Оцінка ризику у ціноутворенні

Территория рекламы

ТЕМА 19. ОЦІНКА РИЗИКУ У ЦІНОУТВОРЕННІ.

  1.  Суть ризику. 
  2.  Роль оцінки ризику рішень, що приймаються в ціноутворенні. 
  3.  Методи оцінки ризику в розрахунках цін. 
  4.  Економіко-математичне моделювання ризику. 
  5.  Ризик у визначенні цін та страхування цін. 
  6.  Оцінка інфляційного очікування. Управління ціновими ризиками.
  7.  Особливості управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності.

1. Суть ризику

У сучасній економічній літературі неоднозначно трактується поняття ризику. У результаті дискусій в економічній науці склалися дві теорії ризику: класична та неокласична.

В економічній літературі ризик розглядається з погляду можливого матеріального збитку, пов’язаного з реалізацією господарських, організаційних, технічних рішень, з аваріями, стихійними лихами, банкрутством, зменшенням цінності акцій, грошової одиниці тощо, а також з погляду прийняття рішень, пов’язаних з отриманням прибутку.

Існують два протилежні погляди на природу ризику. По-перше, ризик розуміється як невдача, небезпека матеріальних та фінансових втрат, що можуть статися в результаті реалізації обраного рішення. По-друге, ризик ототожнюється з передбачуваним отриманням прибутку.

Ризик — це ситуативна характеристика діяльності, що може мати невідомий результат і несприятливі наслідки у разі неуспіху.

Ці визначення більшою мірою стосуються поняття ризик взагалі. Про економічний же ризик варто говорити, як про процес прийняття рішень в умовах невизначеності з урахуванням як економічних, так і політичних, моральних, психологічних та інших наслідків, головним чином несприятливих.

Ситуації ризику — це ситуації, що не мають однозначного результату чи рішення, але обов’язково вимагають вибору одного з кількох варіантів.

Економічний ризик — це діяльність суб’єктів економічних відносин, пов’язана з подоланням невизначеності ситуації неминучого вибору, у процесі якої існують можливості оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдачі та відхилення від них за всіма розглянутими варіантами.

Приймаючи рішення у процесі господарської діяльності, необхідно:

1) враховувати ступінь імовірності досягнення потрібного результату та імовірність відхилення від нього;

2) намагатися виявляти можливості реалізації своїх рішень, щоб запобігати несприятливим наслідкам.

Вирізняють дві функції ризику — стимулюючу, захисну.

Стимулююча функція має два аспекти: конструктивний та деструктивний. Перший аспект виявляється в тому, що ризик під час розв’язання економічних завдань виконує роль своєрідного каталізатора, особливо під час прийняття інноваційних інвестиційних рішень. Другий аспект виявляється в тому, що прийняття й реалізація рішень з необґрунтованим ризиком ведуть до авантюризму. Авантюра — різновид ризику, який об’єктивно містить значну ймовірність неможливості здійснення задуманої мети, хоча особи, які приймають такі рішення, цього не усвідомлюють.

Захисна функція також має два аспекти: історичний та соціально-правовий. Зміст першого аспекту полягає в тому, що люди завжди стихійно шукають форми і засоби захисту від можливих небажаних наслідків. На практиці це виявляється в створенні страхових, резервних фондів, страхуванні підприємницьких ризиків. Суть другого аспекту полягає в необхідності запровадження в господарське, трудове, карне законодавство категорій правомірності ризику. Уперше щось схоже було в карному законодавстві СРСР і союзних республік, де передбачалося поняття господарського та професійного ризиків і регламентувалося звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з ними.

В українському законодавстві не має інформації про економічний ризик. У результаті уявлення про відповідальність дещо розмито у випадках настання негативних наслідків, з одного боку, внаслідок обґрунтованого ризику, а з іншого — внаслідок некомпетентності господарського керівника.

Оцінка ризику. Процес оцінки ризику відбувається в три етапи:

  1.  виявлення можливих варіантів вирішення проблеми;
  2.  визначення можливих економічних, політичних, моральних та інших наслідків, головним чином негативних, котрі можуть наступити в результаті реалізації рішення;
  3.  визначення інтегральної сторони ризику, що складається з двох взаємозалежних аспектів — якісного й кількісного.

Основним є кількісний аспект оцінки ризику. Проте прийнято вважати, що недоцільно здійснювати рішення, які за умови їх відповідності кількісним параметрам оцінки не відповідають якісним параметрам ризику. Такий підхід прийнято називати технократичним.

Існують три основні критерії кількісної оцінки ризику. Суть першого полягає в тому, що рішення, прийняті в ситуації ризику, повинні насамперед оцінюватися з позиції ймовірності досягнення передбачуваного результату і можливого відхилення від поставленої мети.

З математичної точки зору, ризик дорівнює різниці між очікуваним результатом дії за наявності точних даних про поточну ситуацію і результатом, який може бути досягнутий, якщо ці дані невизначені. За загальним правилом вважається недоцільним прийняття рішень, імовірність реалізації яких становить 0,4—0,5, тобто рішень, ризик яких вимірюється імовірністю 0,5—0,6 і вище.

З фінансової точки зору, ризик може бути трьох ступенів:

  1.  припустимий ризик, пов’язаний із втратою прибутку у разі нереалізації рішень;
  2.  критичний ризик, пов’язаний з можливістю неотримання (втрати) доходу;
  3.  катастрофічний ризик, що впливає на ліквідацію позицій фірми, на її платоспроможність; такий ризик є прямою передумовою банкрутства фірми.

Другий критерій кількісної оцінки ризику полягає в тому, що кращим буде те рішення, яке в існуючих умовах забезпечує досягнення потрібного результату за менших витрат порівняно з іншими варіантами.

Суть третього критерію полягає в тому, що кращим буде те рішення, на реалізацію якого витрачається найменше часу.

2. Роль оцінки ризику рішень,що приймаються в ціноутворенні

У ринковій економіці держава не несе відповідальності за зобов’язання та дії підприємства, вага ризику й наслідки втрат лягають на підприємство, позначаються на його фінансово-господарських результатах. Чинник ризику є сильним стимулом активізації підприємництва, енергійних дій керівництва підприємства у сфері вивчення можливостей ринку, раціоналізації діяльності підприємства, пошуку нових ринків і виробничих резервів.

Визначення ціни на продукцію, послуги, що реалізуються підприємством, завжди являє собою, мабуть, найбільшу складову підприємницького ризику. До цього потрібно ще додати ризик у визначенні ціни на засоби виробництва, сировину, матеріали, паливо, енергію, робочу силу, капітал. Помилка в розмірі ціни на реалізовані підприємством продукти й послуги лише на 1 % веде до втрат, що становлять не менше 1 % виторгу від реалізації, а за умови еластичності ринкового попиту на продукцію ці втрати можуть становити 2—3 %. Якщо рентабельність продукції дорівнює 10—12 %, то 1 % помилки в ціні може дати втрати в прибутку 5—10 %. За еластичності попиту на продукцію підприємства ці втрати можуть подвоїтися, а то й потроїтися. Аналогічні втрати для підприємства можуть траплятися також, коли визначаються ціни на сировину, матеріали, паливо й енергію, робочу силу та інші чинники виробництва.

Підкреслимо, що вплив цін на фінансово-господарські результати підприємства в умовах ринку не обмежується простим перерахунком тих самих обсягів на нові ціни. Зміна цін на ринку впливає на попит і пропозицію, отже, змінюються обсягові показники залежно від еластичності їх цін.

Крім того, треба враховувати, що в умовах інфляції, динамічності попиту і зміни цін як на продукцію, так і на паливо, сировину, матеріали прогнозувати ціни навіть на короткостроковий період досить важко, і помилка в розмірі ± 5 % — звичайне явище.

У підприємницькій діяльності важливо кількісно визначити ризик, щоб порівняти ступінь ризику альтернативних варіантів і обрати ті із них, що найбільше відповідають стратегії ризику, обраної керівництвом. У деяких випадках ризик може бути зменшений за рахунок диверсифікації, страхування або отримання додаткової інформації.

3. Методи оцінки ризику в розрахунках цін

Ризик у підприємництві — це ймовірність виникнення збитків або будь-яких втрат у результаті нездійснення події, що намічалася, передбаченої прогнозом, планом, проектом, програмою. Отже, ризик — імовірнісне поняття, він може бути і вивчений у термінах теорії ймовірностей та математичної статистики. Тому в більш-менш складних ситуаціях, що вимагають великих витрат, для оцінки ступеня ризику в заходах, що намічаються керівництвом підприємства, доцільно залучати математиків-фахівців, які знають теорію ймовірностей і математичну статистику.

Імовірність події визначається як міра, число, що показує відношення числа наслідків, що сприяють цій події, до загального числа всіх єдино можливих і рівно можливих елементарних наслідків у системі заходів, що намічаються.

Імовірність достовірної події дорівнює одиниці, неможливої події — нулю. Імовірність випадкової події є позитивне число, яке лежить між нулем та одиницею. У статистичних дослідженнях імовірність майбутньої події обчислюється як відносна частота події, що наступила, тобто відношення числа випробовувань, у якому дана подія з’явилася, до загального числа фактично зроблених випробовувань. Інакше кажучи, імовірність означає можливість отримання певного результату. Якщо ви визначили ціну на товар у розмірі 100 грн за штуку, то у разі, коли 80 % цього товару реалізується за цією ціною, ймовірність правильності визначення ціни дорівнює 0,8, а ризик за помилку становитиме 0,2, або 20 %.

Ризик у підприємництві — це ймовірність того, що підприємство понесе збитки, втрати, коли намічений захід не здійсниться. Тому ризик пов’язаний з імовірністю нездійснення заходу, із прорахунками або недообліком реальних подій у господарському житті. Це — протилежна подія відносно реалізованого заходу.

Протилежна подія — це подія, ймовірність якої відносно вихідної події є різницею між одиницею та ймовірністю здійснення вихідної події, тобто наміченого й реалізованого заходу. У розрахунках ціни доводиться використовувати методи оцінки ймовірності вихідної події — підтвердження правильності розрахунку ціни (тоді ризик дорівнює ймовірності її помилки, тобто 1 – Р(р), де Р(р) — імовірність того, що ціна перебуватиме в розрахунковому інтервалі) та оцінки ймовірності її відхилення від розрахункової (оцінки ступеня ризику).

Ризик у підприємництві вимірюється абсолютною сумою — сумою збитків і втрат та ступенем ризику — мірою ймовірності нездійснення наміченого заходу або недосягнення рівня прибутку, доходу, ціни, що намічається. Ці два показники є необхідними і несуть відповідну інформацію — абсолютного або відносного ризику. Абсолютний ризик оцінюється в гривнях, доларах та ін. Відносний ризик — у частках одиниці або у відсотках.

Ринкова ціна за своєю природою є випадковою величиною, що в умовах кон’юнктури ринку внаслідок угоди купівлі-продажу отримає одне і тільки одне можливе значення, наперед точно невідоме і яке залежить від багатьох випадкових причин, що заздалегідь не можуть бути всі враховані учасниками угоди.

Випадкова величина – це змінна величина, конкретне значення якої не визначене, залежить від випадку, але для якої визначена функція розподілу ймовірностей. Остання й дозволяє аналізувати ступінь ризику.

Вибір такої функції розподілу можливо обґрунтувати такими припущеннями:

1) імовірність відсутності збитків практично дорівнює нулю, тому що при здійсненні заходу якісь втрати будуть, а у разі відмови від здійснення заходу його ймовірність дорівнює нулю;

2) імовірність надзвичайно великих збитків також можна розглядати як таку, що дорівнює нулю, бо в практичній діяльності втрати завжди мають межу;

3) між мінімальними (нульовими) й максимальними збитками існує деякий рівень збитків, що очікується як найбільш імовірний. Густота ймовірностей у цій області збільшується;

4) нарешті, резонно припустити, що крива ймовірностей втрат змінюється безупинно і монотонно, зростаючи від нуля до найбільшого значення ймовірності і убуваючи від найбільшого значення до нуля у разі збільшення втрат від нуля до максимуму.

Звичайно, важко припустити, що графік розподілу ймовірностей втрат обов’язково буде мати вигляд класичної кривої нормального розподілу. Він може бути асиметричним, мати ексцес тощо, але для аналізу цих зміщень потрібно мати достатньо інформації або вагомі аргументи для обґрунтування напрямів таких зміщень.

Потрібно оцінити, який ризик підприємства, якщо воно не прореагує на зміну кон’юнктури ринку. У даному разі обмежимося визначенням імовірності того, які підприємства, що випускають конкуруючий із нашим продуктом товар, прореагують на зміну кон’юнктури і попиту ринку.

Абсолютне відхилення можливих випадкових значень економічного показника від математичного сподівання цього показника, тобто його середньозваженого по ймовірності значення. Воно характеризує амплітуду мінливості цього показника. Часто має сенс розрахувати максимальне абсолютне відхилення, а іноді й найменше абсолютне відхилення. Реалізуючи товар на різних ринках або різним замовникам, корисно зіставити абсолютне відхилення ціни від її середнього рівня. Великі абсолютні відхилення настроюють на можливість великого ризику. Однак екстремальні виняткові відхилення під час реалізації товару окремим замовникам можуть бути локалізовані загальною стратегією маркетингової політики. Тому необхідні більш загальні показники оцінки ризику.

Дисперсія дає більш загальну оцінку відхилень і являє собою середньозважене квадратів відхилень конкретних показників (варіацій) від математичного сподівання, тобто середнього очікуваного його значення.

Середнє квадратичне відхилення, або стандартне відхилення, являє собою квадратний корінь із дисперсії. Ця ймовірна, статистична характеристика більше наближається до інтуїтивних уявлень про оцінку мінливості кон’юнктури ринку, ціннісних показників, оскільки зіставлення ведуться вже не з квадратами відхилень, а з квадратним коренем із суми квадратних відхилень. Інакше кажучи, ймовірні відхилення приводяться в реальну розмірність.

Коефіцієнт варіації випадкової величини являє собою виражене у відсотках відношення середнього квадратичного відхилення до математичного сподівання, або середньозважене значення цієї величини:

На практиці буває важко визначити закон розподілу випадкової величини, доводиться задовольнятися гіпотезою, умовним припущенням. У цих випадках буває достатньо знати числові характеристики: математичне сподівання, дисперсію, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації.

Математичне сподівання застосовується для усереднення досліджуваних величин, цін, що залежить від низки випадкових величин, коли інформація має відомий розкид. З математичним сподіванням звичайно пов’язують точку, біля якої ймовірність має найбільше значення. Тому в економічних розрахунках часто використовуються показники середніх цін, індекси середніх цін, середньої собівартості, середньої рентабельності, оскільки конкретні ціни навіть у межах одного ринку мають, як правило, деякий розкид.

Абсолютні відхилення Δxj показують абсолютні розміри розкиду значень досліджуваної величини. При цьому корисно знати максимальні значення абсолютних відхилень у позитивному та негативному напрямах. При цьому відому інформацію дає також розмах варіювання, розміри відхилень конкретних цін від їхнього середнього значення.

Аналізуючи ряди цін за певний період, варто враховувати, що максимальні й мінімальні відхилення можуть бути викликані якимись особливими чинниками, наприклад, різкою зміною цін на основну сировину, вихідні матеріали.

4. Економіко-математичне моделювання ризику

Під час розроблення цінової стратегії значення чинників середовища маркетингу приймають як рівні певним прогнозованим значенням, але це взагалі є помилковим припущенням. Як відомо, ринкове середовище характеризується певною невизначеністю щодо значень ключових характеристик ринку у майбутніх періодах. Для вирішення пов’язаних з цим проблем застосовуються методи імітаційного моделювання. Суть цих методів полягає у розробленні математичної моделі, що адекватно відображає процес прийняття цінового рішення. Далі встановлюються закони розподілу незалежних змінних моделі. Після цього відбувається генерація значень незалежних змінних з певними розподілами, з яких розраховуються значення залежних змінних. Як залежні змінні беруть маркетингові цільові показники — прибуток, обсяг збуту, частка ринку тощо.

Обсяг збуту, змінні та фіксовані витрати являють собою невизначеність щодо конкретної ситуації на ринку у майбутньому. Імітаційне моделювання відбувається так:

  •  обирається значення ціни;
  •  генеруються значення незалежних змінних відповідно до законів розподілу;
  •  отримані значення підставляються у модель і розраховується значення прибутку;
  •  значення прибутку заноситься до множини попередньо розрахованих значень для подальшого визначення розподілу прибутку за обраного значення ціни;
  •  генеруються наступні значення незалежних змінних до отримання необхідної кількості окремих випробувань;
  •  після проведення достатньої кількості випробувань визначається розподіл значень прибутку за обраної ціни товару.

Застосовуються також інші методи математичного моделювання, серед яких можна виокремити метод аналізу чутливості. Характеризуючи метод аналізу чутливості моделі, слід звернути увагу на те, що значення багатьох змінних величин (чинників), які використовуються в моделі, є величинами найбільш імовірними (сподіваними). Отже, аналіз чутливості дає можливість дати відповідь на запитання, який вплив на результат моделі матиме зміна (коливання) у певних межах окремих параметрів (чинників).

Так, наприклад можна поставити запитання, яким буде прибуток, якщо обсяг продажу продукції зросте чи знизиться на 12 % порівняно з найбільш імовірним (сподіваним), прийнятим до розрахунків обсягом. Можна стверджувати, що ризик, яким обтяжене маркетингове ціноутворення, є тим більший, чим більшою є чутливість моделі ціноутворення до зміни кожного з чинників та чим більшим є інтервал можливих коливань цих чинників у майбутньому.

Якщо аналізуються кілька варіантів ціни, то остаточно необхідно приймати той варіант ціни, який є менш уразливим щодо зміни цих чинників.

Слід зауважити, що цей метод не є точним. Його обмеженість зумовлена тим, що:

1) метод спирається на аналіз впливу лише окремих чинників (їх роздільного впливу). Тим часом істотне значення для визначення впливу ризику має їх інтегрований вплив;

2) метод аналізу чутливості не враховує взаємозв’язку між цими параметрами. Так, зокрема, зміни у попиті можуть потягти за собою зміни у цінах і т.д.

5. Ризик у визначенні цін та страхування цін

Встановлення ціни на продукцію, що випускається фірмою, як правило, пов’язане з певним ступенем ризику. З чималою часткою ризику сполучене також і визначення цін на виробничі ресурси (сировину, матеріали, устаткування, паливо, робочу силу тощо). Допущена помилка у встановленні рівня ціни на вироблену продукцію може призвести до значних втрат доходу від реалізації, а у разі великої еластичності попиту від ціни ці втрати зможуть істотно збільшитися. Втрати в обсязі реалізованої продукції можуть виникнути і під час визначення цін на спожиті фірмою послуги.

Оскільки в умовах інфляції, динамічності попиту і зростання цін на продукцію, що випускається фірмою, а також на сировину, матеріали, паливо прогнозувати динаміку цін навіть на близьку перспективу досить важко, то помилка в ціні на 5—7 % — справа цілком звичайна. Виходячи з цього неважко зрозуміти, якою мірою встановлення цін пов’язане з ризиком.

Фірмі необхідно визначити розмір ризику і шляхом порівняння ступеня ризику різних альтернативних варіантів зупинитися на варіанті, який би найбільшою мірою відповідав стратегії ризику, обраній керівництвом фірми.

Ризик у господарській діяльності виміряються як в абсолютному вираженні — сумою втрат і збитків, так і ступенем ризику, тобто мірою ймовірності недосягнення запланованого рівня ціни. Перший показник характеризує абсолютний ризик, другий — ризик відносний. Абсолютний ризик виражається в гривнях, відносний — у відсотках чи у частках одиниці.

Ринкова ціна за економічною природою є величиною випадковою. В умовах ринку внаслідок акту купівлі-продажу вона може прийняти тільки одне значення, що заздалегідь невідоме і залежить від безлічі випадкових чинників. Усі ці чинники не можуть бути враховані учасниками даної угоди. А оскільки ціна — величина випадкова, то це — змінна величина, конкретне значення якої не визначене і залежить від випадку, але якій притаманна функція розподілу ймовірностей. Ця функція і дозволяє говорити про ступінь ризику.

В умовах обмеженої інформації при визначенні цін непросто обрати потрібну емпіричну функцію розподілу ймовірностей. Тому на практиці зручніше користуватися найуживанішими в теорії ймовірностей стандартними функціями розподілу ймовірностей:

  •  нормальним розподілом ймовірностей, чи розподілом Гауса;
  •  показниковим розподілом ймовірностей, що дуже широко використовується в розрахунках надійності (а розрахунок цін вимагає певних критеріїв надійності);
  •  розподілом Пуассона, що часто використовується в теорії масового обслуговування.

У господарській діяльності варто користуватися принципом доцільного ризику. У підприємницькій діяльності цей принцип означає таке: приймаючи рішення про ціни, необхідно керуватися таким співвідношенням імовірностей здійснення і нездійснення події, за якого не менш двох третин шансів сприяють успіху й третина — не сприяє.

Одна третина шансів, що не сприяє успіху, виступає стимулом для вживання заходів щодо їх усунення. Цьому принципу за умови нормального розподілу ймовірностей відповідає інтервал значень випадкової величини (ціни), що дорівнює відхиленню від математичного сподівання в межах середнього квадратичного відхилення, тобто М(х) ± .

Економісту для характеристики відхилень зручніше користуватися відсотковими співвідношеннями (коефіцієнтами).

Коефіцієнт варіації за умови нормального розподілу ймовірностей характеризує інтервал відхилень випадкової величини (ціни) при імовірнісному результаті, що відповідає двом третинам шансів «за» і третині шансів «проти» у відсотковому відношенні до математичного сподівання.

6. Оцінка інфляційного очікування

В умовах інфляції цінова стратегія підприємства не може одержати досить надійне обґрунтування без оцінки інфляційного очікування, або, інакше кажучи, без обґрунтованого, зваженого прогнозу зміни цін на його продукцію і цін на ресурси з урахуванням загального інфляційного чинника зростання цін в економіці на прогнозований або плановий період. Це стосується як короткострокового періоду, так і довгострокових планів.

Оцінка інфляційного очікування при обґрунтуванні цінової стратегії необхідна для:

  •  обліку зміни цін на ринку для розроблення загальної стратегії розвитку підприємства, його профілю і впровадження його продукції на ринки або зберігання позиції підприємства на існуючих ринках реалізації його продукції;
  •  обліку зміни цін під час розроблення бізнес-планів як у плануванні діяльності підприємства загалом, так і в обґрунтуванні конкретних показників бізнес-планів окремих організаційно-технічних заходів, рішень у проектах науково-технічних і технологічних робіт;
  •  обґрунтування цін на продукцію підприємства та оцінки можливої зміни цін на ресурси, що споживає підприємство;
  •  обліку впливу зміни цін на дохід, виторг підприємства від реалізації продукції;
  •  оцінки зміни цін на витрати виробництва та реалізацію продукції підприємства, включаючи як ціни на засоби виробництва, так і ціни на працю — оплату праці;
  •  оцінки фінансових результатів діяльності підприємства — прибутку або можливих збитків, ліквідності, платоспроможності підприємства;
  •  розрахунку відносних цін і вибору оптимальної структури виробництва;
  •  інших економічних розрахунків.

Для оцінки інфляційного очікування в ціновій стратегії підприємства рекомендується використовувати такі показники, що прийняті в статистичній практиці і соціально-економічному прогнозуванні:

зведений індекс споживчих цін на товари і послуги (ІСЦ), що систематично розраховується Держкомстатом України і є відповідно до прийнятої методики більшості країн із розвинутою економікою основним показником рівня інфляції. Він систематично публікується Держкомстатом України і коментується в засобах масової інформації. Розраховується органами статистики щотижня за даними оперативної звітності, за уточненими даними щомісяця відносно грудня попереднього року. Облік індексу ІСЦ особливо важливий для підприємств, що працюють на споживчий ринок. Важливо мати на увазі, що цей індекс враховує в сукупності зміну цін не тільки на продукти, а і на послуги, що надаються населенню;

індекс цін виробників промислової продукції також систематично публікується Держкомстатом України і необхідний для оцінки інфляції цін на продукцію, вироблену промисловістю. Підприємствам промисловості він необхідний для оцінки інфляції в зіставленні з можливою зміною цін на продукцію, вироблену підприємством. Індекс розраховується щомісяця відносно грудня попереднього року, а також в зіставленні періоду поточного року до відповідного періоду попереднього року;

індекс тарифів на вантажні перевезення дає динаміку тарифів на вантажні перевезення, що здійснюються всіма видами транспорту загального користування;

індекс цін на матеріально-технічні ресурси розраховується органами статистики й систематично публікується. Індекс розраховується на основі даних про середні ціни за групами продукції виробничо-технічного призначення, що купується підприємствами та організаціями для поточного споживання. Таким чином,у цьому індексі цін відбиваються не тільки зміни цін на продукцію, що відпускається підприємством-виробником, а й витрати на транспортування продукції, постачальницько-збутові витрати включаючи посередників, а також податки, що мають акцизний характер. Іноді різниця між цінами виробника й споживача досить істотна. Так, у 1995 р. споживчі ціни на автобензин перевищували ціни виробника приблизно в 2 рази;

індекс цін на сільськогосподарську продукцію відбиває зміну цін реалізації виробниками сільськогосподарської продукції. Через сезонність сільськогосподарського виробництва найбільш достовірним індексом є індекс, що обчислюється на товарну продукцію звітного року до попереднього року, тобто в середньому за відповідні роки;

індекс цін на послуги для населення має особливе значення для підприємств, що працюють у сфері обслуговування населення.

В умовах орієнтації підприємства на очікувану інфляцію доводиться рахуватися з реальними умовами інформації про стан цін на відповідних ринках. Оцінка інфляційного очікування фахівців підприємства може ґрунтуватися як на зовнішній інформації, так і на власних висновках.

Оцінка інфляційних очікувань зростання цін може ґрунтуватися на такій зовнішній інформації:

  •  прогноз економічного та соціального розвитку країни уряду України, що щорічно подається в парламентські структури і публікується в засобах масової інформації;
  •  проект бюджету уряду України на майбутній рік, у якому дається оцінка очікуваної інфляції, що враховується в бюджетних розрахунках, і дані про затверджений бюджет і хід його виконання;
  •  розрахунки Національного банку України про можливі темпи інфляції;
  •  дані опитів працівників підприємств, що проводяться різними організаціями і публікуються в газетах; оцінки експертів як приватного порядку, так і з використанням результатів досліджень різних наукових організацій.

Нині існує багато методів прогнозування інфляції. Тому фахівцям фірми варто критично оцінювати їх і самостійно робити розрахунки очікуваної інфляції. Оцінка інфляційного очікування проводиться за такими основними етапами:

  •  уточнення конкретних показників динаміки цін, що підлягають оцінці та прогнозуванню;
  •  встановлення періоду (короткострокового, середньострокового та довгострокового) прогнозування;
  •  аналіз вихідних даних і підготовка інформації за попередній період як за показниками прогнозу, що міститься в його висновках, так і за чинниками та умовами, що впливають на кінцеві показники;
  •  вивчення та виявлення чинників і умов, що впливатимуть на темпи інфляції, встановлення кількісної міри їхнього впливу на темпи інфляції;
  •  визначення (розрахунок) темпу інфляції;
  •  ймовірнісна оцінка інфляційного очікування за схемами найбільш сприятливої соціально-економічної ситуації, оптимальної соціально-економічної ситуації та менш сприятливої си-туації.

Здійснюючи оцінку інфляційного очікування, варто враховувати як об’єктивні закономірності та умови утворення динаміки цін, так і вплив державних органів на інфляційні процеси.

Досвід закордонних країн і практика проведення реформ в економіці України показують, що головною умовою ефективної антиінфляційної політики виступає тільки комплексний державний вплив на два такі найважливіші чинники, як:

1) платоспроможний попит;

2) пропозиція товарів і послуг, витрати виробництва і збуту.

У результаті такого впливу може бути досягнуто істотне зниження інфляції попиту і витрат. Обидва названі чинника взаємозалежні. Однак для оцінки інфляційного очікування фахівцям, що здійснюють прогноз, необхідно визначити головне — якою мірою в прогнозі темпів інфляції враховується формування рівноважного ринку і ринкового конкурентного ціноутворення.

Вище були розглянуті суть та економічні наслідки для фірми ризику в ціноутворенні в результаті допущення помилок при визначенні цін на свої товари. Далі викладаються методи страхування цін від можливих їхніх змін під впливом різних ринкових чинників.

Розглянемо акт купівлі-продажу, що може бути зроблений або на ринку, або в магазині. У цьому разі передача товару в руки покупця і грошей у руки продавця здійснюються одночасно. Однак у ринковій практиці часті такі ситуації, коли під час оптового продажу товару продавець і покупець укладають договір поставки, в якому передбачаються зобов’язання сторін: постачальник (продавець) зобов’язується у встановлений термін поставити покупцю певну кількість товарів, а покупець бере на себе зобов’язання купити цей товар за заздалегідь обумовленою ціною. Таким чином, по-перше, ціна товару, який буде поставлено, передбачена договором, а по-друге, між укладанням договору купівлі-продажу і реальним здійсненням акту купівлі-продажу існує часовий розрив (лаг). Але, як відомо, в умовах ринку ціни не залишаються незмінними, вони схильні до коливань під впливом ринкової кон’юнктури. Звідси після закінчення визначеного часу ринкова ціна на даний товар може виявитися вище чи нижче ціни, встановленої договором поставки. У разі підвищення чи зниження ціни для фірми-постачальника виникає ризик. Оскільки фірма-постачальник прагне по можливості уникнути цього ризику, подивимося, як це можна зробити. Практика ринкового господарювання підказала необхідність страхування цін, що здійснюється методом включення в договори поставки певних застережень. Їх декілька.

По-перше, застереження про можливість підвищення чи зниження витрат. Вона включається в договір купівлі-продажу в тих випадках, коли на ціну великий вплив чинить низка зовнішніх і внутрішніх чинників, що обумовлюють зростання витрат на виробництво. Фірма — виробник товару прагне перекласти ризик збільшення ціни на споживача. Цей випадок можна проілюструвати таким умовним прикладом. Взуттєва фірма уклала договір з оптовою базою на поставку певної кількості товару за ціною 250 грн за одиницю. Однак в умовах інфляційного зростання цін ринкові ціни на матеріали постійно зростають. У собівартості продукції їхня частка становить 80 %. Під впливом зростання інфляції керівництво фірми змушено також підвищувати заробітну плату працівників, питома вага якої у витратах на виробництво становить 10 %. Тому до моменту оплати оптовою базою фактична ціна зазначеного товару буде вище ціни, передбаченої договором. Щоб уникнути ризику втрати виторгу, фірма — виробник взуття включає в договір поставки застереження про підвищення ціни на продукцію, якщо будуть збільшені її витрати на шкірматеріали та заробітну плату.

По-друге, застереження про коливання ринкової ціни, що має кілька різновидів:

1) застереження про підвищення ціни. У цьому разі будь-яке зростання ринкової ціни означає збільшення ціни, передбаченої в договорі постачання;

2) застереження про зниження ціни. Воно означає, що всяке зниження ринкової ціни неминуче повинно призвести до зменшення ціни, визначеної в договорі поставки;

3) застереження про будь-яку зміну ціни. У цьому разі відбувається відповідне підвищення чи зменшення ціни, визначеної в договорі поставки.

Якщо використовуються ці застереження, то здійснюється поставка додаткової кількості товару у разі зниження ціни і поставка меншої кількості товару у разі зростання ціни. Головним чином здійснюється страхування цін від кон’юнктури ринку, що змінюється.

7. Управління ціновими ризиками

Господарська діяльність підприємства поєднана з численними ризиками, рівень яких зростає з розширенням обсягів діяльності і з бажанням керівників господарювання суб’єкта збільшити розмір одержуваного прибутку. Поняття ризику використовується в цілому ряді наук. Дослідження з аналізу ризику можна знайти в літературі з психології, медицини, філософії, й у кожній з наук вивчення ризику ґрунтується на предметі досліджень даної науки природно, спирається на власні підходи й методи. Таке розмаїття напрямів дослідження ризику визначається багатоаспектністю цього явища.

Аналіз численних визначень ризику дозволяє знайти основні моменти, що є характерними для ризикової ситуації:

  •  випадковий характер події, що визначає, який з можливих наслідків реалізується на практиці;
  •  наявність альтернативних рішень;
  •  популярність чи визначеність очікуваних результатів;
  •  імовірність виникнення збитків;
  •  імовірність одержання додаткового прибутку.

Таким чином, категорію «ризик» можна визначити як небезпеку потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів чи недоодержання доходів порівняно з варіантом, що розрахований на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності.

Хоча наслідки ризику найчастіше виявляються у вигляді фінансових втрат чи неможливості одержання очікуваного прибутку, однак ризик — це не тільки небажані результати прийнятих рішень. За певних варіантів підприємницьких проектів існує не тільки небезпека не досягти наміченого результату, а й можливість перевищити очікуваний прибуток. У цьому і полягає підприємницький ризик, що характеризується сполученням можливості досягнення як небажаних, так і особливо сприятливих відхилень запланованих результатів.

Ризик є об’єктивно неминучим елементом прийняття будь-якого господарського рішення в силу того, що невизначеність — неминуча характеристика умов господарювання. В економічній літературі не визначається різниця між поняттями «ризик» і «невизначеність», проте їх варто розрізняти. Перше характеризує таку ситуацію, коли настання невідомих подій дуже ймовірно і може бути оцінено кількісно, а друге — коли ймовірність настання таких подій оцінити заздалегідь неможливо. У господарській діяльності рішення, прийняте підприємцем, майже завжди сполучено з ризиком, обумовленим наявністю низки чинників невизначеності, заздалегідь не передбачених (рис..

Рис.. Класифікація господарських ризиків за головними ознаками

Підприємець виявляє готовність йти на ризик в умовах невизначеності, оскільки поряд із ризиком втрат існує можливість додаткових доходів. Ризики, що супроводжують підприємницьку діяльність, формують великий портфель ризиків підприємства.

Рис. Зовнішні чинники ризику

Одними з найбільш важливих і небезпечних видів ризику, є цінові ризики, тому що вони впливають на можливість втрати доходів і прибутку в господарській діяльності підприємств. Вони виявляються в підвищенні рівня цін на товари, що закуповуються, у зростанні рівня цін і тарифів на послуги сторонніх організацій, у зниженні рівня цін на реалізовані товари. Ціновий ризик постійно супроводжує господарську діяльність, тому що будь-яка невизначеність і зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства впливають і на рівень цін, і на динаміку цінового ризику. На рис. 8.6 показана залежність ризику, прибутку та ціни.

Інноваційну функцію ціновий ризик виконує, стимулюючи пошук нетрадиційних рішень проблем, що стоять перед підприємцем (наприклад: розроблення та впровадження нових методів оптимізації сукупних витрат, методів продажу тощо).

Регулятивна функція виступає у двох формах: конструктивній та деструктивній. Ризик, як правило, орієнтований на одержання значущих результатів нетрадиційними способами. Тим самим він дозволяє переборювати консерватизм, догматизм, відсталість, психологічні бар’єри, що перешкоджають перспективним нововведенням. У цьому виявляється конструктивна форма регулятивної функції підприємницького ризику. Однак ціновий ризик може виступати як дестабілізуючий чинник, якщо рішення приймається в умовах неповної інформації, без належного обліку закономірностей розвитку явища. Отже, на практиці цінові рішення повинні бути обґрунтованими і мати антидеструктивний характер.

Захисна функція цінового ризику виявляється в тому, що підприємець повен терпляче ставитися до невдач. Підприємство повинно мати правові, політичні та економічні гарантії, що стимулюють виправданий ризик. Для цього проводяться роботи, спрямовані на управління ціновими ризиками для зниження ймовірності їх виникнення.

Аналітична функція цінового ризику пов’язана з тим, що наявність невизначеності припускає необхідність вибору одного з можливих варіантів рішень, у зв’язку з чим підприємець у процесі ухвалення рішення аналізує всі можливі альтернативи, вибираючи найбільш ефективні. Для цього необхідно використовувати різні методи економічного аналізу й добору альтернативних варіантів ціноутворення.

Таким чином, під ціновим розуміється ризик, що виникає за будь-яких видів господарської діяльності, пов’язаних з виробництвом товарів і послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими та фінансовими операціями, а також здійсненням науково-технічних проектів тощо.

Оскільки ціновий ризик має об’єктивну основу через невизначеність зовнішнього середовища та суб’єктивну в результатіухвалення рішення самим підприємцем, успіхи й невдачі в господарській діяльності варто розглядати як взаємодію цілої низки чинників, які можна представити як зовнішні і внутрішні. Під зовнішніми чинниками варто розуміти ті умови, що підприємство не може змінити, але повинно враховувати, оскільки вони впливають на рівень цін і величину ризику. Зовнішні чинники взаємозалежні, зміна одного чинника може викликати зміни інших, а отже, їхній вплив на рівень ризику взаємозалежний.

Зовнішні чинники можна розділити на дві групи:

  •  чинники прямого впливу;
  •  чинники непрямого впливу.

Чинники прямого впливу безпосередньо впливають на рівень цінового ризику. До цієї групи варто віднести: зміни законодавства, що регулює господарську діяльність; конкуренцію підприємців; взаємини з партнерами; податкову систему; корупцію тощо.

Чинники непрямого впливу — це чинники, що можуть не справляти прямого негайного впливу на рівень цінового ризику, але сприяють його зміні. Це — політична ситуація, міжнародні події, економічна нестійкість країни, економічне становище галузі, стихійні лиха.

Не менш численні й внутрішні чинники, що впливають на рівень цінового ризику. Можна виокремити чотири групи чинників:

  •  стратегія підприємства (у тому числі й цінова);
  •  сукупні витрати;
  •  ресурси та їх використання;
  •  якість і рівень використання маркетингу.

Внутрішні чинники цінового ризику є наслідком недостатньо ефективної господарської діяльності підприємства. Тому аналізуючи цінові ризики, необхідно враховувати не просто внутрішні чинники, а й причини їх виникнення.

Причин може бути безліч: недостатньо ефективне інформаційне забезпечення аналізу цінових ризиків та фінансової економічної діяльності підприємства; питання, пов’язані з організацією праці та матеріально-технічним забезпеченням; використання фінансових ресурсів тощо. Результатом викладених вище причин та чинників є зростання рівня цін і як наслідок зниження обсягів реалізації й прибутку з неодмінним збільшенням рівня сукупних витрат.

Із перелічених причин можна виокремити дві, які обумовлюють динаміку цін та підвищення ймовірності ризикових ситуацій.

Однією з основних внутрішніх причин, що впливають на рівень цінового ризику, є недбала організація діяльності фірми внаслідок некомпетентності керівника, а також некомпетентності персоналу фірми. Дуже великий вплив на ступінь ризику справляють такі чинники: відсутність професійного досвіду керівника підприємства; слабкі загальноекономічні знання керівництва та персоналу підприємства; фінансові прорахунки; відплив конфіденційної інформації з вини службовців; недостатня адаптація підприємства до змін у навколишньому ринковому середовищі; брак знань у галузі маркетингу, ціноутворення тощо.

Наступною причиною, що чинить значний вплив на рівень цінового ризику, є якість продукції, послуг. Якість продукції належить до найважливіших показників діяльності підприємства. Погіршення якості реалізованого товару призводить до зниження конкурентоспроможності підприємства і як наслідок до збільшення рівня цінового ризику.

Під якістю розуміється сукупність властивостей товару, що обумовлюють здатність задовольняти певні потреби відповідно до його призначення. Погіршення якості продукції може бути наслідком як зовнішніх (постачання недоброякісних товарів), так і внутрішніх (порушення правил збереження товарів тощо) чинників. Тому на підприємстві повинна діяти чітко організована система управління якістю, орієнтована на інтереси споживачів, що залучає всі підрозділи і прийнятна для всього персоналу.

Щоб прийняти ефективне цінове рішення, що забезпечує найбільшу ймовірність одержання необхідного обсягу прибутку з найменшими сукупними витратами відповідно до завдань мінімізації та програмування цінового ризику, варто виявити, кількісно намітити, оцінити й зіставити окремі елементи ціни, виявити й визначити взаємозв’язок, тенденції та закономірності з описом їх у системі економічних показників.

У ринковій економіці підприємець приймає цінове рішення в умовах невизначеності, тому що в цій економічній системі жоден із суб’єктів заздалегідь не знає, яке цінове рішення приймуть конкуренти. Невизначеність може виникнути навіть за умови однозначного вибору, у разі прийняття рішення в умовах, коли стан зовнішнього середовища невідомо чи швидко змінюється.

У дослідженнях, присвячених проблемі ризику, зустрічаються різні підходи до визначення критерію кількісної оцінки цінового ризику. Існують такі методи оцінки цінового ризику:

  •  статистичний метод оцінки;
  •  метод експертних оцінок;
  •  використання аналогів;
  •  комбінований метод.

Особливий інтерес являє собою кількісна оцінка підприємницького ризику за допомогою методів математичної статистики. Головні інструменти даного методу оцінки — дисперсія, стандартне відхилення, коефіцієнт варіації.

Робота зі зниження цінового ризику, як правило, ведеться підприємцем у двох напрямах:

  •  запобігання появи можливих цінових ризиків;
  •  зниження впливу цінового ризику на результати фінансово-господарської діяльності.

Перший напрям полягає у спробі уникнути будь-якого можливого для підприємства ризику. Більшість рішень про запобігання цінового ризику приймається на стадії ухвалення рішення.

Даний напрям зниження ризику є найбільш простим. Він дозволяє цілком уникнути можливих втрат і невизначеності, але, з іншого боку, не дозволяє одержати той обсяг прибутку, що пов’язаний із ризикованою діяльністю. У разі використанні цього напряму варто враховувати такі моменти:

  •  абсолютно неможливо запобігти ціновим ризикам;
  •  запобігання одному виду ризику може призвести до виникнення інших;
  •  імовірний обсяг прибутку від цінового рішення може значно перевищувати можливі втрати у разі настання ризикової ситуації.

Уникаючи цінових ризиків, підприємство позбавляє себе можливості одержання додаткового прибутку, пов’язаного з ризиком, тому що ризикова ситуація — це, з одного боку, джерело можливих втрат, а з іншого — джерело додаткового прибутку. Але не всі цінові ризики можна уникнути, велику частину з них підприємство приймає на себе, тому що вони неминучі чи несуть у собі потенціал можливого прибутку. З метою зниження ймовірності виникнення ризикових ситуацій необхідно розділяти чинники цінових ризиків на керовані (регульовані), умовно нерегульовані і некеровані (нерегульовані).

Керовані (регульовані) чинники характеризують якість роботи колективу, рівень організації виробництва й праці, якість управлінської роботи, ступінь використання ресурсів, ефективне зниження сукупних витрат.

Умовно нерегульовані чинники залежать в основному від передісторії функціонування підприємства й у досліджуваному періоді важко частково піддаються впливу з боку підприємця (до них належать обсяг і структура фінансових ресурсів, характеристики технічного рівня торгового підприємства, структура торгового персоналу тощо).

Некеровані (нерегульовані) чинники не можуть бути змінені підприємством (кліматичні, геологічні та політичні умови, зміна податкового й іншого законодавства, рівень цін тощо).

Віднесення чинника до тієї чи іншої групи залежить від розглянутого рівня управління (магазин, об’єднання підприємств торгівлі, галузь) і від тривалості періоду реалізації прийнятого рішення.

Чим вище рівень управління, тим більше чинників можна розглядати як керовані і ширшою стає межа їхньої цілеспрямованої зміни. Багато чинників, що на рівні підприємства є зовнішніми обмежувальними умовами, на рівні міністерства чи уряду треба розглядати як керовані, наприклад, розмір податків. У той же час за допомогою реклами досить великі підприємства чи їх об’єднання можуть формувати споживчий попит на окремих ринках, тим самим впливаючи на умови реалізації продукції, що є нерегульованим чинником для інших фірм, таким чином обмежуючи ціновий ризик.

Підсилити можливість управління важкорегульованими та регульованими чинниками, забезпечити зниження рівня цінового ризику, визначити його припустимий рівень і виміряти очікуваний результат неможливо без точного розрахунку сукупних витрат. Оскільки ціна продукції складається на ринку на основі співвідношень сукупних витрат, пропозиції продавця товарів (послуг) та платоспроможного попиту покупців, то стрижневим керованим чинником цих параметрів для підприємця є сукупні витрати. З одного боку, ціна на ринку може перевищувати сукупні витрати лише настільки, наскільки це допускає платоспроможний попит споживачів. З іншого боку — у разі зниження ціни на товар, з метою підвищення його конкурентоспроможності, вона, як правило, не може бути нижче витрат, тому що повинна забезпечувати певну величину прибутку. Винятком є політика «збиткових» цін, втрати від якої можуть тимчасово компенсуватися з фонду комерційного ризику. Тому в умовах ринкової економіки чинник оптимізації сукупних витрат за інших рівних умов буде одним з найважливіших засобів мінімізації цінового ризику. Пропорційно зниженню сукупних витрат знижується гранично припустима нижня границя ціни, що й підвищує ймовірність реалізації товару.

Зниження цін веде до прискорення обігу оборотного капіталу, що забезпечує зростання обсягів реалізації й прибутку. Оптимізація сукупних витрат має два важливі значення:

  •  по-перше, збільшуються доходи підприємства.
  •  по-друге, відбувається зниження цін, що має важливе соціальне значення, тому що дозволяє скоротити витрати населення на придбання товарів і зменшити ймовірність настання ризикової події.

Як би підприємство не витрачало кошти на зміну якості продукції та послуг, на їх відновлення, яких би значних обсягів попиту споживачів не досягав реалізований товар на ринку, ефективність від реалізації виявиться більше в тій мірі, у якій успіх був досягнутий з найменшими витратами. Оскільки фінансові ресурси будь-якого підприємства не безмежні, кожна зекономлена грошова сума може стати засобом інвестування заходів, що в сучасних умовах забезпечують найбільше зниження ризику і підвищення конкурентоспроможності. Для цього потрібно мати велику гнучкість, здатність швидко змінювати асортимент реалізованої продукції, не упускати нові можливості, які відкриваються НТП, що вимагає відшукання нових джерел і резервів. Тому у разі мінімізації цінових ризиків завдання точного вибору найбільш ефективних з погляду оптимізації об’єктів витрат ускладнюється. Отже, вибір товарних груп для відновлення чи підбору асортименту необхідно проводити не тільки за величиною попиту покупців, а й відповідно до рівнів витратності і рентабельності розглянутих видів товарів, тому що найменш витратні та найбільш рентабельні вироби, за інших рівних умов забезпечать великий прибуток і фінансову стабільність підприємства.

Крім оптимізації сукупних витрат як методу зниження рівня цінового ризику, у господарсько-економічній діяльності підприємств використовуються такі методи, як: оптимізація правової структури договорів з метою мінімізації цінових ризиків; диверсифікованість, лімітування та внутрішнє страхування цінових ризиків.

Оптимізація правової структури договорів для мінімізації цінових ризиків здійснюється в тому разі, якщо цінових ризиків не можна уникнути цілком. Як заходи мінімізації цінових ризиків можна виділити: одержання від покупців гарантій своєчасної оплати; у разі укладання довгострокових контрактів передбачати можливість періодичного перегляду цін.

Різні форми договорів по-різному розподіляють фінансові ризики між постачальником і споживачем. Але за допомогою тих чи інших договорів неможливо цілком перекласти ризики втрат, наприклад від інфляції, на постачальника за договором. Мова йде про пайову участь у цінових ризиках.

Диверсифікованість цінового ризику — це розроблення альтернатив дій у разі загрози цінового ризику. Як заходи можна виділити: диверсифікованість покупців; диверсифікованість постачальників товару; регіональну диверсифікованість діяльності торгового підприємства.

Лімітування цінових ризиків відбувається щодо товарів чи товарних груп, за якими ціновий ризик може виходити за припустимі межі. Ризик лімітується шляхом установлення відповідних економічних та фінансових нормативів.

Внутрішнє страхування цінових ризиків необхідно на товари чи товарні групи, за якими величина ризику значна, а відмова від реалізації даного товару може негативно позначитися на комерційній роботі підприємства (втрата важливих клієнтів).

Можна виділити заходи щодо зниження цінового ризику:

  •  формування цільових резервних фондів підприємства;
  •  формування резервних обсягів продукції (якщо товару притаманні яскраво виражені сезонні коливання);
  •  сформовані на підприємствах резервні та ризикові фонди забезпечують покриття частини збитків, що виникають у результаті підприємницької діяльності.

Можна навести безліч інших варіантів зменшення цінового ризику. Основним завданням керівництва підприємства щодо управління ціновими ризиками в будь-якому разі є удосконалювання аналітичних процесів на підприємстві, побудова й використання під час підготовки та проведення великих операцій моделей, що дозволяють приймати рішення на прорахованій та змодельованій багатоваріантній базі поведінки цін у різних кон’юнктурних ситуаціях. Оцінка й зниження цінових ризиків значною мірою залежить від характеру діяльності підприємства, особливостей товарів, стану обраних цільових ринків, сегментів споживачів, прийнятої схеми товарообігу, товарної й транспортної логістики, методів позиціювання товарів у ринковому просторі. Багато фахівців у галузі маркетингу, економіки й управління рекомендують кожному підприємцю та директору підприємства складати таблиці специфічних і характерних для даного підприємства чи даного виду угоди чинників цінових ризиків і відповідної реакції на виникнення ризикової ситуації. Попередженнявиникнення ризикових ситуацій шляхом керованих впливів на контрольовані чинники зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства для їх модифікації в інтересах підприємства — найдієвіший метод роботи в господарських зонах з найменшим ціновим ризиком.

Широке використання різноманітних форм профілактики та страхування цінових ризиків дозволяє істотно знизити розмір можливих фінансових втрат у процесі здійснення господарської діяльності в умовах нестабільної економіки та частої зміни кон’юнктури товарного ринку.

← Предыдущая
Страница 1
Следующая →

Скачать

Т19.оцінка ризику.doc

Т19.оцінка ризику.doc
Размер: 191.5 Кб

Бесплатно Скачать

Пожаловаться на материал

Суть ризику. Роль оцінки ризику рішень, що приймаються в ціноутворенні. Методи оцінки ризику в розрахунках цін. Економіко-математичне моделювання ризику. Ризик у визначенні цін та страхування цін. Оцінка інфляційного очікування. Управління ціновими ризиками. Особливості управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності.

У нас самая большая информационная база в рунете, поэтому Вы всегда можете найти походите запросы

Искать ещё по теме...

Похожие материалы:

Конспекты лекций по литургике.

Итак, литургика это наука о богослужении. Но понятие это очень широкое, поскольку литургическими аспектами пронизана вся жизнь Православной Церкви.

Педіатрія. Тест та відповіді

Лікувальна справа. Тестові питання з позначеними зірочкою правильні відповіді

Розв’язування гіперболічної засічки

Лабораторна робота. Розв’язування гіперболічної засічки на площині. Приклад розв’язування гіперболічної засічки в плоских прямокутних координатах. Розв’язування гіперболічної засічки на сфері. Розв’язування гіперболічної засічки на еліпсоїді.

Теория государства и права. Часть 1

Преимущества и недостатки выращивания чистых и смешанных древостоев

Дифференциация и отпад, их роль в жизни леса. Классификация Крафта. Чистый древостой. Дифференциация

Сохранить?

Пропустить...

Введите код

Ok