Аналіз конкурентів і конкурентні стратегії підприємства

Территория рекламы

ТЕМА 6. АНАЛІЗ КОНКУРЕНТІВ І КОНКУРЕНТНІ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА

1.Класифікація конкурентних стратегій.

2.Оцінка стратегій основних конкурентів.

3.Методи відкритої цінової конкуренції.

4.Методи прихованої цінової конкуренції.

5.Нецінові форми і методи конкуренції.

6. Фактори успіху в конкурентній боротьбі

1. Класифікація конкурентних стратегій

Конкурентні стратегії дають змогу компанії зміцнити свої позиції в боротьбі з конкурентами; крім того, вона отримує більш відчутну з усіх можливих стратегічну перевагу перед конкурентами.

Класифікація конкурентних стратегій представлена на рис. 1 на прикладі лідера ринку.

Залучення нових споживачів. Кожен вид товару може привернути увагу групи споживачів, які й не підозрюють про його існування або не бажають його купувати через високу ціну чи відсутність у нього деяких властивостей. .

Пошук нових можливостей використання товару. Маркетолог може розширити ринки, відкриваючи й стимулюючи нові можливості використання товару. Нейлон демонструє класичний приклад розширення сфери застосування товару.

Підвищення частоти споживання товару. Третя стратегія розширення ринку — переконати людей використовувати товар частіше та інтенсивніше. На частоту споживання товарів значною мірою впливає їх розфасовка. Що менша розфасовка, то частіше споживач купує товар, переконаний у тому, що з часом той не втратить своїх властивостей. Дрібна розфасовка також сприяє розмаїтості у споживанні. Особливо це стосується продовольчих товарів, термін придатності яких обмежений.З метою підвищення частоти споживання продовольчих товарів багато торговельних підприємств організують бари, кафетерії. Причому найчастіше допомагають їм у цьому як виробники, так і оптові посередники, зацікавлені у збільшенні обсягу продажу

Завоювання споживачів конкурентів. Завоювати споживачів конкурентів — справа нелегка. Стимулюванням збуту й зниженням цін можна швидко збільшити частку ринку, однак такий приріст досяжний лише за рахунок зниження прибутковості. Прибуток втрачається, тільки-но стимулювання припиняється. Винятком є лише цінові війни, що стимулюються лідерами ринку, які володіють більшими ресурсами, аніж їхні конкуренти.

Значно частіше заволодіти часткою ринку вдається завдяки довгостроковим вкладенням у підвищення якості, нововведення, у створення торгової марки. Особлива увага приділяється підкріпленню торгової марки результатами досліджень компетентних, незацікавле-них організацій, причому на міжнародному рівні.

Завоювання конкурентів. Деякі провідні компанії радше купуватимуть конкурентів, аніж намагатимуться завойовувати їхніх споживачів. Іноді це може відкрити компанії доступ до нових ринкових сегментів. Значно частіше для компаній завоювання конкурентів — це своєрідний кидок, який дає змогу їм збільшувати масштаби своєї діяльності за рахунок придбання аналогічних підприємств.

Завоювання відданості споживачів.

Для того щоб завоювати відданість споживачів — українських виробничих підприємств, вдаються до таких заходів:

  •  поставляють машини в комплексі (для розкроювання, швейні, для волого-теплової обробки);
  •  надають додаткові безкоштовні послуги з монтажу устаткування;
  •  консультують з обслуговування устаткування у процесі експлуатації;
  •  навчають персонал.

Удосконалення структури витрат. Витрати будь-якого підприємства є одним із основних елементів ціни товару. Від обсягу витрат залежить рентабельність підприємства. Зниженням витрат досягають збільшення прибутку, і навпаки. Тому підприємство завжди зацікавлене в їх скороченні.

Однак скорочення витрат — не самоціль. Скорочувати потрібно нераціональні витрати, що лягають важким тягарем на колектив підприємства. Йдеться не про зниження витрат, а про їх удосконалення, оптимізацію, оскільки збільшення витрат може бути пов'язане з модернізацією виробництва та його розширенням. А це в майбутньому сприятиме підвищенню якості продукції, збільшенню її збуту та продажної ціни.

Отже, аналіз витрат будь-якого підприємства здійснюється з метою виявлення не тільки резервів для їх зниження, а й удосконалення, тобто для пошуку оптимального співвідношення між постійними й змінними витратами при визначеному обсязі реалізації.

Удосконалення асортименту продукції. Виробник, постійно вдосконалюючи асортимент продукції, може не лише зберігати свою частку ринку, а й заволодіти часткою ринку конкурентів. У великих фірмлідерів набагато ширші можливості для удосконалення асортименту продукції, що випускається.

Природно, що всі зусилля цих центрів спрямовані на вдосконалення асортименту продукції, що випускається, на створення нових виробів.

Підвищення цінності.  Компанія може підвищити цінність своєї продукції і послуг, пропонуючи укладати довгострокові контракти на обслуговування, угоди про оренду автомобілів з наступним викупом або надаючи інші пільги й беручи на себе частину фінансового ризику, пов'язаного з купівлею. Усе це спрямовано на те, щоб споживачів приваблювала можливість придбання товарів і послуг.

2. Оцінка стратегій основних конкурентів

Виробникам, які прагнуть потіснити конкурентів і збільшити свою частку ринку, варто виявити головні чинники успіху кожного конкурента та його слабкі місця. Маркетингові служби конкуруючих фірм вивчають (по кожному конкуренту окремо) основні чинники, що забезпечують конкурентоспроможність товарів, досвід рекламування й стимулювання їхнього збуту, привабливість назви товарів, торгової марки, упаковки. Значна увага приділяється також аналізу сервісного обслуговування в гарантійний і післягарантійний періоди, порядку створення власної чи використання наявної місцевої торгової мережі та ін.

Щоб оцінити стратегію конкурентів, треба з'ясувати такі питання:

  •  Якими є основні параметри конкурентоспроможності чужих товарів?
  •  Якої практики дотримуються вони щодо найменування, торгових марок товарів?
  •  Які привабливі сторони товарів-конкурентів?
  •  Які види сервісу надають вони в гарантійний і післягарантійний періоди?
  •  Використовують конкуренти для збуту місцеву торгову мережу, чи створюють власну?
  •  Як здійснюється рух товарів у конкурентів (вид транспорту, обсяг запасів, розміщення складів, їх площа і вартість).

У конкурентній боротьбі варто дотримуватися таких правил:

  •  не варто сподіватися на успіх, якщо невідомий потенціал суперників і характерні для них методи реагування на зміну ринкової ситуації;
  •  бути упевненим у високій кваліфікації суперника та в його здатності точно розрахувати й порівняти: а) наслідки наявності домовленості з приводу суперництва; б) наслідки відсутності такої домовленості;
  •  уникати будь-яких дій, доки точно не визначено можливу реакцію суперника на них;
  •  дати супернику зрозуміти, що ваші дії логічно відповідають даній ситуації.

Необхідність отримання повних і достовірних даних про ринок конкуруючих товарів, про плани й наміри їхніх виробників зумовила появу такої важливої функції, як моніторинг конкурентів (стеження за конкурентами).

Основними завданнями моніторингу конкурентів є такі:

  •  систематизація реальних і потенційних конкуруючих товарів (послуг) за основними напрямами діяльності підприємства;
  •  виявлення реальних і потенційних конкурентів;
  •  виявлення та аналіз усіх необхідних даних про конкурентів, їхнє поточне становище, перспективні плани тощо;
  •  постійне дослідження всіх конкуруючих товарів (послуг) з метою виявлення сильних і слабких сторін, перспективних можливостей;
  •  формування прогнозних сценаріїв можливої поведінки, стратегії й тактики конкурентів.

Цей перелік дуже укрупнений. Залежно від можливостей і характеру діяльності підприємства він може змінюватися. Усі дані для виконання перелічених завдань постійно оновлюються, а прогнозні сценарії можуть складатися й уточнюватися навіть щомісяця, а то й частіше (для дуже динамічних товарних ринків).

Отже, кожному підприємству для реалізації конкурентних стратегій потрібна інформація як про своїх конкурентів, так і про товари, які вони поставляють на ринок. У підприємства має бути власна інформаційна база, яку треба постійно поповнювати та вдосконалювати. Збирання та оперативне відновлення інформації — реальна можливість здійснювати моніторинг конкурентів, мати надійний аналітичний матеріал для оцінювання й прогнозування поведінки конкурентів.

3. Методи відкритої цінової конкуренції

Конкуренція на ринку товарів і послуг відбувається у двох формах: ціновій і неціновій.

Цінова форма конкуренції поділяється на відкриту та приховану. До того ж прихована цінова форма конкуренції водночас є й неціно-вою, оскільки використовуються методи, що не передбачають зниження цін на відповідні товари чи послуги.

Відкрите зниження цін здійснюється виходячи з його багатоцільового призначення, тобто має ряд цілей.

Перша мета — проникнення на новий ринок. При цьому рівень зниження ціни у спеціалізованого аутсайдера обмежується ціною виробництва, інакше нижча ціна спричиніть його банкрутство. Багатопрофільна диверсифікована фірма чи об'єднання може встановлювати ціну, значно нижчу не лише за ринкові ціни, а й за ціни виробництва, оскільки є можливість покривати тимчасові збитки однієї структурної одиниці за рахунок прибутків інших. Низька ціна є знаряддям усунення конкурентів.

Друга мета — досягнення монопольного становища, що дасть змогу диктувати умови виробництва й збуту. Особливо це стосується ринків нових товарів з іще не усталеною фірмовою структурою, у виробництві яких функціонує відносно велика кількість фірм і де суперництво на початковій стадії багато в чому нагадує умови вільної конкуренції. "Цінова війна" характерна для багатьох нових ринків. Причому найчастіше вдаються до раптово різкого зниження цін, особливо на нові товари. Фірми не повідомляють про зниження цін на 1 чи 2 %. Зазвичай вони це роблять у разі зниження цін на 20, 40 чи 60 %. Причина зниження цін — це спроба розширити частку фірми на ринку.

Надто напруженою стає боротьба за частку ринку в умовах економічної кризи. Небезпека надвиробництва товарів змушує монополії за найменших ознак спаду скорочувати випуск товарів у певних галузях. Однак коли криза охоплює всі без винятку сфери економічної діяльності й не залишається можливих сфер діяльності, які б не переживали застій, фірми не мають вибору в переорієнтації виробництва й змушені пропонувати свої товари за зниженими цінами. У такий спосіб з ринку витісняються дрібні виробники, інші конкуренти.

Надалі, коли наступає підйом, фірми компенсують свої збитки завдяки досягнутому монопольному становищу.

З метою заволодіти ринком фірми можуть встановлювати монопольні ціни навіть нижчими за ціни виробництва (за витрати). Продаж за такими цінами називають політикою "грабіжницьких цін". Вона вважається одним з найбільш легальних засобів, доступних великим диверсифікованим фірмам у їхній боротьбі за монопольну владу проти конкуренції дрібніших і менш диверсифікованих суперників. На світових ринках конкурентів, які продають товари за низькими цінами, дуже часто звинувачують у демпінгу.

Третя мета — зведення бар'єра проти виходу на ринок нових, потенційних конкурентів. У цьому разі ціна може бути тимчасово встановлена нижчою за ціну виробництва з покриттям збитків за рахунок нерозподілених прибутків минулих років, акумульованих, наприклад, у резервному фонді фірми чи об'єднання.

Найчастіше фірми знижують ціни у відповідь на дії конкурентів. Таку оборонну стратегію монополісти використовують у відповідь на наступ аутсайдерів.

Після відповідного зниження ціни монополістом аутсайдери намагаються продовжити політику цінової конкуренції, якщо в них є для цього можливості й засоби.

Особливим методом цінової конкуренції є надання знижок з офіційно оголошеної ціни. Цей метод поширений як в оптовій, так і в роздрібній торгівлі.

При оптових закупівлях партій товару чи при закупівлі устаткування знижки надаються певним групам покупців. Мета залучення постійних покупців — досягти стабільного багаторічного завантаження виробничих потужностей і отримувати завдяки цьому гарантований прибуток.

Знижки надаються:

  •  на кількість товарів;
  •  спеціальним покупцям;
  •  за певних умов контракту.

4. Методи прихованої цінової конкуренції

Сутність прихованої цінової конкуренції полягає в тому, що інтерес покупця до товару стимулюється не прямим зниженням ціни, а в інший спосіб, наприклад, поліпшенням споживчих властивостей товару та умов його реалізації за незмінного рівня продажних цін. З'явилися навіть такі вирази: конкуренція "за якістю" і конкуренція "за умовами продажу".

Конкуренція "за якістю" виявляється у прагненні заволодіти часткою товарного ринку конкурента, випускаючи нові види товарів за тією самою ціною, але кращої якості.

Конкуренція "за умовами продажу" охоплює різноманітні засоби, до яких вдаються фірми з метою залучити покупців (гарантійні терміни, продаж у кредит чи з відстроченням платежу, обумовлені терміни постачання).

Зазначені форми прихованої цінової конкуренції водночас є законними формами нецінової конкуренції.

Для складних технічних товарів прихований характер цінової конкуренції виявляється подвійно:

  •  як підвищення корисного ефекту товару в розрахунку на одиницю ціни;
  •  у зменшенні відношення ціни до величини основних техніко-еко-номічних параметрів товару.

Удосконалення товару та технології його виробництва сприяє масовому випуску на ринок товарів з більшим корисним ефектом. При цьому рівень цін на товари може бути і підвищений, однак відношення ціни до характеристик товару зменшиться.

Розглянемо конкуренцію "за умовами продажу". Припустімо, що дві фірми продають на ринку дві моделі холодильників з однаковими технічними характеристиками і за однаковою ціною, але перша модель має триваліший термін гарантії. Зрозуміло, що йдеться про кращу якість цієї моделі за ту саму продажну ціну. Споживач вважає, що йому запропоновано два товари, і в першого питома ціна споживчих властивостей нижча, ніж у другого.

Так само стоїть справа з продажем у кредит однакових товарів (або устаткування) за однаковими цінами. Фірма, що надає дешевший кредит і на більшу частину вартості товару, пропонує його дещо дешевше.

До методів нецінової конкуренції можна включити й термін постачання товару. Якщо цей термін коротший, аніж у конкурентів, то це дає змогу покупцю швидше використати капітал у товарній формі й витратити менше коштів на банківські відсотки. Підприємець-по-купець, скоротивши терміни постачання, отримує додатковий прибуток за рахунок того, що йому вдалося раніше за конкурентів поставити товар у потрібне місце (чи освоїти нове виробництво, якщо йдеться про купівлю устаткування). Цей факт добре усвідомлює продавець товару, а тому при коротшому терміні постачання він має два варіанти продажу товару:

  •  фіксує вищу ціну (цінова конкуренція);
  •  має змогу продавати товар у більшій кількості, за тією самою ціною, користуючись своєю перевагою перед іншими конкурентами у швидкості постачання (нецінова конкуренція).

Прикладом конкуренції "за умовами продажу" може також бути обумовлена в контрактах між виробником і оптовими фірмами гарантована кількість товарів, що поставляються у певний період року (з урахуванням сезонності попиту населення).

Цінова і нецінова конкуренція тісно пов'язані. Власне кажучи, не-цінова конкуренція є прихованою, непрямою формою цінової конкуренції на відміну від відкритої, прямої. Фірми, що використовують методи нецінової конкуренції, формально наче й дотримуються сталих цін, однак продають за цими цінами товари різної якості чи з різними умовами продажу. Продаж за однаковими цінами різних товарів і з різними умовами продажу рівнозначний неціновій конкуренції.

Цінова конкуренція у відкритій і прихованій формах застосовується і аутсайдерами, і монополіями. Аутсайдери обмежені у фінансових коштах, аби мати змогу використовувати нецінові методи боротьби, тому вони обирають відкриту цінову конкуренцію (зниження цін порівняно з цінами монополістів). Водночас монополії також використовують ціни як метод конкурентної боротьби за зміцнення своїх монопольних позицій, особливо на світовому ринку.

5. Нецінові форми і методи конкуренції

Нецінові форми конкуренції поділяються на три групи: законна не-цінова конкуренція; недобросовісна конкуренція; пряма боротьба фірм за обмеження дій своїх конкурентів.

Кожна із зазначених форм нецінової конкуренції має свої методи. На товарному ринку усі форми та методи нецінової конкуренції застосовуються досить активно й широко.

До законних методів конкуренції належать:

  •  проведення науково-дослідних і конструкторських робіт з метою створення принципово нових товарів;
  •  диференціація товарів;
  •  надання додаткових послуг;
  •  рекламування товарів і фірми;
  •  різноманітність пропонованого асортименту.

Проведенню науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) приділяється значна увага великими та спеціалізованими виробничими фірмами, оскільки новизна товарів, їх унікальність, краса ліній, зручність у користуванні й у процесі експлуатації, корисність для споживача, а також частота зміни моделей є основою для успішного функціонування будь-якої фірми на товарному ринку.

Створення принципово нових товарів на основі досягнень науково-технічного прогресу з використанням передових технологій — це нецінова функціональна чи видова конкуренція, що відбувається між фірмами на рівні товарів, що задовольняють ту саму потребу, чи на рівні взаємозамінних, але різнорідних товарів.

Із середини 70-х років через загострення енергетичної та сировинної кризи виникла потреба у виробах з вищою енергоекономічністю, меншою металомісткістю, з низьким рівнем забруднення навколишнього середовища. Тому нові товари, що відповідають новим вимогам покупців, — це вияв і наслідок нецінової конкуренції. Виробник, який випускає товари з невеликою енергомісткістю, з меншою масою і з пристроями, що не забруднюють навколишнє середовище, у ході конкурентної боротьби має виграш.

Один з методів конкуренції — диференціація товарів. Товари можна вважати диференційованими, якщо є істотна підстава вважати, що між ними є відмінність. Така відмінність може бути реальною чи формальною, аби покупці відчували ці відмінності, оскільки саме вони визначають ступінь диференціації товарів, віддаючи перевагу обраному товару порівняно з іншими товарами.

Під диференціацією товару розуміють:

  •  наявність певних особливостей товару, наприклад, торгової марки, фірмової назви, оригінальної упаковки;
  •  наявність індивідуальних особливостей товару, що пов'язані з його якістю, формою, кольором, фасоном тощо;
  •  умови продажу товару (зручне місце розташування продавця, психологічна атмосфера в магазині, репутація магазину й симпатія до його персоналу, можливість одержати консультацію та ін.).

Остання ознака диференціації товару має особливе значення у процесі роздрібного продажу товарів (хоча може відігравати вирішальну роль при закупівлі партій товарів у виробничих і оптових фірм). Тут йдеться про товари, що диференційовані у просторовому відношенні, а отже, про просторову конкуренцію та просторову монополію, якщо остання існує на даному регіональному ринку. Відомо, що покупці воліють купувати товари в певному місці. Ті, хто вважає місце розташування магазину найзручнішим (щодо свого будинку, звичних маршрутів на роботу й з роботи), бажають купувати товари в найближчому від свого будинку магазині та в магазині, розташованому на шляху просування. Тому роздрібна фірма має цілковиту й абсолютну владу над пропозицією свого диференційованого товару, що відрізняється від товарів інших конкурентів тим, що має таку істотну перевагу для покупців, як зручність придбання (у потрібний час у потрібному місці).

Разом з диференціацією товару з'являється монополія. З посиленням диференціації товару монополія стає більш вираженою. Наприклад, магазин, що розташований у зручному для покупців місці, буде монополістом на своєму, нехай і невеликому, регіональному ринку, незважаючи навіть на нижчі ціни у віддалених магазинах. Виробник зубної пасти для курців є монополістом на ринку цього товару, незважаючи на наявність безлічі інших видів зубних паст.

Кожен виробник, продавець прагне до монопольного становища у своїй сфері діяльності. А цього можна досягти диференціацією товару, що дає змогу продавцю мати абсолютну монополію на свій товар, хоча він і відчуває конкурентний тиск з боку інших продавців товарів-замінників.

Завдяки наявності товарів-замінників жоден власник диференційованого товару не має монопольної влади.

До законних методів конкуренції належить надання разом з товаром великого комплексу додаткових, супутніх послуг, технічної документації, інструкцій, рецептів, що полегшують експлуатацію й користування товаром, безкоштовне навчання персоналу покупця та ін. Наприклад, у процесі продажу комп'ютерів фірми нерідко надають послуги з їх встановлення, підключення до мережі Інтернет. У ціну меблів, як правило, входить їх збирання вдома чи в офісі покупця.

Рекламування товарів і послуг — один з наймогутніших і найефективніших методів нецінової конкуренції. Рекламування фірми також є одним з методів законної конкуренції і здійснюється з метою завоювання суспільної довіри не лише до товарів фірми, а й до неї самої. Рекламування товарів і фірми зазвичай відбувається одночасно. Даремно рекламувати товар, яким торгує також і конкурент. Тому рекламування будь-якого товару має цільовий характер — залучити покупців саме в ту фірму, що рекламує товар.

Рекламування товарів на ринку — це процес передачі потенційному покупцеві спеціально створеної інформації. Причому фірма прагне не стільки передати йому нові знання, скільки сформувати його думку, змінити його наміри на користь своїх товарів, змусити його відчути потребу в даному товарі. Надалі фірма починає керувати задоволенням цієї потреби, пропонуючи нові диференційовані товари, що призначені для різних покупців і "на усі випадки життя". Звичайно, в ході конкуренції вирішальним є вибір засобів рекламування та його організація на відповідних ринках з метою підвищення ефективності впливу на потенційного покупця.

Після рекламування фірми, а надто після того, як покупці переконаються у високій якості її товарів, попит на ринку на її продукцію закріплюється на довгі роки й навіть десятиліття. Це стосується швейцарських годинників, американських авторучок  Завдяки їх високій якості вигоду мають не лише споживачі, а й фірми-виробники, торгові підприємства, що реалізують ці товари. І хоча на ринку поряд з товарами відомих фірм-лідерів можна побачити безліч ідентичних товарів, що не поступаються їм якістю, ціни на них нижчі. Покупець переплачує за престиж фірми та отримує моральне задоволення від володіння її товаром. Ієрархія престижності товарів на ринку досить стійка, й зміни в ній відбуваються набагато повільніше, ніж у споживчих властивостях товарів-аналогів різних марок.

Серед методів законної нецінової конкуренції слід виокремити різноманітність асортименту (його широту та глибину). Психологія покупця, як оптового, так і роздрібного, така, що він воліє купувати всі потрібні йому товари "під одним дахом", в одному місці, за одну поїздку. Різноманітність асортименту залучає дрібних торговців на оптові бази, що пропонують широкий вибір товарів різноманітного асортименту (тканин — різних видів і розцвіток, одягу та взуття — різних фасонів, моделей, розцвіток у діапазоні всієї шкали розмірів, росту і повноти). Населення також прагне купувати товари в одному місці. Тому великою популярністю користуються ті торговельні підприємства, які пропонують більш широкий і глибокий асортимент, де можна вибрати з усієї різноманітності товарів, порівнюючи їх за цінами й споживчими властивостями. Глибина асортименту (кількість видів, різновидів у межах товарної групи) визначає межі зон торгового обслуговування торговельних підприємств та їхню просторову монополію на певному регіональному ринку.

Поряд із законними, чесними методами конкуренції в арсеналі конкурентної боротьби є й методи, про використання яких фірми воліють замовчувати. Це методи недобросовісної конкуренції. їх перелік наводиться в Законі України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Економічне шпигунство, крадіжка промислових секретів є методами нецінової незаконної конкуренції, що зумовлені приватною власністю, прагненням отримати максимальний прибуток.

Приватний інтерес власників будь-якої фірми перетворюється на форму комерційної таємниці, що поступово виходить за межі секретів виробництва. Конкуренція змушує фірму раціоналізувати виробництво, і це забезпечує їй отримання додаткового прибутку. За таких умов цілком природним стає бажання її власників приховувати нові методи, рецептури, технології, матеріали тощо, завдяки яким фірма існує й розвивається. Власник зацікавлений у технічних удосконаленнях лише на підприємствах, які йому належать, і за допомогою патентів, товарних знаків намагається захистити своє виробництво від конкурентів. Держава також сприяє йому в цій справі застосуванням норм законодавства і контролем над їх дотриманням.

Однак історія людства вчить, що ані правові, ані етичні норми не можуть устояти перед законами конкуренції. Полювання за чужими секретами ґрунтується на прагненні фірм-конкурентів без значних зусиль і витрат налагодити випуск нової продукції чи вдосконалити продукцію, що вже виробляється.

Значного поширення набула діяльність фірм-"імітаторів". "Імітатори" не здійснюють дорогих, оригінальних досліджень і розробок, тому що вони не мають для цього фінансових коштів. Зате вони вигідно використовують імідж великої фірми, користуючись тим, що за зовнішнім виглядом найчастіше неможливо відрізнити підробку від справжніх товарів.

Шпигунство як метод конкуренції часто спостерігається у сфері виробництва модних виробів і аксесуарів. Звичайно ціни на скопійовані товари в два рази нижчі за ціни відомих фірм.

Серед методів недобросовісної конкуренції — підкуп посадових осіб. Фірма може вдатися до підкупу, якщо має на меті отримати вигідне замовлення, або бажає домогтися певних цілей за допомогою державного апарату, міжнародних організацій.

До методів прямої боротьби з конкурентами належать усілякі фінансові махінації, шахрайство, нелегальний бізнес, погрози та фізична розправа над підприємцями, тобто все те, що кваліфікується як економічний і карний злочин.

6. Фактори успіху в конкурентній боротьбі

Факторами успіху в конкурентній боротьбі вважаються:

• нова потреба споживачів (створення для себе нового сегмента

ринку);

• раціоналізація системи товароруху, збутової мережі тощо.

Ці фактори виявляються порівнянням діяльності своєї фірми та її товарів з такими характеристиками в конкурентів. Аналіз дає змогу з'ясувати:

  •  вимоги покупців до товарів;
  •  ступінь задоволення їхніх потреб товарами вашого підприємства порівняно з тим, якого досягли конкуренти;
  •  способи використання цих товарів споживачами;
  •  найефективніші форми й методи продажу товарів, ступінь їх поширення;
  •  "вузькі місця" у процесі просування товарів до споживачів (їх зміст і способи усунення).

Перешкоди у використанні основних факторів успіху можуть бути як у зовнішньому, так і у внутрішньофірмовому середовищі. Тому, з'ясувавши ці перешкоди й виявивши можливості їх усунення, слід розробити відповідні заходи. Якщо вдається змінити на краще становище у своєму секторі ринку, необхідно спробувати знайти свою нішу в іншому сегменті ринку або навіть на інших товарних ринках. Відповідальність за реалізацію розроблених заходів несуть виробничі, збутові, адміністративні, фінансові підрозділи підприємства.

Сприятливими факторами є: скорочення тривалості проектування та вихід на ринок нового виробу, збільшення частоти відвантаження товарних партій, урізноманітнення, оновлення й збагачення внутрішньогрупового асортименту, розширення та поліпшення торговельних послуг, оволодіння персоналом суміжними професіями, спрощення розрахунків і прискорення документообігу.

12

Залучення нових споживачівПідвищення попитуПошук нових можливостей використання товаруПідвищення частоти споживання товаруЗавоювання частки ринкуЗавоювання споживачів конкурентівЗавоювання конкурентівЗавоювання відданості споживачівПідвищенняУдосконалення структури витратпродуктивностіУдосконалення асортименту продукціїПідвищення цінностіОборона позиціїВичікувальна оборонаОборона з превентивними заходамиАктивна оборона

ис. . Стратегії лідера ринку

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Скачать

Т.6.Аналіз конкурент.doc

Т.6.Аналіз конкурент.doc
Размер: 108 Кб

Бесплатно Скачать

Пожаловаться на материал

Класифікація конкурентних стратегій. Оцінка стратегій основних конкурентів. Методи відкритої цінової конкуренції. Методи прихованої цінової конкуренції. Нецінові форми і методи конкуренції. Фактори успіху в конкурентній боротьбі

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Модуль программиста. Программы, использующие модуль программиста

Лабораторная работа. Что такое модуль программиста, в чем преимущество его использования. Как оформить заголовок модуля. Что включает интерфейс модуля. Как оформить исполнительную часть модуля. Для чего нужна секция инициализации

Международное частное право

Лекции по Международному частному праву (МЧП). Понятие международного частного права: принципы, источники, субъекты, понятия. Защита права собственности

Переводческий практикум: Переводчик в сфере профессиональной коммуникации

Самостоятельное структурное подразделение Институт дополнительного образования переводческий практикум По программе для получения дополнительной квалификации «Переводчик в сфере профессиональной коммуникации»

Системный анализ в экономике

Задание 1 по теоретической части. Тема: «Основные положения теории систем». Тема: «Процедуры системного анализа». Тема: «Моделирование систем». Тема: «Модели поведения человека и обществ».

Наркотикалық. Нашақорлықтың

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok