Україна в системі міжнародних відносин

Лекція 10.Україна в системі міжнародних відносин

1.Поняття міжнародних відносин і зовнішньої політики. Перелік міжнародних організацій. ООН.

У сучасній науковій літературі проводиться розходження між поняттям "зовнішня політика" і "міжнародні відносини". Останні розглядаються як більш широке поняття, що містить у собі політичні й інші зв’язки між суб’єктами міжнародних відносин.

Міжнародні відносини це сукупність політичних, економічних, ідеологічних, правових, дипломатичних, військових, культурних і інших зв'язків і відносин між суб’єктами міжнародних відносин.

Усі міжнародні відносини можна підрозділити на два основних типи:

Суб’єктами міжнародних відносин є, у першу чергу, держави. Вони визначають розвиток усіх форм міжнародних відносин, однак у сучасних умовах усе більший вплив здобувають різні міждержавні і міжнародні організації, такі як двосторонні і багатосторонні коаліції, економічні і військово-політичні союзи (блоки), регіональні організації, міжнародні організації.

суб’єктами в міжнародних відносинах є міждержавні об’єднання. Вони створюються для реалізації певних цілей держав-учасників, найчастіше для реалізації якого-небудь загального інтересу. У таких об’єднаннях може скластися ситуація, коли чийсь інтерес переважає, лідирує, а союзники обіцяють свою підтримку лідеру в обмін або на заступництво, або в розрахунку на його підтримку в здійсненні власних цілей.

Число міжнародних організацій постійно зростає. Якщо на початку XX ст. існувало 20 міжурядових і близько 200 неурядових організацій, то в даний час їх відповідно близько 300 і понад 2500.

Діяльність міжнародних організацій носить багатобічний характер. У сучасних умовах до сфери їхньої діяльності можна віднести проблеми війни і миру, захисту природного середовища, проблеми народонаселення і ресурсів, тобто життєзабезпечення людства, проблему подолання розриву між економічно розвинутими і відсталими країнами і багато інших проблем.

Світовою політикою називають процеси вироблення, прийняття і реалізації рішень, що торкаються життя світового співтовариства.

Головна мета зовнішньої політики будь-якої держави − це забезпечення її безпеки, охоронна функція. Вона пов’язана з охороною і захистом прав і інтересів даної країни, а також її громадян за її межами. Охоронна функція полягає також у пристосуванні зовнішньополітичної стратегії даної держави до системи міжнародних відносин. Спеціальними інститутами, призначеними для цих цілей, є посольства, консульства, представництва, розвідка і контррозвідка.

Найважливішим завданням зовнішньої політики є посилення економічного і політичного потенціалу держави. Від зовнішньої політики і становища держави на міжнародній арені залежить і економічний розвиток країни, і її політична стабільність. Зовнішня політика повинна сприяти ефективному функціонуванню економіки, росту добробуту суспільства.

Зовнішньополітична діяльність з досягнення поставлених цілей реалізується різними засобами: політичними, економічними, вагомими, військовими, інформаційно-пропагандистськими.

Перелік міжнародних організацій.

Першою міжнародною організацією був Всесвітній поштовий союз (ВПС), який виник у 1875 р. і в даний час веде свою роботу в Брюсселі. Як приклади різних міжнародних організацій можна навести:

- регіональні організації, такі як Асоціація Держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС, Загальний ринок), Карибське Співтовариство, Ліга Арабських Держав (ЛАГ), Організація Ісламська Конференція (ОІК) і т.д.;

- організації економічного характеру, що охоплюють сферу фінансів, торгівлі і так далі, наприклад: Європейська Асоціація Вільної Торгівлі (ЕАСТ), Міжнародна Торговельна Палата (МТП), Міжнародний Банк Економічного Співробітництва (МБЕС), Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), Міжнародний Банк Реконструкції і Розвитку (МБРР);

- організації в області окремих галузей світового господарства, наприклад: Міжнародне Енергетичне Агентство (МЕА), Міжнародне Агентство з Атомної Енергії (МАГАТЕ), Міжнародний Союз Електрозв’язку, Організація Країн-експортерів Нафти (ОПЕК) і т.д.;

- політико-економічні організації, наприклад: Організація Африканської Єдності (ОАЕ);

- професійні організації: Міжнародна Організація Журналістів (МОЖ), Міжнародна Асоціація Політичних Наук (МАПН), Міжнародна Організація Кримінальної Поліції (ІНТЕРПОЛ);

- демографічні організації: Міжнародна Демократична Федерація Жінок (МДФЖ), Всесвітня Асоціація Молоді (ВАМ), Всесвітня Федерація Демократичної Молоді (ВФДМ),

- організації в області культури і спорту: Міжнародний Олімпійський Комітет (МОК), Організація Об’єднаних Націй з Питань Освіти, Науки і Культури (ЮНЕСКО);

- військові організації: Організація Північно-Атлантичного Договору (НАТО), Британський Пакт Безпеки (АНЗЮС);

- профспілкові організації: Міжнародна Конфедерація Вільних Профспілок (МКСП), Всесвітня Конфедерація Праці (ВКТ);

- різні організації на підтримку миру і солідарності: Всесвітня Рада Світу (ВСМ), Пагоушський Рух, Організація Солідарності Народів Країн Азії й Африки (ОСНАА), Міжнародний Інститут Миру у Відні;

- релігійні організації: Всесвітня Рада Церков (ВСЦ), Християнський рух на Захист миру чи Християнська Мирна Конференція (ХМК);

- Міжнародний Червоний Хрест (МКК);

- організація, метою якої є допомога військовополоненим, іншим жертвам війни, катастроф і стихійних лих;

- екологічні організації: Грінпіс і ін.

ООН.

Найвидатнішу роль у системі міжнародних відносин відіграє Організація Об’єднаних Націй (ООН).

Вона стала практично першим в історії механізмом широкої багатогранної взаємодії різних держав з метою підтримки міжнародного миру і безпеки, сприяння економічному і соціальному прогресу всіх народів.

За п’ятдесят років свого існування ООН перетворилася у невід’ємну частину міжнародної структури. Її членами є близько 170 держав

В даний час ООН перетворюється в найвпливовіший фактор світової політики.

У рамках ООН склався цілий ряд організацій, що органічно ввійшли в систему міжнародних відносин і як структури ООН, і як самостійні організації. До них відносяться:

ВООЗ (Всесвітня Організація Охорони здоров’я);

МОП (Міжнародна Організація Праці);

ЮНЕСКО (Організація, що займається питаннями культури і науки);

МВФ (Міжнародний Валютний Фонд);

МАГАТЕ (Міжнародна Організація з Атомної Енергії);

ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку);

Міжнародний суд.

Міжнародні урядові організації мають більше важелів впливу на міжнародну політику й окремі держави, ніж національні уряди, що впливають на процес прийняття рішень, головним чином, силою громадської думки, організованих масових заходів.

Останнім часом у міжнародних відносинах усе ширше застосовується метод консенсусу як метод переговорів і прийняття рішень. Консенсус означає згоду в принципі.

2.Україна в системі міжнародних відносин від 24.08.1991р. до 25 лютого 2010.

Основні цілі, напрямки і пріоритети зовнішньої політики України сформульовані в Акті незалежності України 24 серпня 1991 р. і в Зверненні Верховної Ради України “До парламентів і народів світу”, який був прийнятий 5 грудня 1991 р., в якому вказується: що Україна будує демократичну, правову державу, першочерговою задачею є забезпечення прав і свобод людини. Україна буде неухильно додержуватись норм міжнародного права, керуючись Загальною Декларацією прав людини, Міжнародними пактами про права людини, які Україна ратифікувала, та іншими відповідними міжнародними документами. Україна, як одна з держав-засновників Організації Об’єднаних Націй, у повній відповідності з метою і принципами Статуту ООН буде спрямовувати свою зовнішню політику на зміцнення світу і безпеки у світі, на активізацію міжнародної співпраці у вирішенні екологічних, енергетичних, продовольчих та інших глобальних проблем. Зовнішня політика України буде базуватись на принципах міжнародного права /Див. Відомості Верховної Ради України, 1992, № 8. С.199-200/.

Минуле десятиріччя показало, що проголошені у початку придбання незалежності принципи зовнішньої політики послідовно реалізовувались у практичній діяльності: Україна стала важливим суб’єктом світової політики, на якого не можуть не зважати навіть сучасні великі держави. Один з відомих американських політологів Бжезинський, розглядаючи “ геостратегічні діючі особи і геополітичні центри” наступним чином оцінює місце України в сучасному світі: “Україна, новий і важливий простір на європейській шаховій дошці, є геополітичним центром, тому що саме її існування як незалежної держави допомагає трансформувати Росію. Без України Росія все ще може боротися за імперський статус, але тоді б вона стала в основному азіатською імперською державою і була в залучена в виснажувальні конфлікти з Середньою Азією…” /З.Бжезинський. Велика шахова дошка. М., ”Міжнародні відносини”,1998,С.61/. Очевидно, З.Бжезинський відкрито і сумлінно вказував на дійсну причину особливих, бажаних відносин США до України. Але це не знижує дійсно важливу роль, яку грає Україна на міжнародній арені.

Сьогодні можливо констатувати, що, не взираючи на надзвичайну складність внутрішнього становища, багатьох прогалин у сфері зовнішньої політики, Україна досягла певних результатів на міжнародній арені. Як незалежну державу Україну визнали більш 150 країн, з них 141 установили дипломатичні відносини. У Києві відкрито 42 іноземних посольств, діють декілька консульських установ. Україна є членом багатьох міждержавних, міжнародних недержавних, регіональних та інших організацій. Вона приймає участь у роботі ООН, ЮНЕСКО, Раді Європи, Парламентській Асамблеї ОБСЄ, Міжнародній організації праці, Міжнародного валютного фонду, Міжнародній організації інтелектуальної власності та ін.

У Конституції України 1996 року відзначається “Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом мирної і взаємовигідної співпраці з членами міжнародного суспільства на підставі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права”. /Конституція України, Ст.18, С./.

Згідно Конституції України, інших офіційних міжнародно-правових документів, Україна в своїй зовнішньополітичній діяльності вирішує наступні основні задачі:

підтримка і затвердження суверенітету, державної незалежності, самостійності України;

-збереження територіальної цілісності і непорушності кордонів;

-забезпечення економічної та інформаційної безпеки України;

-налагодження і розвиток всебічної взаємовигідної співпраці з усіма країнами світу;

-активна участь у різних міжнародних організаціях, виходячи зі своїх національних інтересів і для вирішення складних міжнародних проблем;

-пріоритетний розвиток взаємовигідної співпраці з країнами-сусідами і, насамперед, з Росією;

-захист прав і інтересів громадян і юридичних осіб за кордоном;

-створення вигідних умов для підтримки контактів з українською діаспорою за кордоном, керуючись при цьому міжнародним правом;

-діяльність на міжнародній арені, як надійний і передбачений партнер.

Між зовнішньою та внутрішньою політикою будь-якої держави, враховуючи і Україну, існує тісний зв’язок, взаємообумовленість і взаємозалежність. З одного боку, зовнішня політика, її напрямок і ефективність, визначається у значній мірі внутрішнім станом і внутрішньою політикою держави: її економічним і військовим потенціалом, масштабами території, кількістю населення, а також політичним режимом, державною ідеологією та інше. З іншого – внутрішня політика і внутрішнє становище держави в значній мірі залежить від її місця і ролі у системі міжнародних відносин, участі у міжнародному розподілі праці, ступені участі у вирішенні складних міжнародних проблем та інше.

Особливе значення зв’язку зовнішньої і внутрішньої політики набуває держава, яка знаходиться в умовах глибокої соціально-економічної кризи. Для вирішення багатьох внутрішніх економічних проблем в Україні надзвичайно важлива зовнішньополітична діяльність з такими напрямками, як експорт та імпорт товарів, послуг, іноземних інвестицій, валютної політики, науково-технічних відносин, міжнародної промислової кооперації, міжнародної трудової міграції та ін.

Як одна з великих країн, яка розташована у центрі європейського континенту, Україна може і повинна грати роль важливого фактора миру і стабільності в Європі. У цьому напрямку Україна досягла значних успіхів: вона є членом ОБСЄ, Ради Європи, приймає активну участь у роботі Парламентської асамблеї Ради Європи та інших організацій. Але для того, щоб дійсно стати повноправним учасником інтеграційних процесів в Європі, Україні необхідно досягти стабільності і соціально-економічного процвітання.

Особливе місце у зовнішньополітичній діяльності України займають країни ”близького” зарубіжжя – з республіками колишнього Радянського Союзу, особливо з Росією, Білорусією та ін. Необхідно пам’ятати, що протягом багатьох десятиріч Україна знаходилась з незалежними державами в одній державі, та їх економіки являли собою єдиний народно-хазяйський комплекс. До розпаду СРСР підприємства України мали постійний зв’язок з 33000 підприємств інших республік, для забезпечення роботи яких в Україну ввозилися 25 млн.т вугілля /17,8% від потреб/, 52 млн.т нафти /46,8%/ газового конденсату /85,5%/, приблизно 100 млрд. кубометрів природнього газу /80%/, 205000 т бавовни-волокна /100%/ та ін. /Див. Голос України, 28 листопада 1991р./

Пріоритетність відносин з Росією визначається не тільки тісними і багаторічними економічними зв’язками, спільною культурою, духовністю та т.п. Неможливо не звертати уваги на той факт, що на Україні проживають та є її громадянами приблизно 12 млн. росіян, а в Росії – приблизно 5 млн. українців. Протягом сторіч українці та росіяни проживали разом, поділяли радість і горе, укладали між собою браки та ростили дітей, національність яких була змішана російсько-українська та ін. Тому ті державні, політичні діячі, націоналісти як в Україні, так і в Росії, які намагаються посварити ці два народи, вбити клин у взаємовідносини між Україною та Росією, є ворогами як українського, так і російського народів. Нема сумніву у тому, що усі виникаючі проблеми у взаємовідносинах між нашими державами можливо і необхідно вирішувати на підставі рівності, взаємовигідності за столом переговорів.

4.Міжнародна політика України в період правління Януковича В.Ф.

Україна є п'ятою на континенті за кількістю населення і другою за розмірами території країною. За економічними можливостями, інтелектуальним і науково-технічним потенціалом вона не поступається найбільшим європейським державам. З огляду на геополітичне становище, історичний досвід, культурні традиції, багаті природні ресурси, потужний економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал, Україна спирається на свої фундаментальні національні та національно-державні інтереси, відповідно до яких визначаються засади, напрями, пріоритети і функції зовнішньої політики.

Розташування України на місці трьох величезних геополітичних масивів - євроатлантичного, євразійського та ісламського, створює унікальний цивіліза-ційний простір і, за оцінкою В.П. Кириченка, надає Україні можливість залиша-тися великою регіональною державою із значним потенціалом. [2, с. 57].

За Януковича орієнтація української політичної еліти була розподілена між двома найважливішими напрямами - євразійським та європейським, а офіційна зовнішньополітична стратегія України визначена як «багатовекторність». Нова влада цілком оптимістично налаштована на євроінтеграцію. Під час свого першого візиту до Брюсселю 02. 03. 2010 псевдо-Президент заявив: «Щодо членства в ЄС, то, на моє переконання, Україна повинна пройти великий шлях реформ, і тільки після цього ми побачимо той термін, коли це може статися". "Ми повинні приймати свідомі рішення, і занадто політизувати це питання не можна, тому що люди як в Євросоюзі, так і в Україні добре розуміють, що це не простий і тривалий шлях", - додав він. Також слід додати, що Євросоюз міг ще тоді підписати з Україною "дорожню карту" щодо безвізового режиму. Про це заявив голова делегації Європарламенту з питань співпраці з Україною Павел Коваль.

Експертне опитування київського Інституту світової політики (ІСП) , в якому взяли участь майже три десятки закордонних та українських експертів, свідчить про те, що експертне середовище здебільшого негативно оцінює зовнішню політику Януковича.

Після інавгурації президента Віктора Януковича від нової влади, звісно, не очікували продовження євроатлантичної риторики і якихось додаткових кроків на підтримку курсу України в НАТО. Хоча ще в 2002-2004 роках Янукович був прихильником не лише співпраці з Альянсом, але й членства в ньому.

Також від Януковича в експертному середовищі, як в середині України, так і за її межами, не було завищених очікувань щодо його зусиль інтегруватися у європейську спільноту. Загалом, найчастіше звучали розмови про те, зовнішня політика Януковича майже повністю нагадуватиме багатовекторність часів Леоніда Кучми з відповідним балансуванням між Росією та Заходом.

Яке ж було здивування багатьох, коли Янукович зробив такий сильний перекіс у бік Росії, якого не допускав навіть Кучма. Моментом протверезіння щодо очікувань від зовнішньої політики Януковича став день підписання Харківських домовленостей про продовження базування Чорноморського флоту в Криму щонайменше на додаткові 25 років. Особливу увагу експерти звертають на те, що Харківські угоди було підготовлено у кулуарний спосіб, а оренду самого флоту продовжили на дуже тривалий час.

Судячи з опитування київського Інституту світової політики, навіть окремі позитивні зовнішньополітичні досягнення нового президента нівелюються його прорахунками. Так, скажімо, у даному опитуванні експерти відзначили значне потеплішання українсько-російських відносин, але тут же зауважили, що ціна цього потеплішання — а саме продовження базування ЧФ РФ в Криму — повністю нівелює це досягнення. Адже таким кроком Янукович хоч і вирішив короткотермінові бюджетні проблеми, але поставив під загрозу незалежність зовнішньої політики України у стратегічній перспективі.

Опитані експерти також негативно відгукувались про відмову від стратегічних планів приєднання України до НАТО. Більше того, ще більше негативних відгуків спровокувала ініціатива Януковича законодавчо закріпити позаблоковий статус країни.

Навіть попри невеликі очікування від українського президента, опитування показує, що до зовнішньополітичних заслуг Януковича зачислюють не те, що він зробив, а якраз те, чого він не робив. Тут йдеться про відмову від приєднання України до Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) і Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану, а також про небажання визнати незалежність Південної Осетії та Абхазії, незважаючи на те, що після грузино-російського конфлікту в серпні 2008 року Янукович говорив протилежне.

Якщо після відмови Януковича від ОДКБ, Митного союзу і його заяви про неприпустимість визнання незалежності сепаратистських регіонів Грузії багато в Україні та закордоном зітхнули з полегшенням, але імідж України все-таки зіпсувався. За словами опитаних експертів, такий імідж пов'язаний з президентством Януковича і загрозою свободі слова і, зокрема, з ситуацією навколо «5 каналу» і ТВі.

4.Сучасна міжнародна політика та міжнародна політика України.

Сучасний світ стрімко змінюється. Різноманіття і багатоликість − одна з його характерних рис. З іншого боку, він переживає величезний прогрес, пов’язаний з розвитком науково-технічної революції, радикальними змінами в засобах транспорту, зв’язку й інформації. У той же час у ньому продовжують існувати величезні масиви відсталості, голоду, убогості, вогнища напруженості. Це світ, що стає усе більш взаємопов’язаним і взаємозалежним, тому можна сказати, що дуже багато проблем набувають характеру глобальних.

Загострення глобальних проблем − одна з головних особливостей сучасного світу. До їхнього числа відносять:

- запобігання війни на Сході України;

- запобігання термоядерній війні;

- запобігання екологічній катастрофі;

- енерго-сировинну проблему;

- продовольчу проблему, необхідність ліквідації голоду;

- демографічну проблему;

- подолання економічної і культурної відсталості багатьох країн;

- поширення смертельних захворювань.

У зв’язку з цим доцільно виділити критерії − істотні ознаки глобальних проблем. До їхнього числа варто віднести:

виняткову актуальність, тому що від їхнього вирішення залежить саме існування життя на Землі, умови його підтримки і розвитку;

планетарний характер: прояв глобальних проблем не обмежується межами однієї держави, декількох регіонів чи держав;

загальнолюдський характер цих проблем, які стосуються корінних інтересів усіх людей, незалежно від їх соціально-класової, національної, професійної чи іншої приналежності.

Основним базовим національно-державним інтересом, геополітичним прі-оритетом і стратегічним завданням зовнішньополітичного курсу України в умовах війни, глобалізації та євроінтеграції є її виживання, підвищення життєспроможності та зміцнення як вільної, суверенної, незалежної держави сучасного світу за умов збереження національних цінностей, захисту економічного та політичного суверенітету, власної соціально-культурної ідентичності.

Для досягнення стратегічної мети України у питаннях євроінтеграції та глобалізації постають такі основні завдання: підтримка взаємовигідних зв'язків із сусідніми країнами, країнами-кандидатами та державами ЄС; здійснення заходів для поступового усунення перешкод (адміністративних, правових), що стримують розвиток транскордонної взаємодії. [1, с. 90].

Таким чином, можна зробити висновок, що в умовах глобалізації та євроінтеграції, відповідної до основоположних концепцій геополітики, можна впевнено стверджувати, що сучасна Україна посідає важливе за значенням, розташуванням, природними та людськими ресурсами місце у геополітичному просторі Європи. Однак, оскільки у нас - військові події, - на жаль, ще не посідає з усіма цими ознаками, національно-державними інтересами та геополітичними пріоритетами відповідного місця у геополітичній стратегії розвинених західних держав. Тому лише на шляху консолідації української політичної нації, зміцнення свого суверенітету та соборності Українська держава стане важливим суб'єктом сучасної міжнародної політики.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

Лекція 10.Україна в сит.міжнародн.відносин.docx

Лекція 10.Україна в сит.міжнародн.відносин.docx
Размер: 27.9 Кб

.

Пожаловаться на материал

Поняття міжнародних відносин і зовнішньої політики. Перелік міжнародних організацій. ООН. Україна в системі міжнародних відносин від 24.08.1991р. до 25 лютого 2010. Міжнародна політика України в період правління Януковича В.Ф. Сучасна міжнародна політика та міжнародна політика України.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Морське міжнародне право

Поняття і визначення прилеглої зони та територіального моря. Правовий режим територіального моря. Юрисдикція в територіальному морі. Прилегла зона. Делімітація та демаркація у морському праві.

Определить напряженность поля в точке удаленной на от первого и от второго заряда

Задача. Физика. Решение. Точечные заряды  и  находятся на расстоянии  друг от друга.

Тепловые станции

Реферат по физике Тема: “Тепловые станции” В Украине работает много крупных и средних тепловых электростанций во всех регионах.

Философия и проблемы антропосоциогенеза

Антропосоциогенез: человек, общество, генезис. Трудовая теория антропосоциогенеза: критики и последователи. Антропосоциогенез как философская проблема.

Вопросы к экзамену(зачету) по политологии

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok