;

4. попередня.

287. Виберіть один із видів фототріангуляції в залежності від отриманих результатів?

1. +перспективна;

2. непланова;

3. запланована;

4. попередня.

288. Прив’язкою аерознімків – називаються

1. +роботи із визначення геодезичних координат точок місцевості, розпізнаних на аерознімку;

2. визначення відміток висот точок місцевості шляхом нівелювання нівеліром Н3;

3. процес перетворення нахиленого знімка будь-якого масштабу в горизонтальний знімок заданого масштабу;

4. процес розпізнавання і фіксування умовними знаками на аерознімках, фотосхемах або фотопланах змісту і розташування елементів місцевості, відомості про які необхідні для складання топографічного плану або для вивчення їх в якихось спеціальних цілях.

289. Що називають будь-якою контурною точкою розпізнаною на знімку і на місцевості, координати якої визначені геодезичним способом

1. +опорна точка;

2. опорна засічка;

3. опорний рельєф;

4. опорний фотоплан.

290. Який із способів геодезичної прив’язки аерознімків невірний

1. спосіб засічок;

2. спосіб тріангуляції;

3. +спосіб розходження;

4. полігонометричний спосіб.

291. Який із способів геодезичної прив’язки аерознімків невірний

1. спосіб засічок;

2. полярний спосіб;

3. +спосіб розходження;

4. полігонометричний спосіб.

292. Як називається процес розпізнавання і фіксування умовними знаками на аерознімках змісту і розташування елементів місцевості

1. +дешифрування;

2. топологічне знімання;

3. цифрове картографування;

4. прив’язка аерознімків.

293. Із переліченого виберіть елемент, який взагалі фотографічно не зображується

1. дороги;

2. ліси;

3. +глибини водойм;

4. населені пункти.

294. Із переліченого виберіть елемент, який взагалі фотографічно не зображується

1. дороги;

2. рілля;

3. +назви населених пунктів;

4. річки.

295. Із переліченого виберіть елемент, який взагалі фотографічно не зображується

1. лісові просіки;

2. чагарники;

3. +адміністративні межі;

4. населені пункти.

296. Із переліченого виберіть елемент, який взагалі фотографічно не зображується

1. озера;

2. ліс;

3. +юридичні межі;

4. меліоративні канали.

297. Виберіть із переліку, яке дешифрування залежно від призначення не існує

1. топографічне;

2. +маршрутне;

3. сільськогосподарське;

4. геологічне.

298. Виберіть із переліку, яке дешифрування залежно від призначення не існує

1. геоботанічне

2. +шляхове

3. гідрологічне

4. топографічне

299. Камеральне дешифрування ґрунтується на

1. +вивченні фотографічного зображення в лабораторних умовах з використанням при цьому законів фотографічного зображення;

2. процес автоматизації растрового зображення при цифровому картографуванню;

3. процес растрово-вектрорного перетворення горизонтального знімка;

4. роботи із визначення геодезичних координат точок місцевості, розпізнаних на аерознімку.

300. Виберіть на який момент гарантовано достовірність результатів дешифрування

1. +на момент фотографування;

2. на момент шифрування;

3. на момент польових вимірювань;

4. на момент трансформування.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Скачать

Документ Microsoft Word.docx

Документ Microsoft Word.docx
Размер: 329.6 Кб

Бесплатно Скачать

Пожаловаться на материал

Тести з відповідями земельного права з питань регулювання земельних відносин. Норми Земельного кодексу, питання земельного законодавства, реєстрація земельної ділянки. Закони і кодекси України прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Теорія розвитку суспільства

Теорія розвитку суспільства перебуває в постійному русі та організації, однаковості в судженнях не існує. Проведені узагальнення, зроблені фахівцями, дозволяють зробити висновки про погляди на майбутній ідеальний світ.

Структура нормы права. Виды структурных элементов

Норма права как системное образование имеет определенную структуру. Под структурой нормы права понимается внутреннее строение нормы и связь ее элементов. Структурными элементами правовой нормы являются гипотеза, диспозиция, санкция.

Страхування. Тести з відповідями

Тест с правильными ответами по страхованию. Классификация страхования. Страховой фонд. Особисте страхування. Страхування життя

Особенности организации и проведения рекреационно-оздоровительных мероприятий

Выпускная квалификационная работа. Рекреация и спортивно-оздоровительный туризм. Характеристика различных видов рекреационной деятельности. Цель, задачи, методы и организация исследования. Состояние и перспективы развития парковых зон в Москве. Особенности организации и проведения рекреационно-оздоровительных мероприятий.

Сложные типы данных

Массивы Структуры Поля битов Переменные с изменяемой структурой Данные перечислимого типа Объединения (смеси) Тип void

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok