Витрати на виробництво та реалізацію продукції. Ціни та ціноутворення

Территория рекламы

ТЕМА 13. ВИТРАТИ НА ВИРОБНИЦТВО ТА РЕАЛІЗАЦІЮ ПРОДУКЦІЇ. ЦІНИ ТА ЦІНОУТВОРЕННЯ

1. Поняття витрат, їх класифікація

Всі витрати підприємства поділяються на операціні та інвестиційні. Операційними називаються поточні витрати підприємства, які пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції.

Крім поділу витрат на операційні та інвестиційні, розділяють витрати бухгалтерські та економічні.

Перші з них відображають реальні суми фактично здійснених підприємством витрат у формі платежів за придбані сировинно – матеріальні ресурси, виплати заробітної плати, нарахування амортизації, здійснення орендних платежів тощо. Другі, крім реальних бухгалтерських витрат, включають неявні витрати підприємства, його власника у вигляді використовуваних землі, приміщень, інших власних активів, на які він формально не несе грошових витрат.

В основі групування витрат, що формують собівартість продукції, лежать такі ознаки:

І. Ступінь однорідності витрат.

Всі витрати за цією ознакою поділяються на :

- одноелементні (прості) — сировина і матеріали, заробітна плата тощо; ці витрати мають єдиний економічний зміст;

- комплексні — різнорідні за своїм складом і охоплюють декілька елементів витрат, їх ще називають непрямими (загальновиробничі та адміністративні витрати, втрати від браку).

II. Спосіб віднесення на окремі види продукції.

Витрати поділяються на:

- прямі (безпосередньо пов'язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на її одиницю);

- непрямі (пов'язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо відноситись на той чи інший вид продукції; до них належить заробітна плата управлінського і обслуговуючого персоналу, утримання і експлуатація основних фондів тощо).

ІІІ. Зв'язок з обсягом виробництва.

Витрати поділяються на:

  • постійні (їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах; до них належать витрати на утримання і експлуатацію будівель і споруд, управління). В складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва:
  • змінні - загальна сума витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції; поділяються на:
  • пропорційні - змінюються прямопропорційно до зміни обсягу виробництва - сировина, матеріали, комплектуючі, відрядна заробітна плата;
  • непропорційні - поділяються на прогресуючі і дегресуючі.

Класифікація витрат за економічними елементами.

Основною є класифікація витрат за економічними елементами і калькуляційними статтями.

За економічними елементами затрати формуються відповідно до їх економічного змісту. Елементи затрат є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво.

Елементи витрат на виробництво включають:

Матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів).

Оплата праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).

Відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування; величина відрахувань встановлюється у відсотках від витрат на оплату праці).

Амортизація основних, фондів (амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів).

Інші операційні витрати (вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій тощо).

Інші витрати (витрати, що не належать до перелічених вище елементів; включаються витрати на страхування майна, винагороду за винахідництво, оплата робіт по сертифікації продукції, оплата послуг зв'язку, витрати на інвестиційну і фінансову діяльність підприємства, втрати від надзвичайних подій).

Класифікація витрат за статтями калькуляції.

Важливою є класифікація витрат за статтями калькуляції. Статті — це затрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцю виникнення. За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції, тобто калькуляцію. Перелік статей калькуляції може бути різним в залежності від галузі промисловості, але, в загальному, може мати такий склад:

1. Сировина і матеріали.

2. Паливо і енергія на технологічні цілі.

3. Заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова).

4. Відрахування на соціальні заходи виробничих робітників.

5. Загальновиробничі витрати.

6. Адміністративні витрати.

7. Підготовка і освоєння виробництва.

8. Інші виробничі витрати.

9. Витрати на збут (позавиробничі витрати).

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат полягає в тому, що в першому випадку враховуються тільки витрати на даний виріб, а в другому — всі витрати підприємства, незалежно від того де і на які потреби вони були здійснені.

2. Поняття собівартості продукції, її види та показники

Собівартість продукції — це грошовий вираз затрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість продукції характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, поскільки у ній відображаються:

- рівень організації виробничого процесу;

- технічний рівень;

- продуктивність праці та інше.

Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію. За умов самофінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.

Види собівартості:

  • в залежності від часу формування затрат:
  • планова,
  • фактична,
  • нормативна,
  • кошторисна
  • в залежності від місця формування затрат:
  • цехова,
  • виробнича,
  • повна
  • в залежності від тривалості розрахункового періоду:
  • місячна,
  • квартальна,
  • річна.

За складом продукції собівартість буває: собівартість товарної продукції; валової продукції; реалізованої продукції; незавершеного виробництва.

У промисловості розрізняють собівартість: індивідуальну; галузеву.

Індивідуальна собівартість характеризує витрати окремого підприємства на виробництво і реалізацію продукції, а галузева (Ссг) - показує середні у галузі витрати на виробництво і реалізацію продукції, вона визначається за формулою:

де Сі— собівартість певного виду продукції на і-ому підприємстві, грн.;

Ni — кількість виготовленої продукції певного виду на і-му підприємстві, натур, один.;

п — кількість підприємств у галузі, що виготовляють даний вид продукції.

Показники собівартості продукції

Показниками собівартсоті продукції, що використовується в господарській практиці, є:

  1. Затрати на 1 грн. товарної продукції (В1 грн. т.п.),

, коп./грн

де Стп- собівартість всієї товарної продукції підприємства, грн.

Qтп – обсяг товарної продукції підприємства, грн.

  1. Собівартість окремих видів продукції (визначається на основі калькуляцій собівартості окремих видів продукції).
  2. Зниження собівартості порівняльної товарної продукції (використовується на підприємствах зі сталим асортиментом продукції)

3. Кошторис витрат і калькуляція собівартості продукції

Мета складання кошторису витрат на виробництво — встановлення всієї суми затрат на виробництво в плановому році. Сюди входять всі затрати на виробництво товарної продукції, а також витрати, пов'язані із зміною залишків незавершеного виробництва, витрати майбутніх періодів та інші.

Кошторис виробництва, узагальнюючи по елементні витрати підприємства, показує їх ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди). Він формується на основі елементів витрат.

Калькулювання собівартості продукції— це процес обмеження собівартості одиниці продукції.

Методи калькулювання:

- нормативний (витрати на одиницю продукції встановлюються по нормах);

- параметричний (затрати на проектований виріб встановлюються, виходячи із залежності рівня цих витрат від зміни техніко-економічних параметрів виробу);

- розрахунково-аналітичний (прямі витрати на виробництво одиниці продукції розподіляються на основі діючих норм, а непрямі — пропорційно заробітній платі).

4. Планування собівартості продукції пофакторним методом

Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі.

Факторами зниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори.

План по собівартості продукції на підприємстві включає такі елементи:

  • планування зниження собівартості товарної продукції;
  • складання кошторису витрат на виробництво;

складання планових калькуляцій окремих видів продукції.

Планування зниження собівартості товарної продукції здійснюють шляхом планування зниження затрат на 1 грн. товарної продукції. Всі фактори, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути об'єднані у перелічені вище групи.

Розрахунок зниження собівартості продукції за факторами виконують в такій послідовності:

1. Визначають затрати на 1 грн. ТП в базовому році:

, коп/грн

2. Визначають вихідну собівартість ТП в плановому році (Свих.пл)

Свих.пл = В1грн.ТП.б. х Qтп.пл, грн.,

де Qтп.пл — плановий обсяг товарної продукції підприємства, грн.

3. Визначають економію затрат за техніко-економічними факторами методом прямого розрахунку:

• підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат за рахунок зниження норм витрат матеріалів (Ем):

Ем = (Но х Ц – Н1 х Ц) х N1, грн.,

де Но, Н1 — норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу, в натур, один.;

Ц— ціна одиниці матеріального ресурсу, грн.;

N1 — обсяг випуску продукції після здійснення заходу, натур, один.;

• та росту продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості виготовлення продукції (Ет):

Ет= [(to х Сго – Сг1) х (1 + % дод/100) х (1 + % соц.зах/100)] х N1, грн.,

де to, t1 — трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу, н-год.;

Сго, Сг1 — середньогодинна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу, грн./год.;

% дод — середній процент додаткової заробітної плати для певної категорії робітників;

% соц.зах. — встановлений процент відрахувань на соціальні заходи;

• удосконалення організації виробництва і праці спричиняє економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування виробництва (Еск);

Еск = [С- (Цс + Тр)] х Nk, грн.,

де С — собівартість виробів, виробництво яких планують розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн./од.;

Цс — гуртова ціна за виріб, виготовлений на спеціалізованому підприємстві, грн./од.;

Тр — транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн./од.;

Nk — кількість виробів, що отримують по кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, натур, один.;

• зміна структури і обсягу продукції спричиняє відносне зниження умовно-постійних витрат (Еу-п)

%, грн.

де Qпл — приріст обсягу випуску продукції в плановому році, %;

Пу-п— сума умовно-постійних витрат в базовому році, грн.

4. Визначають планову собівартість продукції (Стп.пл)

Стп.пл = Свих.пл. ± Есум, грн.,

де Есум — сума економії витрат по всіх техніко-економічних факторах, грн.

5. Визначають рівень затрат на 1 грн. ТП в плановому році (В1грн.ТП.пл)

, коп/грн

6. Розраховують процент зниження затрат на 1 грн. ТП в плановому році в порівнянні з базовим (γ):

.

5. Індексний метод розрахунку зниження собівартості продукції

Індексний метод дає можливість врахувати вплив усіх факторів укрупненим способом.

  • Зниження собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів і зміни цін на них (∆См):

∆См = (1 – Ін х Іц) х Пмз, %

де Ін — індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;

Іц — індекс зміни цін на одиницю матеріального ресурсу;

Пмз — питома вага матеріальних затрат в собівартості продукції, %.

  • Зниження собівартості продукції за рахунок росту продуктивності праці (∆Спп):

, %

де Ізп — індекс росту середньої заробітної плати;

Inn — індекс росту продуктивності праці;

Пзп — питома вага заробітної плати в собівартості продукції, %.

  • Зниження собівартості продукції за рахунок зниження умовно-постійних витрат (∆Су-п):

, %

де Іу-п — індекс росту умовно-постійних витрат;

Iq — індекс росту обсягу виробництва продукції;

Пу-п - питома вага умовно-постійних затрат в собівартості продукції, %.

Джерелами зниження собівартості продукції є ті затрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції, а саме:

  • затрати уречевленої праці, які можуть бути знижені за рахунок покращення використання засобів і предметів праці;
  • затрати живої праці, які можуть бути скорочені за рахунок росту продуктивності праці;
  • адміністративно-управлінські витрати.

6. Економічний зміст, функції і види цін

Ціна – це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. Їх наявність в ціні є обов'язковою. Крім того, до складу ціни можуть входити:

  • акцизний збір,
  • податок на додану вартість,
  • націнки постачальницько-збутових організацій,
  • торгівельні надбавки або знижки.

Функції цін:

Обліково-аналітична (забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування).

Стимулююча (сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, науково-технічному прогресу, оновленню асортименту)

Розподільча (впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів в суспільстві)

Регулююча (здійснюється збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією).

Усі ціни поділяються на дві великі групи: виробничі і споживчі.

Виробничі ціни — це ціни, за якими реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям.

До них належать:

1. Гуртові ціни — це ціни за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з гуртовими посередниками за великі партії товарів. Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості.

2. Закупівельні ціни, за якими сільськогосподарські виробники (кооперативні, колективні, державні, фермерські, особисті підсобні господарства) продають свою продукцію державним, кооперативним, переробним, торгівельним та іншим фірмам. Закупівельні ціни використовуються також при заготівлі продукції хутрового звірівництва, рибництва, втор-сировини.

3. Кошторисні ціни — ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення.

4. Тарифи на перевезення всіма видами транспорту та на виробничі послуги.

Споживчі ціни — ціни на товари і послуги, що реалізуються населенню. До них належать:

Роздрібні ціни — ціни, за якими населення купує товари у державній, колективній і приватній торгівлі.

Різновидами роздрібних цін є ціни на продукцію закладів громадського харчування, тарифи на комунальні, побутові, транспортні, туристичні та інші послуги, ціни на житло.

За способом встановлення ціни поділяються на:

  • державні (фіксовані і регульовані):
  • договірні;
  • вільні;
  • ввізні.

Важливу роль у вирішенні завдань науково-технічного прогресу відіграють — лімітні (встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають граничне допустимий рівень її ціни) і ступеневі ціни (ступенева ціна — це гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції).

Ціни "Франко"— це гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві.

7. Мета і методи ціноутворення в умовах ринку

Ціноутворення — це процес обгрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

В залежності від того, яку мету переслідує підприємство чи фірма на ринку, розрізняють різні підходи до ціноутворення. Такими цілями діяльності підприємства по оптимізаиії ціни можуть бути:

  • виживання на ринку як мету ставлять тоді, коли ринок досяг майже граничної ємності;
  • максимізація прибутку;
  • лідерство на ринку;
  • лідерство в якості товарів.

В основі формування гуртових та роздрібних цін (та й будь-яких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни. При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції, додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір (A3) (для високорентабельних і монопольних підакцизних товарів).

Сума гуртової ціни підприємства і постачальницько-збутової націнки є гуртовою ціною промисловості. Постачальницько-збутова націнка включає витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій.

Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торгівельну надбавку (знижку). Торгівельна надбавка покриває витрати торгівельних організацій і забезпечує їм одержання прибутку. Крім того, роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки за якісні характеристики товару, додаткові послуги тощо.

Зазначений метод розрахунку гуртових і роздрібних цін має назву витратного методу, поскільки він грунтується на використанні даних про всі витрати, пов'язані із виробництвом і збутом продукції. Специфіка ринкового ціноутворення полягає в тому, що зазначені витрати безпосередньо рівень ціни не визначають.

На рівень ціни неабиякий вплив має ринкова кон'юнктура, а саме такі фактори:

1) державне регулювання цін;

2) конкуренція виробників;

3) співвідношення попиту і пропозиції;

4) купівельна спроможність грошей;

5) якість товару та інші.

Враховуючи ці фактори, прийняту підприємством ринкову стратегію з метою встановлення оптимального рівня цін, використовуються такі методи ціноутворення:

1. Метод "витрати+прибуток".

За цим методом ціна (Ц) обчислюється за формулою:

Ц = С + П, грн.,

де С — собівартість продукції, грн.;

П — величина прибутку в ціні, грн.

2. Отримання цільової норми прибутку — метод ціноутворення, орієнтований на витрати і цільову норму прибутку.

, грн

де Взм - величина змінних затрат на одиницю продукції, грн.

Впост — постійні витрати на дану продукцію за певний період (рік), грн.;

Пзаг — загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той же період від продажу продукції, грн.;

N — обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

3. Оцінка споживчої вартості — метод, що грунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від використання товару. Цей метод ціноутворення має певний ризик внаслідок неоправданого завищення або заниження ціни.

4. Пропорційне ціноутворення — метод, при якому фірми виходять не стільки з власних витрат, оцінки споживчої вартості чи попиту, скільки із цін конкурентів. При цьому методі (його ще називають "за рівнем конкуренції") ціна встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів, тобто:

Ц =f(Ц1,Ц2,.... Цn) грн.,

де п — кількість продавців аналогічної продукції.

5. Метод "очікуваного прибутку " найчастіше застосовують тоді, коли фірма планує підписати контракт і пропонуючи більш низькі ціни, ніж інші фірми, має шанси виграти боротьбу за контракт.

6. Метод швидкого повернення витрат. Використовується підприємствами з метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення затрачених коштів. Така поведінка може бути викликана невпевненістю виробників у тривалому успіхові їх продукції на ринку.

В середині системи цін можна виділити такі типи модифікованих цін:

1) територіальні,

2) ціни зі знижками,

3) ціни стимулювання покупок,

4) пільгові ціни та ін.

Державне регулювання ціноутворення визначається відповідними законодавчими актами. У ст.10 Господарського Кодексу України йдеться про те, що цінова політика є одним із основних напрямків економічної політики держави і вона спрямована на регулювання державою відносин обміну між суб'єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також забезпечення стабільності гуртових та роздрібних цін.

У ст.192 Господарського Кодексу України йдеться, що політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Скачать

Документ Microsoft Word (2).doc

Документ Microsoft Word (2).doc
Размер: 94 Кб

Бесплатно Скачать

Пожаловаться на материал

Поняття витрат, їх класифікація. Класифікація витрат за економічними елементами. Класифікація витрат за статтями калькуляції. Поняття собівартості продукції, її види та показники. Показники собівартості продукції. Кошторис витрат і калькуляція собівартості продукції. Планування собівартості продукції пофакторним методом. Індексний метод розрахунку зниження собівартості продукції. Економічний зміст, функції і види цін. Мета і методи ціноутворення в умовах ринку

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Вся правда о спортивном питании

Что представляют собой спортивные добавки. Для чего нужны спортивные добавки. Классификация спортивных добавок. Протеины. Как происходит рост мышц? Гейнеры. Энергетики. Аминокислоты. Жиросжигатели

Ауруға шалдығулар. Медицина

Правила предоствления гостиничных услуг

Правила предоставления гостиничных услуг в Российской Федерации (Утверждены постановлением Правительства Российской Федерации от 25 апреля 1997 г. № 490)

Исследование реактивности коры надпочечников к действию природной минеральной воды курорта Белокуриха

Отчет по индивидуальному проекту По изменению содержания гормонов в сыворотке крови определить действие препаратов на течение заболевания у животных.

Политология. Основы идеологии Белорусского государства

Любая идеология выступает как упорядоченная совокупность идей. Политология занимает видное место среди наук об обществе. Политические партии Республики Беларусь

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok