Аналіз довготермінових (необоротних) активів Портфельна теорія Марковіца

Арендный блок
1

1 Аналіз довготермінових (необоротних) активів. Аналізуючи довготермінові (необоротні) активи, найважливішим для оцінки фінансового стану є діагностика динаміки їх зростання, структурних зрушень та ефективності використання. За динамікою зміни основних засобів можна оцінити зростання економічного потенціалу підприємства (зростання чи зменшення можливостей продуктивної діяльності) та ступінь покриття (окупності) основного капіталу (за ступенем зношуваності). Детальнішу характеристику основних засобів отримують при аналізі ресурсного потенціалу підприємств.

Зміну обсягу і структури нематеріальних активів треба оцінювати лише за ефективністю використання, що виражається у показниках рентабельності та капіталовіддачі.

Аналізуючи необоротні активи, особливу увагу приділяють зміні довготермінових фінансових інвестицій, які свідчать про стратегію економічного розвитку, зміну структури власності тощо. Довготермінові фінансові інвестиції — це вагомий чинник зміни фінансового стану підприємства, а механізм цього взаємозв'язку дуже складний. Тому у фінансовому аналізі цей напрям господарської діяльності виокремлюють.

Вплив ефективності використання активів підприємства на зміну його фінансового стану можна визначити за такими показниками:

а) рентабельність активів (Яв), визначають як відношення чистого прибутку підприємства (ЧП) до середньої величини залучених до використання в аналізованому періоді активів (А):

б) віддача активів (£й), визначають як відношення валового доходу підприємства (ВД) до середньої величини активів:

в) швидкість оновлення операційних необоротних активів (8н.а)> яку обчислюють за формулою

де К* — коефіцієнт оновлення операційних необоротних активів.

Аналіз короткотермінових (оборотних) активів. Фінансовий стан підприємства залежить найбільше від раціонального розміщення та ефективності використання оборотних активів. Структурні зрушення, прискорення оборотності, загальна динаміка не тільки визначають фінансову стійкість і платоспроможність підприємства, а й можливості стійкого економічного зростання. Для підприємства, яке добре і стабільно працює, характерна стійка структура поточних активів. Проте структурні зміни можуть бути зумовлені не тільки цілями внутрішнього фінансового менеджменту, а й зовнішніми факторами, визначальним серед яких є інфляція. В умовах інфляції зростають невизначеність і ризик, що вимагає особливої уваги аналітиків до оцінок оборотних активів. Насамперед з інфляцією пов'язана оборотність оборотних активів. Чим повільніша оборотність, тим більше завищується сума прибутку, якщо для оцінки оборотних активів не застосовують метод ЛІФО. До того ж за умов інфляції важливим є розподіл активів на монетарні та немонетарні. Вкладення у грошові активи призведуть до втрати їх купівельної спроможності. Причини і наслідки зміни структури за окремими елементами оборотних активів різні.

Аналізуючи наявність, склад і структуру запасів, враховують те, що вони повинні бути оптимальними. Для досягнення цієї оптимальності треба зробити обґрунтовані розрахунки потреби у запасах, налагодити стабільні договірні зв'язки з партнерами, які успішно виконують свої договірні зобов'язання, забезпечити належну організацію виробничого процесу тощо. Надлишок або нестача запасів є причиною поганого фінансового стану. Причини їх утворення вивчають під час внутрішнього аналізу з приводу формування і використання: виробничих запасів (сировини, матеріалів, комплексних виробів тощо); запасів незавершеного виробництва, готової продукції та товарів. За кожною групою запасів з'ясовують специфіку дії факторів, наслідки впливу відхилень від оптимальних (нормативних) запасів на результати виробничо-фінансової діяльності і визначають шляхи оптимізації. Для оцінки надлишку або нестачі запасів фактичний запас порівнюють з нормативним і визначають відхилення. Нормативну потребу виробничих запасів (Н ) можна визначити так:

де На — норматив запасу виробничих запасів у днях, який обчислюють як суму нормативу підготовчого, поточного, страхового запасів;

О — одноденне витрачання виробничих запасів, грн. Норматив незавершеного виробництва (Ни в) обчислюють за формулою

де 3 — валові витрати на виробництво продукції, грн; Т — тривалість аналізованого періоду, у днях; *ц — тривалість виробничого циклу, у днях; К — коефіцієнт наростання витрат, який розраховують так:

де а — одноразові витрати на початок виробництва, грн;

в — наступні витрати до кінця виробничого процесу, грн.

Норматив готової продукції чи товарів (Нт ) визначають так:

де Н — одноденний випуск продукції чи одноденний оборот товарів, грн;

Оп — норма готової продукції чи товарів, у днях.

Аналізуючи оборотні активи, особливу увагу треба приділити змінам обсягу, структури та якості дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість поділяється на поточну (оборотні активи) і довготермінову (необоротні активи). Вона визначається активом, якщо:

а) є ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід;

б) сума заборгованості може бути достовірно визначена. Поточна дебіторська заборгованість може бути двох типів:

пов'язана і не пов'язана з реалізацією продукції, товарів, робіт і послуг. До першого типу належить заборгованість загальна і та, що забезпечена векселями. До другого — заборгованість за виданими авансами, розрахунками з бюджетом, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків та ін. Довготермінова дебіторська заборгованість виникає за майно, яке передано в оренду; забезпечена довготерміновими векселями. За термінами погашення вона поділяється на заборгованість, за якою термін оплати не настав, заборгованість, не оплачену у визначений термін, і заборгованість, за якою минув строк позовної давності.

2 Портфельна теорія Марковіца (англ. mean-variance analysis — підхід, заснований на аналізі очікуваних середніх значень і варіацій випадкових величин) — розроблена Гаррі Марковіцем методику формування інвестиційного портфеля, спрямована на оптимальний вибір активів виходячи з необхідного співвідношення дохідність/ризик. Сформульовані ним у 1950-х роках ідеї складають основу сучасної портфельної теорії

Історія виникнення

Основні положення портфельної теорії були сформульовані Гаррі Марковіцем при підготовці ним докторської дисертації у 1950-1951 роках.Народженням ж портфельної теорії Марковіца вважається опублікована у «Фінансовому журналі» в 1952 році стаття «Вибір портфеля»[2]. У ній він вперше запропонував математичну модель формування оптимального портфеля і привів методи побудови портфелів за певних умов[3]. Основна заслуга Марковіца полягала в реченні ймовірнісної формалізації понять прибутковість і ризик, що дозволило перевести задачу вибору оптимального портфеля на формальний математичний мову[4]. Треба відзначити, що в роки створення теорії Марковіц працював у Rand Corp., разом з одним із засновників лінійної та нелінійної оптимізації — Джорджем Данцигом і сам брав участь у вирішенні зазначених завдань. Тому власна теорія, після необхідної формалізації, добре лягала в зазначене русло.Марковіц постійно займається вдосконаленням своєї теорії і в 1959 році випускає першу присвячену їй монографію «Вибір портфеля: ефективна диверсифікація інвестицій»[5].У 1990 році, коли Марковіцу вручають Нобелівську премію, виходить книга «Середньо-дисперсійний аналіз при виборі портфеля та ринку капіталу»

Опис теорії

Крива ризик/прибутковість у моделі МарковіцаПісля проведеної Марковіцем формалізації, з математичної точки зору завдання формування оптимального портфеля являла собою задачу квадратичної оптимізації при лінійних обмеженнях[4]. Цей клас задач, є одним з найбільш вивчених класів оптимізаційних задач, для яких існує велике число ефективних алгоритмів[7].Для побудови простору можливих портфелів Марковіц запропонував використовувати клас активів, вектор їх середніх очікуваних доходностей і матрицю коваріацій[4].На основі цих даних будується безліч можливих портфелів з різними співвідношеннями прибутковість-ризик[4].Так як в основі аналізу лежать два критерії, менеджер вибирає портфелі[4]:Або пошуком ефективних, або неулучшаемых рішень. У цьому випадку будь-яке інше рішення, краще знайдених по одному параметру обов'язково буде гірше по іншому.Або вибираючи головний критерій (наприклад, прибутковість повинна бути не нижче певної величини) інші використовуючи лише в якості критеріальних обмежень.Або задаючи певний суперкритерий, який є суперпозицією зазначених двох (наприклад, їх функцією).

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Файл

ЦП.docx

ЦП.docx
Размер: 28.5 Кб

.

Пожаловаться на материал

Аналізуючи довготермінові (необоротні) активи, найважливішим для оцінки фінансового стану є діагностика динаміки їх зростання, структурних зрушень та ефективності використання.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

How long should you stay in a job?

Laying the groundwork. The case for stability. One rule doesn’t fit all. Follow your heart

Ответы на тест. Статистика

Виды группировок в зависимости от задач исследования. Единица совокупности. Основные методы статистического наблюдения. Статистическая сводка. Статистическая группировка и ряд распределения

Педиатрия. Тест с ответами

Сроки диспансеризации детей. Суточная доза Д3 для профилактики рахита у доношенного ребенка. Язвенный дефект у детей. Предпочтение при лечении локализованной формы пневмонии у детей на дому

Вопросы к экзаменам по физике  I курс

для специальностей:   090305 «Информационная безопасность автоматизированных систем», 140448 «Техническая эксплуатация и обслуживание электрического и  электромеханического оборудования», 150415 «Сварочное производство».

Аналізу мінливості кількісних ознак клітин гібридів першого покоління від схрещування пшениці з житом

Біологічний факультет Кафедра генетики та молекулярної біології ЗВІТ Аналізу мінливості кількісних ознак клітин гібридів першого покоління від схрещування пшениці Альбатрос з житом Харківське (Тритикале) Тритикале — озима або яра злакова рослина

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok