Педагогіка спілкування. Комунікативна компетентність викладача вищої школи. Складові професійної компетентності викладача вищої школи. Основи майстерності публічних виступів

Тема. Педагогіка спілкування. Комунікативна компетентність викладача вищої школи. Складові професійної компетентності викладача вищої школи. Основи майстерності публічних виступів.

Література

Архангельский С.А. Лекции по теории обучения в высшей школе.-М.: Высш. шк. 1976.

Басова Н.В. Педагогика и практическая психология. – Ростов-Дон, 2000.

Гура О.І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005.

Симонов В.П. Педагогический менеджмент. – М.,1997.

Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. – М.: Высш. шк., 1990.

Занина Л.В., Меньшикова Н.П. Основы педагогического мастерства. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.

Визначення сутності професійної компетентності викладача.

Професія викладача вищої школи – одна із найбільш творчих і складних професій, в яких поєднано науку і мистецтво. Ця професія споріднена з працею письменника (творчість у підготовці матеріалу), режисера і постановника (створення замислу і його реалізація), актора (в педагогічній діяльності інструментом є особистість викладача), педагога, психолога та науковця.

Професійна педагогічна діяльність викладача може розглядатися як цілісна динамічна система. Н.В. Кузьміна виділяє такі структурні складники і функціональні компоненти педагогічної діяльності як суб’єкт педагогічного впливу, об’єкт педагогічного впливу, предмет їх спільної діяльності, цілі навчання, засоби педагогічної комунікації. Всі ці компоненти знаходяться у прямій та зворотній взаємозалежності.

Успішність реалізації основних завдань педагогіки в значній мірі базується на рівні розвитку особистісних, професійних здібностей педагога, його професійної компетентності, оскільки, як вказують В.А. Сластьонін, І.Ф. Ісаєв, О.І. Міщенко, Є.Н. Шиянов, для того, щоб управляти розвитком особистості, необхідно бути компетентним.

Сучасний стан наукової психолого-педагогічної літератури визначається наявністю великої кількості понять, які характеризують певний рівень розвитку і професійного становлення особистості педагога, здатного до ефективної реалізації педагогічної діяльності.

В різних тлумачних словниках тлумачення поняття “компетентний” відрізняються за своїм змістом. У вітчизняній науковій літературі до поняття компетентності в основному включають певну сукупність знань, рівень умінь і певний досвід їх використання.

Бути компетентним – значить уміти мобілізувати у даній ситуації набуті знання і досвід. Компетентність не може бути ізольована від конкретних умов її реалізації. Вона органічно пов’язує одночасну мобілізацію знань, умінь і способів поведінки, спрямованих на умови конкретної діяльності.

Компетентність визначається як властивість особистості і підрозділяється на декілька видів (Н.В.Кузьміна), на яких базується зрілість людини в професійній діяльності (А.К.Маркова):

соціально-психологічну компетентність, яка визначається як властивість індивіда ефективно взаємодіяти з людьми, які її оточують в системі між особистісних відносин;

комунікативна компетентність-конгломерат знань, вербальних і невербальних вмінь та навиків спілкування;

професійно-педагогічна компетентність, як здатність до продуктивного спілкування в умовах, які визначені педагогічною системою.

Основними елементами професійно-педагогічної компетентності є наступні:

1.Спеціальна і професійна компетентність в сфері дисципліни, яка викладається.

2. Методична компетентність в сфері способів формування знань, вмінь та навичок.

3. Соціально-психологічна компетентність в сфері процесів спілкування.

4. Диференційно-психологічна компетентність в сфері мотивів, здібностей,   спрямованості.

5. Ауто психологічна компетентність в сфері достоїнств та недостатків своєї діяльності і особистості.

В цілому професійна компетентність педагога представлена як складне індивідуально-психологічне утворення на основі інтеграції досвіду, теоретичних знань, практичних вмінь і значимих особистісних властивостей, які обумовлюють готовність до актуального виконання педагогічної діяльності.

Професійну діяльність педагога вищої школи характеризує і таке поняття як “педагогічна майстерність”. В Українському педагогічному словнику педагогічна майстерність визначається як характеристика високого рівня педагогічної діяльності, який ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді. Необхідними умовами педагогічної майстерності є гуманістична позиція й професійно значимі особистісні риси і якості. (  )

За думкою Н.В. Кузьміної, поняття майстерності відноситься до сукупності вмінь, які роблять процес діяльності своєрідним, індивідуальним. Вищим проявом педагогічної майстерності є педагогічне мистецтво, педагогічна творчість.

Педагогічна майстерність включає:

особистісний компонент, як єдність мотиваційно-ціннісної складової (професійно-педагогічної направленості) і індивідуально-психологічних особливостей (загальних і професійно-педагогічних здібностей);

інформаційно-теоретичний компонент: спеціальні, методологічні, психолого-педагогічні знання;

діяльнісний компонент, який поєднує педагогічну технологію та техніку.

За визначенням І.А.Зязюна, педагогічна майстерність – це комплекс якостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності педагога. Її складовими є гуманістичне спрямування, теоретичні знання, педагогічні здібності, педагогічна техніка.

Основним компонентом професійної зрілості педагога вищої школи є само актуалізація. Представники гуманістичної педагогіки та психології (А.Маслоу, К.Роджерс та ін.) розглядали самоактуалізацію як базову основу і головну умову професійної діяльності.

Професійна зрілість педагога вищої школи виражається в єдності індивідуально-особистісного, процесуально-технологічного і самоактуалізаційного компонентів.

Отже, професійна компетентність, педагогічна майстерність та професійна зрілість визначаються активністю самого педагога як суб’єкта діяльності в процесі підготовки і в результаті реалізації соціально-педагогічних вимог до його праці.

Педагогічний професіоналізм та компетентність викладача вищої школи.

Основними компонентами професійної компетентності фахівця визначені:

Знання – логічна інформація про навколишній і внутрішній світ людини, зафіксована в її свідомості.

Вміння – психічні утворення, які полягає в засвоєнні людиною способів і навиків діяльності.

Навички – дії, сформовані в процесі повторення і доведені до автоматизму.

Професійна позиція – система сформованих установок і орієнтацій, відношення і оцінок внутрішнього і навколишнього досвіду, реальності і перспектив, а також домагань, які визначають характер дій, поведінки. Процес формування професійної позиції базується на спрямованості особистості (психологічна властивість яка поєднує цінності, устремління, потреби особистості).

Індивідуально-психологічні особливості людини – поєднання різних структурно-функціональних компонентів психіки, які визначають індивідуальність, стиль діяльності, поведінки і виявляються в якостях особистості.

Акмеологічні варіанти – внутрішні збудники, які обумовлюють потребу в саморозвитку, творчості та самовдосконалення.

Викладач вищої школи має задовольняти такі вимоги:

висока професійна компетентність – глибокі знання й широка ерудиція в науково-предметній галузі, нестандартне мислення, креативність, володіння іноваційною тактикою і стратегією, методами вирішення творчих завдань; педагогічна компетентність – ґрунтовні знання педагогіки і психології, зокрема андрагогіки, медико-біологічних аспектів інтелектуальної діяльності, володіння сучасними формами, методами, засобами й технологіями навчання;

соціально-економічна компетентність – знання глобальних процесів розвитку цивілізації та функціонування сучасного суспільства, а також основ соціології, економіки, менеджменту і права;

комунікативна компетентність – культура усної та писемної форм літературної мови, володіння іноземними мовами, сучасними інформаційними технологіями, ефективними методами і прийомами міжособистісного спілкування.

Зміст сучасної підготовки по тій чи іншій спеціальності представлений в кваліфікаційній характеристиці – нормативній моделі компетентності, яка відображає науково обґрунтований склад професійних знань, вмінь, і навичок.

Кваліфікаційна характеристика фахівця, в даному випадку – викладача вищої школи, - це по суті, зведені узагальнені вимоги до педагога на рівні його теоретичного і практичного досвіду.

Нова концепція освіти і виховання у вищій школі вимагає удосконалення педагогічної діяльності викладачів вищої школи і досягнення ними професіоналізму.

Поняття професіоналізму в психолого-педагогічній літературі розглядається як майстерність (Іванова С.І.), певний рівень майстерності (Ю.К. Бабанський), ототожнюється з поняттям “самоосвіта” та самовиховання (К.Лівітан).

В структурі професійної педагогічної діяльності можна виділити три складових компонента: професіоналізм знань, професіоналізм спілкування, професіоналізм самовдосконалення. Відсутність одного з них у діяльності викладача вищої школи свідчить про не сформованість педагогічного професіоналізму.  

Педагогічна культура викладача вищої школи.

У державній національній програмі “Освіта” в галузі вищої освіти передбачається – як стратегічне завдання  - підготовка фахівців високого професійного і культурного рівня.

Глибокі соціальні й економічні зрушення, що відбуваються в нашій країні, спонукають до реформування системи освіти, яка має сприяти утвердженню людини як найвищої соціальної цінності.

Лише компетентна, самостійна і відповідальна, з чіткими громадянськими позиціями індивідуальність, тобто вихована людина здатна до оновлення суспільства, забезпечення державності в країні, розвитку її економіки та культури.

Державна національна програма “Освіта. Україна XXI століття” одним із напрямів реформування освіти визначає підготовку нової генерації вчителів з високим загальним рівнем педагогічної культури, які б втілювали в життя основні принципи перебудови освіти.

У формуванні особистості  педагога є два головних аспекти – професійний і культурний. Вищий навчальний заклад покликаний давати не тільки знання, а й формувати особистість, індивідуальність.

Культурний педагог – це не взірець формально – етикетної шляхетності, а інтелігентна людина за своєю найвищою духовною сутністю із творчим і гуманним способом світобачення і світосприймання. Саме культура є підґрунтям формування особистості педагога. Тільки у культурному середовищі можуть формуватися спеціалісти, здатні вільно і широко мислити, створювати інтелектуальні цінності, яких завжди потребує суспільство і вища школа зокрема.

Культура педагога пройшла певні етапи свого розвитку разом з розвитком культури суспільства. Вона, як феномен педагогічної практики, існувала завжди, але мала різне соціальне й професійне “забарвлення” залежно від впливу різних чинників: політики в сфері освіти; моральних відносин в суспільстві; пануючої релігії; певного типу виховання, котрий був необхідний державі.

У навчально-виховному процесі вищого навчального закладу головним засобом передачі культури, духовних цінностей є неповторна індивідуальність викладача як носія культури і суб’єкта між особистісних стосунків з унікальною особистістю студента, яка постійно змінюється збагачується. Оскільки  об’єктом педагогічної діяльності є особистість, то вона будується  за законами спілкування. Антуан де Сент Екзюпері називав спілкування найбільшою розкішшю на світі, але для педагога спілкування – це професійний обов’язок.

Отже, складові педагогічної культури – науковий світогляд, наукова ерудиція, духовне багатство, педагогічна майстерність, педагогічні здібності, природно-педагогічні людські якості, педагогічна техніка (культура зовнішнього вигляду, культура мови, культура спілкування, педагогічна етика, педагогічний такт), прагнення до самовдосконалення.

Завдання для самостійної роботи

Дайте письмову відповідь (обсягом 3-4 стор.) на наступні запитання:

1. Розкрийте сутність поняття “компетентність”.

2. Розкрийте сутність професійних знань викладача вищої школи.

3. Розкрийте сутність професійних вмінь викладача вищої школи.

4. На основі проаналізованого матеріалу змоделюйте «професійний портрет» викладача технічного університету.

Підготувати доповідь (на 3-5 хвил.) «Педагогіка спілкування: можливості та перешкоди у вищій школі».

Додаткова література

Зязюн І.А., Сагач В.Н. Краса педагогічної дії. – К.,2002

Вітвіцька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури.-Київ: центр навч. літератури, 2003.

Навчальний процес у вищій педагогічній школі / За ред. О.Г.Мороза.-К.: НПУ ім.. М.Драгоманова,2001.

Стефановская Т.А. Педагогика: наука и искусство. Курс лекций. – М.: Изд-во «Совершенство», 1998.

Рыданова И.И. Основы педагогики общения. – Минск, 1998.

 Гончаренко С.У. Український тлумачний словник. – К.: - “Либідь”, 1987.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Визначення сутності професійної компетентності викладача. Основними елементами професійно-педагогічної компетентності є.. Педагогічна майстерність включає.. Педагогічна культура викладача вищої школи.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Открытое первенство Калининского района по флорболу среди детских команд

Начальник отдела молодежной политики, физической культуры и спорта администрации Калининского района

Флобер - создатель объективного романа

Противоречие реализма и антиреализма становится основным противоречием его эстетики. У романа – многозначительный подзаголовок «провинциальные нравы». Омэ Решительно меняется у Флобера понимание счастья.

Советское государство и общество в 60-70 гг. XX века

Курсовая работа По направлению «Политология» Кафедра политологии, истории и регионоведения Исторический факультет Предмет исследования – взаимоотношения советской власти и народа, закономерности изменений политических настроений общества в 60-70 г.

Краткий обзор национальной политики Российской Федерации

Развитие национальных, межнациональных (межэтнических) отношений. Целями государственной национальной политики Российской Федерации являются. Основные принципы противодействия экстремистской деятельности. Государственная служба российского казачества.

творення комплексу тестових завдань з «Апаратного забезпечення персонального комп’ютера» з використанням платформи MOODLE

Курсовий проект(робота) з Інформатики. Тема курсового проекту є актуальною для сучасних навчальних закладів, оскільки проблема створення та використання сучасної комп’ютерної техніки у навальному процесі гостро постає перед ними.

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok