Виконавче провадження

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення такої постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника – у строк до п'ятнадцяти днів). Боржник, в свою чергу, повинен надати документальне підтвердження виконання рішення у ці строки. У разі відсутності такого підтвердження, державним виконавцем буде розпочате примусове виконання рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведення виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, встановленого частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника , що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом . У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян з боржника – фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян з боржника – юридичної особи.

Крім того, у зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Виконавчий збір не стягується за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, зазначення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності – суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби та складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк. У разі якщо виконавче провадження було завершено, а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділяється в окреме провадження та підлягає примусовому виконанню в загальному порядку здійснення виконавчого провадження.

2. Чи допускається провадження виконавчих дій державним виконавцем у нічний час?

Допускається провадження виконавчих дій у нічний час у разі, якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або якщо виконавчі дії, розпочаті до двадцять другої години, необхідно продовжити , але з наступним повідомленням начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, не пізніше наступного робочого дня після проведення таких дій. Час провадження виконавчих дій регламентується ст. 29 Закону України «Про виконавче провадження» та в будь-який інший час, не визначений даною нормою Закону, провадження виконавчих дій не допускається.

Відповідно до ст. 29 зазначеного Закону державний виконавець має право провадити виконавчі дії у робочі дні не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години. Конкретний час провадження виконавчих дій визначається державним виконавцем, але при цьому за сторонами виконавчого провадження залишається право пропонувати зручний для них час провадження виконавчих.

Також державний виконавець має право провадити виконавчі дії і в неробочі та святкові дні, не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, у разі якщо зволікання неможливе або якщо такі дії не можуть бути проведені в інші дні з вини боржника.

В таких випадках виконавчі дії провадяться на підставі відповідної постанови державного виконавця, затвердженої начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

3. Які строки для здійснення виконавчого провадження?

За нормами ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження та прийняття рішення про:

закінчення виконавчого провадження – згідно із статтею 49 вказаного Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу – згідно із статтею 47 вказаного Закону;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, – згідно із статтею 48 вказаного Закону.

Вищевказане рішення державний виконавець повинен прийняти та провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (рішення майнового характеру), а з виконання рішення немайнового характеру –у двомісячний строк.

При цьому, строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи – підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Негайному виконанню підлягають рішення:

1) про стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу за такими виплатами, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення;

2) про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника;

3) в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом і про це зазначено у виконавчому документі.

У разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження виконавчого документа і невідкладно розпочинає його примусове виконання.

4. В яких випадках державний виконавець має право відкласти виконавчі дії?

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець відповідно до ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.

Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Час відкладення провадження виконавчих дій не включається в строк здійснення виконавчого провадження.

5. Чи має право державний виконавець оголосити в розшук боржника чи належне майно боржника, яке перебуває під арештом?

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено та своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».

Порядок розшуку боржника або його майна у виконавчому провадженні визначений ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника – фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ. Розшук майна боржника здійснює державна виконавча служба шляхом запитів до відповідних реєструючих установ. Головною метою проведення розшуку майна є забезпечення виконання рішення.

Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання ( знаходження) боржника чи місцем знаходження його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача. Розшук громадянина-боржника дитини та розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника – юридичної особи, а також іншого майна боржника здійснює державна виконавча служба. Постанова про розшук обов'язкова до виконання.

Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 25 червня 2002 року № 607/56/5 затверджено Інструкцію про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.08.2008 № 408 затверджено Порядок розшуку боржника – фізичної особи (зареєстровано у Мін'юсті України 05.11.2008 за № 1078/15769). Порядок розшуку боржника – фізичної особи визначає загальні засади організації діяльності територіальних підрозділів служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб з установлення місцеперебування відповідачів у справах за позовами про стягнення аліментів або про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Державний виконавець звертається з поданням до суду про оголошення розшуку боржника або дитини. Розшук за поданням державного виконавця оголошується судом за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача. Підставою для оголошення розшуку є відсутність відомостей про місце проживання (перебування) боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, в зв'язку з втратою годувальника, а також відомостей про місце перебування дитини за виконавчими документами про відібрання дитини.

За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до цього Закону. В цьому випадку стягувач має право у судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку.

Витрати органів внутрішніх справ, пов'язані з розшуком громадянина-боржника, дитини або транспортних засобів боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. Витрати, пов'язані з розшуком боржника – юридичної особи або іншого майна боржника, стягуються з боржника за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.

Не звернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою 40 статті Закону України «Про виконавче провадження», а також постанова державного виконавця про відмову у розшуку майна боржника та постанова про стягнення витрат, пов'язаних з розшуком, можуть бути оскаржені до відповідного суду у 10-денний строк.

6. Чи можливо за невиконання рішення суду тимчасово обмежити особу у праві виїзду за межі України?

Частиною другою ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи за межі України – до виконання зобов'язань за рішенням.

Разом з цим необхідно зазначити, що згідно з вимогами статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання.

Виходячи з положень зазначених Законів, підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є ухилення боржника від виконання рішення. За правилами статті 377-1 Цивільного процесуального кодексу України питання про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця. В подальшому відповідна ухвала суду направляється державним виконавцем до Державної прикордонної служби України, згідно якої боржник зараховується до певного списку, який є на особливому контролі та на якого в подальшому поширюється обмеження щодо перетину кордону України.

Після виконання боржником своїх зобов'язань особа знімається з контролю Державною прикордонною службою України на підставі відповідної постанови державного виконавця.

7. Якщо боржник відмовляється добровільно сплатити борг, які заходи примусового виконання рішень застосовуються?

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено ряд примусових заходів виконання рішень, серед яких є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Вказані заходи примусового виконання не є вичерпними. Порядок і умови здійснення виконавчого провадження, порядок звернення стягнення на майно, заробітну плату і інші види доходів боржника передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, з метою реалізації обов'язку державного виконавця по своєчасному і в повному обсязі виконанню рішення суду, іншого органу (посадової особи) йому надаються наступні права:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами – підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища;

5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна;

8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа;

10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника – фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника – фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна – суб’єктів оціночної діяльності – суб'єктів господдарювання;

13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото і кінозйомку;

15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника – фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення , арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників – юридичних осіб або від боржників – фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи за межі України – до виконання зобов'язань за рішенням;

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

8. Чи може бути відновлено виконавче провадження, яке уже було завершено?

Відновлення виконавчого провадження – це продовження виконання вимог виконавчого документа державним виконавцем для забезпечення процесуальних гарантій стягувача, спрямованих на повне та правильне виконання рішення.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову , а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 79 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред’явити його до виконання.

9. Яким чином здійснюється розподіл стягнутих з боржника грошових сум за виконавчим провадженням?

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, одержані від реалізації майна боржника, розподіляються згідно порядку, встановленого законодавством.

У першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій. Авансування витрат на виконавче провадження здійснюється на підставі статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою стягувач може за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного відділу ДВС певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини, якщо інше не передбачено Законом.

У другу чергу компенсуються витрати ДВС на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб. Відповідно до статті 45 Закону витратами виконавчого провадження є витрати органів ДВС на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з:

a) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 46 Закону;

б) авансового внеску стягувачів на проведення виконавчих дій згідно із статтею 48 Закону;

в) стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій;

г) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат на організацію та проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на:

1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника;

2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштовий переказ стягувачеві стягнених аліментних сум;

4) розшук боржника, його майна або розшук дитини;

5) оголошення в засобах масової інформації;

6) інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами ДВС.

У третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми. За невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону. За невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб – від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника – юридичну особу – від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Розподіл грошових сум у черговості, здійснюється по мірі їх стягнення. Сума, що залишається після сплати штрафів, повертається боржнику. В тому випадку коли сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється між стягувачами в порядку черговості , встановленому статтею 44 Закону України «Про виконавче провадження».

10. Які можливі наслідки завершення виконавчого провадження?

Закінчення виконавчого провадження тягне за собою певні правові наслідки, закріплені у ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». За загальним правилом, внаслідок закінчення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійсненні державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії , необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. При закінченні виконавчого провадження арешт не знімається у разі його закінчення при – направленні виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби (на підставі п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»);

закінченні виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів;

не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій – тобто у разі виділення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій в окреме провадження, що можливо при завершення виконавчого провадження (на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення);

повернення виконавчого документа стягувачу (на підставі ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»).

При закінченні виконавчого провадження арешт знімається у разі його закінчення у випадку:

закінчення виконавчого провадження (ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»), крім випадків виділення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій в окреме провадження (п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» – якщо виконавчий збір та витрати не стягнуто);

повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав – ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред'явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

11. Якщо боржник знаходиться на стаціонарному лікуванні чи може державний виконавець вчиняти виконавчі дії?

Обставини, які є підставою для зупинення виконавчого провадження, визначена статтями 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження», якими встановлено вичерпний перелік підстав для зупинення виконавчого провадження.

У ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» вказано обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, у разі:

1) смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво;

2) визнання стягувача або боржника недієздатним;

3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо згідно з умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;

4) зупинення судом на підставі виконавчого документа;

5) прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення;

6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право;

7) зупинення судом реалізації арештованого майна;

8) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

9) запровадження Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів банку, крім рішень щодо виконання зобов'язань, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності банку, у тому числі з виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, завданої життю та здоров'ю працівників банку, а також вимог кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальної допомоги в межах, установлених тимчасовим адміністратором лімітів;

10) сплати боржником або іншим гарантом у встановленому законодавством порядку (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди) коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати;

11) прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора на рішення суду;

12) звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 8 цього Закону;

13) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

14) наявності коштів за договорами банківського рахунку або банківського вкладу, які боржник не має права вимагати до закінчення строку дії таких договорів, у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення;

15) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15 частини першої цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, стягнення аліментів.

В даному випадку надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення є обов’язковою підставою для зупинення виконавчого провадження.

Статтею 38 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обставини з настанням яких у державного виконавця є право зупинити виконавче провадження, а саме:

1) у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання;

2) у разі прохання боржника, який проходить строку службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань, якщо рішення неможливо виконати без його участі;

3) у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі;

4) у разі оголошення розшуку боржника – фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини;

5) за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає.

Враховуючи перелічені підстави зупинення виконавчого провадження державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37, 38 Закону України «Про виконавче провадження», яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець.

Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена у десятиденний строк в порядку, встановленому цим Законом. Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

Виконавче провадження.doc

Виконавче провадження.doc
Размер: 123.5 Кб

.

Пожаловаться на материал

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення такої постанови

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Дневник Практики по профилю специальности «Младшая медсестра по уходу за больными»

Специальность « Сестринское дело» Характеристика отделения - Травматологическое отделения

История Китая и Японии

Создание японского государства, процессы в период разъединения Китая. Китайская империя, императоры. Складывание государства Японии

М, Н-холиномиметики – АЦЕТИЛХОЛИН

Выделение. Ответ на тест

Планування та облік роботи з фізичного виховання в дошкільному закладі

Основні вимоги до планування навчального матеріалу з фізичної культури. Перспективне та оперативне планування з фізичної культури

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok