Фінансове право і фінансова політика

Территория рекламы

ТЕМА 4. ФІНАНСОВЕ ПРАВО І ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА

4.1. Сутність і поняття й предмет фінансового права.

4.2.Фінансова політика.

4.3.Фінансовий механізм.

4.1. Поняття й предмет фінансового права.

Фінансове право являє собою сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі планового залучення, розподілу і використання грошових фондів державою, необхідних для виконання завдань, поставлених на кожному етапі її розвитку. Фінансове право - це галузь публічного права, предметом якого є норми, що регулюють державні фінанси.

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фінансової діяльності держави.

Ознаками  суспільних відносин, що складають предмет фінансового права є:

- владно-майнові відносини;

-  відносини направлені на утворення, розподіл і використання державних фінансових ресурсів;

- однією із сторін відносин завжди виступає держава або її орган.

Фінансові відносини, що є предметом фінансового права, виникають при:

- встановленні бюджетної, податкової, грошово-кредитної систем держави;

- складанні, розгляді та затвердженні актів про бюджет;

- розподілі доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи;

- виконанні державного та місцевих бюджетів;

- збиранні податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

- фінансуванні та кредитуванні;

- обов'язковому державному майновому й особистому страхуванні;

- відносинах державного кредиту;

- регулюванні грошово-кредитної та валютної систем.

Предметом  науки фінансового права є :

- вся сукупність знань про фінансове право, фінансова діяльність держави;

- знання про фінансове право у формі складних, найбільш узагальнених фінансових - правових понять і категорій;

- систематизовані і узагальнені прав у формі наукових досліджень прості елементарні поняття про фінансово-правові норми, відносини, інститути;

- історія фінансового законодавства, практичний досвід правозастосовної діяльності

Фінансово-правові норми - це загальнообов'язкові приписи компетентних органів державної влади з приводу мобілізації, розподілу й використання фондів коштів, що виражені в категоричній формі й забезпечені силою державного примусу.

Головна особливість фінансово-правових норм полягає в тому, що вони носять державно-владний, імперативний характер. Вимоги до учасників фінансово-правових відносин виражаються в категоричній формі. Держава визначає правила поведінки юридичним особам, громадянам в області фінансової діяльності. Таким чином, під фінансово-правовою нормою необхідно розуміти встановлене державою і забезпечене нормами державного примусу строго визначене правило поведінки в суспільних фінансових відносинах, що виникають в процесі утворення, розподілу і використання державних грошових фондів, з наданням учасникам цих відносин юридичних прав і покладенням на них юридичних обов'язків.

Класифікація фінансово-правових норм:

Зобов'язуючі норми права регулюють активну поведінку суб'єктів, тобто вимагають конкретних дій, і встановлюють права та обов'язки. Цей характер притаманний більшості фінансово-правових норм, що є відображенням методу фінансового права -методу владних розпоряджень.

Забороняючі фінансово-правові норми регулюють пасивну поведінку суб'єктів фінансових відносин і вказують не здійснювати дій, що порушують фінансову дисципліну і законність.

Уповноважуючі норми наділяють правом здійснювати певні юридичне значущі дії; встановлюють право на здійснення певних самостійних дій у визначених межах.

Матеріальні норми закріплюють матеріальний, грошовий зміст юридичних прав і обов'язків учасників фінансових відносин.

Процесуальні норми встановлюють порядок діяльності і застосування норм матеріального права.

В фінансовому праві немає чіткого поділу на матеріальну і процесуальну частини: більшість інститутів в єдності концентрують їх разом. Однак процесуальні норми більше проявляються в бюджетному праві.

Контроль за соціально-економічними процесами у суспільстві є важливою сферою діяльності по управлінню народним господарством. Однією з ланок системи контролю є фінансовий контроль. Його призначення полягає у сприянні успішній реалізації фінансової політики держави, забезпечення процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів в усіх ланках і сферах народного господарства. Об'єктом застосування фінансового контролю є грошові відносини, які виникають при формуванні і використанні фінансових ресурсів в усіх ланках фінансової системи; фінансова діяльність підприємницьких структур, бюджетних установ та організацій, фінансово-кредитних інститутів, які здійснюють фінансову діяльність.

Предметом фінансового контролю є фінансові операції, пов'язані із створення та використання фондів коштів.

Завдання фінансового контролю:

- дотримання чинного законодавства і нормативних актів у фінансовій діяльності;

- сприяння збалансованості між потребою в фінансових ресурсах і величиною грошових доходів державного бюджету;

- забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед державою всіма суб'єктами фінансових правовідносин;

- сприяння раціональному витрачанню товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів на підприємствах і в організаціях;

- попередження і усунення порушень фінансової дисципліни.

Фінансова дисципліна - це чітке дотримання встановлених розпоряджень по утворенню, розподілу і використанню грошових коштів як держави, так і інших суб'єктів фінансової системи. Вимоги фінансової дисципліни розповсюджуються на всіх учасників фінансових відносин.

Фінансовий контроль забезпечує інтереси держави і сприяє охороні прав громадян, підприємств і організацій. Мірою відповідальності за порушення правил фінансових операцій є фінансові санкції. Фінансове правопорушення являє собою дію або бездіяльність органів державної влади, суб'єктів господарювання усіх форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб, громадян України та іноземних громадян, наслідком яких стало невиконання фінансово-правових норм.

Таким чином, фінансовий контроль - це один з видів фінансової діяльності держави по перевірці застосування встановлених законодавством методів контрольної діяльності, законності і раціональності дій суб’єктів господарювання в процесі створення, розподілу і використання грошових фондів держави.

Основоположні принципи фінансового контролю:

а) законність, об'єктивність, поєднання державних, регіональних і приватних інтересів;

б) розподіл контрольних повноважень;

в) повнота охоплення об'єктів контролем;

г) достовірність фактичної інформації;

д) збалансованість контрольних дій;

е) превентивність контрольних дій;

і) самодостатність системи контролю;

и) ефективність - виконання контролюючими суб'єктами таких основних вимог:

- безперервність, регулярність й систематичність;

- своєчасність, якісність і повнота щодо охоплення об'єктів контролю;

- оперативність, дієвість, гласність і різнобічність;

- відповідальність.

Під формою фінансового контролю слід розуміти способи конкретного вираження і організації контрольних дій.

Формами фінансового контролю є:

1. В залежності від часу здійснення: попередній, поточний (оперативний), наступний.

2. В залежності від суб'єкта контролю: внутрішній, зовнішній,

3. За формами проведення: ініціативний, обов'язковий.

4. Залежно від цільової спрямованості контрольних дій: стратегічний й тактичний.

Фінансова система України (як предмет дослідження фінансового права) включає такі фонди грошових коштів і відповідні їм правові інститути:

- бюджетна система;

- позабюджетні цільові фонди;

- фінанси державних підприємств, об'єднань, організацій, установ, галузей;

- фінанси страхування;

- кредит.

4.2.Фінансова політика – це діяльність держави по ціленаправленому використанню фінансів. Склад фінансової політики багатогранне:

розробка науково-обгрунтованих концепцій розвитку фінансів;

визначення основних направлень їх використання і розробку їх міроприємств, направлених на досягнення поставлених цілей.

В залежності від продовжуваності періоду і характеру задач, що вирішуються, фінансова політика поділяється на : фінансову стратегію і фінансову тактику.

Фінансова стратегія визначає довготривалий курс держави в області фінансів і передбачає рішення великомасштабних задач.

Фінансова тактика передбачає рішення конкретного етапу розвитку шляхом своєчасного перегрупування фінансових ресурсів і зміну способів організації фінансових зв’язків.

В залежності з цим фінансова політика спрямована  створити благо сприятливі умови для активізації господарської діяльності. Велика увага приділяється визначенню раціональних форм фіскації доходів населення в формуванні фінансових ресурсів, а також підвищенню ефективності їх використання шляхом розподілу між сферами суспільного виробництва, а також сконцентрованості на головних напрямках економічного і соціального розвитку.

Фінансова політика включає як самостійні складові частини – бюджетну, податкову, грошово-кредитну, інвестиційну, валютну політику, так і окремі напрямки в галузі страхування, державного боргу, фінансового ринку, співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями тощо.

Фінансова політика залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Зовнішніми є, зокрема, фактори залежності держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших ресурсів; обміну технологіями; експортних можливостей самої держави; її інтеграції до світових економічних систем тощо.

До внутрішніх факторів належать форма власності, структура економіки, соціальний склад населення, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність національної грошової одиниці тощо.

Ціллю фінансової політики є найбільш повна мобілізація фінансових ресурсів, необхідних для задоволення потреб розвитку суспільства.

Основним завданням фінансової політики є забезпечення фінансової стабільності в державі й на цій основі – досягнення невпинного збільшення темпів економічного розвитку держави і підвищення  рівня життя населення.

Найважливішими умовами результативності фінансової політики є:

  •  врахування дії об’єктивних економічних законів розвитку суспільства;
  •  вивчення та використання досвіду попередніх етапів господарського будівництва;
  •  врахування специфіки сучасних умов, змін у зовнішній та внутрішній політиці;
  •  комплексність у розробці заходів, пов’язаних із вдосконаленням фінансових відносин.

При розробці фінансової політики потрібно виходити з конкретних історичних умов, а політичні рішення повинні прийматися по законах економічної логіки.

Правильна фінансова політика сприяє зміцненню і розвитку економічних зв’язків як між суб’єктами і державою, а також економічних зв’язків з усіма країнами світу. Для успішної реалізації фінансової політики використовується фінансовий механізм.

Фінансова політика України має ряд недоліків, до яких належать:

  1.  Нездатність фінансової політики швидко реагувати на умови розвитку держави, що постійно змінюються, невміння знаходити потрібні способи вирішення нагальних проблем;
  2.  Відсутність стратегічних концептуальних розробок;
  3.  Проведення часткових недостатньо обґрунтованих тактичних заходів, орієнтованих на миттєву вигоду;
  4.  Відрив фінансової політики від фактичного стану справ у народному господарстві країни;
  5.  Порушення важливої вимоги правильного ведення фінансового господарства – жити відповідно до можливостей та ін.

4.3.Фінансовий механізм Для реалізації фінансової політики, її успішного впровадження в життя використовується фінансовий механізм. Фінансовий механізм – це комплекс спеціально розроблених і законодавчо закріплених в державі форм і методів створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення економічного розвитку та соціальних потреб громадян. Фінансовий механізм – це, по суті, методичні, організаційні та правові положення та заходи, які визначають функціонування фінансів в економіці держави, їх практичне використання для досягнення визначених цілей і завдань.

Призначення фінансового механізму зводить до двох основних функцій: фінансового забезпечення та фінансового регулювання економічних і соціальних процесів у державі.

Фінансове забезпечення здійснюється шляхом використання методів бюджетного фінансування, самофінансування, кредитування тощо.

Фінансове регулювання – це метод здійснення державою функцій управління економічними і соціальними процесами за використання фінансів.

Структура фінансового механізму досить складна (рис).

Склад фінансового механізму.

Процес розподілу і перерозподілу виробленого в суспільстві ВВП починається, в першу чергу, із застосування такого фінансового методу як фінансове планування і прогнозування. Фінансове планування – це діяльність по складанню планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому. На цій стадії визначаються фінансові можливості держави щодо фінансового забезпечення розвитку її економіки та соціальної сфери.

При виконанні фінансових планів виникає потреба в оперативному управлінні як діяльності, пов’язаній із необхідністю втручання в розподільчі процеси з метою ліквідації диспропорцій, подолання недоліків, своєчасного перерозподілу коштів, забезпечення досягнення запланованих результатів.

Під час складання і виконання фінансових планів, а також по закінченні певних періодів проводиться фінансовий контроль, спрямований на перевірку вартісного розподілу і перерозподілу ВВП, а також цільового витрачання коштів із відповідних фондів. Фінансовий контроль є необхідною умовою безперебійного і поступового розвитку економіки.

Фінансові показники – це абсолютні величини, які характеризують створення і використання фінансових ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення тощо. Вони можуть бути загальні та індивідуальні (витрати бюджету на одного жителя; розмір податків, що сплачується одним працівником тощо)

Нормативи характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів ( ставки заробітних плат, пенсій, стипендій; ставки податків і зборів; норми амортизаційних відрахувань тощо).

Ліміти є певними обмеженнями на витрати в інтересах держави, підприємства або громадянина (ліміти бюджетного фінансування, неоподатковуваний мінімум доходів громадян тощо).

Резерви покликані нейтралізувати негативний вплив непередбачуваних факторів, що можуть виникнути в майбутньому (фінансові резерви підприємства; валютні резерви Національного банку; резервні фонди комерційних банків і страхових компаній тощо).

До фінансових стимулів належать пільги за податками, податкові канікули та ін.

Фінансові санкції покликані посилити матеріальну відповідальність суб’єктів господарювання за виконання взятих зобов’язань. Найбільш розповсюдженими серед них є штрафи і пені (за порушення податкового законодавства; за несвоєчасну сплату платежів; за нецільове використання бюджетних коштів тощо).

Для нормального функціонування фінансового механізму необхідним є його відповідне нормативно-правове забезпечення, яке представлене, передусім Конституцією України, численними законами, а також підзаконними нормативно-правовими актами.

Формуючи фінансовий механізм, держава прагне забезпечити найбільш повну відповідність вимогам фінансової політики того чи іншого періоду, що є запорукою повноти реалізації її цілей і завдань. При цьому зберігається постійне прагнення до найбільш повної ув’язки фінансового механізму і його окремих елементів з інтересами держави, суб’єктів господарювання та громадян.

В сучасних умовах реформування економіки України відбувається вдосконалення фінансового механізму. Найважливішими проблемами, які вирішуються при цьому, є такі:

  •  створення передумов для розвитку і становлення ринкових відносин в Україні;
  •  забезпечення раціональних пропорцій розподілу і перерозподілу ВВП;
  •  забезпечення необхідних темпів економічного зростання;
  •  науково обґрунтоване фінансове планування і прогнозування обсягів централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, їх розподілу і використання;
  •  підвищення результативності фінансового контролю;
  •  вдосконалення механізму дії фінансових важелів;
  •  адекватне правове і нормативне забезпечення функціонування усього фінансового механізму.

Фінансовий механізм

інансові методи

Фінансові важелі

Нормативно-правове забезпечення

-фінансове планування і прогнозування;

-фінансове оперативне управління;

-фінансовий контроль

-фінансові показники;

-нормативи;

-ліміти;

-резерви;

-стимули;

-санкції.

-Конституція України;

-Закони України;

-Постанови Верховної Ради України;

-Дикрети Кабміну;

-Укази президента;

-Постанови і розпорядження Кабміну;

-нормативні акти міністерств та місцевих рад.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Скачать

Т.4.Фін.право і політ..doc

Т.4.Фін.право і політ..doc
Размер: 76 Кб

Бесплатно Скачать

Пожаловаться на материал

Сутність і поняття й предмет фінансового права. Фінансова політика. Фінансовий механізм.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Жалоба по установке дорожных знаков и светофоров

В г. Воткинске выявлены замечания по установке дорожных знаков и светофоров, которые создают спорные ситуации, вводят в заблуждение участников движения и не соответствуют требованиям ПДД.

Денежный рынок и монетарная политика

Спрос на деньги. Предложение денег и равновесие на денежном рынке. Центральный банк и его функции. Цели и инструменты монетарной политики. Передаточный механизм и эффективность монетарной политики

Основные понятия языка С/С++

Язык программирования служит двум связанным между собой целям: он дает программисту аппарат для задания действий, которые должны быть выполнены, и формирует концепции, которыми пользуется программист, размышляя о том, что делать.

Виды здоровьесберегающих технологий, их основные принципы. Деятельность педагога, направленная на формирование здорового образа жизни у детей

Институт психологии, педагогики и управления человеческими ресурсами Реферат по дисциплине «Здоровьесберегающие технологии»

Пентатоника. Интерес к пентатонике в наше время

Курсовая работа. Несмотря на значительное количество научной литературы, охватывающей различные аспекты пентатоники, в музыкознании по сей день не сложилась ее единая трактовка. Пентатоника – звукоряд, который имеет довольно давнюю историю существования.

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok