Нотаріат в Україні

Территория рекламы

Ст 1 ЗУ Про нотаріат

Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

За Фурсою: Нотаріат в Україні слід розглядати у єдності двох складових:

організація нотаріату як системи, що має забезпечити вчинення нотаріальних дій по всій території України та за її межами, а також зберігати документи та інформацію про вчинені нотаріальні дії протягом встановленого терміну;

процесуальна діяльність нотаріусів та інших посадових осіб, уповноважених на вчинення нотаріальних дій, щодо безпосереднього вчинення нотаріальних дій відповідно до встановленої у законодавстві процедури.

Згідно тієї ж ст 1 «Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).»

У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування, а за кордоном – консульськими установами та дипломатичними представництвами України.

Поняття та предмет нотаріального процесуального права.

нотаріальне процесуальне право -- це система правових норм, котрі регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення нотаріальних дій між нотаріальними органами та особами, які звертаються за вчиненням цих дій.

Предметом нотаріального процесуального права і є суспільні відносини, що регулюються цим правом.

Нотаріальне процесуальне право не є самостійною галуззю права України. Питання про його місце в системі права України є спірним у юридичній літературі. Існує думка, що нотаріальне процесуальне право входить до предмета регулювання цивільного процесуального права. Це пояснюють тим, що і суд, і нотаріат здійснюють ту ж саму функцію захисту прав і законних інтересів. Заперечуючи це, можна вказати, що нотаріат функцію захисту прав і законних інтересів здійснює, як виняток, тільки під час вчинення трьох нотаріальних дій: вчинення виконавчих написів, протестів векселів і посвідчення неоплати чеків.

Нотаріальний процес і його стадіїНотаріальний процес- це сукупність вчинюваних нотаріальних проваджень або нотаріальних дій, якщо за однією заявою вчиняється одне провадження, та нотаріально-процесуальних правовідносин, які виникають під час вчинення нотаріального провадження.

Стадії. Якщо нотаріальне провадження складається з кількох етапів, то на кожному етапі нотаріального провадження мають місце стадії нотаріального провадження. Нотаріальний процес проходить такі стадії: 1) стадія виникнення нотаріальних правовідносин(момент подання заяви особи або надходження до нотаріуса відомостей, які можуть спонувати порушення нотаріального провадження), підготовка до вчинення нотаріального провадження (отримання документів, перевірка безспірності правовідносин, надання правової та технічної допомоги особам, витребування всіх необхідних відомостей та документів; направлення документів на експертизу; встановлення всіх заінтересованих осіб; вияснення заперечень заінтересованих осіб проти вчинення цієї дії. ) і одночасно розгляд заяви по суті;

(тут можна вставити оплату нотаріальної дії)2) стадія вчинення нотаріального провадження

Щодо принципів організації нотаріату, то під ними слід розуміти засади, на яких базуються організація нотаріату та взаємовідносини між різними суб’єктами щодо забезпечення вчинення нотаріальних дій.

Принципи організації:

Принцип здійснення нотаріальної функції уповноваженими державою особами в межах їх повноважень(принцип зводиться до того, що держава на виконання однієї із своїх юрисдикційних функцій, а саме нотаріальну функцію делегувала державним, приватним нотаріусам та уповноважила на їх вчинення інших посадових (службових) осіб органів місцевого самоврядування, консульських установ та дипломатичних представництв та осіб)

Принцип публічності системи нотаріату на нотаріальної діяльності(сутність принципу публічності системи нотаріату та нотаріальної діяльності слід розкривати через такі структурні елементи як:

державою покладено обов’язок щодо вчинення нотаріальних дій на певних уповноважених осіб — нотаріусів, консулів, посадових осіб дипломатичних представництв, уповноважених посадових осіб органів місцевого самоврядування та передбачених ст. 40, ст. 40-1 Закону;

публічність процедури вчинення нотаріальних дій;

забезпечення захисту конфіденційної інформації за допомогою принципу нотаріальної таємниці.

Принцип доступності та гарантованості охорони та захисту безспірних прав (рівність фізичних та юридичних осіб при отриманні нотаріальних послуг)

Принципи діяльності:

принцип нотаріальної таємниці(ст.8 ЗУ)

Принцип обгрунтованості нотаріальних дій(нотаріус має право витребувати додаткові документи й відомості, необхідні для вчинення нотаріальної дії (ст. 46 Закону України "Про нотаріат"); нотаріус встановлює особу громадянина (ст. 43 Закону), перевіряє дієздатність громадянина і правоздатність юридичної особи, повноваження представника (ст. 44 Закону), а посвідчуючи угоди і вчиняючи деякі інші нота-ріальні дії - справжність підписів заінтересованих осіб (ст. 45 Закону). При посвідченні угод перевіряються дійсні наміри сторін (ст. 54 Закону). По-третє, для забезпечення об'єктивного підходу до вчинення нотаріальних дій Закон регулює певні обмеження у праві здійснення нотаріальних дій)

Принцип сприяння громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і законних інтересів(полягає в роз’ясненні прав і обов’язків заінтересованим, пояснює наслідків дії, консультації правового характеру)

Принцип національної мови

Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Стаття 4. Права нотаріуса

Нотаріус має право: витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій; одержувати плату за надання додаткових послуг правового та технічного характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій;

складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права. Стаття 5. Обов'язки нотаріуса Нотаріус зобов'язаний: здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики

сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил;

дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення;

надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства;

постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації;

виконувати інші обов'язки, передбачені законом.

Стаття 17. Організація роботи державних нотаріальних контор

Державні нотаріальні контори створюються і ліквідуються Міністерством юстиції України.

Штати державних нотаріальних контор затверджуються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в межах встановленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності і фонду заробітної плати.

Державна нотаріальна контора є юридичною особою, яка створюється та реєструється у встановленому законом порядку. Очолює державну нотаріальну контору завідуючий, який призначається із числа осіб, які мають свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Призначення на посаду державного нотаріуса і завідуючого державною нотаріальною конторою та звільнення з посади провадиться Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

{ Стаття 17 в редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }

Стаття 18. Перевірка організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів

Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі проводять перевірку організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів.

Порядок проведення перевірки ( z1244-08 ), передбаченої частиною першою цієї статті, затверджується Міністерством юстиції України.

Стаття 19. Оплата вчинюваних нотаріальних дій За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру справляється окрема плата у розмірах, що встановлюються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Кошти, одержані від надання таких додаткових послуг, спрямовуються до Державного бюджету України.

Стаття 31. Оплата вчинюваних нотаріальних дій Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою. Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домовленістю сторін.

Стаття 37. Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування У населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах.

Зазначені посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права на оформлення документів, призначених для використання за межами державного кордону.

З книжки Фурси:

Організація нотаріальної діяльності в органах місцевого самоврядування не регламентується Законом України «Про нотаріат», а лише у ст. 37 Закону йдеться про повноваження органів місцевого самоврядування щодо вчинення ними певних нотаріальних дій за умови, що у населених пунктах, де діє орган місцевого самоврядування немає нотаріусів. Але не всі посадові особи органу місцевого самоврядування можуть вчиняти нотаріальні дії, а лише ті які уповноваженні на виконання таких функцій розпорядженням відповідного органу. У зв’язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо деяких питань спадкування)» від 20 жовтня 2014 року № 1709-VIІ [3] кодо повноважень органів місцевого самоврядування розширено. Згідно п. 2 Перехідних положень даного Закону з метою надання населенню у сільських населених пунктах нотаріальних послуг, пов’язаних із видачею свідоцтв про право на спадщину уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування, забезпечити проведення Міністерством юстиції України навчання зазначених посадових осіб щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, що функціонують у системі Міністерства юстиції України; забезпечити надання методичної допомоги та здійснення Міністерством юстиції України контролю за вчиненням нотаріальних дій з видачі свідоцтв про право на спадщину уповноваженими на це особами органів місцевого самоврядування.

Організація нотаріальної діяльності в консульських установах та дипломатичних представництвах України за кордоном

Стаття 38. Нотаріальні дії, вчинювані консульськими установами України Консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують угоди (договори, заповіти, довіреності тощо), крім іпотечних договорів, угод про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;

2) вживають заходів до охорони спадкового майна; 3) видають свідоцтва про право на спадщину; 4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя;

5) засвідчують вірність копій документів і виписок з них; 6) засвідчують справжність підпису на документах; 7) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; 8) посвідчують факт, що громадянин є живим; 9) посвідчують факт знаходження громадянина в певному місці; 10) посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці; 11) посвідчують час пред'явлення документів; 12) приймають в депозит грошові суми і цінні папери; 13) вчиняють виконавчі написи; 14) приймають на зберігання документи; 15) вчиняють морські протести; 16) видають дублікати посвідчених ними документів.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України.

Для тих, кому нема що робити – деталі з книжки Фурси

Питання організації та діяльності консульських установ визначається одним із основних міжнародних актів — Віденською Конвенцією про консульські зносини, підписаною у Відні 24 квітня 1963р. Україна є учасницею цієї конвенції, тому її положення знайшли своє відображення у багатьох двосторонніх договорах за участі України та з урахуванням специфіки відносин між країнами, наприклад, Консульський договір між Україною та Республікою Казахстан (договір ратифіковано Законом від 27.07.1994р. № 142/94 — ВР), Консульська конвенція між Україною та республікою Болгарія (конвенцію ратифіковано Законом від 01.12.1998 р. №286-XIV), Консульська конвенція між Україною та Республікою Польща (конвенцію ратифіковано Постановою ВР від 14.07 1993р. № 3380-12) та ін.

У цих договорах, конвенціях визначаються питання організації та компетенції консулів обох країн щодо вчинення нотаріальнихдій, тобто як консулів України на території Казахстану, Болгарії, Польщі, так і консулів Казахстану, Болгарії, Польщі на території України.

Але існують консульські договори, конвенції, у яких не деталізовано питання нотаріальної функції, це зумовлено тим, що у цих країнах взагалі відсутній нотаріат як юрисдикційний орган, або така діяльність у країні практично відсутня, наприклад Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученим Королівством Великобританії і Північної Ірландії від 02.12. 1995 р. (укладена та чинна у порядку правонаступництва (обмін нотами 29.07.1999 р.)

Державою Україна консульська діяльність також регулюється Консульським статутом України, який було затверджено Указом Президента України «Про Консульський статут України» від 2 квітня 1994 року N 127/94 (надалі — Статут).

Консульські установи України захищають за кордоном права та інтереси України, юридичних осіб і громадян України (ст. 1 Статуту).

Згідно п. Г) ст. 5 Конвенції до консульських функцій входить виконання обов'язків нотаріуса. При вчинені нотаріальних дій консул зобов’язаний приймати як письмові, так і усні звернення юридичних осіб та громадян України, які мають відношення до нотаріату.

Згідно ст. 45 Консульського статуту нотаріальні дії вчиняються у приміщенні консульської установи України. В окремих випадках нотаріальні дії можуть бути вчиненні поза зазначеною установою. Так, на сайті відділення Посольства України в м. Бонні (Німеччина) передбачено, що четверг є днем прийому громадян, які мають вади фізичного здоров’я та проведення виїзних консульських обслуговувань, відвідання арештованих і хворих громадян України.

У п.2.1. розділу 2 «Загальні правила вчинення нотаріальних дій» Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України (надалі — Положення) деталізуються випадки, за яких нотаріальні дії можуть бути вчиненні поза межами вказаних приміщень, зокрема, коли фізична особа не може з’явитися в зазначені приміщення, наприклад, особа прикута до ліжка, а також коли того вимагають особливості вчинюваних нотаріальних дій, вони вчиняються поза межами вказаних приміщень, але в межах території діяльності дипломатичного представництва або консульської установи, у межах консульського округу(розуміється район, відведений консульській установі для виконання консульських функцій).

Організація роботи державних нотаріальних архівів

Стаття 23. Державні нотаріальні архіви В обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі засновуються державні нотаріальні архіви, які є складовою частиною Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років) зберігання нотаріальних документів. Питання організації діяльності та компетенція державного нотаріального архіву визначаються положенням про нього Державний нотаріальний архів очолює завідуючий, який призначається на посаду і звільняється з неї Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Мережа і штати державних нотаріальних архівів затверджуються в порядку, передбаченому для державних нотаріальних контор. Державний нотаріальний архів є юридичною особою і має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

З книжки Фурси:

Організація державних нотаріальних архівів регламентується Положенням про нотаріальний архів, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 18.05.2009 N 870/5 (надалі — Положення).

В обласних центрах та в Києві діють державні нотаріальні архіви, які є складовою частиною Національного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років) зберігання нотаріальних документів та вчинення нотаріальних дій.

Архів створюється і ліквідується Міністерством юстиції України. Штат архіву затверджується головними управліннями юстиції в областях, містах Києві в межах встановленої для архіву штатної чисельності і фонду заробітної плати. Керівництво архівом, матеріально-технічне, кадрове забезпечення, а також забезпечення архіву необхідним приміщенням, охороною та обладнанням здійснює управління юстиції.

Завідуючим архівом може бути громадянин України, який має вишу юридичну освіту, володіє державною мовою та одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, тобто він може вчиняти нотаріальні дії.

Не може бути завідуючим особа, яка має судимість за вчинення злочину, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

На завідуючого архівом поширюються обмеження, встановлені ч. 2 ст. З Закону. Завідуючий архівом:

а)організовує діяльність архіву, несе персональну відповідальність за виконання покладених на архів завдань та функцій;

б)представляє архів у всіх установах і організаціях;

в)видає в межах своєї компетенції накази;

г)складає перелік послуг, що надаються архівом на договірних засадах, та розмір тарифів за їх надання і подає їх на затвердження начальнику відповідного управління юстиції;

г)розподіляє обов'язки між працівниками архіву та затверджує їх посадові інструкції;

д)забезпечує належні умови для роботи і охорону праці працівників архіву;

е)проводить прийом та розглядає звернення фізичних і юридичних осіб, шо належать до компетенції архіву;

є) вчиняє нотаріальні дії, передбачені Законом;

ж)організовує підвищення кваліфікації нотаріусів та інших працівників архіву, а також за дорученням управління юстиції бере участь у заходах щодо підвищення кваліфікації інших нотаріусів з питань, які віднесені до компетенції архіву.

Нотаріальне провадження - це сукупність процесуальних дій, які у передбаченому законом порядку вчиняються нотаріусом та іншими суб'єктами нотаріального процесу, спрямовані на посвідчення безспірних прав і фактів та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності (достовірності).

Класифікація нотаріальних проваджень

Нотаріальні провадження можуть поділятися на певні види, тобто їх класифікація може здійснюватися за різними ознаками, що допомагають кращому розумінню та запам'ятовуванню досить широкого їх переліку (ст. 34 Закону).

- правоохоронні, які спрямовані на попередження можливості виникнення правопорушень. Саме до цієї групи ми може віднести посвідчення договорів. Оскільки сторони, посвідчуючи договір у нотаріальному порядку, включаючи і випадок, коли він не підлягає обов'язковому нотаріальному порядку, запобігають правопорушенням та виникненню судових спорів, таким чином нотаріуси у безспірному порядку охороняють права та інтереси фізичних і юридичних осіб, забезпечуючи їх належну реалізацію. Якщо ж сторонами не були дотримані вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, він, згідно з ч.І ст. 220 ЦК, є нікчемним. Наслідки такого договору передбачені ст. 216 ЦК;

- правозахисні, які вчиняються з метою усунення вчинених правопорушень, наприклад: вчинення протесту векселя; вчинення виконавчих написів на опротестованих векселях та нотаріально посвідчених договорах про стягнення грошових сум

Цікавий підхід пропонують . А. Іскендеров та І. А. Кесарева [3, с. 65-68],які класифікують нотаріальні провадження за етапами розвитку правовідносин івиділяють чотири групи таких проваджень:

1.Провадження, спрямовані на виникнення і підтвердження правовідносин:

а)посвідчення правочинів;

б)видача свідоцтв про право на спадщину;

в)видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя.

2.Провадження, спрямовані на забезпечення і здійснення цивільних правовідносин:

а) накладання заборони на відчуження нерухомого майна;

б) прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів; в) вчинення виконавчих написів;

г) вчинення протестів векселів;

д) пред'явлення чеків до платежу і посвідчення неоплати чеків.

3.Провадження, що мають охоронне значення: вжиття заходів до охорони спадкового майна;

4.Провадження універсального характеру, які прямо або опосередковано стосуються різних правовідносин:

а)засвідчення вірності копій документів і виписок з них;

б)засвідчення справжності підпису на документах;

в)засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу;

г)посвідчення факту, що громадянин є живим;

ґ) посвідчення факту перебування громадянина в певному місці;

д)посвідчення факту тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці;

е)вчинення морських протестів;

є) передача заяв фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам;

ж)прийняття документів на зберігання.

Стаття 34. Нотаріальні дії, що вчиняють нотаріуси

Нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:

1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо);

2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;

3) видають свідоцтва про право на спадщину;

4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;

5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);

6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;

7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме;

8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса;

9) накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації;

10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;

11) засвідчують справжність підпису на документах;

12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту;

14) посвідчують факт, що фізична особа є живою;

15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;

16) посвідчують час пред'явлення документів;

17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;

18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;

19) вчиняють виконавчі написи;

20) вчиняють протести векселів;

21) вчиняють морські протести;

22) приймають на зберігання документи.

На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.

Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються Кабінетом Міністрів України ( 812-2009-п ).

Стаття 37. Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування У населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: 1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 2) посвідчують заповіти (крім секретних); 3) видають дублікати посвідчених ними документів; 4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 5) засвідчують справжність підпису на документах.

Зазначені посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права на оформлення документів, призначених для використання за межами державного кордону.

15. Стаття 38. Нотаріальні дії, вчинювані консульськими установами України Консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують угоди (договори, заповіти, довіреності тощо), крім іпотечних договорів, угод про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;

2) вживають заходів до охорони спадкового майна; 3) видають свідоцтва про право на спадщину; 4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя;

5) засвідчують вірність копій документів і виписок з них; 6) засвідчують справжність підпису на документах; 7) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; 8) посвідчують факт, що громадянин є живим; 9) посвідчують факт знаходження громадянина в певному місці; 10) посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці; 11) посвідчують час пред'явлення документів; 12) приймають в депозит грошові суми і цінні папери; 13) вчиняють виконавчі написи; 14) приймають на зберігання документи; 15) вчиняють морські протести; 16) видають дублікати посвідчених ними документів.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України.

Стаття 40. Заповіти (крім секретних) і довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідчених

До нотаріально посвідчених заповітів (крім секретних) прирівнюються:

1) заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров'я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів;

2) заповіти осіб, які перебувають під час плавання на морських, річкових суднах, що ходять під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;

3) заповіти осіб, які перебувають у пошукових або інших експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;

4) заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також заповіти працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ або військово-навчальних закладів;

5) заповіти осіб, які тримаються в установах виконання покарань, посвідчені начальниками таких установ;

6) заповіти осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками слідчих ізоляторів.

До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:

1) довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями;

2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, також довіреності працівників, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ або військово-навчальних закладів;

3) довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів;

4) довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.

Посадові особи, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, зобов'язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів за місцем проживання заповідача.

Капітани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів капітанові морського порту або консулові України в іноземному порту для подальшого надсилання їх до державного нотаріального архіву за місцем проживання заповідача.

Державний нотаріус державного нотаріального архіву зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, та залишити у себе отриманий ним примірник заповіту з повідомленням про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт. У разі встановлення невідповідності заповіту законові державний нотаріус державного нотаріального архіву повідомляє про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт.

У разі якщо заповідач не мав місця проживання в Україні або місце проживання заповідача невідоме, заповіт надсилається до Київського державного нотаріального архіву.

Посвідчення заповітів і довіреностей посадовими особами, зазначеними в цій статті, проводиться з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.

17. Весь розділ 3 глава 4 з ст. 41

Стаття 41. Місце вчинення нотаріальних дій

Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України. { Частина перша статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями. { Частина друга статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }

Стаття 42. Строки вчинення нотаріальних дій

Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.

Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця.

За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Законами України можуть бути встановлені також інші підстави для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій.

При вчиненні кожної нотаріальної дії нотаріус видає певні документи або посвідчує документи, що підтверджують вчинення конкретної нотаріальної дії. Документ або його посвідчення, які вказують на те, що нотаріальну дію було вчинено, називають нотаріальними актами. Законодавством передбачаються різні форми вчинення нотаріальної дії (ст. 48 Закону). На підтвердження права на спадщину, права власності на частку у спільному майні подружжя, придбання жилого будинку з прилюдних торгів, а також посвідчення фактів, що громадянин живий, про перебування його в певному місці, тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці, про прийняття на зберігання документів або передавання заяв від одних юридичних та фізичних осіб іншим видаються свідоцтва. Видача свідоцтва свідчить про вчинення зазначених нотаріальних дій. Форми перелічених свідоцтв затверджені наказом Міністерства юстиції України "Про затвердження форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчувальних документах" від 07.02.94 № 7/5. При посвідченні угод, засвідченні вірності копій документів і виписок з них, справжності підписів на документах, вірності перекладу документів з однієї мови іншою, посвідченні часу пред'явлення документа, видачі дублікатів на відповідних документах вчиняється посвідчувальний напис за формами, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 07.02.94 № 7/5. Посвідчувальний напис повинен бути написаний ясно, чітко, без підчисток, вільні місця необхідно прокреслювати, дописки та інші виправлення мають бути застережені. Для вчинення посвідчувальних написів допускається застосування штампів з текстом відповідного напису. Якщо посвідчувальний напис не вміщується на нотаріально оформлюваному документі, він може бути продовжений або викладений повністю на прикріпленому до документа аркуші паперу. У цьому разі аркуші, на яких викладено текст документа, і аркуш із посвідчуваль-ним написом прошнуровуються і пронумеровуються, кількість аркушів завіряється підписом нотаріуса з його печаткою. Для викладення посвідчувального напису чи його продовження допускається також підклейка аркуша паперу. При цьому нотаріус повинен проставити печатку так, щоб частина її відбитка була на підклеєному аркуші. Прикріплення і підклейка аркушів паперу для напису про засвідчення вірності копії документа, а також для напису на дублікаті документа не допускаються. Прийняття в депозит грошових сум або цінних паперів підтверджується видачею квитанції. Про вчинення морського протесту свідчить акт про морський протест. Протест векселів підтверджується актом про протест векселя про несплату. У разі пред'явлення чеків до платежу і посвідчення несплати чеків вчиняють посвідчувальний напис. При вжитті заходів щодо охорони спадкового майна складається опис цього майна, що свідчить про вчинення цієї нотаріальної дії. Про вчинення виконавчого напису свідчить саме вчинення виконавчого напису. Накладаючи заборону на відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки та іншого нерухомого майна, нотаріус вчиняє напис на відповідних документах і реєструє заборону в реєстрі заборони чи арештів. При видачі дубліката документа на ньому робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Для підтвердження вчинення цієї нотаріальної дії робиться відмітка на примірнику документа, що зберігається у справах державного нотаріального архіву, державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса.

21. Стаття 43. Установлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії

Не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників.

При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

{ Частина третя статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5492-VI ( 5492-17 ) від 20.11.2012 }

Особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про народження за умови підтвердження батьками (одним з батьків) того, що ця особа є їх дитиною.

22. Стаття 44. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичних осіб і перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевірка повноважень представника фізичної або юридичної особи. Встановлення намірів сторін вчиняти правочин

Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.

Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.

{ Частина друга статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5492-VI ( 5492-17 ) від 20.11.2012 }

У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.

При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, інформацією про неї, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

{ Частина четверта статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3205-VI ( 3205-17 ) від 07.04.2011, N 5410-VI ( 5410-17 ) від 02.10.2012 }

У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від цієї юридичної особи, державного реєстратора, органів доходів і зборів, інших органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи.

{ Частина п’ята статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }

Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 цього Закону, а також перевіряє обсяг його повноважень.

Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.

Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов'язків між його членами.

У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи.

Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.

Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.

Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення.

Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

23. Ст 44

Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.

Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.

Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення.

Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

24. Стаття 45. Підписання нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв та інших документів

При посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.

Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Стаття 46. Витребовування відомостей і документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії

Нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

25. Стаття 46-1. Повноваження нотаріусів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( 1952-15 ).

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва та під час здійснення функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, здійснює пошук у ньому відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, обтяження таких прав та за його результатами формує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

{ Частина друга статті 46-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 247-VIII ( 247-19 ) від 05.03.2015 }

Користування Державним реєстром речових прав на нерухоме майно здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію та/або здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

{ Частина третя статті 46-1 в редакції Закону N 247-VIII ( 247-19 ) від 05.03.2015 }

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій та/або під час здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки має доступ та користується Державним земельним кадастром у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ( 1051-2012-п ).

{ Статтю 46-1 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 247-VIII ( 247-19 ) від 05.03.2015 }

Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій щодо земельної ділянки (крім посвідчення заповіту) та/або під час здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку здійснює пошук у Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку та за його результатами за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру формує витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який підписує та посвідчує печаткою нотаріуса. Витяг залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

{ Статтю 46-1 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 247-VIII ( 247-19 ) від 05.03.2015 }

Користування Державним земельним кадастром здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію та/або здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

26. Стаття 47. Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальної дії

Документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані.

{ Частина перша статті 47 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1206-VII ( 1206-18 ) від 15.04.2014 }

Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження.

Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.

{ Стаття 47 в редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }

27. Стаття 49. Відмова у вчиненні нотаріальних дій

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;

2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;

4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;

6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;

7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;

8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;

9) в інших випадках, передбачених законом.

{ Пункт 9 частини першої статті 49 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1702-VII ( 1702-18 ) від 14.10.2014 }

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

28. Стаття 50. Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти

Really?

БОНУС .Щодо оскарження нотаріальних дій (бездіяльності) нотаріуса, нотаріальних актів та відмови у вчиненні нотаріальної дії, то це питання регламентовано у ст. 50 Закону. Згідно даної норми нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт можуть бути оскаржені до суду. Право на оскарження нотаріальної дії, відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, чиї права порушені, тобто заінтересована особа.

Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову. Така постанова буде підставою для звернення до суду.

Заява подається до суду загальної юрисдикцій та справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства у позовному провадженні, оскільки предмет спору (зміст нотаріальної діяльності) стосується прав та інтересів приватних осіб, які звертаються до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії.

29.

Стаття 54. Угоди, що посвідчуються у нотаріальному порядку

Нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди.

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

30.

Стаття 55. Посвідчення угод про відчуження та заставу майна

Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому. ( Частина перша статті 55 в редакції Закону N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003 )

При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину. { Частина четверта статті 55 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005; в редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }

Угоди про відчуження жилого будинку, стороною в яких є фізична особа, та будівництво якого не закінчено і здійснюється з використанням коштів місцевих бюджетів, посвідчуються за наявності рішення виконавчого комітету місцевої ради або відповідної місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження. ( Частина п'ята статті 55 в редакції Закону N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 )

Іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість, яка належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після укладання такого договору, посвідчуються до моменту оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість. ( Статтю 55 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 )

Після оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, нотаріус накладає таку заборону за повідомленням іпотекодержателя. ( Статтю 55 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 )

Іпотечні договори, іпотекою за якими є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують майнові права на нерухомість. ( Статтю 55 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 )

Після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. У цьому разі іпотекодержатель на підставі документа про право власності реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено, нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки, за повідомленням іпотекодержателя. У разі зміни характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміни у плануванні приміщень тощо), нотаріус на підставі документа, який підтверджує право власності на нерухомість, зобов'язаний зробити відмітку на примірнику іпотечного договору, що належить іпотекодержателю. При цьому нотаріус не має права вимагати додаткових документів та згоди іпотекодавця. ( Статтю 55 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 )

Стаття 56. Посвідчення заповітів

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку ( 491-2011-п ), затвердженого Кабінетом Міністрів України. { Частина перша статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2527-VI ( 2527-17 ) від 21.09.2010 }

Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Стаття 58. Посвідчення доручень. Припинення дії доручень

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують доручення, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім'я однієї особи або кількох осіб.

Строк, на який може бути видано доручення, визначається цивільним законодавством України.

Доручення, видане в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основного документа, в якому застережено право на передоручення, або після подання доказів того, що представник за основним дорученням примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала доручення.

Доручення, видане в порядку передоручення, не може містити в собі більше прав, ніж їх передано за основним дорученням. Строк дії доручення, виданого за передорученням, не може перевищувати строку дії основного доручення, на підставі якого воно видане.

Припинення дії доручення провадиться в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

30.

Нотаріусами посвідчуються правочини, стосовно яких законодавством установлено обов’язкову нотаріальну форму, а також ті, яким сторони бажають надати таку форму, хоча за законом вона не є обов’язковою.

У посвідченні договорів бере участь коло суб’єктів нотаріального процесу. Це особисто заінтересовані особи – ініціатори вчинення нотаріальної дії, їх представники, інші заінтересовані особи, що притягуються нотаріусом.

При посвідченні договорів нотаріус повинен встановити дієздатність фізичних осіб та правоздатність юридичних осіб, що беруть участь у правочині.

При посвідченні правочинів нотаріус встановлює осіб, які звернулися до нотаріуса для вчинення правочину, з'ясовує обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які є учасниками правочинів виходячи з того, що цивільною дієздатністю фізичної особи визнається її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та відповідати в разі їх невиконання.

При укладенні правочину представником нотаріус перевіряє коло його повноваження за довіреністю (її дублікатом). Дійсність довіреності перевіряє за допомогою Єдиного реєстру довіреностей у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр довіреностей. Нотаріус не вимагає подання довіреностей на вчинення правочинів та інших дій від осіб, уповноважених на це установчими документами юридичної особи, законом або іншими актами цивільного законодавства. У цих випадках від представників вимагаються документи, які передбачають зазначені повноваження та посвідчують їх службове становище.

У випадку, якщо одним з учасників правочинів є неповнолітні/малолітні діти нотаріус вимагає згоду органу опіки та піклування для надання дозволу на право законного представника або опікуна укладати, а піклувальника – давати згоду на вчинення від імені підопічного правочинів, якщо вони виходять за межі побутових, а також, у випадках, передбачених ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей” при посвідченні договорів про відчуження нерухомого майна право власності або право користування яким мають неповнолітні/малолітні діти.

До заінтересованих осіб, які притягуються нотаріусом, належать другі з подружжя осіб-ініціаторів договору, а також співвласники згода яких є обов’язковою для укладення правочину щодо відчуження або застави майна, що належить на праві спільної власності.Згода другого з подружжя не вимагається, якщо майно не має статусу спільного або сторона по договору не перебуває у шлюбі.

При посвідченні договору нотаріус зобов’язаний встановити чи відповідає зміст договору, що посвідчується вимогам закону та дійсним намірам сторін. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін правочину. Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення.

Нотаріус перевіряє право власності на майно, що відчужується або заставляється. Цей факт перевіряється за правовстановлюючими документами, і які повинні бути зареєстровані у відповідному бюро технічної інвентаризації (окрім земельної ділянки).

Крім правовстановлювального документа на нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Нотаріусом перевіряється відсутність/наявність заборони відчуження майна, обтяженого боргом, що є предметом посвідчуваного договору. У разі наявності заборони відчуження нотаріус має право посвідчити договір лише за згодою кредитора й набувача на переведення боргу на набувача. При переведенні боргу на набувача нотаріус вимагає подання відповідної довідки (заяви), виданої кредитором. Договори про відчуження або заставу нерухомого та рухомого майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності/наявності податкової застави. Договори про відчуження майна платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі посвідчуються за умови письмової згоди відповідного податкового органу.

Також необхідно зазначити, що нотаріус має право витребувати будь-які інші документи від фізичних та юридичних осіб, необхідні для вчинення нотаріальної дії

Нотаріально посвідчуваний договір підписується у присутності нотаріуса. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа.Також необхідно звернути увагу на те, що посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації ) однієї із сторін правочину.

31.

Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації

Правочини про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують

право власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.

При посвідченні правочинів про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

В разі наявності заборони правочину про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

Правочини про відчуження жилого будинку, стороною в яких є фізична особа, та будівництво якого не закінчено і здійснюється з використанням коштів місцевих бюджетів, посвідчуються за наявності рішення виконавчого комітету місцевої ради або відповідної місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження.

Іпотечні договори, предметом яких є об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, посвідчуються за умови, якщо іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладання іпотечного договору.

Після оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, нотаріус накладає таку заборону за повідомленням іпотекодержателя.

Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість.

Після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. У цьому разі іпотекодержатель на підставі документа про право власності реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено, нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки, за повідомленням іпотекодержателя. У разі зміни характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміни у плануванні приміщень тощо), нотаріус на підставі документа, який підтверджує право власності на нерухомість, зобов'язаний зробити відмітку на примірнику іпотечного договору, що належить іпотекодержателю. При цьому нотаріус не має права вимагати додаткових документів та згоди іпотекодавця.

32. Стаття 73. Накладання заборони

Нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: { Абзац перший статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005, N 4314-VІ ( 4314-17 ) від 12.01.2012 }

за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); { Абзац другий статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 }

за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; { Статтю 73 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 4314-VІ ( 4314-17 ) від 12.01.2012 }

при посвідченні договору довічного утримання;

при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

за повідомленням іпотекодержателя; { Статтю 73 доповнено абзацом згідно із Законом N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 }

в усіх інших випадках, передбачених законом.

Стаття 74. Зняття заборони

Одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

33. При посвідченні, на бажання сторін, договору найму (оренди) житла для проживання (квартири, її частини, житлового будинку, його частини), належних фізичним та юридичним особам на праві власності, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно і, для огляду, правовстановлювальний документ про належність наймодавцю житла, що здається в найм (оренду).

Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб, прізвища, ім'я, по батькові яких повинні бути зазначені в тексті договору.

Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Не можуть бути самостійним предметом договору найму житлового приміщення не придатні для проживання (підвали та ін.), а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо), які здаються в найм тільки разом з житловим приміщенням.

У тексті договору обов'язково зазначаються особи, які проживатимуть разом із наймачем.

Договори найму (піднайму) житлових приміщень, у тому числі заброньованих у встановленому порядку (статті 73-75 Житлового кодексу УРСР), посвідчуються нотаріусом за наявності:

письмової згоди наймодавця про здачу житла в піднайм;

письмової згоди членів сім'ї наймача, що проживають разом з ним, про здачу житлового приміщення. При здаванні в піднайм житлового приміщення у квартирі, у якій проживає два або більше наймачі, потрібна також згода цих наймачів та членів їх сімей, за винятком випадків здачі житлового приміщення в піднайм у зв'язку з тимчасовим виїздом цієї сім'ї (стаття 91 Житлового кодексу УРСР).

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму житла.

При посвідченні договору піднайму заброньованого житлового приміщення (стаття 75 Житлового кодексу УРСР) нотаріус, крім того, вимагає охоронне свідоцтво (броню).

Житло для проживання здається в найм (піднайм) на визначений строк (у тому числі на період збереження цього приміщення за тимчасово відсутнім наймачем). При посвідченні договору найму (оренди) без зазначення строку його дії нотаріус повинен роз'яснити сторонам, що такий договір вважається укладеним на п'ять років (стаття 821 Цивільного кодексу України).

Посвідчуючи договори про здачу в найм квартир у будинках житлово-будівельних кооперативів чи про здачу житла в піднайм (державний чи громадський житловий фонд), нотаріус, крім того, роз'яснює сторонам зміст статті 94 Житлового кодексу УРСР, про що зазначається в тексті договору найму (піднайму).

При посвідченні згаданих договорів нотаріус роз'яснює сторонам необхідність їх реєстрації у відповідних органах, про що робиться відмітка в тексті посвідчувального напису. У разі якщо наймодавцем у договорі є фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про посвідчення такого договору податковому органу за основним місцем проживання платника податку - орендодавця за формою та в спосіб, установленими Кабінетом Міністрів України.

Договори найму (оренди) житла з викупом підлягають нотаріальному посвідченню і посвідчуються нотаріусами з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України, Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", Порядком оренди житла з викупом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року N 274.

34. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з цих істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Нотаріус при посвідченні договору роз'яснює сторонам зміст статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі", про що зазначається у тексті договору.

За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Договір суборенди земельної ділянки або її частини посвідчується нотаріусом, якщо це передбачено договором оренди або за наявності письмової згоди орендодавця, без зміни її цільового призначення. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому, а строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

35. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину регулюється статтями 66-69 Закону України "Про нотаріат", пунктами 108-125 Інструкції про порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами України. Крім того, під час видачі свідоцтва про право на спадщину слід керуватися нормами спадкового права (статті 524-564 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину може видавати лише державна нотаріальна контора. Громадянам України, які постійно проживають за кордоном, таке свідоцтво може видавати консульська установа чи дипломатичне представництво. Приватний нотаріус і посадові особи виконкому місцевих рад такого права не мають. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які своєчасно прийняли спадщину, ніяким строком не обмежується, і вони можуть звертатися за його одержанням будь-коли після закінчення шестимісячного строку.

Заява щодо видачі свідоцтва про право на спадщину повинна бути оформлена письмово. Прохання про видачу свідоцтва може бути викладене в заяві про прийняття спадщини або в окремій заяві. Заява до нотаріальної контори найчастіше містить волевиявлення про прийняття спадщини і прохання видати свідоцтво про право на спадщину. На заяві справжність підпису спадкоємця має засвідчити нотаріус. Засвідчення не потрібно, якщо спадкоємець особисто з'явиться до нотаріальної контори і подасть заяву. У такому разі нотаріус встановлює особу спадкоємця і перевіряє справжність підпису, про що робить відмітку на заяві. Якщо така заява надходить до нотаріальної контори поштою, а підпис спадкоємця не засвідчено, то вона приймається нотаріусом, але спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену як належить, або прибути до нотаріальної контори особисто.

Приймаючи заяву щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус зобов'язаний роз'яснити спадкоємцям їхні права та обов'язки, порядок оформлення всіх необхідних документів, а в деяких випадках витребувати їх самому.

На підставі поданої заяви в нотаріальній конторі заводиться спадкова справа, в якій містяться всі необхідні документи, що підтверджують наявність юридичних фактів на видачу такого свідоцтва, а також інші документи; в кінці справи підшивається примірник свідоцтва про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину являє собою окремий документ, що видається на ім'я всіх спадкоємців або, за їхнім бажанням, кожному окремо. В останньому випадку в кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно, перелічуються всі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видано свідоцтво про право на спадщину. Крім того, кожному спадкоємцеві (також за його бажанням) можуть бути видані окремі свідоцтва на певний вид спадщини.

Особиста явка спадкоємця за одержанням свідоцтва не є обов'язковою. Його може одержати представник за дорученням або, на прохання спадкоємця, його можуть надіслати поштою.

У деяких випадках можлива видача додаткового свідоцтва про право на спадщину. Така необхідність виникає, коли спадкоємці одержали свідоцтво на певну частину майна. Тоді вони мають право одержати свідоцтва на інше майно, не зазначене у виданому свідоцтві.

Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом має деякі особливості. Видаючи таке свідоцтво, нотаріус повинен перевірити, чи правильно складено й посвідчено заповіт, чи відповідає він вимогам закону. У противному разі нотаріус відмовляє в прийнятті заповіту і видачі свідоцтва про право на спадщину. Крім того, треба з'ясувати, чи не скасовано заповіт, про що необхідна відмітка нотаріуса.

Видаючи свідоцтво про право на спадщину за заповітом, нотаріус зобов'язаний перевірити наявність спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Такими особами є неповнолітні чи непрацездатні діти, непрацездатні дружина, батьки та утриманці, які незалежно від змісту заповіту успадковують не менш як 2/3 частки, яка належала б кожному з них у разі спадкоємства за законом (ст. 535 ЦК).

Із переходом спадкового майна державі заява щодо видачі свідоцтва про право на спадщину надсилається до нотаріальної контори відповідним фінансовим органом, на території якого знаходиться спадкове майно. Свідоцтво про право держави на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відмова фінансового органу від спадщини законом не передбачається.

Держава стає спадкоємницею: якщо спадкодавець усе майно або частину його заповідав державі; якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; якщо всі спадкоємці відмовилися від спадщини; якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування згідно зі статтями 528 і 534 ЦК; якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини; якщо хтось із спадкоємців відмовився від спадщини на користь держави і його частка переходить до держави; якщо за відсутності спадкоємців за законом заповідано лише частину майна спадкодавця, то решта майна переходить до держави (ст. 555 ЦК).

За видачу свідоцтва про право на спадщину стягується державне мито в розмірі 0,5% суми спадщини, незалежно від того, хто є спадкоємцем.

36.

Стаття 60. Охорона спадкового майна

Нотаріус за місцем відкриття спадщини за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю ініціативою, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - посадова особа органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, вживають заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави. Ці заходи вживаються ними безпосередньо або шляхом доручення нотаріусам чи посадовим особам органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням майна. ( Частина перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2798-IV ( 2798-15 ) від 06.09.2005 )

Посадові особи органів місцевого самоврядування повідомляють нотаріуса за місцем відкриття спадщини про вжиті заходи щодо охорони спадкового майна.

За повідомленням громадян, підприємств, установ, організацій заходи щодо охорони спадкового майна можуть вживатися нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, за місцезнаходженням цього майна з повідомленням про вжиті заходи нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

У разі одержання від суду рішення про оголошення фізичної особи померлою державний нотаріальний архів передає це рішення нотаріусу за місцем відкриття спадщини для вжиття заходів з охорони спадкового майна. Якщо у відповідному населеному пункті немає нотаріуса, таке рішення передається державним нотаріальним архівом до виконавчого комітету сільської, селищної чи міської ради. ( Статтю 60 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 2798-IV ( 2798-15 ) від 06.09.2005 )

{ Стаття 60 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }

Стаття 61. Опис спадкового майна і передача його на зберігання

Для охорони спадкового майна нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування провадять опис майна і передають його на зберігання спадкоємцям або іншим особам.

Якщо у складі спадщини є майно, що потребує управління, а також у разі подання позову кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями нотаріус призначає хранителя майна. У місцевості, де немає нотаріуса, посадова особа органу місцевого самоврядування призначає у цих випадках над спадковим майном опікуна.

Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно, попереджаються про відповідальність за розтрату або приховування спадкового майна, а також про матеріальну відповідальність за заподіяні збитки.

{ Стаття 61 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }

Стаття 62. Винагорода за зберігання спадкового майна

Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно, якщо вони не є спадкоємцями, мають право одержати від спадкоємців винагороду за зберігання спадкового майна в розмірі, передбаченому чинним законодавством України.

Вказані особи також мають право на відшкодування необхідних витрат по зберіганню і управлінню спадковим майном, за вирахуванням фактично одержаної вигоди від використання цього майна.

Стаття 63. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини

Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме.

Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

{ Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }

Стаття 64. Видача грошових сум із спадкового майна

Нотаріус до прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, а якщо спадщина переходить до держави, то до видачі державі свідоцтва про право на спадщину дає розпорядження про видачу із спадкового майна грошових сум на покриття витрат:

по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання;

на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;

на задоволення претензій, зумовлених законодавством про працю, та інших претензій, прирівняних до них;

на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат, пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини.

За заявою громадської організації за місцем останньої роботи або проживання спадкодавця, родичів чи інших близьких осіб померлого, у якого не залишилось спадкоємців, про встановлення йому надгробка нотаріус в разі наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає розпорядження банківській установі про переказ підприємству або організації, що встановлює надгробок, його вартості.

В разі відсутності у складі спадкового майна грошових сум нотаріус дає розпорядження про видачу із спадкового майна речей, вартість яких не повинна перевищувати суми фактично зроблених витрат на потреби, зазначені у частинах першій та другій цієї статті.

{ Стаття 64 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }

Стаття 65. Припинення охорони спадкового майна

Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку, встановленого цивільним законодавством України для прийняття спадщини.

Про припинення охорони спадкового майна нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а в разі переходу майна за правом спадкоємства до держави - відповідні фінансові органи.

{ Стаття 65 із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008 }

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Скачать

Notariat_zalik.docx

Notariat_zalik.docx
Размер: 81.8 Кб

Бесплатно Скачать

Пожаловаться на материал

Організація нотаріату як системи, процесуальна діяльність нотаріусів та інших посадових осіб. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів. Нотаріальний процес проходить стадії. Права нотаріуса. Перевірка організації роботи державних нотаріальних контор (архівів). Класифікація нотаріальних проваджень.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

СӨЗ ЖӘНЕ ОНЫҢ МОРФОЛОГИЯЛЫҚ ҚҰРАМЫ

Морфология сөзді, сөздің тиісті бөлшектерің, олардың мағыналары мен қызметтерін талдайды. Сөйлеу дағдысында әр сөз сөйлем ішіндегі өзге сөздермен белгілі заң бойынша әр қилы қарым-қатынасқа түседі де, түрлі өзгеріске ұшырап, әр алуан қызмет атқарады.

Вопросы к экзамену по Отечественной истории

Введение в SQL

Цель занятия: усвоить знания о назначении языка SQL; об основных командах языка.

Проблема «трудных детей»

Воспитание детей группы риска. Особенности психологии тревожных детей. Педагогика, психолого-педагогическое, социально-педагогическое воспитание детей, воздействие, знаний. Поведения школьников, характеристики детей страдающих отклонениями в психике. Дети группы риска.

Основні періоди історії України ХХ століття

Назва періоду Україна в умовах десталінізації «Відлига» Загострення кризи радянської системи «Застій» Хронологічні межі 1953-1964рр

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok