Спеціалізовані спортивні споруди і обладнання для легкої атлетики

Тема: Спеціалізовані спортивні споруди і обладнання для легкої атлетики

План.

Класифікація і вимоги  до легкоатлетичних споруд.

Бігові доріжки: розміри, розмітка, нормативні показники.

Покриття бігових доріжок.

Місця для легкоатлетичних стрибків.

Місця для легкоатлетичних метань.

Спортивне ядро, спортивна арена.

1. Класифікація і вимоги  до легкоатлетичних споруд

Легка атлетика – вид спорту, який поєднує у собі різні види рухової активності – ходьбу, біг, стрибки, метання та утворені з них багатоборства, в основі яких лежать природні рухи людини. Тому, можна сказати, що кожна людина з раннього віку щойно навчившись ходити, бігати, стрибати, кидати стає легкоатлетом.

Термін «атлетика» має давньогрецьке походження і означає боротьбу, вправляння.

Термін «легка атлетика» умовний, заснований на зовнішній легкості виконання вправ.

До різновидів легкоатлетичних вправ належать: ходьба, біг, стрибки, метання, багатоборство.

Навчально-тренувальні заняття і змагання з легкої атлетики проводяться на різних майданчиках, полях, бігових доріжках, місцях для стрибків і метань. Ці споруди можуть будуватися як окремо одна від одної, так і комплексно – у вигляді спортивного ядра або арени.

Всі офіційні змагання з усіх видів легкої атлетики проводяться на стадіоні, на якому навколо основного поля розташовуються колові бігові доріжки, розмічені білими лініями по всьому 400 метровому колу, сектори для стрибків, метання спису и спеціальні кола для метання молота, диску, штовхання ядра. Траса для марафонського бігу проходить за межами стадіону і повинна бути замкненою, із підйомами і спусками.

Легкоатлетичні споруди:

-         відкриті, що експлуатуються у природних умовах;

-         закриті – спеціалізовані легкоатлетичні манежі.

Легкоатлетичні споруди класифікуються за призначенням, часом використання, конструкцію покриття, планувальною структурою.

За призначенням:

-         бігові доріжки (прямі і колові) для бігу і ходьби на різні дистанції – від 60 до 10000 м і більше;

-         бігова доріжка із спеціальною ямою з водою і перешкодами для бігу на 3000 м;

-         місця для стрибків у довжину з розбігу, потрійним, стрибків у висоту з розбігу та з жердиною;

-         місця для метань диску, спису, гранати, м’яча, молота і штовхання ядра.

По часу використання:

-         сезонні споруди – ті, які використовуються у певну пору року – часто це відкриті літні споруди;

-         цілорічні – експлуатуються протягом усього року – як правило це закриті легкоатлетичні манежі.

За конструкцією покриття: використовувались раніше - гареві, коксо-гареві, пирито-гареві, керамічні, опилочні, резинобітумні, асфальторезинові, використовуються зараз - синтетичні.

За планувальною структурою:

-         пряма бігова доріжка;

-         замкнена бігова доріжка;

-         місця для стрибків;

-         місця для метань;

-         спортивне ядро;

-         спортивна арена.

Основними критеріями доцільності проектування і будівництва споруд для легкої атлетики є наступні:

-         забезпечення нормальних умов для масових занять фізичною культурою і спортом;

-         проведення спортивних змагань, навчально-тренувальних занять як з окремих видів легкої атлетики, так і комплексних.

Створення нормальних умов для занять і змагань полягає у наступному:

-         вибору відповідних земельних ділянок для кожного виду легкоатлетичних споруд;

-         влаштуванні відкритих споруд відносно відповідних сторін горизонту;

-         захисті споруд від природно-кліматичних впливів, вітру, пилу, шуму від транспорту шляхом влаштування смуг дерев або кущів;

-         влаштуванні спеціальних зон і майданчиків безпеки для глядачів і учасників змагань і тренувань;

-         відокремленні шляхів пересування займаючихся і глядачів.

До відкритих споруд висуваються жорсткіші вимоги, ніж до закритих, оскільки слід враховувати кліматичні, геологічні, гідрогеологічні умови.

Покриття більшості відкритих легкоатлетичних споруд повинні мати наступні якості:

-         поверхня має бути рівною, міцною, неслизькою;

-         не втрачати з часом своєї щільності, пружності при систематичних намоканнях і висиханнях;

-         не пилити і не «розплавлятись» у жару;

-         на містити механічних включень, що можуть привести до травм;

-         бути водонепроникливими, довговічними, надійними і гігієнічними;

-         не нищитись під дією шипів взуття;

-         мати привабливий зовнішній вигляд.

Покриття секторів для метань і стрибків теоретично повинні бути у 2 рази міцніше ніж покриття колових бігових доріжок.

2. Бігові доріжки: розміри, розмітка, нормативні показники

Бігові доріжки належать до площинних спортивних споруд, мають спеціальне планування, покриття, розмітку, обладнання і застосовуються для бігу на різні дистанції. як правило вони влаштовуються на рівних горизонтальних земляних поверхнях.

Бігові доріжки повинні відповідати наступним спортивно-технічним вимогам:

-         поверхня доріжки повинна бути рівною із поперечним нахилом до внутрішньої бровки у 0,01 м;

-         доріжка повинна бути нормально пружньою;

-         верхнє покриття доріжки повинно чинити нормальний опір проникненню у нього шипів взуття та їх горизонтальним зсувам;

-         покриття повинно бути достатньо стійким до атмосферних і механічних впливів, не сильно розмокати від дощу і не пересихати у жару.

В залежності від способу геометричної побудови доріжки бувають:

1. Прямі бігові доріжки влаштовуються для бігу на короткі дистанції 60 і 100 м, для бігу на 60 і 110 м з бар’єрами.

Доріжка повинна мати на старті вільну ділянку не менше 3 - 3,5 м та за лінією фінішу 15-17 м («гальмівний майданчик») Таким чином, загальна довжина бігової доріжки складає близько 130 м (мінімум 127 м).

Загальна ширина бігової доріжки залежить від кількості бігових смуг. Ширина окремої доріжки (смуги) для кожного бігуна дорівнює 1,25 м. Відокремлюються смуги одна від одної білими лініями шириною 5 см. Лінія справа від бігуна входить до ширини смуги. В окремих випадках (крім бігу з бар’єрами) допускається скорочення ширини окремих доріжок на 0,05 – 0,1 м.

На малих стадіонах ширина доріжки складає 7,5 м (для 6 бігунів), на великих – 10 м (для 8 бігунів).

Прямі бігові доріжки часто є частиною колової доріжки спортивного ядра або спортивної арени.

2. Колові (замкнені) бігові доріжки влаштовуються для бігу на дистанціях від 200 до 10000 м, також для бігу з перешкодами та для змагань зі спортивної ходьби. Доріжка складається з прямих ділянок і поворотів (віражів).

Сучасним варіантом є одноцентрова бігова доріжка, яка на сьогодні є самою розповсюдженою і найкращою для рекордного бігу на 100 м. Нормальною є доріжка довжиною 400 м з радіусом повороту 31,5 – 36,5 м. Сума прямих дорівнює сумі кривих вставок  - 200 + 200 = 400 м, це дуже зручно для швидкісного бігу на будь-які дистанції. При таких даних центробіжна сила найменша.

бігова доріжка для бігу на 3000 м з перешкодами розмічується лініями на звичайній коловій доріжці стадіону і обладнується бетонною ямою з водою розміром 3,66 х 3,66 м з похилим дном глибиною до 76 см.

Перешкоди мають бути стійкими та закріплені так, щоб спортсмени під час бігу могли відштовхуватись від них.

Найкращими визнані одноцентрові 400 м колові доріжки з довжиною прямих 86 м і радіусом 36 м.

Важливим моментом у підготовці бігових доріжок до експлуатації є розмітка ліній стартів бігу і ходьби по загальній доріжці стадіону на різні дистанції.

Місця стартів у бігу по прямій знаходяться на одній лінії і визначаються шляхом безпосереднього виміру відповідної довжини дистанції від лінії фінішу.

Для бігу на 400 м місце старту по першій доріжці співпадає з лінією фінішу, для бігу на 200 м місце старту вимірюється від лінії фінішу щільно до бровки. Для бігу по окремих доріжках, починаючи з другої, «лінія виміру» відстоїть на 0,2 м від зовнішнього краю внутрішньої (лівої) лінії розмітки.

При довжині бігової доріжки у 400 м старти бігу і ходьби по загальній доріжці розміщуються наприкінці прямої при сполученні її з поворотом (старт у поворот) або перед початком прямої. Розмітка старту у поворот виконується для того, щоб усі учасники від будь-якої точки лінії старту до місця умовного переходу до внутрішньої бровки пробігали однакову відстань.

Для бігу на 800 м старти будуть у районі фінішу, для бігу на 600, 1000 м  - у протилежному кутку стадіону. Учасникам дозволяється перехід на першу доріжку тільки після закінчення бігу по першому повороту.

Виміри довжини бігової доріжки для визначення місць стартів на різні дистанції проводять при здачі доріжки у експлуатацію після завершення будівництва, а потім – перед змаганнями або початком сезону.

Усі питання, пов’язані із вимірами дистанції бігу або ходьби та їх розмітки, детально викладені у спеціальній Інструкції, що додається до Правил змагань з легкої атлетики.

Для виміру дистанції поза стадіоном залучаються спеціалісти – геодезисти. По результатах виміру складається акт із профілем і схемою дистанції, коротким описом траси і точок прив’язки її до місцевості.

3. Покриття бігових доріжок

Існують водопроникливі і водонепроникливі конструкції покриттів бігових доріжок.

Водопроникливі конструкції бігових доріжок застосовувались ще у давнину на стадіонах Давньої Греції и Давнього Риму. В сучасних умовах вони облаштовувались у найпростіших майданчиках, стадіонах. Такі покриття здатні всмоктувати і фільтрувати дощові і талі води. Для верхнього покриття такого типу доріжок використовували гар (гарева доріжка), кокс (коксо-гарева доріжка), спеціально обпечена подрібнена глина, червона цегла (керамічна доріжка), тирса (тирсова доріжка – для тренувань і розминки спортсменів) тощо.

До водонепроникливих відносяться резинобітумні, асфальторезинові, синтетичні покриття. Перші два різновиди покриттів широко використовувались у другій половині ХХ ст.

Перші синтетичні покриття були використані на Олімпійських іграх у Мехіко (1968 р.), тоді вперше був застосований тартан. До синтетичних покриттів також відносять – рекортан, рездор, спортан тощо. Такі покриття витримують температури від -20°до +45°. Покриття є листовими або наливними товщиною у 15 мм.

Найважливішим моментом у експлуатації бігових доріжок є швидке видалення атмосферної води. Для цього вздовж внутрішньої доріжки влаштовується дренажна мережа – ґрунтова, щебенева або трубна. Окрім того, при експлуатації доріжок слід регулярно замінювати пошкоджені ділянки покриття, заповнювати отвори від шипів від 5 до 30 мм, заливати тріщини спеціальними мастиками.

4. Місця для легкоатлетичних стрибків

Місця для стрибків – сплановані земельні ділянки, що складаються з доріжок і майданчиків для розбігу зі спеціальним покриттям, стаціонарних і інвентарних місць і ям для приземлення, вільних зон по периметру та відповідного обладнання.

Догляд за місцями для стрибків. Доріжки для розбігів для стрибків і метань ремонтують і обслуговують так само, як і бігові доріжки. У ямах для стрибків протягом усього літнього сезону слід 1-3 рази замінювати пісок. Один раз на тиждень пісок слід перекопувати на усю глибину і добре розрихлювати. Перед заняттями верхній шар розрихлюють і вирівнюють. На змаганнях ці операції виконують перед кожним стрибком.

Місця для приземлення для стрибків у висоту покриваються брезентовим чохлом, а у зимовий період розбираються і зберігаються у приміщенні.

Ящик для упору жердини на зиму засипається піском або закривають кришкою.

5. Місця для легкоатлетичних метань

Місця для всіх типів метань снарядів и штовхання ядра розташовані в окремих секторах спортивного ядра стадіону, а на окремих спортивних майданчиках для них відводяться спеціальні ділянки.

Поверхня сектора для приземлення диску, молоту, спису, гранати і м’яча повинна бути рівною, вільною від сторонніх предметів, м’якою – ґрунтовою або трав’яною, а для приземлення ядра – трав’яною, ґрунтовою або іншою, на якій ядро при падінні залишає чіткій слід.

Розмітка секторів для приземлення здійснюється дугами, які вказуються відстань від місця метання – внутрішньої сторони кілець або криволінійної планки. Ширина лінії розмітки білого кольору 5 см входить до відмічаємих розмірів. Бічні лінії секторів також розмічаються лініями шириною 5 см, але не входять до розмірів секторів.

Кордони секторів для приземлення снарядів розмічують білими лініями. Якщо сектори для приземлення снарядів знаходяться на футбольному полі, то розмітка виконується лише білими зйомнимим лініями. На дальніх кінцях ліній встановлюються секторні прапорці.

У зимовий період кола для метань прикривають спеціальними ковпаками із покрівельного матеріалу на каркасі.

6. Спортивне ядро, спортивна арена

Спортивним ядром називають футбольне поле, оточене легкоатлетичною біговою доріжкою для бігу по колу; на ділянках між торцями футбольного поля та поворотами доріжки для бігу розміщують місця для окремих видів легкоатлетичних метань та стрибків (легкоатлетичні сектори).

На спортивному ядрі можливі тренувальні заняття як з футболу, так і з легкої атлетики, а при облаштуванні вздовж однієї або декількох сторін спортивного ядра трибуни для глядачів – змагання.

В термінологічній класифікації будь-яку спортивну споруду, при якій облаштовані трибуни, називають ареною. Таким чином, спортивне ядро, при якому прибудовані трибуни, буде мати назву спортивної арени.

Існують спортивні ядра, що спеціалізуються лише на легкій атлетиці, де замість футбольного поля влаштовані додаткові місця для легкоатлетичних стрибків, бігу по прямій та штовхання ядра.

На спортивній арені параметри доріжки для бігу по колу і розміри «поля для гри» у футбол повинні бути пов’язані між собою.

При одноцентрових поворотах доріжки для бігу по колу «поле для гри» у футбол розміром 105 х 68 м добре вписується у доріжку довжиною 400 м для бігу по колу, з радіусом поворотів 36 м. При цьому забезпечуються хороші умови для розташування місць для легкоатлетичних стрибків та метань у секторах.

Вздовж внутрішнього периметра доріжки для бігу по колу облаштовується бровка шириною не більше 5 см (на поворотах вона входить у розмір радіуса 36 м). Бровка може бути стаціонарною або зйомкою і повинна виступати над поверхнею бігової доріжки на 5 см. В місцях розбігу при метанні спису, для пробивання кутових ударів у футболі вона повинна бути зйомкою.

На аренах легкоатлетичних змагань рівня чемпіонату країни та більш високого рангу окремих доріжок для бігу по прямій має бути вісім (на фінішній прямій бажано 10 доріжок); для змагань меншого масштабу по колу і по прямій повинні бути розміщені шість доріжок.

У випадку, коли вищенаведені розміри спортивного ядра не дозволяють розмістити його на відведеній території, можна зменшити розміри території, що займає спортивне ядро зі збереженням параметрів футбольного поля та довжини доріжки для бігу по колу, при умові, що повороти слід описувати не з одного центру, а з трьох. Так можна зменшити велику вісь ядра у порівнянні з одноцентровим варіантом на 4,32 м, а ширину – на 1,05 м. Водночас дещо зменшаться параметри легкоатлетичних секторів у торцях футбольного поля, тобто умови розміщення окремих місць для легкої атлетики (особливо розбіг при метаннях списа) погіршаться.

Проведення навчально-тренувальних занять або змагань з великою учасників у метанні спису, молоту або диску на спортивному ядрі з приземленням снарядів на газон футбольного поля швидко зробить газон непридатним (так як і багаточасові щоденні тренування з футболу). Для запобігання цьому необхідно мати окремий майданчик для «довгих» метань (спис, диск, молот). Для тренувань футболістів в комплекс повинні входити окремі футбольні поля різних розмірів, деякі з них з без газонним покриттям.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Класифікація і вимоги до легкоатлетичних споруд. Бігові доріжки: розміри, розмітка, нормативні показники. Покриття бігових доріжок. Місця для легкоатлетичних стрибків. Місця для легкоатлетичних метань. Спортивне ядро, спортивна арена.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok